Трускавецький вісник № 8 (551) від 17 січня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 8 (551) від 17 січня 2013 р.

17.01.2013



 

У номері: Інтерв’ю з Левом Грицаком; Репресований вертеп; Зраджений сільзавод; Анонс зустрічі з Романом Іликом; Невідомі святі; Кримінальні новини; Інформує податкова; Церковні новини; Готуємось до Йорданських свят та Дня Соборності України.

Новини Трускавця та регіону

 

Акція непокори – у вівторок

Наступного вівторка, 22 січня, у Дрогобичі на площі Ринок (перед ратушею) пройде акція непокори проти політики чинної дрогобицької влади щодо закриття шкіл. Акція розпочнеться о 15.00. Про це інформує наше власне джерело. Нагадаємо, що про потребу оптимізації навчально-виховних закладів міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський заявляв під час підсумкової прес-конференції 28 грудня 2012 року. Мова йде в першу чергу про школи №№ 3, 8, 15 у Дрогобичі та школу № 11 у Стебнику. Це вже не перша спроба дрогобицької влади «оптимізувати» навчальні заклади, але переважно під тиском батьків та вчителів доводилося відступати.

 

Роман Ілик єднає всіх заради вирішення проблем регіону

18 січня о 12.00 год. у приміщенні Трускавецької міської ради (м. Трускавець, вул. Бориславська, 2) відбудеться круглий стіл за участю народного депутата України Романа Ілика, міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського, міського голови Трускавця Руслана Козира, міського голови Борислава Володимира Фірмана, міського голови Стебника Василя Пецюха та голови Дрогобицької районної ради Михайла Сікори. Про це «Трускавецький вісник» поінформувала прес-служба Народного депутата України Романа Ілика.

Мета зустрічі – обговорення формату об’єднання органів місцевого самоврядування Дрогобицького краю задля вирішення спільних проблем територій, захисту прав та інтересів територіальних громад і сприяння розвитку місцевого самоврядування.

Після проведення круглого столу відбудеться брифінг для журналістів.

Загальноміське Водосвяття

 

Як інформує офіційний сайт Дрогобицької міської ради, у суботу, 19 січня, о 14.00 на площі Ринок у Дрогобичі відбудеться загальноміське Йорданське Водосвяття. Святкове богослужіння та освячення води проведуть священики Української Греко-Католицької та Української Автокефальної Православної церков.

День Соборності та Свободи України відзначать урочистою академією

У Дрогобичі готуються до відзначення Дня Соборності та Свободи України. Так, 21 січня з нагоди 94-ї річниці проголошення Акту злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки у сесійній залі Дрогобицької міської ради відбудеться урочиста академія, присвячена цій вікопомній події. У заході візьмуть участь представники влади, депутати міської ради, ветерани, представники релігійних та громадських організацій Дрогобича. Про це інформує офіційний сайт Дрогобицької міської ради. Літературно-музична композиція, присвячена Дню Соборності та Свободи України відбудеться також у м. Стебнику.

Низка тематичних та виховних заходів пройде у загальноосвітніх навчальних закладах міста. Це, зокрема, бесіди для учнів молодших класів, «круглий стіл» на тему «Україна – Самостійна Соборна держава». У шкільних бібліотеках будуть оформлені книжково-журнальні виставки, проводитиметься бібліографічний огляд літератури для учнів середніх та старших класів, експонуватимуться портрети українських письменників та історичних діячів, чия творчість і діяльність нерозривно пов’язана з боротьбою за волю України. Тематичні книжкові виставки та бібліографічні огляди літератури з нагоди Дня Соборності та Свободи України відбудуться у центральній бібліотеці Дрогобича.

У Дрогобицький район надійшла подяка з Горлівки

Як інформує прес-служба Дрогобицької РДА, завдяки тісній співпраці управління з питань освіти, молоді та спорту Дрогобицької райдержадміністрації та департаменту освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради вдається не лише підтримувати зв’язки між навчальними закладами, але й реалізовувати перспективні міжрегіональні плани та задуми. Це додає впевненості у майбутньому нашої держави, порозуміння і єдності задля добра і благополуччя українського народу.

Директор департаменту освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради М.І.Кружилін висловив подяку працівникам Дрогобицької райдержадміністрації, управління з питань освіти, молоді та спорту, керівникам та працівникам навчальних закладів, батькам за високий рівень організації прийому делегації учнів м.Горлівка в межах програми «Горлівка - Львів. Зустрічаємо Різдво Христове разом». Він подякував за гостинність та надану юним горлівчанам можливість познайомитись з культурою та традиціями Дрогобицького району, взяти участь у національно-патріотичних, мистецьких заходах.

Учнівську делегацію нашого району знову з нетерпінням чекають на Донецькій землі.

Власна інформація

Виставка робіт уродженця Шостки відкрилася у Трускавці

15 січня у Художньому музеї Михайла Біласа (м. Трускавець) відкрилася виставка митців Спілки художників Трускавця під назвою «Свято розсипає зорі». На виставці широко представлені і роботи митця Олександра Ніколаєвського, уродженця міста Шостка (Сумська область).

«Весняна ніжність», «Подих осені», «Зимовий день», «Бузьку, бузьку", «Смачний обід», «Білий кінь» та багато інших творів митця привертають увагу жителів міста-курорту та відпочивальників, які з’їжджаються до Трускавця з усієї України та зарубіжних країн.

«Внутрішній «ліризм», захопленість невичерпністю образних можливостей … пейзажу характеризує творчість художника. Тремтіння повітря і мерехтливість розсіяного, «медитативного» світла передається в оригінальний спосіб засобами імпресіонізму та пуантилізму», - так говорить про творчість шосткинця Олександра Ніколаєвського мистецтвознавець, історик мистецтва Наталія Космолінська.

Якщо висловити одним словом враження від робіт родини Ніколаєвських на чолі з главою сім’ї Олександром – то це слово «ніжність». Ніжність, легкість, мерехтливість проходять червоною ниткою крізь картини Олександра, його сина Микити та цілі гачковані гобелени дружини Надії.

Довідка. Олександр Юрійович Ніколаєвський народився 6 січня 1956 року в м. Шостка Сумської області. У 1986 р. закінчив Харківський інститут комунального будівництва та архітектури. Працює в жанрі станкового малярства та графіки, член Національної спілки художників України. Живе і творчо працює в м. Трускавець на Львівщині.

Володимир Ключак, www.shostka.info та www.shostka.net

Церковні новини

7 січня, увечері, привітати з різдвяними святами архиєреїв Самбірсько-Дрогобицької єпархії – владику Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, та владику Юліяна (Вороновського), вислуженого єпископа єпархії, прибули працівники єпархіального управління, ректорат та викладачі Дрогобицької духовної семінарії, а також духовенство Катедрального собору. На свято кожен прибув зі своєю родиною.

У родинній атмосфері присутні прославляли народження Христа колядками, діти – вінчували. Відтак усіх присутніх вертепним дійством привітала молодь катедральної парафії Пресятої Трійці м. Дрогобича. Цього різдвяного вечора з дійством вертепу до архиєреїв завітала також молодь м. Самбора на чолі з о. Тарасом Рисеєм. Свої театральні здібності показали й молоді парафіяни з с. Дережичі, які прибули на свято разом з о. Ігорем Шведом та о. Михайлом Олійником.

Зазначимо, що напередодні, 6 січня, на Святвечір, до владики Ярослава разом зі своїми вихователями завітали діти з м. Дніпропетровська. Для молодих українців ці відвідини стали нагодою пересвідчитись у глибоких різдвяних українських традиціях. З розповідей архиєрея діти дізнались про значення події Різдва Христового для кожного християнина.

8 січня владика Ярослав благословив у м. Трускавці відкриття ІV-го фестивалю дитячої та юнацької творчості «Яскрава країна 2013». Організатори фестивалю мають за мету об'єднувати українців довкола автентичної української культури різдвяного співу – колядування. Наступного дня, 9 січня, з різдвяною колядою єпископа відвідали 70 юних учасників цього фестивалю колядок.

А 9 січня на свято первомученика Стефана владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію у храмі св. Миколая Чудотворця у м. Трускавці у співслужінні о. Петра Івасівки (декана Трускавецького) та священиків Трускавецького деканату.

У пастирському зверненні єпископ зауважив, що разом із радісними подіями під час різдвяних свят Церква згадує також і про сумні, трагічні події: вбивство вифлиємських немовлят, що стали жертвами страху та злоби іродової, а їх смерть – пророцтвом про смерть Христову. Рівно ж на другий день після празника Різдва Христового ми згадуємо першого мученика – архидиякона Степана. "Він загинув, бо свідчив про Того, кого відкинули „будівничі" Ізраїля", – наголосив владика Ярослав.

Однак мучеництво св. Стефана, як і смерть невинних дітей, у дивний та незбагненний спосіб стали свідченням перемоги Христового Воскресіння над смертю, світла над темрявою, істини над оманою.

За словами владики, кров первомученика Стефана у Божому всевідаючому Промислі стала насінням для тодішнього юнака-фарисея Савла, якого всі ми знаємо як апостола Павла: "Духовно зрісши спочатку від гріха – схвалення цього вбивства – до правдивої віри, він став Христовим учнем й одним з найуспішніших проповідників Євангелія".

Вітаючи вірних парафії та гостей м. Трускавця з різдвяними святами, архиєрей закликав їх призадуматись над змістом події Різдва – моменту, коли Бог започаткував наше спасіння.

Зазначимо, що храм св. Миколая Чудотворця є центральним храмом курортного міста Трускавця. Знаходячись у центрі міста-курорту, храм св. Миколая є місцем молитви та зустрічі з Богом не лише для місцевих жителів, але й для численних гостей Трускавця.

Натомість 11 січня з різдвяним вертепом у гості до архиєрея завітали сестри-студитки з м. Львова. А 13 січня, увечері, з різдвяною колядою та новорічними засіваннями архиєрея привітала молодь парафії Дрогобицьких священномучеників м. Дрогобича, на чолі з о. Андрієм Бунем, та молодь парафії с. Лішня Дрогобицького району, на чолі з о. Олегом Кекошем.

о. Олег Чупа, прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, www.sde.org.ua

У серійних нападах на жінок у Львові підозрюють 17-річного мешканця Трускавця

За жорстокі напади на жінок у Львові затримали неповнолітнього мешканця Трускавця, який є студентом Дрогобицького коледжу і раніше не мав проблем із законом. Про це 17 січня на прес-конференції повідомив начальник Львівського міського управління міліції Сергій Зюбаненко.

За словами Зюбаненка, 17-річний студент періодично приїжджав до Львова, винаймав тут квартиру, перебував у розважальних закладах та грабував людей. Його жертвами ставали жінки, які йшли по вулиці, переважно в центральній частині Львова, в період з 5-ої до 7-ої год. ранку. На сьогодні підозрюваного взято під варту, він дає покази. Водночас головний міліціонер Львова не уточнив, яким чином вдалося затримати злочинця.

Зюбаненко повідомив про п’ять фактів нападу на жінок, у яких підозрюють затриманого.

Зокрема, 8 січня на вул. Ковжуна було вчинено напад на студентку, 1991 року народження, у якої грабіжник забрав мобільний телефон, 800 гривень та зарплатну картку. При цьому студентку було жорстоко побито.

11 січня о 5.00 на вул. Науковій від рук нападника постраждала жінка, 1950 року народження, яку зловмисник побив та відібрав 1600 грн. та золоту обручку.

За цими фактами були відкриті кримінальні провадження за ч. 2 ст. 186 ККУ.

12 січня біля музею «Арсенал» було вчинено напад на жінку, 1969 року народження, в якої грабіжник забрав мобільний телефон та 15 грн. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 187.

Як зазначив Зюбаненко, пограбування були вчинені особливо зухвало, нападник продовжував бити жертву навіть після того, коли забрав гроші та інші цінності.

Того ж дня, 12 січня, на пл. Вічевій біля монастиря зловмисник напав на двох жінок, 1932 та 1969 років народження. Жінки досі перебувають у непритомному стані в реанімації. Встановлено, що в однієї з них грабіжник забрав мобільний телефон та 11 грн.

За цими фактами відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 121 ККУ.

«Не виключено, що підозрюваний може бути причетний до інших злочинів», – зазначив Зюбаненко.

Він звернувся до мешканців Львова, які стали свідками чи постраждали від подібних злочинів, йти в міліцію.

Нагадаємо, 12 січня вранці поблизу Свято-покровського монастиря сестер студійського уставу УГКЦ (монастир бенедиктинок) на пл. Вічевій, 2 у центрі Львова знайшли двох непритомних жінок.

www.zik.ua

У Дрогобичі 30-річний чоловік розгорнув наркобізнес

Житель Мостиського району задумав розгорнути на теренах Дрогобиччини справжню мережу збуту психотропної речовини. Саме у Дрогобичі 30-річний зловмисник вирішив організувати «тіньовий» бізнес у сфері незаконного збуту кустарно виготовлених з ефедрину препаратів.

Неподалік залізничного вокзалу у місті Львові двоє "гінців" прибули на заздалегідь домовлене місце зустрічі. Упізнавши свого спільника, місцевий крутій передав медичний шприц, заповнений прозорою безбарвною речовиною об’ємом 10 міліграм.

Придбану речовину чоловік перевіз у рейсовому автобусі сполученням «Львів-Дрогобич», маючи намір перекинути наркотики через огорожу на територію Дрогобицької виправної колонії.

Чоловік намагався непомітно перекинути через огороджену територію наркотичний засіб. У зв’язку з цим замотав її у згорток зі шматками фарфорового горнятка, щоби надати йому ваги. Але попри всі марні старання, чоловіка помітили охоронці виправної колонії, а невдовзі зловмисника затримали дрогобицькі правоохоронці.

Дрогобицьким міськрайонним судом підсудного визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років із встановленням іспитового строку на 3 роки.

Відзначимо, що кустарно виготовлені препарати з ефедрину, псевдоефедрину, або препарати, які містять амфетамін та метамфетамін, відносяться до особливо небезпечних психотропних речовин.

Відділ зв’язків з громадськістю ГУ МВС України у Львівській області (за матеріалами Наталії Постойко, Дрогобицький МВ)

Лев Грицак: «Щоб люди в мені не розчарувалися, щоб погано не згадували…»

Починаючи з кінця грудня і аж до Водохреща українці святкують. Призупиняється політична активність, настає своєрідне перемир’я між опонентами, народ перебуває в радості від Різдва Христового.

Сьогодні про свята і про будні поведемо розмову з генеральним директором готельно-курортного комплексу «Карпати», двічі міським головою Трускавця (2002 – 2010), очільником Трускавецької міської організації Партії регіонів Левом Грицаком.

- Леве Ярославовичу, як зустріли Новий рік, як відсвяткували Різдвяні свята?

- Перш за все хочу привітати всіх трускавчан з Новим 2013 Роком і Різдвяними святами та побажати їм душевного спокою, впевненості, стабільності, зростання добробуту їхніх сімей, задоволення духовних потреб.

Минулий рік для мене був дуже напружений, тому організм просив відпочинку. Підготувавши все для хорошого святкування, сам я поїхав відпочити і зустріти Новий рік у спокої, на теплій воді. Порибалив, абстрагувався, трохи відпочив. А Різдвяні свята вже традиційно відсвяткував з рідними та друзями, як і щороку.

- Закінчився 2012 рік. Як Ви оцінюєте його в контексті розвитку очолюваного Вами готельно-курортного комплексу, а також стосовно розвитку нашого міста, області, держави?

- В минулому році мені вдалося зробити в «Карпатах» значно більше від запланованого. Щодо міста, то не хочеться про сумне, але у Трускавці я не побачив позитивних змін. Запам’яталися війна міської влади з підприємницьким середовищем, цинізм з бюстом Івана Франка, створення нового базару, де згідно виготовленого проекту мав бути пам’ятник Свободи із розвинутою парковою територією. Пам’ятним є і конфлікт із ЗАТ «Трускавецькурорт» з територію біля музею Михайла Біласа. На вказану територію це підприємство має державний акт на постійне землекористування. Тому доцільно було б, щоб вони своїм коштом зробили там хороший сквер, який би підкреслював центр міста біля міської ради. Ще колись я домовлявся з керівництвом ЗАТ «Трускавецькурорт», що вони за свої кошти встановлять там пам’ятник Івану Франку. В даний час меркантильні інтереси навколо маленького клаптика землі, де знаходиться бюст Івана Франка, який переніс спробу «падіння від старості», гальмують розвиток площі в центрі міста.

Напевно надовго запам’ятається злочинне, на мою думку, поводження з 18 мільйонами гривень, які держава виділила під Євро-2012 на дороги для Трускавця – коли зрізали ідеально відремонтовану проїжджу частину вулиці Суховоля і заасфальтували по-новому. Інакше ніж відмиванням коштів це не назвеш.

Очевидним мінусом для курорту є відміна залізничного сполучення Трускавця з Харковом та Дніпропетровськом.

Що стосується розвитку області, то мені відрадно, що область отримала новий термінал Міжнародного аеропорту «Львів», подовжилась злітно-посадкова смуга, був збудований згідно сучасних світових стандартів новий стадіон, відновлена дорога Стрий – Трускавець. Ці речі мають надзвичайно важливе значення і для Трускавця.

У державі також встановилась стабільність. Радують позитивні показники економічного розвитку…

- Яка подія з минулого року запам’яталася Вам найдужче і чому?

- Подій запам’яталося декілька. Перша – це успішне проведення Чемпіонату Європи з футболу, що показало потужність економіки і організаційну силу влади, яка змогла в такі короткі терміни все це реалізувати, тим самим піднявши імідж України в очах цілого світу.

Друге – це вибори до Верховної Ради України. Тут є дві сторони. Перша позитивна тим, що люди хочуть демократії. Організація чесних та прозорих виборів – доказ цьому. Друга сторона сумніша – це те, що люди не бачать реального шляху до подальшого розвитку демократії разом з економікою, не усвідомлюють, яка політична сила зможе це реалізувати. Громадяни обирають політичні сили, даючи їм мандат довіри і в той же час не мають жодних гарантій щодо реалізації передвиборчих обіцянок тими силами, за якими не було конкретних справ у минулому, щоб можна було об’єктивно прорахувати і перспективу.

Третє – це події в моїй сім’ї: зародження онука, який повинен невдовзі появитися на світ і вже радує мене і родину, а також весілля мого другого сина і пов’язані з цим позитивні емоції і надії.

- Цикл Різдвяно-Новорічних свят закінчився і прийшли будні. В минулому році у «Карпатах» зміни були відчутними: повністю реставровано Зимовий сад, почав діяти лобі-бар, відчувається підвищення рівня сервісу. А що нового слід очікувати в 2013?

- На цей рік також є багато планів. Це подальші реконструкції приміщень, інтер’єрів, фасадів. Працюємо над реконструкцією басейну. Хочу здійснити свою обіцянку перед трускавчанами, яку не вдалося здійснити в зв’язку зі світовою економічною кризою та людським фактором – зробити гарний аквапарк, яким могли б користуватися і мешканці міста.

В планах також розвиток авіапідрозділу для реклами і розвитку інфраструктури курорту. Я знаю, що в зв’язку з цим будуть наклепи опонентів, як було колись із будівництвом кільцевих дорожніх розв’язок у Трускавці, введенням бричок, які були завезені з Польщі, коней ганноверської породи з Калінінграда і т. п. Але це треба робити для розвитку курорту.

Є й ряд інших проектів, які думаємо розпочати втілювати в життя вже цього року.

- А які плани в трускавецького осередку Партії регіонів, якщо це не таємниця?

- Трускавецька міська організація Партії регіонів разом із спонсорами мабуть найбільше вклала грошей у розвиток міста, і до виборів в тому числі. Це дитячі, спортивні майданчики, різні допомоги людям, громадським організаціям. А результати на виборах були неочікувано низькими. Були, звичайно, і об’єктивні помилки центрального апарату. Але була і продовжується стабільність і поступовий розвиток держави, підтримуються соціальні показники, зменшується злочинність. Ось це і будемо роз’яснювати людям.

Будемо і далі надавати допомогу людям, переконувати їх у тому, що Партія регіонів йде до людей з відкритою душею і великим досвідом державного будівництва, що є запорукою успішного розвитку країни.

- Як Ви думаєте, здобуття Трускавцем статусу курорту державного значення, про що так багато говориться, дасть якісь плюси для нашого міста-курорту? Тобто, чи потрібно взагалі цього статусу прагнути?

- Це цікаве питання, яким спекулюють на виборах. Колись цим спекулювали люди, які сьогодні у місті при владі. Сьогодні вони зумисно нічого не роблять для того, щоб такий статус місто отримало. І я їх у цьому не звинувачую. Не тому, що вони хочуть самостійно розпоряджатися землею міста і з цього мати якусь особисту вигоду, а тому, що місцеве самоврядування передбачає вирішення земельних питань на рівні депутатів міської ради. Статус курорту державного значення щодо земельних питань входить у протиріччя з законом про місцеве самоврядування. І це блокувало б багато питань, які мала би вирішувати міська рада.

Окрім того, досвід курорту Бердянськ, який одержав такий статус і сьогодні набагато неприглядніший в порівнянні з Трускавцем, говорить, що з цим немає потреби поспішати. Бюджет країни в наш час ще такий, що не зможе окремою стрічкою фінансувати курорти. Маємо протягом десятиріч дефіцит бюджету. А стан курорту, його популярність, як і популярність кожного окремого санаторію, робить керівництво, його бачення розвитку, плани і забезпечення їх реалізації, хотіння і насамкінець вміння їх реалізувати.

- Довелося почути таку інформацію, що протистояння між Вами та теперішньою трускавецькою владою є фікцією і що насправді Ви доклали багато зусиль, щоб Руслан Козир став Вашим наступником на посту мера Трускавця. Інша ж думка гласить, що таке протистояння є через невиконання якихось домовленостей, які були у 2009-2010 роках між Вами та паном Козиром. Прокоментуйте, будь ласка, ці чутки.

- Протистояння між мною і сьогоднішньою міською владою я не роблю. Я хотів би, щоб цього протистояння не було не тільки між нами, а й між усіма суб’єктами підприємницької діяльності на нашому курорті. На жаль, у деяких людей особисті інтереси переважають над інтересами громади. А особливо погано, коли у людей присутні такі погані риси як корисливість, помста, брехливість.

Я просив Руслана Козира, коли він ставав міським головою, бути преємником у кількох речах:

1. Разом із ЗАТ «Трускавецькурорт» провести роботу з оздоровлення родовища води «Нафтуся». Не дозволити бурити свердловину в першій санітарній зоні охорони «Нафтусі».

2. Продовжити роботи з благоустрою площі Незалежності із встановленням пам’ятника Свободи.

3. Продовжити роботи з реконструкції курортного парку згідно виготовленого проекту.

Це в моєму розумінні зараз найбільше потрібно місту-курорту, щоб залишити його привабливим для туристів. На жаль, мої прохання «виконані» з точністю до навпаки.

- Хотілося б почути Ваш прогноз щодо векторів трускавецької політики в 2013 році. І чи готові Ви йти на примирення з міським головою, якщо він перший подасть руку дружби?

- Я не люблю мати ворогів, готовий з усіма знаходити компроміс. Але про яку дружбу можна говорити, коли мене звинувачують у всіх існуючих та неіснуючих гріхах, палять дачу, кидають гранату на подвір’я, організовують провокацію одержання хабаря, щоб посадити, вигадують, буцімто займаюся наркоторгівлею, скидаю пам’ятник Франку і т. п.

- Вас можна критикувати чи недолюблювати, але навіть найбільші Ваші опоненти відзначають Вашу мудрість, далекоглядність, ділову жилку та вміння вирішувати найскладніші проблеми. Чи можете поділитися таємницею такого свого успіху?

- Це не зовсім скромно, але скажу, бо я є прямою людиною. У вищих навчальних закладах Радянського Союзу глибоко вивчали працю В. Леніна «Роль особи у розвитку держави». Ленін не перший в історії написав статтю на цю тему, роль особи обговорювалася протягом кількох тисячоліть історії людства. А це значить, що часто дуже багато залежить від особистостей. В мірі свого генного єства, освіченості, культури людина може виконувати ту чи іншу діяльність, відігравати ту чи іншу роль.

Колись почув від молодого народного депутата таке: «Коли йшов до Верховної Ради, думав, що 90% часу буду віддавати для держави, а 10% для себе. А виявилося, що на практиці Верховна Рада працює на 90% на персоналії і тільки 10% на державу і її людей».

Це залежить від людських якостей тих, кого ми обираємо. Інше – дай Боже виборцям мати ті якості, які допоможуть зробити правильний вибір.

В своїй роботі я завжди ставив за мету все робити якісно, творити для людей. Завжди боявся, щоб люди в мені не розчарувалися, щоб погано не згадували, хотілося щось залишити після себе. Багато вдалося, хоча звісно були й прорахунки. Потім я зрозумів, що злих язиків не зупинити нікому, таке життя. Але робити намічене, робити добро людям треба, бо це і для наших дітей і онуків, для нашої України. А добро підтримується Богом. Тому і успіх…

- Дякую за розмову.

Спілкувався Володимир Ключак

Репресований вертеп

Унікальним національно-культурним і християнським явищем у святкуванні Різдва Христового був і є для українців вертеп. Практично у кожному галицькому селі він по-своєму різний, цікавий як за своїм текстовим змістом, так і за оформленням. Не обминуло це народне різдвяно-вертепне дійство і мого села Бистриця (Пруси), що на Дрогобиччині.

Мені, як колишньому його учасникові кінця 50-х років минулого століття, завжди здавалося, що наш сільський вертеп, на відміну від інших, був по-особливому цікавим, творчим, неповторним. Головне, у ньому не було особливо виражених соціально-політичних чи національних ознак, а переважали лише релігійні, різдвяні і, звичайно, трохи соціально-гумористичні мотиви, виразником яких виступав "Жид"-лихвар, що у будь-якій ситуації старався отримати вигоду. Але це був лише комічний персонаж без жодних натяків на національну нетерпимість.

Чому, на мою думку, у моєму селі вертеп був особливим? Бо у ньому, на відміну від інших, не було трьох Іродових воїнів, двох жидівок, Цигана, Смерті. А були три царі, три пастушки, Ангел, Ірод з двома воїнами, Жид, Чорт і хлопчик, який носив вертеп-хатку, в якій запалював свічку, коли відбувалося вертепне дійство у його першій частині. Як ніякий інший вертеп наш, при підході до хати господаря. обов'язково співав "Рождество Твоє, Христе Боже наш". У світлиці розпочиналася різдвяно-містична вистава. В хатинці-вертепі запалювалася свічка, входили три пастушки і лягали на солому (а в ті часи у кожній хаті на Святий Вечір вносили солому). Тоді один з них ніби пробудився зі сну і стривожено каже: "Вставай, брате! Що за чудо!? Що за диво?!". Інші поволі піднімаючись, промовляють: "Чи то дніє, чи зоріє? Ще далеко день!", "То в вертепі щось ясніє! Певне, там вогень!", і падають, вигукнувши: "Лихо з нами!". І тут з'являється Ангел з коротким мечем і дзвіночком у руках. Задзвонивши, він урочисто проголошує: "Господь з вами! Не лякайтесь, не смутіться! Я приношу вість для вас - ідіть Богу поклоніться, що народився Спас! До вертепу поспішайте, Сина Божого вітайте, і всім людям голосіть, що прийшов Христос на світ!". У цей момент заходять до хати три царі, яких пастушки, співаючи, питають: "Тріє царі, де ви ідете?". Вони співом відповідають: "Ми ідем в Вифлеєм…" і далі згідно відомої коляди "Бог Предвічний". Дійство це досить тривале і цікаве. На ролі пастушків, царів вибирали хлопців, які мали гарні голоси і вміли співати. Іродом переважно був юнак високого зросту з солідним басистим голосом. У цій ролі мені запам'ятався Юзик Мисишин, високий, з чудовим баритоном. Потім Любомир Гловацький - рослий, широкоплечий, з гучним голосом. Коли під час вистави він вставав, то мусів пригинатися, щоб короною не пошкодити повалу (стелю). А найбільше запам'ятовується Жид, який був улюбленим героєм вертепу і всього села. Цю роль не легко було зіграти, бо це була найбільш незалежна, вільна до імпровізації особа. Від нього перш за все вимагалося дотримання в певний момент вертепного тексту: "Ай!-Вай!-Мір! …Я прийшло в сам добрий час…" і т. д. А потім він міг багато жартувати, сипати дотепами, гадати, гендлювати, бо в кобелі (торбі) у нього, як він казав, були "шварц, мидло, повидло і сякі-такі бабські і хлопські делікатеси", виманював пампушки у господині, а деколи і прихопив без її дозволу, на що господиня закривала очі, залицявся, оберемком обнімав дівчат, яким було дуже цікаво і страшно, бо з вереском ухилялися від його патлатої бороди і жахливого горба на плечах. Звичайно, робив він це в міру допустимого і все йому прощалося. Кажуть, ще до війни цю роль найкраще грав нині 90-річний Володимир Дмитрів, людина дуже дотепна і мудра. Успадкував цей дар і його син Роман, який активно підтримував цю традицію у 60-х роках. Добре вдавалася ця роль і Ярославу Шуригайлу. На жаль, про весь вертеп і про всіх вертепників не розкажеш. Так було.

Та з самого початку приходу атеїстичної влади, як більмо в оці її ідеологів були наші національні традиції і, зокрема, вертеп. Уже в 1948 році в селі Мальчиці Яворівського району Львівщини працівники НКВС розстріляли вертепників. Цю трагічну подію у камені зафіксував львівський архітектор Роман Петрук. Ця скульптурна група встановлена у Трускавці на території санаторію "Карпати".

Репресивні дії атеїстів проти вертепів продовжувалися і в наступні роки. Не обійшли вони і мого села. До цієї роботи були залучені міліція, партпрацівники, і, напевне, не зі своєї доброї волі, школа, вчителі. Вся атеїстично-виховна робота була скерована на те, аби зламати, побороти, витравити з юних, дитячих душ ці чудові традиції. Саме 60 - 70 роки минулого століття пригадують мої односельчани, як роки коли ця "виховна" робота перетворилася на шалене гоніння, переслідування, ганьблення на шкільних лінійках, перед класом тих учнів, які ставили вертеп.

Так, 60-річний Володимир Добрянський пригадує, як вони, підлітки-вертепники Роман Мицавка, Василь Рифун, Роман Коца, Іван Говіщак, Михайло Білик, Михайло Татарський та інші втікали серед білого дня поза село, долаючи снігові замети, глибокі рівчаки та гористі схили, бігли понад круті береги ріки Бистриці, аби заховатися від "каральної" експедиції міліціонерів та райкому партійців, бо пригнали на "бобику" ("ГАЗ-69") ловити вертепників. Рятувалися втечею від ловів атеїстичних мисливців за вертепами і старші хлопці: Роман Дмитрів, Любомир Андрусишин, Ігор Семків, Ігор Пруський, Роман Камінський, Василь Мисишин та багато інших.

Ці репресивні гоніння за вертепами закінчилися тим, що на Різдвяні свята 1975 року у селі Голобутові на Стрийщині партійні "мисливці" вчинили напад на вертеп, у результаті чого загинув малолітній Василько Дронь. Очевидці розповідають: похорон був великий, урочистий. Попереду йшов священик, вертеп, процесія і було дуже багато людей з навколишніх сіл і міст, навіть з Німеччини і Польщі. Була і міліція. Але ніхто з них навіть пальцем не ворухнув. Вони відчували - люди були озлоблені, здатні на опір... Цю справу розглядали на бюро львівського обкому. Мали бути покарані і начальник міліції, і керівник місцевої парторганізації, і директор школи. Не беремося казати, чи був хтось покараний. Та зараз це не так важливо. Ті, хто виконував ці потворні атеїстичні акції, зараз напевне, каються. Судити їх ніхто не збирається.

З настанням незалежності все змінилося. Можна вільно дотримуватися давніх християнських і національних традицій. Але, на жаль, на селах, і в моїй Бистриці теж, стає все менше дітей, і вже нема кому продовжувати ці гарні традиції. Вертепи ставлять, але вони, на мою думку, не мають того колориту, духовного змісту, солідності, що були раніше. Але добре і те, що про це різдвяне дійство не забули, підтримують. Є надія, що з часом діти наситившись від захоплення Інтернетом та комп'ютерами, наповнять своє життя повноцінним і красивим живим спілкуванням, відродженням та підтримкою давніх національних традицій.

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

 

Зраджений сільзавод

Іще донедавна Дрогобицький солеварний завод був найстарішим підприємством, що безперервно працював в Україні. Його екологічно чиста, збагачена йодом, кальцієм і магнієм продукція мала попит у споживачів, хоча й була далеко не найдешевшою. Та, зрештою, все місто Каменяра і Котермака завдячує своєму становленню власне соляному промислу, а отже, і цьому заводу зокрема.

Навіть на гербі Дрогобича маємо дев’ять топок солі (топка — конусоподібна форма груди вивареної дрогобицької солі та водночас її міра. — авт.). Дрогобицька сіль зникла з продажу десь у жовтні 2012 року. Містом поширилися чутки про зупинку роботи підприємства.

Варто зазначити, що сіль на Дрогобицькому сільзаводі, на відміну від інших аналогічних підприємств в Україні, завжди виробляли випарюванням ропи, видобутої з надр землі. Обладнання на заводі застаріле та енергоємне, процес випарювання потребує додаткових витрат коштовного газу. Із трьох мільйонів тонн харчової солі, яка видобувається в Україні за рік, частка Дрогобича лише 2000 тонн. Собівартість цього «білого золота» у 2-3 рази вища від собівартості продукції інших соледобувних підприємств. Проте галичани таки віддавали перевагу рідній, хоч і недешевій солі.

І ось восени її не стало. В листопаді місцевий новинний портал «Дрогобич-інфо» повідомив: завод припинив свою діяльність тому, що «Львівгаз» «просто і безпардонно» перекрив вентиль газової труби і нарахував спершу 57 мільйонів гривень оплати, а потім зменшив суму до 6,7 мільйона.

Невипадкова конспірація?

Сам завод виявився глибоко законспірованою установою. На численні прохання журналіста «Ратуші» дозволити приїхати на завод, зустрітися і прояснити ситуацію, керівництво підприємства відмовчувалося і відмахувалося. Не раз відповідаючи на докучливі телефонні дзвінки журналіста, жіночка, очевидно, секретар директора заводу, повторювала одне й те ж: «Що ми будемо Вам розповідати? Ми майже не працюємо, розумієте? Просто виходимо на роботу і сидимо до обіду. У нас планується скорочення штату. Нам відрізали газ, самі маєте розуміти, що таке газова контора».

Офіційно Дрогобицький сільзавод іменується ПрАТ «Галка-Дрогобич». За повідомленням того ж «Дрогобич-Інфо», сільзавод є у державній власності, проте зараз (до 1 квітня 2013 року) перебуває в оренді Львівської кавової фабрики «Галка». В одній зі статей на цьому новинному порталі знаходимо твердження: «Як наголосив директор, саме завдяки перебуванню підприємства під «дахом» львівської фірми, його ще декілька років тому вдалося вберегти від остаточного закриття». Проте даючи відповідь на офіційний запит газети «Ратуша», той самий директор Орест Ортинський написав, що Львівська кавова фабрика «Галка» не має стосунку до Дрогобицького солеварного заводу.

«Однозначно крадіжка»

Чому керівництво сільзаводу так уникало зустрічі з представником ЗМІ, стало зрозуміліше після візиту у «Львівгаз». «У серпні 2012 року ми перекрили газопостачання ПрАТ «Галка-Дрогобич», бо виявили несанкціоновану врізку в підземну газову трубу, тобто газ подавався поза обліком до газових приладів, — розповів «Ратуші» в.о. першого заступника голови правління «Львівгаз» Юрій Войсович. — Наша внутрішня служба безпеки туди їздила і це виявила, то була перевірка газового обладнання на справність. Там були працівники дрогобицької філії і представники зі Львова. Йдеться, однозначно, про крадіжку газу».

Якщо виявляють несанкціоновану врізку в підземний газопровід, то проводять нарахування газу за три попередні роки, пояснили в установі. «Є два варіанти підрахунку несанкціонованого використання газу. За діаметром труби і тиском газу обчислюють об’єм газу, який міг би бути спожитий, якби проходив постійно. Тобто це — по максимуму. Тому спершу вийшло понад 57 мільйонів гривень, — пояснив пан Войсович. — Але зваживши, що підприємство просто фізично не могло спожити стільки газу, ми взяли іншу методику. В даному випадку, вона була більш правильною за потужністю газоспоживного обладнання, до якого був під’єднаний цей незаконний газопровід. Тому після перерахування вийшло 6,7 мільйона». На запитання, чи визнав завод крадіжку, заступник голови правління «Львівгаз» відповів: «На акті вони написали, що вони свою вину визнають і збитки будуть відшкодовані. Це написав головний інженер внизу акта, просто рукою».

Натомість в офіційній відповіді на інформаційний запит газети «Ратуша» директор сільзаводу пан Ортинський написав: «Оскільки на підприємстві відсутня газова служба, усі газопроводи згідно з відповідними договорами обслуговують працівники Дрогобицького УЕГГ. Наступного дня після 13 серпня 2013 року для подальшої перевірки приїжджали працівники філії Дрогобицького УЕГГ ПАТ «Львівгаз», в ході перевірки було виявлено, що від врізки відсутні подальші комунікації (труби). А також повідомляємо, що нинішній адміністрації підприємства не було відомо про вищевказану врізку. Відповідно ніякої крадіжки газу на ПрАТ «Галка-Дрогобич» не могло бути, а відтак ми не погоджуємося із позицією ПАТ «Львівгаз», та всі нараховані суми є неправомірними і не будуть оплачуватися».

Покровителі-благодійники

«А далі наша львівська «Галка», яка каже, що вона формально там не присутня, хоча ми всі розуміємо, що це не так, вона від них відхрестилася. Бо в них там закінчується договір оренди десь у березні. Їм, скажімо, простіше цей сільзавод просто втопити, ніж зараз щось там робити, — зазначив пан Войсович. — У нас були їхні представники — з наглядової ради, з самого ПрАт «Галка-Дрогобич». Вони ж одночасно є працівниками «Галки», тієї, що в нас тут, яку ми всі знаємо, ну, кава «Галка». Вони сказали, що будуть думати. Конструктивної розмови з ними не вийшло».

На розмову з «Львівгазом» приїжджали і власне працівники сільзаводу. «Я їх по-людськи дуже розумію, але я не знаю, як їм можна допомогти в даному випадку. Тому що вони кажуть: ми грошей не маємо, нічого заплатити не можемо, власники нас кинули. Також казали: не знаємо, хто врізався. Ну, я б на їхньому місці теж так робив, — усміхнувся Юрій Войсович. — Коли з півроку стояв їхній основний конкурент Артемівський солеварний завод (то було півтора або й два роки тому), то я думаю, якраз тоді й зробили врізку. Бо в них тоді була можливість продати багато своєї солі».

Ірина Юзик, газета «Ратуша», www.ratusha.lviv.ua

Nieznani święci i święte polskie

 

Tych, którzy wytrwali w czasach radzieckich w wierze i polskiej tradycji jest coraz mniej. Każdego razu, gdy robimy podsumowanie odchodzącego roku, wspominamy Polki i Polaków w naszej miejscowości lub mieście. Tych, którzy nieśli ten nikły płomień polskości wśród zawieruchy, nie zważając na przeszkody, nie licząc się z możliwymi skutkami takiej postawy.

Wchodząc na Mszę świętą do jakiegoś małego kościółka w Galicji Wschodniej, od razu da się zauważyć, że większość obecnych osób to kobiety. Kobiety w starszym wieku. Mówiące po polsku. Uczące po polsku swe dzieci i wnuki. W chustach, czapkach, szarfach. Z różańcami w ręku, z modlitewnikami. Strażniczki wiary i polskości. Znacznie mniej jest mężczyzn. Starsi panowie. W okularach i bez. W płaszczach, marynarkach, swetrach i w butach wyczyszczonych do połysku. Potomkowie szlachty polskiej: mazurskiej i małopolskiej oraz potomkowie prostych chłopów i robotników.

Nie każdy/każda z nich prowadzi życie święte według wszystkich reguł i kanonów kościelnych. Nie zawsze potrafią przypomnieć sobie, czego uczą w podstawówce w Polsce. Ale to w Polsce, a tu... Niby też była Polska, ale kiedy to było? Urodzeni przed 1939 mają już ponad 70-kę. Urodzeni po wojnie są zupełnie inni. Wychowani pod wpływem sowieckiej propagandy. Zrodzeni w niewoli. Pozostali przy polskości tylko dzięki tym pierwszym, pamiętającym Macierz. Chociaż ta pamięć często jest jak ze snu, wyłoniły się z niej dziecinnie bajeczne, bardziej wymyślone niż realne opowieści. Ale to w tych opowieściach przechowanych w umysłach dziewczyn i chłopaków, którzy teraz są już na emeryturze, przetrwała pamięć o „kraju rodzinnym matki mej”...

Pani Zofia, pani Anna, pani Magdalena, pani Katarzyna, pani Justyna, pani Maria, pan Zbigniew, pan Stanisław, pan Mikołaj, pan Jan, pan Grzegorz... W każdej polskiej wspólnocie są inne imiona i nazwiska, lecz jakże podobne historie. Tych, kto uratował wyposażenie kościelne. Tych, kto jeździł sam i woził dzieci do katedry czy do pobliskiej lub oddalonej miejscowości, gdzie był otwarty kościół. Tych, kto nie zważał na trudności i przyrządzał Wigilię, śpiewał polskie kolędy, pieśni religijne, patriotyczne i po prostu polskie. Kto robił porządki na polskich grobach, kto słuchał polskiego radia, kto zadbał o to, by w domu były białe i czerwone wstęgi...

To już potem pojawiło się wielu „поляків” dla możliwości wysłania dzieci na kolonie do Polski czy z racji ułatwienia spraw zawodowych i handlowych. A ci staruszkowie – święci i święte polskie – nie zawsze nawet mają Kartę Polaka, ale Polskę noszą we własnym sercu...

Ich imiona nie zostaną wypisane w kolorowych kalendarzach świeckich czy kościelnych. Ich groby są często zaniedbane, wręcz zapomniane. Ich życie było trudne i na tym świecie nie zostali oni uhonorowani wieńcem chwały. Ich grono jest coraz szczuplejsze. Przychodzi nowy wiek, nowe czasy, zmieniają się obyczaje, ludzie, świat. Tamci co odeszli, synowie i córki narodu polskiego teraz już z góry patrzą na kraj, w którym spędzili swoje niełatwe życie. A ci, co pozostali żyją, modlą się i nie myślą o tym, że to właśnie oni są nieznanymi świętymi polskimi, którzy zachowali polskość na tej ziemi. Nie myślą, nie mówią, bo jak to bywa z prawdziwymi świętymi, nawet się tego nie domyślają. Coraz ich mniej. Każdego roku coraz mniej, tych którzy nieśli ten płomień…

Włodzimierz Kluczak, www.kuriergalicyjski.com

Допомога по догляду за інвалідами

Нещодавно вийшли зміни до постанови уряду «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним». Розмову на цю тему ведемо із заступником начальника управління праці та соціального захисту населення Ольгою Гарасим’як.

- Ольго Ярославівно, скажіть будь ласка, яким буде розмір цієї допомоги?

- Розмір допомоги на догляд розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж мінімальна заробітна плата.

- Хто має право на догляд?

- Допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за ним.

- Які документи потрібні для оформлення?

- Для призначення грошової допомоги на догляд відповідним органам праці та соціального захисту населення подаються такі документи: заява; документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім'ї із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних зв'язків членів сім'ї; довідки про доходи кожного члена сім'ї; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу; довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної унаслідок розпаювання землі.

Якщо дієздатна особа постійно проживає на одній житловій площі за місцем реєстрації (проживання) інваліда I чи II групи внаслідок психічного розладу, але зареєстрована в іншому місці, подається довідка, видана органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації дієздатної особи, про те, що вона не перебуває на обліку як одержувач і не одержує щомісячну грошову допомогу на догляд за місцем реєстрації.

- Чи багато людей у Трускавці потребує такої допомоги?

- На даний час в управлінні таку допомогу отримує 20 осіб.

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Кампанія декларування доходів громадян-2013 стартувала

З 1 січня 2013 року розпочалася кампанія декларування доходів, отриманих громадянами протягом 2012 року. Декларування у 2013 році доходів фізичних осіб пов'язано з виконанням платниками податку вимог Податкового кодексу України, згідно з положеннями якого платники податку у відповідних випадках зобов’язані подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи або мають право подати її з метою одержання податкової знижки за наслідками 2012 року.

Декларація про майновий стан і доходи, отримані громадянами у 2012 році, подається до 1 травня поточного року. Крім того, подати декларацію можуть громадяни, які бажають реалізувати своє право на податкову знижку. Скористатися цим правом можна протягом всього 2013 року. Декларація подається громадянами до податкової інспекції за місцем податкової адреси (реєстрації у паспорті).

Обов’язок з подання річної декларації про майновий стан і доходи виникає у разі:

- отримання окремих доходів, з яких протягом 2012 року податок не утримувався, зокрема доходи від виграшів в азартні ігри, дохід у вигляді успадкованого або отриманого внаслідок дарування майна, вартість подарунків тощо;

- отримання доходів від фізичних осіб, які не мають статусу податкових агентів (наприклад, дохід від надання майна в оренду фізичній особі, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності);

- отримання іноземних доходів, у т.ч. за кордоном;

Можуть подати декларацію фізичні особи, які мають право на податкову знижку. Для прикладу, це громадяни, котрі сплачували протягом 2012 року за навчання закладам освіти, страхували себе або членів своєї сім’ї, сплачували внески у недержавні пенсійні фонди, сплачували проценти за іпотечним житловим кредитом. На офіційному веб-порталі податкової служби (www.sts.gov.ua) знаходиться спеціальний банер, у якому детально пояснюється порядок заповнення декларації та її додатків.

За додатковою інформацією можна звертатися в Центр обслуговування платників податків ДПІ у м. Трускавці за адресою пл. Чорновола, 2 або за тел.5-22-08, 5-04-02.

Державна податкова інспекція у м. Трускавці запрошує громадян сумлінно виконати свій громадянський обов’язок та своєчасно задекларувати отримані ними доходи.

Наталія Роїк, завідувач сектором взаємодії із ЗМІ та громадськістю ДПІ у м. Трускавці

 



Создан 17 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником