Трускавецький вісник №139 (518) від 13 листопада 2012 р.

 

Трускавецький вісник №139 (518) від 13 листопада 2012 р.

13.11.2012



 

У номері: Крамар нікуди не йде й каже, що буде тепло; Трускавецька «франкіана» триває; Дрогобич має Генплан; Вулиця Шевченка – чи бути їй пішохідною; Інтерв’ю з Петром Нестерівським, Яремою Маринюком та Іваном Павликом; Дозвілля.

Новини Трускавця та регіону

Коли сесія?

За попередніми даними, чергова сесія Трускавецької міської ради відбудеться 29 листопада. А 23 листопада 2012 року о 10.00 відбудеться засідання XLIII сесії Бориславської міської ради VI демократичного скликання.

Власна інформація

Краще гірка правда

Те, що в місті підтримується чистота і порядок, ніхто заперечувати не стане. Але, на жаль, є ще чимало таких "дрібниць", які так чи інакше, а впливають на стан, імідж міста як досконалого, чистого, і впорядкованого. Ось про ці "дрібниці" і ведемо розмову із заступником міського голови Трускавця Петром Васильовичем Нестерівським.

- Петре Васильовичу, у газеті "ФКП" ми неодноразово піднімали питання про стан доріг, тротуарів, міжбудинкових територій, автобусних зупинок, дитячих майданчиків. Однак, якогось реагування з боку влади на порушені у цих публікаціях факти немає. Принаймні, нам відповіді не надходило. Наприклад, ще у липні ("ФКП" № 26) ми писали про автобусну зупинку на майдані Чорновола, що біля податкової інспекції. Ця інформація була опублікована і в електронному виданні "Трускавецький вісник" від 12.07.2012 року. І на цей сайт поступило чимало відгуків. Одні вважають, що така стоянка має бути тільки на автовокзалі, з якого зробили "шанхай". Іншим до вподоби була зупинка біля залізничного вокзалу, Є дописувачі, які вважають, що зупинка біля податкової, це "не автостанція, а чудо з ломбоша. Які газди, такі й лаштунки. Соромились би приїжджих, курортників. Ні присісти ніде, ні по нужді сходити!". А ще один чоловік пише: "А що владі наше здоров'я?… Давно пора цю зупинку ліквідувати, перенести, де була стара автостанція". Окрім цього, вважають трускавчани, ця зупинка чи стоянка небезпечна ще й тим, що розташована поруч потужної трансформаторної підстанції. Ось такі відгуки і побажання. А що ви, Петре Васильовичу, думаєте з цього приводу?

- Ці проблеми виникли у той час, коли до нас звернулися мешканці, щоб перенести зупинку з району залізничного вокзалу. Ну, по-перше, тендер проводила обласна державна адміністрація. Це перевізник не наш, а дрогобицький. І кінцевою зупинкою попередній міський голова погодив таке місце. Санстанція підтвердила, що там були перевищені шуми і визнає звернення мешканців, які там проживають, обґрунтованими вимогами, тому і запропонували міській раді розглянути можливість перенесення цієї зупинки з району вулиці Воробкевича. Крім цього треба сказати, що на вулиці Воробкевича, де була зупинка, ця земельна ділянка знаходиться в оренді одного з підприємців міста. Тобто, це не є земельна ділянка громади. Що говорить закон? Він говорить про те, що кінцевою зупинкою для автобусів міжміського сполучення є автостанція. На мою пропозицію виконком вносить зміни і погоджується з такою справою. Бо згідно Постанови Кабміну України для автобусів сполученням Дрогобич-Трускавець кінцевою зупинкою є автостанція, а по місту їздять внутрішньоміські наші маршрутки. Виконком прийняв таке рішення, яке, гадаю, вам було відоме. Але цим рішенням не були задоволені наші мешканці і тому вони наполягали на його перегляді. Ми виїхали з держінспекцією, з перевізниками і почали опрацьовувати місця між автостанцією і залізничним вокзалом. Один із варіантів, на який погодилась автоінспекція та схвалила комісія з безпеки руху, це місце, де сьогодні воно є.

 Це компромісне рішення схвально зустріли мешканці. Хоча воно в якійсь мірі незаконне. Законне - автостанція, У протоколі стосовно нової зупинки йшлося і про її облаштування. Тобто, кінцева зупинка мала би мати навіс, мала би мати туалет. І тому ті зауваження громадян, що зупинку ми не облаштували, є справедливими. В чому є проблема? Ну, перше, що в цьому районі, де в даний час люди стоять (кінцева зупинка дрогобицького автобуса), ця земельна ділянка є в оренді підприємця міста, який мав намір збудувати там кінцеву зупинку. Ці наміри він оголосив тоді, коли брав в оренду цю земельну ділянку. Це ще було раніше, не при нас. Треба сказати, що ця ділянка землі не є такою особливо цікавою в плані будівництва. Там є РП-2. Це є сильний, дуже потужний об'єкт ПАТ "Львівобленерго", де зводяться всі високовольтні електрокабеля. І на даний час він (орендатор) не отримав добро на це будівництво. Я з ним розмовляв останній раз десь два або три дні тому. Він цієї теми не залишає, і готовий профінансувати і будувати цей навіс, туалет і ще якийсь там магазинчик. Та це його справа. Ми ж то не маємо впливу щось там зробити, бо ця земельна ділянка, я уже говорив, років три чи скільки є в оренді. Це є перша причина, що завадила нам облаштувати цей майданчик. Другою причиною є чисто законодавчі документи, які регламентують порядок встановлення тимчасових архітектурних форм. Їх колись називали малі архітектурні форми. Тобто кінцева зупинка - це не буде нове капітальне будівництво, а тимчасова споруда. От сьогодні буде засідання депутатської комісії, яка розглядатиме питання, як у Трускавці законодавчо врегулювати розташування об'єктів тимчасових форм. Адже Постанова Кабміну передбачає, що в першу чергу ця земельна ділянка має бути в когось у власності. А ми не маємо підстав вилучити ту земельну ділянку від того, хто її взяв. Він обіцяє, що буде там робити цю кінцеву зупинку, та на сьогоднішній день я бачу, які причини цьому заважають. Головна з них - "Львівобленерго" не дозволяє це робити. Яким чином ми вийдемо з цієї ситуації? Я взагалі пропонував, щоб такі зупинки, як ми зробили, їх треба було спочатку облаштовувати, а пізніше відкривати. Тому вважаю, що цю зупинку треба було ще якийсь час тримати на автостанції кінцевій що на вулиці Дрогобицькій, а тут зробити, так як треба, і це би було по-господарськи. Але ще раз наголошую, що саме мешканці міста звернулися з пропозицією відмінити це рішення і більшість членів виконкому проголосувала за нього. Я залишаюся при своїй думці, що для людей треба створити належні умови. Ну, не може бути кінцева зупинка без накриття, без туалету.

- Згоден з вами, тільки є один момент. Навпроти цієї зупинки через дорогу є пустир, на якому не раз відстоюються автобуси. Я би сказав, що це місце непогане для облаштування нормальної зупинки для автобусів Дрогобич-Трускавець. Як ви вважаєте?

- Я вам сказав, що ми розглядали дуже багато варіантів, коли прийняли рішення про перенесення зупинки, що була біля залізничного вокзалу. Це місце, про яке ви кажете, було першим, бо там є можливість розвернутися, є місце для облаштування критої стоянки. Перевізник сам виявив бажання зробити за рахунок своїх коштів об'єкти, які призначені для обслуговування пасажирів. Та виявилося, що і ця земельна ділянка має власника. Отже, якщо земельні ділянки є у власності, то влада може тільки вести з власниками розмову…

 Я розумію, якби проект облаштування цієї території був цікавим, інвестиційним, ми могли б запропонувати його власнику його ж території. Але я не бачу, що там є якийсь інтерес, хоч земельна ділянка велика, вона дійсно хороша і годиться для такої зупинки. От не було би сьогодні орендаря, на земельній ділянці якого зараз є зупинка, тоді можна було б вести мову з цим другим орендарем, що має пустир. Та орендар, де зараз є зупинка, надіється, що йому таки дозволять облаштувати цю територію, поставити приміщення.

 - Зрозуміло. Але ж цей пустир роками уже не задіяний. То чому б не попросити його власника повернути цю ділянку місту, раз він тут нічого не робить?

 - Така розмова з ним була, але бажання віддавати цю землю місту він не має. А повернути її просто так ми не можемо. Ці справи, як правило, йдуть у судовому порядку. Тобто, вилучення не йде за згодою. Але на наступний рік, коли він прийде за згодою продовжити термін оренди, тоді депутати можуть прийняти зовсім інше рішення. Але на це треба чекати.

 - Повідомляли ми і про пошкодження зупинки на вулиці Данилишиних, що біля міської лікарні. Відомо, ви її уже відремонтували, але що там сталося?

- Зупинка на Данилишиних була у дуже поганому стані. Ми зробили ремонт. Долучилися до цього один підприємець міста, який дав лавки, а наше комунальне підприємство "Парк курортний", викинуло стару плитку і зробило замощення. І все було нормально. Та десь через пару днів мені дзвонить голова і каже, що там руїна. Виявляється, там побешкетували діти і все розвалили. Відразу ми не ремонтували цю зупинку, бо це не є планові витрати, і коштів на це не було. Знаємо, що це викликало невдоволення мешканців, бо цією зупинкою користуються пасажири особливої категорії. Але ми цю проблему зняли. Нам допоміг наш депутат Богдан Габшій, якому треба подякувати, та працівники КП "Парк курортний", які добре тут попрацювали. Вклав свої кошти і Юрій Терлецький. Це я вам кажу так, як є.

- Мешканці будинку №9 на вулиці Данилишиних нарікають на поганий стан під'їзної дороги, відсутність лавочок у зеленому сквері та пошкоджений дитячий майданчик.

- Це будинок, який колись будував пансіонат "Південний". Це уже більше тридцяти років, як цей будинок експлуатується. І не дивно, що ті під'їзні шляхи, які ми називаємо внутрішньобудинковими, не виносять жодної критики. Це сталося не сьогодні і не вчора. Будинок був зданий в експлуатацію у 1977 році. Я приїхав сюди на переддипломну практику і пригадую, як цей будинок заселяли, як експлуатувався. На превеликий жаль, експлуатуючі організації практично не вклали там жодної копійки. Минулого року ми зустрічалися там з людьми, Руслан Ярославович сказав, що від фірми "АРКО" дає лавочки, гарні лавочки. Та їх не було де поставити. Цього року ми зробили добру справу, все-таки вулицю Данилишиних капітально відремонтували. Це комунальна дорога, яку ми зробили. І я мав величезну надію, що Стрийське будівельне управління стане спонсором і проведе замощення цієї території. Та вони не змогла цього зробити лише по тій причині, що на сьогоднішній день це є кошти субвенції з державного бюджету, і понад 800 тисяч гривень ми їм винні за виконану роботу. Тобто, якби я профінансував їм те, що уже зроблено, то вони би нам і помогли, чесно говорячи, зробити цю прибудинкову дорогу. А оскільки організація зробила дорогу за свої гроші, то скаже, ну, за які ж кошти можна зайти туди робити. На наступний рік міський голова планує запропонувати депутатам при формуванні показників бюджету 2013 року передбачити кошти на ремонт внурішньобудинкових доріг та ігрових майданчиків для дітей. Бо скажу вам відверто, ніхто не може пригадати, коли міський бюджет передбачав кошти на такі роботи. З цією метою зараз проводиться інвентаризація дитячих майданчиків.

Ще є один варіант. Там є депутат міської ради Володимир Чапський. Він є членом бюджетної комісії і він підтримує ці пропозиції, що на ремонт прибудинкових доріг треба виділити кошти з міського бюджету. Я сказав, що там, крім цього є ще підприємці. Є "Рукавичка", з другого боку є "Меблі", продуктовий магазин, і ми, як і в багатьох інших випадках, використовуємо такі моменти залучення коштів тих підприємців, які господарюють в цих будинках на цій території.

Ось, для прикладу, підприємці фінансують замощення паркової зони, біля дерев'яного ринку, за їхні кошти буде викладено доріжку біля вілли "Старий Відень". Тобто є люди, які розуміють позицію влади, допомагають, бо у нас сьогодні нема грошей. А у випадку по Данилишиних,9 підприємці відмовилися надавати допомогу. Можливо у них нема таких обігових коштів, як і в Стрийському управлінні. Виходить, що зараз надія на самих себе. Попробуємо на наступний рік ці зауваження врахувати.

- Знову ж таки, навпроти цього будинку на вулиці Данилишиних,9 падає підпірна стінка. Чи будете давати їй ради?

- Знаєте, те, що відноситься до аварійної ситуації на об'єктах житлово-комунального господарства, це для мене сьогодні є, як вам сказати, білий сніг на зеленому листі. Я, наприклад, ніколи не знав, що в Трускавці є стільки вітхих і аварійних будинків. Хоча я давно в Трускавці, але так ґрунтовно не займався господаркою. Сьогодні ми відселили людей з Дрогобицької,23, хоча ще не заплатили КП "Трускавецьжитло", яке виконало роботи. А треба сказати, що роботи виконували без оплати. І знову ж таки, такий депутат міської ради як Наконечний Володимир дуже багато нам допоміг в тому, що "Трускавецьжитло" без попередньої оплати отримало будівельні матеріали для ремонту помешкання, куди відселили тих мешканців. Тобто, не все просто. Зараз є питання Стефаника,4. Давайте зайдемо туди і ви побачите - добрий господар собаку тримає в кращих умовах.

- Про ці важкі житлові умови кожного разу доводиться чути від людей на прийомі у міського голови…

- Так. Це просто жах. Ось ще один факт - житло на Івасюка,9. Це аварійний будинок, з яким я зараз працював разом з експертами із політехнічного інституту. Там були серйозні спеціалісти, професори, які мене вчили. Їх висновки дуже критичні. Цей будинок просто пропадає, руйнується, тріщить. У мене була сьогодні розмова з власником цих приміщень Ярославом Лозою. Він сказав мені про те, що знову ж за рахунок коштів приватних, не бюджетних, буде ліквідовуватися аварійна ситуація на тому об’єкті. Абсолютно те саме на наступний рік нам треба робити по підпірній стінці на Данилишиних, 9. Вона уже в такому технічному стані, що довго не побуде. Подібна ситуація з підпірною стінкою була навпроти Палацу культури ім. Тараса Шевченка. ЗАТ «Трускавецькурорт» дав гарантійний лист і виконав ці роботи. Ви правильно підняли питання по Данилишиних, 9, бо це один з об’єктів, по якому сьогодні є дуже багато зауважень. До речі, по цьому будинку були серйозні проблеми по водопостачанню. Ми поставили там насос. І питання зняті. У будинку ми замінили цього року внутрішньобудинкові мережі. Я говорю, скільки уже ми зробили по цьому будинку, але ще є проблеми з теплопостачання…

- Уже декілька разів голова міської організації ветеранів війни та праці Віктор Бессарабов зауважував, що урни для сміття, які встановлені неподалік їдальні «Пельменна» на Річках треба переставити.

- Ми попросили «Ком-Еко-Борислав» за рахунок власних коштів облаштувати майданчики для збору твердих побутових відходів, і вони це роблять. Це є добра справа, бо ці майданчики були в такому стані, що санстанція постійно робила зауваження. А ми своїх грошей не маємо і «Ком-Еко» пішло нам назустріч, хоч вони не зобов’язані цього робити, але вони підписали договір з міською радою, що будуть це робити. А що для цього повинні були зробити ми? Ми на кожній земельній ділянці проводили інвентаризацію. В першу чергу ми пройшли погодження зі всіма експлуатуючими організаціями. У результаті виявилося, що під майданчиками є вода, є газ, є кабель і т.д. І ми прийняли рішення, що їх треба виносити, бо коли створюється аварійна ситуація, тоді, наприклад, «Водоканалу» треба рити. Або проб’є кабель, то електрикам треба муфту ставити. Тобто, коли ми йдемо з інвентаризацією по кожній площадці, то погоджуємо з експлуатуючими організаціями мережі і у випадку потреби переносимо їх на інші місця. Це перше, що ми розпочали робити по Річках. Раніше все тут було у розваленому стані, а зараз, коли завершені роботи по замощенню, погодьтеся, стало приємніше. Але так тяжко починалося це все. Та згоден, там зовсім не є місце для складування сміття Так, пан Бессарабов зачіпав цю тему, тому що він – ініціативна, небайдужа людина і це треба відмітити. Коли ми з ним зустрілися, я обіцяв це зауваження виправити. Але дуже непросто знайти таке місце. Ми хотіли розмістити ці урни для сміття ближче до «Арніки». Але тут в крик – у нас відпочивальники. Ми вчора прийняли рішення, і отримали добро, що «Ком-Еко» розпочинає замощення території під урни в стороні школи мистецтв. Ми уже погодили місце там і, гадаю, цього ж тижня зробимо там майданчик. Для мене перенесення цього майданчика є принциповим. Але повірте мені, що не тільки Бессарабов є активний. Ми ще самі розуміємо, що нам треба робити.

- Але ж небайдужу людину це болить і нагадування владі про ту чи іншу проблему не зайве…

- Так, крок є і вважаю, ваші пропозиції дуже такі пекучі…

- По ходу теми – тут же, на Річках була колись громадська вбиральня. Зараз це місце, м’яко говорячи, не дуже привабливе…

- Ви знаєте, тема громадських вбиралень на курорті є дуже актуальною, бо знаємо дію «Нафтусі». У місті впроваджується відповідна програма міського голови і в цьому напрямку уже є певні зрушення. Стосовно громадського туалету на Річках, то я на цю тему мав розмову з орендарем цієї земельної ділянки паном Сурковим. Він сказав, що в 2013 році буде розробляти документацію на будівництво нового об’єкта і підтверджує, що в проекті ця вбиральня буде.

- На вулиці Біласа неподалік виходу на перон стоїть напівзруйнована будівля, колишнє кафе. Уже роками ніхто нічого не робить, стіни обсипаються… Було би добре хоча б обгородити його.

- Власник розробляє проектно-кошторисну документацію і в наступному році. Як він нас запевнив, буде братися до реконструкції цього об’єкта. А після вашого виступу в газеті там зроблено певні запобіжні заходи стосовно обсипання стін.

- Ще одна «дрібниця», на яку не звернути увагу не можна. У місті, в курортному парку є багато дерев, з яких звисає сухе гілля. Воно створює небезпеку для людей. Як це питання вирішується в місті?

- Це не дрібниці, а серйозні теми. Гадаю, на це питання вам дасть вичерпну відповідь директор КП «Парк курортний» Іван Петрович Вачко. Але скажу, що міський голова приділяє цьому питанню велику увагу. Наприклад, у парку місце біля «Юзі» гарно впорядковано. Пропоную вам подивитися.

- Обов’язково там побуваю. На закінчення нашої довгої розмови ще одне запитання: у місті відремонтовано вулиці Річки, Данилишиних, йде ремонт вулиці Івана Франка, Воробкевича. А чому до цього часу ніхто не береться за центральну вулицю міста – Тараса Шевченка? Тут і бруківка на тротуарах поруйнована, і асфальтове покриття вкрите ямками. Коли настане черга на ремонт цієї вулиці?

- Значить, наші пропозиції були сформовані на початку бюджетного року. За кошти обласного бюджету розпочали і продовжуємо ремонт вулиці Воробкевича. На це виділено 262 тисячі гривень. За ці гроші ми так багато зараз уже не зробимо, але хочемо зробити тротуари від залізничного вокзалу до кафе на перехресті. Справді, ця дорога потребує невідкладного ремонту, бо по ній йде інтенсивний рух. Та спершу тут треба замінити водопровід , який тече. І це повинен зробити наш «Водоканал» ще цього року, але чомусь вони нас підвели. А є від них гарантійні листи, що «Альфа-плюс» виконає це завдання.. Не виконали, бо «Водоканал» не виніс водопроводу, що в аварійному стані.

Вулиця Данилишиних практично готова. Ми зробили ремонт на Городище, на Мазепи, на Довженка, Лесі Українки і Степана Бандери. Державний бюджет цього року дав нам кошти на вулицю Стебницьку, на Роксоляни, на Гоголя. До речі, цього тижня ми плануємо робити ремонт, лиш би погода дозволила, на вулиці Івасюка. Це теж обласний бюджет. Залучали ми і свої кошти у розмірі 517 тисяч гривень. На наступний рік є дещо більші заявки. Але й цього року ми багато зробили, хоча ситуація з фінансуванням була дуже складною. Скажу вам відверто, що з вересня практично заблоковані розрахунки бюджетного фінансування усіх рівнів. Міський бюджет, обласний, державний практично нічого не фінансують. Тобто, наші підрядники або виконували роботи за рахунок своїх обігових коштів, а вони теж бідні, або брали позику, або ще щось. Наше завдання на сьогодні - розрахуватися, за те, що зробили. Бо на наступний рік, якщо ми цього року не розрахуємося, вони просто не захочуть до нас йти..

- Ну, а як з вулицею Тараса Шевченка?

- Андрію Михайловичу, це питання таке болюче… Я навіть не знаю, як це донести до людей, щоб когось не образити… Ну, ви зрозумійте, колись ця дорога була закрита, стояла там стара наша «Берізка». Коли ми відкрили в центральній частині потужний об’єкт «Міротель», то це уже серйозний рівень. Але серйозний рівень мав би закінчуватися і серйозною позицією. І коли ми приймали ці об’єкти в експлуатацію, оформляли право власності, то було велике прохання міської влади до керівництва ЗАТ «Трускавецькурорт» щодо відновлення дороги, тротуарів, по яких йшла їхня потужна техніка.. Ми розраховували на те, що все-таки Товариство дотримається своїх обіцянок. Нам дали гарантійний лист, міська рада гарно проголосувала, а вони кажуть – а в нас немає грошей. Звичайно, зараз ми обмежили в’їзд, щоб по тих ямах не товктися. Настане зимовий період і ми беремо на себе всі тягарі, але на весні, я так думаю, нам доведеться своїми силами робити ремонт цієї вулиці. У нас були домовленості із ЗАТом про те, що буде замощена територія музею Михайла Біласа. Для них це невеликі затрати, а для нас це дуже важлива справи, бо музей є як візитна картка курорту. Отже, це не тільки проблеми міської влади - замощення цієї прилеглої території. Так, це є дорога комунального значення, співвласником є громада. Але я знову наголошую, що без серйозної підтримки підприємців - дрібних, середніх, крупних, все воно повинні скеровуватися на одну ціль, на одну тему. – творити курорт європейського рівня. Я сьогодні мав розмову з міським головою стосовно вулиці Шевченка відносно фінансування. Можливо ще щось зміниться, але я особисто не вірю. Я дивлюся, що ЗАТ «Трускавецькурорт» зайняв таку позицію, що навіть не знаю, як її назвати …

- Можливо, вичікувальну…

- Ну, що можна чекати, коли ти повинен орієнтуватися на одне – що зробиш своїми руками, то буде. Небесна манна не впаде. Хочу вам сказати, і ви це відобразіть у нашому інтерв’ю, що оцих два роки я просто відчув, як це складно. Але я знаю, що завтра буде складніше. І впевнений в цьому на всі сто… З бюджетом буде складніше, і наше життя буде складніше. А жити треба. Плакати не треба. Нам треба усім разом працювати, нам треба розуміти проблему, як це все об’єднати, і саме головне – як зробити так, щоб люди сказали «дякую». Хоча розраховувати на те, що хтось сьогодні прийде і скаже мені дякую, я не хочу. Я у Дрогобичі в Лужецького працював тринадцять років, дванадцять у Бориславі і я звик робити усе так, щоб було справедливо, щоб це було законно. Ну, а якщо воно не виходить, то не плачу. Я ось сьогодні з вами спілкуюся і бачу, скільки є проблем. Усі вони гострі, невідкладні, правдиві Тому переконаний, що краще почути гірку правду, ніж солодку брехню, тоді ці проблеми легше вирішувати.

Розмову вів Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Від «ТВ». Інтерв’ю записано 6 листопада 2012 р.

Крамар нікуди не йде й каже, що тепло буде

До керівника КП «Трускавецьтепло» Руслана Крамара мене в понеділок, 12 листопада, привели два питання. По-перше, велике прохання мешканців четвертого під’їзду будинку №5 на вулиці Івасюка вияснити, чому у них від початку опалювального сезону нормальне опалення було три дні від сили, а решту часу – холод і сирість в оселях. Та Руслан Крамар – не лише директор комунального підприємства, а й досить відомий в місті та, щоб там не говорили, яскравий політичний діяч, лідер міської «Батьківщини». І останнім часом містом пішли чутки, що у зв’язку з успіхом представника «Батьківщини» Романа Ілика на виборах до Верховної Ради по нашому 121 Дрогобицькому округу, Руслан Крамар залишає марудну трускавецьку комуналку, де купа проблема та кредитів, та й вирушає до Києва допомагати народному депутатові боротися та робити політику чистішою під куполом головного законотворчого органу країни.

- Брехня. Чесно. – одразу спростував ці гіпотези Руслан Крамар і запевнив, що відмовився від посади довіреної особи народного депутата Романа Ілика на платній основі.

В цьому місці Руслан Крамар також висловив щире здивування-обурення і задав запитання мені, яке також просив надрукувати: як я, учасник Помаранчевої революції, можу працювати на Партію регіонів? – Брехня. Чесно. - так само щиро відвертістю на відвертість, і так завелика увага до скромної персони журналіста. Та, зрештою, кожен має право на свою думку в міру своєї політичної розпущеності.

Тому повертаємося до тепла, точніше його відсутності в будинку №5 на вулиці Івасюка. Спершу заступник директора КП «Трускавецьтепло» Наталія Пономаренко запевнила, що жодних скарг на погане опалення в цьому будинку не надходило. Тепловикам відомі проблеми на Стебницькій, 96 та Стуса, 16, де на вихідні 10-11 листопада сталися розриви тепломереж. Причому на Стуса, 16 дуже важкий випадок – труби прокладені на глибині 5-6 метрів, в підпірному насипі, дуже важко докопатися навіть до місця розриву. Та комунальники працюють без вихідних і допізна, щоб ліквідувати проблему.

Пізніше Руслан Крамар телефонує до інженера і таки виясняє, що на Івасюка, 5 також був прорив, але його вже заварили. Тепер там, мовляв, не всі труби розвоздушені – мешканці не завжди пускають у свої квартири. (Мешканці, а це – в основному, свідомі інтелігентні пенсіонери, лікарі, вчителі стверджували, що вони навпаки пускали і викликали самі представників КП «Трускавецьтепло», лиш би в квартирах стало тепло рівномірно і надовго. Мовляв, ще у суботу, 10 листопада викликали слюсаря, який казав відлити в підвалі п’ять відер води, та це не допомогло…) Але, треба сказати, що до кінця дня понеділка, 12 листопада, комунальники таки змобілізувалися (бо ж можуть, коли хочуть, а ще якщо трохи підштовхнути скаргами та посиленою увагою) та знайшли причину відсутності тепла на Івасюка,5 і ситуацію виправили. А ви кажете партії, головне - люди…

Руслан Ярославович запевнив, що взагалі роботою своїх працівників задоволений, а на не завжди якісну подачу тепла впливають багато чинників. Вони старі і добрі відомі: зношеність тепломереж, особливо в найстаріших мікрорайонах Сагайдачного та Івасюка. Навіть якщо труби потроху протягом літа латали-ремонтували, то вони до початку опалювального сезону знову прогнивають. А де тонко, там і рветься… Свою справу в розбалансуванні системи централізованого опалення зробили і «автономними-економники», які робили все з найдешевшими майстрами, відрізали стояки в підвалах без заглушки як хто міг і хто хотів, не думаючи про шкоду для сусідів. З початком опалювального сезону тижні два пішло на те, щоб ліквідувати такі аварійні ситуації. Ще одна традиційна проблема – хронічний брак коштів. «Трускавецьтепло» відповідає за підведення тепла до будинку, і лише з початком опалювального сезону КП «Трускавецьжитло» почало перераховувати тепловикам частку квартплати на обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Відповідно тепер почали перекривати ділянки, які в найбільш критичному стані.

Та на цьому добра воля і відкритість для преси Руслана Крамара не закінчилися. На наступний день він зініціював екскурсію котельнями, розривами та підвалами міста, щоб наочно продемонструвати, в яких умовах і на якому обладнанні працюють тепловики міста. В котельні на Івасюка керівник КП «Трускавецьтепло» демонструє старий котел, який демонтували, і на його місце планують поставити два нові сучасні котли «Колві», що працюватимуть виключно на два садочки – «Ялинку» та «Зірочку». Котли вже закуплені на кошти підприємства, очікують 100 тисяч гривень з міського бюджету на закупівлю допоміжного обладнання. Поки що прилад фіксує витік води в мережі 6 метрів кубічних за годину, при нормі 2,5-4 куба. Значить, явно десь є розрив, хлопці поїхали шукати де…

Не чути, слава Богу, цього року скарг з третьої школи, яка минулого року замерзала в кращому випадку при плюс 15. Сьогодні до навчального закладу підготовлено два шляхи подачі тепла: котельня на Івасюка та модульна котельня спеціально для СЗШ №3 та садочку «Дзвіночок». Руслан Крамар з гордістю відзначив, що котельня третьої школи повністю збудована на кошти підприємства, а це близько 850 тисяч гривень. «От як працюємо, коли ще таке було? А ще й кредит сплачуємо згідно графіку» - хвалиться Руслан Ярославович. До запуску модульної котельні все готово, буквально сьогодні має приїхати на перевірку остання інстанція – служба безпеки газу - та дати дозвіл на введення в експлуатацію.

На Стуса, 16 фотографую справді глибоченну яму, в якій навіть дна не видно. Роботи тут тимчасово припинилися - падає дощ, можливі зсуви.

Наш останній пункт – підвал на Івасюка, 5, де вже все спокійно, сухо і тепло.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Трускавецька «франкіада» триває

Пам'ятаєте, коли сталася прикра подія із падінням бюсту Івана Франка? Зрештою, як не пам'ятати - навколо неї виникло скільки розмов, дискусій та розгорілося чимало інших конфліктів. Опоненти одне поперед одне «дерли на собі сорочки», доводячи, хто з них найбільше любить і цінує Великого Каменяра. Здавалося б після урочистого повернення багатостраждального бюсту у сквер на вулиці С. Бандери усе скінчилося. Так ні, через деякий час опоненти чинної влади встановили поблизу церкви Св. Миколая свій варіант пам'ятника Франкові, звісно, не отримавши від міських чиновників їх «одобрямс». Єдине, чого вони прагнули, встановивши новий постамент, отримати від влади підтримки в організації громадського обговорення, бо хотіли почути думку мешканців про те, де його пасує встановити. Натомість влада відреагувала як завжди тотальною мовчанкою і... своєю версією нового пам'ятника. Тож поки що у стінах міської ради триває візуальне ознайомлення з новою задумкою чиновників, а вже наприкінці листопада на мешканців чекає громадське обговорення на тему розміщення ще одного бронзового Каменяра.

Що тут скажеш? Інколи навіть серйозні, здавалося б, цілком відповідальні люди, поважні особи зовсім втрачають здоровий глузд. Бо при усій повазі до пам'яті нашого Великого митця й Героя нації Івана Яковича така «любов наввипередки» - це вже навіть не смішно. Здається, варто вже було б зупинитися, доки ми не заставили усі більш-менш придатні вулиці та сквери бюстами та статуями Каменяра. Бо у нашому місті е чимало інших історично важливих постатей, котрі заслуговують на вшанування і увіковічення. Узяти для прикладу хоча б Теодора Торосевича. Людину, цікаву і неординарну, від якої бере початок існування нашого курорту. Саме йому ми завдячуємо першим науковим і ґрунтовним дослідженням «Нафтусі» та «Марії». Зрештою саме він першим на Галичині започаткував розвиток науки бальнеології. Невже для нас ця постать нічого не значить? Невже нашим гостям не буде цікаво, побачивши образ хрещеного батька «Нафтусі» дізнатися, більше про історію нашого краю, про досвід науковців, котрим нині ми можемо пишатися?

А скажіть: хіба менше на бронзове увіковічення заслуговує Юрій Котермак? Свого часу, узявши псевдонім Дрогобич (бо є уродженцем цього краю), пан Юрій прославив нашу місцину науковою діяльністю, ставши першим українським доктором медицини. Володіючи енциклопедичними знаннями, живим розумом та непересічними талантами Юрій Дрогобич вільно орієнтувався у філософській науці, астрономії, географії та метрології, був знавцем античної і середньовічної літератури. Саме тому йому довірили важливу посаду ректора відомого Болонського університету. Цей український унікум до того ж був хорошим провидцем, і його праці донині зберігаються в поважних бібліотеках світу. То чого ж його постамент свого часу не зайняв достойного місця хоча б на бульварі, названому на його честь, так само, як на бульварі Т. Торосевича до нинішнього дня не знайшлося місця для вшанування фактичного засновника курорту. Знаючи усе те і розуміючи, які саме процеси відбуваються на теренах міста та в закуліссі міської влади, хочеться, аби якомога більше людей усвідомили: там де усе робиться за принципом «на зло», часто бракує здорового глузду. Тож замість того, аби бігти по колу як зашорені коні, витрачати бюджетні кошти, аби вкотре довести рівень свого патріотизму, чи не краще зробити щось справді вартісне і цікаве на благо нашого міста?

Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»

До теми. Борислав сміється, а Трускавець плаче…

Кого ми найбільше любимо? Своїх батьків, дітей, дружину. Кого шануємо? Своїх митців. Як «вшанували» нашого Каменяра у Трускавці, всі ми пам’ятаємо Пригадую, як розповідала мені моя мама, коли вона після закінчення Другої світової війни повернулася з Німеччини (куди була примусово вивезена фашистами), то разом зі своїми ровесниками поставили п’єсу І. Франка «Украдене щастя»…

І ось нещодавно у нас з вами хотіли вкрасти погруддя Івана Франка. Колись наш земляк написав твір «Борислав сміється». Якщо б він устав з того світу, думаю, написав би продовження – «Трускавець плаче».

Ну а тепер по суті. Після того, як вандали повалили пам’ятник Івану Франку, була створена ініціативна група «За відродження пам’ятника І. Франка». Вона виступила з відповідною заявою, в якій ішлося про те, щоб реставрований бюст передати одній зі шкіл міста Трускавця, якій відповідно слід присвоїти ім’я Великого Каменяра, а на історичному місці зруйнованого погруддя встановити монолітний пам’ятник.. Такий пам’ятник вже існує, він виготовлений із бронзи та знаходиться навпроти церкви святого Миколая. І на цьому крапка.

P.S. На 20 листопада заплановано провести громадські слухання щодо подальшої долі пам’ятнику Івану Франку. Трускавецька влада пропонує різні варіанти аж до того, що в місті може бути ще третій пам’ятник нашому земляку. Владу явно зашкалює. Якщо трускавецька мерія має зайві гроші, то краще нехай поставить відповідний пам’ятник Степану Бандері. Закликаємо громаду міста сказати своє слово.

Євген Бродзінський, голова ГМ «ОПОРА» в м. Трускавці

Екологічна доцільність чи людське життя?

Минулого тижня у місті трапилася подія, котру хоч і важко назвати резонансною, проте вартою уваги вона таки справді є. На останньому засіданні виконкому Трускавецької міської ради було прийнято рішення про переведення вулиці Т. Шевченка у статус пішохідної. Мотивували як завжди віртуальними проханнями безіменних мешканців чи відпочивальників та екологічною доцільністю. Зрештою, ніхто навіть і не помітив, коли саме відбулося виконання цього рішення: бетонні клумби з'явилися на перехресті зненацька, немов виросли з-під землі. Цілий наступний тиждень водії авто, карет швидкої допомоги та працівники охоронних служб, котрі виїжджали за викликом, невдоволено і здивовано констатували факт перекриття цієї важливої транспортної артерії. Зрештою таку доцільність під великий сумнів поставили інші служби міста такі як МНС. Реакція на такий, нібито обґрунтований вчинок міської влади у рятівників була однозначною і негативною. Мало того, цей випадок отримав певний резонанс і став зайвим приводом звернути увагу міської влади на неприпустимі речі: перекриті бетонними конструкціями дороги.

І вже на початку цього тижня після офіційних звернень на адресу міського голови та прокурора місцеві МНСники вирішили діяти більш рішуче і категорично, тож зібрали місцеві мас-медіа, аби висловити свою позицію. Але крім цього наголосили - їхня реакція немає нічого спільного із політикою чи лобіюванням чиїхось інтересів. Просто вони як і журналісти часто є важливими свідками того, як останнім часом через амбіції, політичні протистояння, меркантильні інтереси та елементарну байдужість посадовців в Україні гинуть люди. І вже кому як не їм, рятівникам, достеменно відомо, що немає жодних виправдань для тих чи інших змін, коли під загрозу ставиться людське життя.

Начальник служби цивільного захисту у місті Трускавець, підполковник служби Микола Лучковський пояснює позицію своєї організації вельми доступно. Є відповідні норми законодавства, котрими передбачено, що вулиці, на яких розташовані об'єкти масового перебування людей, не можуть бути пішохідними в принципі. Але якщо такі положення і передбачені законодавством чи міськими правилами благоустрою, то слід враховувати ще й специфіку території. І у випадку із перекриттям вулиці Т. Шевченка міські чиновники її не врахували. Далі очільник служби пояснив: окрім того, що доїзд цією вулицею до об'єктів, котрі знаходяться у іншій віддаленій частині міста, давав можливість зекономити вагомий відрізок часу (а у надзвичайній ситуації відрізки часу рахуються секундами) та ще й давав доступ до потенційно аварійних об'єктів у місті, серед яких чимало ветхих споруд (приміщення міської СЕС, дерев'яні пансіонати та вілли) та великих оздоровниць, таких як «Міротель», санаторій «Трускавець» та ін. Об'їзд вулицею І. Мазепи ризиковий не лише втратою дорогоцінного часу та перевитратами пального, а ще й вірогідністю того, що у важливі миті вона опиниться заблокованою залізничним шлагбаумом.

Нині, зі слів МНСників, у місті таких «перегороджених» сумнівною доцільністю вулиць вже й так є немало. Тож разом із журналістами узялися перераховувати: І. Мазепи, б (заблоковано доїзд до багатоквартирного будинку), провулок Тихий (обмежено доступ до залізничного вокзалу та колії), С. Бандери (під'їзд до КП №1та пансіонату «Світязянка»), бульвар Т. Торосевича та Ю. Дрогобича (немає доступу до таких об'єктів як дерев'яні базари та бювет №1). І це ще не все. Деякі дороги і проїзди заблоковані підприємцями чи просто мешканцями, котрі не хочуть, щоб «у них під вікнами відбувався рух автотранспорту». Як кажуть, поганий приклад заразний. З іншого боку, чи стала вулиця Т. Шевченка після такого блокування менш транспортною? Аж ніяк. Там функціонують узаконені правилами благоустрою зупинки таксі, а на місці закоркованого проїзду утворилася ціла стихійна автостоянка, яка, у разі надзвичайної ситуації (навіть за умови пересування клумб), усе одно не дасть можливості пожежникам повноцінно здійснити свою місію.

На одній із загальних оперативних нарад, вислухавши позицію міської служби МНС, міський голова Руслан Козир чи то жартома, чи то всерйоз поставив у приклад заможний європейський курорт Карлові Вари. Мовляв, там центральна частина міста є суцільною пішохідною зоною, перекритою для транспорту. У трускавецьких рятівників на такі закиди теж знайшлися вагомі аргументи: навряд чи у розкішних Карлових Варах вулиці перекриті бетонними клумбами чи монолітними спорудами. В країні, де працюють закони і правила, у цьому немає потреби. У нас за цими речами повинні слідкувати відповідні органи та служби. Бо ж пожежникам, за великим рахунком, байдуже. Нехай хоч усі вулиці Трускавця набудуть статусу пішохідних та односторонніх - їм важливо інше: аби міське чиновництво покинуло практику аврального загромадження доріг міста, мотивуючи сумнівною доцільністю, і дало можливість рятівникам, а разом з ними і медикам, і правоохоронцям робити свою направду важливу справу.

Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

Дрогобич має оновлений Генплан

9 листопада відбулося засідання ХХV сесії Дрогобицької міської ради. Оскільки міський голова Олексій Радзієвський перебував на лікарняному, керував сесією секретар ради Тарас Метик.

Після благословення отця Ростислава та спільної молитви слово надали професору ДДПУ ім.І.Франка, Почесному громадянину Дрогобича Михайлові Шалаті. З нагоди Дня української писемності та мови він виголосив реферат про історію виникнення писемності та роль української мови у житті нашого народу та кожного українця зокрема, а також продемонстрував видання «Русалки Дністрової», яке нещодавно побачило світ у Дрогобичі. Усі депутати отримали буклети з віршами про українську мову.

Згодом народні обранці приступили до виголошення депутатських запитів і звернень. На трибуну виходили Богдан Пристай, Михайло Ваврин, Богдан Іванців, Роман Курчик, які порушили різноманітні проблеми – від необхідності прискорити ремонт дороги і тротуарів на вул. І.Франка і до підсумків парламентських виборів на Дрогобиччині.

Розгляд порядку денного розпочали блоком бюджетних питань. Сесія внесла деякі зміни до міського бюджету на 2012 рік, а також заслухала звіт про його виконання за 9 місяців поточного року. Начальнику фінансового управління Оксані Савран довелося відповісти на чимало запитань із залу, оскільки виконання плану надходжень до загального фонду бюджету становить менше ніж 70%.

Згодом місце на трибуні перейшло до головного архітектора Дрогобича Ігоря Петранича. Він представив на розгляд сесії відкоригований Генеральний план Дрогобича. Справа в тому, що востаннє зміни до Генплану міста вносили ще у 1997 році. Тож на замовлення міської ради Львівський інститут «Містопроект» привів документ у відповідність до теперішнього часу. Зрозуміло, у Генплані відбулися певні зміни. Вони торкнулися меж зі селом Лішня, зменшилися захисні зони промислових підприємств, змінилося цільове призначення території поблизу нового кладовища (з житлового на промислове) та колишньої харчосмакової фабрики (з промислового на адміністративні й торговельні споруди), уточнені межі парку новонароджених, деякі території відведені під індивідуальне житлове будівництво тощо.

За словами Ігоря Петранича, площа Дрогобича залишилася незмінною. Із неї 110 га відведено на будівництво багатоквартирних будинків (вже використано 15%) і 80 га – під індивідуальну житлову забудову (використано 30%). Нові зміни до Генерального плану можна вносити не раніше ніж через 5 років.

Після нетривалого обговорення депутати затвердили проектну документацію. Новий Генплан Дрогобича незабаром буде на офіційній інтернет-сторінці Дрогобицької міської ради.

Коли справа дійшла до питання розміщення малих архітектурних форм на майданчиках, закріплених за промисловим ринком на вул.П.Орлика, керівник фракції «Свобода» Олег Хрущ зажадав, щоб доповідачем був перший заступник міського голови Олександр Коростельов. Тарас Метик повідомив, що О.Коростельов вирушив у справах до Львова, тож доповідь продовжив І.Петранич. На знак незгоди п’ятеро депутатів із фракції ВО «Свобода» покинули сесійну залу.

Блок житлово-комунальних питань представив на розгляд сесії директор департаменту міського господарства, депутат Іван Лепкий. Народні обранці передали на баланс КП «Комбінат міського господарства» новозбудований фонтан на вул. Лесі Українки, припинили діяльність КП «Теплоремонт» шляхом приєднання до КП «ЖЕО», затвердили «Програму поводження з твердими побутовими відходами», дали дозвіл на прийняття на баланс КП «Дрогобичтеплоенерго» котельні колишнього гуртожитку АТ «НПК-Галичина». А ось із переданням гуртожитку ПАТ «ДЗАК» на вул.М.Грушевського у комунальну власність міста доведеться зачекати до вирішення проблеми розподілу електроенергії.

Приватизаційні питання доповідав начальник управління комунальних ресурсів, депутат Ростислав Росоха. Серед них варто виокремити винесення на продаж шляхом конкурсу приміщень КП ОК «Хвиля», а також скасування рішення сесії міськради від 2007 року про продаж на аукціоні (який так і не відбувся) приміщень колишнього «Кіновідеопрокату». Підприємці, які орендують цю будівлю, хочуть викупити її частинами.

Згодом депутати затвердили новий Статут ЗОШ №8 І-ІІ ступенів, який виніс на обговорення керівник відділу освіти, депутат Петро Сушко.

Розглянувши доволі великий за обсягом блок земельних питань, сесія обговорила проект рішення, внесений Богданом Іванцівим щодо покращення взаємодії влади з громадськими організаціями. У ньому йшлося про надання дозволу Координаційній раді Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини проводити свої засідання раз у місяць у кабінеті №49 ратуші, а також про зобов’язання посадовців міськради брати активну участь у засіданнях КРБНДСД згідно з планом її роботи. Ці пропозиції підтримали депутати Богдан Пристай та Михайло Ваврин (голова Координаційної ради), які наголошували, що донедавна Коордрада багато років збиралася на засідання в ратуші, а зараз влада їм відмовляє.

Секретар міськради Тарас Метик, який свого часу також долучився до створення Координаційної ради, зазначив, що питання надання приміщення для засідань можна вирішити в робочому порядку (без рішення сесії). А намагання зобов’язати посадових осіб приходити і звітувати на засіданнях Координаційної ради він назвав спробою перетворити КРБНДСД на Політбюро часів СРСР. Висловив він і низку зауважень щодо діяльності голови КР Михайла Ваврина і сьогоднішньої ваги цієї громадсько-політичної структури у суспільстві.

Всі крапки над «ї» розставило голосування: за проект рішення Б.Іванціва проголосували лише 15 депутатів.

Також сесія вислухала голову міськрайонного товариства «Просвіта» Миколу Садоху, який просив владу допомогти погасити заборгованість цієї організації за теплопостачання та орендну плату за приміщення. Директор Народного дому ім.І.Франка, де розташована «Просвіта», Петро Кос повідомив, що заборгованість перед бюджетом у 7372 грн. та за енергоносії у 19380 грн. виникла у товариства ще в 2006-2008 роках. Зараз КРУ вимагає звертатися в прокуратуру, щоб стягнути борг.

Тарас Метик зауважив, що, згідно з бюджетним кодексом, міськрада не має права погасити цю заборгованість з міського бюджету, тож доведеться спільно шукати інші шляхи вирішення проблеми.

Ярослав Грицик, газета «Галицька зоря»

Осінь прем’єр в регіональному шоу-бізнесі

Реінкарнація «Фюжин». Незважаючи на сезон виборів, місцевий шоу-бізнес був таки перенасичений подіями та прем’єрами. Зокрема, новиною для шанувальників рок-музики стала інформація про припинення існування рок-гурту «Фюжин». Та розчаровуватись не варто, адже натомість з’явився новий сольний проект «Сергій Дмітрієв». Розпочавши сольну кар’єру, Сергій вирішив продовжувати традиції попереднього колективу, тому в його репертуарі звідтіля багато пісень у дещо новішому аранжуванні, але в тому ж фюжинівському стилі та дотриманням рокового характеру. Серед новинок, які Сергій встиг презентувати на концерті 27 вересня у Трускавці – «Хвилі» і «Нічого вже не треба».

Нові пісні Оксани Винницької – крок до нового альбому. 19 жовтня на сцені музично-драматичного театру ім. Ю. Дрогобича під час благодійного концерту на підтримку о. Василя Поточняка Оксана Винницька зробила декілька прем’єр, які публіка зустріла стоячи. Зокрема «Молитва до Матері Божої» і «Зустріч» стали своєрідним посланням до її прихильників, що незабаром варто очікувати новий альбом. Загалом за останній період Оксана на студії записала 6 нових пісень, які вже можна було почути на концертах у Дрогобичі, Самборі та інших містах Західної України.

«Мері» – новий кліп. Група «Мері» не збавляючи обертів готує своїм прихильникам все нові і нові сюрпризи. Так, нещодавно у ротацію на радіо увірвалась пісня «Сестра» (запис на студії «Ярексаунд»), б’ючи усі рекорди з прослуховування в Інтернеті. І ось черговий сюрприз: днями завершилась робота над кліпом до цієї пісні. Зйомки відбулися у Дрогобичі на сцені міського палацу культури. Автором ідеї та режисером став сам Віктор Винник. Зйомку здійснив молодий кліпмейкер з Дрогобича Віталій Костишин. Не встигли хлопці завершити монтаж, як неочікувано відбулась прем’єра кліпу на каналі ТВІ у програмі Миколи Княжицького. Наразі цією роботою зацікавились провідні українські канали, тож широка аудиторія уже незабаром буде мати змогу переглянути «Сестру» в загальноукраїнському ефірі.

Група «X-Projekt» у фіналі до «Фіналу». Насправді для цього інструментального рок-гурту все лише розпочинається. Попереду – завершення роботи над новим альбомом, прем’єру якого очікуємо після нового року, а також зйомка третього відеокліпу на композицію «Фінал». Дана інструментальна композиція відома шанувальникам «X-Projekt» під концертною назвою «Гімн», та на відео очевидно кліпмейкери заклали дещо прогресивнішу філософію, тож під час перегляду глядачам доведеться переосмислити сутність через фінал багатьох речей. Наразі за зйомку кліпу взявся уже відомий в регіоні кліпмейкер Олег Бачинський. Отож очікуємо на фінал роботи над цим відео.

Ярек завершує роботу над новою піснею. Завершення року для Ярека вже традиційно стало плідним на нові пісні. 2012 не виключення. Як повідомив нас співак, він завершує роботу у студії «Ярексаунд» над новою піснею під назвою «Пробач». Прем’єра пісні очікується на грудень, або січень наступного року. Також розпочато роботу над танцювальною композицією «Давай поговоримо».

Роксолана Кузик – нове амплуа. Як стало відомо з інтернет-джерел, наша землячка Роксолана Кузик стрімко міняє своє амплуа. Відтепер ми її будемо чути як співачку Роксану. Уже під новим брендом записуються нові пісні та здійснюються нові виступи. Сподіваємось, що бренд «Роксана» дасть змогу завоювати серця не лише чоловіків Західної України, але й країни загалом.

Ярослав Баран, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Досить сумувати – варто танцювати

У нас якось так ведеться, що осінь звикли вважати печальною порою року. Затишшя у справах, бізнесі, мертвий сезон на багатьох курортах тощо. Проте, як виявилося, у Трускавці багато хто вважає, що осінь - це не привід для печалі, а зовсім навпаки. І нещодавня прогулянка нічним містом це довела - кінець робочого тижня для нас як для справжніх європейців, вже свято. Звісно, нині вечірньо-нічних розваг у місті не бракує - їх тут на різний смак і вік. Бажаючому залишається лише обирати з-поміж запропонованих. Отож і ми обирали. Головний критерій вибору - вдала розважальна програма та розумне співвідношення вартості та якості відпочинку. Цього разу наш вибір зупинився на одному з нічних клубів міста, де пропонували нічні танцювальні батли за участю професійних хореографів, а ще море веселощів і розваг. Тож саме на цьому варіанті, котрий пропонував відомий на теренах регіону нічний клуб, ми і вирішили зупинитися. Крім того чули про деяке оновлення цього розважального центру, тож вирішили однозначно: нам - у «Казанову»!

І не помилилися. Його персонал зустрів нас привітно, розповів про оновлення, запропонував меню та анонсував нічні події. Нові власники підійшли до використання ресурсу закладу досить раціонально: замість двох танцзалів залишився один. Натомість на першому поверсі закладу відтепер розташована досить затишна місцина для любителів більярду. Словом, якраз на оновленому танцполі мали відбуватися розважально-танцювальні перипетії. І вже десь за опівніч дійство під назвою «Народ проти професіоналів. Перший півфінал», почалося. Танцювальний поєдинок учасниць складався з двох частин: перша - це домашня заготовка (хореографічна постановка танцю) і друга частина виступу - імпровізація. Суддями цього видовищного батлу стали як професійні хореографи, так і обрані у колегію відвідувачі клубу. Зрештою кращу пару танцівниць могли визначати своїм глядацьким голосуванням і решта гостей заходу. Старання дівчат-танцівниць, журі та відвідувачів не були марними: звісно за результатами конкурсу таки обрали кращих. Але здається у виграші залишилися усі: судді, учасниці, глядачі, бо головна нагорода цього шоу - звісно море шаленого драйву, музики, хорошого настрою та позитивних емоцій.

Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»

Ярема Маринюк: «Образливо, що майже неможливо благодійні, гуманітарні акції робити в Україні»

Нещодавно в Дрогобичі перебували американці, які привезли візки для дітей-інвалідів. Розмовляємо з керівником делегації Яремою (Ярком) Маринюком.

- Пане Ярко, чому Ви і Ваші друзі приїхали зі Сполучених Штатів Америки до Дрогобича?

- Ми приїхали із Каліфорнії. Наша організація називається “Товариство допомоги українців Каліфорнії”. Ми маємо спільний проект зі Спілкою для дітей, хворих на церебральний параліч. Називаємо її “Колеса для людства”. Вона збирає візки для дітей-інвалідів – деякі нові, деякі демонтовані. Вони їх ремонтують, а потім надсилають для різних дітей по цілому світу. Ми співпрацюємо з ними понад двадцять років. За цей час ми перевезли таких вантажів десь 12-14. Ми робимо це що два - що три роки, як нам вийде. І як нам вийде знайти кошти, аби фінансувати такий вантаж.

- Це гуманітарна допомога?

- Так. Вони збирають візки, дають половину коштів для їх ремонту, а наша організація теж дає половину коштів для перевезення.

- Знаю, що в таких випадках є завжди проблеми з українською митницею. Як Ви це долаєте?

- Вирішуємо. Десь чотири-п’ять років тому не було цих проблем, а коли прийшла нова влада, то ці проблеми з’явилися. Два роки тому ми перевезли один з наших вантажів для дітей у Львові. Ми мали страшні проблеми, бо з порту Одеси не випускали наші машини. Десь днів п’ять нас тримали, аж поки ми не розпочали роздавати візки. Мусили людям підплачувати в Одесі, щоби доставити ці візки, контактували з усіма можливими начальниками, з представниками Верховної Ради України, телефонували до Каліфорнії. Не знаю, що в кінці допомогло, але нас випустили, бо вже думали, що маємо вертатися назад, до Каліфорнії. Водій, який їхав з Одеси до Стрия, де відбувалося розмитнення, телефонує о другій годині ночі й каже, що не має грошей на солярку. Він попросив передати гроші, бо не може далі їхати. Ми якось це полагодили. Але це є лише маленький приклад усіх тих проблем. Це приклад того, як перебороти цю систему, чи платити людям цієї системи. І це ж не те що ми привозимо візки і хочемо на цьому заробити. Це благодійна, гуманітарна допомога. Це страшно, що такі речі діються.

- Виходить, що держава не зацікавлена в цьому. Сама не може забезпечити хворих дітей інвалідними візками, і тут же створює такі перепони. Це, мабуть, дуже незвично для Вас?

- Так, незвично. Кожна країна має свої проблеми, свої правила, які діють на її території. Але образливо, що майже неможливо благодійні, гуманітарні акції робити в Україні. Наведу вам приклад. Пані Ірина Дзюрах, яка керує Дрогобицьким добровільним товариством захисту дітей-інвалідів “Надія” і співпрацює з “Карітасом”, що є нашим асоціаційним партнером, власне, доклала багато зусиль, аби полагодити всі папери, всі дозволи. Принаймні 6 чи 7 дозволів вона мусила дістати, деякі у Львові, а деякі навіть у Києві. І це замість декількох днів тривало майже два місяці, щоби все це узгодити.

- Ви розвозите такі інвалідні візки по всій Україні?

- Ми були в Рівному, Чернівцях, Івано-Франківську, Тернополі та ще у деяких містах України.

- А в Дрогобичі вперше?

- Так, тут ми вперше.

- Ви непогано розмовляєте українською мовою, у Вас українські ім’я та прізвище. Мабуть, маєте родинні стосунки з Україною?

- Мої батьки із України. Мама із Закарпаття, а тато із Жовкви біля Львова. Після війни вони переїхали до Німеччини, а потім перелетіли до Америки. Я народився і виріс у місті Детройт, штат Мічіган. Там, власне, є досить велике середовище українців, велика українська громада. Є українські церкви – і католицькі, і православні. Там є “Рідна школа”, до якої я ходив від першого до одинадцятого класу. Ми вивчали культуру, мову, літературу, географію. Там є також організація “Пласт”, членом якої я був. Недавно вона відсвяткувала своє сторіччя у Львові. В Детройті навіть була українська школа від першого до дванадцятого класу, бо в Америці лише після дванадцятого класу можна поступити до університету. В цій школі навчання велося українською та англійською мовами. Повсякденно я вживаю англійську. Але й моя українська – це та, яка була колись, а не сучасна літературна.

- А чим Ви займаєтеся в основний час? Як я розумію, благодійництву Ви віддаєте свій вільний час.

- Я лікар за спеціальністю, працюю в реанімації в містечку, що в ста кілометрах на північ від Лос-Анджелесу. Там теж є досить велика українська громада. Моя громадська робота не має нічого спільного з благодійною роботою. Я працюю як волонтер від Товариства допомоги українців Каліфорнії. Я провідник цього проекту. Також я є віце-президентом нашої організації.

- А про сім’ю можете розповісти?

- Маю дружину Дайяну, Діану по-нашому, вона американка, зі штату Міннесота, ми зустрілися, одружились і живемо в Каліфорнії. Дітей не маємо.

- З дружиною спілкуєтесь англійською мовою?

- Так. Я намагався вчити її української мови, але важко вчити мову, яку рідко вживаєш. Ми ж не живемо лише в українській громаді. Та й українською мовою здебільшого розмовляють ті, кому нині 70-80-90 років. Уже таке покоління, як я, ми розмовляємо англійською мовою. З мамою я, звичайно, розмовляю українською. Живої української мови в Америці нема, її не вживають, а тому важко навчитися.

- Ваші батьки ще живі?

- Батько помер, мав 91 рік. Мамі зараз 88 років.

- Чи була Ваша мама після війни в Україні?

- Так, приїжджала десь у 1996 році. Власне, ми приїхали як родина – батько, мати. Тоді ще була жива наша родина в Україні. Більшість з нашої родини загинула під час війни. У Жовкві ще є родина батька, але далекі родичі, була ще живою його сестра. Він мав нагоду її побачити, але невдовзі після того вона померла.

- Як довго триває Ваше відрядження в Україну?

- Щоб роздати ці візки, треба практично один тиждень. Я приїхав за чотири дні до цього, щоби залагодити всі організаційні справи. Після Дрогобича ми їдемо ще до Києва і Чернівців, хочемо побачити, чи є з ким працювати, які там організації.

- Але ж це не просто роздати візки, кожній дитині треба підібрати його індивідуально.

- Це, власне, і є головним у нашій роботі. Діти мали інсульт чи атеросклероз, їм треба видати візок на ширину сідла, все треба правильно налаштувати. Лише ми це можемо робити. В Україні практично нема спеціалістів, з нами працює лише один українець, який вміє це робити. Особливо важко налаштувати візки для дітей, які перенесли церебральний параліч. Треба дитині правильно підібрати візок, щоби не було ще гірше. Наші спеціалісти працюють разом з дитиною. Якщо все добре, то можна все зробити за двадцять хвилин, а деколи доводиться налагоджувати все за дві години.

- Скільки Ви візків привезли і скільки вже роздали в Дрогобичі?

- Ми привезли 180 візків. Роздали вже 140 візків. Ще залишимо тут візки, щоби був запас, а також щоби використовували у лікарнях. Приїхали сюди люди і з деяких інших міст Львівської області, ми їм дали наперед знати.

- Чи не боїтеся Ви, що можуть зловживати Вашою добротою в Дрогобичі і в інших містах України? Чи не було фактів торгівлі цими візками? Чи маєте механізми перевірки, аби цього не сталося?

- Кожна особа, яка отримує візок, пише про це заявку. Також американський уряд перевіряє, чи організація, з якою ми співпрацюємо, зробила все, аби кожний візок потрапив до того, кому він дійсно потрібен. Важливо, аби до цієї особи, а не іншої. Але нема способу, щоби перевірити, чи має ця особа візок місяць чи два. Сподіваємося, що люди цього не роблять, але все може статися.

- Що важливе Ви би ще хотіли сказати?

- Хочу сказати, що люди розуміють цю важливу ідею гуманітарної допомоги. Всі, хто бере участь в нашому проекті, роблять це безплатно. Вони платять собі за дорогу, за нічліг, за їжу. Нас дуже гарно прийняли в Дрогобичі, в “Карітасі”, в “Надії”. Ми живемо тут, нас годують. Але ми беремо відпустку з роботи, нам за це не платять. Тут в Україні часто не розуміють, що ми приїжджаємо безплатно. Ми хочемо допомагати людям. Багато такого ще нема в Україні, але ми це робимо і хочемо, щоби люди це бачили і розуміли, і допомагали нам. Є дуже добрі люди тут. Я вже називав пані Ірину Дзюрах. Хочу назвати отця Ігоря Козанкевича, який керує “Карітасом”. Люди з “Карітасу” і “Надії” також працюють безплатно. Ми хочемо, щоби якомога більше українців зрозуміли цю ідею, щоби допомагали своїм людям.

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Іван Павлик: «Повну віддачу на полі для перемоги - це я можу гарантувати»

В останньому турі першого кола чемпіонату Львівської області з футболу серед гравців 1997-98 років народження ФК «Трускавецькурорт» переміг ФК «Юність» на її полі з рахунком - 3:2.

Наставник трускавчан Іван Павлик після матчу в Бориславі прокоментував гру, що відбулася:

- У мене немає претензій до футболістів за одним винятком. У першому таймі ми повинні були реалізовувати ті моменти, які створили. У другому таймі протягом хвилини забили два голи, що багато в чому зумовило результат гри.

- Більшу частину матчу Ви не давали ФК "Юність" атакувати флангами. Готувалися до цього спеціально, вивчивши манеру гри?

- Так, звичайно, ми готувалися. Частково це вийшло.

- Біля бокової лінії Ви дуже активно керували грою своєї команди. Завжди настільки емоційні?

- Ні, не завжди. У мене не така манера. Але інколи доводиться повчати своїх підопічних під час самої гри. Так вийшло цього разу.

- Дві перемоги над претендентом на пальму першості. Як налаштовувалися на ці матчі?

- Ми ніколи не дивимося на те, яке місце наш суперник займає в турнірній таблиці. Завжди виходимо зібраними по повній програмі. Немає такого: на цих налаштовуємося особливо, а на цих - як на рядовий матч.

Налаштовуємося тільки на перемогу. Ми повинні виходити і вигравати.

- Ви вже гарантували собі перше місце в групі та вихід до фіналу чотирьох?

- Гарантувати ніхто і нічого не може, тому що це - футбол, гра непередбачувана. Попереду ще дуже багато матчів у другому колі. Але сказати, що ми вийдемо і будемо битися, повністю віддавати себе на полі для перемоги, це я можу гарантувати.

Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»

 



Обновлен 14 ноя 2012. Создан 13 ноя 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником