Трускавецький вісник № 148 (1883) від 13 листопада 2019 р.

 

Трускавецький вісник № 148 (1883) від 13 листопада 2019 р.

13.11.2019



У номері: Децентралізація в Україні та на Дрогобиччині; Інформує пресслужба СБУ; Короткі новини регіону; Українське кіно має велике майбутнє; Трускавець, Україна та світ очима польських священиків.

Короткі новини

Сім`ї учасників АТО з Трускавця з`їздили на термальні води

Як інформує пресслужба Трускавецької міської ради, у неділю, 10 листопада, Трускавецький міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді організував пізнавально-оглядову екскурсію в м. Берегово Закарпатської області на термальні гарячі води для сімей учасників Антитерористичної операції та сімей загиблих учасників Антитерористичної операції. Про це на щотижневій апаратній нараді в Трускавецькій міській раді повідомила директорка ТМЦСССДМ Оксана Костишин.

Термальні води в Береговому – це місце, де можна відпочити тілом і душею. Цілюща за своїм хімічним складом термальна вода знаходиться біля підніжжя Карпатський гір.

Учасники екскурсії отримали можливість насолодитися чистим повітрям, неповторно красивими гірськими ландшафтами та провели дегустацію закарпатських вин.

Діти з першої школи побували на фермі «Мукко» в Угерському коло Стрия

Як інформує пресслужба Трускавецької міської ради, у понеділок, 11 листопада відділом у справах сім’ї, молоді та спорту організовано та забезпечено цікаву та пізнавальну профорієнтаційну екскурсію для учнів 10 класів СЗШ №1 м. Трускавця на молочну ферму Прикарпаття «Мукко» в с. Угерсько.

Ферма знаходиться в екологічно чистому регіоні Прикарпаття. На 10 га розташовані молочна ферма, сироварня і кілька будівель із козами альпійських порід та голштинськими породами корів. Учні мали змогу ознайомитись зі всіма процесами виготовлення сиру, дізнались як живуть та чим харчуються тварини, ознайомились з безконтактним автоматизованим процесом доїння. Молоко одразу проходить фільтрацію, потрапляє в холодильну установку та доставляється на сироварню. Сир виготовляється на професійному обладнанні за та рецептами голландських сироварів. Дітям також продемонстрували процес дозрівання сиру в обладнаних кімнатах зі сталими вологістю та температурою, який  займає кілька місяців.

Завдяки безконтактному доїнню та професійній технології визрівання уся цінність натурального молока передається сиру і робить його по-домашньому смачним та корисним.

Наприкінці екскурсії усіх чекала смачна дегустація натуральних сирів «Мукко», яких налічується близько 10 видів!

Власна інформація

Ображені та задоволені: в адмінреформі, як і в житті, всім не вгодиш

Стебник не стане центром ОТГ, Підбуж та Рихтичі також, а от Східниця зуміла довести, що має великий потенціал і буде українською Швейцарією. Чим дужче радіє Східниця, тим сильніше сумує Борислав, якого образили, обрізали з усіх сторін, забрали з підпорядкування селище, додавши натомість села, котрі тяжіють до Дрогобича.

Словом, Дрогобиччина, котра однією з останніх застрибує до вагону адмінреформи, хвилюється, нуртує, бунтує, волає про несправедливість, але навряд чи її хтось почує. Вчора Верховна рада України забрала від обласних рад повноваження формувати перспективні плани, надавши цю прерогативу виключно облдержадміністраціям. А ці плани в ОДА фактично вже сформовані. Тож обговорення проєкту майбутніх конфігурацій ОТГ на Дрогобиччині, котре відбулося у вівторок, 12 листопада, в сесійній залі Дрогобицької райради, було радше формальною фікцією, бажанням дати можливість незадоволеним випустити пар і зрозуміти, що все вирішили без них.

На початку обговорення виступили голова Дрогобицької районної ради Михайло Сікора та в.о. голови Дрогобицької РДА Руслан Щерба. Слово мав і голова Асоціації  сіл та селищ Дрогобицького району Степан Коваль, котрий є ярим прихильником утворення сільських ОТГ на Дрогобиччині. Та все ж тон задавали гості з області – Степан Куйбіда з департаменту економічного розвитку Львівської ОДА та перший заступник голови Львівської ОДА Василь Лозинський.

Найперше Степан Куйбіда виступив з презентацією як виглядатиме Дрогобиччина після адмінреформи. Планується утворити п’ять об`єднаних територіальних громад (ОТГ): Дрогобицька, Бориславська, Трускавецька міські та Меденицька і Східницька селищні. Були подані чіткі цифри, межі ОТГ, показники податкоспроможності та інші дані.

Єдина ОТГ, по якій фактично не виникало запитань – це діюча Меденицька. Після виступу С. Куйбіди Меденичі навіть не згадували, ні до них ніхто не мав претензій, ні з Меденич ніхто не виставляв якихось претензій до сусідів. Натомість по всіх решта ламалися списи, подавалися аргументи, робилися заклики дослухатися до голів, активістів, громад. Але у повітрі витав єдиний і залізний контраргумент: «Пізно вже, пізно. Де ж ви були дотепер?».

Борислав, Східниця, Підбуж

Однією з перших до мікрофону підійшла селищна голова Підбужа М. Куцір. Її хвилювання можна зрозуміти – Підбуж не стане центром ОТГ, як це планувалося в попередніх Перспективних планах. У Підбужі понад 5 тисяч жителів – і нам не дають створити ОТГ, а там, де 2 тисячі – дали зелене світло, - обурювалася пані голова, не називаючи сусідів, хоч всім було зрозуміло про кого йдеться.

Колись Підбуж був районним центром. Підбузький район було створено у січні 1940 року рішенням облвиконкому з Підбузької ґміни, Ново-Кропивницької ґміни та с. Нагуєвичі Лішнянської ґміни Дрогобицького повіту Львівського воєводства. У вересні 1944 р., коли на ці землі знову ввійшли радянські війська, Підбузький район було відновлено. Ліквідований він у травні 1959 р., ввійшовши до Дрогобицького району Львівської області.

Але тепер Підбуж стане частиною Східницької ОТГ, хоча в Східниці і менша кількість жителів. Але лобізм є лобізм, тож підбужанам прийдеться змиритися. А от Борислав ніяк не може змиритися з тим, що його «розлучають» зі Східницею, котра була т.зв. «матрьошкою» в складі міста нафтовиків. І про небажання відпустити Східницю у вільне плавання свідчили виступи і міського голови Ігоря Яворського, і кількох депутатів Бориславської міської ради

Східницький селищний голова Іван Піляк та депутат Дрогобицької районної ради Микола Мандзяк переконували присутніх, що рішення створити окрему Східницьку ОТГ правильне і що в цієї громади, до котрої ввійде ще ряд сіл Дрогобицького та Турківського районів, є потенціал стати українською Швейцарією. Зрештою, дискусії нічого не дали, бо кожен і так залишився при своїй думці.

Дрогобич, Стебник, Рихтичі

Кілька виступів під час обговорення проєкту адмінреформи на Дрогобиччині стосувалося теми створення хоча б однієї сільської ОТГ, тобто громади з центром не в місті, не в селищі, а власне в якомусь селі. І неважливо чи центром будуть Рихтичі, чи Почаєвичі, чи Гаї, чи якесь інше село, - в один голос твердили виступаючі, головне, щоб це була сільська громада, яка зможе себе реалізувати в сільському господарстві, зеленому туризмі та інших галузях.

Окрім сільського голови Рихтич Олега Бориса за сільське ОТГ ратували голова райради Михайло Сікора, сільський голова Медвежі Степан Коваль, депутатка Львівської облради Ольга Грицик та інші представники влади та громадськості сіл та району. Проте перший заступник голови ЛОДА Василь Лозинський дав зрозуміти, що надто короткі терміни, щоб реалізувати прагнення Рихтич. Втім, він все ж пообіцяв знайти в ЛОДА ті документи, які Рихтицька громада надсилала з метою створення ОТГ.

Найбільш невдоволеним у ситуації з форматом ОТГ є місто Стебник. Своє обурення тим, що думку стебничан не взяли до уваги і що не буде Стебницької ОТГ, висловлював під час засідання парох Стебницької парафії Христа-Чоловіколюбця (церква Успення Богородиці) о. Володимир Лужецький.

Міський голова Дрогобича Тарас Кучма запевнив, що Дрогобич готовий відпустити Стебник у вільне плавання. Щодо сіл, які планується приєднати до Борислава (Нагуєвичі, Унятичі) Тарас Кучма зазначив, що варто все ж врахувати думку їхніх жителів. Прагнення Рихтич створити окрему громаду мер міста Котермака назвав дивним, адже абсолютна більшість цього села працює в Дрогобичі, та й зрештою закон не дозволяє створювати ОТГ в селах, які так близько розташовані коло міста.

Про те, що Нагуєвичі пасувало б приєднати власне до Дрогобича, а не до Борислава, говорив і районний депутат Михайло Чапля.

Трускавець та Орів

Трускавець на засіданні представляли міський голова Андрій Кульчинський, секретар Трускавецької міської ради Наталія Пономаренко, депутати міськради Віра Сазонова, Михайло Малащак, Мирослав Мицько, Микола Сеньків, Руслан Цехмейстер, Анатолій Стародуб, громадські активісти, журналісти. Опозиційні депутати, які виступають проти «Великого Трускавця», на обговорення не приїхали.

Єдиною особою з Трускавця, котра виступила проти формату «Великий Трускавець», стала очільниця ГО «Рада міста» Леся Дідик. Вона згадала про борги водоканалу та наголосила на тому, що приєднання Орова до Трускавця – це неправильно, бо місто не зможе надати медичні послуги орівчанам у зв’язку з викликами, які постають в результаті медичної реформи. На що перший заступник голови ЛОДА Василь Лозинський відповів, що другий етап медичної реформи навпаки сприятиме тому, щоб лікарня надавала послуги більшій кількості пацієнтів. Адже гроші ходять за пацієнтом.

На засідання приїхало кілька мешканців села Орів, котрі висловили побоювання, що нерозпайованою землею села після адмінреформи розпоряджатиметься Трускавець. Про те, що розпоряджатися землями Орова зможе й керівництво Грабовецької ОТГ, за входження в яке ратують активісти, вони не подумали.

Виступом, що Орів хоче до села Грабовець під Стриєм, були подивовані і Василь Лозинський, і Михайло Сікора, і багато хто в залі. Зал почав шуміти: «Забагато уваги приділяємо цьому питанню!», А Михайло Сікора кинув коротку влучну репліку: «Ви ще дякуйте Трускавцю, що він вас приймає!».

Жодних зауважень від представників інших сіл, які планується включити до складу Трускавецької ОТГ, озвучено не було. Нагадаємо, що окрім Трускавця та Орова до складу Трускавецької ОТГ згідно Перспективного плану ввійдуть села Модричі, Станиля, Доброгостів, Уличне, Бистрий та Зимівки.

Такий формат ОТГ, включно з Оровом, міський голова Трускавця Андрій Кульчинський пропонував ще в 2016 році, проте головним каменем спотикання стала позиція найближчих сусідів курорту – сіл Модрич та Станиля. Опозиція в Орові появилася буквально нещодавно, переважно це ті вихідці з села, котрі проживають у Стрию, або противники чинної сільської голови Орова Тетяни Сухроменди, тобто люди з оточення колишнього війта Михайла Костище. Така собі сільська політика.

Дві з половиною години тривало обговорення проекту адмінреформи на Дрогобиччині. З підсумковими зауваженнями виступили Василь Лозинський та депутат облради Михайло Задорожний. Обговорення не призвело до якогось консенсусу чи хоча б бажання почути сусідів. Єдине, в чому були згідні всі учасники – створювати добровільні об’єднання територіальних громад треба було вже давно, кожне з міст та сіл втратило великі гроші.

2,5 тисяч гривень на кожного мешканця ОТГ – це ті кошти, за які перші ОТГ України, створені рік, два чи три тому, змогли реалізувати чимало потрібних проєктів. Тепер держава такі гроші новим ОТГ не дасть, проблеми доведеться вирішувати самотужки.

Зрештою, це й на краще, особливо у випадку Трускавця. Бо ті кошти, які зараз наше місто віддає до загального казана, можна буде інвестувати у навколишні території і «підтягнути» їх. Одним з таких проєктів стане пряма дорога Трускавець-Орів, котра могла б бути вже давно зроблена, якби це дозволяв Бюджетний кодекс.

Міський голова Андрій Кульчинський чітко пояснив орівчанам, що не могло місто фінансувати будівництво дороги, котра знаходиться в межах Дрогобицького та Сколівського районів. Мер курорту запевнив жителів Орова, що їхні побоювання безпідставні, бо і школа залишиться в Орові, і  амбулаторія, а будівництво прямої дороги дасть поштовх розвитку цьому селу, яке, на нещастя, хтось колись «приписав» до Сколівського району.

Історично Орів завжди був частинкою Дрогобиччини, люди пішки ходили і до Борислава, і до Трускавця. Про маленьке село Грабовець під Стриєм більшість в Орові і не чули, і не знають де воно знаходиться. Тож адмінреформа просто відновлює історичну справедливість щодо Орова.

Перспективний план буде подано до Кабінету міністрів України та Верховної ради України до кінця 2019 року. Всі юридичні та законодавчі процедури будуть витримані, тож не виключено, що вибори до новостворених ОТГ відбудуться не навесні 2020 року, а восени. Трускавецька міська ОТГ займатиме площу 198,8 кв.км., кількість населення становитиме майже 40 тисяч осіб. Індекс податкоспроможності Трускавецької ОТГ є одним з найвищих на Львівщині та згідно розрахунків на 2020 рік становить 0,884. Кількість депутатів ОТГ становитиме 34 особи. В селах замість сільських голів будуть старости.

Володимир Ключак, фото автора та з мережі Фейсбук

До теми. У Мінрегіоні розвінчали міфи про «централізацію», яка нібито випливає з нового законопроекту щодо спрощення формування перспективних планів

12 листопада 2019 року Верховна Рада України прийняла за основу урядовий законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (щодо спрощення процедури затвердження перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, областей)» №2189 від 30.09.2019.

Проектом визначається, що об'єднання громад має відбуватися виключно за перспективним планом формування громад області. А процедура створення перспективних планів більше не передбачатиме проміжного етапу схвалення цих документів обласними радами.

Під час розгляду законопроекту, з трибуни парламенту прозвучало чимало міфів, які, як стверджують в Мінрегіоні, не мають нічого спільного з цим документом.

Міф 1 «У обласних рад забирають їх повноваження, що визначені Законом «Про місцеве самоврядування в Україні»

«Жодних самоврядних повноважень у обласних рад цим законопроектом не забирається. Проект документу стосується лише Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який не внормовує питання повноважень обласних рад. Більше того, законопроект не позбавляє права і можливості розглядати обласними радами проекти перспективних планів формування територій громад та висловлювати свою позицію. Є обласні ради, які своєю роботою довели, що справді вболівають за розвиток кожної територіальної громади і з початком реформи все робили для того, аби якісно втілити її завдання. А є, на жаль, і такі обласні ради, які за майже 5 років реформи не спромоглися схвалити перспективні плани, які б на 100% покривали територію їх областей, і які всупереч бажанням громад об’єднатися, своїми політичними рішеннями не давали їм такої можливості. Так бути не може. Держава мусить захистити ці громади і дати їм законодавчу основу для об’єднання», - пояснив заступник Міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода. 

Міф 2 «Законопроект централізує владні повноваження»

«Насправді цей законопроект розширює можливості самих громад, які є безпосередніми суб’єктами добровільного об’єднання,  впливати на те, яким має бути перспективний план області, якими мають бути майбутні громади, враховуючи всі сьогоднішні їх потреби. Більше місяця тому Мінрегіон направив листа обласним державним адміністраціям з рекомендацією переглянути склад міжвідомчих регіональних груп з підготовки пропозицій щодо адміністративно-територіального устрою та включити до цих груп представників асоціацій органів місцевого самоврядування, які представляють інтереси сільських і міських громад. Ми наполягатимемо, щоб були проведені консультації з представниками кожної громади», - сказав заступник Міністра.

Міф 3 «Законопроект знищує місцеве самоврядування»

«Знищення місцевого самоврядування відбувалося до 2014 року. До  того, починаючи з часу відновлення Україною незалежності, про побудову сильного, ефективного місцевого самоврядування було багато розмов. До реальних дій справа не доходила. Тому громади й отримали у спадок безліч проблем, які не вирішувалися роками, бо вони не мали для їх вирішення ні повноважень, ні ресурсів. З реформою місцевого самоврядування ситуація кардинально змінилася. Цього не бачать тільки ті, хто не хоче цього бачити», - розповіли в Мінрегіоні.

І міфічна пропозиція «давайте приберемо з процесу підготовки перспективних планів і обласні ради, і обласні державні адміністрації, щоб громади напряму надавали Уряду свої пропозиції перспективних планів» прозвучала від фракції політичної партії, яка довший час поширювала міф «децентралізація вбиває село». Однак це не заважало цій політичній силі брати активну участь у перших місцевих виборах до рад об’єднаних громад і у багатьох з них вигравати.

«Що не так з цією пропозицією? Перспективний план – це комплексне бачення того, як в майбутньому розвиватиметься кожна об’єднана громада зокрема і регіон в цілому. Є активніші громади, які усвідомлюють переваги реформи і готові брати на себе відповідальність за розвиток своїх територій, а є ті, які з різних причин за себе не подбають. Їх що, залишити поза увагою? Там живуть люди, які заслуговують на гідні умови для життя. Формування адміністративно-територіального устрою в унітарній державі, якою є Україна, - прерогатива самої держави. На місцях її інтереси представляють обласні державні адміністрації. Перспективні плани стануть основою майбутнього адмінтерустрою базового рівня – громад. Тому, якби того комусь не хотілося, облдержадміністрації, як і Уряд, не можна усувати з процесу підготовки та затвердження перспективних планів», - пояснили в Міністерстві розвитку громад та територій.

«Але, ще раз наголошуємо, що робочі групи облдержадміністрацій повинні провести попередні консультації для з’ясування думки відповідних громад. Крім цього, Мінрегіон зацікавлений провести консультації в кожній області з народними депутатами України щодо перспективних планів громад. Врешті фінальне рішення щодо затвердження територіального устрою буде прийматися у парламенті», - наголосили у відомстві.

У Мінрегіоні також нагадали, що наслідком рішень обласних рад чи їх відсутності, на сьогодні 82 об’єднані громади не пройшли процедуру затвердження у складі перспективних планів формування територій громад областей. Щоб вирішити це питання, Мінрегіон спрямував офіційні листи до Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування і до Комітету з питань бюджету з проханням включити до держбюджету 2020 р. всі ОТГ, вибори в яких відбулися/відбудуться у 2019 році.

«Обласні ради мали б не допустити такої ситуації. Вони ж представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст. Але факт залишається фактом. Невже держава має все залишити як є? Сьогоднішній законопроект покликаний все це виправити і не допустить повторення подібних ситуацій», - підсумував В’ячеслав Негода.

Прес-центр ініціативи «Децентралізація»

Власника трускавецького «Світязя» викрито на розтраті 50 мільйонів «Укрзалізниці»

Як повідомила вчора, 11 листопада, Служби безпеки України, на розтраті понад 50 мільйонів гривень викрито експосадовця «Укрзалізниці».

Оперативники спецслужби встановили, що колишній керівник однієї з регіональних філій Укрзалізниці ініціював питання передачі в оренду майна акціонерного товариства за заниженою відсотковою ставкою. Він, зокрема, здав частину приміщень готелю «Експрес» у Шевченківському районі Києва.

Дії екскерівника призвели до нанесення економічних збитків державі, що підтверджено проведеною експертизою. Наразі документуються інші факти протиправної діяльності зловмисника.

Викриття проводилось спільно з ГСУ Національної поліції України під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України.

В СБУ прізвища посадовця не називають, проте за даними «Української Правди» йдеться про ексначальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина. 

Олексій Кривопішин є власником готелю «Світязь» у Трускавці, початок будівництва якого припав на період міського голови Лева Грицака. Будівництво було завершено, а готель введено у експлуатацію в часи міського голови Р. Козира.

В період введення «Світязю» в експлуатацію до Трускавця почав їздити потяг «Хюндай» сполученням Дарниця-Київ-Трускавець. Нагадаємо, що власник «Світязя» на той момент (президентство Віктора Януковича) був керівником Південно-Західної залізниці. Після звільнення Кривопішина потяг відмінили як нерентабельний. Кривопішин очолював філію "Укрзалізниці" майже 13 років: з 2002 по 2015 рр. (крім червня 2005 – січня 2006 року).

У Трускавці дії власників «Світязя» дивним чином координувалися з однією з опозиційних сил міста у справі протидії будівництва готелю «Квітка Полонини». На сесіях міськради озвучувалися заяви за підписом директора готелю «Світязь» Юрія Загребельного та за підписом керівника ГО «Довіра» Ігоря Кісака та депутатів міської ради Р. Бучковича і А. Кісака. Вони повторюються майже дослівно.

За ініціативою власників «Світязя» та «групи Кісака» рішенням суду було відмінено зонінг у Трускавці.

За даними Вікіпедії, Олексій Кривопішин був відсторонений від виконання посадових обов’язків керівника Південно-Західної залізниці 4 березня 2015 р. Урядом Арсенія Яценюка. Тоді Уряд також виступив із проханням порушити проти Кривопішина кримінальну справу. За словами Арсенія Яценюка, чиновник державним коштом спорудив розважальний комплекс.

Таке рішення Кабмін прийняв після того, як на телебаченні вийшов сюжет про те, що Кривопишин за кошти держави побудував спортивно-розважальний комплекс Olimpic village. Зокрема, журналісти оприлюднили розслідування про те, що Південно-західна залізниця під керівництвом Кривопішина безкоштовно збудувала тенісні корти для дочки міністра інфраструктури Володимира Козака.

Згодом виконуючий обов'язки голови "Укрзалізниці" заявив про спроби невідомих людей у камуфляжі перешкоджати наступнику Кривопішина Володимиру Тягульському у виконанні обов'язків начальника Південно-Західної залізниці.

"Укрзалізниця" зазначила, що невідомих у камуфляжі провели до будівлі помічники Кривопішина, а координував їх дії начальник адміністративної служби підприємства Олексій Коновал.

У цьому зв'язку "Укрзалізниця" звернулася до Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ з проханням відреагувати на дану ситуацію і притягти винних до відповідальності.

Інформація про використання ресурсу залізниці у власних інтересах перевірялась фахівцями Державної фінансової інспекції України в рамках кримінального провадження під контролем та наглядом слідчих. Рішеннями судів Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2016 справа № 761/10285/15-ц; Апеляційного суду міста Києва справа № 761/10285/15-ц; Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ справа № 761/10285/15-ц, провадження № 6-26123св16 вирішено поновити Кривопішина О. М. на посаді начальника ДТГО «Південно-Західна залізниця». Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/4071/16-ц, провадження № 2/752/2957/16 задоволено позов Кривопішина О. М. про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнуто моральну шкоду за поширення недостовірної інформації засобами масової інформації (про використання ресурсу залізниці у власних інтересах).

Але Кривопішин О. М. не був поновлений на посаді через ліквідацію підприємства ДТГО «Південно-Західна залізниця», проведену в результаті реформування Українських залізниць.

У 2006-2008 Олексій Кривопішин був депутатом Київської міської ради від «Блоку Юлії Тимошенко», з 2010 — депутат Вінницької обласної ради від Партії Регіонів.

У лютому 2016 року стало відомо, що мер Києва Віталій Кличко призначив Кривопішина своїм радником. У грудні 2017 року Кличко повідомив, що Кривопішин написав заяву на звільнення.

Кривопішину оголосили підозру в межах кримінального провадження за ч. 3 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) та ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) ККУ.

За даними пресслужби Служби безпеки України та Інтернет-ресурсів «Українська Правда» і Вікіпедія,

фото «Української Правди»

Трускавець, Україна та світ очима польських священиків

Ця історія нагадує снігову кулю. Два з половиною роки тому до готелю «Оскар» у Трускавці приїхав відомий польський вітражист Анджей Скальський (репортаж із зустрічі з ним можна прочитати тут). Спочатку сам, потім з родиною. Згодом приїхали друзі пана Анджея. Далі пан Анджей розповів про Трускавець настоятелю парафії, де він робив вітражі, і сюди приїхав цей священик, о. Анджей Марґас. Потім приїхали друзі священика, їхні родичі. І так завдяки одній людині до Трускавця приїжджає щораз більше поляків, котрі повертаються сюди щороку, і везуть з собою нових гостей курорту.

Тепер, в листопаді 2019-го, пан Анджей Скальський всьоме в трускавецькому «Оскарі». Також в готелі відпочивають семеро священиків з Польщі з різних парафій, переважно з-під Варшави. Це отці Анджей, Вєслав, Чеслав, Казімєж, Ян, Станіслав та Януш. Очолює групу духовних осіб о. Анджей Марґас.

У п’ятницю, 8 листопада, автор цих рядків мав честь поспілкуватися зі всіма ними на своєрідній конференції, під час своєрідного «збірного інтерв’ю». Ми говорили понад годину часу. Увазі читачів «Трускавецького вісника» пропонуємо своєрідний «екстракт» нашої бесіди

Трускавець

Ще в квітні 2017-го пан Анджей Скальський розповідав, що має певний сентимент до Трускавця. Тут в 1936-1939 роках кілька разів відпочивала його бабуся, яку згодом, в часи війни, розстріляли. Приїжджав сюди і дідусь майбутнього вітражиста. На згадку про курорт в оселі пана Скальського є два оригінальні дзбанки, куплені у довоєнному Трускавці. Фахівець каже, що вони є дуже красивими та цінними речами.

Елемент ностальгії, сентименту є в абсолютної більшості поляків, які приїжджають до Трускавця. Подібно як німці їздять до Вроцлава (давнього Бреслау) чи угорці скриплять зубами на згадку про втрачені за Тріанонським договором землі (особливо в Румунії), так само і поляки сприймають Креси як невід`ємну частину своєї історії. Бо так дійсно було, що в часи І Речі Посполитої польський, литовський та руський (українці та білоруси) народи жили в одній державі, щоб спільно протистояти зовнішнім загрозам.

Польське слово «kresy» українцями сприймається переважно в негативному значенні, як термін з елементами територіальних претензій. Насправді ж це слово означає прикордоння, приграничні землі, і поїздка на них – це така ж благородна справа, як поїздка мусульман до Мекки чи українців до святих відпустових місць Гошева, Почаєва чи Скиту Манявського. Українці сприймають Перемишль, Ряшів, Кросно в Польщі, або ж Курськ, Вороніж чи Кубань в Росії як етнічні українські землі, і ніхто не в змозі заборонити так думати. Подібно і поляки їдуть до Львова, Станіславова (Івано-Франківська) чи малих містечок Галичини, щоб торкнутися власної історії, віднайти тут польські сліди. Але це тема, на яку можна написати далеко не одне дослідження.

Натомість Трускавець для поляків – це передусім курорт. Так, ностальгійний елемент присутній, проте важливішим є саме відпочинок у віддаленому місці, і немаловажний фактор – оздоровлення.

Польські священики відзначають: 1) надзвичайний привітність та люб’язність як персоналу готелю, так і простих трускавчан, котрі готові в будь-якій ситуації підказати, прийти на допомогу, порадити, 2) смачні страви української кухні в різних закладах харчування Трускавця, 3) багатокультурність містечка, 4) високу духовність місцевих жителів.

Один з отців розповідає, що зайшов 8 листопада до трускавецької церкви св. Миколая і вистояв там всю Службу Божу. Його вразило як багато людей були присутніми на Святій Літургії (хоча це й будній день, і багато людей працює), що ніхто не виходив з церкви під час довготривалої відправи, як щиро молилися ці люди.

Польські священики кажуть, що до Трускавця поляки їздять не тільки через нижчі ціни – насправді харчування тут за цінами приблизно таке, як і в Польщі. Те, що Трускавець знаходиться за кордоном, а водночас є близьким до Польщі і має багато польських пам`яток, додає нам плюсів чому полякам варто обрати для відпочинку та оздоровлення саме нашу місцину.

Проте окрім плюсів є й мінуси.

- Найбільшим приниженням є перетин кордону, - каже отець Анджей і з ним погоджуються всі інші отці. 4-5 годин витратити на те, щоб перетнути українсько-польський кордон, а до того ще виходити з автобуса, витягати багаж, показувати його вміст – це неповага до закордонного туриста. Це проблема далеко не нова, але чомусь ніяк не вирішується впродовж років. Хто з представників вищої української влади читає цю статтю, нехай зверне увагу на цей момент.

Натомість із дорогами справа набагато краща, ніж була кілька років тому.

- Я міг їхати зі Смільниці до Старого Самбора зі швидкістю 100 км/год, це не до порівняння з тим, як було раніше, - хвалиться пан Анджей Скальський.

Польські отці відвідали костел у Трускавці, сфотографувалися біля пам’ятника Папі-поляку св. Івану Павлу ІІ, були зворушені аурою навколо пам’ятника Адаму Міцкевичу. З мінусів називають відсутність у багатьох трускавецьких кафе та ресторанах польськомовного меню (це не стосується «Оскара», звісно ж). В центральному бюветі, куди гості зайшли заради цікавості (бо приїхали відпочивати, а не лікуватися, тому й зупинилися в готелі), вони спробували прочитати інформацію про «Нафтусю», подану нібито польською мовою. Суть вони зрозуміли, але Google translate потрібно підправляти, зауважують гості.

Баюри на окремих вулицях чи тротуарах – це поправима річ, додають оптимізму гості. І згадують польське прислів`я «Nie odrazu Kraków zbudowano». Їм дуже сподобалася центральна частина курорту з давніми віллами, і вони переживають, чи достатньо влада та власники вілл дбають про збереження їх автентичності та технічного стану.

В цілому отці Чеслав, Анджей, Ян, Вєслав, Януш, Казімєж та Станіслав задоволені тим, що відкрили для себе Трускавець, і кажуть, що приїдуть сюди обов’язково знову. А ще радитимуть Трускавець своїм рідним та друзям як дуже добре місце для відпочинку. І це найкраща промоція!

Україна, Польща та світ

Священики з Польщі дуже обережно відгукуються про внутрішньоукраїнські справи. Мовляв, це не наше діло, ми шануємо вибір українського народу, в політику не пхаємося навіть у Польщі, а що вже казати про сусідні країни. Їх цікавить чи пропаганда ЛГБТ та ідеології ґендер тут так само сильна, як і в Європі. І вони добре розуміють, що на загостренні українсько-польських стосунків виграє наш спільний ворог, імені якого вони дипломатично не називають.

Отці кажуть, що в парафії кожного з них (!!!) проживає та працює чимало робітників з України. Інтеграція українців у польське суспільство проходить зазвичай добре. «Для Польщі набагато краще, що приїздить працювати наш рідний слов`янський елемент, ніж мігранти з Близького Сходу, мусульмани, люди іншої ментальності», - каже один з отців.

Польща прийняла хрещення від чехів, але зараз Польща одна з найрелігійніших країн світу, а Чехія одна з найатеїстичніших. Вихід священики бачать у потребі реєвангелізації Чехії.

- У нас був кардинал Стефан Вишинський (Примас Польщі – В.К.), який зміг протистояти спробам знищити Церкву. А в Чехії такої людини не було, та й релігійні війни середньовіччя в Чехії далися взнаки – гусити, Ян Жижка, вкорінення протестантизму. Тому комуністам фактично вдалося реалізувати свої плани по ліквідації Церкви в Чехії, - каже один з отців.

Священики з Польщі кажуть, що Україну в Польщі сприймають добре, українські працівники сумлінні та скромні, роботящі та релігійні. Хоча, звісно, є й винятки. Отці наголошують на тому, що потрібно шукати те, що єднає людей, а не те, що розділяє. Вони не погоджуються з позиціями крайніх правих, а фактично маргінальних діячів Польщі – хоча б таких як Януш Корвін-Мікке чи отець Тадеуш Ісакович-Залєскі. Але називання прізвищ отці уникають, бо кажуть, що в Церкві є місце для всіх.

- Не лише політики Права і Справедливості є нашими парафіянами, а й прихильники Громадянської Платформи, інших центристських та правоцентристських партій, а навіть ліві. Тому ми не можемо декларувати підтримку якоїсь однієї політичної партії, хоча кожен з нас, звісно, має ті чи інші політичні вподобання, - каже один з отців.

Отці розповідають про відродження католицизму у Франції, про те, що чимраз більше дорослих людей в цій країні приймають хрещення. Ми спілкуємося про ситуацію в інших країнах Європи та світу, говоримо про Угорщину, Литву, Білорусь, Канаду, Близький Схід, Латинську Америку. Окрім політичних та релігійних питань заторкуємо питання економіки, екології, культури, соціальної політики, міжнародних стосунків.

Завершуючи нашу бесіду, знову повертаємось до теми Трускавця. Що варто змінити в нас, щоб чимраз більше гостей, у тому числі відпочивальників з Польщі їздили на наш курорт? – запитує автор цих рядків. Вдосконаленню немає меж, зробити потрібно ще багато, - кажуть священики з Польщі. – Але збережіть той Трускавець, який є зараз, збережіть цю ауру тихого спокійного приязного курортного містечка зі своїм особливим шармом та неквапним ритмом, не забудовуйте центр міста багатоповерховими монстрами, облагородьте околиці міста, зокрема житлові квартали.

Трускавець – благословенне, благодатне місце, де є всі умови для якісного відпочинку та для оздоровлення. Збережіть його таким для нащадків, - бажають на завершення розмови отці Ян, Чеслав, Станіслав, Казімєж, Януш, Вєслав, Анджей. Прислухайтесь до думки духовних осіб, панове…

Володимир Ключак

Українське кіно має велике майбутнє!

Ось і прогримів VIII Трускавецький Міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат». На конкурсі кіно було представлено 10 художніх фільмів, 21 короткометражних фільмів та дипломних робіт, 3 роботи в програмі «Світ очима місцевих кінематографістів», 4 позаконкурсні фільми, спецпоказ проєкту «Дивись українське», 3 презентації книг-сценаріїв фільмів, фільм-переможець минулорічного кінофестивалю «Гірська жінка на війні» ісландського режисера Бенедикта Ерлінгссона та програму мультфільмів дитячо-юнацького кіноцентру «Веснянка». Фестиваль став справжнім тріумфом українського кіно.

Мені довелося модерувати показ першої конкурсної програми національного кіно. І скажу відверто – отримав масу задоволення не лише від перегляду українських фільмів, а й від спілкування з творчими групами відповідних кінокартин.

А почався кінофестиваль ще зранку від ознайомчої мандрівки «Спацер старими вулицями Трускавця», яку автору цих рядків довелося провести для 18 гостей: режисерів, акторів, кінокритиків і членів журі.

Чотири дні, а проходив фестиваль з 7 по 10 листопада, були з ранку до вечора насиченими цікавою і різноманітною програмою. Вражаючим було урочисте відкриття біля кінотеатру «Злата». Тут усіх вразив виступ духового оркестру мажореток «Львівські фанфари» в одязі карпатських лицарів. По червоній доріжці до кінотеатру «Злата» по черзі заходили учасники кінофестивалю. Небачена досі кількість глядачів заполонила всю площу навколо «Злати». Спалахи фотоапаратів тільки підкреслювали урочистість свята кіно. Зал кінотеатру був вщерть заповнений. Ведучі Зоряна Петрас та Богдан Процишин з жартами провадили урочисте відкриття. Були представлені журі двох конкурсних програм.

І ось на сцену виходить генеральний директор ТМКФ «Корона Карпат» Олег Карпин, який оголошує про відкриття вже восьмого кінофестивалю. На широкоформатному екрані кінопаалцу «Злата» демонструється фільм відкриття «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча з Закарпаття про складні відносини матері з сином, котрий планує емігрувати до Канади, але перед від`їздом йому потрібно записати голос рідкісного птаха в Карпатських горах. Чудово свою роль в цьому фільмі виконала відома актриса Ірма Вітовська, яка і принесла три призи цій картині: Гран-Прі, за режисуру і за кращу жіночу роль.

Другий фільм, який мені найдужче сподобався – це філософсько-психологічний фільм «Тринадцятий автобус» режисера Олександра Безручка за сценарієм Валерії Вінс (приз за кращий сценарій). Це сучасна львівська версія «Майстра і Маргарити». Особливого шарму цьому фільму-загадці додала актриса Ірина Мельник (спеціальний приз фестивалю). Львівські стоянки в фільмі виглядають фантасмагорично. Більше я вам нічого не скажу, фільм обов’язково треба дивитися.

Актуальними виявилися фільми про війну на Сході України: «Позивний «Бандерас» режисера Зази Буадзе (актор Олег Шульга виборов приз за кращу чоловічу роль), «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас» Івана Тимченка, «Східняк» Андрія Іванюка. Це складні драми людей, які опинилися в епіцентрі воєнних подій і вирішують для себе питання людських цінностей, нелегкі проблеми вибору.

Відрадно відмітити, що на всіх вечірніх сеансах кінозал «Злати» був вщерть переповнений. Це стосується фільмів «Заборонений» режисера Романа Бровка (фільм про трагічну долю поета Василя Стуса) та «Зрадник» Марка Хаммонда (правда про українські реалії радянської доби, чинення супротиву КДБ фільму молодого режисера). Слід відмітити картину «Тарас. Повернення» режисера Олександра Денисенка про останні три місяці заслання Тараса Шевченка у Казахстані.

Веселими дитячими голосами був наповнений перегляд фільмів «Пригоди Святого Миколая» Семена Горова, «Бобот та енергія Всесвіту» Максима Ксєнди, «11 дітей з Моршина» Аркадія Непиталюка. Особливо дітям подобалось фотографуватися з Василем Вірастюком, виконавцем головної ролі в «Пригодах Святого Миколая».

Щоб побачити документальні фільми і побувати на інших імпрезах фестивалю доводилося робити перебіжки від Народного дому, УРБАН-бібліотеки, музеїв Михайла Біласа та історії міста-курорту. Але ці зусилля виявилися не марними. Оглянув і фільм-переможець серед короткометражних фільмів «Анна» Олеся Саніна (історія французького монаха Домініка, який відправляється до Києва, щоб розслідувати таємницю французької королеви Анни, дочки Ярослава Мудрого в Софіївському соборі). Епізод, який висловлює монах про фото, здійснене камерою на фотоплівці: «Малі кульки срібла, що лягають на фотопапір – це живе послання Бога, а не цифрова світлина, яка являється дарунком Диявола».

В позаконкурсній програмі вразили роботи отця Михайла Греділя «Незламні» (про Василя Біласа і Дмитра Данилишина) та «Дрогобицька Голгофа» Олександра Короля. Останній фільм виявився важким для сприйняття. Це оповідь про знищення НКВД наших земляків в Дрогобицькій тюрмі на Стрийській. Багато повторних сцен розстрілів і мало монологів чи діалогів священика, які присутні в однойменній виставі. Більше уваги зосереджено на звірства московських окупантів.

Цікавою вийшла презентація книги-сценарію майбутнього фільму «Месник з курорту Трускавець» авторства Юрія Голіченка, Тараса Метика і Бориса Савченка. Наш місцевий герой Роман Різняк, котрий ховався під псевдо «Макомацький» тільки з метою конспірації і якого не видав жоден трускавчанин, в боротьбі проти НКВД виявився чудовим «актором», що перевтілювався в образи чи то російських офіцерів, чи то простих селян, але який чинив опір знищувальній машині «російського гестапо». В загальному учасники обговорення книги-сценарію висловили побажання про пошук коштів на фільм і участь місцевих жителів у масових сценах.

Не хотів, але мушу сказати про культуру споглядання фільмів в кінотеатрі «Злата» не тільки дітей, але й дорослих. Те, що під час перегляду потрібно вимикати мобільні телефони та гучно не говорити між собою – прописні істини. Але щоб залишати між рядами свинюшник від поп-корну і залишків їжі та напоїв – це не ознака європейської нації. Видно, фільмів на екологічну тематику бракує Трускавецькому кінофестивалю і його деяким глядачам.

Вишуканим виявилось встановлення бронзової плити переможцю минулорічного кінофестивалю на площі перед Художнім музеєм Михайла Біласа. А далі колона вирушила до кіно палацу «Злата», де пройшла урочиста церемонія нагородження переможців цьогорічного кінофестивалю «Корона Карпат».

Фестиваль довів, що українське кіно розвивається і завойовує увагу глядача. Найприємніше те, що кінофестиваль «Корона Карпат» стає чи не найголовнішим провідником вітчизняного кінематографа.

Микола Іваник, модератор VIII Трускавецького кінофестивалю «Корона Карпат»



Создан 13 ноя 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником