Трускавецький вісник № 124 (1859) від 23 вересня 2019 р.

 

Трускавецький вісник № 124 (1859) від 23 вересня 2019 р.

23.09.2019



У номері: Олімпійський урок у Трускавці; Виставка робіт Андрія Копчака відкрилася в трускавецькому музеї; Гібридна війна; Два вороги; З понеділкової наради; Хто такі присяжні.

Короткі новини

Люди поважного віку – люди активні

У Трускавці триває підготовка до Дня людей поважного віку, котрий відзначається 1 жовтня. Про це 23 вересня на щотижневій оперативній нараді в Трускавецькій міській раді поінформувала очільниця Трускавецького міського територіального центру обслуговування одиноких та непрацездатних громадян Олена Пилат. Окрім ряду заходів, на яких пенсіонери  зможуть відпочити, люди поважного віку отримають допомогу речами чи фінансами.

Також Олена Леонідівна поінформувала, що її підопічні взяли участь у Форумі видавців (тепер Book-Forum) у Львові. Автобус до Львова організувала секретар ТМР Наталія Пономаренко.

У найближчих планах терцентру – поїхати на фестиваль «Золоті роки-2019», який розпочнеться завтра, 24 вересня.

Міський голова зустрінеться з головами ОСББ

У найближчий четвер, 26 вересня, відбудеться зустріч міського голови Трускавця Андрія Кульчинського з головами ОСББ. Про це було повідомлено 23 вересня на щотижневій оперативній нараді в Трускавецькій міській раді. Зустріч розпочнеться о 17.30, в ній окрім мера та голів ОСББ візьмуть участь представники відділів та управлінь міської ради, комунальних служб (зокрема КП «Парк курортний»), водоканалу та інших структур.

Власна інформація

Олімпійська п’ятниця

Вже вдруге у Трускавці провели Олімпійський урок. П’ятниця 20 вересня стала для міста-курорту олімпійським днем, адже на центральній площі Трускавця близько сотні дітей з трьох шкіл та ДЮСК «Спортовець» зустрічалися з чемпіонами Олімпійських ігор, рухалися під жваву музику, змагалися в естафетах, займалися на тренажерах – словом, гарно і корисно проводили час впродовж двох годин.

Свято вийшло навіть кращим, ніж торік, коли Трускавець з ініціативи ГК «Буковиця» (керівник Віталій Мицак) та МЦ «Європейська інтеграція України» (голова правління Іван Цегенько) переконав Олімпійський комітет провести такі уроки в чотирьох містах краю. Вересень 2018-го став олімпійським не лише для Трускавця, але й для Дрогобича, Борислава та Старого Самбора.

На відміну від минулого року тепер хорошої погоди не було, проте не задощило, а вітер трошки змилостивився і припинив свою пронизливу пісню. Зрештою, розрухані діти (та й дорослі) перестали поглядати на небо, а повністю віддавалися вправам.

Олімпійське свято у Трускавці розпочала чарівна співачка Оксана Сопілка-Чіпак. Після коротких вітальних слів міського голови Андрія Кульчинського та спортсмена-олімпійця Дмитра Мицака на Майдані Незалежності пройшла весела руханка від Школи християнських аніматорів (очолює Віра Парфьонова). Далі – спілкування з чотирма олімпійцями, а після того – свято спорту!

Спортсмени-олімпійці, котрі прибули до Трускавця:

1) Роман Бундз (майстер спорту України міжнародного класу, багаторазовий чемпіон та призер кубків світу, учасник Олімпійських ігор в Атланті 1996 рік 7 місце, та Сіднеї 2000 рік 11 місце),

2) Тарас Кузик (учасник юнацьких Олімпійських ігор в Буенос-Айрес, Аргентина 4 місце, призер чемпіонату Європи та світу серед юніорів 2019 року),

3) Віталій Вергелес (майстер спорту України міжнародного класу, багаторазовий чемпіон та призер чемпіонату Європи та світу серед молоді 2009-2012 рр., багаторазовий призер чемпіонатів Європи та світу, 2013-2017 рр.),

4) Дмитро Мицак (український лижник (гірськолижний спорт), учасник І Зимових юнацьких Олімпійських ігор 2012 в Інсбруку та Зимових Олімпійських ігор 2014 в Сочі, Чемпіон України (2013, слалом-гігант), член комісії атлетів НОКУ, член Національної олімпійської збірної України з гірськолижного спорту, Посол Доброї Волі на XXIII Зимових Олімпійських Іграх 2018 р. в Пйонг Чанг (Південна Корея), керівник проекту).

Під час заходу НОК України у Львівській області подарував центральній бібліотеці міста Трускавець чотири енциклопедії та відеодиски з проектами від НОК України.

Усі присутні на уроці мали змогу попробувати себе у таких видах спорту як: бокс, волейбол, баскетбол. А команда з Борислава «Сніжинка» навчали юних трускавчан азам гірськолижного спорту.

Якщо тренування переможців не визначало, то у змаганнях визначився найкращий. Другий рік поспіль чемпіонами стали учні НВК «СЗШ №2-гімназія»

Хоча урок завершився, але він триває, адже учні всіх шкіл мають можливість написати твір на тему «Моє життєве кредо – Олімпієць» та отримати цінні призи від партнерів та спонсорів заходу: ГК «Буковиця», МЦ «Європейська інтеграція України», готель «Трускавець 365», кафе «Мармуляда», ДЛРКК «Ріксос Прикарпаття», Фундація Юрія Турянського «Почни з себе», ТзОВ «Новодім».

На проведення Олімпійського уроку у Трускавці не виділено жодної копійки з міського бюджету. Захід організували НОК України та олімпійська команда NOC of Ukraine and the Olympic Team, Відділення НОК України у Львівській області, ГК «Буковиця» спільно з Міжнародним Центром «Європейська інтеграція України». Призи надав гірськолижний комплекс «Буковиця».

Володимир Ключак, фото автора та ГК «Буковиця»

P.S. Про минулорічний Олімпійський урок у Трускавці можна прочитати тут.

 

Вібрації творчості Андрія Копчака

Неповторність, оригінальність, творча експресія, високий професіоналізм, інтуїтивне відчуття справжнього мистецтва – ці риси об’єднують всю творчу сім`ю Копчаків. Світлої пам`яті батько Юрій Копчак та берегиня родинного вогнища, стержень «Seven Art»у Віра Копчак разом з трьома талановитими дітьми Наталією, Оксаною, Андрієм та не менш талановитими зятями й невісткою – це наскільки потужна у творчому плані родина, що рівних їм немає. І про це говорилося у погожий недільний день 22 вересня, коли в Трускавецькому музеї історії міста-курорту проходила презентація нової виставки творів Андрія Копчака під назвою «Вібрації кольору».

Два невеличкі зали другого поверху давньої вілли «Саріуш», де зараз знаходиться музей міста, ледве вміщали всіх друзів родини та поціновувачів мистецтва Копчаків. Кожен сказав добрі слова на адресу як самого винуватця події, Андрія, так і на адресу всього мистецького сімейства. Виступали директорка музею Галина Коваль, котра модерувала подію, начальниця відділу культури ТМР Тетяна Татомир, міський голова Трускавця 2010-2015 рр. Руслан Козир, шанувальник мистецтва, переселенець з Донбасу Григорій Дворнік, доктор економічних наук, академік Артур Крик лій з Києва, мама та сестра митця Віра Копчак і Наталія Поліщук.

Зокрема, Руслан Козир згадав про світлої пам`яті Юрія Копчака, чиї оригінальні твори знаходяться в його колекції. Колишній очільник Трускавця – давній друг цієї мистецької родини, свого часу він допоміг облаштувати в «Арко» студію «SevenArt», а творча майстерня Андрія Копчака знаходиться в безпосередньому сусідстві з кабінетом Руслана Ярославовича. Руслан Козир наголосив увагу на тому, що картини як Андрія Копчака, так і всіх членів цієї родини тільки зростатимуть у ціні, тож радив їх придбати, якщо це нам по кишені. Багато відомих українських політиків, бізнесменів та інших представників вершків суспільства мають за честь оздоблювати стіни своїх кабінетів чи помешкань роботами митців Копчаків. Також Руслан Козир розповів кілька цікавих епізодів щодо плідної співпраці з Юрієм та Андрієм Копчаками, а завершив свій виступ закликом інвестувати в мистецтво.

Окрім презентації картин відбулася також презентація поетичної творчості Андрія Копчака. Один з віршів поета зачитала директорка музею Галина Коваль, а інший під кінець презентації рецитував сам автор. Зворушлива, відверта, впевнена, з елементами мистецького побуту автора поетична розповідь гармонійно завершила чудовий захід під назвою «Презентація виставки «Вібрації кольору». І якщо картини зі стін вібрували кольорами, які компонує в єдину цілість Андрій Копчак, то весь захід вібрував добрим смаком, любов`ю до мистецтва у всіх його проявах, позитивними флюїдами.

«Вібрації кольору» – це не просто чергова виставка, одна з багатьох, які чергуються в музеях Трускавця. Це і гордість, що трускавецька земля народжує такі таланти як сім`я Копчаків в цілому і її представник Андрій зокрема, це і можливість зустрічі людей, які вібрують на одній хвилі, це і демонстрація містові та світові, що творчість – це не щось другорядне і неважливе, а невід`ємний елемент успіху.

Амбасадорами Трускавця є не лише представники влади чи очільники санаторних закладів, не лише видатні трускавчани, котрі вибилися в люди і займають поважні посади у Львові чи Києві. Послами Трускавця в світі є і такі люди як Андрій Копчак, Наталія Поліщук, Тарас Прохасько, Ольга Бенч, Степан Пісьо, Віра Копчак, Михайло Білас, отець Олекса Пристай та багато інших, хто за життя чи й після його завершення робить добре ім`я Трускавцю, формує його позитивний імідж в мистецьких – чи то літературних, чи то образотворчих, чи то іншого роду – колах.

Володимир Ключак

Російські «солдати соцмереж» та гібридна агресія РФ

В умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій одним із ключових питань залишається забезпечення власної безпеки та безпеки своєї сім’ї, а тим паче в умовах ведення так званої «гібридної війни», в якій пропаганда Російської Федерації з повним підпорядкуванням ЗМІ веде інформаційну війну проти України. У багатьох людей навіть не виникає питання, до яких наслідків може призвести, наприклад, розміщення в соціальній мережі інформації про себе та близьких.

У наш час соціальні мережі є найпотужнішим засобом здійснення інформаційного протистояння. Найбільшого розповсюдження серед українців набули Facebook, Twitter, «ВКонтакте», «Одноклассники» та програмні продукти розробників РФ, мобільні додатки-шпигуни (розробників РФ: Мобільні додатки-шпигуни: «ДМБ» та ряд інших). Зокрема, цей додаток отримує інформацію про активність користувача, який використовує на своєму мобільному пристрої службу геолокації, камеру, мікрофон, внутрішню пам'ять. Також програма може блокувати сплячий режим телефону. Користувачами російського шпигунського додатку є багато українських військовослужбовців, зокрема й учасників бойових дій. Мобільні додатки стали повноцінною зброєю під час гібридної агресії РФ. І, на жаль, ця зброя ефективна і не потребує залучення великих коштів. Щодо Інтернет ресурсів, їх власниками громадяни «братського народу», і мабуть, не варто пояснювати, що дані з їх серверів доступні відповідним спецслужбам.

Користування соціальними мережами в зоні проведення ООС несе потенційну загрозу нашим підрозділам.

Соціальні мережі надають можливість збору інформації про персональні дані особи без її відома не тільки адміністрацією сайту, але й іншими особами, оскільки відстежити збір відповідної інформації в таких системах неможливо.

Розміщення на своїй сторінці соціальної мережі фотографій у формі зі зброєю або на фоні військової техніки, надання інформації про місце своєї дислокації навіть одним солдатом може призвести до втрати цілого підрозділу. Окрім цього, розміщення фото та відеоматеріалів із геолокаційними ідентифікуючими даними в соцмережах, сервери яких розміщені на території РФ, створюють передумови диверсійних загроз чи терористичних актів щодо військових об’єктів (військових частин, складів, де зберігаються засоби ураження і т.п.).

Крім того, небажане розповсюдження персональної інформації ефективно використовується для створення бази даних «карателів». Всім відомий сайт «Трибунал», де сепаратисти виклали інформацію з особистими даними військовослужбовців Збройних Сил України, що надає можливість ворогу здійснювати тиск на тебе та твоїх рідних.

Водночас, українських військових намагаються вербувати через соцмережі (https://www.youtube.com/watch?time_continue=47&v=Ox4AGUa7zzo). Контррозвідкою СБУ зафіксовано випадки, коли агенти російських спецслужб намагаються вербувати українських військовослужбовців в соціальних мережах під виглядом жінок, які бажають познайомитися, факти вербування представниками ФСБ РФ та МДБ «Л/ДНР» близьких родичів українських військовослужбовців. Так, свого часу ФСБ РФ намагалася завербувати керівника підрозділу Збройних Сил України, який проходив службу в районі операції Об'єднаних сил (ООС). Через соцмережу підконтрольна спецслужбам РФ жінка встановила та підтримувала контакт з українським військовослужбовцем. Під час розвитку нібито особистих відносин жінка дізналась про службу чоловіка у ЗСУ. Вона намагалась отримати інформацію військового та суспільно-політичного характеру. Українському військовому було запропоновано за гроші збирати інформацію в інтересах ФСБ. У разі надання важливих даних, йому обіцяли забезпечити виїзд до Росії й надання житла. Після цієї "пропозиції" військовослужбовець звернувся до СБУ зі свідченнями щодо обставин свого вербування. В СБУ зазначають, що зафіксовано численні спроби вербування українських військовослужбовців через встановлення особистих контактів у соцмережах під виглядом осіб жіночої статі. Відповідно до частини 2 статті 111 ККУ від кримінальної відповідальності звільняються українці, які на виконання злочинного завдання іноземців не вчинили ніяких дій і добровільно повідомили органам держвлади про отримане завдання. СБУ звертається до українських користувачів соцмереж із проханням бути пильними. У разі отримання вербувальних пропозицій від іноземних спецслужб – звертатися до органів СБУ

Водночас, Генеральний штаб Збройних сил України неодноразово звертається до громадян з проханням не проводити фото-, відеозйомку та онлайн-трансляцію, не публікувати в соціальних мережах відомості про побачену військову техніку, об'єкти і завдання ЗСУ. Також йдеться про заборону застосовувати безпілотники для спостереження за військовими.

Йдеться про заборону розкривати інформацію про: місцезнаходження військової техніки, озброєння, майна та особового складу; рух колон військової техніки та переміщення будь-яким способом особового складу; режимні військові об’єкти Міністерства оборони України та Збройних Сил України та несанкціоновано не проникати на їхню територію; підготовку та проведення навчань (тренувань, маневрів, воєнних ігор).

Кожен військовослужбовець має розуміти, що він є об’єктом надвисокої уваги з боку ворога. Інформація збирається постійно. Анкета кожного з нас в соцмережах обробляється і заноситься в бази, щоб розуміти хто, де, з ким служить.

Нижче наведено елементарні правила поведінки при користуванні соціальними мережами, які допоможуть тобі уникнути невиправних наслідків. Усе просто.

1. Не надавай інформацію про себе та своїх рідних і близьких.

Це може не тільки ідентифікувати тебе як військовослужбовця або вказувати на твою причетність до певного підрозділу, але й наразити на небезпеку близьких людей. Ці дані передаються терористам у тил, і невідомо, чим вони не погребують наступного разу...

2. Ніколи не залишайте в публічному доступі свій реальний номер телефону. За це можна серйозно поплатитися в майбутньому. Не варто гадати, що ваш номер телефону нікому не потрібен. Це не так!

3. У бойових умовах треба пам’ятати, що оператор мобільного зв’язку може в реальному часі визначати місце виїзду, маршрут пересування абонента, слухати його розмови тощо. Цією інформацією можуть скористатися ворожі спецслужби або терористи. Тож порада одна: тримайте свій мобільний вимкненим, вмикайте лише у разі необхідності на короткий термін та не користуйтеся соцмережами.

4. Дехто з «бравих» бійців викладає у мережах світлини з «подвигами» та «досягненнями» на військовій службі, подекуди додаючи номери військових частин, місця їхнього розташування та обговорюючи дії та плани командирів. І все це, аби лише потішити своє самолюбство. На жаль, вони не замислюються над тим, що їхніми «одкровеннями» можуть скористатися ворожі спецслужби.

5. Обмеж коло знайомств у мережі та приховай свою причетність до служби у війську.

Коли на твою сторінку надсилається запит товаришувати, не приймай у «друзі» тих людей (користувачів мережі), з якими не знайомий особисто. Це можуть бути фейкові (несправжні) акаунти прокремлівських «тролів» для збору інформації про тебе.

6. Не розміщуй на своїй сторінці фото-, відеоматеріали.

Це не тільки видає тебе як учасника ООС (АТО), але і дає інформацію про склад, стан, місцеперебування та переміщення твого підрозділу (фото на фоні військової техніки, позицій, з товаришами по службі, відео, де можна почути команди, сигнали та звуки техніки, що рухається).

Важливо розуміти! Твоя сторінка в соціальній мережі відкрита для всіх, ворог все бачить та фіксує!

Дотримуватися цих правил нелегко, вони напружують і створюють дискомфорт у спілкуванні з рідними. Проте найважливіше, що ці правила допоможуть тобі повернутися додому. І нехай сьогодні твоє спілкування з коханою чи батьками буде обмежене, вони не знатимуть точно, де ти і чи спокійно у вас на ВОП, але вже завтра вони допоможуть вам бути разом.

Поясни це рідним, розкажи товаришам і обов’язково повертайся!

Віктор Чиж

Два вороги

Сучасний стан українсько-польських стосунків не можна назвати найкращим. Хоча Польща і розуміє, що без незалежної України вона стоїть перед загрозою втрати власної державності, та все ж у польському суспільстві міцнішають праві та праворадикальні сили, для котрих українці є якщо не ворогом №1, то принаймні ворогом №2. Цього ніхто не каже офіційно, проте підкидання дровенят у вогонь ненависті до своїх східних сусідів у поляків – це факт. Колись таке вже було, але історія вчить, що вона нічого не вчить.

Коли в XVII столітті права українців, які себе тоді іменували русинами, в Речі Посполитій почали утіснятися, вибухнула велика війна під проводом Богдана Хмельницького. Польща втратила велику територію, а через якихось сто років – і власну державу.

Коли в ХІХ столітті поляки тричі піднімали свої національно-визвольні повстання (1812-1814 в час Наполеонівських воєн, 1830-1831 – Листопадове повстання, 1863-1864 – Січневе повстання), то нехтування інтересами українців нівелювали всі зусилля поляків вибороти власну державу.

Коли в 1918 році поляки все-таки відновили незалежність, то знову ж стали на старі граблі, і українців почали вважати ворогами та притіняти. Результатом стало посилення націоналістичного руху, діяльність УВО, а далі ОУН, теракти, а згодом і виникнення УПА.

І коли 17 вересня 1939 року, 80 років тому, два вороги (нацистська Німеччина та комуністичний СРСР) поділили Польщу, то українці не стали партнером поляків, бо пам’ятали старі кривди. А потім були і Волинська різанина, і акції у відповідь Армії Крайової, і провокації енкаведистів та німців, і спалені храми, і багато інших сумних та страшних сторінок українсько-польських стосунків.

Незважаючи на те, що пройшло так багато часу, комусь дуже вигідно ворушити старе, роздряпувати шрами, де колись були рани, привертати увагу до того, що для сьогодення не має аж такого великого значення. І тому діалог між деякими українськими та польськими офіційними особами виглядає приблизно таким чином:

- Ви нам червенські міста забрали.

- А ви віру православну нищили.

- А ви з Москвою злигалися і Річ Посполиту погубили.

- Через вас Хмельницький підняв повстання, якби ви добре до нас ставилися, то не мусіли б ми шукати підтримки в москалів.

- Визнайте, що ви здійснили геноцид поляків і вчинили Волинську різанину.

- Ні, це ви перше визнайте, що політика пацифікації була неправильною, і це ви перші почали.

- Ні, це ви перші, ми просто захищали інтереси державиі.

- А ми хотіли її здобути, а ви нам в цьому перешкоджали.

І так можна сперечатися, дискутувати, згадувати старі гріхи один одного до безкінечності. Але чи варто? Що то дасть? Кому від того буде легше?

Тиждень тому, 17 вересня, в Польщі згадували трагічну дату в її історії – віроломний удар у спину від совітів. 17.09.1939 радянські війська окупували тодішню східну Польщу, західноукраїнські та західнобілоруські землі. Два вороги (Німеччина та СРСР) домовилися і почали гнобити два народи (українців та поялків). А гнобити їх було тим легше, чим сильніше ці два уярмлені народи між собою ворогували.

Теперішнє нагнітання обстановки, формування негативного образу українця в Польщі і поляка в Україні – це так само справа ворожих рук і ворожих агентів. Москва боїться сильної Польщі та сильної України, їй на руку ультрарадикальні висловлювання та різні скандали з мінуванням посольств чи консульств, нищенням пам’ятників, гострих слів окремих політиків.

Невже цього не розуміють ті, хто несвідомо підіграє справжньому ворогу?

Анатолій Стерненко

Хто такі присяжні, як ними стати та які справи розглядаються за їх участю?

/Консультація Міністерства юстиції України в рамках проекту «Я маю право»/

Статтею 124 Конституції України визначено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Хто такі присяжні?

Присяжний – це особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Хто може бути присяжним?

Присяжними можуть бути:

- громадяни України;

- віком від 30 до 65 років;

- які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду;

- володіють державною мовою.

Хто не може бути присяжним?

Присяжними не можуть бути:

- особи, визнані судом обмежено дієздатними чи недієздатними, або які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного;

- особи, які мають незняту чи непогашену судимість;

- особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

- народні депутати України, члени, Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, апаратів судів, державні службовці, адвокати, нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя.

Особа, включена до списку присяжних, зобов’язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.

Крім того, голова суду увільняє від виконання обов’язків присяжного:

- особу, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також особу, яка має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримує дітей-інвалідів або членів сім’ї похилого віку;

- керівника або заступника керівника органу місцевого самоврядування;

- особу, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;

- іншу особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається.

До розгляду яких справ залучаються присяжні?

У цивільних справах розглядають справи про:

- обмеження, поновлення цивільної дієздатності особи або визнання недієздатною;

- визнання особи безвісно відсутньою чи померлою;

- усиновлення;

- надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

- примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

У кримінальних справах розглядають справи про злочини, за які передбачено довічне позбавлення волі.

Які обов’язки присяжних?

При розгляді справ у суді присяжні зобов’язані:

- справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

- дотримуватися правил суддівської етики,

- виявляти повагу до учасників процесу;

- не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

- виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Які гарантії мають присяжні?

Гарантії присяжних на час виконання ними обов'язків у суді:

- зарахування часу виконання присяжними обов'язків у суді до трудового стажу*;

- збереження всіх гарантій та пільг за місцем роботи;

- заборона звільнення присяжних з роботи або переведення на іншу роботу без їх згоди;

- виплата винагороди за час проведений в суді;

- відшкодування витрат на проїзд, наймання житла, виплата добових;

- застосування до присяжних заходів безпеки у разі потреби.

*Роботодавець зобов'язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ними обов'язків в суді.

Які особливості оплати праці присяжних?

Присяжному за час виконання ним обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу до якого належить:

- ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний;

- участь присяжного в судовому засіданні;

- перебування присяжного в нарадчій кімнаті;

- час очікування присяжним початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання).

Виплата винагороди присяжному здійснюється на підставі письмової заяви присяжного.

Як стати присяжним?

- Особа, яка виявила бажання стати присяжним, має звернутися до місцевої ради із заявою про включення до списку присяжних.

Саме органи місцевого самоврядування формують і затверджують список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам до присяжних та дали згоду бути присяжними.

- У разі відповідності такої особи встановленим у законі вимогам місцева рада своїм рішенням включає її до списку присяжних. Список присяжних направляється у відповідний суд.

- Автоматизована система документообігу суду відбирає присяжних для участі у конкретній справі.

- Присяжний зобов’язаний вчасно з’явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні.

- Неприбуття в судове засідання без поважних причин вважається неповагою до суду, за що передбачено адміністративну відповідальність.

- Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя на строк не більше одного місяця на рік або на більший строк для закінчення розгляду справи, розпочатої за їхньою участю.

Більше про інститут присяжних можна дізнатись на сайті проєкту Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!» http://pravo.minjust.gov.ua та за «гарячою» телефонною лінією Державної судової адміністрації України 0 800 501 492.

Прес-служба Міністерства юстиції України



Создан 23 сен 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником