Трускавецький вісник № 13 (556) від 28 січня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 13 (556) від 28 січня 2013 р.

28.01.2013



 

У номері: Думка щодо відновлення калійної промисловості; Найвпливовіші дрогобичани 2012 року; Туман "благородної мети"; Трускавецькі пластуни підкорили гору Пікуй; Короткі новини регіону; Вечір пам’яті Григорія Піцюри; Дрогобицькі регіонали проти закриття шкіл. 

Новини Трускавця та регіону

Олексій Радзієвський прозвітує перед громадою

У неділю, 3 лютого, о 13.30 у Народному домі ім. Івана Франка відбудеться звіт міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського за 2012 рік.

Партія регіонів виступає проти ліквідації шкіл у Дрогобичі та Стебнику

Як інформує прес-служба ЛОО Партії регіонів, голова Дрогобицької міської організації Партії регіонів, депутат Дрогобицької міської ради Сергій Гориславський закликає громадськість, ЗМІ та правоохоронні органи та Львівську обласну державну адміністрацію втрутитись у ситуацію щодо ліквідації кількох загальноосвітніх шкіл, запланованої місцевою владою Дрогобича.

Зокрема, за словами С. Гориславського, міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський та чиновники міської ради ініціюють ліквідацію одразу трьох загальноосвітніх шкіл всупереч вимогам педагогічних колективів, батьківського комітету та власне учнів, які навчаються у цих школах. Йдеться, зокрема, про ЗОШ №8, ЗОШ № 15 та ЗОШ № 11. «Трускавецький вісник» вже писав про цю проблему, як і про акції протесту проти такої «оптимізації».

«Місцева влада Дрогобича намагається дезінформувати громаду міста тим, що у питанні шкіл йдеться не про ліквідацію, а про їх реорганізацію. Проте у результаті цієї «реорганізації» де-факто перестануть існувати три школи, приміщення однієї з яких розташоване у центрі міста. Очевидно, чиновники на чолі з мером уже мають «клієнтів» на шкільні приміщення», - припускають дрогобицькі регіонали.

За словами Сергія Гориславського, під час акції протесту біля Дрогобицької міської ради яка відбулася 23 січня, кілька сотень дрогобичан - педагогічні колективи шкіл та батьки учнів - виступили проти так званої реорганізації навчальних закладів і закликали мера та дрогобицьких депутатів скасувати додаток до ухвали, яким передбачено ліквідацію шкіл. Як каже очільник дрогобицьких регіоналів, це вже не перша спроба місцевої влади Дрогобича ліквідувати школи у місті, аби вивільнити приміщення, у яких вони розміщуються задля подальшої «прихватизації» комунального майна. «Така позиція місцевої влади суперечить позиції Президента Віктора Януковича, який заявив про неприпустимість закриття навчальних закладів, а також Законодавству України. Якщо мер Дрогобича не відмовиться від своїх планів щодо знищення шкіл, ми залишаємо за собою право до акцій непокори», - заявили учасники акції протесту.

З понеділкової наради у Трускавці

В зв’язку з відпусткою міського голови понеділкову нараду у Трускавці проводила перший заступник Валентина Бодак. Розпочалася нарада із привітання з Днем народження, який відсвяткувала завідувач відділу реєстрації та інфраструктури Леся Гавриляк. Про події минулого тижня доповів керуючий справами Олег Ковальчин. Про роботу відзвітували і стан справ окреслили керівники комунальних підприємств «Трускавецьжитло» (Олександр Ткаченко), «Трускавецьтепло» (Руслан Крамар), «Парк курортний» (Іван Вачко), а також представники міліції, надзвичайників, «Ком-Еко-Борислава». Секретар міської ради Петро Шумин повідомив, що є розпорядження міського голови про скликання сесії на 14 лютого, тому цього тижня будуть проведені земельна та бюджетна комісії.

Диспетчерські служби повинні координувати роботу

Під час понеділкової наради 28 січня начальник трускавецьких надзвичайників Микола Лучковський висловив пропозицію посилення координації роботи диспетчерських служб, зокрема у галузі взаємоінформування. Відомо, що взаємодіяти у випадку виникнення надзвичайних ситуацій повинні і пожежники, і швидка допомога, і ДАІ, і представники тих комунальних чи інших служб, які безпосередньо пов’язані з НС (водогін, електромережі, прориви на теплотрасах, надзвичайні ситуації в житлових будинках та на інших об’єктах) тощо.

А начальник відділу з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної роботи Адам Ластовецький зауважив, що Трускавець повинен мати резервне живлення і навів приклад надзвичайної ситуації, яка сталася минулого тижня з електропостачанням у Сокальському та Жовківському районі в результаті обледеніння дротів та падіння електроопор.

А підвести підсумки з питань цивільного захисту керівники відділів та управлінь чи відповідальні за це особи зберуться в середу, 30 січня, о 11.00.

Трускавецька освіта має ким пишатися

Цими вихідними стартував третій етап всеукраїнських олімпіад. Про це під час понеділкової наради 28 січня повідомив начальник відділу освіти Трускавецької міської ради Михайло Шубак. Учні трьох трускавецьких шкіл здобули п’ять нагород (для порівняння, минулого року перемогу з олімпіади здобула лише Ірина Жагаляк, учениця школи № 2-гімназії, предмет – біологія). Так, цього річ друге місце з математики завоював учень СШ № 3 м. Трускавця Максим Щербак (математика, 7-й клас), третє – Софія Ремінська (СШ № 2-гімназія, математика, 10-й клас). Треті місця з біології здобули Василина Кріль (8 клас, СШ № 3), Богдан Тарасович (9 клас, школа-гімназія) і Ірина Жагаляк (10 клас, школа-гімназія).

Відкрито громадську приймальню обласного депутата

Депутат Львівської обласної ради від Борислава Володимир Голобутовський відкрив громадську приймальню у Бориславі, на вул. Шевченка, 1. Приймальня працює від понеділка до п’ятниці з 10.00 до 17.00.

Вшануємо пам’ять Героїв Крут

Як повідомив під час понеділкової наради 28 січня керуючий справами ТМР Олег Ковальчин, у четвер, 31 січня, о 16.00 в центральній бібліотеці Трускавця відбудеться захід до вшанування пам’яті Героїв Крут.

А завтра, 29 січня, о 15.00 в Дрогобичі у Народному домі ім. Івана Франка з нагоди Дня пам’яті Героїв Крут відбудеться урочистий захід. У центральній районній бібліотеці натомість в цей день буде проведена історична година для читачів, працівників бібліотек, педагогів та учнів Доброгостівської музичної школи "Крути - символ наших визвольних змагань". У навчальних закладах регіону 29 січня пройдуть виховні години, вечори пам'яті, книжкові виставки на тему "Пам'ятай про Крути".

Також 29 січня Дрогобич приєднається до всеукраїнської акції «Пам’ятаємо героїв бою під Крутами». О 18.00 біля пам’ятника Борцям за волю України (вул. Січових Стрільців) відбудеться пам’ятне віче. Просимо прийти на акцію з лампадками, щоб спільно викласти тризуб на знак вдячності справжнім українцям. Захід відбувається без партійної символіки. Організатори акції: МГО «Український молодіжний прорив», Пласт НСОУ. Тел.: (067) 896-30-39, (093) 000-62-65

Власна інформація

Вісті з Борислава

Вирішення проблем водопостачання

22 січня працівники КП «Бориславводоканалу» на чолі з своїм керівником Орестом Винаром терміново виїхали на водонасосну станцію Рибник. Через погані погодні умови, з льодових глиб утворилися затори на річці. Русло, що подає воду безпосередньо на станцію повністю було забите льодом , існувала  ймовірність того, що лід рознесе дамбу. Окрім того, була висока ступінь ймовірності пошкодження технологічного обладнання комунального підприємства. Через ці причини абонентам, які отримують воду з Рибника, воду не подали. Незважаючи на погані погодні умови, працівники водоканалу своїми силами зуміли впоратись з надскладною ситуацією і місто отримало воду зранку 23 січня.

Міський голова Володимир Фірман щиро подякував працівникам водоканалу за роботу у складних умовах та зазначив: «Працівники водоканалу зуміли вчасно локалізувати проблему та суттєво покращити ситуацію. Ми щиро вдячні всім, хто працював в цей день на Рибнику. А у мешканців міста прошу вибачення за тимчасові незручності»

Освячення місця під будівництво нового мосту по вул. Героїв-УПА та освячення нового мосту в районі РЕМ

23 січня у місті Бориславі, на місці, де в скорому часі планується будівництво нового мосту, зруйнованого під час останньої великої повені 23-27 липня 2008 року, відбулось освячення. Чин освячення провели отець-доктор Роман Василів та отець Петро Підлубний церкви св. Анни.

В мить освячення запала неймовірна тиша – і було таке враження ніби всі бориславці приєдналися в цю мить до молитви і вторили «…Боже всемогутній зішли з небес благословення Твоє на міст цей, і укріпи його всемогутньою силою Твоєю, щоб ані буйні вітри, ні водяні хвилі не змогли його пошкодити….»

Бо дійсно, всі мешканці з надією підносять очі до неба, чуючи що є надія, вже в цьому році розпочати будівництво стратегічно важливогго мосту для цілого міста.

Ми вже писали: в Державному бюджеті передбачено 10 млн.грн на соціально-економічний розвиток Борислава. І як повідомив міський голова володимир Фірман «Ми плануємо, в першу чергу, скерувати ці кошти на відновлення та будівництво такого важливого для всіх мосту. Вся документація підготовлена фахівцями міської ради»..

Символічним став той факт, що пізніше священики разом з міським головою Володимиром Фірманом відбули в район заводу РЕМ, де з вересня місяця почав функціонувати новозбудований міст через р. Тисменицю, де вже здійснили чин благословення та освячення новозбудованого моста.

Вечір пам’яті Григорія Піцюри пройшов у Бориславі

22 січня в Бориславській дитячій школі мистецтв відбувся вечір пам’яті розумної і надзвичайно талановитої людини, композитора, педагога, заслуженого працівника культури міста Борислава, Маестро Григорія Івановича Піцюри. Всі присутні спільною молитвою вшанували пам'ять наставника. Розпочала захід директор школи Галина Жукова словами великої вдячності. «Правда, яку залишив маестро, – розповідає п. Галина, – викликає повагу й захоплює. Він зумів поєднати в житті все: любов до музики, до творчості та велику любов до сім’ї і батьків». Також з теплим словом про колегу виступила викладач школи мистецтв Емілія Морозевич. На закінчення присутні змогли доторкнутись до творчої спадщини Маестро, її величності МУЗИКИ, яку майстерно виконав інструментальний камерний струнний ансамбль викладачів школи мистецтв.

Під час вечора пам’яті біля портрету МАЕСТРО горіла свіча. Дивно спалахувало полум’я, заворожуючи присутніх. Таким же імпульсивним та глибоким був Григорій Іванович. І завдяки своєму темпераменту зумів залишити після себе цілу низку прекрасних творів, талановитих учнів та вдячних слухачів.

Відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради

Найвпливовіші дрогобичани 2012 року

Експертна група незалежного опозиційного часопису “Тустань” оприлюднила список найвпливовіших осіб, які мали вирішальний вплив на розвиток Дрогобиччини у 2012 році.

В документі зазначено, що експерти спеціально не називали прізвища представників правоохоронних, силових і фіскальних структур, а також бандитських угруповань, які, звісно, теж впливають на розвиток нашого краю, але роблять це опосередковано.

До першої п’ятірки найвпливовіших дрогобичан 2012 року увійшли Олександр Коростельов, Олексій Радзієвський, Надія Скотна, Роман Ілик, Олексій Дорофтей.

Перше місце Олександра Коростельова викликане тим, що він фактично розв’язує всі внутрішні дрогобицькі проблеми. Міський голова віддав своєму першому заступникові всі важелі впливу, причому така ситуація влаштовує обидві сторони. Олексій Радзієвський уже не той енергійний керівник, що був колись, тому менеджерські здібності Олександра Коростельова йому знадобились. Однак експерти вважають, що перший заступник міського голови все ж більше дбає про захист особистих інтересів, ніж про благо громади. Міському голові легко буде звалити всю провину на першого заступника, якщо наслідки їхньої спільної діяльності будуть негативними, і присвоїти перемогу собі при позитивному результаті. Вважається, що така стратегія і тактика призведуть Олександра Коростельова до перемоги на наступних виборах міського голови.

Друге місце Олексія Радзієвського визначено експертами з перевагою в один голос над Надією Скотною, що говорить про дуже слабку позицію міського голови, яка буде ще нижчою у результаті погіршення економічного та соціального стану в Дрогобичі. Він ще не став весільним генералом, але його гублять лестощі підлеглих, особиста некритичність власної діяльності чи, вірніше, бездіяльності. Як ніколи, Олексій Радзієвський став залежним від багатьох людей, а вони, своєю чергою, від нього. Це заважає Дрогобичу розвиватись як європейському місту.

Третє місце Надії Скотної є цілком заслуженим. Ректорові Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка вдалося минулого року не лише гідно продовжити справу покійного чоловіка, а й сконцентрувати в своїх ніжних жіночих руках владу, якої він не мав. Але вирішальним є той чинник, що на тлі зупинки практично всіх основних підприємств Дрогобича університет фактично перетворився на головного донора міського бюджету.

Четверте місце Романа Ілика свідчить про те, що він набирає обертів, аби мати ще більший вплив на розвиток подій у Дрогобичі. Очевидно, народний депутат України співпрацюватиме з міською владою, виходячи з прагматичних позицій, однак у кінцевому результаті розраховуватиме на своїх людей у виконавчих структурах та депутатському корпусі, не чекаючи закінчення каденції міського голови.

П’яте місце Олексія Дорофтея обумовлене впливом на пересічного дрогобичанина видань, за якими він стоїть. Мова йде насамперед про “Вільне слово” і “Високий замок плюс Дрогобиччина”, сумарний наклад яких перевищує наклади інших видань, які розповсюджуються в Дрогобичі.

До другої п’ятірки увійшли депутати Дрогобицької міської ради Роман Пукало, Андрій Шевкенич, Богдан Недбальський, Михайло Ваврин, а також радниця міського голови Віра Байса. Перші два очолюють земельну і приватизаційну комісії, що говорить саме про себе. Богдан Недбальський фактично виступає головним комунальником міста, маючи можливість розпоряджатися великими коштами. Михайло Ваврин, що б там хто не говорив, усе-таки залишається головним опозиціонером нинішньої влади, а Віра Байса, хоча й втратила колишню могутність, ще здатна сплутати карти багатьом місцевим політиканам.

Певний вплив на розвиток подій у Дрогобичі мають також Ігор Курус, Віталій Мойсеєнко, Тарас Метик, Роман Курчик, Богдан Волошин, Богдан Іванців, Олег Хрущ, Петро Мацан, отець Іван Гаваньо, отець Мирон Бендик, отець Софрон, Богдан Хамандяк, Михайло Лужецький, Андрій Янів, Іван Лепкий, Сергій Гориславський, Степан Федак, Володимир Кондзьолка, Тарас Демко, Святослав Сурма, Микола Лагодич, Михайло Задорожний, Віктор Возняк, Микола Гук, Хосе Турчик, Євгеній Шильник, Микола Крук, Віра Меньок.

Окремо слід зазначити найбільш впливових стебничан: Микола Яковлєв, отець Михайло Комарницький, Василь Пецюх, Микола Гориславський, Любов Калапач, Роман Калапач, Тарас Курчик, Павло Побережний, Богдан Уневич, Леся Качмар, Роман Броницький.

Експерти вважають свої оцінки суб’єктивними, що може не співпасти з думкою більшості, проте той факт, що їхні оцінки здебільшого співпадали, теж є знаковою подією.

Анатолій Власюк, www.tustan.io.ua

 

Туман «благородної мети»

/Про промисловий ринок на вул. Пилипа Орлика в Дрогобичі/

«Конструктивний» діалог

Попри запевнення міського голови О. Радзієвського на зустрічі з підприємцями 28 грудня 2012 року, що торгові місця підприємців промислового ринку по вул. П. Орлика переноситися не будуть у паркову зону до повного вияснення даної ситуації та на них не буде здійснюватися тиск з боку адміністрації ринку, вже 17 січня 2013 року підприємцям були надіслані листи від В. Мойсеєнка про виселення з території ринку в 15-денний термін та розірвання договору оренди з КП "Дрогобицький ринок". З приводу цього 26 січня 2013 року відбулися збори підприємців ринку на вул. П. Орлика, на які були запрошені депутати Дрогобицької міської ради,а також з'явився (як не дивно!) "директор" ринку В. Мойсеєнко з цілою когортою своїх «опришкі»в. Обговорювалося актуальне питання перенесення частини торгових місць з майданчика №2 на т. зв. майданчик №4, розташований на місці знищеної частини парку ім. Новонароджених.

Підприємцями було поставлено вимогу директору ринку надати їм можливість продовжити оренду торгових місць відповідно до вище згаданого запевнення О. Радзієвського, на що адекватної відповіді від Мойсеєнка отримано не було. Відтак «поплічники» п. Мойсеєнка створили «балаган», тому надалі якоїсь конструктивної розмови, як завжди, не відбулося. Також було порушено питання щодо вирубки дерев у парку та вивезеної колосальної кількості чорнозему, місце якого зайняло будівельне сміття та глина. Один з присутніх депутатів ствердив, що дерева було вирубано «ще раніше і не знати ким (!), а коли вже дерева вирубані, то нехай вже так і буде». Після такого «конструктивного» діалогу підприємці однозгідно погодилися на пропозицію депутата Хруща (партія «Свобода») подати вимоги підприємців на розгляд депутатів на чергову сесію Дрогобицької міської ради. Першою вимогою підприємців вже вдруге буде питання про зняття В. Мойсеєнка з посади директора КП «Дрогобицький ринок».

«Благородна мета» на заваді підприємцям

Адміністрація ринку, зокрема В. Мойсеєнко, вже довгий час вперто намагаються виселити підприємців з їхнього законного місця праці – майданчика №2 (майданчик від автостанції до магазину «Дукан»). Приводи у В. Мойсеєнка були різні: спершу для добудови аварійного комплексу часів СРСР (який таким залишається навіть після добудови!) потрібно було місце для роботи будівельної техніки, далі – на місці даних торгових місць мала бути автостоянка для торгового комплексу, зараз же – сам Бог не знає, а тільки В. Мойсеєнко/О. Коростильов відає, статус майданчика №2. Вдале розміщення цих торгових місць є «ласим шматком», який можна прибрати до рук лише позбувшись законних орендарів.

Приводів вигадали багато, однак жодної автостоянки тут не було і не буде. Торгові місця підприємців перенесуть, бо як стверджують, згідно будівельних норм вони знаходяться близько торгового комплексу (ще один вигаданий привід!). Однак, як гриби після дощу, вже незабаром на тому ж місці виростуть нові торгові місця, магазинчики. От і купуй своє місце вдруге та ще й втридорого! Здавалося б благородна мета – знайти інвестора, добудувати торговий комплекс, створити нові робочі місця та цивілізовані умови праці. І, як пише «геніальний журналіст» Марко Лесь в газеті «Вільне Слово» (вкладка «Ринок»), на заваді цьому стоїть купка підприємців, які вперто не хочуть покидати «насиджені» місця.

Що ж насправді? Якщо інвестор місту потрібен, то очевидно не на ринку. Вже маємо гіркий досвід ринку «Матадор», та й всі перші поверхи будинків у місті зайняті магазинами, що в кілька разів перевищує купівельну спроможність дрогобичан. Інвестувати потрібно у виробництво, в промисловість, хоча б в Крановий завод, який вже скоро допиляють і здадуть на металобрухт. Що ж до Торгового комплексу, то ця споруда часів СРСР довгий час вважалася аварійним об’єктом. Але й тепер, хоч і після реконструкції, цей об’єкт не викликає довіри, адже десятиліттями він руйнувався, а нижній його рівень був затоплений водою. Тому сміливо можна знову навішати табличку «аварійний об’єкт» та відвести аварійну зону.

Як бачимо, «благородна мета» стає тепер лише напівблагородною. Проте «геніальний журналіст» Марко Лесь не перестає переконувати (очевидно, що на замовлення), що великодушні турки-інвестори (а може й не турки-інвестори, а…) дають можливість створити нові робочі місця та цивілізовані умови праці. Цікава виходить математика! Забрати торгові місця в одних, і дати їх іншим. Та й не кожен може собі дозволити таке «новостворене робоче місце»: «это вам не что-либо как, а как-либо что» - 1800 дол. за м. кв! Подвійні стандарти і щодо умов праці: одним зручні, теплі магазинчики, екскалатори, іншим – парк, болото, будівельне сміття, жодного туалету і жодної певності що завтра не виженуть і звідси. Адже переселяти підприємців збираються на т. зв. майданчик №4, який був і залишається парковою зоною.

Але чого не зробиш для досягнення «благородної мети»? От і вирубали парк, вивезли чорнозем, і засипали будівельним сміттям без жодних на це дозволів та рішень міської ради, які можна перевірити на офіційному сайті ДМР. Жодного розпорядження щодо знесення дерев не було і не могло бути. Окрім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006р. № 1045 «Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» знесені дерева мають бути оцінені і оприбутковані на склад ЖЕО, чого в даному випадку не відбулося. Смішною видається позиція одного з вище згаданих депутатів: хто вирубав – не знаємо, а коли вирубав – то нехай так вже і буде. Однак підприємці добре знають хто вирубав і вивіз чорнозем, хто ходив в той день по ринку і пропонував дрова з парку! Міська влада, в т. ч. О. Радзієвський, правоохоронні органи зайняли в цьому беззаконні цілком пасивну позицію, хоча першими мали б зреагувати. Таким чином, підприємці на т. зв. майданчику №4 взагалі перебуватимуть незаконно і не матимуть жодних прав. Зараз на підприємців здійснюється тиск, лунають навіть погрози, підприємців шантажують, тому дехто погодився на переселення.

Ось і розвіявся туман «благородної мети», коли зійшло сонце правди. Як бачимо, всі гучні заяви чи то В. Мойсеєнка, чи Марка Леся, чи інших про благо підприємців, про нові робочі місця, про цивілізовані умови праці виявляються лише пустим звуком. А «благородна мета» в них одна – наживати власне добро, сидячи на шиї підприємців та простягаючи руку в їхні кишені.

Максим Тимчишин

Трускавецькі пластуни підкорили найвищу вершину Львівщини

26 січня пластуни Львівської округи Пласту здійснили сходження на найвищу вершину Львівщини – г. Пікуй (1409 м). Цей захід з ініціативи Пласту м. Миколаїв вже багато років поспіль проводиться з нагоди Дня Злуки (22.01.1919 р.) і річниці проголошення приєднаня Закарпаття до Великої України (21.01.1919 р.) Об'єкт сходження обраний не випадково – крім того, що це найвища гора Львівщини, розташована вона на кордоні Галичини і Закарпаття. Це ще і досить складна за рельєфом і розташуванням гора, підйом на яку вважається першою категорією складності.

Цього року учасниками підйому на Пікуй стали пластуни Трускавця, Дрогобича, Миколаєва, Нового Роздолу, Львова. Сходження розпочалося з с. Біласовиця Воловецького р-ну Закарпаття, загальна протяжність мандрівки отже склала 14 км. Дістатися без проблем до початкової точки маршруту стало можливим завдяки автобусу, який було виділено за сприяння зав. відділом у справах сім”ї та молоді Віри Ільницької та заст. міського голови Трускавця Валентини Бодак. Доїхати громадським транспортом до с. Біласовиця, на жаль, неможливо.

Сходження відбувалося за доволі сприятливої погоди – сонячний без єдиної хмарки день, що дозволяло спостерігати просто неймовірні краєвиди на десятки кілометрів навкруг, мінімальний мороз і вітер. Справжньою проблемою був лише крутий засніжений підйом (товщина снігового покрову подекуди сягала до 0,7 м), тож останніх кілька сотень метрів до вершини вдалося подолати лише завдяки канату і льодорубам, аналогічно відбувався і спуск. Але у сходженні приймали участь підготовлені і організовані люди, тож все відбулося без неприємних пригод.

Прес-служба Пласту, м. Трускавець

Тільки не помилитися би знову…

 

Тільки не помилитися би знову…

(мабуть, настає вже час не розкидати, а збирати каміння! )

З одного філософського вислову

Мені здається, що я не можу не висловити сьогодні свою особисту думку на рахунок відновлення калійної промисловості в нашому славетному місті Калуші, як спеціаліст-системотехнік з автоматизованого управління технологіями калійних виробництв, з 40–річним науково-практичним досвідом роботи в цій царині, тим більше добре знаючи усі 14 калійних виробництв колишнього Союзу та споріднені їм збагачувальні виробництва.

Слідкуючи уважно за публікаціями в ЗМІ та на місцевому ТБ з цього питання, мене дуже тішать наміри обласної та місцевої влади повернутися обличчям до вирішення питання відновлення калійної промисловості на базі унікального за своїм складом родовища калійних покладів на Прикарпатті. Одночасно з тим, це викликає в мене серйозне занепокоєння тим, щоб знову не одержали «перемогу» популізм, гігантоманія та некомпетентність в цій нелегкій справі.

Наразі мені пригадалося відрядження до Німеччини, на калійну фабрику в місті Меркерс, та на суперсучасне у 80-х роках минулого сторіччя досить велике калійне виробництво «Циліц», а також в науковий центр «Калій Верб», бо я, як науковець, входила до складу делегації спеціалістів калійної промисловості Уралу, Білорусії, України та проектантів з Москви. Вказані виробництва за своїми технологіями видобутку та переробки калійних руд дуже близькі до наших Прикарпатських родовищ.

Тоді нас, спеціалістів, дуже вразили красиві, добре упорядковані та, на той час, високо механізовані та автоматизовані німецькі шахти. Практично без участі людини, повністю автоматизований підйом руди з шахти на гора. А по автоматизації нових технологічних процесів ми тоді були попереду німців, в чому вони самі призналися у бесіді з нами.

Згадала я також візит німецької делегації до нас в Калуш, бо саме працювала тоді в бригаді з німецькими спеціалістами. Очолював німецьку сторону пан Вінклер - головний спеціаліст «Калій Верб», а від нас роботою бригади керував головний інженер об’єднання – Хабер Микола Васильович. Не буде зайвим нагадати зараз один дуже цікавий факт досить відвертої розмови виробничників з науковцями в калійній галузі промисловості. Мабуть багато хто з присутніх на тій заключній нараді, а там було до 30 спеціалістів, пам’ятає цю розмову. Коли на одне з запитань М.В.Хабера: «Скажіть, будь ласка, пан Вінклер, що б Ви зробили з нашою полімінеральною рудою, якби Вам довелося її переробляти? Ваша відповідь для нас буде дуже важливою», той, довго-довго думаючи, та трохи знітившись, з посмішкою відповів: «Я би залишив цю руду лежати в землі до того часу, коли б ми точно знали, що саме ми з нею маємо робити!». Мені здається, що ця відповідь й досі залишається дуже актуальною .

Тільки не помилитися би знову…Час спливає дуже швидко, при цьому позитивний та негативний досвід минулих літ, на жаль, також швидко забувається, та стає ще дальшим від об’єктивності. Може ж стебницький бізнес сьогодні викупати та реалізувати, у такий нелегкий час, сольові відвали бувшого калійного заводу?! Може. А ми тільки мріємо та сперечаємося.

Уважно знайомлячись у газеті «Нафтохімік» із статтями наших вельми шановних спеціалістів - панів: Назаревича, Мазуркевича, Петріва та останньою, - директора ДНДІГ Садового, зустрічаємо пропозиції типу: «відновити бувше калійне виробництво», або «розмістити нове потужне калійне виробництво на території між вокзалом та кар’єром», тощо. Як бджоли на мед злітаються шустрі бізнесмени з різними депутатами, запрошуючи товстосумів-інвесторів (з Китаю, Ізраїлю, Польщі та України), а що ж саме робити, - ці візитери не зовсім добре собі уявляють. Немає в них глибокої науково-практичної бази роботи з рудами цього складу. Свій же ДНДІГалургії ми успішно «поховали» ще на початку 90-х років, припинивши фактично фінансування технологічних досліджень та удосконалень калійного виробництва, на користь випуску металічного магнію. Але я повністю погоджуюся з дописувачами, що зараз не час шукати винних та правду. Більш доцільним буде вирішення питань: «Що сьогодні робити? Та в який послідовності здійснювати практичні дії!» Не хочу сказати, що рішення того часу, спрямоване на збільшення випуску металічного магнію, було помилковим. Для цього треба лише собі уявити і порівняти сучасний стан інфраструктури Калуша та Стебника Львівської області. Зробити це варто лише для того, щоб запобігти безплідної дискусії.

Аналізуючи минулий досвід переробки полімінеральних руд на Прикарпатті, починаючи з кінця 50–х років, а таких діючих підприємств тут було чотири, не рахуючи дослідну сульфатну фабрику, слід відзначити:

- найбільш компактним та, на свій час, рентабельним, економічно вигідним та науково обґрунтованим, було реконструйоване в 70–ті роки, на базі старого калійного заводу, виробництво високоякісного шеніту та харчової повареної солі з калійних руд Калуш–Голинського родовища:

- на цьому виробництві були успішно поєднані проектантами процеси згущення та фільтрування шеніту, впроваджені за участю науковців Ленінграду та філіалу повністю автоматизовані сушильні апарати киплячого шару шеніту та харчової солі, а також потужний ( 8 млн. Ккал) автоматизований випарний апарат ЗГ надлишкових хлормагнієвих розчинів: там успішно експлуатувалася німецька механізована та автоматизована установка для упаковки готової продукції в паперові мішки та пакети, що мінімізувало втрати готової продукції як при транспортуванні, так і у споживача.

Крім вказаного, дане виробництво не мало значних енергетичних затрат, таких, як пізніше комплекс калійних фабрик КХМК. Слушним мені здалось й зауваження п. Мазуркевича відносно значної стійкості просолених дерев’яних перекриттів.

 Виробництво же калімагнезії, технічного хлористого натрію та хлормагнієвих розчинів на гігантському КХМК, на мій особистий погляд не зовсім успішно склалося через таке:

- недостатню техніко-економічну та екологічну перевірку доцільності з’єднання галургійного та флотаційного способів збагачування полімінеральних руд дуже нестабільного композиційного складу, та пізнішій перехід на галургійний спосіб, з добавками Білоруського хлористого калію;

- гігантоманію та прорахунки в проектуванні апаратного та технологічного забезпечення процесів, особливо в узгодженні матеріальних потоків між окремими відділеннями, цехами та фабриками, - у відсутності належного контролю та управління таким великим виробництвом;

- через величезну енергетичну ємність вибраної технології переробки таких руд (гаряче розчинення, вакуумна кристалізація та випарювання розчинів солей, сушка та гранулювання солей), а також розміщення гарячих апаратури та проміжних ємностей просто під відкритим небом;

- недостатню підготовленість та зацікавленість в наслідках роботи кадрів середньої та нижньої ланки, а також обмежений, через великі розміри виробництв та недостатнє інформаційне забезпечення ходу процесів, та малодієвий вплив спеціалістів вищого рівня на управління виробництвом.

Щоб підтвердити наведене – наведу лише один приклад. Технологічний регламент чітко встановлював співвідношення промивних вод до маточника в розчинюючому лузі – близько 0,6 дол. од., та через небажання апаратиків й відсутність контролю з боку керівників, цей дуже важливий для процесу розчинення солей параметр фактично змінювався від 1,0 до 0. Цей факт ми, науковці, встановили, впровадивши автоматичний вимірювач об’ємної кількості відвалів на планфільтрі, яка змінювалася в процесі роботи сульфатної фабрики, з близько двохгодинною періодичністю, від мінімуму до величини, більшої за витрату руди на розчинення. Внаслідок нестабільності розчинника через висолювання хлористого натрію то в голові процесу розчинення, то в хвости, витяг корисних компонентів падав, хоча він і так завжди був нижчим від 50%. Мої ж зауваження, на жаль, керівництво залишало без реакції.

В чому ж саме, на моє бачення, полягає вибір майбутнього напрямку роботи калійного виробництва в Калуші? Це обґрунтовується фактичним вмістом калію у сольових шламах сховищ – в середньому 6,0 % . Тобто, не менш, ніж половина корисних компонентів раніш переробленої на КХМК каініто-лангбейнітової руди зараз знаходиться в сховищах шламів №1 та №2. А, враховуючи результати дисертаційної роботи пана Д.В.Гребенюка, на основі якої показано, що лангбейніт при зволоженні руди, через більш ніж 40 годин, стає шинітизованим, тобто розчинним, - таке виробництво може стати повністю перспективним. Переробку шламів можна здійснювати сольовими розчинами Домбровського кар’єру, попередньо виділивши з них експертно-значимий сульфат натрію ( так, як в Кучуці під Барнаулом, при знижені температури ), економлячи на водних ресурсах. Таке виробництво не буде потребувати дорого вартісної шахтної добичі сировини, до того ж, буде спрямоване на розв’язання екологічних проблем регіону. Розмістити ж таке відносно невелике виробництво слід на базі дослідного цеху КХМК, повністю його перепроектувавши. При грамотному науково-технічному підході, таке виробництво можна зробити досить рентабельним, та головне спрямованим на подолання безробіття в славетному місті хіміків.

Що ж до ілового сховища шламів? Облітаючи із спеціалістами на гвинтокрилі промислову зону Калуша, шановний мільйонер пан Фірташ, мабуть й не уявляв собі, що собою представляють, за своїм хімічним складом, ілові відходи калійного виробництва, збагачені мікроелементами та органічними домішками. Це ж трикратно відмиті від розчинних солей глиняні відходи із значними добавками органіки (поліакриламіду) рівномірно поширеного в глині. А, як відомо, розчини поліакриламіду раніш широко застосовували у сільському господарстві як складову для формування структури ґрунту. Таким чином, ілові відходи калійного виробництва можуть бути ефективним природно органічним добривом?! А організацію перевірки цього пану Фірташу, враховуючи його Тернопільський досвід впровадження теплиць, здійснити - зовсім не складно, та й грошей думаю не бракувало би такому можновладцю. До речі, такі пропозиції, дослідити шляхи використання відходів калійних виробництв для тепличних господарств, були у наших науковців вже двадцять років тому.

Немає можливості у відносно короткій статті викласти всі можливі напрямки подальшого розвитку калійної галузі на Прикарпатті. Для цього треба більш детально вивчати досвід науковців Петербургу та його філіалів, в тому числі Калуського інституту, що зберігається в його технічній бібліотеці. Треба відмітити, що за шістдесяті – вісімдесяті роки двадцятого сторіччя на базі Калуського ДНДІГалургії виросло не менш ніж двадцять кандидатів різних технічних наук, прізвища яких сьогодні неважко пригадати, та й якість тих кандидатських робіт була кращою, ніж робіт на межі сторіччя. Були апробовані на пілотних установках зовсім нові технології, - наприклад аеровакуумна кристалізація сольових розчинів, з одержанням крупнокристалічного шеніт , що можливо виключило би наступне дуже витратне гранулювання продукції, а з тим, не збільшило б енерговитрати та механічні втрати готової продукції в процесі переробки такої складної руди. Це я навела як приклад. На жаль, через невірні рішення керівництва, цей явно корисний напрямок робіт у подальшому був згорнутий. Як вказано в статті п. Садового, можливі й інші напрямки використання хлоридів магнію та натрію, наприклад, у бальнеологічних цілях. А там, дивись, й поновимо шахтну добичу руди.

Таким чином, повертаючись до висловлювань німецьких вчених калійників та глибоко аналізуючи особистий практичний досвід, неважко зробити саме вірний висновок, - необхідно відновлювати ефективне калійне виробництво в Калуші, підходячи до цього питання системотехнічно, а не лише спираючись на окремі точки зору різних спеціалістів, - геологів, технологів чи екологів. Екологічні ж проблеми регіону необхідно вирішувати, - не до, чи після розробки та впровадження нового виробництва, а саме – одночасно. Настає мабуть час, нарешті, збирати каміння…

Людмила Матійко, кандидат технічних наук

 



Обновлен 29 янв 2013. Создан 28 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником