Трускавецький вісник № 68 (1803) від 23 травня 2019 р.

 

Трускавецький вісник № 68 (1803) від 23 травня 2019 р.

23.05.2019



У номері: Знахідка в «лісі Яроша» (джерела «Софія», «Емма» та трускавецька боровина); Секрети успіху східницької громади; Короткі новини регіону; Благодійність.

Короткі новини

Випускниця Трускавецької СЗШ №1 захистила докторську дисертацію в престижному університеті Європи

Нещодавно відбулася габілітація (захист докторської дисертації) трускавчанки Вікторії Войціховської. Колишня випускниця СЗШ №1 м. Трускавця успішно пройшла черговий іспит в своєму науковому житті і отримала титул доктора медичних наук Ягеллонського університету (м. Краків, Польща), який є одним з найстаріших та найповажніших університетів Європи. Вітаємо!

Габілітація в західноєвропейських університетах означає набуття другого вищого наукового ступеня (габілітованого доктора), який відповідає українському науковому ступеню доктора наук. Процедура габілітації (захисту докторської дисертації) існує в європейській континентальній академічній системі у таких країнах, як Німеччина, Франція, Австрія, Чехія, Польща. Чимало особливостей габілітації існувало в радянській системі післявузівської освіти.

Після проходження габілітації претендентові присвоюється титул габілітованого доктора (doctor habilitatus, Dr. habil.), який дає право на заняття професорської посади в університеті. Титул габілітації дозволяє займати пост професора університету.

Лікувальні води «Христина» та «Мирослава» – вже в бюветі ГКК «Карпати»

Віднедавна у власному бюветі мінеральних вод готельно-курортного комплексу «Карпати» (м. Трускавець) пацієнти мають можливість споживати нові лікувальні води «Христина» та «Мирослава». Перша вода має мінералізацію 10 г/л, друга – 5 г/л, отже нові води за своїм хімічним складом та лікувальними ефектами дещо подібні до добре відомих "Софії" та "Марії".

Два тижні тому науковець Ігор Попович ознайомлював медиків та всіх зацікавлених з результатами наукових досліджень нових лікувальних вод.

Також в бюветі «Карпат» щораз популярнішою стає цілюща "Нафтуся" з Помірецького родовища (інша назва "Нафтуся" №2), свердловина 121-РГ. Високий лікувальний ефект цієї води відзначають як пацієнти, так і лікарі.

Нагадаємо, що ще в 1930-х роках Помірецька «Нафтуся» ефективно застосовувалася в лікувальних цілях, проте в радянський період Помірки були занедбані, а «Нафтуся» №2 забута. Як бачимо, прийшов час відновлювати давню славу та велич Трускавця як бальнеологічного курорту з багатьма цілющими джерелами.

У неділю в Трускавці рахуватимуть безпритульних псів

У неділю, 26 травня, в Трускавці відбуватиметься процедура підрахунку бродячих собак. Акцію організовує місцева зоозахисна організація ГО «Мокрий ніс». Підрахунок триватиме дві години – з 7 до 9 ранку.

Зоозахисники закликають зголоситися волонтерів, котрі могли б допомогти підрахувати бродячих псів, щоб визначити їхню точну кількість в місті-курорті. Волонтерам буде запропоновано певний сектор (територія) і спеціальний додаток на мобільний телефон (для підрахунку). Довідки за тел. 067-89-54-473. Реєстрація за посиланням https://animal-id.info/site/become-volunteer?city_id=216

На Львівщині СБУ викрила банду вимагачів

Банду рекетирів, які здійснюючи психологічний тиск та погрожуючи фізичним насильством, займалися «вибиванням» неіснуючих боргів з підприємців, викрили співробітники Управління СБ України у Львівській області. Зокрема оперативники спецслужби затримали у передмісті Львова одного з членів організованого угруповання, який вимагав з місцевого мешканця 3700 доларів США, інформує УСБУ у Львівській області.

У межах відкритого кримінального провадження за ч. 3 ст. 189 (вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах) Кримінального кодексу України тривають слідчі дії.

Операція проводилася спільно зі слідчими Нацполіції та під процесуальним керівництвом обласної прокуратури.

За попередньою інформацію, вимагач буде заарештований без права внесення застави. Вирішується питання повідомлення про підозру та обрання міри запобіжного заходу іншим членам злочинного угруповання.

Власна інформація

Більше 413 тис. грн нараховано за порушення земельного законодавства на Львівщині

З початку 2019 року державними інспекторами Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області здійснено 362 заходи державного контролю за використанням та охороною земель усіх форм власності. За результатами проведеного контролю було виявлено 138 порушень земельного законодавства на площі 2 389 гектарів.

З метою усунення виявлених порушень земельного законодавства винесено 115 постанов про накладання адміністративного стягнення на суму 46,1 тис. гривень. Видано 132 приписи про усунення виявлених порушень земельного законодавства.

Також фахівці землевпорядної служби Львівщини розрахували розмір шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок, нецільове використання та зняття поверхневого шару ґрунту без спеціального дозволу на суму більше 367,2 тис. грн, з яких 280,8 тис. грн було сплачено порушниками добровільно. Щодо інших порушників вживаються заходи щодо примусового стягнення завданої шкоди.

Прес-служба Держгеокадастру

Знахідка в «лісі Яроша»

/У Трускавці знайдено "ліквідоване" в 1965 р. історичне джерело №2 "Софія" і занедбане історичне джерело №5 "Емма"/

22 травня краєзнавець з Трускавця Петро Закусило та автор цих рядків здійснили мандрівку в «ліс Яроша». Між рестораном «Е-Мое» та «Ріксосом-Прикарпаття» при окружній вулиці Городище з лівої сторони є майже непомітна стежина в ліс. Мало хто знає, що нею можна вийти на поклади трускавецьких лікувальних грязей (боровини) та до джерела «Емма», котре так назвав син Раймунда Яроша Роман в честь своєї матері.

А ще неподалік міститься автентичне джерело №2 «Софія» – забуте, законсервоване, занедбане. Але це та справжня, історична «Софія», котру досліджував сам Теодор Торосевич!

Прогулянкова алея аж ніяк не нагадує свої славні часи. Її вже й алеєю не назвеш, а прогулянки тут можна здійснювати ну дуже обережно. Бо ризикуєш провалитися в трясовину чи озерце, або ж заблукати в хащах цього безгосподарного куточка Трускавця. А це ж трускавецька земля! Вона не входить в продані «Альфі Плюс» 132 га, поруч тече один з притоків річки Воротище, а навколо – глушина.

Про «Емму», «Софію» та інші трускавецькі джерела, про історичне минуле та перспективи відновлення та використання забутих та занедбаних джерел, про боровину та комунальну службу видобутку та транспортування мінвод – у нашій розмові з невтомним дослідником, краєзнавцем, майстром фотографії і просто небайдужим трускавчанином Петром Закусилом.

- Пане Петре, відколи Ви почали цікавитися історією Трускавця, а зокрема його цілющими джерелами?

- Історією Трускавця я серйозно зацікавився в середині 2000-х років, тобто десь так 15 років тому. Я збирав в Інтернеті старі фотографії Трускавця – з різних сайтів продажу антикваріату. Згодом з`явились електронні бібліотеки, де заходиш в пошук і можна завантажити фото. І так в мене з`явилася певна кількість ретрофотографій – їх було більше сотні.

В 2007 році я захотів розширити свої знання і пішов у музей історії міста-курорту. Тоді директором музею була Любов Константинова, а науковим працівником – Галина Коваль, котра вже зараз очолює цей музей. Тоді, в 2007, ми поспілкувалися, і я побачив, що в мене є однодумці. В Галини Коваль було багато цікавих ідей, особливо щодо відходу від радянського стилю оформлення експозицій, і так розпочалася наша співпраця.

Ми почали проводити пошукову роботу, провели зустрічі з краєзнавцями, отримали нові фотографії давнього Трускавця. І тоді в нас з`явилася ідея зробити експозицію «Трускавець: погляд через століття».

Ми зробили її ще за каденції міського голови Лева Грицака, і ця експозиція висіла в музеї десь близько 8 років – до 2015. На неї було витрачено близько 4 тисяч гривень. На стіні були об’єкти архітектури Трускавця та джерел у трьох історичних періодах: 1) початок ХХ століття, 2) з 1950-х рр., 3) ті ж об’єкти в 2007 р.

Така робота була пророблена нами з Галиною Коваль вперше, і ця виставка була приурочена до 25-ліття музею історії.

У Трускавці є багато людей, котрі цікавляться історією, але вони не віддають свої надбання в музей історії. А я що лишень новеньке знайшов – все віддаю до музею.

І так на основі ретрофотографій створювалися нові експозиції, для прикладу «Обличчя в часі»…

«ЕММА», БОРОВИНА ТА «СОФІЯ»

- Одне діло цікавитися старими фотографіями чи листівками, а зовсім інше – ходити по лісі і відшуковувати занедбані джерела, які не використовуються, а могли б. Коли у Вас виникла ця ідея почати шукати справжню «Софію», «Емму», трускавецьку боровину? І яким був шлях від цієї ідеї до знахідок та відкриттів?

- По-перше, цьому сприяє моя робота. Я працюю завідувачем спортивної бази військового санаторію (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький»), і протягом 15 років займаюся ближнім туризмом. Я організовую відпочивальників і вожу їх на перший карпатський хребет на Орів. Ближній туризм входить в склад лікувальної фізкультури, так що я дуже багато часу проводжу в лісі.

Оскільки я маю не просто вести людей, а й щось розповідати їм, то виникла потреба поповнювати свої історичні знання.

Логічно, що окрім історичних подій чи пам`яток архітектури мене цікавили й джерела. Адже були старі фотографії, і хотілося знати що ж зараз є в цій місцевості, чи сильно змінилося, чи існують взагалі ці джерела.

Особливо мене зацікавило джерело «Софія» (в польській літератури також вживається назва «Зося»). Листівки з зображенням «Софії» були, а от де саме знаходилась та надкаптажна споруда, я не знав. Так почалися мої пошуки.

Спочатку в радянській літературі (Н.А. Марінов, І.П. Пасєка «Трускавецькі мінеральні води», 1975 р.) я вперше побачив, що джерело «Софія» є на Городищі. Але ж Городище велике – де ти будеш шукати це джерело в лісі?

Потім мені до рук потрапила інша книжка: Т. Т. Глухенький «Курорт Трускавець і його лікувальні фактори», 1956 р. Там вже було детальніше описано – і хімічний склад «Емми», і хімічний склад «Софії». Я вже знав приблизно де шукати. Але тільки завдяки австрійським картам і польським туристичним картам я визначив це місце точніше і почав шукати.

Тоді я вже знав про ліс Яроша, знав про ту алею, котра проходила Городищем від джерела «Юзя» і потім розходилася на три гілки: на Помірки, Орів та гору Бобовище.

На джерело «Емма» я натрапив кілька років тому. Воно було таким самим, як в давніх описах – криниця з дерев`яним зрубом 1,2х1,2 м, червоняста глина від високого вмісту заліза у воді. Залишився елемент лавки, де люди сідали і мочили ноги у тій воді. Бо ще значно раніше мені один старожил Трускавця розповідав, що в лісі за «Ріксосом» щось є, що старі відпочивальники приїжджають і йдуть туди, де вони приймали мінеральну ванну.

Якось так склалося, що в мене були інші справи, і виявивши «Емму», я вже на мав часу на пошуки «Софії». А минулого року я більше зацікавився трускавецькою боровиною. Причиною стало те, що я побачив фотографію, на якій позаду водолікарні був великий будинок, де відпочивальники приймали торф`яні ванни. Мене зацікавило – де ж ця боровина? І так я відновив пошуки.

Восени минулого року (2018) я знайшов ту боровину, ледве не провалившись. Коли міряв палкою, то вона застрягала більш ніж на півтора метра в глибину. Так що це досить небезпечно туди заходити, бо можна провалитися.

А потім вже з польської літератури, зокрема з книжки 1860 року я вже точно знав, що боровина знаходиться в районі джерела «Софія», що її називали «боровина залозиста», тобто залізиста, з вмістом заліза. Вже на той час, тобто на 1860 рік, її використовували в лікувальній практиці. Через вміст заліза боровина й має такий специфічний колір – оранжево-червоний, з відблиском. Лікар Гайстлєннер зробив хімічний аналіз цієї боровини.

Її сушили на відкритому повітрі, змішували з глиною в певній пропорції і потім доставляли на склад водолікарні, де її розводили сірчаною водою з джерела «Едвард» чи соленою водою з джерела «Фердинанд», і робили ванни. Ванни робили в трьох іпостасях: повністю, сидячи чи на окремі ділянки тіла (суглоби). Також до такої ванни з боровини додавали мурашиний спирт, і вона була дуже популярною.

Про те, наскільки були популярними ванни з боровини у Трускавці, свідчить той факт, що вони становили близько половини всіх купелей, іншу половину становили мінеральні ванни. Це станом на кінець ХІХ ст.

Чому я не так швидко віднайшов «Софію»? Мене дещо збила з пантелику одна польська карта-п`ятсотметрівка. Вона показувала, що «Зося» знаходиться по другій стороні Боберні. Але торік в час глибокої осені, коли вже нема такої буйної рослинності, я знайшов ті кам`яні блоки, на яких стояла надкаптажна споруда над «Софією», розчистив шар на глибину десь так 20 см від битої цегли, каміння та землі, і знайшов плиту, котра закривала вхід до устя джерела.

Неподалік було знайдено колодязь джерела №2-А, який був законсервований у 1965 р.

Нижче я знайшов ще один колодязь, який незрозуміло з якою метою був викопаний. Виглядає на те, що цей останній колодязь вже з радянської доби.

Потім ми до цієї історичної знахідки навідалися ще раз – спільно з директором музею історії Галиною Коваль. Про цю нашу подорож вона написала статтю «В пошуках втраченої «Софії»…» (20.11.2018, посилання: http://museum-truskavets.in.ua/v-poshukah-vtrachenoyi-sofiyi/).

Тож тепер на історичній карті Трускавця в музеї вже позначене місцезнаходження джерела «Емма» і місце, де була історична «Софія». Я вважаю, що це відкриття.

Джерело №2 "Софія" використовувалось з 1842 по 1957 р. Потім почали використовувати мінводу з свердловин 9-Б, 9-К, що в курортному парку. Є ідея зробити гідрологічну пам`ятку природи – навіть якщо це джерело й не буде використовуватись.

22 травня 2019 р. ми (я і Володимир Ключак) знову навідалися до цих джерел «Емми» та «Софії». Цього разу мною було виміряно мінералізацію води, котра знаходиться біля законсервованої «Софії». Навіть будучи розбавленою після сильних дощів, ця вода має мінералізацію 6,4 г на літр. Нагадаю, що кондиція справжньої «Софії» коливалася від 8 до 10 г/л, ми ж виміряли мінералізацію води, вже розведеної дощами. Так що це дійсно та, істинна, історична «Софія», яку я так довго і наполегливо шукав.

ТЕРЕНКУРИ

- От Ви згадали про ближній туризм і піші прогулянки, і я відразу подумав про теренкури. Про них багато говориться, а мало робиться. Що це таке, для чого воно і наскільки потрібно для сучасного Трускавця як курорту?

- Теренкур (2-3 км), як ближній (6-12 км) і дальній (12-16 км) туризм, «скандинавська хода», належить до форм лікувальної фізкультури, які популярні на курортах з гірською місцевістю.

Лікувальна фізична культура (ЛФК) — метод лікування, що полягає в застосуванні фізичних вправ і природних факторів природи до хворої людини з лікувально-профілактичними цілями. В основі цього методу лежить використання основної біологічної функції організму – руху. Класика теренкуру полягає в його лікувальній дії на організм людини. Теренкуром можна займатися індивідуально, дотримуючись певних методичних рекомендацій.

Але має бути розділення поняття як то пішохідна прогулянка і класичний теренкур. Класичний теренкур – це ходьба по маршруту зі швидкістю, яку потрібно дозувати від :дуже повільної 60-70 кроків за хв. (2,5 -3 км/год), повільної – 70-90 кроків за хв. (3-4 км. /год.), середньої – 90-120 кроків за хв. (4-5,6 км/год.) і швидкої – 120-140 кроків за хв.

Починати слід з повільної ходьби на певній дистанції протягом 1-2 тижнів. Потім переходити до середнього темпу і т.д. Згодом дистанція збільшується. Як правило, на стендах перед початком маршрутів теренкуру вказують: довжину маршрутів в км., перепад висоти ( в метрах) вздовж маршруту, швидкість ходьби, час.

В 30-х рр. ХХ ст. популярним на нашому курорті був піший туризм. Був навіть надрукований путівник з описом та мапами пішохідних маршрутів по околицях Трускавця і далі (на Орів, Цюхів). Книжкова інформація щодо теренкуру в Трускавці датується 1956 р. Маршрут довжиною 2300 метрів (1150+1150) починався від центру курорту через курортний парк до «Городища». По цьому маршруту через кожні 100 метрів були встановлені вказівники. На них були вказані відстані від початкової станції. Через кожні 200 метрів вздовж маршруту були лавки для відпочинку.

Прогулянки по теренкуру призначав лікар ЛФК з дозованою дистанцією та ритмом руху. Дистанція теренкуру з кожним днем поступово збільшувалась і відмітки проставлялись в санаторну книжку.

Найбільш вдалий час для теренкуру призначався на ранок, коли дозована прогулянка поєднувалась з питтям мінводи. Після ванни та іншої теплової процедури теренкур дозволявся не раніше ніж за 3-4 години.

В 1950-60-х рр. в Трускавці було шість цивільних та два відомчих санаторіїв. Вони практично всі знаходилися в центрі міста і тому розташування маршруту теренкуру було зручним для відпочиваючих. Дотепер в курортному парку збереглись бетонні армовані стовпці цього першого маршруту теренкуру.

Згодом в 70-х рр. в курортному парку були встановлені нові (металеві) вказівники 4-х маршрутів. Починались маршрути біля джерела "Едвард", де і знаходився великий металевий щит з малюнком маршрутів.

Звичайно, що в курортному парку мають бути прокладені нові маршрути теренкуру з методичними вказівками на відповідних стендах.

ВСІ ВОДИ ТРУСКАВЦЯ

- Пане Петре, скільки було цілющих джерел Трускавця в польський період, скільки в радянський, і що залишилося зараз? І чому раніше води називали іменами, а зараз нумерують?

- Нумерація з`явилася з 1949 року, коли в Трускавці була заснована контрольно-спостережна станція (або КСС) в складі 4 осіб. В мене навіть є фотографія тої станції з 1949 року, і жіночки, котра її очолювала.

Після появи контрольно-спостережної станції у Трускавці була проведена інвентаризація всіх джерел, і їм були присвоєні номери. Ці номери так і залишилися – по сьогодні.

«Нафтуся» була №1 у Трускавці і №2 – на Помірках. До речі, «Нафтусю» на Помірках відкрили і почали використовувати з 1930-х рр.

Інші джерела отримали таку нумерацію:

№1 – «Марія»,

№2 – «Софія»,

№3 – «Броніслава»,

№4 – «Барбара»,

№5 – «Емма»,

№6 – «Едвард»,

№7 – «Фердинанд»,

№8 – «Еммануїл»,

№9 – «Анна»,

№10 – «Катерина»,

№11 – «Юзя».

Про кожне з цих джерел можна писати окрему історію. Історична мінвода "Софія"- хлоридно-натрієво-кальцієва-магнієва, переважно містить в собі хлоридні солі. Джерела №№ 8 та 9 – сірчані, а №10, «Катерина» – високої мінералізації.

В 1960-х рр. в районі Липок (біля кінотеатру «Мир») було просвердлено кілька свердловин і в результаті була виявлена мінеральна вода, по своєму хімічному складу подібна до «іжевських вод» (з мінералізацією 4 г/л). Ця вода була в бюветі як джерело №12. З початку 1990-х з певних причин вода не використовується.

Так що станом на сьогодні окрім «Нафтусі» №1 та №2 є ще 12 джерел – одні існують та використовуються, інші ліквідовані, занедбані чи забуті.

Отже, інвентаризація джерел була проведена в радянські часи, в 1949 році службою, котра займалася вивченням і гідрологією мінеральних вод Трускавця. До речі, в той час комунальна служба займалася видобутком і транспортуванням вод. Тобто, функції були розділені.

ШАНСИ, ПЕРСПЕКТИВИ, МОЖЛИВОСТІ

- Пане Петре, Ви знайшли «Емму», віднайшли справжню «Софію», знаєте місцезнаходження боровини. І що далі? Як мали б розвиватися події, хто мав би робити дорогу до тих джерел, облагороджувати територію, котра там в жахливому стані, робити нові зруби для криниць, використовувати цей Божий дар для лікування?

- Якщо всі дванадцять історичних джерел існують на папері чи стоять на обліку в ТОВ «Трускавецькі лікувальні води», то люди мають про них знати.

Я думаю, що першим завданням є зробити повний аналіз, вивчити їх досконально, здійснити дослідну роботу. Треба віднайти де є «Анна», де «Еммануїл», де «Катерина», дати друге дихання джерелу «Нафтуся» №2 на Помірках.

Адже ці джерела не ліквідовані, вони просто забуті. Але ж вони є, мають певну мінералізацію. Так що має проводитися пошукова робота.

Ця тема мусить бути розкритою, адже мова йде про унікальні історичні води Трускавця! Наступні покоління мають про них знати.

Можливо, відкриття забутих джерел спонукатиме міську владу Трускавця чи якісь інші структури до використання якихось нових практик застосування цих джерел в лікувальних цілях. Я думаю, що це мало б бути дуже цікавим і для міської влади, і для санаторіїв, і для підприємців.

Нехай ті люди, які займаються медичною справою у Трускавці, візьмуть цю інформацію собі на замітку.

- На деяких курортах цілющі води вживають не в одному централізованому бюветі, а в малих спорудах біля кожного джерела. Як вважаєте, чи Трускавець міг би піти цим шляхом, коли до окремих джерел люди ходили б безпосередньо до місця їхнього витоку?

- Треба починати з тих історичних джерел, які використовуються. За приклад можна взяти джерело №11 «Юзя». Це історичний колодязь, там стоїть насос, і джерело є доступним для людей. Це чудово, що залишилося хоча б одне таке історичне джерело, де люди можуть підійти і попробувати, посмакувати воду.

Хоча в певний час теж були запитання чи можна пити «Юзю», чи не можна, але це окрема тема.

Щодо джерела «Нафтуся», то воно нібито і стоїть на балансі в «Трускавецьких лікувальних водах», але вони не мають на нього спецдозволу. Кажуть, що використовують в режимі спостереження, але навіть щоб спостерігати треба мати відповідний дозвіл.

«Марія» загублена, знаходиться під шаром бетону, де є станція приготування води (неподалік спаленого «Дептаку»), і її теж треба розкрити.

Я вважаю, що якщо джерело є, то воно має мати витік, хоча є нюанси, пов’язані з санітарними нормами.

Відносно виявлених мною джерел, то вважаю, що міську раду мало б це зацікавити. Треба зробити якісь туристичні маршрути, можливо відновити алею, розконсервувати «Софію». Основна теза чому законсервували – що був малий дебіт і віддаленість від центру курорту. Але видно, що родовище існує, воно живе, і цей бетон треба зняти та зробити доступ.

Якщо джерела в парку будуть передані міській раді, то вони мають бути досліджені, а стан надкаптажних споруд має бути покращеним. Бо зараз цей стан є жахливим – і «Броніслави», і «Едварда», і «Фердинанда». Можливо, треба грантові кошти залучати, щоб відновити і зробити порядок з цими надкаптажними спорудами. Таким є моє бачення вирішення цього питання.

Бо Трускавець – це не тільки «Нафтуся», а й 12 історичних джерел нашого славного міста-курорту.

- Що порадите тим, хто захоче піти та особисто поглянути на історичні джерела «Софія» та «Емма»?

- Найперше треба йти в чоботях чи іншому туристичному взутті. Від «Батьківщини» є в`їзд, стоїть лісовий стовпчик, і до «Софії» дійти досить легко. До «Емми» складніше, бо джерело заховане. А щодо боровини, то треба дотримуватися техніки безпеки і бути обережним, бо це проблемний район.

Цікаво та пізнавально було б не тільки піти подивитися чи скуштувати воду, а й отримати дозу історичної інформації.

При радянській владі хотіли все забути, їм невигідно було популяризувати історичний період, не пов'язаний з Радянським Союзом. Я не кажу, що ті джерела були знищені, але вони були просто забуті, спеціально затерті і викинуті з історії джерел Трускавця. А вони мають бути зараз доступні.

Є міська влада, мала б бути міська ГГРЕС, є туристичний інформаційно-курортний центр, і хтось має цим зайнятися. Бо відновлювати історичні джерела та розповідати про них треба обов’язково.

- Дякую за цікаві та пізнавальні мандрівку та розмову. Сподіваюся, що Ваша розповідь знайде відгук у потрібному середовищі.

Спілкувався Володимир Ключак, фото автора та Петра Закусила

Секрети успіху східницької громади

За результатами конкурсу, який проводиться Асоціацією Єврорегіон «Карпати – Україна», проект «Реконструкція водяної пилорами в с. Зубриця Турківського району Львівської області» визнаний переможцем. Партнерами Головської сільської ради, яка, власне, і подавала цей проект на конкурс, стали Східницька селищна рада та Громадська організація «Справедлива громада». Причому при реалізації проекту східничани взяли на себе вирішення дуже важливих речей – дофінансування та контроль за виконанням робіт. Вартує також зазначити, що ідея відновлення та написання цього унікального у своїй суті проекту також належить східничанам, адже засновники ГО «Справедлива громада» мають безпосередній до Східниці та є її мешканцями.

Східницький селищний голова Іван Піляк участь селищної громади у відновленні водяної пилорами, млина та кузні в с. Зубриця не сприймає як щось особливе. На переконання очільника курорту, відновлення унікального господарського об’єкту в Зубриці, що працював за рахунок енергії води, стане додатковим стимулом для туристів, які під час відпочинку матимуть можливість познайомитися з історією Карпатського краю. Водяна пилорама із млином та кузнею, на переконання селищного голови Східниці, є яскравим свідченням того, що рекреаційна зона Карпат здатна зацікавити потенційного туриста не лише багатою природою та вражаючими краєвидами. За висловом Івана Піляка, пейзажну світлину на фоні Карпатських гір можна зробити будь-де. Тому східничани повинні подбати про відкриття нових локацій, що своєю історичною цінністю, оригінальністю та неповторністю здатні привабити туриста, а вже потім – на їх базі створювати туристичні маршрути, які дозволили би задовольнити широкий спектр побажань мандрівників.

– Це прекрасно, – наголошує Іван Піляк, – що поряд із Східницею знаходиться середньовічна фортеця Ту Стань, яку знають туристи далеко за межами України. Проте не можна забувати, що поряд із курортом є не менш цікаві, але не заслужено забуті локації, які повинні популяризувати наш край та приваблювати мандрівників. Це і розташована у Майдані одна з найдавніших у Карпатах плавилень металу, і опори залізничного мосту через річку Рибничанку вузькоколійки Верхнє Синьовидне – Довге – Рибник – Майдан – Зубриця, і, зрозуміло, сама вузькоколійка, яка у свій час пролягала з Борислава до Польщі. Це ті речі, які ми бездумно втратили, і які зобов’язані відновити для нащадків. Тому коли виникла ідея відновлення водяної пилорами з кузнею та млином у Зубриці, Східницька селищна рада відразу підтримала цей проект. Адже йдеться про відтворення історико-культурної спадщини краю. Відновлення унікального приміщення водяної пилорами, млина та кузні позитивно вплине на розвиток Східниці, подарує нові можливості гостям і жителям курорту, адже в подальшому цей об’єкт ми плануємо внести до велосипедного та пішого туристичних маршрутів.

На переконання Східницького селищного голови, сам Господь, наділивши Східницю унікальними джерелами мінеральних вод, зробив її цікавою для людей. Решту зробили самі східничани. Поєднання зусиль людей та селищної ради навколо бажання показати унікальність природних багатств, якими володіє східницька земля, дала той результат, яким нині може пишатися Східниця. До популяризації курорту, який за роки української незалежності у буквальному розумінні слова з’явився в Українських Карпатах, долучилися усі – починаючи від східничан, які опановують «ази» науки за шкільною партою, і закінчуючи уродженцями селища, які давно виїхали із Східниці, але не порвали із нею зв’язків, і, займаючи високе суспільне становище, вважають обов’язком сприяти розвитку своєї малої батьківщини.

Успішний розвиток та усі досягнення Східниці, за твердженням селищного голови, базуються на тому, що селищній раді вдалося переконати мешканців, що майбутнє курорту залежить від них самих, від об’ємів та обсягів сплачених до бюджету податків, кошти яких будуть прозоро та відкрито спрямовуватися на вирішення проблем Східниці, а головне – від особистого ставлення кожного мешканця до всього, що відбувається у селищі. Зміни відбувалися поступово. Починали із здавалося б незначних, але дуже потрібних речей – ремонту доріг, облаштування тротуарів, освітлення, благоустрою території. Знаходили стимули, які дозволили залучити до цього процесу всіх мешканців. Для прикладу, у Східниці під патронатом селищного голови було започатковано щорічний конкурс на кращу садибу. За умовами конкурсу участь у ньому беруть мешканці селища, які не отримують доходу від відпочинкового бізнесу, але роблять усе, щоб їхнє подвір’я виглядало чисто та привабливо. І це спрацювало. Сьогодні у практику селищного життя успішно впровадили стимул для комунальників у вигляді конкурсу на кращого двірника. Переможця конкурсу також за результатами голосування визначають самі мешканці.

– Поступово, – продовжує розповідь Іван Піляк, – від вирішення незначних та малозатратних проблем курорту, селище перейшло до вирішення глобальних проблем, що потребують значних капіталовкладень. Це будівництво моста по вул. І. Франка та вирішення проблеми каналізування. Для каналізування Східниці вдалося виграти європейський грант у рамках програми транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2014 – 2020». Інвестиція європейських коштів в каналізування курортного селища матиме, поза всяким сумнівом, позитивний вплив на навколишнє середовище та сприятиме збереженню природоохоронних територій Східниці. Вона вселяє у серця східничан впевненість, що вони здатні реалізовувати глобальні проекти, які позитивно впливають на екологію курорту, що у свою чергу приведе до зростання кількості туристів та пацієнтів, які відвідують Східницю.

Окремо Східницький селищний голова зупинився на проблемі доріг, відсутність яких є серйозним гальмом для розвитку курорту. До Східниці сьогодні можна доїхати дорогами за трьома напрямками: Турка – Східниця, Східниця – Пісочна та Верхнє Синєвидне – Східниця. Дорожнє полотно усіх трьох напрямків є проблематичним і потребує негайного капітального ремонту. Із Верхньо-Синєвидного асфальто-бетонне покриття прокладене тільки до с. Урич Сколівського району. Далі до Східниці доїхати неможливо, бо сім кілометрів дороги із щебнево-гравійним покриттям розбито настільки, що добратися легковиком до курорту практично не реально. А це дорога, яка забезпечує зв’язок Східниці із міжнародною трасою Київ – Чоп і є єдиним шляхом, яким сучасна система навігації спрямовує на курорт іноземного відпочивальника. Проблематичними, – наголошує Іван Піляк, – і потребують ремонту автомобільні дороги Турка – Східниця та Східниця – Пісочне. Про ці два напрямки в останні два роки говориться дуже багато. Називаються суми фінансування ремонтних робіт, але дорога від цього кращою не стала навіть після останнього ямкового ремонту, який було проведено цієї весни і після якого на дорозі залишилися ями, які мають властивість з кожним дощем збільшуватися. Очевидним є факт, що без капітального ремонту із укладенням суцільного шару асфальто-бетонного покриття забезпечити нормальний доїзд до Східниці не реально. Проте, – продовжує Східницький селищний голова, – без капітального ремонту моста по вул. М. Кропивницького у Східниці забезпечити сталий проїзд автотранспорту по цій дорозі не реально. Цей міст був збудований на початку 50-х років і сьогодні знаходиться в аварійному стані. Східницька селищна рада, беручи до уваги стратегічне значення цього мосту не тільки для курорту, але й усього регіону, виготовила проектно-кошторисну документацію і веде пошук джерел фінансування для виконання ремонтних робіт вартістю 25 млн. грн.

Сьогодні слава про курортне селище, багате мінеральними водами і по-європейському розвинуте, сягає далеко за межами України. «Ми можемо пишатися, – наголощує Східницький очільник, – що про нас знають і рекомендують наш курорт, як місце можливого відпочинку, на світовому рівні».

Підставою для такого твердження стала публікація про Східницю у одному з найрейтинговіших італійських туристичних журналів «Montagna e-borghi travel». Розповідаючи про найкращі і найрозвинутіші світові курорти, італійські журналісти знайшли на сторінках видання місце і для української Східниці. Проте, якщо бути до кінця відвертими, то ця публікація, як і цілий рід інших матеріалів у зарубіжній пресі про Східницю, з’явилася не випадково. Іван Піляк не приховує, що публікації матеріалу в італійському географічному журналі передувала тривала переписка із редакцією, працівників якої східничани зуміли переконати у тому, що Східниця є цікавою для європейців тому має право бути представленою на європейському ринку відпочинкових послуг.

Значним поштовхом для розвитку курорту в останні роки стала транскордонна співпраця східничан із територіальними громадами країн Європейського Союзу. Сьогодні курортне селище тісно співпрацює із громадами м. Перемишля, гмін Соліна та Юзефова над Віслою із Республіки Польща, Ауценського краю Латвійської Республіки, литовського міста Акме та українською громадою комуни Бистрий із повіту Марамуреш на Мармарощині (Румунія).

Для розвитку східницької громади, – зазначає селищний голова Східниці, – цінні будь-які тісні контакти із людьми, що живуть в інших соціально-економічних та культурних умовах. Це серйозний стимул для розвитку як самої громади, так і кожної окремої особистості, адже кожен контакт з іноземцями стимулює наших людей до вивчення мови, культури та історії інших народів, дає змогу почерпнути щось цікаве з практики їхнього життя та спробувати це імплементувати у життя селища.

Тісна співпраця із польським курортом Полянчиком для української Східниці трансформувалася не лише у літній амфітеатр із співочим полем, яким може позаздрити будь-яке велике місто України. Східниця зуміла творчо використати досвід польських колег до організації літнього відпочинку, заснувавши народно-пісенний фестиваль «Східницьке літо», який став своєрідною візитною карткою курорту. Офіційне відкриття фестивалю відбувається у червні, а завершується великим гала-концертом у Всесвітній день туризму, який став офіційним святом курорту.

Ми, – зазначає очільник курорту, – постійно прагнемо подібні контакти налагоджувати та розвивати. Офіційні делегації наших європейських партнерів присутні під час святкування Дня курорту Східниці, а делегацію східничан завжди раді бачити на урочистостях, які вони відзначають у себе. Водночас ми ніколи не приховували, що в рамках тісної співпраці із громадами країн Європейського Союзу Східниця прагне вийти на реалізацію взаємовигідних культурних чи інфраструктурних грантових проектів.

Практика співпраці Східниці із польським Полянчиком, – наголошує Іван Піляк, – говорить про те, що реалізації спільних проектів у рамках транскордонного співробітництва за програмою «Польща – Білорусь – Україна» – це реальна перспектива не тільки залучати додатковий фінансовий ресурс для розвитку інфраструктури курорту, але й додаткова можливість для селищної громади відчувати себе складовою частиною великого європейського простору, успішність якого визначається доцільністю та правильністю управлінських рішень, наполегливістю та працелюбністю кожного громадянина. Ми повинні поглиблювати цю співпрацю, залучати до взаємовигідних контактів приватний бізнес, представників молодіжного середовища, вибудовувати громадський простір таким чином, щоб об’єднати людей навколо питань розвитку курорту, дати можливість взаємодіяти, думати про написання та реалізацію нових інфраструктурних проектів, які будуть робити Східницю кращою, а життя людей багатшим та комфортнішим.

Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»

До уваги керівників підприємств області та усіх небайдужих!

Топчак Роман Васильович, який проживає у м. Львові, потребує фінансової допомоги для лікування.

Роман є учасником бойових дій АТО, був на передовій, мобілізувався напередодні 2019 року.

Після тривалого лікування Роману діагностовано онкологію правої нирки.

Львівський онкоцентр не має можливості провести необхідну операцію. ЇЇ зголосилася провести клініка у Польщі (м. Варшава).

Вартість лікування та перебування у польській клініці становить 180,0 тис. гривень. Меншу половина родина Романа зібрала. На сьогодні необхідно ще 100,0 тис. гривень.

Просимо не бути байдужими та розглянути можливість надання допомоги для лікування Топчака Романа.

Банківські реквізити: Приватбанк: поповнення карти 5168742717797371 з метою лікування Топчака Романа Васильовича

Отримувач: Яковець Оксана Степанівна (мама Романа), моб. тел. 0677921721.

Щиро дякуємо за можливість долучитися до збору коштів і допомогти родині! Не будьте байдужими. Дякуємо за розуміння.



Создан 23 мая 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником