Трускавецький вісник № 29 (1764) від 27 лютого 2019 р.

 

Трускавецький вісник № 29 (1764) від 27 лютого 2019 р.

27.02.2019



У номері: Історія Трускавця з 1461 по 1870 рік; Міфи про «Нафтусю» та їх розвінчування; Короткі новини регіону; Доступні ліки за електронним рецептом.

Короткі новини

В Уличному відкрили новий дитсадок

Сьогодні, 27 лютого, в с. Уличне Дрогобицького району  офіційно відкрили новий дитячий сaдочок «Диво». Про це інформує прес-служба Львівської ОДА. Заклад дошкільної освіти розрaховaний нa  3 групи по 20 дітей.

Директор департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації Любомира Мандзій під чaс відкриття оглянула дошкільний заклад.

«Цей дитячий садок справді відповідає своїй назві - «Диво». Завдяки спільній і злагодженій співпраці усіх гілок влади сьогодні ми побачили великий результат, який буде служити вашим дітям багато років. Щоб розвиватися, потрібно обрати правильний шлях. Сьогодні ми побачили, який напрямок розвитку обрала громада Уличного», - зазначила директор департаменту освіти і науки Львівської ОДА Любомира Мандзій.

У сaдочку є сучaсний хaрчоблок, буфет, прaльня, медичний пункт, актова зала та кaбінет психологa. Крім цього, кожна група має свою роздягальню та санвузол.

Збудовaно дошкільний нaвчaльний зaклaд зa кошти обласного, районного та місцевого бюджетів. Обійшовся він у 11,974 тис. гривень. За словами директора дитячої установи, дошкільний заклад почне повноцінно працювати вже внайближчі місяці.

Як інформує наше власне джерело, участь у  відкритті садочка в Уличному взяв і міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, який подарував іграшки для малечі. Нагадаємо, що згідно Перспективного плану адміністративно-територіальної реформи село Уличне стане складовою частиною Трускавецької ОТГ. Головною посадовою особою в селі буде староста, а депутати від Уличного матимуть своє пропорційне представництво в складі Трускавецької міської ради.

У Східниці горіла котельня

Як інформує прес-служба ГУ ДСНС України у Львівській області, у вівторок, 26 лютого, о 21:15 до рятувальників надійшло повідомлення про пожежу в котельні на території приватної садиби в смт. Східниця на вул. Зарічна, 89. Вже через 5 хвилин з моменту повідомлення вогнеборці прибули на місце події. Рятувальники не допустили подальшого поширення вогню й врятували від згорання 4 будівлі. Пожежу локалізовано о 21:50, ліквідовано о 22:12. Вогнем знищено котельню, дерев’яний піднавіс площею 15 кв.м та 10 куб. м дров. Також пошкоджено два твердопаливних котли, два водяних насоси та обладнання до них.

До ліквідації пожежі залучили 21 рятувальника та 6 одиниць спецтехніки. Внаслідок події ніхто не постраждав. Причина виникнення загорання встановлюється.

На Львівщині триває Форум гідів

Як інформує прес-служба Львівської ОДА з посиланням на управління туризму та курортів ЛОДА, 26-27 лютого проходить другий  Форум гідів.

З вітальним словом виступив заступник начальника управління туризму та курортів Львівської ОДА Тарас Лозинський, наголосивши на тому, що область працює над розвитком нових напрямків, щоб туристи мали бажання повернутися на Львівщину знову і відкрити для себе нові туристичні локації.

За словами організаторів, насичена програма Форуму охоплює важливі теми, зокрема врегулювання екскурсійної діяльності: Україна – Європа та створення нових туристичних продуктів та маршрутів. Начальник управління туризму та курортів Львівської ОДА Наталя Табака виступила з презентацією «Львівщина – це не тільки замки», представивши різноманітні місця, які зацікавлять туриста та справлять на нього незабутні враження.

«Львівщина має що показати та чим зацікавити туристів. Тури гастро- та агролокаціями, заняття активним туризмом, відвідування природніх еко-локацій, цікаві «місця втечі» від урбаністики та міського ритму життя. Важливим є підняття рівня екологічної свідомості та культури серед українців. Ми пропонуємо туризм в стилі: живи здорово, харчуйся здорово та подорожуй здорово!» - зазначила Наталя Табака.

Учасники також мали можливість ознайомитись та отримати туристичний путівник «Мандри Львівщиною: природні та еко-локації», який описує мальовничі куточки області та відкриває для пізнання унікальні природні локації регіону.

Сьогодні, на другий день Форуму гідів здійснено виїзну екскурсію його учасників до Дрогобича. Тут зокрема оглянуто такі цікаві місця як синагога, костел святого Варфоломія, церкви, вілла Яроша,  ратуша, Дрогобицька солеварня.

Власна інформація

У Бориславі введуть в експлуатацію два резервуари, щоб стабілізувати водопостачання у місті

У Бориславі проводяться роботи із введення в експлуатацію двох резервуарів чистої води на вул. Палія (т. з. «військових збірників»). Це ще один крок до стабілізації питання водопостачання в місті.

Про це повідомили у Бориславській міській раді

Вчора, 26 лютого, оглянули хід виконання робіт міський голова Ігор Яворський, голова депутатської комісії з питань управління комунальною власністю, торговельного, побутового обслуговування, громадського харчування, зовнішньоекономічної діяльності Руслан Зелінський та голова депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, транспорту та зв’язку, оборонної роботи Ігор Тарновецький.

Резервуари були встановлені близько 40 років тому, та досі не виконували своєї функції. Характерною особливістю цих збірників є відповідна якість та добротність, що дозволило і зараз їх використовувати.

Зварювальні роботи завершено, змонтовано розподільчий вузол, виконується під’єднання до системи міського водопроводу. Паралельно проходить етап очистки ємностей та процес їх дезінфекції.

Після завершення випробовування системи на герметичність планується її запуск в тестовому режимі. Використання цих резервуарів дозволить зробити запас води на місто в об’ємі 1500 кубометрів, розповіли у міськраді.

Нагадаємо, з початку цього року у Бориславі вода в місті подається тільки 3 години в день. Такий графік подачі води запроваджений у зв’язку набрання чинності з 1 січня 2019 року Закону України «Про ринок електричної енергії».

Закон про ринок електроенергії ставить жорсткі і фінансово неможливі до виконання умови щодо закупівлі електроенергії непобутовим споживачам, зокрема, водопостачальному підприємству м. Борислава – КП «Вододар».

Зонний облік, який до цього часу дозволяв підприємству використовувати нічний тариф для подачі води, скасовано. Електроенергія тепер коштує підприємству приблизно в чотири рази дорожче. 

ЗІК

Доступні ліки за електронним рецептом уже з квітня

Уряд запроваджує новий, більш зручний механізм отримання «доступних ліків» – за електронним рецептом. Вже з квітня лікарі будуть виписувати тільки е-рецепти на ліки, що включені до урядової програми «Доступні ліки». Е-рецепт дозволить пацієнтам отримувати потрібні їм ліки в будь-якій аптеці, що увійшла в програму, незалежно від того, в якому місті чи селищі був виписаний рецепт. Препарат, виписаний лікарем, наприклад, у Львові, можна буде без проблем отримати за е-рецептом в аптеці Києва чи Одеси.

Щоб отримати «доступні ліки» за е-рецептом необхідно:

1. Звернутись до свого сімейного лікаря чи терапевта, який випише вам е-рецепт на необхідний препарат. На ваш мобільний телефон надійде повідомлення з кодом рецепту. Якщо ви не маєте телефону, лікар роздрукує вам код.

2. Завітати до аптеки, що бере участь у програмі і має на дверях наліпку «Доступні ліки», назвати аптекарю код вашого рецепту, та отримати ваш препарат безкоштовно або з незначною доплатою.

Програма «Доступні ліки» була запроваджена Урядом у квітні 2017 року. На даний час за цією програмою можна отримати 258 препаратів від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми, 64 з них є безкоштовними. Отримати доступні ліки можна в кожній третій аптеці в країні. За час дії програми держава відшкодувала вартість ліків за понад 33 мільйонами рецептів та перерахувала аптечним закладам більше 1,7 млрд грн. Уряд планує розширювати програму, кількість доступних ліків буде збільшуватись.

Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України

Dzieje Truskawca 1461–1936

/Część pierwsza. Truskawiec w 1461-1870/

Od Redakcji: Prezentowany tekst stanowi pierwszą część dysertacji doktorskiej Tadeusza Lorenza (1) na Uniwersytecie im. Jana Kazimierza we Lwowie obronionej w 1938 r. pod kierunkiem prof. dr. med. Witolda Ziembickiego. W okresie II RP Truskawiec był najmłodszym i bardzo modnym uzdrowiskiem w Polsce. W okresie międzywojennym w Truskawcu zbudowano 286 wilii, hoteli i pensjonatów. Trzykrotnie otrzymał złoty medal jako najlepsze uzdrowisko Polski (przed 1939 r.).

Początki Truskawca gubią się w mrokach dziejów. Nie zachowały się żadne ślady istnienia tej miejscowości przed XV wiekiem i to nie tylko w zabytkach pisanych, lecz i innych materialnych szczątkach z tej dalekiej przeszłości. W tych warunkach chcąc dojść do początków istnienia miejscowości oraz pochodzenia jej nazwy, której treść niejednokrotnie rzuca światło na czasy czy też okoliczności, w jakich miejscowość powstać mogła, zwrócić się trzeba do pomocy etymologii i toponomastyki.

Najpierw należy ustalić, w jakich formach występuje w źródłach pisanych nazwa Truskawca od chwili pierwszego pojawienia się w nich (tj. od r. 1461) aż do momentu, kiedy się ostatecznie ustaliła (r. 1544). W tak oznaczonym czasokresie spotykamy nazwę Truskawca w następujących formach graficznych:

- Truszkauecz (1461 r.)

- Truszkawecz (1466 r.)

- Truschkowiecz (1469 r.)

- Truskawyecz (1471 r.)

- Thruschkowyecz (1471 r.)

- Truszkawyecz (1472 r.)

- Truskawyecz (1472 r.)

- Thruskawyecz (1479 r.)

- Truskawyecz (1494, 1501, 1502, 1518, 1521, 1525, 1533 r.)

- Trvslawyecz (1518 r.)

- Truskawiecz (1544 r.)

Jak zatem widać, przeważają formy: Truskawyecz (tj. w dzisiejszej formie Truskawiec, cztery razy w XV w.) i Truszkowiec (wzgl. Truskowiec, dwa razy w XV w.) z przewagą formy Truskawiec. Pominąwszy wszystkie drobne odchylenia, powstałe na skutek błędów pisarzy (2), formy te są identyczne, względnie mało odbiegłe od dzisiejszej nazwy Truskawca. Tak więc można przypuścić, że w wieku XV, przed pojawieniem się nazwy w źródłach, mogła ona być taka sama, jak w naszych czasach.

Zanim się spróbuje wyjaśnić etymologicznie nazwę Truskawca, trzeba ustalić, w jakich okolicach Polski podobne nazwy miejscowości spotykamy. Okaże się, że nazwy miejscowości o temacie „Truskaw” wzgl. „Truskawc” spotyka się najczęściej na terytorium etnograficznym rdzennie polskim (w okolicach Sieradza, Łęczycy, Sochaczewa) (3). Istnieją tam nawet dwie miejscowości o tej samej, co nasz Truskawiec nazwie, mianowicie: Truskawiec v. Truszkawiec w powiecie sieradzkim, a w powiecie łęczyckim Trzuskawiec, nazywany w XVI w. Truskavyecz, poza tym Truskawka v. Trzuskawka w powiecie sochaczewskim (4). Miejscowości o temacie „Trusk” spotykamy na Mazowszu i w centralnej Polsce bardzo wiele, podczas gdy na terytorium etnograficznie małoruskim tylko dwa razy i to raz (Truskowa nad Seretem) w sferze wpływów językowych wołoskich i raz jako nazwę lasu (Trusków) w powiecie kałuskim (5). Jeśli wyłączymy nazwy miejscowości litewskich o tym samym temacie (6), to pozostanie nam przyjąć, że nazwa Truskawca mogła zostać przeniesiona – nie wchodzimy tymczasem w to, kiedy i w jakich okolicznościach – z okolic Polski, w których najczęściej występuje, do Ziemi Czerwieńskiej. W języku polskim nazwa „Truskawiec” mogła pochodzić od słowa „truskawka”, tj. od nazwy rośliny, zwanej u nas dziś poziomką, albo od innych roślin, nazywanych „truskawka”, których główną cechą był „trusk” (dzisiejszy „szelest”), wydawany przez te rośliny, ponieważ są łomliwe (7). Poziomka w XV w. zwała się u nas truskawką i ta nazwa zachowała się w zabytku językowym z r. 1472 (8). Później wyraz „truskawka” oznaczał już to, co dzisiaj, a więc ogrodową uszlachetnioną odmianę poziomki (9). Temat słowa „truskawiec”, tj. „truskawc”, powstał od przymiotnika względnie imiesłowu „truskawy” (10). Systematyka botaniczna zna nazwy: truskawiec, truskawica, trzaskawiec jako dawne nazwy poboczne rośliny polygonum aviculare (rdest ptasi) (11). Nazwa roślinna „truskawiec” mogła w niezmienionej formie stać się nazwą miejscową. Mogła też nazwa „Truskawiec” utworzyć się jako wyraz pochodny (od słowa „truskawy”) na oznaczenie terenu, na którym są rośliny „truskawe” (12).

Dawna nazwa „Truskawka” występuje jako nazwa wsi w powiecie sochaczewskim (wieś Truskawka v. Trzuskawka), a w formie pochodnej w trzech wypadkach, tj. w naszym Truskawcu, w Truskawcu w powiecie sieradzkim oraz w Trzuskawcu w powiecie łęczyckim. Na terytoriach tych po dziś dzień zachowało się w gwarze ludowej słowo „truskać” w znaczeniu „trzaskać” i „trusnąć” w znaczeniu „trzasnąć” (13). Nazwy miejscowości od lasów „trusk” wydających spotykamy wielokrotnie w powiatach częstochowskim, opatowskim i mazowieckim (Truskolasy) (14). Jedna taka miejscowość, wieś Truskolasy w powiecie częstochowskim (15), znajduje się blisko Korytnicy. Z Korytnicy mieli się wywodzić Korytkowie herbu Jelita (16). Protoplasta Korytków, Stasiek, pisał się Staśkiem Koryckim, a kilka razy Staśkiem z Korytnicy (17). Gdyby można ustalić sąsiedztwo jego wsi Korytnicy z Truskolasami w powiecie częstochowskim, można by następnie przyjąć z pewnym uzasadnieniem, że późniejszy dzierżawca Truskawca w powiecie drohobyckim (względnie któryś z jego antenatów, może nawet sam protoplasta, Stasiek z Korytnicy, dzierżący już w początku XV w. z nadania królewskiego dobra ziemskie w okolicy Drohobycza) mógł nadać naszemu Truskawcowi, który prawdopodobnie już od dawniejszych czasów był w dzierżawie rodziny Korytków, nazwę podobną do miejscowości w swoich rodzinnych stronach. Jak brzmiała pierwotna nazwa Truskawca przed r. 1461, tego prawdopodobnie nie da się wyświetlić.

Gdy w XIV w. Polska obejmowała Ziemię Czerwieńską pod swoje rządy, przeszedł Truskawiec wraz z innymi jeszcze wsiami powiatu drohobyckiego w skład dóbr królewskich (18). Wnosić to można stąd, że w XV w. wchodził Truskawiec w skład starostwa drohobyckiego wraz z innymi wsiami okolicznymi. Pierwszą wiadomość o Truskawcu podają źródła historyczne w r. 1461 (19). Tenetariuszem Truskawca był wówczas szlachcic Jan Korytko (20), dziedzic na Podhorcach i dzierżawca Koniuszek.

Pokrótce zatrzymamy się przy osobie tego pierwszego wymienionego w źródłach dzierżawcy Truskawca. Jan Korytko herbu Jelita jest to znana w historii i heraldyce postać (21). Pochodzi z wybitnego rodu małopolskiego (ze wsi Koryta, względnie Korytnicy, w powiecie wiślickim), który już w r. 1417 po otrzymaniu od króla Władysława Jagiełły dwu wsi w powiecie drohobyckim (Poczajowice i Gaje) stale mieszkał na Rusi. W latach 1430. powiększają Korytkowie swoją własność dziedziczną o wsie Wróblowice, Rychcice, Koniuszki, Pustomyty, Rudę i Wroczów. W latach 1468–1470 dokupują jeszcze wieś Podhorce.

Jan Korytko odstąpił w r. 1471 dzierżawę Truskawca za cenę 550 grzywien szlach. Ignacemu z Tustanowic i Andrzejowi z Lubieńca (22). Od tego czasu pozostaje Truskawiec w ręku Tustanowskich. W r. 1494 dzierżawi Truskawiec szlach. Michał, dziedzic Tustanowic (23), a w r. 1502 szlach. Waśko Tustanowski (24). W pierwszej ćwierci XVI w. mają w Truskawcu swoje działy bracia Wasyl, Ignacy i Jaczko Tustanowscy (25), bracia Stanisław, Jerzy i Piotr Lubienieccy (26) oraz Łukasz i Jan Rudniccy. Do r. 1516 pozostaje Truskawiec w dzierżawie Tustanowskich. W tym to roku uzyskuje starosta drohobycki, Stanisław Małdrzyk z Chodywaniec herbu Wąż pozwolenie na wykup wsi Truskawiec z rąk braci Łukasza, Jana i Stanisława Rudnickich, a w maju tegoż roku uzyskuje dalsze pozwolenie na wykup (27) wsi Modrycz i połowy Truskawca od braci Tustanowskich (28).

W r. 1521 otrzymał Stanisław Małdrzyk dożywotnią dzierżawę Truskawca (29), a mieszkańcy tej wsi zwolnieni zostali od prac na rzecz grodu przemyskiego. We wrześniu 1521 r. (30) następuje rozgraniczenie dóbr królewskich, wsi Stebnika, Truskawca, Dobrohostowa będących w tenucie Stanisława Małdrzyka z Chodywaniec, od wsi Stanyla, własności szlachcica Bala Humbickiego, wsi Styniawy, tenuty Aukta, Jana i Jerzego, posiadaczy starostwa stryjskiego, oraz Uliczna i innych. Drugie rozgraniczenie dóbr królewskich Truskawca, Modrycza, Solca i Hubicz od dóbr dziedzicznych prywatnych nastąpiło w r. 1525 (31).

Od r. 1523 starostą drohobyckim, a zarazem dzierżawcą Truskawca jest Jan Kamieniecki z Rzeszowa (32). Od r. 1539 do 1568 pozostaje Truskawiec w dzierżawie Wojciecha Starzechowskiego (33) ze Strzechowic herbu Nieczuje, podkomorzego przemyskiego, starosty barskiego i drohobyckiego, a następnie syna jego, Jana. Po nim do r. 1578 dzierżawi Truskawiec Stanisław Herburt z Fulstyna (34) herbu Herbutowa, starosta drohobycki, będący od r. 1564 także dzierżawcą żup ruskich (35). Następnym dzierżawcą Truskawca jest Paweł Uchański ze Służewa herbu Radwan (36), a po jego śmierci wdowa po nim, Anna Uchańska.

W r. 1596 przeszła dzierżawa Truskawca w ręce Mikołaja Daniłowicza (37) z Żurowa, podskarbiego wielkiego koronnego, starosty chełmskiego i drohobyckiego. Po jego śmierci otrzymał starostwo drohobyckie Hermolaus Ligęza z Bóbrka herbu Półkozic, podskarbi wielki koronny, znakomity administrator, którego zasługi dla ratowania zniszczonego Skarbu przy pomocy własnych zasobów odpłaciła Rzeczypospolita, przyznając mu starostwo olsztyńskie na lat 30 (38). Rządził on w Drohobyczu do r. 1631. Z czasów jego rządów pochodzi znamienna skarga poddanych Truskawca na swawolę rabusiów wojskowych, którzy obyczajem Lisowczyków (more Lissoviano) grabili mienie włościan (39).

Po śmierci Hermolausa Ligęzy wraca starostwo drohobyckie do rodziny Daniłowiczów. Jan Mikołaj Daniłowicz, syn Mikołaja, starosty drohobyckiego, zmarłego w r. 1624, jest starostą do r. 1649 (40). Po jego śmierci dzierżyła starostwo drohobyckie wdowa po nim, Zofia z Tęczyna, która zaznaczyła się gorliwą opieką nad poddanymi z Truskawca dotkniętymi w latach [1561 i 1562 ?] zarazą morową (41). Od r. 1660 (42) występuje jako starosta drohobycki Stanisław Skarszewski na Rzeczniowie, kasztelan wojnicki i administrator ekonomii samborskiej. Początkowo sprawował władzę starościńską sam, dopiero od r. 1668 na podstawie przywileju Jana Kazimierza (43) uzyskali oboje małżonkowie tzw. „ius communicativum” co do dożywotniego posiadania całego starostwa drohobyckiego.

W r. 1691 przechodzi Truskawiec w dzierżawę Marcina z Chomętowa Chomętowskiego herbu Lis (44), wojewody bracławskiego, starosty drohobyckiego, a po jego śmierci (około r. 1706) w ręce żony jego, Anny z Chrząstowa Wierzbowskiej. Następnie w ręce ich syna, Stanisława. Po śmierci Stanisława Chomętowskiego (1728 r.) następuje w r. 1728 (45) intromisja jego żony, Doroty z Tarłów Chomętowskiej, do dóbr miasta Drohobycza i wsi należących do tego starostwa (Raniowice, Bołowce, Stebnik, Dobrohostów, Stanyla, Uliczno, Orów, Truskawiec, Solec, Modrycz, Hubicze, Dereżyce, Tynów) na podstawie „iuris communicativi”. Jeszcze we wrześniu 1728 r. wydzierżawia dobra starostwa drohobyckiego na okres 3-letni Bogusław Bielski z Olbrachcic herbu Jelita, cześnik chełmski (46). Przez krótki czas był starostą drohobyckim drugi mąż Doroty Chomętowskiej, Adam z Szczekarzowic Tarło (47). W r. 1749 dzierżawi dobra drohobyckie Ludwik Bielski (48).

Ostatnim dzierżawcą Truskawca w czasach przed pierwszym rozbiorem Polski był Wacław Rzewuski na Podhorcach herbu Krzywda, wojewoda krakowski, hetman wielki koronny, starosta drohobycki (49). Od niego dzierżawił starostwo drohobyckie przez pewien czas Eliasz Turkułł (50). Po pierwszym rozbiorze Polski dostał się Truskawiec (1 lipca 1773) (51) w ręce rządu austriackiego i pozostawał odtąd wraz z całym starostwem drohobyckim w administracji rządowej. Od r. 1864 stanowił osobny korpus tabularny (52) i kilkakrotnie bezskutecznie bywał puszczany na licytację, wreszcie w r. 1870 sprzedany został w ręce prywatne (53).

Przypisy

1 Prof. dr hab. med. Tadeusz Lorenz urodził się w Drohobyczu 21.01.1906 r. W październiku 1926 roku rozpoczął studia na Wydziale Lekarskim Uniwersytetu im. Jana Kazimierza we Lwowie. W 1933 roku otrzymał dyplom lekarza i rozpoczął pracę w Państwowym Szpitalu Św. Łazarza w Krakowie. W 1934 roku wraca do Lwowa i podejmuje pracę w Klinice Ginekologii i Położnictwa Uniwersytetu im. Jana Kazimierza. Od 1 stycznia 1935 roku do 9 września 1938 roku pracuje w Oddziale Urologicznym Państwowego Szpitala Powszechnego we Lwowie pod kierunkiem wybitnego polskiego urologa profesora Stanisława Laskowskiego, 26 marca 1938 roku otrzymuje stopień doktora medycyny. W r. 1942 zostaje ordynatorem oddziału i kieruje nim do 20 lipca 1944 roku. Od 22 lipca 1944 do 30 maja 1946 roku pracuje jako urolog w Szpitalu Powiatowym w Dąbrowie Tarnowskiej, a następnie przenosi się do Gdyni. 1 maja 1947 roku obejmuje kierownictwo Oddziału Urologicznego przy I., a następnie III Klinice Chirurgii Akademii Medycznej w Gdańsku. 1 lutego 1958 roku zostaje powołany na stanowisko kierownika Katedry i Kliniki Urologii Akademii Medycznej we Wrocławiu. Równocześnie zostaje ordynatorem Oddziału Urologicznego Wojewódzkiego Szpitala im. Babińskiego, na bazie którego działa klinika, oraz kierownikiem Urologicznego Ośrodka Naukowo-Leczniczego w Cieplicach Zdroju. 30 października 1958 roku otrzymuje tytuł profesora nadzwyczajnego. Przez 18 lat kieruje kliniką i oddziałem, liczącymi łącznie 70 łóżek (Red.).

2 W dokumentach sądowych i kopiach Metryki Koronnej wpisywana jest nazwa „Truskawiec” w rozmaity sposób, zwłaszcza jej spółgłoski „s” i „c”. Począwszy już od r. 1471, spotykamy się z nazwą Truskawiec, pisaną Truskawyecz, a więc nawet w tej pisowni wygląda ona na całkiem zbliżoną do formy dzisiejszej.

3 Słownik geograf. t. XII s. 522, 524, 579.

4 Ibidem, s. 522.

5 Ibidem, s.523.

6 Litewskie nazwy miejscowości na „Trusk” mogą pochodzić od litewskiego słowa o temacie „trusk”, a o znaczeniu: trzask, zgrzyt. Por. Kurschat, Wőrterbuch der littauischen Sprache, Halle 1883, cy. II, s. 468.

7 Linde, Słownik jęz. polskiego, Lwów 1859, t. V, s. 716. Przy polskim „truskawka” podaje autor cztery podobne nazwy różnych roślin z języków słowiańskich. Sorab. truskolcza, truszkałza; Vind. truskeliza; Carn. truskawez (=sporysz); Boh. truskavec(=sporysz). Por. Karłowicz, Kryński, Niedźwiedzki, Słownik jęz. polskiego, Warszawa 1919, t. VII, s.30 oraz Brückner, Słownik etymolog. jęz. polsk., Kraków 1927, s. 578. W jęz. ruskim istnieje też temat „truska” i słowa „truskaty” = trzeszczeć, chrzęścić i „truskannia” = trzask, trzeszczenie. Hrinczenko, Słowar ukr. mowy, t. IV, s. 290.

8 Brückner, l.c.

9 Linde, l.c.

10 Łoś J. (Gramatyka jęz. polsk.,) t. II, s. 89 (omawiając sufiks –ec, -ce, zalicza wyraz „truskawiec” do tworów odprzymiotnikowych lub odimiesłowowych. Został on więc utworzony od wyrazu „truskawy”, którego wprawdzie zabytki językowe nie zachowały, ale który da się hipotetycznie odtworzyć.

11 Rostafiński J., Symbola ad historiam naturalem medii aevi, cz. I, Kraków 1900, s. 154. Wymienia też nazwę „Troskot” jako starosłowiańską nazwę jakiejś rośliny, może też rdest ptasi oznaczającej. – Haliczer w swoim Słowniku geograf. podaje pod hasłem „Truskawiec” następujące wyjaśnienie: nazwa wodna Truskawa glossa (trzepietnik). Słownik geograf., pochodzenie i znaczenie nazw geograficznych, wyd. II, Tarnopol 1935, s. 256.

12 Nazwę Truskawca próbował wywieść Prystaj (Z Truskawcia u świt chmaroderiw, Lwów – Nowy Jork 1933, t. I), z ruskiego „chrustaweć”. Nazwa ta ma oznaczać dziki mak, inaczej jeszcze zwany „dykun”, „drykun”. Według drugiej jego wersji ma nazwa „chrustaweć” pochodzić od lichego gatunku czereśni z wielkich sadów czereśniowych w Truskawcu. Czereśnie te chrzęściły (chrustiły) przy jedzeniu. Jednej ani drugiej wersji nie może poprzeć danymi faktycznymi, które by nadawały jego domysłom cechy prawdopodobieństwa.

13 Karłowicz, Słownik gwar polsk., t. V, Kraków 1907, s. 426.

14 Słownik geograf., t. XII, s. 522.

15 Ibidem, l.c. Nawiasem warto wspomnieć, że Truskolasy posiadały niegdyś kopalnię rudy żelaznej. Truskawiec miał prawdopodobnie już w XV w. warzelnię soli.

16 Boniecki, Herbarz, t. XI, s. 203. Dodać można, że już w r. 1407 pojawił się jakiś Florian z Korytnicy, podczaszy sandomierski, z tytułem starosty lwowskiego. W r. 1410 zostaje tenże starosta kasztelanem wiślickim. Por. Ehrlich, Starostwa w Halickim, s. 42,43.

17 Boniecki, l.c.

18 Ks. radz., s. XXXIII.

19 A.G.Z. (Akta grodzkie i ziemskie), t. XIII, nr 4720.(24.III 1461) G si Johannes et Stanislaus Korithkovye de Truszkauecz tenentur quatuordecim marc. gso. dno. Waszkoni de Rybothicze Iudici Promisl., quasi sibi solvere debent pro f. Pentecosten prox. Si non selverint, extunc in crastino succumbent totidem dampni convertendo dampnum in capitals pecunias. Si darent se cittare, potens erit ipsos in primo termino condempnare pro toto tamquam in peremtorio.

20 A.G.Z., t. XVIII, nr 6017. –Źr. Dziej. Słownik geograf. t. XII s. 522, 524, 579.., t. XVIII, cz. I, s.7. W ilustracji z r. 1469 znajdujemy wiadomość, że Jan Korytko wykazał się „dokumentem na wsie Truschkowiecz w ziemi przemyskiej i Conyuski z ziemi lwowskiej”. Dokument zawiera w swej treści stwierdzenie pretensji Jana Korytki do wysokości 500 grzywien, ulokowanych na wsi Truskawcu.

21 Boniecki, Herbarz, cz. I, t. XI, s.204. – Uruski, Rodzina-Herbarz, t. VII.

22 A.G.Z., t. XVIII, nry 132,173,288,289.

23 Ibidem, nr 3778.

24 Ibidem, nr 3056.

25 Źr. Dziej., t. XVIII, cz. I, s. 143.

26 Ibidem, s. 114, 143.

27 Matr. Summ. cz.IV, T. II nr 11406 (8.II 1518 r.)

28 Ibidem, nr 11625. (6.V 1518 r.)

29 Ibidem, nr 12988. (21.X 1521 r.)

30 Ibidem, t. I, nr 3898. – A.G.Z., t.x. nr 312. – Terr. Prem. ks. 84, s.747. (Oblata z 1616 r.)

31 A.G.Z., t. XIX, nr 3039. – Terr. Prem., ks. 44, s. 1071, ks. 78, s. 1785, ks. 84 s.747.

32 Ks. radz., s. XXXIX.

33 Ibidem, s. XLI.

34 Ibidem, s. XLII.

35 Źr. dziej., t. VIII, s. 64.

36 Ks. radz., s. 43. –Castr. Prem., ks. 300, s. 1110, ks. 303, s. 401.

37 Boniecki, Herbarz, t. IV, s. 88. – Ks. radz., s. 44. Castr. Prem., ks. 329, s.89, ks. 801, s.2285.

38 Castr. Prem., ks. 988, s. 643 (29.XI 1630 r.). Daty objęcia przez Ligęzę starostwa drohobyckiego nie można ustalić z braku źródeł. Według Bonieckiego, t. XIV, s.254, Uruski, t. IX, s. 46. był starostą drohobyckim między r. 1624 a 1631, w którym umarł. Uruski kładzie mylnie rządy starościńskie Ligęzy po r. 1631. W spisie starostów w Ks. radz. Ligęza nie jest wymieniony.

39 Castr. Prem., l.c. – Ze wsi Truskawiec zabrali następujące rzeczy: Tymkowi Hnatowicowi klacz (wart. 30 zł), drugą klacz i konia (100 zł), sirak i ubranie karaziowe, buty i pas (razem 12 zł 20 gr), Janowi Mihulce dwa siraki i rękawice (6 zł 9 gr), pół wołu i gorzałki (6 zł 15 gr), u karczmarza jedli i pili bezpłatnie. Hnatowicowi zabrali pas (1 zł 22 gr), Sieniowi Jacyszynowi kożuch i podwikę (6 zł). – Z drobiazgowości dochodzeń karnych można wyczuć silną rękę i skuteczną opiekę starosty Ligęzy nad swoimi poddanymi.

40 Castr. Prem., ks.376, s. 362. – Boniecki, t. IV, s. 89, wymienia Jana Mikołaja Daniłowicza jako starostę drohobyckiego po r. 1632.

41 Castr. Prem., ks.378, s. 36. – W księdze radzieckiej s. XLIV autorka wyraża przypuszczenie, że po śmierci Jana Mikołaja objął starostwo przemyskie i inne, młodszy brat jego Mikołaj, a po nim ktoś inny z Daniłowiczów. Okres lat 10 (1649-1660), w którym nie udało się natrafić w źródłach na nazwisko starosty drohobyckiego, musi ulec skróceniu o 3 lata, w czasie których bezsprzecznie sprawuje starostwo drohobyckie wdowa po Janie Mikołaju. Nasuwa się przypuszczenie, że i przez dalsze 3 lata, tj. do jej śmierci w r. 1655 (por. Boniecki, t. IV, s. 89), pozostawało starostwo w jej ręku.

42 Ks. radz., s. XLIV.

43 Castr. Prem., ks. 406, s. 26–27. (Warszawa, 12.IV 1668 r.). Przywilej królewski oblatowano w Przemyślu 3.VIII 1669 r.). Równocześnie z tą oblatą nastąpiła intromisja Stanisława Skarszewskiego, kasztelana wojnickiego (piastuje ten urząd już od 1668, czyli o 6 lat wcześniej, niż to podano w Ks. radz., s. XLIV) i żony jego Piotrowskiej Katarzyny w dobra starostwa.

44 Ks. radz., s. XLV.

45 Castr. Prem., ks. 532, s. 856 (4.IX 1728). Dzieje się to w 3 dni po podanej w Ks. radz., s. XLV dacie śmierci Stanisława Chomętowskiego. Jako tenutariuszka dóbr starostwa drohobyckiego występuje Dorota Tarłowa jeszcze 14.VI 1749 r. Por. Castr. Prem., ks. , s. 2636.

46 Castr, Prem., ks.532, s. 1247 (30.IX 1728) – W Ks. radz. figuruje Bogusław Bielski jako tenutariusz starostwa dopiero od 31 marca 1745.

47 Ks. radz., s. XLV, XLVI.

48 Castr. Prem., ks.579, s. 2636.

49 Ks. radz., s. XLVI.

50 Castr. Prem., ks.623, s. 1700 (11.V 1965). Brak o tym wzmianki w Ks. radz.

51 Ks. radz., s. XLVI.

52 Czemeryński K., O dobrach koronnych, s. 189.

53 Arch. Państw. Lasów, Akta sprzed. 526.

Tadeusz Lorenz (1906–1986),

Biuletyn Stowarzyszenia Przyjaciół Ziemi Drohobyckiej, 21, str. 4-8

Сучасна міфологія Трускавця. Міфи про «Нафтусю»

Древні культури залишили нам у спадок свої міфи, у яких вони прославляли своїх героїв та їхні славетні вчинки. Сучасні міфи мають на меті дещо інше, адже зараз в моді критика. Саме вона в суміші із легендарною «зрадою» мають більше шансів на розголос та поширення. Головне, щоб вигадка була масштабною, а рупори потужними.

Втім, між древніми і сучасними міфами є одна вагома різниця. Це швидкість доступу до першоджерел і правдивої інформації. Ми скоріш за все ніколи не зможемо перевірити більшість легенд, що стосуються історії Трускавця, але сучасні міфи, що масово плодяться сьогодні, не мають жодних шансів на тривале життя. Ми зробили добірку найбільш відомих і гучних міфів про наш курорт і хочемо з вами поділитися реальною картиною, яка з’являється, коли починають говорити факти.

Міф №1. «Нафтуся» закінчується.

Це неправда. «Нафтусі» у підземних родовищах є не менше, ніж це було, скажімо у 19 чи 20 століттях. Ця унікальна мінеральна вода утворюється, зокрема, за допомогою опадів та підземних сполук. Ні того, ні іншого у Трускавці не бракує. Але щоб цей спадок достався і нашим нащадкам, ми повинні дбати про чистоту цих джерел.

Міф №2. Нафтуся забруднена.

У світі комерції є бізнесмени, а є ділки. Перші дбають про своє ім’я та репутацію, а відтак і про якість своєї продукції. Другі прагнуть швидкої наживи і байдуже у який спосіб вона достається. Один з прийомів таких ділків є поширення чуток, що чийсь товар неякісний. Зокрема, у Трускавці поширюють міф що «Нафтуся» забруднена. Насправді, всі процеси з постачання мінеральної води проводяться з дотриманням усіх санітарних норм, а тому її якість, незважаючи на зовнішні загрози, залишається на належному рівні. Цей факт практично щодня підтверджується спеціалізованою лабораторією.

Міф №3. Всі мінеральні води однаково корисні.

На жаль, це не зовсім так. Справді, одні води мають позитивну дію на здоров’я, інші нейтральну, але деякі можуть мати негативний вплив. До прикладу, дехто вважає, що «Нафтуся» це просто мінеральна вода, яка має сірководневий присмак. Так думати помилково. «Нафтуся» — це в першу чергу біологічно активна вода, яка потребує виваженого споживання виключно за рекомендацією лікаря. До того ж не усі наявні в Трускавці свердловини мають відповідні сертифікати та дослідження. Тому не вся вода, яку називають Нафтусею, є нею. Потрібно більш обережно ставитись до «приватних» продавців мінеральних вод, що не мають висновків держави, наданих на підставі багаторічних дослідів.

Міф №4. Постачальники мінеральної води експлуатують родовище і нічого не роблять для його оздоровлення та розвитку бази.

Насправді це не так. Думаємо, що не помилимось, якщо скажемо, що з тисячі відпочивальників Трускавця лише одиниці задумуються, як мінеральна вода, яку вони п’ють на курорті, потрапляє до бюветів. Насправді, для безперебійного постачання мінеральної води щодня задіяно 80 спеціалістів різних профілів. І починається ця робота не з самих підземних джерел, а з лабораторій та досліджень. Далі починається облаштування родовища для видобування, після цього створюється система трубопроводів, нагрівання, і тільки після відповідної підготовки вода потрапляє до бювету, а вже звідти у спеціальний посуд – куманці.

Міф №5. Облік води та нововведення з турнікетами у бюветі №1 може стати проблемою для міста.

Насправді це не так. І дуже дивують люди, які чи то навмисно чи через брак інформації, поширюють чутки, що облік води та турнікети біля бювету №1 у Трускавці можуть стати проблемою для міста. Вже давно функціонують точки розливу мінеральних вод, які обліковуються. Наприклад бювети у «Rixоs-Прикарпаття», «Дніпро-Бескид» та у деяких інших користуються чималим попитом у іноземних та вітчизняних відпочивальників. І все тому, що саме в таких точках постачання мінеральної води, компанія, яка обслуговує бювет бере проби води, відповідає за її якість та забезпечує сервіс на рівні кращих європейських стандартів.

Міф № 6. Основною причиною закриття бювету №2 є погане господарювання.

Це не так. Основною і вагомою причиною закриття був аварійний стан конструкції бювету. Жодна мета не варта того, якщо заради неї ризикують життям людей. Саме для того, щоб убезпечити життя відпочивальників ПрАТ «Трускавецькурорт» був змушений закрити бювет №2. Це було складне, але необхідне рішення, і жодні комерційні міркування, як про це говорять злі язики, тут ні до чого. Річ у тім, що цей бювет був збудований за оригінальним архітектурним проектом, в якому дах тримають металеві конструкції. А метал піддається корозії і з часом втрачає свої властивості. Через нехтуванням цими обставинами в сусідній Росії вже відбувся завал даху подібної будівлі. Завдяки своєчасному втручанню у цю ситуацію, вдалося уникнути травмування відпочивальників.

Міф №7. Надра з джерелами приватизовані і знаходяться в руках приватних компаній.

Це неправдиве твердження. Власником надр є народ України. Навіть не держава чи громада. Тобто їх власником є всі громадяни України. Особою, якій надано право користування надрами та обслуговування джерел, є компанія «Трускавецькурорт». Адже цією відповідальною справою повинні займатися лише фахівці з відповідної освітою та сертифікатами.

Міф №8. ПрАТ «Трускавецькурорт» закриттям бювету спровокував занепад нагірної частини курорту.

Це не так, і така інформація є перекручуванням фактів. Занепад верхньої частини курорту, якщо так можна назвати процес призупинки активної підприємницької діяльності у нагірній частині міста, стався задовго до вимушеного закриття бювету №2. Не варто забувати, що поруч є десяток багатоповерхових недобудов, які так і не були введені в експлуатацію. Нагірна частина курорту потерпає від відсутності інвестицій у місто, від нереалізованих проектів, які припинили свій розвиток наприкінці 2009-2010 років. Саме з будівель-примар на кшталт недобудованої висотки ТКС чи багатоповерхового корпусу «Женеви», а також сусідніх «Юрмали», «Амбасадора» та інших об’єктів, що завмерли в часі, розпочався регрес цієї території. Змінити ситуацію лише через реконструкцію та відновлення роботи бювету №2 неможливо, адже це ніяк не вплине на кількість відпочивальників у нагірній частині. Ситуацію можуть змінити лише потужні інвестиції, які здатні оживити та наповнити гостями пусті споруди.

Міф №9. Введення плати за вхід до бювету спричинить відтік відпочивальників з Трускавця.

Це хибне припущення. За пропонованої вартості відвідування бювету, а саме 10,5 грн./три рази на день, збільшення фінансового навантаження на відпочивальника є мінімальним. Враховуючи середню тривалість відпочинку (від 7 до 14 днів), витрати на водолікування становитимуть від 70 до 150 гривень. У середньостатистичному кошторисі відпочивальника, де вартість лише проживання становить близько 600 гривень на добу, це буде незначна сума. Отже, витрати на вхід до бювету не змусять відмовитися від поїздки навіть найбюджетнішого відпочивальника.

Міф №10. ПрАТ «Трускавецькурорт» не спроможний забезпечити належним чином охорону наданих йому у користування надр.

Міф неправдивий. ПрАТ «Трускавецькурорт» здійснює свою діяльність відповідно до щорічного плану розробки Трускавецького родовища мінеральних вод та розсолів. Цим планом чітко регламентовано обсяг робіт, в тому числі і санітарно-оздоровчі заходи з охорони та раціонального використання мінеральних вод на Трускавецькому родовищі. Ці плани погоджуються та контролюються Головним управлінням Держпраці у Львівській області, а також Державною службою геології та надр України. До речі, остання 14.11.2018 проводила перевірку товариства «Трускавецькурорт» на предмет дотримання законодавства у сфері добування мін вод. Проведеною перевіркою порушень у сфері надрокористування виявлено не було.

Газета «Трускавецькурорт»

В Уличному освятили новозбудований садочок «Диво»

Сьогодні, 27 лютого, в селі Уличне офіційно відкрили новий дитячий сaдочок «Диво». розрaховaний нa три групи по 20 дітей. Освячуючи садочок єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, владика Григорій Комар відзначив: «Якщо ви змогли зробити це, то Господь вам дасть сили зробити ще більше».

Участь у відкритті закладу дошкільної освіти взяли голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, директор департаменту освіти і науки ЛОДА Любомира Мандзій, голова Дрогобицької райдержадміністрації Андрій Шевкенич, голова районної ради Михайло Сікора, міський голова міста Трускавця Андрій Кульчинський, депутат обласної ради Михайло Задорожний, депутат районної ради Михайло Галик, сільський голова Святослав Стефанків, громада села Уличне.

 «В області є 547 садків, 840 з НВК, ще більше потребують ремонту, але так мало скластися, що спільними зусиллями виріс садочок саме в Уличному: сім мільйонів з обласного, два – з державного, 800 тисяч з районного, 200 – з місцевого бюджетів і запал сільського голови стали запорукою, що сьогодні у вашому селі свято», - сказав Олександр Ганущин.

Святослав Стефанків розповів як починалося будівництво і крок за кроком громадою села досягалися успіхи, демонструючи свою розповідь світлинами.

«Цей дитячий садок справді відповідає своїй назві - «Диво». Завдяки спільній і злагодженій співпраці усіх гілок влади сьогодні ми побачили великий результат, який буде служити вашим дітям багато років. Щоб розвиватися, потрібно обрати правильний шлях. Сьогодні ми побачили, який напрямок розвитку обрала громада Уличного», - зазначила директор департаменту освіти і науки Львівської ОДА Любомира Мандзій.

Голова райдержадміністрації Андрій Шевкенич вручаючи подяку Святославу Стефанківу сказав: «Ми маємо нову мрію – побудувати в Уличному амбулаторію. А те, що вона буде, я впевнений, тому що з такими людьми і сільським головою можна звернути гори»

Перед присутніми з цікавим концертом виступили учні Уличненської школи, працівники народного дому та бібліотеки

У двоповерховому приміщені розмістилися їдальня, буфет, прaльня, медичний пункт, зал для проведення концертів та занять фізкультури, кaбінет психологa. Крім цього, кожна група має свою роздягальню та гарні меблі, ліжечка й іграшки.

Довідково:

В селі налічується 426 дітей шкільного віку та 250 дошкільнят. Відсутність дитячого садка була найбільшою проблемою та пріоритетним питанням як діяльності місцевої влади, так і влади всіх рівнів. У 2009 році Уличненська сільська рада придбала нежитлове приміщення для реконструкції під дитячий садок. У 2017 році розроблена проектна документація та здійснена реєстрація права власності на земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти. 10 листопада 2017 року Уличненська сільська рада зареєструвала проект на офіційному веб-сайті Державного фонду регіонального розвитку під назвою «Реконструкція нежитлової будівлі під дитячий садок по вул. Центральній в с. Уличне Дрогобицького району Львівської області» на загальну суму 6883, 202 тис. грн.

Завдяки спільній наполегливій праці менш, ніж за рік в центрі села виріс новий сучасний заклад дошкільної освіти, який має назву «Диво».

Сергій Матійко



Создан 27 фев 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником