Трускавецький вісник № 134 (1869) від 15 жовтня 2019 р.

 

Трускавецький вісник № 134 (1869) від 15 жовтня 2019 р.

15.10.2019



У номері: Заходи до Дня створення УПА та Покрови; Короткі новини; Фільм «Захар Беркут»; Про земельну реформу.

Короткі новини

Надзвичайники гасили пожежу та відкривали двері

Минулого тижня пожежники ДПРЧ-7 м. Трускавця здійснювали виїзд в село Доброгостів на ліквідацію пожежі житлового будинку. Про це 15 жовтня на щотижневій оперативній нараді в Трускавецькій міській раді повідомив очільник ДПРЧ-7 Василь Несенюк. Також надзвичайними Трускавця двічі відкривали двері до помешкань трускавчан – на вул. Стебницькій, 66 та вул. Стуса, 1. Самотня жіночка 90 років, котра мешкала на Стебницькій, 66, отримала мікроінсульт, і не змогла самостійно вибратися з помешкання, тож знадобилося втручання надзвичайників. Її госпіталізували, проте сьогодні вона все ж померла.

Цього тижня у Трускавці будуть перебої з електропостачанням

Як інформує пресслужба Трускавецької міської ради, у зв`язку з процесом налаштування нової підстанції ПС-7 у Трускавці цього тижня можливі короткочасні перебої з електропостачанням. Про це 15 жовтня на щотижневій апаратній нараді в Трускавецькій міській раді повідомив заступник міського голови Олексій Балицький. За його словами, ПАТ «Львівобленерго» проводить регулювальні роботи на новій підстанції, і час від часу на кілька хвилин може припинятися подача електроенергії на окремі вулиці міста. Підприємство зобов’язалося по мірі можливості анонсувати про такі короткочасні відключення, та просить вибачення у споживачів за тимчасові незручності.

Власна інформація

Платниками Трускавецької ДПІ  сплачено 139,6 млн. гривень ЄСВ та майже 120 млн. гривень ПДФО

У Дрогобицькому управлінні ГУ ДПС у Львівській області підбили підсумки повноти надходжень єдиного соціального внеску та  податку на доходи фізичних осіб за дев`ять місяців 2019 року.

З початку року від платників, які перебувають на обліку у Трускавецькій державній податковій інспекції Дрогобицького управління ГУ ДПС у Львівській області (далі – Трускавецька ДПІ), надійшло 139,6 млн. гривень єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що на 18,5 відсотків або 21,8 млн. гривень більше відповідного періоду минулого року.

Традиційно найбільшим джерелом наповнення місцевого бюджету серед податкових платежів є податок на доходи фізичних осіб. За дев’ять місяців 2019 року платники Трускавецької ДПІ перерахували 119,5 мільйонів гривень податку на доходи фізичних осіб. З цієї суми 89,6 мільйонів гривень (75% від загальних надходжень) спрямовано до місцевого бюджету, а 29,9 мільйонів гривень (25%) – надійшло до державного бюджету.

Відтак, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, платниками Трускавецької ДПІ сплачено на 17,2 мільйонів гривень ПДФО більше.

Дрогобицьке управління ГУ ДПС у Львівській області

Під Покровом Пресвятої Владичиці Богородиці

Третина трускавецьких парафіян належить до церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Проте це не значить, що 14 жовтня празник тільки для цієї третини трускавчан, для котрих нова греко-католицька церква на старому цвинтарі є рідною. На Покрови празник для всього міста-курорту, подібно як на інші храмові свята – Миколая, Іллі, Успення, Благовіщення. Бо Трускавець – це не окремі парафії, не поділи на конфесії і не взаємне поборювання чи заздрість. Трускавець – це громада, де панує злагода і любов.

Про те, що насправді наші трускавецькі люди дуже добрі, милі, привітні і побожні, говорив під час завершального слова з нагоди празника Покрови Пресвятої Богородиці настоятель одноіменного храму отець Володимир Бондарчук. Про те, що громада – велика сила, і що з давніх-давен по сьогоднішні дні величні справи можна вершити тільки громадою, говорив під час віче міський голова Андрій Кульчинський, нав’язуючи до слів Захара Беркута з повісті Франка та нового фільму. Про те, що громада – це також відповідальність за долю рідного народу і рідної держави, наголошував отець-декан Петро Івасівка під час відправи на символічній могилі воїнів УПА. Отець-декан різко розкритикував ухилянтів від військової служби, пригадуючи, що сам колись служив, і навівши приклад, що зараз молодий хлопець бере собі за жінку стару бабу, аби лиш не йти до війська.

Здавалося б, Покрова – жіночий празник. Пригадується замовляння дівчат: «Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку сяков-таков онучов, най ся дівков не мучу». Але насправді Покрова – свято чоловіче і громадське. Чоловіче, бо в цей день відзначається і День козацтва (а жінки козакам бути не могли), і День Захисника України. А громадським воно є з самого початку виникнення, з Х століття, коли Андрію Юродивому в місті Лахерна об`явилася Пресвята Владичиця Богородиця зі своїм омофором, і взяла під опіку греків, котрі вже занепали духом від облоги агарян-магометан (за іншими даними, русів-поган). На наших землях Покрова завжди була символом оберегу Матері Божої не просто над конкретною людиною, а над всією громадою, над всім народом християнським. Тому й козаки мали церкву Покрови на Січі, тому і днем створення УПА вважається саме 14 жовтня, тому й Днем Захисника України в новітній історії обрано саме цю дату.

У Трускавці десять років тому на Покрови випав сильний сніг. Обламувалися гілки фруктових дерев, адже сніги впали на зелене листя. Цьогорічна Покрова дуже тепла (але не спекотна), лагідна, приємна. І в такий благословенний Богом день свято має неповторний духовний вимір, коли хочеться дякувати і дякувати Богові за його предивні ласки, за мир, який боронять воїни, за їжу та все потрібне для життя, за здоров`я і за державність. Тож щира подячна молитва під провідництвом собору священиків піднімалася увись з трускавецької церковці на пагорбі, щоб стати запашним фіміамом Всевишньому від Його вірного люду. І ті дві години Служби Божої, Святої Літургії промайнули мов одна мить. Ніби щойно початок, а тут вже й подяка численним жертводавцям, і освячення води.

А далі – вшанування загиблих захисників. Чотири роки тому на символічній могилі воїнів УПА вище церкви Покрови з ініціативи та за кошти тодішнього кандидата в мери, а зараз діючого міського голови Андрія Кульчинського було встановлено пам’ятний знак в честь Героїв УПА, загиблих за волю та незалежність України. Тож саме тут всією святочною громадою йдуть трускавчани, щоб висловити «Вічную пам`ять» всім борцям за незалежність.

Як зазначили під час своїх промов під час віче отець-декан Петро Івасівка та міський голова Андрій Кульчинський, ці хлопці, котрі віддали життя, теж могли знайти тисячу причин, щоб «відкосити», щоб не воювати. Тим більше, що УПА не була регулярною армією, куди призов обов’язковий. Але вони йшли, і не казали, що краще їм поїхати на заробітки, чи що в них плоскостопість, чи що раптом енурез появився, чи що жіночку-пенсіонерку у віці 85 років собі знайшли і мусять насолоджуватися любовними втіхами і оформити опікунство на неї. Вони мовчки хрестилися, цілували своїх діточок та дружину і йшли до лісу. Найчастіше вже не поверталися ніколи. А коли фіра привозила їх кривавих та спотворених до села на впізнання, то ніхто – ні мама, ні жінка, ні діти, ні сусіди – не визнавали їх за своїх, бо за таке була б висилка в Сибір. Хоч вона й так була потім, ця висилка.

Свято Покрови дуже шановане в українському народі. Ніхто з наших сусідів так не шанує цього свята, а дехто й не знає про його існування. В Україні Покрова давно з чисто релігійного свята перетворилася у свято національне, патріотичне, громадське. І віра в те, що Пресвята Діва Марія покриває наш народ своїм омофором, допомагала в найважчі часи, і допомагає зараз.

Як і наші предки, так і ми, стаючи на коліна і тримаючи в руках вервичку чи просто склавши їх на грудях у побожному пориві, мовимо: «Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших не презри во скорбіх, но от всяких бід ізбави нас, єдина чистая і благословенная…».

Зі святом, українці! З нашим святом! З празником, трускавчани!

Володимир Ключак

До 77-річчя створення УПА

14 жовтня минає 77-та річниця від дня створення УПА. З цієї нагоди в Україні, особливо в Галичині, проходить багато різноманітних заходів. Не є винятком і Трускавець, де в неділю, 13 жовтня, в приміщеннях музею історії міста-курорту відбувся пізнавальний захід «А боротьба триває далі…».

Чому в приміщеннях? Бо захід розділили на дві частини – перша пройшла в символічній повстанській криївці, а друга в холі музею.

Внизу, у підвальному приміщенні з побіленою стелею та багатьма артефактами побуту повстанців, зібралися небайдужі трускавчани та гості міста, щоб послухати і про УПА, і про криївки. Цікаву та змістовну розповідь старшого наукового співробітника Любові Константинової органічно доповнив уривок зі щоденника зв’язкової УПА (у виконанні Марії Курищук).

А потім учасники дійства піднялися вверх, безпосередньо до музею. Тут на них очікував не лише фільм «Жива», але й чудове виконання повстанських пісень. Вже не вперше юний трускавчанин Андрій Сливка, котрий зараз навчається в Дрогобицькому музучилищі, дарує гостям музею ці пісні у своєму виконанні. Жаль, що мало таких, як він, хто дійсно змістовні, правдиві, зворушливі пісні, бере до свого репертуару. Адже, незважаючи на те, що ці пісні творилися більше пів століття тому, вони аж ніяк не втратили своєї актуальності.

Теплий недільний вечір огортав поволі місто, а з музею один по одному виходили учасники заходу. Серед них і російськомовні східняки, котрі лише тепер довідалися щось предметне про УПА. І навіть якби на заході була тільки ця одна пара зі Сходу України, то все одно варто такі вечори патріотизму проводити. Бо боротьба не закінчилася з розгромом большевиками УПА. Боротьба триває далі.

Володимир Ключак, фото автора

Підтримай українське кіно не словом, а гривнею!

Громада – велика сила. Вона як плюне, то втопишся, як подме, то перевернешся. А як скинеться, то станеш багатий. Недарма кажуть: «З миру по нитці – голому сорочка».

Саме громада є головним героєм кінострічки Ахтема Сеітаблаєва «Захар Беркут», котра вийшла днями в кінопрокат. Звісно, і Захар Беркут, і його син Максим, і боярин Тугар-Вовк з донькою Мирославою, і дійові особи, котрих і близько не було в однойменній повісті Івана Франка – всі вони важливі. Але громада найважливіша. Бо вона – то сила.

Саме громада, народ, а не генерали, не депутати, не політики, не «експерти» зупинили московську ординську навалу в 2014 році. І вісім століть тому ординців монголо-татар зупинила теж громада Тухлі. Не князі, не дружина, не бояри.

Аналогій історичного з сучасним у фільмі «Захар Беркут» багато. Починаючи від тризубої прикраси-оберега верховинців до бляшки з двоголовим птахом у монголів. Від боротьби за своє, за правду і до нечуваної жорстокості загарбника. Від щирої молитви та розумної демократії тухольців до тупості і абсолютизму азіатів.

Іван Франко свій «Захар Беркут» ніколи не вважав найкращим твором. Тим більше, що писав він його для заробітку, беручи участь в одному з тогочасних літературних конкурсів, який оголосив львівський часопис «Зоря». Повість явно відрізняється від соціально-побутових творів типу «Перехресні стежки» чи «Борислав сміється», від запальних віршів типу «Не пора», «Гримить» чи «Вічний революціонер», від наукових розвідок та філософських трактатів невизнаного генія з Нагуєвич. Але саме «Захар Беркут» став одним з найвпізнаваніших творів Франка – через простоту сюжету, через чітких позитивних та негативних героїв повісті, а навіть через те, що кілька поколінь українців саме ним зачитувалися, бо був не такий, як інша хрестоматійна нудна читанка для 5 класу.

Франко написав «Захар Беркут» в 1882 році, майже півтора століття тому. Ахтем Сеітаблаєв спільно з Джоном Вінном адаптували «Захара», щоб він став ближчим, зрозумілішим сучасному глядачеві. Їм це вдалося. Історичний фільм, пригодницький фільм, екшн, драма, любовний елемент – все сплелося в «Захарі». Блискуча гра акторів, більшість з яких іноземці, дуже добрі костюми, чимало батальних сцен приковують увагу глядача. Можливо тому у Трускавці фільм показують не в темну пору доби, коли на кіно ходять, щоб тулитися, обніматися та цілуватися. На «Захара» треба йти, щоб співпереживати, радіти перемозі і вірити, що все в нас буде добре, що трираменний оберіг виявиться сильнішим від общипаної курки-гермафродита.

Українське кіно не просто стає на ноги, воно вже на них міцно стоїть. Звісно, є чимало низькосортного кіно, як і в Голівуді. Фабрика продукує на всі смаки, а часто вони, ці смаки, не найкращі – і в нас, і в американців. Але такі фільми як «Захар Беркут” – це їжа для кіногурманів високої якості. І навіть якщо ви в принципі не ходите в кінотеатри, знаючи, що фільм можна буде побачити згодом по телевізорі, то все-таки на новий фільм Ахтема Сеітаблаєва однозначно варто піти. Щоб підтримати добре українське кіно власною гривнею, кровно заробленою і правильно інвестованою. Бо інвестиція в українське кіно – це подвійна інвестиція: в Україну та в рідну культуру.

А для учнів середніх класів цей фільм взагалі мав би бути обов’язковим. Дві години перегляду замінять значно більше часу клопіткої праці вчителів історії України та української літератури. Так що якщо йдете на «Захара Беркута», то прихопіть з собою дітей. Їм теж сподобається.

Володимир Ключак

Земельна реформа врахує інтереси всіх сторін

У Верховній Раді зареєстрували доповнений проект закону на основі урядового законопроекту про обіг земель сільськогосподарського значення, який враховує всі зауваження та побажання суспільства.

Парламентарі та Уряд знайшли компроміс із суспільством щодо найбільш проблемних та болючих моментів реформи – можливості купувати землю для іноземців та питання концентрації земель в одні руки.

«Після того як Кабінет Міністрів подав до Верховної Ради законопроект про ринок землі, ми почали велику дискусію з усіма зацікавленими сторонами. Провели декілька десятків зустрічей і консультацій, завдяки яким зафіксували всі зауваження і пропозиції, а також страхи та побоювання всіх – аграріїв, фермерів, пайовиків та селян. Земельна реформа відбудеться, а її модель буде враховувати інтереси і власників паїв, і фермерів, і агрокомпаній», – сказав Тарас Висоцький, заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства під час брифінгу «Законодавчі ініціативи щодо земельної реформи» за участі народних депутатів та представників Уряду.

У ході брифінгу представили сам проект доповненого документа. Ним пропонують зменшити обмеження по концентрації земель в межах області з 15% до 8%; ввести обмеження по концентрації земель в межах ОТГ у розмірі 35%.

Що стосується найбільш дискусійного питання, щодо можливості купувати землі сільськогосподарського призначення іноземцями, парламентарі запропонували ввести перехідний період до 01.01.2024 року. В цей період компанії, бенефіціарними власниками яких є іноземці, особи без громадянства, юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, іноземні держави, не зможуть купувати землі с/г призначення державної, комунальної власності, а також пайові землі. Виняток – землі, які на момент набрання чинності законом вже є в оренді.

Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин України планує обговорити положення цього інтегрованого проекту, а також альтернативні проекти, зареєстровані у Верховній Раді, та ухвалити рішення щодо внесення законопроектів із земельної реформи для першого читання.

«Ми продовжуємо активно спілкуватись з людьми в регіонах, щоб обговорювати найбільш проблемні для них моменти. Активно проводимо зустрічі та консультації з профільним парламентським комітетом, Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у яких беруть участь представники аграрних і фермерських асоціацій. Вони проходять як у Кабінеті Міністрів, так і безпосередньо у Президента України. Для нас важливо, щоб від реформи виграли в першу чергу люди, тому ми будемо до них дослухатись та вносити корективи в наші законопроекти», – додав Роман Лещенко, уповноважений Президента України із земельних питань.

Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України



Создан 15 окт 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником