Трускавецький вісник № 159 (538) від 21 грудня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 159 (538) від 21 грудня 2012 р.

21.12.2012



 

У номері: 20-літній ювілей музею Михайла Біласа; Громадські слухання у справі детального плану території на Городище; Влада не йде назустріч релігійним організаціям; Спортивні новини; Про Миколая, залізницю і кінець світу.

Новини Трускавця та регіону

Ожеледиця спричиняє незручності

Ожеледиця на дорогах та тротуарах Трускавця спричиняє незручності як водіям, так і пішоходам, інформує наше власне джерело. Незважаючи на те, що для посипання небезпечних ділянок застосовувалася піщано-сольова суміш, її все ж недостатньо для комфортного пересування містом, тому комунальним службам варто активізувати свої зусилля для вирішення цієї проблеми. Або ж молитися за різке потепління, щоб ця проблема розв’язалася сама собою.

Духовна література та церковна атрибутика – не товар

20 грудня в залі засідань Трускавецької міської ради пройшла робоча зустріч заступниці міського голови Трускавця Валентини Бодак і директора КП «Парк курортний» Івана Вачка з людьми, які займаються розповсюдженням Біблії та іншої духовної і церковної літератури, а також церковної атрибутики. Духовним особам було дано посил, що міська влада робить їм велику ласку, коли надає місця на новому базарі, спорудженому для підприємців. За цю «ласку» духовні особи повинні сплатити в міську казну за 2013 рік понад 9 тисяч гривень (це тільки за місце), тому що один день обраховано в 25 гривень. Жодні доводи представників різних релігійних конфесій (православні, протестанти тощо) ні пані Бодак, ні пан Вачко брати до уваги не захотіли. В мерії вважають, що розповсюджувати духовну літературу та церковну атрибутику не сплачуючи за це в міський бюджет не можна. Владу міста не цікавить, що виручені кошти та пожертви використовуються для потреб церков різних конфесій, в тому числі на благочинні цілі. Бюджет розвитку на 2013 рік планується в сумі 1 мільйон 600 тисяч гривень, так що владоможці у Трускавці намагаються знайти будь-які джерела надходжень. Отже, взялися і за Церкву. Нагадаємо, що в попередні роки, за часів Лева Грицака та його попередників місця для представників різних релігійних конфесій надавалися безкоштовно у порядку виключення. Тепер жодного виключення ні для кого не буде, запевнили нашого кореспондента у мерії.

Сьогодні – урочиста Академія пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого

Сьогодні, 21 грудня, о 16.00 в Палаці культури нафтовиків міста Борислава пройде урочиста Академія пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого за участю Глави УГКЦ Святослава Шевчука. А о 15.30 Його Святість зустрінеться з місцевою пресою. Отже, інформація, подана «Трускавецьким вісником» 18 грудня, що прес-конференція Глави УГКЦ відбудеться 22 грудня, є вже неактуальною та не відповідає дійсності в зв’язку зі зміною програми перебування Й. С. Святослава Шевчука у Бориславі.

Власна інформація

Святий Миколай нікого не обділив своєю увагою

В той час, коли у Дрогобичі проходила благодійна акція до дня Святого Миколая, курними стежками добрався Святий Миколай і до села Бистриця Дрогобицького району.

Дзвінкоголоса малеча традиційно привітала Миколая співом «Ой хто, хто Миколая любить» і віршиками на честь Святого Благодійника. Привітати діток з їх улюбленим святом прибув і Роман Герасим’як, представник районної організації «Батьківщина», керівником якої є Микола Андріїв. Від імені народного депутата України Романа Ілика п. Герасим’як вручив діткам солодкі подаруночки. А дітвора під керівництвом директора клубу п. Дани прославляли Святого Миколая театральним дійством (сценарій підбирала п. Дана, задіявши до організації свята церковний комітет). По завершенні якого, і світлокрилі янголята, і чортик, і інші юні актори, та й взагалі, усі присутні в залі дітлахи отримали подаруночки від Святого Миколая.

Вікторія Лишик

Інформує ДЮСК «Спортовець»

Учні відділення плавання Трускавецького дитячо-юнацького спортивного клубу «Спортовець» у цьому місяці мали змогу брати участь у трьох змаганнях з плавання.

Старша вікова група стартувала з 6 по 8 грудня на відкритому чемпіонаті міста Тернополя та Тернопільської області з плавання з нагоди святкування Дня Збройних сил України разом з учасниками 1996- 1998 р.н. дитячо-юнацьких спортивних шкіл з Рівного, Луцька, Хмельницька, Франківська, Калуша, Вінниці та Тернополя (всього 12 команд). Найкращих результатів домігся Богдан Савка, який виборов два призових місця на дистанціях 50 брас (ІІ місце) та 100 брас (ІІІ місце). Інші учасники покращили свої особисті результати (тренер ДЮСК Богдан Смеречинський)

8 грудня у м. Долина на міжобласному юнацькому турнірі пам’яті П. Василика з плавання середня вікова група відділення плавання ДЮСК «Спортовець» змагалась зі своїми ровесниками 2000-2001 р.н. (всього 9 команд: Івано-Франківськ (ДЮСШ 2 та ДЮСШ «Олімп»), ДЮСШ 9 (м. Львів), Аквапарк «Пляж» (м. Львів), Коломия, Снятин, Калуш, Долина, Трускавець). Призерами міжобласного турніру з плавання стали: Галина Кісак - І місце 100 бат., І місце 50 бат., І місце 50 в/с; Анастасія Мацюрак - І місце 100 н/с, І місце 50 н/с; Марта Веклюк - ІІ місце 100 бат., ІІІ місце 50 бат.; Лідія Іваночко - ІІ місце 50 бат., ІІ місце 50 в/с, ІІ місце 100 в/с; Дмитро Воляр - ІІ місце 100 бат.; Лілія Уєчко - ІІ місце 100 бат, І місце 50 в/с; Святослав Креденсир - ІІІ місце 50 в/с. У естафетному плаванні (4х50 в/с змішана та 4х50 комбінована змішана) команда трускавчан виборола два третіх місця (тренери ДЮСК Андрій Жгута та Олег Кирчей).

15 грудня у м. Трускавці в плавальному басейні ДЮСК «Спортовець» молодша вікова група брала участь у Кубку області серед учнів дитячо-юнацьких спортивних шкіл Львівщини (юнаки 2001 р.н., дівчата 2003 р.н.). У цих змаганнях взяли участь сім команд: ДЮСШ №9 (м. Львів), ДЮСШ ім. Кутенка (м. Львів), ДЮСШ Галичина» (м. Львів), ДЮСШ ім. Силантьєва (м. Львів), Миколаївська РДЮСШ, ДЮСШ №2 (м. Червоноград) та ДЮСК «Спортовець» (м. Трускавець). Обслуговувала змагання суддівська колегія ДЮСК «Спортовець» (головний суддя Богдан Смеречинський). У командній першості команда Трускавецького ДЮСК «Спортовець» стала срібним призером Кубку Львівщини з плавання. Перемогу вибороли юні плавці з ДЮСШ №9 (м. Львів). Третє місце у активі вихованців ДЮСШ №2 (м. Червоноград).

В особистому заліку серед трускавецьких плавців добилися: Лілія Уєчко - І місце 100 бат., І місце 100 в/с; Яна Скрипка - І місце 100 н/с, ІІ місце 100 брас; Евеліна Наконечна – ІІ місце 100 в/с.

З 13 по 14 грудня у спортивному залі ДЮСК «Спортовець» відбувся традиційний благодійний турнір з волейболу серед дорослих на призи «ROYAL HOTEL and SPA RESORTS». У турнірі брали участь команди з м. Києва: «ROYAL HOTEL AND SPA RESORTS», «5-тий ЕЛЕМЕНТ», «Надзвичайні новини», «Драгоманова», «Хімфарм». Також змагалися команди «Європейська» (м. Іван-Франківськ) та дві команди з м. Сколе та м. Стрілки. Змагання проводились за коловою системою. Кульмінацією волейбольного турніру стала гра за Суперкубок між командою-переможцем змагань та збірною командою з числа інших команд. Володарем Суперкубку та переможцем благодійного волейбольного турніру стала команда «Надзвичайних новин». Обслуговувала змагання суддівська бригада ДЮСК «Спортовець» (головний суддя Ігор Гургула).

Любомир Мацькович, директор ДЮСК «Спортовець»

Нема пророка у своїй Вітчизні?

Благословенний Богом Трускавець! Це не просто пафосний вигук, це факт. Бо маємо скарби унікальні, скарби, яких, на жаль, не вміємо ще належно оцінити. «Нафтуся», наша жива вода – перший скарб. Про це знаємо всі, хоча й не ми отримуємо найбільші вигоди та користі від цього скарбу. А про другий скарб дехто й не знає. А це твори самобутнього митця, Народного художника України, трускавчанина з діда-прадіда. Це рукотворні скарби Михайла Біласа, які виглядають як нерукотворні, а зіслані нам згори, щоб ми бачили самих себе, як у дзеркалі, щоб ми роздивлялися душу народу, щоб ми причастилися до них та вдихнули очима цей багатоколірний запах біласівського Євшан-зілля.

20 грудня 2012 року в музеї митця, єдиному такому прижиттєвому музеї на Україні, вшановували ювілей. 19 грудня 1992 року, на храмове свято Трускавця, в день святого чудотворця Миколая відбулося урочисте відкриття цього музею. Найбільше приклалися до того, аби цей музей постав, четверо осіб – Віктор Бурлаков, Богдан Матолич, Ігор Пілько та Володимир Кушнір, розповідає директор Художнього музею Михайла Біласа Олена Білас-Березова. Курортна рада, котра займала приміщення цієї давньої польської вілли з чарівною назвою «Ґопляна», в 1991 році залишила після себе голі стіни, навіть ручки з дверей забрали. Тож перший директор музею Володимир Кушнір за рік часу зробив дуже багато. Відкриття Художнього музею стало величною маніфестацією трускавецької громади, декларацією визнання заслуг Великого Митця, українського і за походженням, і за духом. 17 священиків освячували приміщення, в тому числі покійний нині отець Петро Герилюк-Купчинський, який написав у книзі відгуків: «багато я бачив різних мистецтв, але кращого від українського не бачив». І подібні відгуки, складені із слів захоплення та пошани перед Маестро Біласом, написали в Книзі відгуків Ніна Матвієнко, Євген Сверстюк, Микола Плав’юк, а також багато іноземців, які покидали цей Храм Мистецтва із незабутніми враженнями.

Можна не знати фактів, що в Художньому музеї Михайла Біласа побувало за ці двадцять років понад триста тисяч відвідувачів, що було проведено більше десяти тисяч екскурсій. Можна не знати історії митарств та тріумфу Михайла Біласа, можна його не знати особисто, бо він людина творча, своєрідна і не надто, м’яко кажучи, компанійська. Можна не розумітися в опері, в абстракціонізмі, в архітектурних стилях. Але не можна жити у Трускавці чи бути у Трускавці і оминути своєю увагою музей Михайла Біласа. Кожна дитина повинна знати туди шлях, кожен має долучитися до збереження цієї ветхої споруди, де знаходяться наші трускавецькі скарби, котрі можуть в майбутньому стати українським відповідником творів да Вінчі чи Санті.

Радує той факт, що Маестро Білас у свої 88 продовжує творити. «Завжди, коли я відвідую його з Йорданською водою, - згадує отець-декан Петро Івасівка, - він мені каже, щоб я покропив ще в тому куточку і в тому, і ще там. Нехай дарує йому Бог здоров’я…». Отець Петро Івасівка, отець Володимир Бондарчук, отець Михайло Бучинський, міський голова Трускавця, три його заступники, секретар ради та одна з депутатів ТМР, директори двох інших музеїв Трускавця, музейні працівники, представники школи мистецтв, бібліотеки, відділу культури, кілька підприємців, журналісти, кілька небайдужих… В невеличкій залі музею Біласа залишалися ще вільні місця – у день ювілею музею. Митець Михайло Білас був відсутній, та його голос лунав, наче Божий знак, якою повинна бути людина, котра є щирою та простою, дитинною та людяною по своїй суті. Мимоволі промайнула думка «нема пророка у своїй Вітчизні». Адже чомусь навіть на громадські слухання у справі забудови біля питного озера, які щойно закінчилися, прийшло набагато більше людей.

Неначе вкопаний стаю перед Різдвяним триптихом. Три Королі, Вертеп і Народження Божого Дитяти. Чи підходиш ближче, чи відходиш дальше, чи виходиш з музейної кімнати, чи знову заходиш до неї – сила українського духу в його найвищій концентрації вже пронизала тебе і ти перебуваєш під її враженням і перебуватимеш ще довго. Гобелени Михайла Біласа – диво дивнеє в найкращому значенні цього слова. Від них віє і глибиною століть, і затишком сільської хатини, і далеким дитинством, яке трохи пам’ятаєш, а трохи й забув. Весняні мотиви, зимова казка, літні дні, квіти, ікони, народні музики, танці – кожен неповторний твір вартує того, аби його побачити, ним милуватися, насолоджуватися, про нього написати, привести до нього своїх друзів. І хоча у пропорційному відношенні серед відвідувачів Художнього музею переважають гості курорту, варто для себе відкрити Михайла Біласа кожному трускавчанину, щоб спростувати біблійне «нема пророка у своїй Вітчизні». Бо таке мистецтво облагороджує, а благородства, шляхетності, доброти, любові так бракує в нашому сьогоденні.

Володимир Ключак

Громадські слухання: пристрасті навколо озера тривають

88 осіб зареєструвалося на громадські слухання у справі детального плану території на вулиці Городище, які проходили 20 грудня. З них 25 підтримали цей детальний план, 40 висловилися проти, 1 утримався, а решта не брали участі в голосуванні. Але насправді громада нічого не вирішує, бо слухання мають такий собі дорадчий характер. З їх результатами просто ознайомлять депутатів, а ті вже вирішать долю детального плану.

Громадські слухання 20 грудня можна б охрестити вечором-бенефісом Володимира Шиманського. Цей знаний громадський діяч, керівник Клубу греко-католицької інтелігенції при парафії святого Миколая, трускавчанин з діда-прадіда, вже не перший раз стоїть на передовій захисту інтересів мешканців. Після його палкої промови ніхто не насмілився щось заперечувати. Вірніше, по-іншому показати ситуацію захотів заступник міського голови Петро Нестерівський, який почав доводити, що прийняття такого детального плану дало б можливість корінним мешканцям, чиї хати та землі біля річки є споконвічними, здійснити омріяну приватизацію. Але у відповідь почув образи та вигуки типу «шулери-наперсточники», а навіть звинувачення в тому, що він не має права голосу, бо не мешкає у Трускавці. «До Борислава їдь дельфінарії розводити!» - вигукували окремі вороже налаштовані до представника міської влади трускавчани. Заради справедливості відзначимо, що Петро Нестерівський все ж мешкає у Трускавці, на вулиці Стуса і що честі тим, хто ображав чиновника, їхні вигуки аж ніяк не додавали.

Проблема полягає в тому, що фірма «Альфа Плюс», котра спочатку орендувала землі біля озера, а згодом їх викупила, перепродала частину території і там почалася забудова. Пан Шиманський називав прізвища пп. Сухіни та Лози, грубо обірвав Наталію Петрівську у її спробі заперечити йому, розповідав про незаконні форельники та недопустимість втрати джерела води, яке було збудоване за часів радянської влади спеціально для забезпечення водою курорту. Нехай буде хоч десять гілок водогону з річки Стрий, але це не альтернатива, бо все одно вони – з однієї водойми, запевняв пан Володимир. А тут чиста, фактично джерельна вода забруднюється через відсутність вирішення каналізаційного питання. Оскільки нова забудова сприятиме подальшому забрудненню озера, то пан Шиманський заявив, що він проти цього детального плану.

Своїми думками поділилися і трускавчани Ігор Кісак, Любов Петрів, пан Босак, інші, виступив і депутат Львівської обласної ради Осип Магур, котрий закликав трускавчан контролювати своїх депутатів, як вони голосують, які рішення приймають. «А де будуть надавати земельні ділянки Вашим дітям та онукам?» - риторично запитував він і продовжив: «Зобов’яжіть своїх депутатів голосувати так, як хочете Ви». Коли депутат-свободівець дякував трускавчанам за високу довіру до «Свободи» на жовтневих виборах, люди обірвали його: «А тепер ви нам допоможіть!».

Незважаючи на те, що тема питного озера тягнеться далеко не перший рік, прозорості роботи влади як не було, так нема і надалі. Прикладом цього, зауважив пан Шиманський, є організація громадських слухань в робочий час, коли багато громадян просто фізично не можуть взяти в них участь. Друге порушення – відсутність інформації про те, що такі слухання заплановані. Тільки з другого разу учасник Клубу греко-католицької інтелігенції Остап Голець зміг довідатися в ІАЦ ТМР про конкретний час, годину, коли ж ці слухання мають бути, зазначив Володимир Михайлович. Отже, ці слухання так само нелегітимні, як і слухання першого березня цього року – підрезюмував громадський активіст. Але протокол складено, процедуру виконано, Олександр Грищенко представив план, люди обговорили його та проголосували, так що влада навряд чи наново оголосить слухання з цього питання. А якщо йти за логікою, то хіба потрібні такі слухання, які все одно нічого не вирішують? Бо у Трускавці громада давно позбавлена права впливати якимось чином на владу, незважаючи на те, хто цю владу в місті очолює чи представляє і незважаючи на те, чи ця влада «чесна», чи «заможна», чи якась інша. А з озером віз і нині там. Пан Шиманський каже, що його експлуатують, а за воду ми платимо, начеб її дійсно всю транспортували з річки Стрий. Але слова – не докази, а доказати щось при круговій поруці нелегко. Навіть таким впертим борцям за інтереси громади, як Володимир Шиманський.

Володимир Ключак

Про Миколая, залізницю і кінець світу

В той час коли трускавецькі очільники звітують на нарадах про початок вирішення трускавецької транспортної проблеми (скасування поїздів), львівська залізниця мов би кепкуючи скорочує кількість вагонів у приміському потязі Трускавець Львів (до 6 вагонів). Їду в переповненому салоні і ненароком вловлюю бесіди, які точаться довкола. Загалом люблю цю електричку, оскільки це не просто транспорт, а якесь повноцінне соціальне явище. Я б сказав навіть – дзеркало суспільства.

Так і цього разу їду в переповненому вагоні. За вікном зима – мінус 8, й до мене долинає бесіда з сусідньої лавки: дві жіночки діляться страшилками стосовно кінця світу. «Буде темно, сонце зникне на три доби і станеться землетрус балів так 15. Ой ні, не 15, а 20» - уточнює жіночка. Її опонентка на те відповідає: «Ой, то треба огірки до підвалу перенести, бо на морозі не витримають, але добре, що я свічок накупила - не пропадемо». Мало не уточнив у жінок, за якою шкалою має відбутися землетрус, та увагу привернула інша розмова: маленька дівчинка (років 5) запитує у батька: «Тату, а ангели справді з Миколаєм прилітають?» Батько цілком серйозно відповідає; «Справді, вони справжні, як і Святий Миколай». «Тату, – не вгамовувалась донька. – Ну а чого тоді в нашому садочку ангел була жінка переодіта?». Тато на мить замовк, перебираючи думки, що відповісти, та й врешті видав: «То у вас садочок просто такий, а до тебе прийде справжній Миколай зі справжніми Ангелами»… Раптом за спиною зателефонував дзвінок. Кремезний мужчина підняв трубку і спитав: «Ало! Да, это я. Шо? Да не, ты ж знаєш, шо я атеист, и в эти штучки не верю. Куда еду? В Трускавец к тебе. Ты что думаеш? К тебе тоже Святой Николай придёт! Так что жди».

 Все змішалося в голові: мало вагонів - невже кінець світу, але стоп, навіть атеїсти чекають на Миколая. І діждуться, бо навіть маленькі діти здатні розрізнити справжнього від несправжнього. Якось не ліпиться, попробую з іншого боку. Усі в хорошому настрої, в очікуванні Миколая, незважаючи на жарти залізниці. Тоді при чому тут кінець світу? І так можна перебирати до безкінечності, шукаючи логіку у тих бесідах. А її насправді немає, оскільки електричка – це не інформація, а емоції, які переживає суспільство в конкретний історичний період. Для себе почерпнув лише один урок з почутого: як би не лякали наш люд, ми все одно навіть до катастроф будемо ставитися якось по-домашньому. Подумаєш, світло пропало – не звикати: регулярно то напруга паде, то відключають її взагалі. Подумаєш, землетрус, ось на стебницькому калійному розбивають змішувачі – ударна і звукова хвиля вдень і вночі поширюється по усій окрузі, аж стіни трясуться. і нема на то ради. Апокаліпсис на фоні очікування Миколая та Різдва – проста банальна дрібниця. Якщо ви читаєте дані рядки – кінець світу вкотре перенесли, а попереду казка, яка раз у раз вселяє у нас віру і надію на краще. Віримо і все буде гаразд.

P.S. Шкода жіночки, якій доведеться діставати знову огірки з підвалу, щоб поставити на різдвяний стіл.

Ярослав Баран

 

 



Обновлен 22 дек 2012. Создан 21 дек 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником