Трускавецький вісник № 127 (1862) від 1 жовтня 2019 р.

 

Трускавецький вісник № 127 (1862) від 1 жовтня 2019 р.

01.10. 2019



У номері: Інтерв’ю з Володимиром Мельником; Із сесії Трускавецької міської ради; Порядок усиновлення.

Короткі новини

Трускавецька міська рада звернулася з проханням відновити потяг сполученням «Могильов – Трускавець – Могильов»

Сьогодні, 1 жовтня, відбулася LXI позачергова сесія Трускавецької міської ради сьомого демократичного скликання. За пропозицією депутата Руслана Пристая (фракція ВО «Свобода») в порядок денний сесії було внесено питання відновлення залізничного сполучення між Трускавцем та білоруським містом Могильов. Мова йде про потяг «Могильов-Трускавець-Могильов» Білоруської залізниці, який успішно зарекомендував себе минулого року (курсував з 2 червня по 30 вересня).

Депутати підтримали підготовлений проект рішення з цього питання, та звернулися в МЗС України, Посольство України в Республіці Білорусь та ПАТ «Укрзалізниця» з обґрунтованими аргументами на користь відновлення такого сполучення між українським курортом та важливим білоруським містом. Хоча на даний час існує авіа- та автобусне сполучення Львова з білоруськими містами, проте залізничне сполучення Могильова та Трускавця пожвавило б туристичний рух між нашими дружніми країнами та містами. Рішення прийнято одноголосно.

Питання відновлення залізничного сполучення між Могильовом та Трускавцем стане предметом розгляду на українсько-білоруському Форумі, котрий відбудеться в жовтні ц.р. в місті Житомирі. Тому рішення ТМР з цього питання є вкрай актуальним та необхідним.

В «Оскарі» пройшла зустріч з Маріанною Кіяновською

Українська поетеса, прозаїк, есеїст, перекладачка, літературний критик та літературознавець, членкиня Національної спілки письменників України Маріанна Кіяновська 1 жовтня провела літературну зустріч у Трускавці. Організували культурну подію Народний дім Трускавця, Трускавецька міська асоціація інвалідів та готель «Оскар», де і проходило літературне дійство. Поетеса читала свої вірші з різних збірок, а їх у неї аж дванадцять. Після першої частини зустрічі відбулося спілкування та обговорення почутого.

Незважаючи на щільний графік, чверть годинки часу на поетичну перерву дня знайшов міський голова Трускавця Андрій Кульчинський. Він подякував поетесі за її вірші, за те, що своєю творчістю надихає інших, формує хороший естетичний смак, вносить величезний вклад у піднесення культури читання, займається проектом «Великий Їжак» щодо підтримки українськомовного книговидавництва для наймолодших. Також Андрій Богданович подякував керівникові готелю-ресторану «Оскар» Олегові Блажівському (який, до речі, є радником міського голови з питань співпраці з іноземними партнерами) за те, що має бажання і хист організовувати такі культурні літературно-мистецькі зустрічі, які додають особливого шарму і «Оскару», і нашому місту-курорту.

Окрім Андрія Кульчинського вітали поетесу в курортній столиці України начальниця відділу культури Тетяна Татомир, директор готелю «Оскар» Олег Блажівський, поет В`ячеслав Умнов, гості зі ТМАІ та Народного дому. Модерувала зустріч Олена Соляник.

Захід на тему «Божественна любов до ближнього і вишукана еротичність» проходив в рамках реалізації соціально-культурного проекту «Натхнення. Можливості. Успіх. Я зможу». Це перша зустріч із серії подібних, запланованих на цей та наступний роки.

Finance.ua запрошує студентів Трускавця до участі у грантовій програмі Scholarship

Сайт про економіку та фінанси в Україні Finance.ua розігрує грант на навчання у розмірі 18 000 гривень. Також за бажанням троє фіналістів конкурсу зможуть безкоштовно відвідати конференцію FinRetail 2019.

Розглядатимуться роботи студентів усіх українських ВНЗ з 1 по 5 курс, денного, заочного та вечірнього відділень.

Початок прийому робіт – 2 вересня. Кінець прийому робіт – 1 листопада. Оголошення фіналістів – 15 листопада. Більше про правила участі, основні вимоги та виграш – дізнайтеся на сайті Scholarship від Finance.ua – https://finance.ua/ua/scholarship.

Власна інформація 

Держархбудінспекція посилить контроль за діяльністю територіальних органів на місцях

За дорученням Прем’єр-міністра новий керівник Держархбудінспекції Олександр Строкач посилює контроль за діяльністю територіальних органів ДАБІ.

«Прем’єр-міністр дав доручення розібратися зі станом справ по кожному регіону, впорядкувати роботу територіальних органів та посилити контроль за їх діяльністю. Тому сьогодні ДАБІ моніторитиме роботу структурних підрозділів за ключовими показниками – це дотримання встановлених процедур, наявність скарг з боку суб’єктів містобудівної діяльності та громадськості, загальна містобудівна ситуація в областях та співставлення її з діями посадових осіб. За результатами аналізу прийматимуться управлінські рішення», – відзначив в.о. Голови Держархбудінспекції Олександр Строкач.

Особливу увагу територіальні органи мають звернути на дотримання передбачених законодавством строків при реєстрації дозвільних документів на будівництво. Зокрема, щодо об’єктів незначного класу наслідків інформація про повідомлення про початок будівельних робіт має вноситись до Єдиного реєстру своєчасно – в п’ятиденний термін – та без будь-яких надуманих відмов. Аналогічно в строк має розглядатися повнота даних, внесених у декларації про готовність об’єктів до експлуатації.

Неприпустимими є випадки затягування строків розгляду документів і на будівництво об’єктів із середніми та значними наслідками, так само як і вимагання непередбаченої законом документації чи необґрунтовані неодноразові відмови у видачі дозволів або сертифікатів.

Олександр Строкач відзначив, що сьогодні вже стабілізовано роботу Дозвільного департаменту ДАБІ, де було проведено перші кадрові зміни.

Прес-служба ДАБІ України

У Трускавці Львівська обласна клініка відновного лікування створює соматичне відділення лікарні

Сьогодні, 1 жовтня, відбулася LXI позачергова сесія Трускавецької міської ради сьомого демократичного скликання. Першим на порядку денному сесія розглянула проект рішення «Про ліквідацію терапевтичного та неврологічного відділень КНП «Трускавецька міська лікарня» ТМР і створення соматичного відділення». Питання доповідав головний лікар Трускавецької лікарні, депутат Трускавецької міської ради Ігор Стасик.

В зв’язку з тим, що стартує другий етап медичної реформи, багато повноважень в медичній царині центральна влада передає на місця. А відповідно і фінансувати поліклініки, лікарні, ФАПи та інші медичні установи мають органи місцевого самоврядування. Тому справжнім подарунком для Трускавця стала пропозиція комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна лікарня» створити в нашому місті-курорті на базі міської лікарні соматичне відділення. За це і проголосували депутати міськради, причому одноголосно.

Під час доповіді Ігор Стасик розповів, що процес скорочення ліжкомісць необхідний, і сусіди його вже пройшли. Так, і в Дрогобичі, і в Бориславі відбулося скорочення ліжкомісць. Проте ліквідація терапевтичного та неврологічного відділень Трускавецької міської лікарні жодним чином не відобразиться на якості надаваних послуг, адже ліжкомісця цих відділень збережуться у новому соматичному відділенні (відділенні багатопрофільного лікування). При цьому видатки, які раніше лягали тягарем на місцевий (міський) бюджет, з 9 грудня 2019 року візьмуть на себе орендарі.

Отже, з 9 грудня у Трускавецькій лікарні ліквідовуються:

1) терапевтичне відділення на 75 ліжок із штатом в кількості 46,75 штатних одиниць та з місячним фондом оплати праці 204119,00 грн. по штатному розпису,

2) неврологічне відділення на 30 ліжок із штатом в кількості 17,00 штатних одиниць та з місячним фондом оплати праці 74713,00 грн. по штатному розпису КНП «Трускавецька міська лікарня» ТМР.

Натомість з 9 грудня в КНП «Трускавецька міська лікарня» створюється соматичне відділення (відділення багатопрофільного лікування) на 55 ліжок із штатом в кількості 35,5 штатних одиниць, в тому числі 5,5 посад лікарів, 13,0 посад середнього медичного персоналу, 16 посад молодшого медичного персоналу, 1 посада іншого персоналу з місячним фондом оплати праці 154780,00 грн. по штатному розпису.

Соматичне відділення функціонуватиме на площі 1209,8 кв.м. на 6 та 7 поверхах Трускавецької міської лікарні. Робочі місця будуть запропоновані всім, наголосив Ігор Стасик, відповідаючи на запитання депутатів.

Володимир Добрий

Володимир Мельник про свого знаменитого родича – Провідника ОУН, про туризм та про відплату за добро і зло

Недалеко від Дрогобича, в Старому Селі знаходиться відпочинковий комплекс з банкетним залом «Сімейний маєток Сташека», знаний в народі як «СМС». Його власником є Володимир Мельник, добре відомий в Дрогобичі музикант, підприємець, творча людина з неймовірними організаторськими здібностями.

Проте мало хто знає, що Володимир Федорович – родич найвідомішого Мельника, Андрія Атанасовича, Провідника ОУН, уродженця Волі Якубової.

Доля звела нас з паном Володимиром 27 вересня на батьківщині легендарного Провідника ОУН Андрія Мельника в його рідному селі Волі Якубовій під час районного семінару з нагоди Міжнародного Дня туризму. А вже наступного дня, 28 вересня, відбулася наша розмова, адаптований запис якої пропонуємо увазі читачів «Трускавецького вісника».

– Пане Володимире, ми познайомилися у Волі Якубовій на семінарі по туризму, який організували Дрогобицька РДА і Дрогобицька районна рада. Як думаєте, що треба, щоб турист поїхав у села Дрогобицького району, а не лише до Трускавця, Дрогобича чи Східниці?

– 99% нашого успіху – це дорога. Добра дорога до села. Я був в Італії в різних селах – дорога є всюди. А в нас?

Мені розказали історію, не знаю наскільки вона правдива, але переповім її і Вам. В одному з сіл району голова сільради взяв з ріки гравій, щоб зробити людям в селі дорогу. За це отримав … шість років тюрми! Не подяку, не підтримку, а покарання. За що? Самі не роблять, і іншим не дають.

В нас навколо краса неймовірна, просто ми тут живемо і цього не помічаємо. З Трускавця возять людей на бойківське весілля, і везуть через Східницький перевал. Розповідають мої друзі з турфірми, що сама поїздка, огляд цих карпатських краєвидів для гостей важливіші, ніж саме бойківське весілля.

Якщо будуть дороги – турист їхатиме в села Дрогобиччини. Він їхатиме за позитивними враженнями, за емоціями, які запам’ятовуються на роки. І якщо йому сподобається, то він повертатиметься сюди знову і знову. І наш український турист, і зарубіжні гості.

– Ваше прізвище Мельник, і Ваша родина походить з Волі Якубової. Який родинний зв’язок між Вами та Андрієм Мельником?

– Я розкажу Вам те, що мені розповідали мої батьки. На Волі Якубовій були чотири брати Мельники. Мій прадід і дід Андрія Мельника – це були два рідні брати. Ми всі походимо з одного кореня, і представників роду Мельників насправді є багато. Лише в мого діда було чотири сини (мій батько в тому числі) та три доньки. А про інших, троюрідних і дальших родичів я так добре не розповім, бо не знаю. Батько мій помер у 1982 році, і вже не маю кого спитати. А з нашої родини, тої дідової, що було чотири сини і три доньки, нас зараз 14 чоловік. Остання з тіток нещодавно померла, її прізвище було Лужецька, вона жила на Волі Якубовій.

І мій батько, і його брати, мої дядьки, проживали в Дрогобичі.

– Чи знали Ви в дитинстві, що Ваш близький родич – це Андрій Мельник, і чи не було через це якихось переслідувань?

– Я виріс у радянські часи, і за час мого дитинства я ніколи про це не чув, мені ніхто це не розказував. Аж тоді, коли вже стала незалежна Україна, і почали говорити про Андрія Мельника з Волі Якубової, то аж тоді я почав у мами запитувати. Бо батька вже на той час не було, він помер в 1982-му. І мама мені призналася, що так, ми з цієї родини, і розповіла все, що знала.

– Розкажіть трохи більше про Вашу родину і про себе. Адже не кожен день випадає нагода поспілкуватися з правнуком Андрія Мельника по братовій лінії.

– Мій дід Блажкевич був єдиний грамотний чоловік на Волі Якубовій. У священика була хата під бляхою, і в нього була, більше ні в кого. Він був кравцем. А ще мав друкарську машинку. На Святу Вечерю до нас в хату прийшли люди з автоматами. Бабуся розповідала, що всі в чому були одягнені, в тому й пішли з хати. Ті, що прийшли – свиню зарізали, корову забили, коня забрали. І так моя сім`я виїхала з Волі Якубової і вже туди не повернулася.

Мою маму німці мали вбити. Бо заздрісні люди збрехали, що вона комсомолка, хоч насправді це було не так. Дідо їй порадив їхати на роботу в Німеччину добровольцем, і вона там відробила чотири роки. А за радянських часів була продавцем у центральному універмазі, дід допоміг їй з роботою. Працювала добре, і потім була завідуючою цього центрального універмагу.

Мій батько Федір Мельник (його називали Федь) був веселий компанійський чоловік, добрий організатор. Він досить потужно стояв у Дрогобичі, працював завскладом у «Змішторзі». А потім став завідуючим складом на лікеро-горілчаному заводі.

Ми жили в достатку. Але мені ніколи не давали дармове, я сам мав подбати за себе. Батьки рано о 8 годині йшли на роботу, і в 8 вечора приходили. Я завжди кажу, що в мене «дворянське виховання», бо виховувався, формувався «у дворі». В дворі ти мав за себе постояти, відповісти за свої слова.

Музику я люблю змалечку, почав грати з 8 класу, прямо на танцях. Мене знало все місто, всі казали: «О, то син Мельника». А я хотів самоствердження, що я сам, що я можу отримати визнання не як син Мельника, а як Мельник. І в 1979 році я виїхав з Дрогобича, поїхав у Ялту. Там я рік працював музикантом, чим довів, що я спеціаліст-музикант, а не просто син когось там. Потім я переїхав у Сочі. А в Дрогобич повернувся у 1982, коли батько помер. І тут теж я працював музикантом. Між іншим, працював у трускавецькому ресторані «Гражда».

В 2000 році криза – і я виїхав на заробітки до Італії. Там по сьогоднішній день. Але хотів би залишати свій слід і тут, зокрема в культурному плані. Ну і звісно долучитися до створення музею, де буде вшановано мого родича по татовій лінії Андрія Мельника.

– Під час семінару по туризму Ви розповіли зворушливу історію, від якої перехоплює дух. Чи можете її розповісти читачам «Трускавецького вісника»?

– В 2008 чи 2009 році я приїхав на короткий період з Італії до Дрогобича, і до мене подзвонили мої друзі-музиканти: Альфред Бенович Шраєр, Юрій Серватко і Лев Лобанов зробили єврейський ансамбль, почули, що я приїхав, і запросили, щоб я прийшов їх послухати. І я прийшов, концерт був у ресторані «Берізка». А це був банкет з нагоди того, що католикам подарували орган, приїхало 60 чоловік з Польщі, прийшли з мерії.

Виходить Альфред Бенович Шраєр на сцену і каже: «Панове, я прожив майже 90 років в цьому місті. У нас в місті було 10 тисяч євреїв, 10 тисяч поляків і 14 тисяч українців. Ми жили в мирі і злагоді, ходили один до другого в гості. Я зараз вам заспіваю пісню Івана Франка на музику Кос-Анатольського «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».

Я був глибоко зворушений. Це говорив єврей, котрий пережив чотири концтабори…

Мій дід Блажкевич мені розповів, що коли ми втекли з Волі Якубової, а потім прийшли німці, то німці взяли діда на ДОК (деревообробний комбінат) бухгалтером.

На діда написали донос, що він нібито комуніст до мозку кісток, причому такий комуніст як брат Сталіна. Діда викликали в гестапо. Дідо був інтелігент, гарно одягнувся і прийшов у гестапо. Німець через перекладача каже, що ось, прийшов донос, і запитує: «Яке Ви маєте відношення до комуністів?». Дідо каже – ніяке, я бухгалтер. Я не даю красти, не роблю махінацій, а веду як веду, по-чесному.

Під час розмови перекладач побачив, що дідо культурний, грамотний та порядний чоловік, а люди написали цей донос з ненависті. І він опустив одне слово. Коли німець спитав що там ще написано, перекладач сказав, що там написано: «Він – брат Сталіна». Гестапівець засміявся: «Сталін же ж грузин, який він його брат?». Таким чином дідо був врятований, його відпустили.

Коли дідо був на ДОКу, то Альфред Бенович Шраєр співав ввечері замість радіо, щоб люди в тому таборі не зійшли з розуму. Він кожен вечір співав людям пісні.

Коли дідо дізнався, що євреїв мали вивозити, він викликав Альфреда Шраєра, виписав йому звільнення і сказав, щоб завтра рано не приходив, бо всіх забирають на розстріл.

Я з цією історією жив все життя, я ніколи про це не говорив з Беновичем. Хоча я вчився в музучилищі, а Бенович там вчив мене. Але коли пройшов той концерт в «Берізці», то я вирішив поговорити з Беновичем на цю тему. Кажу: «Альфред Бенович, Ви пам`ятаєте такого Блажкевича, бухгалтера на ДОКу? Він дав Вам звільнення…».

І ось що мені розповів Альфред Шраєр: «Так, я пам’ятаю… Він дав мені звільнення. Але коли я прийшов додому, то нас всіх забрали, з батьками. Коли рано нас погнали в Броницю, я не мав сили йти і почав відставати в тій колоні людей, де було з 800 осіб. А на самому кінці колони йшли полонені німецькі офіцери, або німці, які мали необережність щось сказати проти фюрера. Вони були разом з нами в концтаборі, і чули, як я співав пісні вечорами. І там був один майор з Кракова, банкір. Я підійшов до нього і кажу: «Гер майор, скажіть, щоб мене десь тут розстріляли, бо я вже не маю сили йти до тої Брониці». Він тоді підійшов до конвоїра і каже, що це знаний музикант, співак, йому треба врятувати життя. На що конвоїр каже – ти що, не знаєш куди ми тебе ведем? А майор каже: «Я не за себе прошу. Даю слово німецького офіцера – йому треба врятувати життя…».

Тоді конвоїр взяв Альфреда Шраєра за обшивку, підвів до краю дороги і штовхнув. Там він пролежав до вечора. А всі решта ішли. І ніхто з цієї колони не повернувся…

Ввечері його знайшла українська дівчинка. Альфред не міг іти, то вона привезла велосипед, і тримаючись за нього, хлопець вернувся в місто, і українці його виходили. Ось така історія…

– Добро пам’ятається на все життя, і немає в житті нічого випадкового. А як бути зі злом, адже інколи людина вчиняє лихо, а відплати немає, принаймні за життя цієї лихої людини?..

– Ось яку історію мені розповів мій батько. На Волі Якубовій, коли вже сиділи хлопці в лісі, з Уралу приїхала вчителька. Молода дівчина, яка вчила грамоті дітей.

Один із мужчин нашого села прийшов до неї і каже: «Тебе хочуть вбити хлопці з лісу, а я тебе врятую». Він це вигадав, бо мав дещо на гадці. І каже він їй: «Я тебе відвезу до міста».

Вона йому повірила. Але він не повіз її до міста. Він повіз її в сторону Брониці, завіз її в ліс, там зґвалтував і вбив.

Коли дізналися, то його з сім`єю вивезли на Сибір. Коли вже його доньці було 18 літ, то там сплавляли ліс, а вона стояла близько, і на неї наїхав трактор, і вона загинула.

Цей чоловік привіз її сюди поховати, мій батько допоміг з похороном. Але коли на поминках цей чоловік встав і каже: «Я хочу випити, бо моя дитина загинула на чужині», то мій батько встав при всіх і запитав: «Та чи ти не пам`ятаєш за що? Так ти ж вісімнадцятилітню відвіз до лісу тоді. А це тобі вернулося! І я з тобою пити не буду». Поставив склянку і вийшов.

Наступного дня той виловив мого батька на базарі в Дрогобичі: «Ти мені, Мельнику, таке сказав!». «Я тобі правду сказав!». Той сів на поїзд, виїхав, і більше сюди не приїжджав.

Світом править Бог. Не можна робити зло. Все нам вернеться…

– Коли Ви почули про свій родинний зв’язок з Андрієм Мельником, чи не виникало у Вас бажання докластися до увіковічення пам`яті Вашого відомого родича?

– Зараз я став на ноги, заробив собі на маєток, бо виїхав на заробітки ще в 2000 році. І фактично я досі весь час на заробітках. Там заробляю – тут вкладаю. Зробив садибу «Сімейний маєток Сташека» в Старому Селі коло Волі Якубової, весільний зал там є.

І в мене появилося бажання допомогти у справі музею Андрія Мельника. Коли я звернувся в Дрогобичі в музей, там сказати: «Йдіть на Волю Якубову». Коли прийшов на Волю Якубову, то там ніхто нічого мені не міг сказати чи пояснити, ні тим більше порадити. Один я не міг би потягнути музей, бо це досить великі кошти.

І ось тепер я почув, що Лев Ярославович Грицак хоче такий музей зробити, вже навіть купив для цього хату в Волі Якубовій, збирає інформацію про Андрія Мельника, експонати. Хочу подякувати йому за цю велику та добру справу. Я в захопленні від цього, і по-людськи готовий допомогти чим зможу.

Оскільки я музикант і маю відношення до культури, я тут же побіг до своїх знайомих, і порадився щодо концепції музею – з музейними працівниками, художниками, літераторами, науковцями, викладачами університету. Ось, для прикладу, мій товариш Василь порадив, що до цього музею пасувала б криївка, адже Андрій Мельник – це провідник націоналістичного руху, ОУН, визвольної боротьби. Робити її, звісно, треба по технології – як справжню криївку 1940-1950-х років.

Інший товариш Ігор готовий допомогти з пошуком архівних матеріалів. А ще мені подали таку ідею, що пасувало б замовити воскову фігуру Андрія Мельника – вона була б центральною фігурою, осередком музею.

Я не знаю всіх задумів Лева Ярославовича, не знаю розмаху крила – скільки коштів може бути виділено на цей музей, але чомусь вірю, що цей музей дійсно постане в найближчому часі. Хоча я розумію, що все це коштує, за все треба платити: і за облаштування криївки, і за пошуки в архівах, і за експонати, і навіть потім оплачувати працю тих людей, які будуть працювати в музеї, доглядати за ним.

– Напевно Ви знаєте, що успішним людям заздрять, і часто замість допомоги ставлять палки в колеса. Це стосується не лише Лева Ярославовича, це стосується багатьох людей, які щось роблять, чогось досягають в житті. А посередність не може з цим змиритися…

– Заздрість – це щось страшне. В нас ніхто не порадіє, якщо ти чогось досягнув, якщо ти щось робиш. Зненавидять до неможливості. Судять по собі – ти маєш, бо ти вкрав.

Можеш робити краще – роби, я піду до тебе вчитися. Я музикант, якщо я погано граю, то збери людей, купи апаратуру, навчися грати, зроби концерт – я піду послухаю і може піду до тебе в учні.

Зроби краще за мене, і нас вже буде двоє. Так ні, в нас люблять хіба ходити, обмовляти, обливати болотом. Скажи мені, що ти зробив? Люди, які роблять щось добре, залишають слід на землі, слід у пам`яті свого краю, свого народу та держави.

Кожен має вносити свій посильний вклад, свою лепту. Я роблю одне, розвиваю свої таланти, Лев Грицак, для прикладу, має іншу місію, і в плані спорудження музею Андрія Мельника може зробити більше. Я готовий допомогти. Гадаю, що докластися до того, аби цей музей був на дійсно потужному рівні, має кожен небайдужий у нашому краї – й історики, й жителі села Воля Якубова, і керівництво району.

Я вірю, що цей музей постане в близькому часі, і мій родич Андрій Мельник буде гідно вшанований у своєму родинному селі – не лише пам’ятником, але й музеєм, куди будуть приходити багато людей, і будуть вражені від того, наскільки цей музей відповідає духові Андрія Мельника.

– Дякую за розмову.

Спілкувався Володимир Ключак

Представники Трускавця отримали відзнаки голови Львівської обласної ради

В кінці вересня в Дзеркальній залі Львівського оперного театру відбулось відзначення Міжнародного дня туризму. На урочистостях були присутні представники туристичної галузі Львівщини, директори і власники готельних комплексів, представники курортних і відпочинкових міст, селищ та громадських організацій. У заході також взяли участь голова Львівської обласної державної адміністрації Маркіян Мальський і голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин. Це показує якою важливою є туристична галузь для обласної влади.

В рамках урочистостей поважні гості вручили відзнаки колективам і людям, котрі найбільше відзначились своєю діяльністю в цій сфері. Дві з таких відзнак отримали представники Трускавця, а саме: Грамоту і Подяку від голови Львівської обласної ради за самовіддану працю і вагомий внесок у розвиток туризму і туристичної галузі Львівщини отримали голова правління Міжнародного Центру «Європейська інтеграція України» Іван Цегенько та колектив готелю «Трускавець 365» і його очільник Сергій Чурбанов.

- Ця відзнака є заслугою насамперед великої когорти людей, котрі долучились до реалізації багатьох проектів Центру, - розповідає Іван Цегенько. - Адже за три роки ми спільно змогли втілити в життя багато задуманого, багато заходів, котрі розвивають туристичну галузь насамперед Трускавця, Львівщини та України, а також Карпатського регіону Європи. І я щиро вдячний Управлінню розвитку курортів і туризму ЛОДА та голові Львівської обласної ради за таку вагому відзнаку! Також хочу привітати Сергія Чурбанова і колектив готелю «Трускавець 365», який є партнером МЦ «Європейська інтеграція України». Цей готель і його керівник однозначно заслуговують найвищих похвал і відзнак за те, що вони роблять для популяризації і розвитку туризму в Трускавці!

Степан Гнатків

Порядок усиновлення

В рамках проекту «Я маю право!» Міністерство юстиції України консультує про порядок усиновлення.

- Що таке усиновлення?

- Згідно з українським законодавством усиновлення  - це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України (в цьому випадку усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України). 

- Хто підлягає усиновленню?

- Усиновленню підлягають діти, які перебувають на обліку як: 

• діти-сироти;

• діти, позбавлені батьківського піклування;

• діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.

- Хто може бути усиновлювачем?

Законодавством України визначено коло осіб, які можуть бути усиновлювачами:

• дієздатна особа віком не молодша 21 року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини;

• особа має бути старша за дитину  не менш як на 15 років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років;

• подружжя;

• особи, які проживають однією сім'єю;

• якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

При цьому кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, необмежена.

- Чи є якісь переваги у праві на усиновлення?

- Так, переважне право над іншими усиновити дитину має громадянин України, в сім'ї якого виховується дитина; який є родичем дитини; якщо усиновлювачем є чоловік матері або дружина батька дитини; якщо особа усиновлює одразу кількох дітей, які є братами та/або сестрами.

Крім того,  переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

- Як стати на облік потенційним усиновлювачам?

- Облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, здійснює служба у справах дітей.  Щоб стати на облік потенційним усиновлювачам  потрібно подати:

• заяву про взяття на облік як  кандидатів в усиновлювачі; 

• копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу заявника;

• довідку про заробітну плату за останні 6 місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС;

• копію свідоцтва про шлюб  (якщо заявники перебувають у шлюбі);

• висновок про стан здоров'я кожного заявника; 

• засвідчену нотаріальну письмову згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя);

• довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;

• копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

- Що робить служба у справах дітей?

- Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів перевіряє їх на відповідність вимогам законодавства,  проводить бесіду із заявниками,  складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок. У разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі.

Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей із заявою про бажання усиновити дитину. Служба у справах дітей готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Висновок подається в суд разом з іншими документами.

- На що ще потрібно звернути увагу?

- Усиновлення дитини здійснюється за письмовою згодою: батьків дитини, засвідченою нотаріально, піклувальників, опікунів або закладу охорони здоров’я чи навчального закладу, де перебуває дитина. Також усиновлення здійснюється і за згодою самої дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити

У разі відсутності дозволу опікуна, піклувальника на усиновлення дитини, така згода може бути надана органом опіки та піклування.

Суд своїм рішенням може постановити  проведення усиновлення без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки і піклування,  якщо буде встановлено, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.

За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

- Як звернутися до суду?

- Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення.  Також до заяви додаються:

• копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;

• медичний висновок про стан здоров’я заявника;

• довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;

• документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;

• інші документи, визначені законодавством.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про усиновлення, сплачуються  заявником.

Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішення суду про усиновлення.

- Чи можна змінити прізвище та ім’я дитини після усиновлення? 

- За окремим клопотанням заявника, суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини. Однак, дата народження дитини може бути змінена не більш, як на 6 місяців.

- Як відбувається здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей?

- Нагляд за умовами проживання і виховання усиновлених дітей здійснюється службами у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів до досягнення ними 18 років.

Крім того, щороку протягом перших 3-х років після усиновлення дитини перевіряються  умови її проживання та виховання. В подальшому така перевірка здійснюватиметься один раз на 3 роки до досягнення дитиною 18 років.

- Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

- Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Пресслужба Міністерства юстиції України



Создан 01 окт 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником