Трускавецький вісник № 157 (1715) від 21 листопада 2018 р.

 

Трускавецький вісник № 157 (1715) від 21 листопада 2018 р.

21.11.2018



У номері: Оберімо Гавела; Посягання на чужу власність – це злочин; Вечір добра для Василя Лисовця; Зустріч з Петром Мурянкою; Кримінальні новини; Про послуги онлайн.

Короткі новини

Засудили бориславця, котрий зарізав свою жінку

За процесуального керівництва Дрогобицької місцевої прокуратури завершено досудове розслідування стосовно 64-річного мешканця Борислава, пенсіонера, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). Про це інформує прес-служба прокуратури Львівської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що інцидент стався 20.11.2017, близько 14:00 год, у будинку зловмисника та потерпілої. Встановлено, що під час раптового конфлікту із 58-річною дружиною чоловік завдав їй один удар ножем у серце, наслідок чого жінка померла на місці події.

Обвинувальний акт стосовно фігуранта 18.01.2018 скеровано для розгляду по суті у Бориславський міський суд. 14.11.2018 р. Дрогобицьким міськрайонним судом лиходія визнано винним та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Власна інформація

У Дрогобичі правоохоронці затримали зловмисника, причетного до вбивства свого знайомого

У Дрогобицький відділ поліції 18 листопада надійшло повідомлення про те, що у під’їзді одного з будинків у місті виявлено тіло чоловіка без ознак життя з пораненням грудної клітини.

На місці події працювала слідчо-оперативна група. Правоохоронці встановили особу загиблого – ним виявився 39-річний мешканець Дрогобича.

За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 115 (умисне вбивство) КК України. Санкція статті передбачає покарання – від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Також встановлено, що загиблий перебував у гостях в свого знайомого, де вони розпивали спиртне. На побутовому ґрунті між ними виник конфлікт, під час якого господар завдав гостю ножового поранення у груди. Від отриманих травм чоловік помер.

Зловмисник, 26-річний мешканець Дрогобича, затриманий в порядку ст. 208 КПК України, невдовзі суд обере для нього міру запобіжного заходу. Досудове розслідування триває.

Відділ комунікації поліції Львівської області, за матеріалами Наталії Постойко, Дрогобицький ВП

Дрогобицькі поліцейські взяли під арешт рецидивіста

В Дрогобицький відділ поліції надійшло повідомлення про те, що у місті Стебник із електроопор викрадено 170 метрів кабелю телефонного зв’язку.

Правоохоронці встановили особу зловмисника. Ним виявився раніше неодноразово судимий 19-річний місцевий мешканець. Під час досудового розслідування було також з’ясовано, що загалом він причетний до скоєння 15 крадіжок, з них 6 – з магазинів, ще 9 епізодів – крадіжки кабелю телефонного зв’язку. Усі ці кримінальні правопорушення зловмисник вчиняв, перебуваючи під домашнім арештом, накладеним на нього судом за скоєння грабежу.

Зараз зловмисника взято під варту, йому повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 (крадіжка) Кримінального кодексу України. Зловмиснику загрожує до п’яти років позбавлення волі. Триває досудове розслідування.

Відділ комунікації поліції Львівської області, за матеріалами Наталії Постойко, Дрогобицький ВП

У Стебнику водій «ЗАЗ Деу» скоїв наїзд на жінку-пішохода

Дорожньо-транспортна пригода сталась в понеділок, 19 листопада, близько 7.50 у місті Стебник. Як попередньо встановили правоохоронці, 46-річний місцевий мешканець, водій автомобіля «ЗАЗ Деу», виїжджаючи з двору, скоїв наїзд на пішохода – 61-річну мешканку Стебника, яку було доставлено у місцеву лікарню.

За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.286 (порушення правил безпеки дорожнього руху)КК України. Максимальне покарання, передбачене санкцією статті – до трьох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Правоохоронці встановлюють обставини події.

Відділ комунікації поліції Львівської області

Посягання на чужу власність – це злочин!

Ця історія розпочалася близько 20 років тому. Одне підприємство купило в іншого нерухомість. З якою метою? Відповімо запитанням на запитання: а для чого взагалі купується нерухомість? Або з комерційною метою розвитку бізнесу, або просто як інвестиція, вкладення заощаджень.

Купилося – і не забулося, просто на все свій час. Коли ж на місці старої, купленої колись будівлі, вирішили будувати багатоповерхівку, раптом виявилося, що це підприємство … буцімто обікрало місто, громаду. Чому? Бо не віддало своє, колись куплене, «козирним», які давно поклали око на цей шматок землі

1. Як «журналісти» рейдерів шукали

Земельна ділянка на вул. Бандери, 31 у Трускавці стала центральною темою «гучної» статті «Рейдерство по-трускавецьки: ініціатори загрібають жар чужими руками» на сайті «Джерела Трускавця». Звісно, «гучної» тут мусить бути в лапках, бо насправді це не стаття, а політичне замовлення, яке закінчиться пшиком. Стаття традиційно для «журналістів» «Джерел Трускавця» підписана анонімом, тобто неіснуючою людиною. Її мета – не розслідувати якесь «рейдерство» (якого немає) чи «махінації» влади, а заробити бали для окремих збанкрутілих трускавецьких політиків, створити бурю в склянці води. Чисто як в п`єсі Лопе де Вега «Багато галасу даремно».

Суть «кримінальної історії», придуманої псевдо-журналістами Інтернет-газети, полягає в буцімто намаганні здійснити спробу поза конкурсом отримати землю для будівництва багатоквартирного будинку. Але ні з юридичної, ні з етичної точки зору нічого поганого немає в тому, що власник нерухомості хоче щось будувати на фундаменті належної йому будівлі. Це його право! Але з цим не можуть змиритися ті, хто поклав око на земельну ділянку на Бандери, 31.

Псевдо-журналіст «досліджує» «історію», опираючись на хибні вихідні дані: 1) що об’єкт на цій земельній ділянці не існує, 2) що об’єкт на цій земельній ділянці якщо й існує, то невідомо кому належить, 3) що земельна ділянка з об’єктом нерухомості має продаватися на аукціоні, 4) що це політичне крутійство діючої влади Трускавця.

Маніпулюючи документами, автори та замовники статті намагаються нав’язати трускавчанам думку, що є якесь беззаконня в тому, що власник об’єкту (нехай і занедбаного) хоче на місці старого фундаменту звести нову будівлю. Причому роблять це «журналісти» в притаманний московським кісельовським ЗМІ спосіб: за допомогою брехні та перекручувань.

Насправді ж справа набагато глибша – за звинуваченнями замовників статті когось у злочинах стоїть побоювання, що хтось розкриє їхні власні злочини. Працюючи на випередження, «козирні» вдалися до тактики: «Найкращий захист – це напад». І почали нападати, використовуючи всі методи – обман, провокації та маніпуляції.

2. Як «козирні» лікті кусали

Чому група «козирних» (а так у Трускавці називають людей з оточення колишнього мера міста Р. Козира) так оскаженіла, коли зайшла мова про земельну ділянку на Бандери, 31? Чому ця тема їх так «заболіла»? Невже не бачили порушень поверховості при будівництві ЖК «Версаль» на вул. Бориславській? Чому не зацікавилися законністю приватизації майнового комплексу на вул. Мазепи, де зараз розмістилися об’єкти фірми «Арко»? Невже не хочуть «розкопати» цікаву інформацію про багаторічну діяльність Петра Шумина на посадах в управлінні архітектури Трускавця чи архбудконтролі? Але ці теми їх не цікавлять, бо там замішані «їхні», тобто «козирні». А тут – конкурент.

Відповідь проста – ця ділянка мала бути їхня, бо так вони захотіли. Петро Іванишин (колишній депутат обласної ради, «сірий кардинал» Р. Козира, теперішній очільник міського осередку партії «Народний фронт») мав величезну надію, що при відселенні приватних домогосподарств з вулиці Франка (І санітарна зона), де є хатина його батьків, він отримає саме цей ласий земельний шматочок на Бандери. З цим питанням він підходив до міського голови Трускавця 2002-2010 років Лева Грицака. Але як міг Лев Грицак віддати Петру Іванишину землю, на котрій є чиясь власність?

Коли до влади в місті-курорті прийшов Р. Козир (2010 р.), його «любі друзі» почали активно привласнювати все, що «погано лежить». «Любі друзі» отримали приміщення колишньої санстанції, накинули оком на приміщення колишнього «курортного бюро», велася мова про виселення Будинку учнівської творчості, робилися спроби захопити будівлю дитячої лікарні, а в збудованій всупереч зонуванню та Генплану багатоповерхівці на розі вулиць Бандери та Помірецька родина Козира отримала кілька помешкань, про що в 2015 році писала місцева газета «Територія слова». Дійшло до того, що екс-мер наприкінці своєї каденції не погребував навіть курортним туалетом, щоб з плином часу пробувати перетворити його в кафе.

Не марнував часу і Петро Іванишин – в самісінькому центрі міста, на вул. Річки, на «червоних лініях» спорудив трьохповерховий будинок і має неабиякий зиск від здачі приміщень в центрі міста-курорту в оренду.

А от з землею на Бандери Козиру, Іванишину та їхнім друзям нічого не вдалося зробити. Причина проста – об’єкт на цій земельній ділянці мав власника. Одне діло обвести навколо пальця громаду, а зовсім інше відбирати майно в якоїсь конкретної людини. А тут ще, на лихо їм, нагодилася Революція Гідності, і треба було бути досить обережним, бо народ міг і люстрацію зробити. А далі й каденція закінчилась.

Тому й вибухнули люттю Козир, Іванишин та їхні «наближені», коли довідалися, що власник об’єкту на Бандери, 31 не пропав, не помер, не забув про своє майно, а вирішив там щось будувати. Тому й взялися очорнювати людину, а разом з ним – і мера, і неугодні їм політичні партії, і депутатів. А для видимості «правди» рясно пересипали свої публікації перлами типу «кримінальна історія», «кайданки», «блискавично привласнити майно», «чорний нотаріус», «натхненник рейдерства» і таке інше.

3. Як «трускавецький криміналітет» у політичних та економічних злочинах звинувачував

Напередодні місцевих виборів 2015 р. команда «козирних» вдавалася до нечуваного чорного піару. Щоб дискредитувати найпопулярнішого кандидата на міського голову Трускавця Андрія Кульчинського, його називали «доктор Зло», зображували на картинках та спеціально створених політичних мультиках-пасквілях у халаті, заплямованому кров`ю, з доларами замість очей, та в упряжці, якою поганяють інші люди. Активістка з оточення Козира Леся Дідик не соромилася в останній тиждень перед виборами, в день дебатів між кандидатами розставляти в Палаці культури ім. Шевченка календарики на 2016 рік з написом «Трускавецький криміналітет» та зображеннями Андрія Кульчинського, Лева Грицака та Віктора Возняка. Але, як воно часто буває в історії, ця назва «криміналітет» приліпилася власне до них, «козирних».

Після розгромної поразки Р. Козир та його посіпаки на певний час притихли. Можливо, боялися помсти, можливо, боялися аудиту та незворотності покарання за содіяне. На жаль, Андрій Кульчинський виявився м’якотілим чоловіком, який пробачив все. Але непокаране зло має властивість нахабніти. І це нахабство починаючи з 2016 року переходить всілякі межі.

Перелік тих, на кого нападали «козирні» у своїх публікаціях, довгий і охоплює представників різних політичних сил: «Самопоміч» (Андрій Кульчинський, Олег Карпин, Микола Онисько), «Батьківщина» (Руслан Крамар, Наталія Пономаренко, Лев Грицак), «Свобода» (Олексій Балицький, Богдан Габшій, Юрій Наконечний), «Громадянська позиція» (Тарас Матолич, Ігор Стасик) та інші. І ось тепер напад здійснено на підприємця, генерального директора ТзОВ "Будівельні Технології ХХІ століття" Володимира Наконечного, котрий не є депутатом і не проявляє жодної політичної активності.

З однієї сторони, це може бути помста Козира конкуренту. «Арко» не витримало конкуренції з успішним супермаркетом «Будівельні технології ХХІ століття», тож зараз приміщення Р. Козира здаються в оренду і суборенду. Також Козира може непокоїти успіх Володимира Наконечного в будівельній сфері, здача ряду об’єктів та плани спорудження нових.

Проте найімовірнішим є все-таки небажання «козирних» миритися з тим, що земельна ділянка на Бандери, 31 вже ніколи не стане їхньою. Заради того і Козир, і Іванишин дали команду «фас» проти свого товариша-бізнесмена, з яким не один раз і на полювання їздили, і різні справи вирішували. Політична тактика «Всі вороги!», яку вів Козир всі 5 років своєї каденції на посаді мера, зараз знову застосовується. Хоча це не тактика, а параноя.

Саме бізнес-конфлікт та невміння домовлятися стали причиною того, що «козирні» не змогли захопити Бандери, 31. Наші джерела стверджують, що П. Іванишин пробував домовлятися з власником об’єкту щодо його придбання. Але, як це часто буває між підприємцями, не згодилися в ціні. Нормальна людина заспокоїлася б: ні то ні! Але не «козирні», котрі розпочали цькування в підконтрольній пресі. Цікавий факт – в той же день, коли керівник ТОВ «Нові технології девелопмент» Віктор Дудзяк був запрошений Р. Козиром на полювання, «козирні» «журналісти» шукали його в робочому офісі і навіть за домашньою адресою буцімто для взяття коментарів. І це вже не маніпуляції, це просто підлість, ницість та дно!

Всі звинувачення, котрі сайт «Джерела Трускавця» висуває в кількох своїх публікаціях на тему ділянки на Бандери, 31 – безпідставні, маніпулятивні та брехливі. Вони засновані не на правді, а на припущеннях, не на всіх фактах, а на окремих здогадках, висмикнутих з контексту. Правда набагато простіша, ніж подають «козирні». Ось вона.

4. Вся правда – в фактах

- Приватизація об’єкту нерухомості за адресою м. Трускавець, вул. Бандери, 31 здійснена шляхом викупу в Фонду державного майна України. Дата приватизації може бути вияснена шляхом роботи з архівними документами. Орієнтовний час приватизації об’єкту – середина 1990-х рр.

- В 1999 р. цей об`єкт купує ТзОВ «Олбудімпекс» (від ТзОВ «Універсал»). У власності «Олбудімпексу» об’єкт перебуває до 2018 р., коли здійснюється трансакція, внаслідок якої об’єкт переходить у власність новоствореного підприємства «Нові технології девелопмент».

- На даний час на земельній ділянці Бандери, 31 зареєстровано об’єкт права власності – нежитлову будівлю, яка належить ТОВ «Нові технології девелопмент», що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інакше кажучи, це офіційне визнання державою права власності на нерухомість.

- Стаття 134 Земельного кодексу України (пункт 2, підпункт 1) гласить: «Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб)». Всі «воплі і соплі» «Джерел Трускавця», що «місто втратило», є інсинуацією та крокодилячими слізьми, адже об’єкт нерухомості, куплений в 1999 році, належить приватному власнику, а не місту. Отже, жодного аукціону щодо цієї ділянки не може бути проведено, оскільки це було б кричущим порушенням чинного законодавства України. Для прикладу, це те саме, що місто б виставило на продаж внутрішню територію фірми «Арко».

- Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Статті на сайті «Джерела Трускавця» підважують підвалини законодавства України, адже закликають до протиправного позбавлення права власності власника об’єкту нерухомості на Бандери, 31 у Трускавці.

- Офіційна відповідь КП ДОЛ «Дрогобицьке МБТІ та Експертної оцінки», на яке посилаються «Джерела Трускавця», засвідчує, що на земельній ділянці на Бандери, 31 зареєстрована нежитлова будівля площею 451,7 кв. м.

- Пошкодження чи часткове руйнування об’єкта нерухомості не є підставами припинення права власності (стаття 346 Цивільного кодексу України). Тільки власник вправі вирішувати питання про необхідність та способи відновлення такого майна. В даному випадку власник має намір на місці зруйнованої будівлі побудувати новий будинок, і має всі законні підстави для цього. Публікації на сайті «Джерела Трускавця» нав’язують суспільству думку, що власник не може відновити своє майно (цікаво, чому?!). Тому такі публікації можна і треба розцінювати як маніпуляцію з метою формування негативної громадської думки про власника об’єкту та чинну владу Трускавця, яка в даному випадку діє виключно в рамках закону.

- У проекті благоустрою на вул. Бандери, 31 серед об’єму робіт зазначено: зачистка території від зелених насаджень та залишків будівельних конструкцій. Це свідчить про наявність споруди, адже які будівельні конструкції могли б бути, якщо б на ділянці не було жодної будівлі? Але «журналісти» ігнорують цей факт, виконуючи волю замовника, котрому не вдалося накласти лапу на цей об’єкт.

- Заклики продавати на аукціоні земельну ділянку, на якій зареєстрований та знаходиться об’єкт, що належить певній особі, які розміщені на сайті «Джерел Трускавця», є закликами до беззаконня та грубого порушення права власності певної особи і юридичних норм чинного законодавства України.

- З набуттям права власності ТОВ «Нові технології девелопмент» і отриманням ними земельної ділянки громада Трускавця не втрачає, а навпаки – здобуває. Двадцять років земля біля об’єкта на Бандери, 31 не була виділена нікому і весь цей час місто Трускавець не отримувало в бюджет жодної копійки земельного податку. Відтепер кожного року в бюджет міста Трускавця надходитимуть кошти за цю землю.

- ТОВ «Нові технології девелопмент» має великі плани на майбутнє, створюватиме нові робочі місця, сприятиме розвитку міста та приноситиме дохід, в тому числі і в міську казну. Хіба це погано?

- Автори та замовники публікації діють в негідний спосіб: 1) з причини анонімності автора з метою утруднення притягнення брехунів до відповідальності, 2) з причини їхніх сумнівів щодо права власності, виданого державою Україна, 3) оскільки вводять в оману читача та створюють негативний імідж новому підприємству ТОВ «Нові технології девелопмент» (керівник Віктор Дудзяк).

- Вся інформація про причетність тих чи інших політичних сил до об’єкту нерухомості та земельної ділянки на Бандери, 31, а також інформація про втрату містом 5 мільйонів гривень є висмоктаною з пальця козирними «смоктальниками» і не вартує виїденого яйця. Це не інформація, а голослівні припущення анонімних авторів статті, за які їм доведеться понести відповідальність перед судом. До речі, фігуранти так званих «скандальних» статей вже подали судовий позов проти «Джерел Трускавця» про захист честі, гідності та ділової репутації. І це вже далеко не перший судовий позов проти цієї «жовтої преси».

Микола Непетрів

Оберімо Гавела

Хоча до виборів Президента України ще чотири місяці, але навіть тепер, в листопаді, неофіційна передвиборча кампанія вже набридла, як гірка редька. Самовихваляння вкупі з приниженням та критикою інших, інтриги та намагання виштовхнути за борт інших політиків, шокуючі заголовки та популістські лозунги. Для кого це все? Навіщо це все? І допоки це все?

Озираючись на весь період незалежності України, а це більше, ніж 27 років, стає страшнувато від усвідомлення, що в нас так і не було свого Мойсея, не було президента, після відходу якого з посади хотілося б плакати і кричати: «Ось, відходить Лідер нації! Ось відходить Людина!». Бо хто в нас був? Комуністичний ідеолог Кравчук, «червоний директор» Кучма, суцільне розчарування Ющенко, бандюкович, а тепер Порошенко.

Але не критикувати колишніх та теперішнього президентів України потрібно, а подумати: чому так є, що Україна не виплекала свого месію? Дивлячись на розклад кандидатів на 2019 рік, впевнюєшся – дійсно, не виплекала, на жаль.

Маленька Чехія, котра цими днями відзначала 29-ту річницю Оксамитової революції, мала такого Лідера та Людину. Вацлав Гавел став для чехів тим, ким, на жаль, для українців не змогли стати ні В`ячеслав Чорновіл, ні Левко Лук`яненко, ні Слава Стецько, ні тим паче Ющенко – об’єднуючим фактором, Лідером, навколо якого об`єдналася б нація і стала б розбудовувати рідну державу.

З нагоди чергової річниці Оксамитової революції, спомин про котру в Чехії є державним святом (17 листопада – День боротьби за свободу та демократію), хочеться ближче представити постать Вацлава Гавела, котрий перебував на найвищій державній посаді Чехословаччини, а потім Чеської Республіки 13 років (грудень 1989 – лютий 2003). А найкраще, коли не про людину розказують, а людина розповідає сама про себе – і словами, і ділами.

Остання прижиттєва книга Вацлава Гавела "Прошу коротко", видана українською мовою львівським видавництвом «ПАІС», подібно як і попередні його книги, розставляє всі крапки над «і», роз`яснюючи ті чи інші вчинки Президента Чехії, ту чи іншу його позицію з багатьох внутрішньо-чеських та міжнародних, політичних, економічних чи культурно-соціальних питань.

Коли журналіст Карел Гвіждяла (співавтор «Прошу коротко») задає Гавелові запитання про майбутнє Чехії, то отримана відповідь як ніколи актуальна і для України:

«Однозначно я її бачу в молодих поколіннях. Не те, щоб сьогодні народжувалися кращі люди, ніж раніше. Між молодими людьми існують, звичайно, такі ж відмінності у характерах, манерах, життєвих спрямуваннях і вміннях, які можна спостерігати в їхніх батьків, дідусів, бабусь чи будь-кого іншого. Та в одному вони значно різняться: вони уже безпосередньо не деформовані комунізмом, не зростали в умовах, які вимагають лицемірства і згорбленості та сприяють егоїзму, байдужості до інших і ксенофобії, у режимі, який безупинно щось розповідав про робітничий клас, який панує, але насправді він розвивав у громадянах найнижче маломіщанство. Всі ми, хто виростав за комунізму, зокрема ті, хто йому відкрито протистояв, ним позначені, згубна моральна атмосфера отруїла нас більше, ніж ми собі думали. Молодь вже зростала в умовах свободи, вчилася бути більш самостійною, за бажання навчається за кордоном, уже не відрізняється від молодих бельгійців чи американців, не комплексує перед ними, не боїться їх, не заздрить їм. Щораз більший вплив цих поколінь на суспільне життя вселяє в мене надію, що ситуація зміниться на краще. Мені здається, що сьогодні в політиці дуже сильний голос, мабуть, найбільш здеформованого покоління, тобто того, яке зростало в період так званої нормалізації. Тоді вже ніхто не вірив у жодні ідеали і найуспішнішими були найцинічніші…».

Історія 75 років життя Вацлава Гавела – це історія тихої, неконфліктної, а водночас незламної людини. Народився він в сім`ї підприємців та інтелектуалів у 1936 році (за два роки до окупації Чехословаччини Гітлером), тож його дитинство припало на роки війни та післявоєнних пертурбацій, в результаті яких майно родини було націоналізовано комуністичною владою. Після навчання молодий Гавел працює в театрі, пише п`єси абсурду. Як кажуть, ніякої політики.

Коли ж в Чехословаччині розпочалася політична «відлига» (Празька весна), Вацлав Гавел долучається до політичних дебатів і пропагує введення в республіці демократичного суспільства. У 1968 році на вулицях Праги появляються радянські танки і всі реформи жорстоко придушуються. Гавел стає найвідомішим чеським дисидентом, його твори забороняють публікувати в країні, але це тільки сприяє їхньому успіхові за кордоном, у вільній Європі та США. Він захищає права політичних в'язнів, стає співзасновником і одним з перших спікерів громадянської ініціативи із захисту прав людини «Хартія-77». Результат – 5 років тюрми (1979-1983).

Боротьба не припиняється, і в листопаді 1989 року Чехословаччина одна з перших країн проводить блискавичну Оксамитову революцію. А вже наприкінці грудня Вацлав Гавел стає президентом Чехословаччини. Далі – мирне розлучення Чехії та Словаччини, люстрація, вступ в НАТО та ЄС.

Про люстрацію слід сказати кілька слів окремо. Закон про люстрацію в Чехословаччині набрав чинності у жовтні 1991 року, там зокрема записано: «Комуністична партія Чехословаччини була організацією злочинною й вартою засудження, так само, як і інші організації, засновані на її ідеології, діяльність яких була спрямована на позбавлення людей їх прав і на придушення демократії». Закон не обмежується часовими рамками. Працівникам колишньої комуністичної Служби безпеки СтБ (StB – Státní bezpečnost, з чеської – Служба державної безпеки) і колишнім компартійним функціонерам забороняється займати керівні посади на державній службі, в армії, судах, балотуватись до виборчих органів усіх рівнів – від районних і сільських рад до парламенту, чи виконувати будь-які інші виборчі функції. Закон стосується також осіб, які працювали в органах так званої народної міліції чи навчались мінімально 3 місяці у вишах, підпорядкованих радянській системі КГБ. Люстрація торкнулась також зрадників інтересів народу. Мова про тих, хто в серпні 1968 року запросив до Чехословаччини війська країн Варшавського пакту.

Таким чином новий Закон про люстрацію направляв кривди і біль, завдані чехам і словакам окупацією 68-го року, він очистив передусім міністерства оборони, внутрішніх справ і закордонних справ, політичне і громадське життя чехів від компартійних цивільних і військових лідерів. Сила Закону не розповсюджувалась на громадян, які народились після 1 грудня 1971 року.

Та повернімося до Гавела. Отже, Чехія в 1989 році поставила ставку на дисидента, інтелектуала, морального авторитета. І нічого, що після Гавела до влади в Чехії прийшли Клаус, Земан, Бабіш (хто орієнтується в чеській політиці, той знає, що це за люди). За 13 років президентури Гавела вектор вже чітко вказував напрямок руху.

Чехію є за що критикувати, її атеїзм, антицерковність та духовна порожнеча чітко контрастують з ситуацією в сусідніх державах Центральної Європи та викликають жаль і подив. Але попри все чехи можуть гордитися тим, що в далекому 1989, а потім ще двічі вони робили правильний вибір. Бо тоді Чехія обирала не популіста і не політика, вона обирала собі за главу держави совість нації.

А тепер щодо України. Ми теж своє свято Свободи відзначаємо у листопаді. В 2004 році 21 листопада розпочалася Помаранчева революція, а через 9 років в той самий день – Революція Гідності. Українці є гідними та волелюбними людьми, але чому досі своїми представниками в парламенті найчастіше обирають людей недостойних, кар`єристів, популістів, скоробагатьків та циніків? Тільки одиниці з народних депутатів були чи є «совістю нації», всі ж решта – або номенклатура, або олігархи чи їх представники, або некомпетентні кнопкодави, для яких депутатство – тільки спосіб збагатитися.

Якщо ж говорити про президентів, то з тих п’яти, які ми мали, кого можна назвати дисидентом, інтелектуалом, моральним авторитетом, совістю нації? Перефарбовані лиси, пристосуванці, ненажерливі ділки, балаболи, номенклатурщики, совок в найгірших проявах. І це без виключення.

21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи. Між чеською Оксамитовою та українською Помаранчевою революціями – 15 років (1989-2004). Ну чому ж ми не пішли чеським шляхом? Після 2013 року в Україні заговорили про люстрацію, але… І надалі в нас при владі ті, хто замість шанувати свободу та гідність народу і кожного окремого його представника посягають на ці свободу та гідність, намагаються їх обмежити.

В далекому 1975 році, після придушення Празької весни Вацлав Гавел писав до тодішнього комуністичного лідера Чехословаччини Густава Гусака: «Здається, ніколи досі наша державна система не давала стількох можливостей відкрито і безперешкодно реалізуватись людям, які готові займатись будь-чим, якщо матимуть з цього користь: людям безпринципним і безхребетним, які ладні зробити що завгодно заради влади та особистої вигоди: людям лакейського типу, які готові терпіти будь-які приниження, які будь-коли готові пожертвувати своїми ближніми та власною честю, аби лишень сподобатись сильним світу цього. За таких обставин зовсім недивно, що на стількох державних посадах та управлінських посадах саме сьогодні сидять відомі кар`єристи, опортуністи, шахраї, чиновники з рильцем у пушку, чи просто типові колабораціоністи, тобто усі ті, у кого є особлива здатність у будь-якій ситуації знову переконувати себе, що своєю брудною роботою вони нібито щось рятують…".

Перечитайте Гавела в День Гідності та Свободи, і не тільки в цей день. І скажіть хоч щось після цього…

Чи обере Україна свого Вацлава Гавела? Як писав Шевченко, «чи діждемося Вашингтона з новим та праведним законом? А діждемось таки колись!».

Зі святом, українці, з Днем Гідності та Свободи!

Володимир Ключак

Од Мурянки для Лемковини

Петро Трохановський недаремно взяв собі псевдонім Мурянка. Бо «мурянка» по-лемківськи значить «мурашка». А котра комаха зрівняється з мурашками у працьовитості, ладі, згуртованості? Напевно, ще бджола, і все.

Петро Мурянка – дуже відомий лемківський поет, журналіст, перекладач, громадський діяч. Він їздить по світу, пропагує лемківське слово серед своїх, дбає, аби воно зберігалося і передавалося з покоління в покоління.

Як не дивно, але в Україні це його перша зустріч, і приємно, що проходила вона саме в нашому курортному Трускавці. 21 листопада, в церковне свято Архистратига Михаїла Петро Мурянка провів свій творчий вечір в готельному комплексі «Оскар» (директор Олег Блажівський).

Затишний зал, перед кожним склянка запашного карпатського чаю з медом. Тьмяне освітлення сприяє камерності та щирості зустрічі. Старшого віку, але енергійний, як той молодик, Петро Мурянка не лише читає вірші, але й співає пісні. Лемківська бесіда звучить по-особливому мило, трепетно, хоча й дещо незвично для вуха тих, хто звик чути виключно літературну українську мову, «польщизну» чи «словенщіну». Бо лемківська бесіда – це не суржик і не суміш різних слов`янських мов, а мова автохтонних жителів частини Карпатських гір. Мова міфічної Лемковини – неполітичного утворення, котре живе в серцях та душах лемків.

Про Петра Мурянку можна почерпнути багато цікавої інформації в Інтернеті, але не є нашою метою переповідати те, що вже хтось колись сказав. Хочемо натомість подати суб’єктивну думку про цього чоловіка з сивим волоссям, хитруватими очима і гучним, хоча дещо й прокуреним голосом. І полягає ця думка в тому, що такі, як Петро Троханівський-Мурянка потрібні кожному народові. Потрібні, аби той народ будити, аби його возвеличувати і присоромлювати, аби про той народ знав всенький світ.

Білцарева, Криниця, Сан, Кросно, Команьча, Волиця та багато інших географічних назв для лемків є не просто словами. Тож коли Петро Мурянка читає один зі своїх найзнаменитіших творів «Сповідь в степу. Пам`яти діда Петра» і згадує рідні місцевості, то не лише він переживає – з ним співпереживають присутні на зустрічі члени Товариства «Лемківщина». Кожен з них по-різному покидав рідні краї – хтось в утробі матері, як Петро Троханівський-Мурянка, хтось плачучи на возі з роздвоєною думкою куди ж їхати, на захід чи на схід, а хтось, хоча й народився в Україні чи на понімецьких землях Польщі, повертався думками та мріями в землю прадідів, котра замість пшениці родила овес, а замість текти молоком і медом стікала кров`ю і потом.

Петро Мурянка наближує лемкам світову культурну спадщину, перекладає на їхню бесіду знаних авторів, головно зі слов`янських країн. Іван Франко, Адам Міцкевич, Юліуш Словацький, ба, навіть Богдан-Ігор Антонич стали ближчими лемкам саме завдяки мурашиній роботі цього чоловіка, котрий окрім з восьми «традиційних» слов`янських мов перекладає на лемківську ще й твори, написані «язичієм» ХІХ століття. І все для Лемковини, для того, аби розкопане мурянчисько (мурашник) колись відновилося і не стояло розритими безформними купами, а було злагодженим живим організмом. Одній мурашці це не під силу, але, Богу дякувати, Лемковина має своїх «мурянок» по всьому світу.

Трускавецький «Оскар» має таку властивість, що хто хоч раз виступав тут, то обов’язково повертається і знов тут має зустріч. Польська акторка Ґражина Казновська, лемківська діячка Маріанна Яра, ряд українських письменників та поетів повертаються до Трускавця і до «Оскара» не лише для відпочинку, але й для ділення собою, своєю творчістю. Хочеться сподіватися, що Петро Мурянка ще колись зачитає і заспіває по-лемківськи в цих стінах. А наразі на стіні у рідній хаті в лемківській Криниці (найзнаменитіший курорт сучасної Польщі) Петро Мурянка може повісити пам`ятку з Трускавця – картину, подаровану трускавецькими лемками в особі Ярослава Одрехівського.

Володимир Ключак

Мрія дитини – бути здоровою

Минулого тижня, а саме у п’ятницю, 16 листопада, в Розважальному комплексі «Cazanova» (м. Трускавець) відбувся Вечір добра «Подаруй дитині мрію!». Організаторами стали ГО "Імперія мистецтв" та Продюсерський Центр "Brava Production" за підтримки РК "Cazanova".

У концертній програмі взяли участь Віктор Винник, Brava та учасники Продюсерського центру «Brava Production»: Олена Музика, Mary Mriya, Роман Климко. По завершенні вечора відбувся DJ set від Юліка (Назарій Гук) та святкова дискотека! Ведучими вечора були Ростислав Пелех та Олена Музика.

Під час заходу відбувся розіграш цінних подарунків, а саме: дизайнерських сережок від кутюр від Божена Лобанова, солодкого подарунку від еко-майстерні «АйноФайно» та сертифікату на 550 грн від центру раннього розвитку "Мудрик"!

Загалом, в рамках заходу вдалося зібрати 1963 грн. Усі кошти з вечора були передані на лікування 4-річного Василя Лисовця. Цих коштів недостатньо, тому звертаємося до усіх, хто хотів би допомогти Васильку одужати. Усю інформацію та необхідні документи може надати мама хлопчика – Зоряна Йовановіч.

Організатори концерту вдячні усім, хто відвідав захід. Велика подяка усім артистам, які погодилися виступити та партнерам, які підтримали цю подію!

Особлива подяка РК "Casanova" за гарний прийом та чудову атмосферу та окреме спасибі неперевершеному п. Болтушкіну!

Найближчим часом організатори планують провести у Львові Великий зимовий концерт на підтримку хлопчика.

Партнери концерту:

Розважальний комплекс «Cazanova», Кав’ярня «Старе місто», Дизайнерські прикраси від кутюр від Божена Лобанова, Еко-майстерня «АйноФайно», Відкритий суспільний сайт «Трускавецький вісник», «Твоє радіо», «Джерела Трускавця», «Медіа Дрогобиччина», газета «Варто – Галицькі Новини», «Трускавець онлайн», інтернет-газета «Майдан», центр раннього розвитку "Мудрик".

Вл. інф.

Послуги онлайн: що варто знати

Міністерством юстиції України у сфері державної реєстрації запроваджено послуги, які можна отримати в електронній формі.

Що таке електронна послуга? Це адміністративна або інша публічна послуга, що надається громадянину або юридичній особі в електронній формі, роз`яснив начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тарас Грень.

Важливо: громадянин має змогу отримати послугу від держави без особистого відвідування органів влади.

Е-послуги надаються через Інтернет, тож вони доступні з дому чи офісу 24 години на добу та сім днів на тиждень. Таким чином, вони є зручнішими та швидшими за особисті візити та мінімізують ризики корупції.

В електронній системі Міністерства можна отримати відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема:

- отримати інформаційну довідку, перевірити документи, видані Державним реєстром речових прав на нерухоме майно;

- попередньо подати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також знайти та переглянути інформацію про стан розгляду заяви або запиту, що були подані державному реєстратору у паперовому вигляді;

- поставити об’єкт нерухомого майна на контроль.

Тарас Грень наголосив на тому, що ще однією електронною послугою Міністерства юстиції у сфері державної реєстрації є можливість:

- подачі безкоштовного запиту на отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- отримання електронної виписки (довідки, витягу);

- пошук запитів (витяги, виписки, довідки);

- подачі заяви для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

Також у Державному реєстрі друкованих ЗМІ та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності можна здійснити пошук друкованих засобів масової інформації, пошук громадських формувань та пошук громадських об'єднань.

Прес-служба Головного територіального управління юстиції у Львівській області



Создан 21 ноя 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником