Трускавецький вісник № 14 (557) від 29 січня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 14 (557) від 29 січня 2013 р.

29.01.2013



 

У номері: Інтерв’ю з Тонею Матвієнко, Тарасом Метиком та Ігорем Сенівим; Із засідання трускавецького виконкому 24 січня; Сучасна медицина в санаторії «Рубін»; Голова ЦК профспілок України у Трускавці; Хто відкриває «Козирну карту» у Трускавці; Дрогобич повторює шлях Борислава; Наближається День святого Валентина; Регіонали Львівщини очищають свої ряди; У Дрогобичі планують придбати дорожню техніку; Голова Дрогобицької РДА закликав чиновників до дисципліни та толерантності.

Новини Трускавця та регіону

Хто відкриває «Козирну карту» у Трускавці?

У Трускавці може бути збудований ресторан «Козирна карта». Про це інформує наше джерело. Ресторан планують збудувати за адресою вул. Шевченка, 1, навпроти адмінкорпусу Трускавецької міської ради, де, за іронією долі, прізвище міського голови – Козир. Заковика полягає в тому, що будівля на Шевченка, 1 є пам’яткою архітектури місцевого значення (давня вілла «Клюберг») і просто так знести її немає права. Будівля належить ЗАТ «Трускавецькурорт» та одному з банків.

У четвер – перше в цьому році засідання Дискусійного клубу

У четвер, 31 січня в Дрогобичі на вул. Коновальця, 7 відбудеться перше в 2013 році засідання Дискусійного клубу. Присвячене воно буде підсумкам роботи клубу в 2012 році та топ-темі – закритті трьох шкіл у Дрогобичі та Стебнику, яке під видом «оптимізації» має намір здійснити чинна дрогобицька влада.

У Дрогобичі планують придбати дорожню техніку

 Як інформує офіційний сайт Дрогобицької міської ради, вже з березня у Дрогобичі планують приступити до поточного ремонту вулиць, а в кінці квітня на початку травня - до капітального. Про це повідомив на оперативній нараді у Ратуші директор департаменту міського господарства Іван Лепкий. З його слів, затверджений об’єм робіт, розробляється проектно-кошторисна документація, ведуться переговори з підрядними організаціями. Для того, щоб ремонт доріг проводився більш якісно, міський голова О.Радзієвський дав доручення посилити роботу щодо придбання необхідної дорожньої техніки, зокрема, розміточної машини та катка для укладання асфальту.

 «Вулиці Дрогобича мають набути зовсім іншого вигляду. На усіх дорогах має бути розмітка, вулиці мають бути належно освітлені», - зазначив очільник міста. Нагадаємо, що у 2012 році у Дрогобичі встановлено 530 світлодіодних вуличних світильників. Вартість 1 світильника 2000 грн. Аналогів даного типу світильників в Україні немає. Заміна старих вуличних світильників на нові буде продовжена цього року.

Голова райдержадміністрації закликав чиновників до дисципліни та толерантності

Працівники органів влади району, керівники окремих територіальних служб кожен на своєму місці повинні зламати в собі стереотип закоренілого бюрократа і повернутися обличчям до пересічної людини. На цьому на понеділковій нараді наголосив голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Винницький, інформує прес-служба РДА. "Ми повинні навчитися спілкуватися з людьми без зверхності, нахабства і байдужості, - зазначив очільник району. Звичайно, не всі питання, з якими звертаються громадяни, під силу вирішити тому чи іншому працівникові. Але вміння спокійно та виважено вислухати людину, дати їй чітке аргументоване пояснення - ознака вихованого та високопрофесійного чиновника. Культура спілкування, толерантність і виваженість мають бути аксіомою у роботі служб району."

Михайло Винницький зосередив також увагу на виконавській дисципліни. "Районна державна адміністрація відповідно до чинного законодавства реалізує державну політику у всіх сферах життєдіяльності району. Голова райдержадміністрації є представником Президента України на визначеній території. Тому, - зазначив очільник району, - завдання та доручення райдержадміністрації є обов'язковими для виконання. Якщо існують об'єктивні причини чи проблеми у їх вирішенні, то про них необхідно доповідати і обговорювати спільно. Ігнорування тим чи іншим дорученням неприпустиме, і реакція з боку керівництва району буде адекватною і жорсткою."

Концерт у пластовій домівці

16 лютого в пластовій домівці бориславської станиці, що по вулиці Трускавецькій, відбудеться концерт Пластового колективу «ЛІО-БЕНД». У виконанні гурту прозвучать народні пісні у власному аранжуванні. Початок концерту о 17.00, поінформували «ТВ» у відділі внутрішньої політики Бориславської міської ради.

Власна інформація

Ніжний шепіт любові

День святого Валентина не всі сприймають однозначно. Так, дехто намагається привітати усіх родичів і знайомих із святом кохання, та в цьому випадку не варто забувати, що День Валентина – це свято закоханих, і вітати всіх співробітників недоречно. А дехто відверто ігнорує його, вважаючи, що це не наше свято. Але це нагода зайвий раз висловити свою любов до коханої людини. Бібліотека-філія №1 в рамках програми «Живіть читаючи!» підготувала для вас цікаву інформацію, як зробити цей день справді святом для двох. На наших поличках ви знайдете літературу з цікавими, креативними ідеями, корисними порадами. Живіть читаючи і свято вам вдасться!

Віра Савка, завідувач бібліотеки-філії №1 м. Трускавця

 

Дрогобич повторює шлях Борислава

Схоже найпотужніші підприємства Дрогобича, скоро можуть повторити сумну долю підприємств бориславських. Згадайте хоча наш «Галлак», що забезпечував високоякісною продукцією ледь не всю Україну. Згадайте завод штучних алмазів, фабрику нетканих матеріалів, фарфоровий завод чи той же хлібокомбінат, де було встановлено найсучасніше обладнання. Все було скуплено за безцінь тільки для того, щоб у подальшому порізати на металолом. Мета знищити конкурентів підприємств аналогічного напрямку, що діяли в східних регіонах країни, або у інших поближніх «дружніх» країнах.

У Бориславі грабувати більше нічого, то ж взялися за Дрогобич. Дрогобицький нафтопереробний, що забезпечував левову частку бюджету Дрогобича довели до повного зубожіння. Одну частину підприємства вже порізали на металобрухт, іншу перетворили на нафтобазу. Завод отримує нафту трубопроводом з Борислава та транспортом зі Старого Самбора. А потім переправляє нашу нафту на переробку у Кременчуг. Там люди мають роботу і зарплату, а на Дрогобицькому НПЗ вже викинули за ворота підприємства 850 колишніх працівників нафтопереробного. Та ж ситуація і щодо інших промислових гігантів - автокранового та долотного заводів. Тож скажіть, хіба не цілеспрямовано знищується промислова потуга Галичини? Безперечно, так. А чи зупинимо, нарешті, цей нахабний наступ на нинішній день і майбутнє краю, залежить таки справді від кожного з нас. Не маємо права на байдужість.

Газета «Нафтовик Борислава»

За крадіжки затримано 19-річного любителя дурман-зілля

 

Складним і недосяжним виявилось навчання для 19-річного юнака, студента Дрогобицького ліцею. Важким виявився граніт науки для хлопця, а тому він знайшов собі втіху в іншому занятті.

Усі свої знання, які хлопець здобував у навчальних закладах, були використані для іншої мети. На згадку про хімію у юнака були усі необхідні лабораторні атрибути - колби, пробірки, які стали у пригоді при конструюванні пристрою власного виробництва. Це були так звані «бульбулятори» для паління, відомі у товаристві любителів дурману.

Власний винахід зловмисник зберігав у себе вдома під диваном. Через пристрасть до марихуани, у молодика виникла потреба у грошах, а згубна звичка штовхнула хлопця на злочин.

У липні 2012 року зловмисник викрав з автомагазину у місті Дрогобичі вісім комплектів ковпаків до коліс автомобіля на суму 581 гривень. Викрадене хлопець сховав у себе вдома. Зранку лиходій задумав продати пару ковпаків і запропонував сусідові придбати їх дешевше.

На превелике розчарування хлопця власник магазину помітив, як сусід надівав ковпаки на колеса свого автомобіля. Довелося зловмиснику повернути викрадені речі, але на цьому молодик не зупинився. Наступного місяця зловмисник помітив на спільній сходовій клітці сімейного гуртожитку пральну машинку, яка належала його сусіді.

Не задумуючись над своїм вчинком, хлопець попросив свого знайомого допомогти йому винести пральну машинку, щоби пізніше здати її на металобрухт. Знайомий допоміг, не підозрюючи нічого. Врешті-решт терпець сусідам обірвався, хлопець викрадав речі в одного сусіда і продавав іншому, потерпілі звернулися до правоохоронців.

Дрогобицький міськрайонний суд визнав підсудного винним у вчиненні крадіжок, незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів та призначив покарання у вигляді позбавлення волі до 2 років із встановленням іспитового терміну на 1 рік.

Відділ зв’язків з громадськістю ГУ МВС України у Львівській області

 

Служба «102» Борислава повідомляє

У період із десятого по двадцяте січня 2013 року у місті скоєно дванадцять крадіжок та одне пограбування. Маємо також сім сімейних сварок, одну погрозу фізичною розправою, два шахрайства, п'ять випадків нанесення громадянам тілесних ушкоджень, один факт незаконного зберігання наркотичної речовини, два випадки пошкодження майна, одну дорожньо-транспортну пригоду, сімнадцять випадків настання смерті та ще десять випадків порушення закону, які віднесені до категорії інших злочинів.

Металевий контейнер для сміття ємністю 1,1 метра кубічного викрали невідомі зловмисники із контейнерного майданчика, розташованого неподалік будинку № 14 по вул. П. Дорошенка, чим заподіяли ЄП ТзОВ «Ком-Еко-Львів» матеріальної шкоди на суму 2500 гривень. За фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження. Проводяться оперативно-розшукові заходи.

Оперативно-розшукові заходи проводяться також за фактами декількох крадіжок телефонного кабелю із діючих телефонних ліній. У ніч на 14 січня невідомі зловмисники викрали телефонний кабель із діючої телефонної лінії по вул. Трускавецькій, 47. У цю ж ніч сто метрів телефонного кабелю марки «ПРППМ 1*2*0,9 В» вартістю 332 грн. було викрадено із діючої телекомунікаційної мережі по вул. Дрогобицькій, а у ніч на 18 січня близько 300 метрів телефонного проводу було зрізано із діючої телефонної лінії по вул. Церковній. За фактами вказаних крадіжок відкрито кримінальне провадження.

Гаманець із грішми в сумі 620 грн. та 40-ка доларами США разом із паспортом громадянина України, документами та пластиковою банкоматною карткою із коштами на суму 840 грн. викрала невідома особа із зовнішньої кишені куртки гр. Д. у маршрутному таксі «Борислав - Попелі». Виявивши крадіжку гаманця та документів, потерпілий звернувся у міський відділ міліції. За фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження. Триває слідство.

Слідчі дії виконуються також за фактом крадіжки гаманця із сумки гр. Д. Це сталося у приміщенні магазину «Гаманець», який розташований в смт. Схід ниці неподалік автобусної станції. Надмірна невиправдана безпечність громадянки стала причиною того, що у один момент невідома особа завдала їй матеріальної шкоди на загальну суму 1820 грн., викравши із сумки гаманець, у якому знаходились гроші у сумі 800 грн., пенсійне посвідчення та банкоматна картка «Ощадбанку», з якої невідомий зловмисник у м. Бориславі зумів зняти гроші у сумі 1020 грн. За фактом цієї крадіжки відкрито кримінальне провадження.

Причиною значних матеріальних втрат може стати необачно залишене відчинене вікно, особливо якщо у кімнаті знаходяться значні матеріальні цінності. У цьому переконалася мешканка смт. Східниці гр. Ж., у якої через вікно викрали комп'ютер вартістю 1000 доларів США. За фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження. Триває слідство.

Слідчі дії виконуються також за фактом викрадення комп'ютера із приміщення ЗОШ № 4. У ніч на 18 січня невідомі зловмисники проникли в приміщення школи шляхом віджиму метало-пластикового вікна, звідки здійснили крадіжку комп'ютера. За цим фактом відкрито кримінальне провадження.

Оскільки на території обслуговування різко збільшилася кількість квартирних крадіжок міський відділ міліції звертається до мешканців м. Борислава та бути обачнішими при вирішенні питань збереження особистого майна. Залишаючи домівку, зайвий раз перевірте надійність Ваших дверних замків та постарайтеся не залишати цінних речей на видному чи легкодоступному місці на тривалий час без нагляду. Якщо ви побачили поблизу своєї оселі підозрілих осіб чи володієте будь-якою інформацією щодо вчинених квартирних крадіжок просимо негайно повідомляти чергову частину чи дільничого інспектора міліції.

Сірникову коробку із вмістом речовини зеленого кольору рослинного походження вагою близько 7 грамів виявили працівники міліції у непрацюючого мешканця міста гр. К. по вул. С. Коваліва. Виявлену речовину вилучено та скеровано у науково-дослідний експертно-криміналістичний центр ГУ МВС України у Львівській області для експертизи. Якщо експерти у своєму висновку підтвердять, що вилучена у гр. К. речовина є наркотичною, то йому доведеться нести відповідальність за незаконне зберігання наркотиків відповідно до вимог українського кримінального законодавства.

Газета «Нафтовик Борислава»

Регіонали Львівщини очищають свої ряди

 

Відповідно до Інструкцій Партії регіонів Львівська обласна та Львівська міська організації Партії регіонів проводять щорічну звірку первинних партійних організацій, мета якої – наведення чіткого обліку партійців та очищення партійних лав від недобросовісних членів.

Зокрема, Рада Львівської міської організації Партії регіонів за грубе порушення Статуту Партії регіонів та аморальну поведінку виключила з партії Послєдніченка Владислава Юрійовича.

За словами першого заступника голови Львівської обласної організації Партії регіонів Віктора Рогова, очищення партійних рядів триватиме і надалі, а з лав Партії регіонів на Львівщині виключатимуть тих членів, які своєю діяльністю дискредитували партійну організацію і почесного Голову Партії регіонів, Президента України Віктора Януковича.

«На жаль, мусимо констатувати, що багато осіб вступає у провладну Партію регіонів не через свою громадянську позицію, а з певного розрахунку. Такі партійці псують імідж нашої партії і завдають шкоди її авторитету, адже вони працюють не для людей і не сприяють виконанню соціальних ініціатив Президента. Від таких партійців ми будемо очищатись і будемо робити ставку на тих людей, які своїми справами, своєю роботою під час парламентських виборів, своїми виступами і зустрічами з людьми доводять власну порядність і підтримку Партії регіонів та її лідерів», - зазначає Віктор Рогов.

Водночас, за його словами, чисельність Львівської обласної організації Партії регіонів поступово зростає. «Приємно, що діяльність багатьох наших партійців позитивно відзначають незалежні експерти. Останній приклад – експерти із Комітету виборців України відзначили депутатську діяльність двох депутатів Львівської обласної ради від Партії регіонів – Олега Барана та Сергія Федоренка – як одну із найактивніших в облраді. Зокрема, наші депутати потрапили у десятку лідерів за кількістю поданих депутатських звернень. Це засвідчує, що саме депутати від Партії регіонів активно працюють із виборцями, допомагають їм та працюють над вирішенням проблем Львівської області», - переконаний Віктор Рогов.

Прес-служба Львівської обласної організації Партії регіонів

У Бориславі 543 школярі захворіли на ГРВІ

У Бориславі станом на 28 січня було зафіксовано 543 випадки захворювання дітей шкільного віку на ГРВІ. Про це повідомили у Бориславській центральній міській лікарні.

До епідеміологічного порогу ще не дійшло, але збільшується захворюваність на ГРВІ. Інфекційне відділення повністю заповнено хворими на ГРВІ, а в дитячому відділені перебуває 38 хворих дітей, хоча дитяче відділення розраховане на 25 ліжко-місць.

До групи епідемічного ризику входять, передусім, медики, освітяни, працівники сфери обслуговування, спеціалізованих колективів, діти та дорослі, які перебувають на утриманні в інтернатних закладах закритого типу, діти та дорослі з хронічними захворюваннями.

www.zik.ua

Ігор Сенів: «Кожна людина щось збирає в житті»

Різні у людей зацікавлення, інтереси, але часто саме ці інтереси і поєднують дуже різних за вдачею осіб. У Трускавці вже багато років діє Товариство філателістів та нумізматів, тобто тих людей, які мають спільне зацікавлення колекціонуванням монет, банкнот, поштових марок тощо. Одним із засновників цього товариства, його головою та активним учасником є Ігор Романович Сенів, трускавчанин, філателіст, нумізмат та філокартист.

- Ігорю Романовичу, від якого часу Ви почали колекціонувати поштові марки, поштові листівки та монети? І чи одночасно Вас зацікавили філателія, філокартія та нумізматика?

- Я, можна сказати, поштові марки почав збирати ще з дитинства. Ходячи в школу, ми здирали з листів марки і клеїли їх на зошити, бо альбомів не було. Це не було ще професійним колекціонуванням. А вже пізніше, коли я почав вчитися у Політехнічному інституті, я ходив на зібрання філателістів у Львові. І там мене почало цікавити більш професійне збирання марок, листівок, конвертів.

У 1966 році у Трускавці було створено гурток філателістів при Палаці піонерів. Головою його був Ярослав Паньків, а я був секретарем цього гуртка. Тоді гурток відвідувало біля 30 філателістів. Так тривало до 1972 року, коли ми створили товариство під назвою Трускавецьке міське товариство філателістів і нумізматів. Нам видали посвідчення, що ми міський відділ Всесоюзного товариства філателістів.

І з тих пір я займався збиранням поштових марок на різну тематику – спорт, флора, фауна, космос, мистецтво та інше.

Так само я збирав листівки про Трускавець, конверти про Трускавець. Маю колекцію листів з виданням видів Трускавця, які виходили починаючи з 1961 року. Їх мало хто може показати.

Монети я почав збирати пізніше. У 1989 році рішенням трускавецького міськвиконкому було зареєстровано Товариство нумізматів у Трускавці і я став його головою. Ми мали власну печатку, кутовий штемпель.

Спочатку ми збирали монети СРСР. А вже після розпаду Союзу та утворення незалежної України ми почали збирати монети України.

У Києві я навів контакти з головою Асоціації нумізматів України Володимиром Левченком і створили у Трускавці скоріше навіть, ніж у Львові, нумізматичне товариство, де через Київ отримуємо всі ювілейні колекційні монети.

- У чому полягає задоволення від нагромадження, накопичення, здавалося б, не дуже потрібних речей – грошей, які не ходять, марок, які до нічого не придатні, старих поштових листівок?

- Це є хобі. Кожна людина щось збирає в житті. Одні – марки, монети, другі – пляшки, треті – наклейки, корки, сірникові коробки. Це цікаві речі, вони розширюють світогляд людини. Я передплачував філателістичні журнали, з яких довідувався багато цікавих речей. Для прикладу, один американець за якусь живу черепашку, яку хотів мати у своїй колекції, віддав свій «кадилак», тобто обміняв його на цю маленьку черепаху. Це ж яке хобі, подумайте лише!

- Товариство, яке діє у Трускавці, є закритим чи відкритим? Скількох людей воно об’єднує?

- Воно відкрите. Це відкрита громадська організація, в яку може вступати кожен, хто забажає. З початком утворення товариство філателістів нараховувало 30 чоловік, згодом доросло до 180 чоловік, після чого пішов спад.

Нумізматів у Трускавці було теж біля 150 чоловік, але і їх кількість зменшилася.

Зараз постійних членів товариства філателістів більше півтора десятка, а нумізматів є близько 70 чоловік. Збираємося ми щотижня, обмінюємося інформацією, враженнями.

Скорочення пішло за рахунок того, що держава почала робити комерційні випуски, які стали дуже дорогими. Раніше колекціонувати щось було дешевшим задоволенням, ніж зараз. Коли я ще працював, то колекціонування не вимагало великих коштів, було б тільки бажання. Зараз, на жаль, держава це поставила чомусь на комерційну основу.

- Чи колекціонування є Вашою головною метою в житті?

- Ні, звичайно ж, ні. Це просто хобі.

- Нещодавно світ побачила книга «Трускавець на старій поштовій світлині», видана українською, польською та російською мовами. Розкажіть детальніше про цю книгу, де її можна придбати, чим вона цікава для трускавчан та гостей нашого міста-курорту, а також хто допомагав Вам у виданні цього так потрібного для Трускавця видання.

- Книга охоплює великий період історії від найдавніших часів до післявоєнного періоду. Такого видання з поштівками Трускавця ще ніхто не видавав. В кінці видання є каталог поштових листівок, починаючи з 1854 по 1945 рік, зібрані всі видавці, друкарні тощо.

Мій прадід, мій дід, батько і я – корінні трускавчани. А цю книжку я мріяв випустити, щоб щось залишити після себе молодшому поколінню трускавчан.

Велику допомогу у підготовці матеріалів та виданні книги мені надали Сергій Матійко, Володимир Садовий, Степан Гордієвич, Ігор Ластовецький, Євген Пшеничний, Олесь Сокальський, Микола Іваник, покійний Зенон Філіпов. Частину листівок мені надали в музеї історії міста, ще тоді, коли науковим працівником там була Галина Коваль (зараз вона – директор цього музею). На двох сторінках наприкінці книги вписані прізвища всіх, хто допоміг фінансово.

Збираючи поштові листівки, які повинні були ввійти в книгу, одночасно я працював і над каталогом. Коли я все це зібрав, то подивився, що треба дати інформацію і в історичному плані. Отже, замість альбому поштових листівок ми видали книгу з історії Трускавця, в якій є розділи про походження назви, історію заселення, життя селян за Королівщини, солеварні промисли, зародження і розвиток курорту, про трускавецькі джерела, про відомих трускавчан, про формування архітектурної забудови, а також про Трускавець у післявоєнні роки.

Над цією книгою я працював десь біля двох років. А з Оксаною Ладанай з Дрогобича, котра багато років робить художнє оформлення і верстку книг, ми біля восьми місяців працювали над удосконаленням для видавництва цієї книжки.

Трускавцю потрібно, щоб у нас не зникали пам’ятки. Бо деякі нищаться на наших очах, руйнується архітектурне надбання міста, змінюється рельєф, зникають старі речі, споруди, змінюється побут. А книга має залишити образ Трускавця для наших майбутніх поколінь.

Видання можна придбати в книгарні біля міськвиконкому, реалізовують книгу і в курортному парку. Хочу сказати, що деякі трускавчани купували в мене по кілька примірників цієї книги – і для себе, і для своїх дітей. Казали, що хочуть, аби Трускавець минулих років і нашого часу закарбувався в пам’яті…

***

Останнім ми хотіли задати Ігореві Романовичу таке запитання «Що можете сказати як трускавчанин у справі потреби реклами нашого курорту? Як, на Вашу думку, потрібно заохочувати відпочивальників, туристів, щоб вони обирали саме Трускавець?». Але слова з книги дали на нього вичерпну відповідь.

Із передмови В’ячеслава Умнова: «Звучанням небайдужої душі автора пронизаний кожен рядок цієї непересічної книги… Книга Ігоря Романовича має бути настільною у кожного, хто відчуває в собі трепетну українську душу. Її (даної книги) значимість і перспективність бачу в таких напрямках. Це – поле діяльності для філокартистів, колекціонерів поштівок, листівок, видівок. Трускавецька поштівка може стати досконалим (іконографічним) джерелом досліджень. Це – один з найбільш досконалих і швидко поширюваних носіїв реклами про місто-курорт і не тільки… Це – найкращий вид подарунку на згадку про Трускавець. Це – підручник для архітекторів, дизайнерів, майстрів паркового і ландшафтного облаштування. Зверніть увагу лишень на те, як були колись фігурно кроновані дерева в Трускавці. Книга змусить трускавчан до прагнень змінювати на краще загальний і детальний вигляд нашого міста-курорту в усіх його куточках. Книга І. Сеніва стане ще більш актуальною, якщо міська влада посприяє не лише у виданні, але і її перевиданні – для того, щоби подарувати примірники шкільним, міським та дитячим бібліотекам».

Наша розмова з Ігорем Сенівим на цьому не закінчилася. Але про те, як влада Трускавця в особі Руслана Козира обіцяла всіляко підтримати видання книги, але обіцянка так і залишилася невиконаною, розповідати не будемо. Як не будемо вдаватися в деталі намагань пані Валентини Гук (інформаційно-аналітичний відділ ТМР) обмежити цю книгу своєрідною цензурою – викинути окремі листівки, забрати каталог, який буцімто «ніхто не буде читати», внести інші корективи. Так, у передмові не мало бути «зайвої» інформації, а сама книга мала мати вигляд звичайної брошури. Це нам нагадало ситуацію із книгою Літописця В’ячеслава, в якій не повинно було бути згадки про Лева Грицака, Степана Івасівку та інших осіб, які чомусь декому так не подобаються.

Автор відкинув таку «турботу» чинної трускавецької влади, але гіркий осад залишився. Та попри все книгу «Трускавець на давній поштовій листівці» видано і вона є свідченням того, що колекціонування – річ не лише цікава, але й потрібна. Кожна людина щось збирає у житті, каже Ігор Сенів. Колекціонування робить життя цікавішим, змістовнішим, розширює світогляд, вчить наполегливості, витримки, мудрості. У випаду з Ігорем Сенівим його захоплення поштовими листівками дало дуже добрий результат – книгу, яка є водночас історією Трускавця у світлинах та поштових листівках, а також хорошою рекламою нашого міста-курорту.

Володимир Ключак

Тоня Матвієнко: «Для мене важливо, щоб у пісні була душа»

Протягом останнього місяця у нашому місті відбувався справжнісінький зорепад. Зірки естради, різних талант-шоу та море усіляких фестивалів, де загоралися новітні зіроньки - цей зорепад не оминув і наше товариство, на теренах якого відбувалося чимало святково-розважальних дійств. На один із них, сольний концерт Тоні Матвієнко в рамках фестивалю «Яскрава країна» ми не просто завітали, а ще й поставили собі за мету поговорити з Антоніною про її відтепер зіркове життя та враження від усього, що тут відбувалося.

Тендітна красуня, романтична мрійниця - саме такою я уявляла собі учасницю відомого проекту «Голос країни» Тоню Матвієнко. Мої очікування справдилися: неперевершений тембр голосу, успадкований від матері Ніни Матвієнко, неповторний ліричний образ і непідробна простота у спілкуванні. При чому нагода поспілкуватися з Тонею після її гала-концерту опинилася під загрозою зриву: після останньої пісні та короткої фотосесії у співачки залишалося лише кілька хвилин для того, аби зібрати речі для поїздки у Львів. Вона поспішає на київський потяг, - саме так аргументувала відсутність шансів на інтерв'ю її директор. Тож довелося піти, так би мовити, напролом, і я звернулася до самої Тоні. «Приділіть увагу місцевій пресі...». Тоня одразу погодилася. Її директорці нічого не залишалося окрім того, як обмежити мене у часі та кількості питань. Та це вже не було таким важливим.

- Найперше про що б хотілося розпитати Вас, Тоню, так це про враження від цієї події, на яку Ви завітали та звісно враження від самого міста.

- У мене не так часто сольні концерти, але нині була гарна публіка, чудова атмосфера. До того ж у мене ніколи не було можливості на інших сольних концертах так тісно поспілкуватися з людьми так, як тут на бюветі. Кажуть, тут у Трускавці такі правила. Це приємно і дивно водночас. Усі підходили подивитися, пообнімати мене. Такий зв'язок між людьми/

- Чомусь мені передалося Ваше хвилювання на сцені. Воно таки було, чи мої переживання були марними?

- Я себе почувала сьогодні розкутою, вільною на сцені, а якщо якісь і були хвилювання, то це суто через дітей, котрі зі мною працювали. Переймалася, щоб у них все вийшло. Для них це був експромт, тому відчувала свою відповідальність за них. Особистих хвилювань справді не було, хіба що емоції від очікування, як тебе сприйме зал... Хоча знаєте, усі артисти переживають. Моя мама ще дотепер хвилюється перед виходом на сцену. Хоча у цьому вона ніколи не зізнається.

- Перші відомості про Вас, на які натрапила в Інтернеті - це інформація у Вікіпедії, де розповідь починається із сентенції про вплив мами... Чи має нині мама вплив на вас?

- Про який вплив йдеться? Ні це все зовсім не так. Я довгий час була одруженою і з мамою не жила. Вона ніяк не могла впливати на мої вчинки, тим більше, що вона людина зайнята. Взагалі то нас у сім’ї троє, і ми завжди вирішували усе самі, самі обирали свій шлях. І змушувати чи впливати на нас вона навіть не намагалася. З іншого боку, шлях артиста дуже важкий, тож не думаю, щоб кожна мама бажала своїй дитині бути артисткою і моя мама не виключення. Зрештою я упевнена, що ця інформація з'явилася після виходу в ефір програми «Голос країни». Тоді ходили такі чутки. Усі думають, коли я стала співачкою і голос схожий, то це усе мама зробила. Хіба що народила...

- Під час концерту Ви розповідали дещо про себе. У цій розповіді йшлося і про те, що за півтора року у Вашому репертуарі не з'явилося жодної пісні. Чому так?

- Півроку з цього терміну - участь у проекті. А потім почалися концерти, і я виконувала те, що було. Я думаю, що це був пошук... Я не можу співати усе, що попало. Мені багато чого не підходить...

- А чого Вам хочеться? Якою повинна бути Ваша пісня? Може трохи веселішою? Хотіли б спробувати себе в інших музичних стилях?

- Насправді це не так важливо. Єдине, чого я хочу, щоб була філософія у словах, музиці. Важливо, щоб була душа у пісні, а таких, на жаль, не трапляється. Я співачка лірична і репертуар мушу підбирати відповідний.

- Коли на Вас знову очікувати у Трускавці?

- Не думаю, що скоро...

- А чому так?

- Ні, це ніяк не пов'язано з самим містом. Просто мені насамперед треба розширити програму, зробити її більш насиченою, попрацювати над новим репертуаром. Яна (звертається до директорки), ти обіцяєш, що ми знову сюди приїдемо цього року? Думаю, що так (сміється), бо так каже мій директор.

Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»

 

П’єса, що зворушує до сліз

Вистава «Нескорима» (автор Тарас Метик), прем’єра якої відбулася торік 14 жовтня на честь 70-річчя утворення Української Повстанської Армії на сцені Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича, не залишає нікого байдужим. Причому збирає повні зали. І не тільки в Дрогобичі, де «вродилась», а й у сусідніх містах Львівщини: Миколаєві, Стрию, Самборі, Червонограді, Городку. Її ревними глядачами є не лишень люди старшого покоління, на очах яких відбувалися події зображені у цій виставі, коли УПА вела нерівну боротьбу за волю України, а й молодь: школярі старших класів, вихованці ліцеїв, гімназій, училищ, коледжів, студенти. Так, безперечно, головний режисер театру Олександр Король зумів підібрати талановитих артистів, які на сцені перевтілюються у своїх героїв, грають так, що аж дух перехоплює. Іван Гарасимчук, який втілює Тараса, провідника боївки СБ «Лісовика», виглядає справжнім лицарем ідеї і чину. Владислав Сорокін, якому випала роль капітана МДБ Нікіти, грає її настільки правдиво і переконливо, що складається враження немов перед нами справжній «червонопагонник» того часу. А як талановито, майстерно зіграла роль матері Марії – заслужена артистка України Надія Цибульська. Зал неодноразово вибухає оплесками, оваціями.

А ще у багатьох на очах сльози. Бо на сцені – динамічна п’єса, де кожен артист, який задіяний у цій виставі, відтворює події 40-их, коли витав дух героїзму, вірного служіння ідеї і, на жаль, сочилася зрада, де справжні лицарі – шляхетні сільські хлопці і дівчата у нерівних умовах відстоювали свою волю і свободу Вітчизни, любили і ненавиділи, кохали і гинули. Чітко зображена доля матері – простої галичанки, яка виростила трьох синів, навчила їх любити рідний край, народ. Виховала їх бути патріотами своєї Батьківщини. На її очах гине син. На його впізнання окупанти зганяють селян, кохану дівчину, брата, маму. І вона, мати, не може зізнатися, що перед нею лежить полеглий її син. І очі закрити своїй кровиночці, синочку, не може, бо добре розуміє, що не дай Боже якимось виразом обличчя чи рухом засвідчить, що це він, як уся сім’я, родина, а той усе село будуть вивезені в Сибір на каторгу. Мовчать брат, кохана дівчина. Не говорять правди й односельці. А зал зривається вибухом оплесків. Адже на сцені реалістично зображено роки національно-визвольних змагань.

Наше інтерв’ю з автором «Нескоримої» Тарасом Метиком, членом Національної спілки журналістів України.

- Тарасе Михайловичу, вперше за роки незалежності вашу виставу «Нескорима», яка дуже правдиво і яскраво розповідає про національно-визвольні змагання в 40-50-их побачили глядачі. І ніхто не залишається байдужим від її перегляду. Тож розкажіть: що спонукало до написання цієї драми?

- Дякую за таку високу оцінку. Однак не слід забувати про колектив Львівського академічного обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича.

Колектив під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Миколи Гнатенка сміливо, талановито творить «Нескориму» на сцені. Але про це згодом. Спершу відповім на ваше запитання.

Не буде перебільшенням, коли скажу, що найцікавішим матеріалом для написання послужили реальні історії з життя моїх батьків, які не лишень були очевидцями змальованих подій, але й учасниками. Мій покійний батько, Михайло Метик, 1919р. народження, виходець із Надсяння, у 1940р. був забраний до Червоної Армії. Закінчив війну в Брагденбурзі. Однак у 1948р. заарештований за причетність до ОУН-УПА. Майже півроку мучився у Дрогобицькій катівні на Стрийській, де відбувалися допити, велось слідство. А згодом – військовий трибунал і вирок: 25 літ Сибірської каторги. Звільнили у 1954р. Але на початку 60-их вдруге запроторили до в’язниці.

Нелегка доля була й у нині уже покійної матері Галини-Олени Метик, яка походила з роду Косиків і Янівих с. Вацевичі (нині Залужани) – організаторів сільської «Просвіти». Її також чекав Сибір, оскільки чоловік засуджений за ст.54 п. б. «бандпособнічество». Однак її дивом врятував дідусь, мамин батько, який, отримавши вістку про її вивезення, довгий час переховував.

Завдяки розповідям батьків, а також учасників національно-визвольних змагань, яких запізнав на початку 90-их, позаяк був причетний до відродження незалежності України, вдалось зібрати цікавий матеріал, що ліг в основу п’єси. А втім, маючи чимало фактів про жертовні вчинки наших повстанців, було велике бажання відтворити це на сцені.

- «Орленко», «Лісовик», «Легінь», «Вивірка» це – вигадані герої чи справжні?

- Вони не вигадані, всі вони насправді були і боролися за Україну. Наприклад, ще в юності від батьків почув історію про бій двох повстанців у моєму селі Залужани, яке до 60-их іменувалось Вацевичі. 13 листопада 1947 р. через село проходила боївка, яка супроводжувала спецкур’єра ОУН-УПА «Гонту». Але за інформацією місцевого сексота, село оточили облавники.

«Гонта» зі своїм охоронцем вбігли на подвір’я, що було за три хати від того обійстя, де я народився. Господиня, яка йшла доїти корову, скерувала хлопців на стрих над господарською спорудою, де можна сховатися. Облавники не обминули і цього двору. Один із них з металевим щупом по драбині піднявся на стрих, де став тикати в складене сіно. На жаль, когось, напевне, штрикнув, бо в сіні заворушились. Облавник зіскочив униз і показав на стрих, де переховувались повстанці. Бій був недовгий. «Червонопагонники» вбили господиню. Запропонували повстанцям здатися. Але ті заспівали «Ще не вмерла Україна» і пострілялись.

Полеглих упівців енкаведисти привезли в Дрогобич і поклали на подвір’ї свого відділу, який розташовувся в 40-их на початку нинішньої вул. І.Франка, для впізнання.

На впізнання «Гонти» привозили маму, сестру, кохану дівчину. Але вони не зізнались у тому, що це їх рідний син, брат, коханий.

Згодом, як я дізнався, полеглий у нашому селі «Гонта» родом із Літині. Його прізвище Паньків, а звати Іван, 1924 року народження. Був справді легендарною постаттю на наших теренах.

Про нього, про сотенного «Орленка», «Лісовика» згадується в книжках Василя Ільницького «Дрогобицька округа ОУН», «Шлях горіння», в якій Дмитро Хоркавців, боєць УПА, член ОУН, подав свої спогади під назвою «За Україну! За державу!». І там перелічив тих, хто в 40-50-их на Дрогобиччині вів нерівну боротьбу за волю рідного народу і краю.

- Окрім теми УПА, у виставі належно змальована доля галицьких селян того часу.

- Доля селян червоною ниткою проходить через сім’ю Марії, яка є типовою для того періоду, коли по різні боки барикад опиняються діти. Сюди ж додаються й долі переселенців із Польщі, доля вчительки з Великої України.

- Вдало зображено шлях зради завербованих агентів, методи роботи НКВД під «вояків УПА».

- Історія знає чимало випадків, коли переодягнені у форму УПА – групи НКВД з агентурою вистежували повстанців, їхніх симпатиків, тероризували місцеве населення. І в драмі це змальовано за фактами того часу. Як і те, що були сексоти в селах.

- Як на перших порах поставились до вашої п’єси в театрі? Адже ви неіменитий драматург, та й ніколи вистави не писали.

- Спершу про свою виставу розповів директору театру Миколі Гнатенку і диригенту оркестру театру Миколі Михацю. Не буде перебільшенням, коли скажу, що дещо здивував їх. Але, коли дав зрозуміти, що маю не «сирий матеріал», а написану виставу, де є дійові особи, епізоди, то вони попросили рукопис аби ознайомитися. Моє прохання дати цій п’єсі життя було вмотивоване тим, що маємо рік святкування 70-ліття УПА. Отож вшанувати на сцені тих, хто боровся за незалежність України, було б справедливо і за честь.

Зрозуміло, що після того, як драму прочитали Микола Гнатенко, Микола Михаць та головний режисер театру Олександр Король не обійшлось без окремих поправок, але вони не суттєві. Загалом, їх моя п’єса зацікавила і прийняли рішення готувати її на 14 жовтня. Врахували і мої зауваження: в підготовці вистави сприймати мене не як представника міської влади, а як автора, котрий із розумінням ставиться до режисури, постановки.

- Вони з цим погодилися?

- Поставились із розумінням.

Віддаю належне директору-художньому керівнику театру, заслуженому діячеві мистецтв України Миколі Гнатенку, головному режисеру Олександрові Королю, які фахово підібрали артистів, здійснили режисуру, та музичне оформлення.

Не можу не згадати словами вдячності про аранжування пісень заслуженого діяча мистецтв України Миколи Михаця, сценографію Ярослава Даниліва, підбір костюмів Юлії Гнатенко. Окремо хочу подякувати Віктору Концу, який торік кандидатував у народні депутати і подарував театру відеопроектор, що дало можливість наситити виставу документальними фото- кіноматеріалами.

Низько схиляю голову, як і глядачі, перед артистами Надією Цибульською, Іваном Гарасимчуком, Любою Смірновою, Юрієм Федчуком, Антоном Цимбалом, Олександром Латишевим, Тетяною Мельник, Владом Сорокіним, Борисом Великим, Ольгою Дайнекою, Василем Масляником, іншими за їхню талановиту і професійну гру, за велике вміння перевтілитися в свого героя і донести його так глядачеві, щоб той завмер і опинився в тому вимірі часу, що й на сцені, жив нею і її героями до щему серця.

Я був на перегляді вистави за день до прем’єри. І вже тоді побачив і відчув, що на сцені театру ім. Юрія Дрогобича завдяки колективу народжується цікава драма. А ще, коли у моїх сусідів забриніли сльози, зрозумів, що театр «увійшов у тему», презентує глядачеві те, на що він так довго чекав. І творить це дуже майстерно і вміло.

- Пане Тарасе, чи не задумувалися над написанням продовження цієї драми? У глядачів, як мені відомо, виникали пропозиції щодо створення «Нескоримої - ІІ».

- Поки що над цим не замислювався, оскільки дуже хочу, щоб « Нескориму» побачили не тільки в Галичині, а й на сході України. А втім матеріалу, якого зібрав про національно-визвольні змагання в 40-50-их, в кінці 80-их і на початку 90-их вистачить і на «Нескориму – ІІ» і «Нескориму – ІІІ».

- У ЗМІ прозвучала інформація, що колектив театру з «Нескоримою» запросили в Латвію.

- Так. Голова Смілтенського краю Латвії, з яким Дрогобич має укладений договір про співпрацю, запросив театр з виставою «Нескорима» до себе. У жовтні минулого року делегація зі Смілтенщини перебувала в нас. Дізнавшись про виставу, події, які в ній змальовані, латвійські друзі виявили бажання продемонструвати її в Смілтене, оскільки подібне було і в Латвії, така ж боротьба за незалежність цієї країни велась і там.

- І коли виставу повезуть у Латвію?

- Мали їхати ще в грудні. Однак голова Смілтенського краю попросив привезти виставу у травні, на відкриття в місті Смілтене великого кіноконцертного залу. Тож, як мені відомо, колектив театру готується до цієї поїздки. З боку міської влади надаватиметься підтримка щодо здійснення цього заходу.

- Дякую за інтерв’ю і бажаю успіхів вам та колективу театру.

Інтерв’ю підготувала Марта Тарасів, фото Василя Ониськіва, газета «Галицька зоря»

 

Виконком: втрати води і молока

Першим на січневому засіданні виконавчого комітету Трускавецької міської ради доповідав керівник міського водоканалу Володимир Возняк. Справа в тому, що затверджували нормативи використання питної води ТзОВ «Трускавецький водоканал». Згідно розпорядження Кабінету Міністрів галузевий норматив втрат води не повинен перевищувати 30%. За перевищення ліміту – штрафні санкції податкової та екологічної служби. От до галузевих нормативів і доводили показники ТзОВ «Трускавецький водоканал», який досі показував 38% втрат. Тепер з 1 мільйона кубів використаної води в рік 280 тисяч кубів води – законні втрати.

Про організацію безоплатного харчування учнів 1-4 та 5-11 класів пільгових категорій у другому семестрі 2012-2013 навчального року доповідав завідувач міського відділу освіти Михайло Шубак. Михайло Іванович зазначив, що у Трускавці один з найкращих показників харчування в регіоні – 6,5 гривні в день на дитину 1-4 класів та 7,75 гривні на учня 5-11 класів (в Дрогобичі – 5,2 гривні на дитину, Стрий взагалі з 1 вересня не харчував). У нас же на харчування дітей у 2013 році закладено 880 тисяч гривень в міському бюджеті. Та 96 тисяч гривень, яких потрібно на безоплатне надання молока учням 1-4 класів, немає. Тож окремого напування молоком не буде. Та необхідна кількість цього продукту передбачена в меню шкільного харчування, - запевнив головний освітянин міста.

Встановлено також новий розмір батьківської плати за одноразове відвідування дошкільного закладу. За дитину від 1 до 3 років батькам необхідно буде заплатити 7 гривень в день, від 3 до 6 років – 8 гривень. На 1 гривню збільшено оплату за дітей, які відвідують спеціальні логопедичні групи – з 5.50 до 6.50 гривні в день. 50% платитимуть за дітей з багатодітних сімей.

Михайло Шубак доповідав ще одне непросте питання – про затвердження штатного розпису ДЮСК «Спортовець». Міністерство освіти видало наказ про приведення до норми штатних розписів подібних позашкільних установ. Щоб виконати вказівку Міністерства, у Трускавці необхідно вивільняти людей. Є 10 посад, які не відповідають нормативу. А сьогодні в ДЮСК «Спортовець» працює 53 штатні одиниці. П’ять технічних працівників – забагато для спортивного клубу – переконана заступник міського голови Валентина Бодак (для прикладу в котельні – 7 технічних працівників, в сусідній школі №2 – 1,5 штатні одиниці). На впорядкування цих непростих питань, за якими – люди, сімейні бюджети – відділ освіти попросив два місяці – до 31 березня 2013 року.

Організація громадських робіт у Трускавці у 2013 році – питання, з яким прийшла на виконком керівник міського центру зайнятості Маргарита Роман. Маргарита Анатоліївна також повідомила, що вступив в дію новий Закон «Про державну службу зайнятості», у якого є багато плюсів та мінусів. Так, за новим законом фінансування громадських робіт має здійснюватися за кошти центру зайнятості та міського бюджету. А у 2013 році до громадських робіт необхідно залучити 260 людей.

Згідно нововведень статус безробітного надається в перший день реєстрації, та допомога по безробіттю видається з восьмого дня. Встановлено також розмір максимальної допомоги при безробітті – чотири прожиткових мінімуми. Закон передбачає, що працедавець самостійно визначає квоту пільговиків (раніше було 5%). Та якщо зовсім не працевлаштовує молодь після навчання, звільнених після відбуття покарання та ін. – в кінці року штраф. Не передбачено згідно нового закону і дотації на створення нових робочих місць. Зате повинно бути повернення підприємцям через податкову, якщо вони таки створюють нові робочі місця.

Позитив для студентів – студенти останніх курсів професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладів можуть проходити стажування за фахом, причому запис про це заноситься до трудової книжки і рахується як досвід роботи за фахом. Стажування має проходити у вільний від навчання час строком до шести місяців. На стажерів поширюються всі права та соціальні пільги, встановлені для працівників, які займають відповідні посади. Та прийняття на роботу студента-стажера не є обов’язковим для роботодавця.

На виконкомі також встановлено розмір допомоги на поховання непрацюючих осіб, які не є ні пенсіонерами, ні інвалідами. У 2013 році така поміч складатиме 1 тисячу гривень (у 2012 було 600 гривень).

ТзОВ «Резорт груп» надано дозвіл на розміщення МАФ зовнішньої реклами на вулиці Сагайдачного. Дозволено також приватизацію житлового приміщення в гуртожитку на Івасюка, 9. «Там все встановлюється, переобладнується, яка ж в гуртожитку взагалі на сьогодні ситуація з інженерією?» - запитав секретар ради Петро Шумин в представників КП «Трускавецьжитло». Ті тактовно відмовчалися, та відповідь прозвучала з вуст члена виконкому Юрія Остапчука: «В кого грубша труба, той перемагає».

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Сучасна медицина в «Рубіні»: індивідуальна, прогностична та профілактична

Що нині найважливіше для вітчизняної медицини, у тому числі для медиків, що працюють на курорті? Безумовно це рух вперед. Часто згадую свій візит наприкінці 2011 року на Європейський конгрес персоналізованої, прогностичної та профілактичної медицини. В останні декілька років в країнах Європи відбувається стрімка зміна парадигми розвитку сучасної медицини з пізньої інтервенційної до індивідуальної (персоналізованої], прогностичної (предиктивної) та профілактичної медицини. Ця нова філософія охорони здоров'я нині повинна стати платформою для персоналізованого лікування пацієнта. Це вимагає нових і креативних норм у формуванні принципів охорони здоров'я в тому числі у курортній галузі. Вважаю, що створення нової креативної інтелектуальної філософії у нашій курортній медицині є привабливою темою для ініціювання діяльності, спрямованої на застосування інновацій у прогнозуванні ймовірного розвитку захворювань та відповідної передбачуваної терапії і профілактики.

Адже як зараз? Лікують лікарі основне захворювання, аж раптом зовсім «неочіку-вано» з'являється перше ускладнення від лікування (повторюю - від лікування, а не від основного захворювання, - прим. авт.). Йде час, а вони думають. А коли приходить час діяти, вирішують лікувати ускладнення від лікування. За цей час (в середньому 3-5 днів) у пацієнта з'являються нові ускладнення і від лікування, і від основного захворювання. Тому, коли пацієнт нарешті одужує, зазвичай нарікають на складний випадок та зауважують власний професіоналізм. Але такого перебігу хвороби можна було й не допустити, якби лікар підходив до кожного пацієнта індивідуально, завжди враховував усі можливі у його ситуації прогнози і розпочинав з профілактики можливих ускладнень від лікування, яке він буде призначати.

Бо усі знають, але мало хто задумується над тим, що ліків без побічних дій практично нині просто не існує. Порівняйте інструкцію вітчизняного препарату і імпортного, але європейського, і ви побачите різницю в розділі «побічні дії». У нас такі слова, як «побічні дії» у більшості медиків та пацієнтів асоціюються з алергічними проявами, хоча це правда тільки на 25%. інші 75% -це дії даного препарату на системи та органи організму, які не пов'язані з основним лікуванням, але життєво необхідні. В сфері розвитку більшості немедичних галузей сьогодні дуже модний вислів «планування». Планують всі і все. А в повсякденній медицині хто і що зараз планує? І тому кожен пацієнт повинен спланувати свої дії у разі ймовірних захворювань, тих чи інших. Лікарі теж повинні планувати ймовірний розвиток захворювання у кожного з пацієнтів індивідуально.

На мою думку цього можна досягнути тільки з допомогою чіткого керівництва і вболівання за це головного лікаря, і як наслідок - дуже добре скоординованої роботи колективу, де кожний індивідуально переймається загальним результатом, в нашому випадку - ефектом лікування: Потрібно надавати перевагу в діагностиці та лікуванні мінімально-інвазивними методиками та схемами, організувати швидкий процес обміну і передачі інформації та знань серед всіх працівників, проводити самостійний контроль якості лікування, впроваджувати міждисциплінарну консолідацію медиків. Скажу одразу: останнім часом таких важливих принципів у роботі дотримуються медики у нашому санаторії «Рубін». Ми хочемо насамперед не тільки безумовно бути першими в плануванні та виконанні поставлених планів, ми є і в подальшому будемо кращими за показниками якості лікування. В нашому санаторії кожен лікар володіє аналітичним та клінічним підходом для адекватного стадіювання хвороби, вміє призначати та робити вчасну корекцію персоналізованого лікування. Усі разом ми працюємо на результат - ефективність. Маємо надію, що цей важливий досвід переймуть від нас інші колеги, і саме потужна і розвинута медична складова нашого підприємства стане для наших потенційних гостей головним аргументом у виборі місця оздоровлення та відпочинку. Тож бажаю і гостям, і нашим колегам у 2013 році насамперед здоров'я, посмішок, щастя та любові і поваги від керівництва!!!

Петро Скурчанський, заступник головного лікаря з медичної роботи санаторію «Рубін», газета «Трускавецькурорт»

Київська гостя відзначила наших активістів

Протягом двох днів у Трускавці гостювала голова центрального комітету профспілок України Вікторія Коваль. Не часто до нас, та ще й узимку, приїздять такі високопосадовці. Але саме цими днями в ЗАТ «Трускавецькурорт» приймали новий колективний договір та проводили звітно-виборну конференцію профспілкової організації працівників ЗАТ «Трускавецькурорт». Власне на ці заходи й було запрошено вельмишановну Вікторію Миколаївну.

Своє робоче відрядження голова ЦК профспілок України присвятила вивченню проблемних питань товариства та передових технологій, які тут втілено і намічено продовжувати втілювати в майбутньому. З поміж роботи Вікторія Коваль ознайомилася з «Міротелем», «Мед-Паласом» та діагностичним центром і відверто була вражена від побаченого. Санаторії «Укрпрофоздоровниці» й близько не стояли біля таких передових технологій. На жаль, можливості та бажання держави не настільки сильні, як приватного сектору.

Профспілковий очільник побувала й у філіях товариства, де мала зустрічі з працівниками, відповіла на численні запитання членів профспілки тощо.

Профспілкова організація працівників ЗАТ «Трускавецькурорт» - найбільша за кількістю членів профспілки серед галузевих профспілок Трускавця. Про здобутки й проблеми в діяльності профспілкової організації за минуле п’ятиріччя йшлося на звітно-виборній конференції, яка відбулася 20 грудня 2012 року в Палаці культури ім. Т. Шевченка, як у звітній доповіді, так і у виступах делегатів та учасників.

Слушні пропозиції й зауваження щодо питань соціально-економічного захисту медичних працівників, оплати і охорони праці, поліпшення колдоговірної роботи, дотримання трудового законодавства, оздоровлення працюючих та членів їх сімей, культурно-масової та фізкультурно-спортивної роботи висловила на конференції Вікторія Коваль.

У доповіді голови центрального комітету профспілки України зазначалося, що реформування системи охорони здоров'я та ліквідація Державної санітарно-епідеміологічної служби України в умовах недосконалої нормативно-правової бази за відсутності фінансових ресурсів негативно позначається на стані додержання трудових прав та соціального захисту працівників. За результатами здійснюваного профспілкою громадського контролю щодо дотримання законодавства про працю виявлено зростання порушень щодо оплати праці медиків, скасування надбавок та доплат стимулюючого характеру (за суміщення, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, виконання особливо важливої роботи, інтенсивність, напруженість праці), часу відпочинку, гарантій і компенсацій.

Крім того, підкреслила В. Коваль, заходи щодо створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги та впровадження програм «місцевих стимулів» у непілотних регіонах належного фінансового забезпечення та підтримки на державному рівні теж не мають. Питання оплати праці працівників закладів охорони здоров'я вагомі та пріоритетні, тому є на постійному контролі в центральному комітеті профспілки працівників охорони здоров'я України.

Після завершення доповіді вікторія Коваль відзначила грамотами та грошовими преміями профспілковий актив та окремих керівників філій ЗАТ «Трускавецькурорт», привітала присутніх з Новорічними та Різдвяними святами.

Віктор Стецько, заступник голови профкому ЗАТ «Трускавецькурорт», газета «Трускавецькурорт»

 

Доля восьмої школи залишається під оптичним прицілом влади

29 січня в стінах ратуші Дрогобицької міської ради вже вдруге проводилося засідання депутатської комісії з питань освіти. Головним питанням порядку денного було доволі заяложене питання, яке не залишило байдужими громадськість міста, щодо оптимізація мережі загальноосвітніх шкіл Дрогобича і Стебника. На засіданні були присутні депутати Дрогобицької та Стебницької міської ради, батьки дітей ЗОШ №8 та ЗОШ №15, які готові виступити проти рішень чиновників щодо злиття двох шкіл на базі однієї, оскільки вважають його недоцільним та користолюбним. Дмитро, батько дитини, що навчається у ЗОШ №8, повідомив громадськість міста про те, що восьма школа просто стала жертвою меркантильних інтересів чиновників та керівництва Дрогобицького педуніверситету, які хочуть за безцінь віддати школу під один із факультетів ДДПУ ім. І. Франка. Приміщення восьмої школи педуніверситет вже орендує за безцінь на пільгових умовах. А дозвіл дала Дрогобицька міська рада. Це у випадку, коли в Дрогобичі такий „куций” міський бюджет, і таке значне недофінансування на освіту з боку держави? Погодьтеся, що даний факт наводить на роздуми...

У роботі комісії взяли участь секретар міської ради Тарас Метик, начальник відділу освіти Петро Сушко голова депутатської комісії з питань освіти Лариса Тертека, член комісії, директор ЗОШ №2 Лариса Панькевич, інші члени депутатської освітянської комісії, директори навчальних закладів (ЗОШ №15, ЗОШ №18), працівники відділу освіти та профспілкового комітету освітян.

Лариса Тертека повідомила присутніх, що комісія вже вкотре реагує на звернення, які надсилає на їх розгляд громада міста щодо вищезгаданого питання. Найболючішими серед них є звернення трудових колективів шкіл, які підлягають під оптимізацію. У зверненнях зокрема, йдеться про те, що 31 січня о 15 год. знову відбудеться мирна Акція протесту у зв’язку з незгодою щодо рішення сесії Дрогобицької міської ради від 27.12.2012 р. (№ 827, додаток 10 „Заходи щодо оптимізації видатків бюджетних установ на 2013 р.”, яке приведе до повної ліквідації ЗОШ №8. Педпрацівники восьмої школи вважають, що дане рішення Дрогобицької міської ради суперечить не тільки трудовому колективу, якому у разі його прийняття загрожує статус безробіття, а й батькам, які не хочуть віддавати своїх дітей в інші школи. Аби взяти участь у мирному протесті, вчителі вже написали заяви, що 31 січня беруть вихідний за свій рахунок.

Скандальне рішення викликало резонанс в громадських організаціях та політичних партіях. Тому, аби хоч трохи заспокоїти розгніваних вчителів та „відкрити” занавіску дій владних структур, від рішення яких залежить доля освітян та їхніх сімей, до слова було запрошено директора ЗОШ №18 м. Стебника, депутата Стебницької міської ради, голову депутатської комісії з питань освіти Стебницької міської ради Романа Броницького. П. Роман повідомив, що, як освітянин, глибоко переймається проблемою педагогів, і розглядатиме це питання на позачерговій сесії Стебницької міської ради. До речі, проблема реорганізації (на його думку, освітні заклади Дрогобича та Стебника підлягають реорганізації, а не оптимізації), виникає по всій Україні. Як дбайливий господар, він розповів про свій освітній заклад: що він є найкращим у місті Стебнику, яке має статус депресивного міста. І має найкращу інфраструктуру в регіоні – діючий басейн, прекрасно реконструйований спортивний зал, велику територію, де планувалося збудувати дитячий садочок та аптеку. Зі слів п. Романа випливає, зацікавленість, аби дітки ходили в ЗОШ № 18. Зрозуміло – більша наповнюваність класів і школи – більше робочих місць. І, відповідно, збільшується її фінансування. Як і кожен керівник, він зацікавлений, аби школа процвітала. Бо чого варте величезне приміщення, де не буде кому навчатися? А на утримання ЗОШ № 18 йде 3 млн., 200 тис. грн. в рік. Такі витрати змусили п. Романа вдатися до найоптимальніших заходів – за сприяння Міністерства праці та соціального захисту населення, віддати частину шкільного приміщення, яке 10 років було законсервоване, Центру реабілітації дітей-інвалідів (директор Микола Герасим’як). Це дало можливість здешевити утримання класів на півмільйона гривень. А економічна ситуація в країні, як заявив п. Броницький, з кожним роком лише погіршується. На підтвердження своїх слів п. Роман переповів слова Прем'єр-міністра України Миколи Азарова: „Всі проблеми, що виникатимуть з виплатою заробітних плат – це проблеми місцевих органів правління”. От Дрогобицька влада і шукає шляхи виходу з ситуації, породженою проблемою недофінансування з боку держави. Але, чи оптимально?

Думку п. Романа підтримав начальник відділу освіти Петро Сушко, який поінформував, що ситуація з фінансуванням галузі освіти на 2013 рік є невтішною. У 2012 році, намагаючись економити максимально, галузь освіти Дрогобича і Стебника використали 97 млн. грн. бюджетних коштів. На 2013 рік із державного бюджету на ці потреби передбачили лише 89 млн. грн., ще 5 млн. планують додати з бюджету Дрогобича. Це означає, що коштів на фінансування заробітної плати працівників закладів освіти, оплату енергоносіїв, харчування дітей вистачить трохи більше, ніж на 9 місяців. І це без оплати відряджень, допомоги на оздоровлення техперсоналу, витрат на миючі засоби, протипожежні заходи, тощо.

Річ у тім, що уряд фінансує галузь освіти з розрахунку 6832 грн. у рік на одного учня (причому, у 2010 році ця цифра становила 7500 грн.). Оскільки через несприятливу демографічну ситуацію за останні роки кількість учнів значно скоротилася, коштів виділяють менше. Якщо станом на 1992 рік у Дрогобичі і Стебнику здобували знання майже 16 тисяч учнів, то зараз – 9270. А кількість шкіл залишилася незмінною. В окремих школах навчається дуже мало дітей. Якщо би кожній школі виділяли кошти з розрахунку на кількість учнів, великі школи не мали би проблем із фінансуванням, а малим школам грошей би не вистачило. Цього не дозволяє Бюджетний кодекс (фінансування захищених статей бюджету є обов’язковим), тому виходить, що від одних шкіл кошти віднімають, щоб додати іншим. І це великі школи, з наповненими класами, такі, як ЗОШ №4, ЗОШ №16, ЗОШ №1. Обласне управління освіти, як і Міністерство, вимагають привести шкільну мережу у відповідність до кількості учнів. Отож, за словами Петра Сушка, із ситуації, що склалася, є два шляхи виходу: наджорстка економія на зарплаті та інших видатках, або оптимізація мережі шкіл.

Дещо іншої думки дотримується педагог-організатор ЗОШ №8 Наталія Чайковська, котра у своїй доповіді опиралася на виступ начальника головного управління Львівської облдержадміністрації Михайла Берегіна, який наголосив на тому, що кількість дітей дошкільного віку збільшується. У порівнянні з 2010-м роком, в 2011 р. кількість дітей до шести років збільшилася на 7 тисяч сімсот. Значне збільшення дитячого населення привело до перевищення норми наповнюваності груп у дитячих установах. Отож-бо програли у свій час ті чиновники, які дали вказівки скорочувати дитячі садочки по Дрогобичу та Стебнику, бо їм було дорого їх утримувати. І відділ освіти на чолі з п. Сушком мовчав, у всьому підтримував владу. А сьогодні значне збільшення дитячого населення привело до перевищення норми наповнюваності груп у дитячих садочках: на 100 вільних місць у дитсадку припадає 140 бажаючих. Аналогічна ситуація, на думку освітян, чекає із закриттям шкіл Дрогобича та Стебника.

Як повідомила п. Наталя, канадський інститут проводив соціологічне дослідження в профілі міста, згідно якого, народжуваність дітей є стабільною: в межах 940 дітей у рік. У Дрогобичі, згідно слів п. Наталі, у 2007 р. народилося 930 дітей, у 2008 р. – 938 дітей, у 2009 р. – 988 діток, у 2010 р. – 933 дитини, у 2011 - 945 діточок. А це в середньому становить 32 перших класи щодо наповнюваності діток у 12-и школах.

Цікавим є і той факт, що, згідно аналізу освітньої мережі Львівщини, яка, за словами п. Наталі, випливає з доповіді Михайла Брегіна, малими вважаються школи першого-другого ступеня з наповнюваністю до 40 учнів (у Львівській області їх є 38), першого-третього ступеня – до 100 учнів (у Львівській області їх є 90). У ЗОШ №8, як, констатує п. Наталя, навчається 172 дитини. От і задумаймось після даних такої статистики, чи доцільно владі проводити оптимізацію вищезгаданих шкіл Дрогобича та Стебника, педпрацівники яких дають доволі високий рівень знань, та, по мірі можливостей, забезпечують якісні умови навчання у освітньому закладі?

До речі, позиція влади (чи то за радянських часів, чи за час Незалежності нашої держави) залишається незмінною – перспектива освітньої галузі полягає у створенні сучасних та повних шкіл, які будуть мати міцну матеріальну базу. Та про яку, вибачте, матеріальну базу загальноосвітньої школи може йти мова, якщо представник владних структур м. Дрогобича на День знань дарує одній школі (ЗОШ №4) сучасну мультимедійну апаратуру, а про інші, проблемні школи – й знати не хоче?

Директор ЗОШ №15 Ігор Логин заявив, що школа, в основному, „виживає” самотужки. І неабияку фінансову підтримку заклад отримує з боку громадськості. В основному – це батьки учнів. Школа дає високий рівень знань, і будівля її є доглянутою, придатною для навчання. А якщо влада хоче зробити оптимізацію ЗОШ №15 на базі ЗОШ №3, у якої пустує приміщення школи, то нехай спочатку подбає, аби там зробили капітальний ремонт. А вже тоді можна буде говорити про забезпечення роботою педпрацівників ЗОШ № 15.

Директор ЗОШ №2 Лариса Панькевич висловила своє бачення щодо оптимізації мережі загальноосвітніх шкіл Дрогобича і Стебника, яке, на її думку, буде завжди гостро стояти перед освітянами. І до цього треба бути готовими, адже бюджет змінити ніхто з освітян не в змозі. Похвалила керівництво ЗОШ №4, яке чимось приваблює батьків, якщо вони віддають туди своїх дітей на навчання. Чим, на її думку, похвалитись ЗОШ №8 не може. І додала, що влада зараз думає над тим, аби іншим способом наповнити школи. Як саме – не довела до відома.

 Виступ п. Панькевич викликав бурхливу хвилю протесту працівників ЗОШ №8, які заявили їй у вічі, що та, користуючись своїм соціальним становищем, просто „продала” ЗОШ №8 під облаштування біологічного факультету ДДПУ.

Не стояв осторонь освітянської проблеми і депутат Дрогобицької міської ради Олег Хрущ, який відкрито заявив секретарю Дрогобицької міської ради Тарасу Метику, що влада своїми хитромудрими маневрами просто відволікає громадськість від основної проблеми – знищення ЗОШ №8, як освітнього закладу. А проблеми виживання інших шкіл на разі просто „висять” у повітрі. Такою ж була й позиція усіх членів партії „Свобода”.

Соціально-свідома громадянка Дрогобича, діти якої навчаються у одній із шкіл, що підлягають оптимізації, Ольга Єлізарова заявила, що без думки громадськості, без врахування з цього приводу думки батьків, діти яких навчаються у школах, які, на думку влади підлягають реорганізації, ні депутати, ні, тим більше міськвиконком, не в праві вирішувати: яку школу треба закрити, а яку – ні.

- Нехай влада вирішує за своїх дітей, а не за наших, – обурено заявила п. Ольга.

Звичайно, що остаточне рішення щодо реорганізації прийматиме сесія Дрогобицької міської ради. Освітянська комісія запропонувала з цього приводу таке рішення: врегулювати питання мирним шляхом, внести зміни у рішення сесії Дрогобицької міської ради стосовно бюджету (додаток 10, № 827) на користь загальноосвітніх шкіл міста, що підлягають реорганізації. Це не стосується п. 4 даного рішення щодо передачі приміщення педагогічного ліцею на обласний бюджет. Дане рішення комісія рекомендує винести на розгляд сесії.

А на сьогоднішній день картина виглядає так – на разі запропоновано такі зміни: ЗОШ №8 об’єднати із ЗОШ №16 (на базі ЗОШ №16), ЗОШ №15 – із ЗОШ №3 (на базі ЗОШ №3 за умови капремонту приміщення третьої школи). Міському голові Стебника рекомендовано на сесії розглянути питання щодо реорганізації однієї зі шкіл, оскільки кількість дітей у чотирьох середніх школах міста є недостатньою, щоб належно утримувати ці заклади, і вони дотуються за рахунок інших шкіл на 1,6 млн. грн. (без врахування зарплати на 2 останні місяці року).

Щодо злиття ЗОШ №15 та ЗОШ №3, то зараз умови навчання у ЗОШ №15 є значно кращими, тому без приведення приміщення ЗОШ №3 до належного стану це питання не може розглядатися. У ЗОШ №15 є 318 учнів, а в ЗОШ №3 – 195 (хоча школа розрахована на 600 дітей). Тому, якщо приміщення третьої школи буде відремонтоване, то, звичайно, при розгляді питання злиття шкіл, перевагу матиме колектив ЗОШ №15, оскільки в неї кращі здобутки, більше учнів та середня наповнюваність класів є вищою.

Тільки от доля ЗОШ № 8 залишається під оптичним прицілом влади.

Вікторія Лишик

 

 

 



Обновлен 01 фев 2013. Создан 29 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником