Трускавецький вісник № 125 (504) від 18 жовтня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 125 (504) від 18 жовтня 2012 р.

18.10.2012



 

У номері: Хіба можна до такого опускатися; Чи дочекаються мешканці Стебницької, 70 чистоти та порядку; Відновлення могил; Спогади зв’язкової УПА; В Бориславі вшанували Героїв УПА; Переслідування молоді у Трускавці; Права інвалідів; Колись такий близький, а нині далекий Ісус Христос; Війна влади Трускавця із ЗАТом набирає обертів.

Новини Трускавця та регіону

Чи дочекаються мешканці Стебницької, 70 чистоти та порядку?

Вже кілька років, а якщо точніше, то з 2008 по 2012 рік, мешканці вулиці Стебницької, 70 не мають спокою. Спочатку був зруйнований якісний перехід між будинками 64 та 70, потім там розпочалися роботи із спорудження зубопротезної лабораторії. Після протестів мешканців ці роботи припинилися, але безлад залишився. Тимчасово встановлені сходи далеко не такої якості, як ті, що були, але не це найбільша біда. Після припинення будівництва територію було просто обгороджено парканом та дротом, за яким почало накопичуватися сміття. Антисанітарія, сморід, непривабливий вигляд, гризуни, комарі, бите скло, папір та пластик стали невід’ємними атрибутами життя мешканців цього будинку. Виконавчий комітет своїм рішенням змусив винуватця здійснити рекультивацію території, тож нещодавно огорожу було знято. Але сміття залишилося і все, що приховував паркан, тепер вийшло на яв. Така оголена правда, панове.

Тож мешканці будинку 70 на Стебницькій звертаються до журналістів із таким дивним проханням :»Ви – четверта влада в місті. Якщо нам не можуть допомогти ні законодавча, ні виконавча гілки, то може хоч ви якось вплинете на цю ситуацію?». Адже люди не винні, що без їхнього дозволу почалися ці роботи, які до нічого доброго не привели.

У Трускавці на третину зростає плата за вивезення сміття

Під час засідання виконавчого комітету Трускавецької міської ради 18 жовтня було збільшено норми ввезення твердих побутових відходів для населення та організацій. Це означає, що населення Трускавця сплачуватиме за вивезення сміття фактично на 30% більше, ніж дотепер.

Нас гріє ясне сонечко

Проблеми з початком опалювального сезону були обговорені на засіданні виконавчого комітету Трускавецької міської ради, який відбувся 18 жовтня. За словами міського голови, є дві причини, чому опалювальний сезон у Трускавці ще не розпочато. Перша – казначейство не перераховує кошти, через що виникає штучна заборгованість. Друга – непорозуміння із приватною структурою ПАТ «Львівгаз», яка не дозволяє зривати пломби, через що опалення не можна включити. Іншими словами, Трускавець не отримав лімітів на газ, що привело до фактичного зриву початку опалювального сезону. Якщо до понеділка ситуацію не вдасться врегулювати, то в комунальному підприємстві «Трускавецьтепло» не виключають можливості зриву пломб самовільним способом, але надіються, що до цього справа не дійде.

А поки що трускавчан тільки гріє ясне сонечко, адже опалювальний сезон не розпочався не тільки в житлових будинках, але і в усіх дошкільних установах міста.

Війна влади Трускавця із ЗАТом набирає обертів

Під час засідання виконавчого комітету Трускавецької міської ради 18 жовтня було відхилено проект затвердження введення в експлуатацію спортивного комплексу (басейну) готелю «Міротель» ЗАТ «Трускавецькурорт», інформує наше джерело. Причина банальна – міська влада домагається, щоб Товариство спочатку відремонтувало вулицю Шевченка та виконало свої зобов’язання перед містом. Цілком очевидно, що ця відмова не сприятиме налагодженню нормальної атмосфери у спілкуванні влади міста та ЗАТ «Трускавецькурорт».

В Бориславі вшанували Героїв УПА

Як інформує відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради, з нагоди 70-ої річниці створення Української Повстанської Армії 14 жовтня в м. Бориславі відбувся похід представників влади, політичних партій та громадських організацій, учнівської молоді до могили Борців за волю України. Священики УГКЦ відправили панахиду, від присутніх покладено квіти до могили.

Після панахиди відбулось віче на якому з вітальними словами до присутніх вояків УПА звернулись міський голова Борислава Володимир Фірман, голова Бориславської станиці Всеукраїнського Братства Вояків ОУН-УПА Марія Граблюк та Ппочесний громадянин міста Борислава Володимир Копись.

Невеличкий концерт подарували учні 9 загальноосвітньої школи у вигляді «віночка» патріотичних слів, пісень та віршів. На завершення пролунав гімн Організації Українських Націоналістів «Зродились ми великої години».

15 жовтня в місті Бориславі відбувся похід учнівської молоді, представників влади, політичних партій, громадських організацій до пам’ятника Степана Бандери. Біля пам’ятника відбулася панахида, яку відправив настоятель храму УГКЦ Успіння Пресвятої Богородиці о. Микола Пишкович. Перед присутніми виступив секретар Бориславської міської ради Ігор Мельник та Почесний громадянин міста Володимир Копись, а також учні Бориславської державної гімназії Назар Прокоса та Юлія Салямон.

В цей же день, 15 жовтня, у Бориславі на площі перед міською радою відбувся фестиваль стройової пісні, присвячений річниці створення УПА. Почергово виконували повстанські пісні колективи шкіл міста, Бориславської державної гімназії та медичного коледжу. Всім учасникам були вручені подарунки від організаторів, а також від кандидата в народні депутати по 121 виборчому округу Ігоря Куруса.

Власна інформація

Костюк на Львівщині виводить нові «тушки», – Сендак

Голова ЛОДА Михайло Костюк на Львівщині виводить нові «тушки», які рятуватимуть його, щоб він залишився при владі. Про це 18 жовтня на прес-конференції заявив кандидат у народні депутати в 121 виборчому окрузі, голова Дрогобицької РДА Михайло Сендак.

Сендак розповів, як у травні його викликав на розмову заступник голови ЛОДА, керівник апарату Іван Груник і запропонував призначити на посаду керівника освіти Дрогобицького району представницю партії «Батьківщина» Ольгу Заєць. На той час, як зазначив Сендак, обов’язки керівника освіти району тривалий час виконувала член Партії регіонів.

«А Заєць Ольга є членом партії «Батьківщина». Аж тоді я зметикував, що ж тут робиться. Це з усіх сторін обставлено. Як мудро усе робиться чужими руками!», – зазначив Сендак. «Я думаю, тут треба задуматися Президенту, керівництву партії, хто очолює владу Львівщини. Якщо так далі буде, то Львівщина буде закритою, приватною зоною», – додав він. На думку Сендака, Костюку нема чим похвалитися в соціально-економічному розвитку області – нема співпраці з обласною радою, уже на завершенні третій квартал, а ще більше 7-8 програм соціально-економічного розвитку Львівщини не затверджені.

«Я думаю, що пан Костюк думає, що йому на верхах простять усе, тому що в нього є новаторський досвід. Він зараз на Львівщині виводить нові «тушки». Я думаю, ті «тушки» його рятуватимуть, щоб він залишився при владі. Це будуть тушки по-львівськи під егідою Костюка», – завив Сендак.

www.zik.ua

Хіба можна до такого опускатися?

До чого тільки не додумаються політики, щоб привернути до себе увагу чи очорнити опонентів! Ця виборча кампанія запам’ятається своїм брудом та курйозними випадками. І ніхто не знає, звідки у всіх цих «витівок» ноги ростуть. Так, регіоном поширюються фальшиві газети, фальшиві звернення, фальшиві листівки, а тепер появилися ще й фальшивки-фото. На одному з таких фото кандидат від ОО «Батьківщина» Роман Ілик, якого підтримує сама Юлія Тимошенко, тримає в руках биту та пропонує полікувати зуби.

Нагадаємо, що нещодавно поширювалася газета нібито від «Батьківщини», а невідомі випустили провокаційну листівку нібито від кандидата Віктора Конца. «Чорні» піартехнології застосовуються переважно проти реальних гравців на цих виборах – кандидатів Ілика, Куруса, Конца, Задорожного, Лагодича, Янковського, Гука. Пошкоджуються біл-борди кандидатів, викрадається чи використовується не за призначенням партійна символіка (наприклад, для накриття труни Миколи Гука прапором Партії регіонів, або демонтаж прапора цієї ж політичної сили з приватного помешкання на вулиці Стуса у Трускавці), поширюються різноманітні чутки, часто беззмістовні та безглузді.

До дня виборів залишилося трохи більше тижня. «Трускавецький вісник» висловлює щирий жаль в зв’язку з тим, що наш заклик до чесних виборів так і залишився голосом волаючого в пустелі. В зв’язку з останньою провокацією проти Романа Ілика висловлюємо нашу підтримку цьому кандидату, незважаючи на те, що він переслідує наше Інтернет-видання, подав у суд та ще так зухвало поводиться, що навіть не з’являється в цей суд. Але ми йому вибачаємо таку поведінку і хочемо висловити сподівання, що правоохоронні органи все-таки розберуться як з кримінальним минулим Дрогобича 1990-х років, так і з тими зловмисниками, які принижують честь та гідність кандидатів, підробляючи їхні звернення та ображаючи їхню гідність виданням таких ось фото.

Володимир Ключак

Спогади зв’язкової УПА

У ці дні святкуємо 70-річчя Української Повстанської армії. Це справді, велике свято, адже у ті страшні роки тільки наші хлопці-повстанці відстоювали право України бути незалежною державою. Тому й мушу додати бодай один штрих в історію тієї героїчної боротьби, в історію героїчної ідеї, задля якої поклали життя тисячі й тисячі найкращого цвіту української нації.

Народилася я в селі Тур’є Старосамбірського району. А вже пізніше, 1943 року, стала причетна до визвольних змагань українського народу. У нас при владі тоді були німецькі окупанти, що прийшли на зміну окупантам совіцьким. Звичайно, ця влада була трохи благіша, бо не мордувала тільки за те, що ти українець. Але теж прагнула висмоктати все з цієї землі, з цього народу. Над людьми знущалися, бо вважали себе вищими від українців, грабували усе, що тільки можна. А при тому, як і москалі, мордували наших українських патріотів.

Німці забирали від людей худобу, а тому люди, щоб порятуватися втікали до лісу. Як в часи монгольської навали. У лісовій глушині мешкала знайома жінка-вдова з двома дітками, і дозволила заховати нашу корову в її стайні. А сама я змогла ночувати у неї в хаті. Отак і збігав день за днем.

А однієї ночі – надворі гамір. Подумала – німці. Що робити — втікати. А коли вискочила надвір, то зіткнулася із хлопцем-повстанцем, що гордо сидів на коні.

Відійшов страх. Розговорилися. Запитав мене, чи є в селі німці, яке ставлення до людей? Усе я йому розповіла. А потім запросила разом із господинею хлопців до хати. То була сотня Лебедя. Повстанець мене познайомив із сотенним – Миколою Лебедем.

Наступного дня сотня організовано прибула у наше Тур'є. Розтаборилися по хатах, сприймали їх усі сільчани, як рідних, як братів. Адже це була наша армія, наша українська збройна сила. Микола Лебідь і ще три повстанці, які його охороняли, мешкали у нас. Мама моя варила їм їсти – все найкраще, що можна було віднайти у ті часи. І казала: «То ж наше військо...».

Як тепер пам'ятаю: у тій сотні всі хлопці були - як соколи. Ставні, молоді, виховані. А як красиво вони співали! Своїх повстанців оберігали ми всі. Тому німці не знали, що в Тур'є на постої українське військо. І як повідомила повстанська розвідка, захотіли проїхати через Тур'є до Свидника. Наші хлопці зробили засідку і німці, хто лишився живим, повтікали.

Але наступного року знову прийшли червоні. Наші хлопці із Тур'є, звичайно ж, не хотіли йти з ними, бо знали, скільки нашого люду ті вимордували 1941 року. Знали, що і їх чекатиме така ж доля. А тому подалися в УПА, щоб виборювати волю для України, для свого народу. Я також стала підпільницею, допомагала повстанцям запасатися харчами, допомагала і пораненим, робила перев'язки. А потім подавала дані про енкаведистів, була зв'язковою провідника «Бурлаки».

Пам'ятаю, 1949 року до Стрілок приїхав з Київського НКВД великий чин. Він наказав, щоб із Тур'є енкаведисти привели усіх неблагонадійних до Стрілок. Нас було близько сорока людей. Закрили нас до стайні, де коні стояли. Усіх, кого брали на допит, дуже мордували. До мене черга не дійшла тільки тому, що мене ще з однією дівчиною змусили різати дрова. Там не було аж такої охорони і нам вдалося втекти. Адже просто морили людей голодом. У тій стайні за три дні нам не дали навіть кусочка хліба.

Коли зустріла свого провідника «Бурлаку», розповіла йому все. Вислухав, як знущаються над нашими людьми.

А після того провідник «Оріх», який перебував на наших теренах, зробив за-сідку і коли отой високий чин від НКВД їхав зі Стрілок до Старого Самбора, всю колону машин посікли з кулеметів. Вбито і головного начальника.

Енкаведисти лютували. Розпочалися облави. Забирали усіх підряд. Багато хлопців-повстанців із нашого Тур'є загинули тоді у боях. А одного енкаведистам таки вдалося взяти живим. То був Янко Хабель (псевдо «Гром»). Його замордували у Дрогобичі. Тоді ж заарештували й мене. Я побачила Янка у Дрогобицькій тюрмі НКВД. Мене вели на допит, а його – з допиту до камери. Змогли тільки переглянутися. Все його обличчя було чорне від побоїв і крові, важко й упізнати.

Хочу теж згадати і бойових побратимів із Косівщини. Це Петро Мельник («Хмара»), політвиховник Назарій Данилюк («Перебийніс»), сотенний Дмитро Білінчук («Хмара»). Петро Мельник загинув у нашому селі, в Тур'є. Він і мій сільчанин Василь Маличкович («Гайовий») заночували в одній хаті, на краю села. Знайшовся «сексот», який доніс. Енкаведисти обступили хату й запропонували героям здатися. А потім хату підпалили. Хлопці відстрілювалися, а потім підірвали себе гранатами.

А ще пригадую, як у лютому 1948 року люди йшли з церкви. А ззаду надійшли енкаведисти, що прямували на облаву, і без жодного слова відкрили вогонь. Застрелили шістьох невинних людей. А сьомого - мого сусіда Івана Кузлина тяжко поранили. Він помер у Турці, в лікарні.

Отак московські кати знущалися над нашим народом. Убивали навіть за те, що люди ходили до церкви.

Маємо про все те пам'ятати. Й не допустити, щоб на нашій землі знову панували вороги. Ми повинні бути господарями у рідному краї. І не маємо, права забувати про тих, хто боровся за Україну й віддав життя за її незалежність. А тому наш обов'язок, принаймні, обрати до Верховної Ради справді свідомих українців, патріотів, які, як і ми, свято шануватимуть пам'ять про героїв УПА і зроблять усе, щоб ці герої були пошановані й визнані на державному рівні, як вони цього й заслуговують.

Марія Григор, учасниця визвольної боротьби, зв'язкова Української Повстанської армії, газета «Нафтовик Борислава»

Żywi dla tych, którzy odeszli

Do roku 1939 mieszkało tu większość Polaków, bo to była Polska. Losy wojny i powojenne lata wymiotły Polaków z miasta. Została nas garstka... no i mogiły. Jako pamięć, że byliśmy tu i jesteśmy.

Opuszczone polskie mogiły wołają o pamięć i poratunek. My to słyszymy i staramy się, aby ślady polskości nie zginęły w Truskawcu. Wspólnota polska wzięła pod opiekę ostatki polskich grobowców i nagrobków. W listopadowe dni znicze zapłoną na „niczyich” grobach.

Szczególnie udała nam się akcja restauracji ogromnego grobowca (5x6m) z obeliskiem z różowego piaskowca zasłużonego dla miasta Władysława Dębowskiego, który na własne koszta pobudował i utrzymywał w mieście sierociniec dla chłopców, dając im utrzymanie, naukę początkową i fachową (stolarze, ślusarze, krawce), dając im chleb na drogę życia, ucząc uczciwości, historii i kultury polskiej.

Ze szczodrej zbiórki miejscowych Polaków, przy pomocy Wiceprezesa Zarządu Głownego Towarzystwa Miłośników Lwowa i Kresów Południowo-Wschodnich (TMLiKPW) pani Danuty Śliwińskiej z Bydgoszczy i dzięki gratisowej pracy rodziny Szczerbininych i naszej posilnej pomocy w ciągu roku stanął wspaniały grobowiec Dębowskich, w którym spoczywają jeszcze dwóch lekarzy i siostra zakonna.

Był odnowiony i nagrobek ojca Józefa Sasa, długoletniego dyrektora i profesora gimnazjum.

Oporządzone zostały z krzaków i mchu i inne polskie groby.

Na cmentarzu tym śpią snem wiecznym nieznajomi nam lecz bliscy Rodacy bez opieki najbliższych już około 70 lat.

Czas, wojna i nieuczciwi ludzie zburzyli grobowce, nagrobki, napisy, a większa ilość grobów to poprostu niewielkie pagóreczki bez krzyża.

Dużo zniczy zapłonie na polskich mogiłach w dniu Wszystkich Świętych, ksiądz proboszcz pomodli się z nami za ich zapomniane dusze.

Udało sie odczytać tylko 18 nazwisk pogrzebanych. Może gdzieś są rodziny – podajemy spis odczytanych pochowań.

1. Władysław Dębowski, fundator sierocińca w Truskawcu

2, 3. Kazimiera i Tadeusz Targowscy

4. Rozalia Bierońska – siostra zakonna

5. Ojciec Józef Sas, jezuita, długoletni dyrektor gimnazjum

6. Ksiądz Karol Peltz, proboszcz i kanonik z Kotzmania

7. Władysław Mazur – dziecko

8. Julia Beck

9. Józef Czapla

10. Stasio Mazur – dziecko

11. Stanisław Ząbik

12. Stefania Kohut

13. Karolina Engleder

14. Marjan Sznajder

15. Wiktor Towarnicki

16. Józefa Ustianowska

17. Czesław Baran

18. Ludwik Mochowski

Wieczne odpoczywanie racz im dać Panie, a światłość wiekuista niechaj im świeci.

Dzięki zaangażowaniu pani Prezes Polskiego Kulturalno-Oświatowego Centrum im. Rajmunda Jarosza w Truskawcu Eugenii Dąbrowskiej i wszystkich Polaków naszej wspólnoty polsko-ukraiński cmentarz przy ulicy Drohobyckiej w Truskawcu w te listopadowe dni będzie jaśniał od zniczy i modlitwy nasze popłyną do Boga.

Bardzo chcemy przekazać tradycje narodowe młodemu pokoleniu Polaków.

Halina Zaborowska, m. Truskawiec

Ти молодий та активний? …Не сіпайся!

Шановні читачі, ви пам’ятаєте цілу низку перипетій, які виникли із діяльністю громадських активістів щодо вандалізму над пам’ятником Івану Франку? Тут на захист стала ціла ініціативна група «За відродження пам’ятника Івана Франка», до якої увійшли декілька громадських організацій, серед яких були і ми – ГО «Молода душа». Тільки шкода, що громадські ініціативи беруться в Трускавці на штик, а за свої погляди влада погрожує міліцією і обзиває наших членів «малолітніми дітьми», робить несподівані набіги, ніби азіатське військо монголо-татар. Ви знаєте, чому роблять галас і втягують молодь в це? Прийшов благодатний час напередодні виборів, де нас діймають і припирають до стінки, аби ми показали свої зуби. Але ми є християнами і троє наших членів вчаться на семінаристів чи є членами Школи християнських аніматорів, і ми проповідуємо зовсім інші цінності, які не мають бути пов’язані із насильством. Але той вихор безпідставних звинувачень міської влади, навішування на нас ярликів «малолітні діти Грицака», приниження в Інтернет-просторі є просто обурливим. Звісно, всі ми є діти. діти Божі, може це вони мали на увазі? Однак, нам вже за двадцять, і всі ми маємо вищі освіти, на відміну від великошановного пана Шумина, який у наклеєних листівках вбачав порушення нами правил благоустрою. Чи може хтось без вищої освіти трактувати норми українського законодавства в правильній формі?

Тільки цікаво, як ми порушили це законодавство, якщо клеїли їх в рамки інших листівок – Народного дому, з Дня міста. То комусь можна, а нам ні? Чому молодь роблять в Трускавці ворогами і перекручують інформацію, кидають в бруд політичних баталій, стежать за нами? Ми ж в цій ситуації керувалися наміром захистити сквер і з допомогою волонтерів облагородити його. Чи це був злочин – захистити наше місто від посягань нової забудови? Шановна громадо, як кажуть в церкві «будьте уважні», влада міста щось вам за кілька днів обов’язково знайде, щоб приспати вашу пильність. Тільки просимо Вас одне – не будьте байдужими до долі міста, яку вершать чомусь не патріотичні почуття, а власні амбіції, влада, яка в місті комусь приносить ваші гроші до невашої кишені. І наостанок, наша ініціативна група «За відродження пам’ятника Івана Франка» виконала обіцяне: пам’ятник Франку стоїть, а скверик не відданий в чужі руки, є ще трішки де посидіти і прогулятися з дитиною. Уявіть собі: нас хотіли позбавити повітря, а його кожного року все відбирають під готелі та стоянки. Тепер прошу Вас, зловіть себе на думці, кому вигідно забирати в нас лишній ковток життя?

ГО «Молода душа»

Офіційний коментар старости Дрогобицької духовної семінарії Андрія Лоїша, учасника громадської організації «Група творчої молоді «Youngsoul»:

Дорогі брати і сестри. У мене як людини, що обрала духовний сан, просто немає слів, щоб прокоментувати те, що відбувається. Ми свідомо і незаангажовано розпочали акцію за відновлення пам’ятника Івану Франку, саме тому виготовили і розповсюджували листівки із закликом відновити історичну справедливість. Ми громадянсько активна молодь, можливо єдина сила у суспільстві, яка не є байдужою до наболілих проблем. А те, що нам перешкоджають втілювати демократичні права і свободи у життя, свідчить лише про одне. Про те, що трускавецька мерія не підтримує молодь, не зацікавлена у сприянні молодіжних ініціатив, а найгірше – бачить майбутнє молодих активістів не у керівництві державою, а за ґратами в’язниці. Яку ж Україну ви хочете будувати, якщо не маєте елементарної поваги до підростаючого освіченого покоління, за яким майбутнє України?

До теми. Роль молоді у розбудові демократичного суспільства

Загальновідомо, що молодь являє собою той концентрат енергії і творчості, який життєво необхідний кожному без винятку суспільству. Адже лише молодим, нічим не обмеженим, незакомплексованим людям можуть прийти в голову такі геніальні думки, які докорінно змінять історію однієї або декількох держав, а можливо і всього світу. Щоб не піддаватися пустим балачкам, наведу лише один приклад: Стів Джобс заснував компанію Apple після того, як покинув навчання у коледжі, і на даний час торгова марка Apple являється легендарним брендом, а прибутки, що приносить компанія державі США у вигляді податкових зборів, перевищують позначку у сотень мільйонів доларів. Очевидно, що кожній владі вигідно і стратегічно важливо є всіляко підтримувати молодіжні організації, рухи й ініціативи. Адже саме у такому середовищі народжуються ідеї майбутніх Apple, Microsoft і т. д. Очевидно, що трускавецька мерія є до болю недалекоглядною структурою. Адже, як видно, своїм завданням вона ставить викорінення молодіжних ініціатив, які так і чи інакше суперечать курсу міської влади. Сумно є спостерігати за такими діями, тож будемо надіятися, що крихта сумління проснеться у ясновельможних керівників міста і вони вибачаться за свої зухвалі і незаконні дії перед молодіжними організаціями.

Василь Яворський

Право на достатній життєвий рівень та соціальний захист для інвалідів: можливості та реалії

У жовтні 2012 року в рамках проекту “Право має перемогти”, який здійснюється за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні, відбулася перша, із запланованих трьох, робоча зустріч.

У ній взяли участь керівник Дрогобицького добровільного товариства захисту дітей-інвалідів “Надія” Ірина Дзюрах, кандидати у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу № 121, депутати Дрогобицької та Трускавецької міських і Дрогобицької районної рад, керівники громадських організацій, журналісти.

Метою зустрічі було обговорення права людей з інвалідністю на достатній життєвий рівень та соціальний захист в рамках задекларованих законів України, актів та Конвенції про права інвалідів. Наріжним каменем для людей з інвалідністю всіх категорій є рівень отримуваних ними соціальних виплат та рівень вартості найнеобхідніших для них послуг: медичних, транспортних та житлово-комунальних.

В основному на зустрічі мова зайшла про неправомірність підвищення тарифів на комунальні послуги в Дрогобичі та про фактичну відсутність пільг для певних категорій людей з інвалідністю, а найбільше для дітей-інвалідів, інвалідів з дитинства, не сприяння їм у наданні елементарних послуг.

Так, Ірина Дзюрах наголосила на тому, що було багато звернень до міських та комунальних служб з пропозиціями змінити підхід до обслуговування як дітей-інвалідів, так і для неповносправних людей загалом, до влади щодо нарахування тарифів та надання пільг, але ті не реагували. Для таких дітей передбачена система пільг, які мають виноситися на розгляд та затвердження місцевого самоврядування, але фактично нічого не робиться з цього питання, і пільг як таких нема. Насправді, незначні пільги мають сім’ї, де два і більше інвалідів. Якщо навіть лежачий інвалід один вдома (а маємо такі приклади в Дрогобичі), то жодних пільг у нього нема. Вона також звернула увагу присутніх на той факт, що громадські організації, будучи неприбутковими, платять за комунальні послуги як комерційні структури. З досвіду співпраці з ГО з інших міст місцева влада завжди закладає такі витрати громадських організацій у бюджет міста, і вони мають чим платити, але у Дрогобичі наразі цього немає. Організації самостійно вишукують кошти. За словами Ірини Василівни, міська влада Дрогобича виділила на діяльність Товариству “Надія” цього року шість тисяч гривень, але наразі ці кошти ще не надійшли.

На зустрічі виступили:

- Богдан Юзефів, керівник громадської організації “Дрогобицька громада”. Він, що називається, зуби з’їв на проблемі боротьби проти підвищення тарифів та на якості пропонованих послуг. Саме Богдан Юзефів рік тому організував збір необхідних документів, коли влада таким самим чином підвищила тарифи на комунальні послуги. Антимонопольний комітет визнав рішення влади незаконним. Тоді через суд вдалося відмінити цю постанову і встановити справедливість. На думку Богдана Юзефіва, саме дітям-інвалідам слід надати перевагу при розгляді пільг у комунальних тарифах.

- Віктор Возняк, кандидат у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу № 121. Він вважає, що міська рада повинна знайти кошти, економічно обґрунтувати тарифи, і вже мешканці вибиратимуть послуги, а не платитимуть не знати за що. При цьому, на його думку, сім’ї, де є діти-інваліди, взагалі повинні бути звільнені від оплати за комунальні послуги.

- Хосе Турчик, громадський діяч. Він навів приклад 22-річного молодого чоловіка, який отримав інсульт. За діючими нормами, лікування мало би бути безплатним, бо мова йде про інваліда першої групи, проте лікарі за послуги брали гроші, скажімо, за рентген. Також, на його думку, комунальні підприємства не повинні надавати виключно всі послуги, їм треба зосередитися на чотирьох-п’яти основних. Іншими повинні займатися приватні структури. Це буде взаємовигідно, адже владі не доведеться вишукувати грошей для комунальників, а послуги для людей будуть дешевшими. Він також підтримав думку про те, що треба відстоювати права людей з інвалідністю на достойне проживання та вносити зміни до існуючої системи надання їм соціальних пільг та гарантій.

- Олександр Магльона, голова Асоціації “Нові Горизонти” і редактор однойменної газети, зауважив, що виникає досить безпорадна ситуація, коли хтось сподівається на владу. Існує алгоритм роботи з владою. Влада поводить себе з тарифами, як мавпа з гранатою. Він задав риторичне запитання: “Чи є критична маса людей, готових боротися з владою?”. Що стосується дітей-інвалідів, то, безперечно, саме їм повинні бути надані преференції з боку комунальних служб і влади, яка може відкоректувати ці питання. На жаль, насправді все відбувається з точністю до навпаки. Фактично, діти-інваліди та їхні батьки залишені віч-на-віч зі своїми проблемами.

- Михайло Ваврин, депутат Дрогобицької міської ради, Ігор Пілько, депутат Трускавецької міської ради, Іван Томенюк, депутат Дрогобицької районної ради, зауважили у своїх виступах, що проблема забезпечення людей з інвалідністю, використання ними своїх прав на повноцінне життя, як зокрема і надання пільг для дітей-інвалідів є дуже актуальною, але влада належним чином не вивчає цього питання, не надає йому уваги. В силу своїх можливостей вони займуться цими проблемами.

- Святослав Грабовський, кандидат у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу N121, розповів про трускавецький досвід боротьби з владою щодо підняття тарифів, адже сам безпосередньо брав у цьому участь. На його думку, діти-інваліди потребують найпершої турботи з боку влади, а місцеве самоврядування має право саме встановлювати, чи потрібно брати плату за комунальні послуги саме з цієї категорії людей, як і розглянути питання виділення бюджетних коштів для громадських організацій.

- Ігор Хом’як, керівник комунального підприємства “Дрогобичтеплокомуненерго”, зупинився на проблемах теплової політики в місті. Він також підтримав позицію учасників зустрічі щодо надання пільг інвалідам у сплаті ними комунальних тарифів та сприяння у відстоюванні ними своїх прав, як рівних членів нашої громади.

За підсумками зустрічі було прийняте рішення, за яким депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин і керівник громадської організації “Дрогобицька громада” Богдан Юзефів мають підготувати питання на сесію Дрогобицької міської ради про неправомірне підвищення тарифів. Декілька пунктів у проекті рішення має бути присвячено захисту прав людей з інвалідністю та дітям-інвалідам особливо. Зокрема, мова йтиме про те, що пільги зі сплати комунальних послуг надаватимуться не лише тим сім’ям, у яких є два і більше інвалідів, а й тим, де є один інвалід. Депутатам запропонують переглянути всі норми та акти, що відносяться до людей з інвалідністю та які прийняті і використовуються в Дрогобичі без змін уже понад 10 років. Змінюється влада, депутати, закони державного рівня, змінюються потреби людей, але нічого не змінилося в тих напрямках реального життя інвалідів, які виносяться на розгляд органів місцевого самоврядування. І це добре видно, коли промоніторити всі питання, які впродовж багатьох років розглядались і нині розглядаються на сесіях Дрогобицької міської ради – жодних рішень, жодних пропозицій, жодних змін. Таке враження, що і інвалідів нема, і проблем немає.

Учасники зустрічі прийняли рішення змінити цю ситуацію і погодилися обговорити стратегію уже конкретних дій на наступних зустрічах.

Анатолій Власюк

Колись близький, тепер такий далекий Ісус Христос

І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів,і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам! (Об. 3:14-22).

 Існують три температурні виміри, відомі усім від малого до великого. Всі знають, що таке холодне, гаряче та літепле. І також усі знають та розуміють такі народні вислови як «ні риба, ні м’ясо» чи «ні холодний, ні гарячий». З цих слів можна зрозуміти, що людина безініціативна, і ти не знаєш, чого від неї очікувати або як із нею працювати чи розмовляти.

Під висловом «теплий християнин» мається на увазі неістинний християнин, нібито не з числа тих, які знаходяться у глибокому заблудженні чи явних грішників, проте і до Господньої науки відноситься з «прохолодою». Перебування у духовному дріманні є для такого християнина звичайним станом. Іншими словами теплість – це коли збереглася назва «християнин», а суть цієї назви втрачається. Ісус Христос говорив учням і народу, що коли, сіль втрачає свою властивість і перестає бути солоною, вона вже не виконує свого призначення і стає непотрібною. Так само коли християни втрачають свою істинну сутність – вони втрачають владу, силу та своє покликання від Ісуса Христа. Носити просто назву «християнин», але втратити свою сутність – це відступлення від чистої Євангелії. «Бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке» Рим. 1:21-32.

Сьогодні багато християн, які мали гарячі серця та були близько з Ісусом Христом у спілкуванні, продали Христа за «юдин гріш», тобто проміняли Його цінності та інтереси за ради власного збагачення та власної користі. Християнство досить сильно піддалось впливу зі сторони цього світу, і багато хто пішов на компроміс із законами цього світу, які нав’язав диявол. Комусь сатана запропонував хліб, комусь владу, комусь багатство - і тим самим звабив тих, які любили Христа. Ні, це не вигадки - це правда. Ось тільки деякі приклади колись колискової пробудження, Європи. Гомосексуалізм, який поширюється і винищує населення багатьох, колись християнських країн. Це також і диявольська гуманність, яка закрила рот багатьом християнам тим, що гріх почали називати помилкою та змирились з гріхом, який прийшов у помісні церкви, багатьох з яких сьогодні, на жаль, вже немає, залишились лише пусті будівлі, які нагадують про те, що колись тут збирались християни. Все виглядало добре і, напевне, ніхто не підозрював, що така могутня Європа з її високими моральними стандартами та повагою людської гідності стане мертвою через гріх, на компроміс з яким пішло європейське християнство.

Сексуальна свобода, якої так сильно бажали і думали, що це добре, привела до блуда в якому сьогодні захлинається населення європейських країн. Одностатеві шлюби і ув’язнення тих, які заявляють, що це гріх. Сьогодні узаконюється беззаконня, а це велика мерзота, і за це на людей чекає духовна смерть, яка сьогодні крокує європейськими державами.

 Це все сьогодні стає також близьким і до нашої країни, це вже поряд, і нам потрібно пильнувати про те, щоб бути гарячими християнами, щоб не стати теплими і не забути Ісуса Христа. До християн приходить духовний сон та лінь, які потрібно усіма силами гнати від себе, тому що ці речі призводять до духовної смерті. В багатьох християн на Україні також холоне любов до Господа. Перестають ходити в Божий Дім, кидають служіння Богу, змінюючи його на бізнес. На молитовні служіння в багатьох церквах із 100% приходить всього лише 10-20 %. Ті, які раніше говорили людям про Ісуса Христа, замовкають, розчаровуючись.

 Але благодать Божа - більша за гріх і беззаконня! Бог завжди на стороні праведників і, якою б сумною не була статистика, Боже Царство та Божі принципи – це те, чого потрібно прагнути у житті понад усе. Виконувати Божу волю - ось для чого дане нам життя. Не йти на компроміс з гріхом, навіть коли щось втрачаєш. Бути готовими заради Христа постраждати і навіть до смерті – це є сутність кожного християнина. Посилена молитва та дія в ім’я Ісуса Христа, єдність християн різних конфесій у боротьбі проти беззаконня. Чого нам боятись, адже ми жителі Божого Царства? Кого нам боятись, якщо на нашій стороні сам Господь? Чи є щось цінніше за Ісуса Христа та Його вічної любові до нас?

Ці страждання, які ми переносимо на цій землі, є тимчасовим, явищем, ми підемо звідси. Питання у тому, що ми залишимо тим християнам, які будуть після нас. Лінь чи старанність у служінні та молитві, любов до Бога чи теплість у відносинах із Ним, мовчання чи крик та відкрита боротьба із гріхом? Що ми можемо залишити після себе? Є ще одне питання: як ми будемо дивитись в очі Ісусу Христу, який помер за наші гріхи та дав нам приклад, як поступати? Якщо тут, на землі, ми можемо пояснити, що так то і так пішов на компроміс, бо такий закон прийняли, чи так буде краще для мене чи для моєї родини, там при зустрічі з Ісусом ми не зможемо оправдатись або збрехати. Час є тут, на землі, поки ми ще живемо. Час боротися за Євангелію навіть до кайданів, а цей час вже наближається! Час зкинути з себе гріх, визнати та відректись від темних справ і бути чесним перед Богом та людьми. Ісус Христос є Переможцем, який переміг пекло і смерть, переміг усіх земних правителів та диявола. Він є Найвищим і сьогодні говорить до нас, християн, не до світу, а до кожного, хто вірує у Нього: «Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!» Об. 3:19-22

Руслан Цехмейстер

 



Создан 18 окт 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником