Трускавецький вісник № 96 (1831) від 18 липня 2019 р.

 

Трускавецький вісник № 96 (1831) від 18 липня 2019 р.

18.07.2019



У номері: Про кандидатів Івана Піляка та Романа Ілика; Інтерв`ю з Володимиром Козявкіним; Зустріч з Левком Скопом; Оголошення.

Підписано угоду про співробітництво між польською та трускавецькою футбольними школами

Як інформує наше власне джерело, сьогодні, 18 липня, в конференц-залі готелю «Трускавець 365» підписано угоду про співпрацю між двома футбольними школами – українською та польською. Так, відтепер футбольна школа «Карпати» з польського міста Кросно та аналогічна школа з українського Трускавця (футбольна школа «КМС»)  стали партнерами, що означає обмін досвідом, тренерські курси, огляд футболістів віком 6-19 років, турніри та інші заходи. Одним з перших реальних результатів підписаної угоди стане виїзд трускавецьких футболістів з ФШ «КМС» на турнір до Польщі восени 2019 року.

- Підписання цієї угоди стало можливим завдяки голові правління Міжнародного центру «Європейська інтеграція України» Іванові Цегеньку. Також щира подяка за підтримку готелю «Трускавець 365» та особисто його директорові Сергієві Чурбанову, - каже очільник футбольної школи «КМС» (м. Трускавець) Роман Матис.

У Трускавці пройде Міжнародний велозліт

Наступного тижня у Трускавці проходитиме VII Міжнародний велозліт під назвою «Трускавецький пелетон». Про це інформує громадський діяч, співголова Історико-краєзнавчого клубу «Сива давнина», популяризатор велосипедного спорту, трускавчанин Микола Іваник.

Велозліт проходитиме 23-27 липня. Урочисте відкриття відбудеться у вівторок, 21 липня, на центральній сцені в курортному парку (м. Трускавець). Програма зльоту є такою:

- 1 день 24.07: Трускавець-Стебник-Довголука-Розгірче-Моршин-Стрий-Трускавець (110 км),

- 2 день 25.07: Трускавець-Борислав-Східниця-Урич-Корчин-Межиброди-Верхня Стинава-Орів-Зимівки-Помярки (92 км),

- 3 день 26.07: Трускавець-Східниця-Рибник- Ісаї-Тур`є-Смільна-Підбуж-Уріж-Попелі-Борислав-Трускавець (112 км),

- 4 день 27.07: Трускавець-Дрогобич-Лішня-Кульчиці-Самбір-Уріж-Попелі-Борислав-Трускавець (95 км).

Власна інформація

Про що говорять люди

Добігає кінця виборча кампанія. На Дрогобиччині напевно немає такого села, де б не побував хтось із кандидатів. І на кожній зустрічі, незалежно від того скільки людей прийшли на неї, завжди піднімаються найболючіші теми. Для Стебника вони одні, для Борислава інші, для Дрогобича ще інші, для Підбужа, Меденич, Майдану, Довгого, Волощі чи Залокоті – теж своєрідні, специфічні, але не менш актуальні.

Попри загальні теми низьких зарплат чи екологічних проблем виділяються конкретні питання, які змушене вирішувати те чи інше село або місто.

Тож наша сьогоднішня публікація – про ці проблеми. Проаналізувавши зустрічі кандидата Івана Піляка протягом останніх трьох тижнів, зупинимося на найактуальніших для Дрогобиччини питаннях. Сподіваємося, що цей систематизований матеріал буде затребуваний і після виборів незалежно від їхніх результатів на Дрогобиччині.

Дрогобич, Стебник

Якщо хтось каже, що роботу дрогобицьких заводів уже нереально відновити, то це не зовсім так, - впевнений Іван Піляк. Звісно, є підприємства, які втрачені безповоротно. Але є й такі, які можуть працювати, та не мають замовлень, не мають підтримки уряду.

Дрогобицький завод автомобільних кранів розробив кран та екскаватор спеціального призначення для потреб Збройних Сил України та Державної Служби з надзвичайних ситуацій. Були проведені всі необхідні випробування на двох полігонах України. Але Міністерство оборони купило аналогічну техніку … в Білорусі, заплативши за це з державного бюджету 110 млн. грн.

Підтримка національного виробника має бути пріоритетною для української влади, каже Іван Піляк, бо це не тільки розвиток економіки, це нові робочі місця та наповнення місцевих бюджетів. Неприпустимо, щоб ми сприяли за свої ж податки розвитку іноземних конкурентів, в той час, як наші виробництва занепадають.

Проблема відновлення роботи промислових підприємств Дрогобича – лише частинка питань, які потрібно вирішити в Дрогобичі. Серед важливого – потреба ремонту та модернізації мереж комунальних підприємств; потреба впровадження енергозберігаючих технологій; відтік робочої сили з підприємств через низькі зарплати (на прикладі ремонтного вагонного депо).

А що вже казати про такі масштабні проекти як сміттєпереробний завод чи залучення інвестицій!

Невирішення проблем Стебницького «Полімінералу» вже створило чимало клопотів, тому потрібне негайне втручання держави, щоб не сталось гіршого. Важливим для Стебника є чітке визначення його статусу, подолання проблеми безробіття, вирішення екологічних проблем, пов’язаних зі станом річки Солониця.

Борислав, Трускавець, Східниця

У місті нафтовиків питання водопостачання – пункт номер один, який потрібно вирішувати вже, негайно. Але самотужки, без допомоги держави, бориславцям не впоратися. З цієї теми починаються всі зустрічі у Бориславі, каже Іван Піляк.

Недоліки у фінансуванні шкіл та дитячих садочків, перекоси в медичній реформі, несвоєчасні виплати зарплат, обмеженість матеріально-технічної бази у школах – це лише дещиця з того, про що говорили бориславці на зустрічах з Іваном Піляком.

Державна політика має бути така, що і учні, і вчителі повинні мати однакові умови для навчального-виховного процесу, незалежно, чи це мегаполіс, чи маленьке містечко на периферії, - впевнений кандидат у народні депутати.

Каменем спотикання між Бориславом та Східницею інколи пробують назвати питання окремої ОТГ для Східниці. Іван Піляк є прихильником окремих Бориславської та Східницької ОТГ, і пояснює це так: «Громадам варто дати попробувати господарювати на свій лад. Причому підкреслюю, що Східниця нікуди від Борислава не дінеться: Східничани й надалі залишатимуться споживачами КП «Бориславводоканал», їздитимуть бориславським транспортом, користуватимуться бориславською медициною та рядом інших послуг. Бо іншої альтернативи немає, ми тісно взаємопов’язані. Але останнє слово має бути за громадою».

Успішними острівцями на Дрогобиччині є курорти Трускавець та Східниця. Це не означає, що там немає проблем, але вирішити їх зможе чітка та продумана державна стратегія популяризації українських курортів. І кому як не селищному голові курорту Східниця про це знати!

Зрештою, курортів на Дрогобиччині може стати не два, а більше. І Борислав, і село Довге Гірське наполегливо борються за те, щоб цілющі мінеральні води, які є на їхніх територіях (зокрема на Тустановичах та під горою Небесної Сотні), були належним чином досліджені, популяризовані та приносили користь і хворим, і нашому краю.

На зустрічі із трудовим колективом ГКК «Карпати» в Трускавці цього тижня говорили про умови успішного функціонування курортів. Однією з них є висока якість питної води. Але і в Трускавці, і у Східниці є відчутні проблеми водопостачання. Шляхи вирішення цієї проблеми, на думку Івана Піляка – це диверсифікація джерел та побудова нових водогонів та очисних споруд.

Також йшлося про необхідність дослідження та утримання гідромінеральної бази. Все це Трускавець та Східниця можуть розв’язувати в комплексі, але держава має профінансувати видатки. Дійшли згоди, що надання Трускавцю та Східниці статусу державних курортів значно б розширило можливості розвитку курортів

У Трускавецькому лісовому господарстві обговорили потребу відновлення лісового фонду Карпат, впровадження європейських підходів у господарюванні. Щодо вивезення лісу-кругляка закордон, тут позиція тверда: тільки готова деревна продукція може перетинати митниці. Це не тільки збільшить надходження в бюджет, але сприятиме створенню нових робочих місць.

Людей у Трускавці та Східниці хвилюють і медичні проблеми. Так, в Східницькій лікарні відновного лікування вже понад 12 років, тобто відколи була передана на баланс Львівської обласної ради, нічого не робиться. Водночас ця лікарня дуже потрібна, бо саме тут лікуються найменш захищені верстви населення, люди з інвалідністю. Затребуваність є, потрібно покращити умови як пацієнтам, так і персоналу.

У Трускавецькій міській лікарні обговорили реформу вторинної ланки медицини. Якщо з первинною ланкою все зрозуміло і є позитивні зрушення, то «вторинка» чомусь забуксувала. Очевидно, є брак комунікації всередині галузі, потрібне ширше обговорення потреб із залученням фахівців з усіх регіонів. Має буди визначена послідовність дій та інформованість людей в питанні, що їх очікує завтра. Невизначеність приводить до сум’яття в суспільстві та відтоку кадрів за кордон, впевнений Іван Піляк. Поки люди не будуть знати бодай орієнтовно, чого їм чекати і на що розраховувати, до цього моменту шукатимуть кращої долі на чужині.

Гірські села Дрогобиччини

11 населених пунктів Дрогобиччини не отримали статусу ''гірських'', хоча й підпадають під всі необхідні для цього критерії, описані в законі про надання статусу гірських населених пунктів. Це місто Борислав та десять сіл Дрогобиччини: села Ясениця, Попелі, Нагуєвичі, Мокряни, Доброгостів, Уличне, Уріж, Медвежа, Унятичі, Котовань. Причина банальна – небажання вищих чинів брати додаткове навантаження на бюджет. Якщо питання можна буде успішно вирішити, то в цих селах буде вищою зарплата вчителів, фельдшерів, інших працівників. А також пенсія.

Не повинні потерпати жителі гірського краю через те, що хтось у високих кабінетах вирішив зекономити кошти, - каже Іван Піляк під час зустрічі з громадським діячем, колишнім депутатом Львівської обласної ради та директором Департаменту АПК при ЛОДА Осипом Магуром. Якщо люди мають право на ''гірське'', то це право має бути зреалізоване в реальності, а не тільки на папері, впевнений кандидат.

Щодо болючих тем тих сіл, які вже мають статус гірських (Бистриця Гірська, Довге Гірське, Рибник, Новий та Старий Кропивники, Жданівка, Опака та інші), то виділяються три насущні проблеми:

1) тема якості стану доріг та транспортного сполучення. В деяких селах люди мріють бодай про гравієву, але відремонтовану дорогу.

2) щоб село не пропало з карти України. А цьому може сприяти адмінреформа, медреформа та інші зміни, коли село залишиться і без сільради, і без школи, і без медичного пункту (ФАП).

3) негативні наслідки нещадної експлуатації природних ресурсів, зокрема забору гравію з річок. Іван Піляк каже: «Використання природних ресурсів має бути виваженим і раціональним, а користь від них в першу чергу мають отримувати місцеві громади. Держава має запровадити строгу відповідальність за варварську експлуатацію природних ресурсів та надр. Національні багатства маємо зберегти ще й для майбутніх поколінь».

Цікавими є ідеї перспективи створення ОТГ за принципом гірського кластера. Таку ідею зокрема підтримують в селі Опака, де давно мріють про розвиток туризму. Гірське село має нову дорогу, вуличне освітлення, тут оновлені школа, ФАП, Народний дім. Однак розвиток агроосель – наразі явище поодиноке. Люди переконані, що у партнерстві з сусідніми гірськими селами могли б залучати кошти для створення туристичної інфраструктури. Отже, треба добиватися змін в законодавстві, аби усунути перешкоди, що стоять на шляху об’єднанню громад, - каже Іван Піляк.

Низинні села Дрогобиччини

Люди переживають, щоб в маленьких селах не закривали ФАПи, бібліотеки, клуби, школу. Іван Піляк зазначає, що економлячи кошти, впроваджуючи так звану оптимізацію, центральна влада сприяє вимиранню маленьких сіл та хуторів. «Бо годі й уявити, як діти з 6-річного віку щодня пішки, в будь-яку погоду, та ще й по бездоріжжю, долають довгий шлях до школи у сусідні села», - каже кандидат в народні депутати від Дрогобиччини.

Людям накипіло, що немає вуличного освітлення, дитячих майданчиків, розбиті дороги. «Розумію обурення місцевих жителів. Влада вверху має працювати так, щоб навіть в найменших селах люди відчували, що про них пам'ятають і дбають. І не лише напередодні виборів», - каже Іван Піляк.

Жителі села Волоща бідкаються, що оформлення земельних паїв тягне чималі витрати. У селі немає державного реєстратора, та ще й пайові наділи подрібнені. Кожен потребує окремого акту, і в сумі пай може "потягнути" 12 тисяч гривень. А на додачу – оформлений пай не переходить в спадок у випадку смерті власника. Багато перешкод у чинному законодавстві ускладнюють людям життя. Плідно працюючи на окрузі, депутату цілком під силу залагодити такі проблеми.

Через відсутність інфраструктури несповна використовуються природні багатства сіл, як у випадку з озерами в селі Унятичі. Село має потенціал як в плані рекреації, так і для розвитку рибного господарства. Щоб селяни могли освоїти ці галузі, їм потрібні доступні мікрокредити. І щоби надмірні податки не перекривали кисень, щоби уряд був партнером, а не жорстким поліцаєм. Держава має розвернутися до людей, сприяти розвитку сіл, фермерства та малого бізнесу на селі, впевнений Іван Піляк.

У Грушеві переживають чи збережеться невеличка сільська лікарня. «Вкотре наголошую: я проти закриття будь-яких закладів чи то освіти чи медицини на селі», - каже Іван Піляк.

Село Івана Франка Нагуєвичі має стати туристичною Меккою Львівщини та України. Але мало туристичних агентств включає Нагуєвичі у свій маршрут. Керівництво музею працює, щоб Історико-культурний заповідник отримав статус Національного, це дало б ширші можливості для розвитку. Бо щоб бути цікавим сучасному туристу, треба йти в ногу з часом, а на це потрібні кошти. Такі місця як родинна садиба Івана Франка, потребують особливої державної опіки. Про Нагуєвичі потрібно якомога більше говорити і дбати в Києві, і, в першу чергу, це має робити депутат від Дрогобиччини.

Тішить, що Меденичі зуміли об'єднати довколишні села, створивши перше і поки єдине, в районі ОТГ. Це дасть можливість на повну втілити переваги децентралізації. Є надія, що цим шляхом підуть і інші села Дрогобиччини, об’єднуючись у великі самодостатні громади.

Загальні питання

Як заманити молодь на роботу в Україні, а не закордоном? Відповідь, на думку Івана Піляка, проста: створити комфортні умови праці та дати гідну зарплату.

Це підтверджує чимала кількість молодих працівників на заводі металопластикових конструкцій "Термопласт Плюс", що в селі Меденичі, де панує дружня атмосфера і хороший настрій. Підприємство розвивається, з року в рік нарощуючи обсяги. Все це заохочує, дає впевненість у завтрашньому дні, мотивує молодь. Побільше б таких заводів у нашому регіоні!

На зустрічах люди говорять не лише про локальні справи, але й про державні. Це передусім питання національної безпеки, збереження суверенітету, обороноздатності України.

А ще як боротися з алкоголізмом, особливо в селах. Регулярно стикаючись із цією проблемою, в благодійному фонді «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ приголомшені масштабами спивання нації. А, якщо до цього додати ще й загрозу закривання шкіл та ФАПів у малих селах, відсутність інфраструктури, гуртків та секцій для молоді, то перспективи у сільській місцевості геть невеселі.

«Усвідомлюю виклики та загрози, які стоять перед українським селом. А тому одне з моїх ключових завдань у випадку походження у парламент: підтримувати всі законодавчі ініціативи задля збереження та відродження села», - обіцяє Іван Піляк.

Щодо місцевих громад, то, хоч в кожному населеному пункті своя специфіка, проблеми у людей всюди однакові: безробіття або низькі зарплати, високі тарифи, соціальна незахищеність, відсутність доріг, екологічні лиха.

«Маємо розуміти, що є питання, які місцеве самоврядування розв’язати самотужки не в змозі. Наприклад, будівництво сміттєпереробного заводу, модернізація водоканалізаційних мереж та ряд інших. І тут депутат-мажоритарник може бути корисним. Плідно співпрацюючи з громадами та органами місцевого самоврядування, народний обранець від Дрогобиччини може чітко ставити проблеми округу на порядок денний в Києві. Дорожня карта має бути напрацьована з усіх питань округу, прописані пропозиції та терміни на всі 5 років депутатства. І щорічний звіт перед громадою кожного міста і села. Така робота депутата цілком може бути ефективною для краю, що його делегував, - зазначає кандидат по 121 Дрогобицькому виборчому округу, Східницький селищний голова Іван Піляк.

Вибори покажуть хто ж представлятиме інтереси виборців Дрогобиччини в найвищому законодавчому органі країни. На одній із зустрічей в одному з невеликих сіл Франкового краю Іван Піляк сказав те, що варто запам’ятати всім: «Усвідомлю величезну відповідальність перед кожним, хто віддасть за мене свій голос. У випадку моєї перемоги зроблю все від мене залежне, аби кожен голос мав вагу та був почутий і після виборів».

Мешканці села Медвежа Дрогобицького району Михайло Лужецький та Ігор Лужецький заявили: ''Голосування за кандидата Івана Піляка – єдине правильне і виграшне рішення для всієї Дрогобиччини!''

Володимир Ключак

Володимир Козявкін: «Ніхто ніколи не прийде і не буде за нас працювати. Ми повинні зрозуміти, що тільки своєю працею ми повинні любити нашу Україну»

Український професор, Герой України, відомий фахівець в галузі неврології та медичної реабілітації Володимир Козявкін висловив підтримку на виборах Роману Ілику – заступнику Міністра охорони здоров’я з 2016-го року, кандидату у народні депутати у 121 окрузі із центром у Дрогобичі. Напередодні дня волевиявлення Володимир Ілліч також звернувся до виборців із закликом не змарнувати шанс і проголосувати за реальні зміни краю.

- Ми на порозі других за цей рік виборів. Ваша оцінка того, що відбувається в державі.

- Твердо переконаний, що йде нормальний, реальний процес розвитку. Безумовно, період непростий: багато думок, різних підходів, але надзвичайно важливо, що поступово наступає конкретизування цілей, можливостей, особливо мобілізація людей на реальні справи передовсім в економіці. Я мав нагоду побувати від Сінгапура до Малайзії – дивишся і дивуєшся, бо за десятки років створені фантастичні справи. Ми, певною мірою, зробили крок вперед, але треба самокритично сказати, що наш внутрішній потенціал до кінця не використаний. Ніхто ніколи не прийде і не буде за нас працювати. Ми повинні зрозуміти, що тільки своєю працею ми повинні любити нашу Україну в Україні. В нас є фантастичні можливості і нам потрібні люди, які будуть не тільки давати поради, а й своїм прикладом показувати результат.

- На дочасних виборах у парламент Ви стали довіреною особою Романа Ілика. Чому?

- Я завжди намагався бути фізично трохи в стороні від політики, тому що більше займався реальною медициною, наданням допомоги дітям. Романа Ілика знаю вже багато років. Підтримав його у намірі балотуватися у народні депутати від нашого регіону. Нас із ним пов’язує медицина. Він не декларативно, а системно, реально, конкретно займається пошуком оптимальних моделей. Мені імпонує чітка програма дій Романа Романовича. Він має комплексне бачення вирішення ключових проблем краю і його розвитку. До прикладу, Роман Романович пропонує відновити тут, у Трускавці, проект вільної економічної зони. Сьогодні потрібна модернізація, сучасні підходи, бо без цього рухатися вперед неможливо.

- Ви – авторитетна особистість, Вас знають і шанують дуже багато людей, до Вас прислухаються. Ваші поради виборцям із Дрогобиччини напередодні 21-го липня.

- Я рекомендую, аби наші земляки підтримали на цих виборах Романа Романовича Ілика. Він – людина досвідчена, відповідальна, серйозна. На багатьох конференціях, зустрічах бачив його системний, аналітичний підхід і не тільки щодо формування завдань, а й рішень. Він достойно представлятиме інтереси регіону в новому парламенті.

Валерія Ворончук

Зустріч з Левком Скопом

Левка Скопа можна поважати вже хоча б за те, що він не любить москалів і комуністів. Але це є лише однією з багатьох-багатьох причин, чому ця людина вартує поваги і має таку повагу. Бо Лев Скоп – митець, викладач, реставратор, художник, волонтер, щирий патріот, рок-музикант, «класний чувак», вільна і вільнолюбна людина, релігієзнавець, іконописець, доброї душі чоловік. А ще автор ряду книг, частину з яких він презентував у Трускавці вчора, 17 липня.

Зустріч пройшла в Художньому музеї Михайла Біласа. Окрім презентації книг відбулася щира розмова про надважливі речі – для України, культури, духовності, людини як вільної особистості.

- Дві години спілкування про іконопис і датування ікон, про безкультур'я релігійних громад і їх пасторів, про цвинтарну скульптуру і її сприйняття, через призму часу, про творчість і самостановлення… Левко неймовірно просто говорить про складні речі, як і личить генію. Дякуємо за спілкування і за творчість! – ділиться враженнями від зустрічі авторка та керівниця проекту «Перехресні стежки» Анна Литвин.

А волонтерка та журналістка Тетяна Ільницька чітко по поличках розставляє заторкнуті на зустрічі теми: 1) фундаменталізм академічної освіти, 2) важливість розвитку національної свідомості у мистецтві та побуті, 3) багаторічна дослідницька діяльність, 4) викладацька практика та її критика, 6) переконаність, що малювати може кожен, 7) теорія та техніка образотворчого мистецтва, 8) пригоди юнака-мрійника, 9) перші творчі кроки та ресурси натхнення, 10) курйозні випадки, 11) настанови на буття, 12) рефлексії митця, 13) авторське бачення, 14) волонтерська діяльність, 15) відчуття сакрального, 16) життєве кредо, 17) плани на майбутнє…

- Ми одна з націй, яка не знає своєї культури, - каже Левко Скоп. – Тут не варто звинувачувати українців, бо окупанти робили все для цього. Коли я викладав у Художній академії, то вже на першій парі давав завдання зробити звіт про своє село. Спочатку до цього ставилися не дуже серйозно, але коли вже починали цю роботу, то люди аж світилися! А дехто потім на цій темі навіть дисертації захистив! Так що вивчати рідну культуру можна починати навіть з рівня звичайної малої сільської церкви. В радянські часи вийшла книжка Жовтовського «Художнє життя в Україні». Там словник українських художників до XVIII століття – понад тисячу імен! Зараз про них майже ніхто не знає!

- Ми – народ вільний, і наша творчість вільна, - продовжує Левко Скоп. – І ікони наші інакші. Це феномен в контексті національних культур Європи. В світі цінується тільки національне! Коли я для себе відкрив наш іконопис XV-XVI століть, то я був у шоці, настільки це все вільне! Я трошки ламав систему викладання в академії, і постійно мав з цього приводу конфлікти. Своє завдання я вбачав у включенні генофонду, щоб йому не перечити, а дати можливість проявити себе. Бо народне виходить з самої середини, з глибини, з суті…

Про що ще говорив Левко Скоп? Про слова Махатми Ганді «Інтелігенція, вихована в імперії, є першим ворогом народу». Про художників Драгана та Петрановича, Монастирського та Сосенка. Про розстріл Бойчука. Про книги «Пересопницьке Євангеліє», «Техніка та технологія українського іконопису», «Датування галицьких ікон XIV-XVI ст.ст. Нарис до методики атрибуції українського церковного малярства». Про плагіат деяких авторів мистецьких підручників та про власну поезію абсурду. Про чудотворні ікони, впізнавані лики та ширпотреб «галантерея-трикотаж» в сучасному іконописі. Про те, що за неповні 30 років незалежності України в нашій державі знищено більше пам`яток сакрального мистецтва, ніж за попередні 300 років.

Левко Скоп не боїться таких табу як сумна роль окремих теперішніх священиків (незалежно від конфесії) у руйнуванні церков. Церкви «зашиваються» вагонкою, бані обшиваються «золотою» чи різнокольоровою бляхою, а всередині збиваються чи замальовуються безцінні настінні фрески чи розписи, щоб на їхньому місці з російської картинки перемалювати щось інше. Бракує тої інтелігенції серед священства, яка двигала вперед український дух в часи митрополита Андеря Шептицького. Зате так багато появилося заробітчан, людей несмаку, котрі обрали шлях не служіння, не покликання, а щось зовсім інше.

Чи не найдовше часу на зустрічі було присвячено найновішій збірці Левка Скопа «Дрогобич. Цвинтар». Збірка світлин та авторських рефлексій до них присвячена дрогобицькому католицькому цвинтарю на вул. Трускавецькій, котрий є ровесником львівського Личаківського цвинтаря. Нагадаємо, що саме тут спочивають тлінні останки колишнього власника та будівничого Трускавця Раймунда Яроша та його дружини Емми. Некрополія є тим магічним місцем, на якому немов поринаєш в зовсім інший світ – історично минулий, культурно дивовижний, ментально втрачений.

Презентуючи світлини з окремих надгробків, Левко Скоп розказував що саме він бачить в тому чи іншому фрагменті. Його розповіді супроводжували читання зі збірки у виконанні директорки музею Олени Білас-Березової та дружини митця Тетяни Думан. Своїми враженнями від зустрічі з митцем поділився та власні вірші зачитав трускавецький поет В`ячеслав Умнов. А після завершення розмови бажаючі могли ближче ознайомитися з презентованими книгами митця та придбати їх.

Зустріч з Левком Скопом пройшла немов на одному подиху. У час безглуздих виборчих баталій спілкування з митцем стало без сумніву ковтком свіжого життєдайного повітря. А ще черговою нагодою замислитися чому в нас такі справи з культурою та духовністю (а через це і з економікою та політикою), та що може зробити кожен з нас задля покращення ситуації…

Володимир Ключак

P.S. Частину виступу Левка Скопа можна переглянути на Фейсбуці в групі «Трускавець. Оперативно» за посиланням https://www.facebook.com/volodymyr.kluczak/videos/2345938075442870/

Оголошення

Козацька слобода «Раковець» у с. Воля Якубова Дрогобицького району запрошує на риболовлю коропа, карася, лина, білого амура, товстолобика. Можливе приготування страв з риби на замовлення. Бар працює з 9 до 21 години щоденно. Телефон для довідок +38-067-657-22-24. Доїзд через Дрогобич-Рихтичі-Добрівляни.



Создан 18 июл 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником