Трускавецький вісник № 147 (526) від 27 листопада 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 147 (526) від 27 листопада 2012 р.

27.11.2012



 

У номері: Із щотижневої наради та прийому міського голови Трускавця; Візит мра Борислава до Італії та Ватикану; Шахті "Кюбек" - 165 років; Кримінальні та спортивні новини.

Новини Трускавця та регіону

У військовому санаторії пройдуть урочисті заходи

Як інформує наше власне джерело, на 5 грудня у військовому санаторії Трускавця (Центр медичної реабілітації «Трускавецький») заплановано проведення заходів до Дня української армії. Візьме участь у заході і мер міста Руслан Козир, який вручить грамоти п’ятьом заслуженим військовослужбовцям.

Діти з багатодітних родин отримали набори канцтоварів

За інформацією прес-служби Дрогобицької міської ради, нещодавно 195 дітей з багатодітних сімей Дрогобича та Стебника, де виховується четверо і більше дітей, отримали набори канцтоварів. Як зазначили у відділі сім’ї, молоді та туризму ДМР, шкільне приладдя для дітей з багатодітних родин було придбано на кошти, виділені управлінням з питань сім'ї та молоді Львівської ОДА на виконання обласної соціальної Програми покращення соціального захисту багатодітних сімей Львівщини на 2008 - 2015 роки. До речі, цього року вручення канцтоварів відбулося за місцем навчання, тобто у школах, училищах, коледжах, а не за місцем проживання, як це було раніше.

Власна інформація

30-річний чолов’яга викрав у листоноші 7 000 гривень

Оперативники Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській області затримали місцевого мешканця, «завдяки» якому пенсіонери кількох сіл залишились без пенсії.

Зазвичай пенсіонери у розкоші не «купаються», якусь городину самі вирощують, та з нетерпінням чекають пенсії. Тому щомісячна поява листоноші, з грошима, у кожному домі сприймається старенькими як свято. Знаючи, що пенсіонери із кількох сіл Дрогобицького району її виглядають, 52-річна працівниця місцевого відділення пошти поспішала принести літнім людям такі очікувані кошти. Щоб швидше впоратись із таким приємним завданням, листоноша сіла на велосипед і попрямувала сільською дорогою по домівках. Жінка і не підозрювала, що поряд, у кущах, зачаїлась небезпека в особі грабіжника. Раптовий удар – і жіночка впала на землю непритомна. Зловмисник, який заздалегідь довідався про час та місцеперебування листоноші, вихопив її сумку із 7 000 гривень і втік. Коли працівник пошти отямилась, негайно звернулась до правоохоронців. Дрогобицькі міліціонери оперативно за «гарячими слідами» затримали грабіжника, який спокусився на гроші стареньких. На даний час слідчі Дрогобицького міськвідділу міліції відкрили кримінальне провадження за частиною 2 статті 186 (грабіж) КК України. Проводиться досудове розслідування.

ВЗГ ГУМВС України у Львівській області

 

 

Шахті «Кюбек» - 165!

 

Неподалік від гостинця Стебник – Трускавець, праворуч як їхати на курорт, височіє залізна конструкція шахти «Кюбек». Гадаємо, це одна з найдавніших гірничо-промислових споруд на Галичині, яку у середині 19 століття спорудила австрійська влада.

Спадок від Австрії

Це було пов’язано з необхідністю збільшення виробництва у державі солі, бо ті примітивні копальні, що діяли у Стебнику, уже не забезпечували назрілих потреб. У зв’язку з цим у Стебнику протягом 1838-1843 рр. було зроблено кілька свердловин, у яких виявились соленосні породи. У 1848 році неподалік солеварні розпочалась прохідка двох шахтних стовбурів. Їх назвали – “Кюбек” та “Ляриш” (очевидно, особисті назви. Так, Карл Кюбек (1780-1855), австрійський гром. діяч)

Без сумніву, для тодішньої Австро-Угорської імперії, у складі якої була Галичина, така подія не була ординарною, і її не могли обминути своєю увагою високі сановники імператорського двору. За твердженням колишнього директора калійного заводу, кандидата технічних наук,член-кореспондента АТН України Зіновія Вариводи, для участі у ритуалі освячення будівництва шахти у Стебнику у 1848 році прибув кронпринц і майбутній імператор Австро-Угорщини Франц-Йосиф, факт, який використав у своїй статті “Катастрофа у Стебнике может повториться” Юрій Кріль (“Киевские ведомости” від 1 березня 1996 р.). Оскільки імператором Франц-Йосиф став на початку грудня 1848 року, то ця важлива подія у Стебнику відбулася до його сходження на престол – десь весною або влітку цього ж 1848 року. До речі, цісаря Франца-Йосифа 1 у нашому краї люди дуже шанували, обожнювали його, молилися до його портрета, що, як звикле, висів поміж образами святих. За Польщі, в часи розгулу шаленого шовінізму, авторитет колишнього австрійського цісаря ще довго жив серед наших людей. В одного старого стебницького солевара, оповідає у своїй книзі “Дещо з минулого Стебника” М. Дашко, портрет Франца Йосифа 1 продовжував висіти поміж образів святих до тридцятих років. Дарма, що той солевар за своє русофільство провів у концентраційному австрійському таборі “Талергоф” два роки. Але він нікому не дозволяв мовити лихого слова про цісаря. Як би там не було, та факт є фактом – минуло уже 165 років, як у Стебнику розпочалося одне з найкрупніших гірничо-промислових будівництв на теренах Західної України. Цю подію та участь у ній кронпринца Австрії громадськості Стебника, а може і Львівщини, вартувало б згадати..

Одночасно вартувало б відзначити і те, що у 1852 році, а це теж кругла дата – 160 – як роботи на спорудженні шахти були завершені. І з цього часу у Стебнику розпочалося промислове виробництво продуктової солі, а згодом й калійних мінеральних добрив,  яке у радянські часи зросло до мільйонів тонн на рік.

“Кюбек” заглиблюється в надра

Що ж являє собою шахта “Кюбек”? Як звичайно для шахт складається вона з надземних споруд і підземних виробок. Щодо надземної частини шахти, то їх можна побачити, і, як кажуть, навіть пощупати руками, ще й сьогодні. Над самим стволом, високо в небо піднімаються металеві конструкції копра, з цих  давніх часів збереглися приміщення котельні, управління шахтою, приміщення лампової, компресорної станції, на стиснутому повітрі якої працювали усі машини під землею і на поверхні. Компресорна спочатку працювала на паровій тязі, потім на дизельному двигуні, а згодом перейшли на електричні. До речі, пілйомна машина “ Сіменс”електрична і працює з 20-30 років минулого століття до сьогодні Щодо підземної частини, то глибина стовбура “Кюбека” сягала 221 метр, а “Ляриша”, проходка якого розташувалася за метрів триста від “Кюбека” і якому відводилася роль вентиляційного стовбура – 151метр. Ці стволи мали прямокутну форму розміром 1,9 на 4,6 метри, розділені на три відділення. У двох відділеннях були кліті, в які могло сісти лише п’ять чоловік, при тому одна кліть піднімалася вверх, друга вниз. Третє відділення було запасне, по якому у випадку аварії з клітями можна було по драбинах піднятися на поверхню. Стовбур викладений дерев’яними брусами, які не мінялися з часів Австрії. І вони добре збереглися до наших днів. У 1983 році шахту поглибили до 330-340 метрів. Цю поглиблену частину ствола шахти “Кюбек” радянські спеціалісти виклали чавунними тюбінгами, діаметром 4,5 метри. Тепер рівень глибини ствола сягає абсолютної відмітки – мінус сім метрів (-7м), тобто на 7 метрів нижче рівня Балтійського моря. Вниз по глибині ствола розташовуються сім горизонтів – чотири основних і три допоміжних, технічні приміщення та луговні, гірничі виробки, про що йтиме мова далі.

Благословляє св. Варвара

За словами пана Миколи Дашка, у почекальні “Кюбека” на видному місці було встановлено постамент св. Варвари – заступниці гірників-шахтарів.  Перед тим, як спускатися під землю, гірники молилися до неї і просили її допомогти їм чесно відпрацювати зміну та щасливо повернутися на поверхню. Кожного року 17 грудня, в день цієї святої великомучениці (у цілому світі цей день щахтарі відзначають 4 грудня за н.с.), священик приходив до копальні й правив перед її постаментом молебень. Образи св. Варвари було встановлено і під землею, в нішах, на кожен із трьох горизонтів.

Цей добрий звичай був занехаяний з приходом у Стебник і на завод комуністичного керівництва. Але з настанням незалежності цю традицію на шахті, тепер на руднику №1, відновили, про що ми неодноразово писали. Скажемо лише, що ікону приніс прохідник Зіновій Євстахович Сидор, дідусь та батько якого здавна працювали прохідниками на шахті.

У минулі часи на соляній копальні працювала лише невелика кількість стебничан. Їм доводилося виконувати найтяжчу й непрестижну роботу. Кваліфікованими робітниками в основному були австрійці, поляки, чехи. Коли підприємство набрало потужностей, то появилася потреба у нових професіях: бурильниках, прохідниках, підривниках, скреперистах, машиністах електровозів та комбайнів. Нові робочі місця заповнювали стебничани з родин Блажкевичів, Івасівки, Старосольських, Морозів, Фаб’яків, Баранських та інших До речі, й наш співрозмовник Йосип Драновський, який віддав виробництву понад 65 років і дотепер працює на підприємстві, починав з різних гірничих професій. Скажемо, як у ті давні часи, так і тепер, праця шахтарів була важкою і небезпечною. Буваючи в шахті, я бачив, що через густий пил, особливо у вибоях, людини не було видно і за півметра. Тому молитва до св. Варвари завжди була для них гарантією щасливо відпрацьованого дня у підземеллі.

Підземні соляні озера

Звичайно, наших читачів цікавитиме, як за тих давніх часів піднімали видобуту у шахті руду на-гора. Відразу зазначимо, що це була зовсім інша, ніж нинішня, технологія. Руду як таку на поверхню не транспортували. За розробкою австрійських інженерів у гірничі виробки по трубах напускали прісну воду з річки Солониці. Вода розчиняла кам’яну сіль і утворювала насичену ропу, концентрації 300 – 350 грам на літр води. Цей розчин випомповували насосами на поверхню, а звідси ропа поступала на сільзавод, де її виварювали. Ропа, або розсоли, як уже згадувалося, утворювалася у великих штучних озерах, які називали луговнями. Під старою частиною Стебника нараховується 12 таких луговень, загальною площею понад 100 тис. кв.м. і знаходяться вони неподалік ствола на глибині 130 – 140 метрів і розташовані вони від ствола “Кюбек” до вентиляційного ствола “Ляриш”. Найбільша з них, що була заснована в 1854 році, має назву “Брук” , вміщала в собі 30 554 м/куб води і займає площу 13 200 м.кв. Врахуйте, що це значно більше за максимальне футбольне поле. У 1896 році ця луговня вийшла з ладу через обрушення покрівлі. Луговня “Любкович” запущена у 1854 році. Через просідання покрівлі, а сягала вона 10 300 м.кв., з 1896 року не працює. Є луговні “Шмерлінг”, площею 7600 м. кв., “Отт”, “Коритовський”, “Бадені” та інші, з не меншими площами. Називали їх за іменами інженерів, які їх відкривали. Зараз вони мають звичайну нумерацію. На сьогоднішній день частина цих озер засипані пустою породою, але є, й заповнені розсолами, що придатні до використання. Самі ж пустоти є екологічно небезпечними.

З часів Австрії залишилися старі підходи до виробок, які у ті часи теж мали власні назви -”Юзеф”, “Зігмунт” та ін., допоміжні технічні камери – насосної станції, місць посадки людей в кліті, стайні для коней. А коні, як основна транспортна сила, використовувалися в шахті до 1955 року, коли їх замінили електровози..

 У 1873 році виявили, що у шахті є поклади мінеральних солей. Інженер копальні Едуард Віндикевич першу пробу руди надіслав у берлінську лабораторію на дослідження. Результат аналізу виявився вельми перспективним. Калійню-магнієві солі були чудовим мінеральним добривом для сільського господарства.

Із введенням в дію шахти “Кюбек” виробництво кухонної солі у Стебнику в 1911 році зросло до 50 000 тонн на рік.

“Кюбек” працює на Польщу

Коли на зміну Австрії, у травні 1919 році, прийшла Польща, то нові господарі заходилися активно розвивати виробництво калійних добрив. Цим займалася АТ “ТЕСП” (товариство експлуатації солі поташової). До складських приміщень готової продукції у 1922 році підвели залізничну колію, збудували гарну залізничну станцію. З 1923 року виробництво калійних добрив інтенсивно зростає. Так, якщо у 1923 році було видобуто 9400 тонн каїніту, то у 1938 році – 132 900 тонн.

У 1932 році на базі шахти “Кюбек” стала до ладу збагачувальна фабрика, яка почала випускати калійний концентрат під назвою “Калімаг”, що містив у собі 19 процентів окису калію, тоді як в сиромолотому каїніті його було 10-12 процентів. Це було екологічно чисте виробництво. У перший рік свого існування фабрика виробила декілька тисяч тонн калімагу, а у 1935 році  випуск нової високоякісної продукції значно зріс.

На шахті була своя невеличка електростанція, що працювала на нафті. У 1934 році шахта зазнала реконструкції. На копальню подали електричний струм, силою 15 кВт, що надходив з більш потужної електростанції з Борислава, спорудили підстанцію з двома силовими трансформаторами, змонтували новий шахтний копер, встановили нову підйомну машину, збудували два млини для переробки соляних порід та хімічну лабораторію. Видобуток та переробка калійної та кам’яної солей здійснюється на основі передової на той час технології. Було розроблено науково обґрунтовану виробничу концепцію, яка передбачала селективний (вибірковий) видобуток руди та якісне виробництво продукції; ефективне використання розсолів; екологічно чисте збагачення калійної руди. Все це дозволило виробляти високорентабельну та конкурентноздатну продукцію.

Нові часи та втрачені можливості

З приходом радянської влади у 1939 році виробництво каїніту зросло і в 1940 році становило уже 260 тис. тонн на рік.

За німецької окупації підприємство не розвивалося, але видобуток каїніту продовжувався. За свідченням Йосипа Драновського, окрім солі та каїніту німці зуміли налагодити тут і випуск сірки. Вони виявили, що у калійних мінералах є, хоч і незначний, вміст сірки (MgSО4, KSО4). З наступом радянських військ німці захопили частину гірничого обладнання, яке у1945 році знайшли в Чехії і повернули у Стебник. Знову запрацювала шахта, відновили роботу солеварного цеху. Зросло виробництво каїніту. У 1953 році його видали 303 тис. тонн. Найбільшої продуктивності шахта “Кюбек” досягнула у 1960 році, коли було видано на-гора 618 396 тонн руди.

У зв’язку з будівництвом у 60-тих роках минулого століття потужної збагачувальної фабрики у Сільці, на базі шахти “Кюбек” діяла дослідна установка, на якій відпрацьовували технологію виробництва збагачених калійних мінеральних добрив. Із пуском збагачувальної фабрики робота дослідної установки припинилася, а згодом на “Кюбеку” припинився і видобуток каїніту. Було, що на шахтному полі “Кюбека” траплялися аварійні ситуації. Так, у 1924 та 1938 роках у підземні виробки з річки Соляниця проникла вода. З великими зусиллями аварію було ліквідовано. На відміну від СССР та України за часів Польщі це вдалося. На початку 1999 року у районі вулиці Пилипа Орлика виникла екологічно загрозлива ситуація з просіданням землі. В результаті деякі будинки мешканців отримали серйозні тріщини. Людей довелося переселяти. Спеціаліти заводу вважають,що це не має відношення до діяльності щахти. 15 серпня 2003 року на дні штучного озера “Болоння”, що неподалік шахти, утворилася воронка. Вода з озера потрапила у підземні виробки шахти. Воронку “заліпили” глинисто-цементно-тампонажною сумішшю. Десь з 1966 року “Кюбек” став допоміжним вентиляційним каналом. Як уже згадувалося, у 1983 році ствол  поглибили, його технічний стан належно підтримується нинішньою службою першого рудника. У 90-х роках на його базі планували створити рекреаційно-лікувальний комплекс, подібний, як у Солотвино, та будівництва спелеолікарні.  Навіть уже був виготовлений проект. Та через обставини, що склалися – розпад Союзу, відсутність фінансування, незацікавленість уряду – цей проект “завис” до наших днів. Можливо шахта “Кюбек” з часом ще буде використана для добрих справ нашої країни, але для цього потрібна політична воля та ініціатива уряду і потужний інвестор. Нам зараз важливо згадати добрим словом австрійців, які 165 років тому започаткували у Стебнику, а отже і в Галичині, промисловий розвиток краю, який, на жаль, за роки незалежної України, пригальмувався на невизначений час.

 

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

P.S. При підготовці цього матеріалу використано факти із книги Миколи Дашка «Дещо з історії Стебника» та інформації, яку надали начальник рудника №1 Михайло Яців та начальник виробничо-технічного відділу ДГХП «Полімінерал», заступник головного інженера підприємства Йосип Драновський.

 

 

Із Борислава до Шампдепраза – через Ватикан

Листопадову двотижневу відпустку Бориславський міський голова вирішив використати з користю для себе і для міста: йому вдалося не лише побувати в сонячній Італії, а й налагодити співпрацю з Ватиканом та укласти договір про співпрацю з мерією міста Шампдепраз. Таким чином, Борислав став першим містом в Україні, що налагодило співпрацю з Ватіканською асоціацією «Каріта-політіка».

Зокрема, незабутньою стала зустріч бориславської делегації у складі міського голови Володимира Фірмана, його першого заступника Романа Дурбака, в. о. головного лікаря Віталія Головчака та доктора Богослов'я Павла Василіва, який був прекрасним перекладачем та організатором зустрічі Рим - Ватикан (Асоціація «Каріта-політіка»), в Апостольській столиці. Після підписання угод про співпрацю та побратимство нашого міста з Ватиканом делегація поїхала до міста Шампдепраз. Делегацію прийняв мер міста Луїджі Берже. Сторони обговорили важливі питання сприяння розвиткові в Україні туризму, культури, економіки, з'ясували взаємні інтереси для майбутньої співпраці.

У мерії північноіталійського міста підписано угоду про побратимство між Шампдепразом та Бориславом.

- Сьогодні, - сказав у промові при підписанні угоди Л. Берже, — ми говорили про дерева. Себто про коріння між Валле д'Аоста та українським містом Бориславом. Ми ж, місцева адміністрація, раді будемо співпрацювати. Наша зустріч відбулася завдяки священикові міста Борислава і Антоніо Костанцо - президентові Асоціації медиків, який працює в Україні в напрямку ліквідації проблем онкології та педіатрії. Власне Борислав підпадає під сферу нашого впливу: тут великі проблеми онкології, низький рівень життя.

Із промовою-відповіддю виступив Бориславський міський голова Володимир Фірман. Звертаючись до свого колеги, він сказав:

- Ми приїхали для того, аби змінити на краще справи в нашому місті. А тому вибрали Ваш Шампдепраз, щоб закласти міцну базу для впровадження сучасних технологічних проектів, які стануть нам у пригоді. Якщо нам вдасться зробити на п’ять відсотків того, що є у вас, - це вже буде успіхом.

До речі, зустріч із відомими італійськими інвесторами, серед яких - мер Шампдепраза, дає підстави для оптимізму. Луїджі Берже, італійський мільярдер, хоче прибути з візитом до Борислава разом із інженерами і спеціалістами своїх фірм, аби вивчити можливості для розвитку підприємництва. Він працює у харчовій промисловості, в «зеленій» енергетиці. Створення нових підприємств створить у місті нафтовиків сотні й сотні нових робочих місць. Бориславом зацікавилися й інші ділові люди Італії.

Коментуючи підсумки цієї поїздки, міський голова висловив велику подяку за організацію зустрічей на італійській землі доктору теології Павлові Василіву.

Газета «Нафтовик Борислава»

Дев’ять боїв в «Казанові» та дев’ята перемога Василя Федорича

 

У неділю, 25 листопада, Трускавець знову зібрав любителів яскравих спортивних видовищ. В розважальному центрі «Казанова» відбувся відкритий турнір з ММА «REAL FIGHTING» - вечір боїв без правил або змішаних єдиноборств. Організаторами турніру стали Ліга змішаних єдиноборств «Pro CFI – Ukraine» та Львівський клуб «Real Fight Promotion». Голова оргкомітету Віталій Плеханов, організатор та рефері поєдинків Віталій Вовк, головний суддя турніру – Володимир Сорока. Про високий рівень змагань свідчить присутність на турнірі Президента Ліги змішаних єдиноборств «Pro CFI – Ukraine» Ельхана Валієва та представництво бійців з Росії та Південної Кореї.

На глядачів чекало дев’ять надзвичайно цікавих та динамічних поєдинків у різних вагових категоріях. Показово, що лише перші два бої тривали відведені три раунди. Решта сім поєдинків завершувалися достроково вже у першому раунді – бійці перемагали на першій, другій хвилині технічним нокаутом або задушливим прийомом. А львів’янин Павло Лях у четвертому бою у ваговій категорії до 77 кг. здобув перемогу над бійцем з Луцька Віталієм Лайковим на 27 секунді технічним нокаутом. В сьомому поєдинку у ваговій категорії до 93 кг. боєць з Луцька Володимир Хомик здолав представника Росії, чемпіона Брянської області з рукопашного бою Алєксєя Паннова на першій хвилині задушливим прийомом. У восьмому бою у надважкій категорії 93 кг + львів’янин Ігор Кукурудзяк переміг бійця з Південної Кореї Сергія Лю також задушливим прийомом на 1хвилині 20 секунді.

Дев’ятий бій за титул чемпіона RPF на 2 хвилині 29 секунді технічним нокаутом виграв Василь Федорич (Львів). Нагородження провели Президент Ліги змішаних єдиноборств Ельхан Велієв та Віталій Плеханов. До речі, це вже дев’ятий безпрограшний поєдинок підряд Василя Федорича у боях без правил. Якщо цей боєць виграє ще один – десятий – бій, то буде занесений до Книги рекордів Гіннеса України. Одразу після турніру спортсмен розпочинає підготовку до Міжнародного турніру за версією ММА у Фінляндії, який відбудеться 15 лютого.

Видовищне відкриття турніру та виступи між поєдинками забезпечили спортсмени «Театру спорту «Еней» (тренери Андрій Шевчук та Денис Іваницький). Кандидати та майстри спорту з кікбоксингу, рукопашного бою Оксана Городинська, Василь Мушинський, Віталіна Коссак та Мар’ян Гуржій продемонстрували високий артистизм та дійсно майстерне володіння технікою різних видів єдиноборств зі зброєю та без зброї.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Служба «102» Борислава повідомляє

 

У період із десятого по двадцяте листопада цього року в Бориславі скоєно сім крадіжок. Маємо також чотири випадки погроз фізичною розправою, три хуліганства, сім випадків нанесення громадянам міста тілесних ушкоджень, два факти ухилення від сплати аліментів, одне шахрайство, дванадцять випадків настання смерті, один злочин по лінії боротьби з економічною злочинністю, вісім фактів навмисного пошкодження майна, дві дорожньо-транспортні пригоди, один факт самоуправства та ще два порушення закону, які віднесені до категорії інших злочинів.

Завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам розкрито два злочини за фактами крадіжки. Співробітники міліції встановили осіб, які погрожували громадянам міста фізичною розправою та нанесли тілесні ушкодження, а також причетні до вчинення шахрайських і хуліганських дій. Розкрито також злочин по лінії боротьби з економічною злочинністю. За вісьмома фактами пошкодження майна, одним фактом самоуправства, чотирма випадками настання смерті та ще двома порушеннями закону, які віднесені до категорії інших злочинів, проводяться дослідчі перевірки.

У чергову частину надійшла заява від працівників торгового центру «Барвінок», розташованого у мікрорайоні вул. С. Коваліва, у якій повідомлялося: невідома особа 13 листопада близько 13-ої години із торгової зали викрала пляшку горілки «Слава» ємністю 0,25 літра. Завдяки вміло проведеним оперативно-розшуковим заходам слідчо-оперативна група по гарячих слідах встановила особу викрадача. Ним виявився двадцятидев'ятирічний, раніше несудимий, мешканець вул. С. Коваліва гр. П. Під час поверхового огляду працівники міліції вилучили у нього викрадену пляшку горілки. Окрім цього, у ході перевірки з'ясувалося, що напередодні, а саме 12 листопада, о 18.30 цей громадянин із торгової зали ТЦ «Барвінок» вчинив крадіжку алкогольних виробів на загальну суму 1088 грн. Легкою здобиччю недобросовісного покупця стали одна півлітрова пляшка віскі «Баллантанс» вартістю 188,24 грн., півлітрова пляшка джину «Біфітер» вартістю 178,28 гри., та три пляшки лікеру «Бейліз» вартістю 178,17 грн. кожна. Під тиском незаперечних доказів зловмисник зізнався у скоєному. Викрадені алкогольні напої вилучені. Вирішується питання про притягнення гр. П. до відповідальності.

Бензопилу, болгарку, циркулярку разом із переноскою викрали невідомі зловмисники із території одного із будинковолодінь по вул. Тустановицькій. Щоб здійснити крадіжку, злодії просто зірвали колодку на дверях хліва і, користуючись відсутністю господаря, викрали електроінструмент. За фактом крадіжки проводиться перевірка.

Дослідча перевірка проводиться також за фактом навмисного пошкодження огорожі приватного будинковолодіння гр. Т. по вул. Бічній Джерельній. Там невідомі зловмисники у ніч на 14 листопада зрізали п'ять рамок металевої огорожі з мідної сітки.

Велосипед синьо-білого кольору вартістю близько 2 тис. грн. викрали невідомі зловмисники із подвір'я одного з будинків по вул. Б. Хмельницького. Необачний власник залишив свого двоколісного «друга» без догляду на короткий час на подвір'ї будинку, але цього було достатньо для злодіїв, які, скориставшись надмірною безпечністю господаря, здійснили крадіжку. За. цим фактом проводиться дослідча перевірка.

Газета «Нафтовик Борислава»

«Житловий» прийом

 

Прийом громадян міським головою, який проходив 27 листопада, можна сміливо назвати «житловим». Адже з чотирьох заявників троє звернулися виключно із житловими питаннями. Пані Юлія, мешканка аварійного будинку на Стефаника, 4 вкотре прийшла з надією отримати нове помешкання. Та так з надією та словами «Маю надію на Бога…» і пішла додому, де умови проживання просто жахливі. Батько трійні пан Володимир теж хоче нового помешкання, але не дуже вірить, що його справою у мерії хтось серйозно переймається. «Ви заганяєте справу свідомо в тупик. Чи не так? Чи я не правий?» - звернувся багатодітний батько безпосередньо до мера. «Ви до мене, шановний, звертаєтеся так, як слідчий», - парирував Руслан Козир, а його заступник Петро Нестерівський розвів руками: «Що можемо, те й робимо. У нас вільного житлового фонду немає». Та пан Володимир не дуже вірить у такі «відмазки» і дивується, чому, для прикладу, у Львові чи навіть у Стрию таких проблем нема. Чоловік не бажає опускати руки та пише скарги у вищі інстанції, в тому числі до столиці.

Батько та син Вахничі з вулиці Річки мають іншу житлову проблему. Зробивши добудову до власного будинку, репресований батько-пенсіонер був просто шокований, коли йому повідомили, що він має сплатити ще 32 тисячі гривень (а це 8 тисяч доларів!) як пайову участь. В міській раді кажуть, що вимога ця законна, але батько з сином вбачають у цьому якийсь підводний камінь. Їм юристи радили звертатися до суду, щоб таким чином зареєструвати право власності, але вони роздумують, чи не написати радше заяву на сесію, що депутати звільнили їх від сплати цього дивного «податку» у 32 тисячі. Втім, з 1 січня 2013 року право на майно можна буде реєструвати безпосередньо в міському управлінні юстиції. «Тоді «плакати» буде наша пайова участь» - образно сказав хтось з чиновників про ці зміни в законодавстві. Іншими словами, жодної пайової участі на розвиток міста можна буде не сплачувати, знаходячи лазівки в законі.

Останній відвідувач прийшов запитати, коли вже міська влада виконає свої обіцянки та виплатить заборговане працівникам КП «Наше місто», яких позбавили роботи саме за часів мерства Руслана Козира. Запевнення, що «вчора на ці потреби перераховано 20 тисяч» чоловіка не переконали. Пан Іван нагадав меру про його передвиборчий лозунг «Чесна влада – заможна громада», чим сильно розізлив Руслана Козира. «Чим влада перед вами завинила?» - пробував перевести розмову в інше русло міський голова. Та екс-працівник екс-підприємства був непохитний: «Люди налаштовані вже навіть агресивно, ми готові вдатися до інших заходів. Куди йти, що, до Президента звертатися? Скільки нам чекати на наші ж гроші?». Так і не отримавши чітку відповідь, пан Іван покинув залу засідань міської ради.

Цікаво, що на прийоми громадян приходить щораз менше людей. Чи не є цьому причина втрати довіри до міської ради, що та допоможе у вирішенні людських проблем? Адже відповіді часто дуже подібні – то «ми не маємо впливу», то «звертайтеся до суду», то «так вимагає закон і нічим вам не допоможемо», то «у нас нема вільного житлового фонду», і т. п. Для прикладу, на прийом 27 листопада записалося семеро громадян, а прийшло тільки четверо. Та й ті, що приходять, ідуть сюди або за інерцією, або щоб вихлюпнути наболіле, іншим словом, просто виговоритися. Бо реальної допомоги влада міста чомусь не надає. Дійсно не може, чи все-таки не хоче?

Володимир Ключак

Швидка дрогобицька, приміщення трускавецькі

Цього тижня щотижнева нарада в мерії Трускавця проходила не у понеділок, як звичайно, а у вівторок. Було поінформовано про введення в експлуатацію міні-котельні, яка обігріватиме СШ № 3 та дитячу установу «Дзвіночок». Триває підготовчий ремонт вулиці Воробкевича, який полягає у заміні тротуарного асфальтового покриття на бруківку. Основний же ремонт цієї багатостраждальної вулиці планують здійснити у 2013 році, якщо будуть кошти. Міським головою було дано доручення позакривати всі підвали у будинках – як з метою економії тепла, так і в цілях безпеки.

Керівник КП «Трускавецьтепло» Руслан Крамар повідомив, що в цьому місяці газу спалено менше, ніж у листопаді минулого року. Це й не дивно, зважаючи на аномально теплу погоду. Керівник КП «Трускавецьжитло» Олександр Ткаченко поінформував, що працівники підприємства займаються утепленням підвалів, заміною вікон, робиться теж поточна робота. Біля будинків обрізаються кущі та дерева. Кронуванням дерев займаються і в КП «Парк курортний», про це повідомив директор підприємства Іван Вачко. Вже кроновано дерева в партерній частині парку, на площі Незалежності та бульварі Торосевича, паралельно йде підготовка до встановлення освітлення в рамках підготовки до новорічно-різдвяних свят. Керівник водоканалу Володимир Возняк доповів про ліквідацію восьми витоків минулого тижня та про поточну роботу. Уважно та відповідально поставитися до формування бюджетних запитів 2013 року попросив начальник фінансового управління ТМР Микола Федоричак. Головний фінансист міста звернув увагу, що з 1 січня відбудеться перехід на нову економічну класифікацію видатків, по-новому буде формуватися й кошторис.

Швидка допомога перейде у підпорядкування Дрогобича і буде знаходитися в структурі Дрогобицької станції екстреної медичної допомоги, повідомив головний лікар трускавецької лікарні Андрій Кульчинський. Робиться це в рамках проведення медичної реформи, яка передбачає укрупнення та реорганізацію медичних установ. Нагадаємо, що в нашому регіоні заплановано створити єдиний Дрогобицький госпітальний округ. Андрій Кульчинський зауважив, що приміщення екстрена допомога орендуватиме у трускавецької лікарні.

Начальник управління праці та соцзахисту ТМР Юстина Когут нагадала, що наближається Міжнародний день інваліда (3 грудня), а керуючий справами ТМР Олег Ковальчин поінформував присутніх, що працівниками «Укртелекому» завершується демонтаж камер відеоспостереження, які були встановлені на виборчих дільницях. Камери будуть передані на зберігання в міську раду та можуть використовуватися в подальшому згідно відповідних рішень.

Володимир Ключак

 



Обновлен 29 ноя 2012. Создан 27 ноя 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником