Трускавецький вісник № 133 (1868) від 11 жовтня 2019 р.

 

Трускавецький вісник № 133 (1868) від 11 жовтня 2019 р.

11.10.2019



У номері: Про співпрацю з німцями; Нагородили кращих стрільців; Нова виставка в музеї Біласа; Як живе Меденицька ОТГ.

Короткі новини

Нагородили кращих стрільців

10 жовтня в Будинку учнівської творчості м. Трускавця проходило нагородження учасників командно-особистих змагань зі стрільби з пневматичної гвинтівки, У змаганнях взяли участь команди з трьох шкіл міста та Будинку учнівської творчості. Грамоти командам та найкращим стрільцям вручала головний спеціаліст відділу у справах сім`ї, молоді та спорту ТМР Наталія Карпович.

Участь у нагородженні з нагоди Дня українського козацтва взяли міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, заступник Гетьмана Українського Реєстрового Козацтва Володимир Саратовський, заступник голови Спілки ветеранів України, голова Спілки офіцерів Львівської області Андрій Дрок, почесний голова Спілки офіцерів Євген Соколов, головний суддя змагань, керівник гуртка «Стрілецький» (БУТ) Орест Лимич, випускник стрілецького гуртка (1997 рік) Юрій Мацишин, викладачі гуртків, учнівська молодь.

- Ми зараз живемо у непростий час, і важко передбачити, які виклики будуть завтра чи за кілька років, - сказав у своїй промові до учнів міський голова Трускавця Андрій Кульчинський. – Тому кожен із нас має бути готовим зі зброєю в руках захищати нашу Вітчизну. Тож ці змагання, і взагалі всі патріотичні заходи, які проводять зокрема в нашому місті, покликані піднімати бойовий дух.

- Нація формується і гартується не за один день, тому кожного дня має бути рутинна робота в цьому напрямку – в школах, сім`ях, державних установах. Я щиро вітаю всіх вас із прийдешнім святом, і вірю, що всі заходи, які проходять в Трускавці до знаменної дати 14 жовтня, укріплять наш бойовий дух і гордість від усвідомлення того, що ми – Українці! – зазначив Андрій Кульчинський.

Захід тривав годину часу, і включав у себе виступи офіційних осіб, нагородження грамотами, концертну програму.

Власна інформація

Сквер пам`яті, сквер слави, сквер надії

Погожий жовтневий день. Осіннє сонце пробивається крізь віття дерев, з якого ще не опало останнє листя. По алеї курортного парку Трускавця відпочивальники йдуть пити «Нафтусю». І зупиняються, щоб взяти участь в урочистостях з нагоди Дня Захисника України, котрі проходять тут вперше. Тут, в яблуневому сквері «Мамина весна», на місці, де Трускавець віддає шану та данину пам`яті своїх загиблих Героїв сучасності.

Андрій Шіхт. Ігор Дідач. Артур Гулик. Сергій Шевчук. У кожного була своя доля, своя історія, свої плани на майбутнє. Вони, напевно, й не знали про існування один одного. Але їх плани перекреслила, а життя обірвала жорстока війна. Всі вони, ці наші четверо трускавчан-Героїв, стали прикладом того, що настає момент, коли треба обирати. Або ти боягуз, або ти йдеш. Або ти ховаєшся за спини інших, або ж затуляєш інших своїми грудьми. Або ти ніхто, або ти людина. Вони обрали друге.

Скупе осіннє сонце пробує висушити сльози на очах у матері. Сестра гладить рукою обличчя на граніті і повторює: «Братику, братику!». Побратими стоять у мовчазній задумі, хтось нервово запалює цигарку. Чекають священика.

Отець Василь Полянко відправляє панахиду за загиблими. Фактично за убієнними воїнами, котрі дійсно заслужили своїм вчинком на «Вічную пам`ять». Бо віддали своє життя за іншого, як велить Христос.

Міський голова Андрій Кульчинський дякує присутнім живим воїнам АТО за їхній подвиг. Вони такі різні, але єднає їх пам`ять про побратимів. І усвідомлення, що на місці Артура, Сергія, Ігоря чи Андрія міг бути кожен з них. І був, але доля виявилася милосерднішою.

Батькам загиблих Героїв мер Трускавця дякує за те, що виховали справжніх патріотів, котрі віддали життя за свободу України. Він вручає матерям Андрія Шіхта та Сергія Шевчука і рідній сестрі Ігоря Дідача посмертні відзнаки від Трускавецької міської ради. Почесними громадянами четверо Героїв будуть не лише в рішеннях ради, за які проголосували депутати. Вони будуть почесними в серці кожного, хто розуміє суть їхнього величного подвигу.

Яблуньки ще маленькі, стовбурці тоненькі, і вітер хитає їх. Посаджені восени минулого року, вони приймилися і є живими свідками, що ніщо не пропадає даремно. Поміж кам’яними ангелами, поміж мармуровими плитами – живі дерева, які даватимуть плоди. Смерть Героїв дала свій плід – зберегла нашу державність. Життя тих, що повернулися з війни, теж дає свій плід – бути розчиною для прісного і байдужого сірого люду.

Цього скверу не було б, якби не люди. Наталія Пономаренко ініціювала, Олександр Іськов підказав як воно краще, АТОвці організували встановлення пам’ятних плит. А висадили дерева матері, дружини, діти тих, кого вже нема. З надією, що більше війна не забере жодне життя. Що у Трускавець не в`їжджатиме машина з цинковою труною.

Гріх мають ті, хто пробує маніпулювати чи спекулювати на цій темі, гріх має той, хто шукає якогось ґанджу у скверику, нема прощення тим, хто пробує використати смерть, біль та сльози для задоволення власних політичних чи якихось інших амбіцій. Є табу, і хто його порушує, вартує бути скараним на горло. Але ж ми великі демократи, дуже сильно толерантні, і готові навіть ворогові давати права, впускати у рідну домівку і не бити по морді, а плескати, що критикує владу.

Але не треба політики, не треба спекуляцій. Сквер є, і сквер буде. Сквер пам`яті за рабами Божими Артуром, Ігорем, Андрієм, Сергієм. Сквер їхньої слави. І сквер надії, що тут більше не появлятимуться нові обеліски.

Співають діти, шелестить листя, сонце поволі скочується за обрій. Відпочивальники повертаються з бювету і запитують: «А что это за место?». Інші констатують: «Przecież oni na Wschodzie walczyli też і za naszą wolnośc”. Бо розуміють, що хлопці власними грудьми стримували чергову монголо-татарську навалу, щоб не допустити до нового іга, нового уярмлення європейських народів.

11 жовтня Трускавець схилив голову. Десь люди займалися своїми справами, продавали помідори, яблука та алкоголь. Десь танцювали і бавилися. Десь раділи закінченню нового робочого тижня. Але це було десь там, далеко, не тут. Бо тут, обабіч цієї алейки, котра веде від бювету до санаторію «Молдова», вершилося те, що мало звершитися. Як пише в давніх книгах, данину пам`яті Героям мусиш віддати, щоб зберегти власну честь.

Вічна слава і вічна пам`ять Героям Артурові, Сергієві, Андрієві та Ігореві! І низький поклін за подвиг від всіх живих, хто розуміє…

Володимир Ключак

Великому Трускавцю бути!

У Німеччині та Польщі адміністративно-територіальна реформа проходила теж боляче. Але зате швидко, методом шокової терапії. В Україні ж реформа почалася в далекому 2014 і … не завершилася й досі. Замість того, щоб дати пів року на обговорення, а потім вольовим рішенням зверху об`єднати населені пункти в спроможні громади, у нас обговорення триває вже п’ять років. Добре, що хоч є надія, що в наступному році ця реформа буде завершена.

На Дрогобиччині наразі створена тільки одна ОТГ – Меденицька. Жодне з міст району поки що не стало центром ОТГ, а Стебник швидше за все не стане ним взагалі. Дрогобич та Борислав потихеньку прикидають котрі села відійдуть під їхню опіку, а Східниця, котра зараз в адміністративному підпорядкуванні Борислава, докладає всіх зусиль, щоб самій стати центром спроможної громади – спільно з гірськими селами.

Не стоїть осторонь цих процесів і Трускавець. Фактично від самого початку розмов про адміністративно-територіальну реформу міський голова Трускавця Андрій Кульчинський чітко задекларував свою позицію – він за Великий Трускавець. Тобто не курорт у тісних межах окружної вулиці (Городище-Карпатська-Стуса-Мазепи-Сагайдачного-Бориславська), не Трускавець з двома найближчими селами, котрі не надто бажають об’єднуватися з нами, а велика спроможна сім`я з восьми населених пунктів.

Про те, що тільки в єдності сила, і що сусіди просто приречені жити в мирі та злагоді, говориться багато. Але одне діло говорити, а інше – реалізувати добрі наміри на практиці. Трускавець в особі міського голови демонструє добру волю до співпраці з найближчими селами, і ця добра воля проявляється не тільки у відвідуванні патріотичних заходів чи якихось заяв, а й у реальній співпраці. І одним з прикладів є візит до Доброгостова німецької делегації.

Візит відбувся 10 жовтня. Як інформує пресслужба Трускавецької міської ради, під час засідання українсько-німецької групи в Трускавецькій міській раді 9 жовтня обговорювалося питання допомоги Німеччини (землі Ватлінґен) для пожежної частини Трускавця. Партнери виявили готовність посприяти з технікою для околиць курорту, де по завершенні реформи з децентралізації будуть створені добровільні пожежні дружини. Як зазначили німецькі колеги, вони подарують пожежну техніку для сіл, які увійдуть до Трускавецької ОТГ.

А вже 10 жовтня четверо представників німецької делегації (бургомістр Ватлінґену Вольфґанґ Ґрубе, його заступник та двоє представників пожежної частини) в супроводі міського голови Трускавця Андрія Кульчинського та керівника Державної пожежно-рятувальної частини №7 Василя Несенюка відвідали село Доброгостів та оглянули локацію, де може розміщуватися добровільна пожежна дружина планованої Трускавецької ОТГ.

Під час зустрічі в Доброгостові на території птахофабрики були оглянуті бокси, де може зберігатися пожежна техніка. Невеличку екскурсію територією провів власник птахофабрики Мирослав Янів. Німецьких партнерів Трускавця цікавили питання водозабезпечення майбутньої добровільної пожежної частини, наявність гідрантів у селах, близькість цієї локації до водойм (річок та озер) та інші робочі питання.

Під час повернення до Трускавця гості оглянули Доброгостівське озеро, котре теоретично може використовуватися як питне або рекреаційне.

- І питання створення добровільної пожежної дружини, і питання розвитку територій навколо Трускавця можна буде предметно обговорювати тільки після завершення адміністративно-територіальної реформи. Проте вже зараз ми маємо думати над вирішенням питань безпеки, дій при форс-мажорних обставинах, взаємодопомоги між сусідніми населеними пунктами – незалежно від того чи будуть вони в складі однієї ОТГ, чи ні. Питання де саме буде розміщена добровільна пожежна частина, наразі залишається відкритим. Але наші німецькі партнери вже заявляють, що готові допомогти нам необхідною технікою, адже вони розуміють важливість цього питання, - прокоментував візит німецької делегації до Доброгостова міський голова Трускавця Андрій Кульчинський.

До речі, сільський голова с. Уличне Святослав Стефанків теж повідомив про зацікавленість проєктом добровільної пожежної дружини. І в Доброгостові, і в Уличному сільські громади під час громадських обговорень висловлювалися за співпрацю з Трускавцем в рамках однієї ОТГ.

Як бачимо з інформації, котру подала мерія Трускавця, німці готові допомогти не лише Трускавцю, але і найближчим селам. Що цікаво, німецька сторона навіть не припускає такої думки, що чи то села не захочуть об’єднуватися з містом-курортом, чи то місто відмовиться від перспективних територій, де можна зробити багато добрих та корисних речей.

Як жаль, що цього не хочуть бачити та розуміти постійні критикани. Звісно, вони діють за принципом «Все, що влада робить чи не робить – це погано та дуже погано». Правда ж полягає в тому, що Великий Трускавець – це взаємовигідний проєкт. Але пересвідчитися в цьому можна буде тільки після того, як формат Трускавецької ОТГ буде остаточно затверджений на урядовому рівні, і села стануть частиною великої та дружньої, багатої та успішної громади з центром в місті-курорті.

Ті ж, що категорично не сприймають Великий Трускавець, уподібнюються до, за перепрошенням, чоловіків, котрі самі себе хочуть оскопити з мотивацією, що не буде бажань – не буде й проблем. А що кінь чи осел, а що віл чи мул – то є ве-е-елика різниця!

Володимир Добрий, фото з Фейсбук-сторінки Трускавецької міської ради

Коні, квіти, Скрябін і рідний чоловік

Малювати Світлану Дзедзей з Дрогобича заставили слова чоловіка Володимира. «Якби ти хотіла малювати, то малювала б», - сказав коханий, коли Світлана то бралася за розмальовку стін у коридорі, то покидала цю роботу.

Якщо я хочу малювати, то я буду це робити – постановила собі жінка, і … малює досі. Причому малює гарно, вишукано, з-під її легких рук виходять полотна, які хочеться повісити в спальні, в офісі, адже від цих картин віє теплом, експресією, енергією, затишком, жіночим баченням світу.

- Ти спізнився, заходь, заходь, мусиш побачити який тут є портрет Франка! – вигукує до мене на порозі Художнього музею Михайла Біласа режисер Тарас Варивода. І веде до Франка, котрий зі стіни дивиться своїм мудрим та проникливим поглядом. З іншого боку така рідна посмішка Кузьми Скрябіна – Андрія Кузьменка. На суміжній стіні – Фреді Меркюрі з мікрофоном. А поміж портретами походжають мої друзі – краєзнавці Ігор Ліщинський, Ігор Кекіс, художник Василь Лялюк, директорка музею Олена Білас-Березова та інші.

А господинею в двох кімнатах музею, де розмістилася нова виставка живопису, є сама пані Світлана. Вона відповідала на всі запитання, пояснювала як і чому виникла та чи інша ідея. А її друзі пригадували ранній період творчості, особливо одну з перших робіт Світлани на релігійну тематику.

Світлана Дзедзей працює дизайнером, чоловік виготовляє меблі. Вони – ідеальна пара, гармонійне доповнення одне одного. Але навіть в ідеальному шлюбі кожен (і він, і вона) має право на самореалізацію. І Світлана, бухгалтер за освітою, дизайнер за роботою і Художниця за покликанням,  почала малювати.

Я досі під враженням від її творів. Не лише від Франка та Кузьми, за які я подякував Світлані у книзі відгуків. Але й від квітів, від масивного тигра, котрий підкрадається нечутним кроком, від красивої жінки з букетом троянд, від сили-силенної квітів на її картинах, від експресії рухів, танцю, енергії, котра наче виривається з картин. А особливо від коней, котрі уособлюють благородність і той же рух. Білі та гніді, вороні та чорні, ці коні розвівають гривами на вітрі, мчать вперед, у безмежну даль, щоб вивезти нас із суєти буденності, із болота клопотів, із сірості приземленого.

Світлана Дзедзей свою виставку іменувала «Спроектовані емоції». В кожен образ вона вклала часточку себе, своєї душі, свого світогляду. Кільканадцять хвилин спілкування з мисткинею вистачило, щоб зрозуміти, що в тих картинах – вона сама. У красі квітів, у енергії танцю, у вшануванні визначних постатей, у любові до прекрасного і повазі до навколишнього світу.

Я не олігарх, і не можу собі дозволити придбати ці всі картини, котрі мені сподобалися. Але милуватися ними в музеї чи на світлинах мені ніхто не заборонить. Бо краса облагороджує, робить світлішим, і дозволяє притлумити низькі прагнення, і реалізувати високі благородні наміри. Тож піду в музей Біласа ще раз, і запрошую піти й вас, дорогі друзі – підіть та й подивіться, як гарно малює Світлана Дзедзей. Може якраз купите собі хорошу картину додому чи в офіс. А якщо ні, то все одно не пошкодуєте, що на якийсь час зустрілися з Прекрасним.

Володимир Ключак

Виконано та виконується!

12 пріоритетів, 42 пункти – такою була програма розвитку міста «Трускавець-2020», з якою у 2015 році кандидат на посаду мера Трускавця Андрій Кульчинський ішов на вибори. Дехто тоді думав, що гасла «Світле місто», «Якісна сучасна медицина», «Цікаве дитяче дозвілля», «Сильна освіта», «Теплі будинки» чи «Капітальні ремонти» – це лише передвиборчі лозунги. Як виявилося, ні. Бо команда Андрія Кульчинського впродовж чотирьох років наполегливо, чітко та послідовно працює над тим, щоб кожен з пунктів передвиборчих обіцянок втілити в життя.

Чи вдалося зробити все на 100%? Відразу скажемо – ні. По-перше, ще 5 років каденції не закінчилось, і є ще час допрацювати проблемні моменти. А є й такі пункти, виконання яких неможливе без загальнодержавного поступу – для прикладу, «вагоме підвищення рівня заробітної плати». Проте є надія, що з часом, коли зарплати в Україні зрівняються за рівнем купівельної спроможності із зарплатами в Польщі (а це декларував теперішній Президент України), то тоді і Трускавець не пастиме задніх по рівню зарплатні. Зрештою, питання зарплати – не компетенція місцевої влади, адже як змусити підняти її власників готелів та ресторанів, керівників приватних чи відомчих санаторіїв, приватних підприємців?

12 пріоритетів, 42 пункти. Що виконано, а що ні? Йдемо по кожному пріоритету, і дивимося на результати. Адже тільки контроль змушує владу бути ефективною.

Пріоритет «Розвиток Трускавця як курорту світового рівня». Тут є 4 пункти: 1) налагодження міжнародних культурно-мистецьких та індустріальних зв’язків, 2) запровадження книжкових, літературних, музичних та кінофестивалів задля створення іміджу Трускавця як провідного світового курорту, 3) розвиток медичного туризму, 4) проведення в Трускавці міжнародних симпозіумів, форумів, конференцій тощо.

Навіть опоненти та явні вороги чинної влади Трускавця змушені визнати, що міжнародна репутація нашого курорту за останні кілька років покращилася в рази. З курорту для українців, азербайджанців та представників кількох інших пострадянських країн Трускавець перетворився на всесвітньовідомий курорт. На вулицях міста польська мова стала звичним явищем, тут можна зустріти німців, американців, італійців, китайців і представників інших народностей. Трускавець презентували в Ізраїлі, країнах Прибалтики, в Іспанії та далекому Китаї, і налагоджені зв’язки поступово міцніють, щоб в майбутньому дати щедрі плоди.

Про фестивалі взагалі можна скромно промовчати, адже їхня кількість вражає. Немає такого місяця, щоб у Трускавці не проводилося по кілька різнопланових фестивалів. Музичні, літературні, кінофестивалі, цирковий, фестивалі партнерства, «Трускавка» і «Кришталевий Трускавець», конкурси вокалістів і знаменита «Яскрава країна». Навіть блогери з`їхалися до курортної столиці (2018), щоб прославити її у своїх публікаціях.

Зрештою, те, що Трускавець став важливим всеукраїнським центром, і то не лише курортним, свідчить хоча б такий промовистий факт як тижневе навчання народних депутатів на базі ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття». І приїхало до всеукраїнської (всесвітньої) оздоровниці не якихось кілька десятків народних обранців, а практично половина (!) всього складу найвищого законодавчого органу країни – Верховної Ради України.

Про медичний туризм можна сказати лаконічно. Куди приїхав Президент України Володимир Зеленський, щоб вирішити питання розвитку медичного туризму в Україні? Правильно, в Трускавець. Зрештою, зміни в міській лікарні, оздоровлення у санаторіях різних форм власності, групи поляків, котрі приїжджають до Трускавця власне щоб полікуватися – хіба це не медичний туризм?

Форуми, конференції, симпозіуми, міжнародні делегації, високі гості з країни та зарубіжних країн – для Трускавця це не щось надзвичайне, а норма.

Візьмемо інший пріоритет, «Молодь і спорт». Хтось пам`ятає, в якому стані були пришкільні спортивні та футбольні майданчики до 2015 року? Чи був у місті хоч один майданчик зі штучним покриттям? Чи були десь тренажери для дітей, молоді та дорослих? В якому стані були спортивні майданчики (та й дитячі) біля житлових будинків? І чи спішила влада підтримувати трускавецький футбол? Якщо глянути на зроблене в цьому напрямку за останні 4 роки, то на шальці терезів воно явно переважить те, що робилося чи не робилося за попередні кільканадцять.

Пріоритет «Дитяче дозвілля»: створення дитячих гуртків з бюджетним фінансуванням (виконано) та встановлення достатньої кількості дитячих майданчиків на прибудинкових територіях (виконується).

В пріоритеті «Сильна освіта – сильне місто» було 6 пунктів, всі вони виконані. «Оновлення приміщень дитячих садочків та шкіл» (зверніть увагу на СЗШ №1 та НВК «СЗШ №2-гімназія», садочок «Теремок» та інші дошкільні установи), «Придбання сучасної оргтехніки для навчальних закладів» (зайдіть всередину будь-якого навчального закладу і переконайтеся самі), «Підтримка обдарованих дітей із соціально незахищених категорій», «Спеціальні стипендії для відмінників шкіл, учасників олімпіад та інших конкурсів», «Впровадження енергоощадних програм для навчальних закладів».

Виконано й чимало інших задекларованих пунктів передвиборчих обіцянок: запровадження процедури громадських петицій, створення інвестиційно привабливого клімату, проведення капітальних ремонтів дахів у будинках міста, створення нових робочих місць, утеплення житлових будинків, заміна вікон у під`їздах на енергозберігаючі, освітлення вулиць міста з використанням новітніх технологій. Тут варто додати, що саме за каденції Андрія Кульчинського остаточно завершено перехід від централізованого до автономного опалення, ліквідовано ЖЕКи та створено ОСББ у всіх багатоповерхівках.

Проте, як було сказано вище, є ще ряд пунктів, котрі вимагають довше часу, і перебувають в процесі виконання. Найкращим прикладом є пункт «Встановлення сучасних міських систем очистки води». Залучення коштів німецького гранту по проєкту «Nakopa» дає можливість збудувати нову фільтраційну станцію.

Глянемо на інші пункти, які перебувають в процесі виконання. Передача ПрАТом міській раді земельної ділянки під «Дептаком» дасть можливість розглянути його відновлення на історичному місці. Створення КП «Трускавецьвода» дозволить місту зосередити виключно у своїх руках прийняття рішень з менеджменту та інших видів діяльності у стратегічному питанні водозабезпечення Трускавця. Створення притулку для вуличних тварин можна реалізувати тільки в співпраці з містами-сусідами. Співпраця в рамках спільного підприємства ТОВ «Трускавецькі лікувальні води» дозволить реалізувати те, чого домагалася громада міста впродовж десятиліть – поступове перебирання контролю над гідромінеральною базою курорту, а якщо сказати зрозуміліше, то над «Нафтусею».

А чи є хоча б один пункт із 42 з цієї передвиборчої програми «Трускавець-2020», який навіть не почав виконуватися? Попробуйте знайдіть, бо нам це не вдається. Адже роботи тривають в різних напрямках.

Інше діло, що є чимало такого, що виконується, навіть не будучи записаним у передвиборчу програму. Як, для прикладу, вищезгадане питання отримання довгожданого контролю над «Нафтусею», як відкриття Інклюзивно-ресурсного центру, як залучення обласних, державних та грантових коштів, чого раніше практично не було.

12 пріоритетів, 42 пункти. Біля кожного з них можна поставити відмітку. Одну з двох. Або «Виконано!», або «Виконується». І напевно так само буде й з реалізацією наступної програми, «Трускавець-2025».

Володимир Добрий 

Як живе перша на Дрогобиччині Меденицька ОТГ

Меденицька ОТГ створена у 2018 році об’єднанням трьох місцевих рад Дрогобицького району – Меденицької селищної, Летнянської та Опарівської сільських. Населення громади становить близько 7 400 жителів, а площа 86,6 кв. км. Це перша та, поки що, єдина об’єднана громада на Дрогобиччині.

У лютому 2018 року Меденицький селищний голова Володимир Шулак ініціював створення об’єднаної територіальної громади з адміністративним центром у селищі Меденичі. Тоді об’єднатися було запропоновано 18-ти місцевим радам, в тім числі чотирьом із сусіднього Миколаївського району. Через низку причин відгукнулися на запит лише дві сільські ради – Летнянська та Опарівська, найближчі сусіди Меденич, а сам процес об’єднання зайняв майже шість місяців.

Протягом цих шести місяців відбулося кілька візитів в діючі ОТГ, організованих Львівським Центром розвитку місцевого самоврядування, та громадських обговорень в різних середовищах. Часто мешканці висловлювали невдоволення діючим станом інфраструктури – дорогами, вуличним освітленням, технічним станом закладів культури та освіти. Люди нарікали на бездіяльність району та неможливість вирішення тих чи інших проблем на рівні сільських рад.

На фінальному етапі об’єднання спільна робоча група розробила та схвалила меморандум про об’єднання, де було передбачено цілий ряд параметрів, на які погоджуються та зобов’язуються дотримуватись всі сторони після створення ОТГ. Одним з пунктів був перелік першочергових капіталовкладень в розрізі тодішніх місцевих рад. Там знайшли відображення майже всі проблемні питання жителів – вуличне освітлення, дороги, народні доми, школи. Тому  об’єднувалися свідомо та дуже відповідально.    

В перший після об’єднання бюджетний рік ОТГ очікує отримати 47,8 млн. грн. доходів, що майже в 6 разів більше, ніж сумарні доходи місцевих рад за 2018 рік. При цьому за результатами першого півріччя 2019 року перевиконання власних доходів становить майже 2,3 млн. грн. (127%).

“Молода” ОТГ консолідувалася в кінці 2018 року та підготувала майже два десятки мікропроектів місцевого розвитку для подання на обласний конкурс, з яких 9 стали переможцями. Таким чином, вдалося залучити майже 1,1 млн. грн. За ці кошти планується відремонтувати народні доми в с. Летня та с. Рівне, фасад школи в с. Опори, стадіон в смт Меденичі, встановити дитячі майданчики в с. Рівне та с. Коросниця та провести енергоощадні заходи в ДНЗ «Калинонька», куди ходить малеча з усіх населених пунктів ОТГ.  

Субвенцію на формування інфраструктури ОТГ, яка у 2019 році для Меденицької ОТГ становить 1,47 млн. грн., громада вирішила скерувати на ремонт дороги між Меденичами та Летнею, через яку щодня проїжджають майже 3 тисячі жителів ОТГ. Встановили зупинки в місцях очікування громадського транспорту.

Знаючи проблему із замулюванням придорожної інфраструктури та затопленням приватних будівель, із бюджету громади виділили 180 тис грн і почистили канави та споруди водовідведення, реконструювали дощову каналізацію, а також водойми загального користування.

Загалом, за перше півріччя на розвиткові проекти ОТГ змогла скерувати майже 7,5 млн. грн. залучених та власних коштів.

«Ми розуміємо, що об’єднана територіальна громада повинна планувати свій розвиток на перспективу, але наразі ми скерували значні кошти на поточні витрати ремонту інфраструктури, бо багато років цього не робилося. Проте, ми закладаємо основу під економічну спроможність громади та соціально-економічне зростання», - каже селищний голова Володимир Шулак.

В підтвердження слів голови, ОТГ з власних коштів скерувала кошти на проектно-кошторисну документацію для  будівництва сонячної електростанції, що в майбутньому дозволить заощаджувати на енергоресурсах та продавати надлишок електроенергії. Крім того, у серпні селищна рада підтримала створення комунального підприємства, яке надаватиме послуги сільськогосподарським кооперативам з Дрогобиччини та суміжних районів, а його статутний капітал планується сформувати за кошти проекту секторальної співпраці.  Ці проекти в майбутньому мають підсилити економічну базу громади та створити такі необхідні робочі місця.

Першими бути не просто та відповідально. Всі працівники та депутатський корпус ОТГ чудово усвідомлюють, що до них та їхньої діяльності прикута увага усієї Дрогобиччини.

Дарія Зубрицька



Создан 11 окт 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником