Трускавецький вісник № 173 (1731) від 20 грудня 2018 р.

 

Трускавецький вісник № 173 (1731) від 20 грудня 2018 р.

20.12.2018



У номері: Із сесії Трускавецької міської ради; Анонси; Про ДТП в Бориславі та Трускавці; Короткі новини.

Короткі новини

Лев Грицак визнаний автором року в номінації «Повернення до героїчного минулого»

Традиційно наприкінці року Дрогобицьке регіональне радіо «Франкова земля» підводить підсумки «Людина року», визначаючи ті постаті, котрі вносять свою вагому лепту в обличчя Франкового краю, творять історію Дрогобиччини, працюють на державотворчій і суспільно-громадській ниві.

Генеральний директор Трускавецького готельно-курортного комплексу «Карпати», двічі міський голова Трускавця (2002-2010) Лев Грицак не вперше стає номінантом та лауреатом нагород «Франкової землі». Цьогоріч він здобув перемогу як автор року в номінації «Повернення до героїчного минулого». Цикл радіопередач «Село Андрія Мельника Воля Якубова» наближує радіослухачам героїчні сторінки української визвольної боротьби середини ХХ століття, розкриває величну постать нашого земляка – уродженця села Воля Якубова на Дрогобиччині, Провідника Організації Українських Націоналістів Андрія Мельника.

Як зазначив Лев Грицак, в наступному 2019 році він і надалі популяризуватиме край Андрія Мельника та історичну спадщину краю, вже є конкретні задуми як це краще зробити. Зокрема, планується проведення екскурсій до Волі Якубової, завершення спорудження кімнати-музею Андрія Мельника, реконструкція історичної спадщини України козацької доби, спорудження сторожової вежі та інше.

У Трускавці відкриють фотовиставку «Якби не війна»

У неділю, 23 грудня, у Трускавці в Палаці культури ім. Т. Шевченка відкриється фотовиставка «Якби не війна». Виставка підготовлена волонтерами і розповідає про 122 історії «звичайних людей», в тому числі 25 тих, хто загинув. Початок роботи фотовиставки – о 13.00.

В цей же день, 23 грудня, в ПК ім. Шевченка відбудеться показ фільму «Невидимий батальйон». Початок о 15.30. Вхід на обидва заходи є вільним.

У Трускавці вшанують пам`ять Біласа та Данилишина

У неділю, 23 грудня, в музеї міста-курорту Трускавця відбудеться вшанування пам'яті героїчних трускавчан Василя Біласа і Дмитра Данилишина та відкриття мистецької виставки Ольги Баландюх. Початок – о 15.00. 

Отець Петро Івасівка закликав відродити традицію празника

Вчора, 19 грудня, в свято св. Миколая, храмовий празник відзначала трускавецька парафія св. Миколая. Урочисту Святу Літургію очолив отець-декан бориславський Роман Василів, йому співслужили священики з парафій Трускавця, Стебника, Борислава, Попелів, Тустанович, Станилі, Уличного, Доброгостова. Незважаючи на те, що цей день не є державним вихідним, а робочим днем, та церква була переповнена вщерть. Взяв участь у відпустовій Святій Літургії та чині водосвяття і міський голова Трускавця Андрій Кульчинський.

У своєму подячному слові настоятель парафії св. Миколая, отець-декан трускавецький Петро Івасівка наголосив на тому, що варто відродити традицію храмового празника в такому вигляді, як вона існувала раніше. Празник – це в першу чергу участь в Святій Літургії, і раніше люди їхали на храмове свято в сусідні села та міста, а часом і на досить далеку відстань. Також празник – це живе спілкування між людьми, на празник запрошували одне одного, на празник пригощали, празника чекали з нетерпінням, зазначив о. Петро Івасівка.

На завершення Божественної Літургії настоятель центральної трускавецької парафії подякував меценатам, котрі постійно допомагають церковній спільноті, зокрема керівникові СГК «Дніпро-Бескид», депутатові Львівської обласної ради Олександрові Чебаненкові та генеральному директорові ГКК «Карпати» Левові Грицакові. Подякував о. Петро Івасівка і міському голові Андрієві Кульчинському за те, що влада міста завжди йде назустріч потребам Церкви.

Наступного тижня обговорять стан розробки та перспективи збільшення видобутку вуглеводнів на Орівсько-Уличнянському нафтогазовому родовищі

Як інформує прес-служба Львівської ОДА, у четвер, 27 грудня, в селі Грабовець Стрийського району департамент паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Львівської облдержадміністрації в межах проекту «ІПВГ – (ініціативи прозорості видобувних галузей): регіональний рівень» проведе нараду щодо стану розробки та перспективи збільшення видобутку вуглеводнів на Орівсько-Уличнянському нафтогазовому родовищі.

До участі в заході запрошують представників Стрийської, Дрогобицької та Сколівської райдержадміністрацій, голів Грабовецької ОТГ, Орівської, Доброгостівської, Верхньостинавської, Уличненської сільських рад та представників видобувного підприємства НГВУ «Бориславнафтогаз». Захід розпочнеться о 12.00 за адресою: Стрийський район, с. Грабовець, вул. Лопатинського, 121.

Метою проекту ІПВГ є створення інструментів для прозорого управління видобутком й виробництвом вуглеводневих ресурсів на місцевому рівні та налагодження продуктивної співпраці між трьома сторонами ініціативи: органами державної влади і місцевого самоврядування, суспільством та видобувними компаніями в Львівській області.

Мерія Львова надала Дрогобичу субвенцію 3 млн грн

Сьогодні, 20 грудня, на сесії Львівської міської ради прийнято зміни до переліку об’єктів, видатки на які у 2018 році будуть проводитися за рахунок коштів бюджету розвитку міського бюджету м. Львова. Зокрема, мерія Львова надасть місту Дрогобич субвенцію у розмірі 3 млн грн. Про це інформує прес-служба Львівської міської ради. Ці кошти надаються на розвиток інфраструктури Дрогобича, враховуючи складну ситуацію, в якісь зараз опинилось це місто.

- Сьогодні на сесії Львівської міської ради підтримали рішення про надання 3 млн грн субвенції м. Дрогобич. Цю субвенцію ми дали Дрогобичу, щоб їх підтримати, бо у них дуже складна ситуація. Вони нам протягнули руку допомоги, коли в нас була складна ситуація, тому тепер ми їх підтримали фінансово. Ці кошти місто Дрогобич отримає ще до кінця цього року, - прокоментувала рішення директор департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Ірина Кулинич.

Міжнародний Альянс «Азербайджан-Україна» заснував медаль імені М. Ібрагімова

Міжнародний Альянс «Азербайджан-Україна» заснував медаль імені Мубаріза Ібрагімова – Національного героя Азербайджану, 22-річного прапорщика азербайджанської армії, котрий загинув під час азербайджансько-вірменського зіткнення в червні 2010 р. Про це повідомив голова Міжнародного Альянсу Ельмар Мамедов. Премію вручатимуть в кінці року, в День солідарності азербайджанців всього світу, який відзначається 31 грудня.

- Для нас є великою честю заснування медалі імені М. Ібрагімова. Ім`я Національного героя Азербайджану повинно бути широко відомим за межами країни. Я прикладу всіх зусиль для цього, - зазначив Ельмар Мамедов.

Власна інформація

У Трускавці через п’яного шофера травмовані двоє дітей

Дорожньо-транспортна пригода сталась 19 грудня близько 17.05 на вулиці Мазепи у Трускавці. Як попередньо встановили правоохоронці, водій автомобіля «Фольксваґен Кадді», 51-річний місцевий мешканець, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда». яким керував 31-річний мешканець Борислава. Внаслідок зіткнення тілесні ушкодження отримали пасажири «Хонди», діти віком 5 та 8 років. Як встановили медики, водій «Фольксваґена» перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Поліцейські встановлюють обставини події, відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.286 (порушення правил безпеки дорожнього руху) КК України. Максимальне покарання, передбачене санкцією статті – до трьох років обмеження волі.

Відділ комунікації поліції Львівської області

У Бориславі водій «Фольксваґена Гольфа» скоїв наїзд на 52-річного місцевого мешканця

Дорожньо-транспортна пригода сталась 19 грудня близько 22.55 у місті Борислав Дрогобицького району. Як попередньо встановили правоохоронці, водій автомобіля «Фольксваґен Гольф», 44-річний місцевий мешканець, скоїв наїзд на 52-річного мешканця Борислава. Внаслідок наїзду чоловік отримав тілесні ушкодження.

Наразі правоохоронці встановлюють обставини події, вирішується питання про відкриття кримінального провадження.

Відділ комунікації поліції Львівської області

На ралі 300 тисяч, на рекламу курорту – півмільйона, на фестивалі – близько мільйона

Сьогодні, 20 грудня, проходить друге пленарне засідання XLVIII сесії Трускавецької міської ради. Сесія розпочалася із запитів депутатів Святослава Грабовського та Романа Бучковича. Депутат Грабовський розповів про незадовільну якість виконання робіт при облаштуванні ремонту квартир дітей-сиріт, а також зупинився на темах корупції в освіті (збір коштів батьками), облаштуванні зупинок автотранспорту та попросив надати копії актів обстеження житлового фонду м. Трускавця.

Депутат Роман Бучкович зачитав звернення від голови ГО «Довіра» Ігоря Кісака щодо статуї Христа-Спасителя. У заяві стверджується, що спорудження статуї підтримали Владика Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав Приріз, настоятелі трьох греко-католицьких та двох православних парафій Трускавця, ряд громадських організацій міста (Рада ветеранів, Асоціація ветеранів МВС України, «Союз-Чорнобиль-Україна»), трускавецький осередок Конгресу Українських Націоналістів. Ігор Кісак звертається до депутатів та міського голови з проханням звільнити громадську організацію від сплати пайової участі, адже мова йде про об’єкт, котрий не має на меті отримання комерційного прибутку, а прославляє місто Трускавець та утверджує одвічні християнські цінності. Замість підтримати цю логічну пропозицію міський голова пригадав «Довірі» несплату коштів за оренду земельної ділянки на вул. Лесі Українки.

Сесія розглядає в основному земельні питання, проте початок її роботи був присвячений питанням бюджетним. Депутати розглянули видатки бюджету-2019, серед яких на проведення авторалі в центрі Трускавця виділяється 300 тисяч гривень, на фестиваль Мусліма Магомаєва 100 тисяч, на фестиваль блогерів 120 тисяч, на фестиваль польсько-української культури 150 тисяч, на кінофестиваль «Корона Карпат» 250 тисяч, на фестиваль гостинності та курортології 150 тисяч, на фестиваль «Трускавка-Фест» 100 тисяч, на співорганізацію Форуму місцевого розвитку 150 тисяч, на прес-тури іноземних журналістів 50 тисяч, на організацію Міжнародного дня туризму 70 тисяч, на участь у київській виставці UITT-2019 40 тисяч, на рекламу в метро Києва та Харкова 200 тисяч, на рекламу на телебаченні 200 тисяч, на фото- та відеозйомку до Дня міста та в інші пори року 50 тисяч, на рекламу курорту в Інтернеті 100 тисяч, плюс видатки на друковану продукцію, підтримку ряду інших фестивалів.

Після дискусії щодо необхідності видатків на ралі та рекламу в метро та друкованих ЗМІ депутати в цілому підтримали такі видатки – 18 голосів «за», 2 «проти».

Сесія проходить в спокійному конструктивному режимі та в передсвятковій атмосфері.

Володимир Ключак

Про гірськолижні траси Карпат з лідером рок-групи «Мері»

На кону новий лижний сезон 2018-19 років. Багато охочих прокататися з вітерцем уже сидять біля комп’ютерів щоб обрати максимально ефективні місця, де і вартість буде прийнятною, і траса цікавою.

Щороку збільшується група тих, хто планує спробувати свої сили у цьому виді активного відпочинку. Що ними керує – це вже інше питання. Можливо, просто віддати данину моді, а можливо, справді життя прагне якогось екстриму чи адреналіну. Та все ж практика показує, що до гірських лиж приступати лишень з одним бажанням та уявленнями – справа досить небезпечна.

 Готуючи публікації для туристичного порталу www.karpatytur.info, вдалося поспілкуватися на тему лиж з багатьма цікавими досвідченими лижниками. І серед них наш земляк, лідер рок-групи «Мері» Віктор Винник. Говоримо з ним про перші помилки, про перші траси і взагалі про особливості гірськолижних трас регіону та Карпат загалом.

- Вікторе, яка була твоя перша лижна траса?

- Першою моєю трасою була Гошівська гора, що на курорті Трускавець. Пам’ятаєш, ота гора, що одразу за залізничним вокзалом? Ти собі не уявляєш, що там робилося у середині 80-х. Весь оцей спуск вздовж колії був насичений людьми. Такої активності я не бачив на жодній з сучасних трас. Там каталися усі: від дітей до старшого покоління. Це ж був період, коли ще не було Інтернету та соцмереж, тому активність була дуже високою. Навіть приходили кататися якісь професіонали. Звичайно, сьогодні розумію, що це і не гора, а горб. Та й не поїздиш тут, бо є людські городи та й нещодавно споруджена копія статуї Христа з Ріо-де-Жанейро.

А тоді це був «двіж». А я ще жив поряд у будинку, тобто життя у мене проходило над лижною трасою. І пригадую, з’їдеш з цієї гірки, а потім півгодини на неї підіймаєшся. Під час підйому може хтось і збити, але в цьому була радість нашого совкового дитинства.

Також катався на лижах у діда в селі Сможе. Це вже справжні Карпати. Там були такі букові «правильні» лижі, оскільки там їх ніхто не купував, а робили самі.

- Ну а коли вперше став на гірські лижі?

- Це було десь на початку нульових. На лижі мене тоді підсадив мій знайомий Миросик Федюшко, який сьогодні живе в США. У мене на початку лижі були жахливі. Десь у когось позичив їх. Але це були уже повноцінні гірські лижі з черевиками.

Власне, першим інструктором був також Мирослав. Звісно, не все було гладко: я їхав, падав, вставав, знову їхав, знову падав і знову вставав. Воно ж нічого не мало спільного з тим, на чому доводилося кататися до даного моменту. Але це така штука, якою або захворієш, або ні. Я захворів лижами. Ця свобода, ця краса – ні на що не проміняю. Ну і згодом з’явилися свої лижі і певна «снаряга».

- З якої траси розпочалося катання на гірських лижах?

- Як заведено в нашому регіоні, розпочалося усе з гори «Політех», що при в’їзді у селище Славське. Чим особлива ця гора? Вона не важка, але разом з тим має цікаві рельєфи. Там є довший фрагмент, але є й можливість урізати шлях, об’їжджаючи ялинки і навіть хати, які примикають до траси. Ну і там передбачені два варіанти виїзду на верх. Перший – це бугельний підйомник, а другий – радянськими всюдиходами «уазиками». Це так заробляють місцеві на заїжджих.

- Що було після Політеху?

- Коли я вже трохи набув досвіду на Політесі, мене взяли на Тростян (гора Тростян в смт Славське – Я.Б.). Ну що я можу сказати, це абсолютно інакша ситуація: гора висока, крута, є абсолютно відмінні траси.

Я не можу сказати, що було страшно. Проте коли на неї вперше піднявся, виникало запитання «а навіщо я це зробив?». І сьогодні часто зустрічаю молодих людей (бо достатньо часто там буваю), які піднялися наверх незважаючи на попередження, що цього не варто робити. І вони мають атракціон на цілий день з лижами та черевиками в руках спускатися вниз. Це і весело, але з іншого боку правильно, бо бачив і таких, які перший раз стають на рівні ноги та донизу. І у більшості випадків таке завершується зовсім не дуже добре. Я також мав неприємний випадок тут же ж на Тростяні на початках зламати лижу. Добре, що минулося без переломів як таких, але лижу (досі не розумію як це сталося) таки зламав. І це був прекрасний досвід сходження донизу з половини гори. Проте знову ж, це ніщо в порівнянні з тим драйвом катання.

- Тростян пройшов. Які далі були плани з підкорення трас?

- Потім, а це десь 10 років тому було, ми з групою опинилися на Драгобраті. Проте, на жаль, ми там не каталися. Ми там знімали кліп на пісню «Кіс на біс» в снігу по вуха, хоча на вулиці був лишень жовтень.

Згодом відкрився курорт «Плай» в селі Плав’є на трасі Київ-Чоп перед перевалом. І це, до речі, поряд з моїм селом Сможе, де я вперше ставав на лижі. Як на мене, це прекрасний релаксаційний спуск і дуже добра інфраструктура. Невипадково його називають «Маленький Буковель». До позитивів я б також відніс той факт, що усе поряд з трасою і нікуди вбік не треба їхати.

Раніше така проблема було у добиранні до Славського, бо дороги там не було. Добратися туди – це була каторга. Сьогодні, слава Богу, це питання вирішене. А ось Плай виграє у розташуванні, бо нікуди з дороги звертати не потрібно. Припар кувався, і ти вже на горі. Чудові чотиримісні підйомники є запорукою того, що черг тут не буває. Але є й свої недоліки. Перший – звісно вартість, і другий – дуже мала гора. Якщо підйом займає до 10 хвилин, то спуск менше хвилини, як би ти не старався повільно їхати. Тут жартують, що приїхали покататися на підйомнику.

Та з іншої сторони, частий підйом на крісельному підйомнику дає змогу відпочинку для ніг. У порівнянні з Тростяном, де підйом здійснюється на трасу бугельним підйомником (тобто, уверх на ногах і вниз на ногах) ноги дуже змучуються, і під кінець дня ти їх уже не відчуваєш. А це вже навіть небезпечно.

- А за кордоном десь вдалося покататися?

- Десь чотири роки тому завдяки моїй сестрі мені випала просто фантастична нагода покататися тиждень в Альпах. Гірськолижний курорт Шамоні Мон-Блан, де вперше проходили зимові Олімпійські ігри, і де зосереджені найвищі вершини Альп. Це, до речі, перехрестя Французьких, Італійських і Швейцарських Альп. Ну і відоме воно ще однією трагічною подією. Саме тут розбився відомий пілот Формули-1 Міхаель Шумахер.

- Ну і як воно там кататися у порівнянні з Карпатами?

- Ти розумієш, що це не можна порівнювати. І справа навіть не в катанні, а у самих горах. Ти от стоїш, дивишся на гору і піднімаєш голову усе вище. Та неба немає. Адже Мон-Блан – це зона п`ятитисячників, абсолютно інші відчуття. У перший день я тільки те і робив, що дивився на гори. Ми жили в гарному шале з панорамними вікнами, і я від них не відходив. Просто краса.

А щодо інфраструктури, вона зроблена не по-нашому. Спуски просто велетенські по-карпатських мірках: 3-5 кілометрів. Ну і варто зазначити, що культура катання абсолютно інша. Якщо бачиш хамовитих лижників, це однозначно або росіяни, або наші.

Одним словом, круті відчуття, і мрію ще раз туди потрапити.

- Вікторе, а чи був ти на Буковелі і які твої враження від цього курорту?

- Нарешті минулого року я ще раз там опинився. Хоча був і раніше, але не довго, тому не міг нічого оцінити і зрозуміти. Але цього разу я катався там 3-4 дні, і мушу визнати, що в Україні наразі найкрутішим гірськолижним курортом таки є Буковель. І незважаючи на те, що він дико дорогий, але майже 70 кілометрів трас і їх якість десь частково це оправдує. Там є три гори, і треба трохи часу, щоб розібратися з видами трас. Але логістика і орієнтування зроблено усе дуже грамотно, тож можна достатньо швидко дати цьому лад.

Є траси простіші, є складніші. Приємно, що чим вище, тим менше чайників. Подобається, що усю ніч працюють ретраки, тому просто не може бути такого, що покриття якесь не якісне. Знову ж одним словом – круто.

- Як твої враження щодо інших трас?

- Насправді їх в останній час повідкривалося чимало. Усе Закарпаття усіяне трасами. На Гуцульщині відновлюються спуски (Яремче, Ворохта). І навіть тут, на Прикарпатті, біля курорту Трускавець, і то є Буковиця. Про останню – це чудовий варіант для початківців, які приїхали відпочити в Трускавець чи Східницю. Пару кілометрів, і ви вже на трасі. З недоліків – ну дуже маленький спуск, тому для тих, хто добре катається, він не надто цікавий. Але попри те, тут можна відпрацьовувати якісь елементи і, зрештою, провести час на відкритому повітрі чи на природі. Ну і найголовніше – усе це доступно по вартості. А якщо будете мати повністю своє спорядження – подвійна економія.

- Ну і що ти б побажав лижникам, які планують відвідати Карпати для катання?

- Пора наповнювати час змістом, адже він дуже швидко минає. Тому бажаю вам вдалого сезону і повертатися до домівок без травм.

***

Відкрию таємницю, що в арсеналі є ще одне інтерв’ю Віктора Винника про особливості гірськолижного екіпірування, яке він дав мені декілька років тому. Проте опублікуємо його дещо згодом. А на завершення так і напрошується цитата Віктора: «Пора наповнювати час змістом, адже він дуже швидко минає».

Ярослав Баран



Создан 20 дек 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником