Трускавецький вісник № 15 (558) від 1 лютого 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 15 (558) від 1 лютого 2013 р.

01.02.2013



 

У номері: Чи потрібний нам третій Франко; Інтерв’ю з Маргаритою Роман та Романом Іликом; Освітянські новини; Скорочення працівників у «Женеві»; Крізь полум’я дитячого серця; Спортивні новини; Трускавець допоможе Дрогобичу; Відкритий лист Бориславському міському голові; Хто найбільше прогулює.

Новини Трускавця та регіону

У «Женеві» - масштабне скорочення працівників?

За наразі неперевіреною інформацію, в санаторії «Женева» (м. Трускавець) очікується скорочення близько половини працівників. Подейкують, що під ніж скорочення можуть потрапити біля 350 осіб, які поповнять лави безробітних. Так само потребує уточнення інформація, що частина з тих, хто залишиться працювати в «Женеві», буде переведена на нижчий оклад, ймовірно на 0,5 ставки. Серед причин такого скорочення називають невдачу Андрія Лопушанського на парламентських виборах – він балотувався по мажоритарному окрузі на Сколівщині, Турківщині та Старосамбірщині. Інші вважають, що причина скорочення полягає зовсім в іншому.

«Трускавецький вісник» має намір детально вивчити цю ситуацію, взявши коментар на найближчій сесії Трускавецької міської ради 14 лютого у депутата ТМР від Європейської партії України Валентини Зануди, котра має відношення до цього санаторію. Хоча є інформація, що депутат Зануда може не з’явитися на цю сесію. В будь-якому випадку питання скорочення працівників у «Женеві» потребує зацікавлення і міської влади Трускавця, адже в більшості випадків це наші трускавчани, годувальники сімей і втрата роботи для них може обернутися погіршення соціально-економічного становища їхніх родин.

Редакція «ТВ» готова розмістити офіційну позицію керівництва «Женеви» в нашому Інтернет-виданні.

Хто найбільше прогулює?

Інформаційно-аналітичний відділ Трускавецької міської ради підготував та опублікував результати діяльності депутатів Трускавецької міської ради за 2012 рік. Інформація розміщена на офіційному веб-сайті ТМР і в ній, зокрема, йдеться про те, що всього за 2012 рік скликано 10 сесій міської ради, 16 пленарних засідань. Жодного пленарного засідання не пропустили депутати Руслан Крамар, Наталія Пономаренко, Олег Кіселичник, Володимир Попик, Богдан Процишин, Анатолій Стародуб, Ігор Струбіцький, Петро Шумин. А от трійку «лідерів», які зробили найбільше пропусків, очолює депутат від Європейської партії України Валентина Зануда – вона не була присутня на ЖОДНОМУ із 16 пленарних засідань сесії у 2012 році. 13 пропусків у депутата Василя Вовчанського («Пора», мажоритарник) і Юрія Алієва (ХДС, мажоритарник).

Серед депутатів, які подали найбільшу кількість депутатських звернень, трійка лідерів виглядає так: Сергій Мицик (11), Іван Герльовський (19) та Богдан Процишин (33).

Школи Дрогобича та Стебника вдалося відстояти

Як інформує наше власне джерело, вчора, 31 січня, відбулася сесія Дрогобицької міської ради, на якій одним із питань було освітянське. Розпочалася сесія пікетом Ратуші, причому окрім освітян міську раду пікетували і підприємці з ринку, а також інші особи. Депутати після перерви прийняли компромісне рішення, яке полягає в тому, що видатки на освіту Дрогобича та Стебника все ж будуть скорочені, але в шкільній мережі будуть збережені школи №№ 8, 11 та 15, які хотіли «оптимізувати». Економія відбудеться за рахунок видатків на навчальні матеріали, обладнання, також школи повинні залучити внутрішні резерви, інакше кажучи, подумати над залучення кошів із додаткових джерел, в тому числі спонсорських. Як інформує наше джерело, більшість освітян залишилася задоволена таким компромісом.

Трускавець допоможе Дрогобичу

Як інформує наше власне джерело, в кардіологічному відділенні Дрогобицької міської лікарні розпочалися ремонтні роботи, які є спонсорською допомогою готельно-курортного комплексу «Карпати». Наразі розпочато ремонт коридору. За приблизними підрахунками, кошт допомоги у вигляді ремонту може сягнути 50 тисяч гривень (матеріали плюс робота).

Нагадаємо, що у 2012 році готельно-курортний комплекс «Карпати» (генеральний директор – Лев Грицак) відремонтував палати та коридор у хірургічному відділенні Трускавецької міської лікарні та ЛОР-відділенні Стебницької міської лікарні.

Звітуватимуть творчі колективи та майстри мистецтв

У неділю, 3 лютого, в міському Палаці культури Борислава пройде звітний концерт творчих колективів та майстрів мистецтв. Початок концерту о 16.00. Вхід вільний.

Власна інформація

Трускавчанка гідно представила наш край на міжнародних змаганнях з боксу

З 24 по 27 січня 2012 р. у Бориславі проводився Міжнародний турнір з боксу серед жінок-молоді та жінок-юніорок на приз СОТ «Гладіатор». У змаганнях взяло участь більше ста боксерів з 11 областей України, АР Крим, Молдови та Польщі.

У ваговій категорії до 80 кг у фінальному поєдинку між Анастасією Космірак (м. Трускавець) та Лідою Саюшкіною (м. Київ) перемогу виборола вихованка Трускавецького ДЮСК «Спортовець» (тренер ДЮСК Назар Мінів). Враховуючи те, що спортсменка з Києва у недалекому минулому була призером Чемпіонату Світу серед жінок-юніорок, Анастасія Космірак гідно представила наш край на цих престижних змаганнях.

Любомир Мацькович, директор ДЮСК «Спортовець»

За викрадення мобільного телефону мешканець Дрогобича може сісти за грати

У Дрогобичі 24-літній молодик перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння викрав мобільний телефон у своєї приятельки. Компанія молодих людей зібралась у одного із приятелів вдома. Друзі весело проводили час, спілкувались, жартували, розпивали спиртні напої. Один із хлопців ще до зустрічі був трохи на підпитку, він дочекався, поки компанія добряче захмеліє, щоб здійснити свій задум – викрасти мобільний телефон.

Не підозрюючи нічого дівчина спокійно залишила телефон на зарядці, оскільки сів акумулятор. Вона навіть не підозрювала, що він може зникнути. Коли повернулась, щоб здійснити телефонний дзвінок – мобільника вже не було. Викрадений телефон хлопець віддав своєму знайомому, на всяк випадок, щоб не загубити. Дівчина повідомила про крадіжку до міліції. Оперативники затримали злодія. На даний час Дрогобицьким міським відділом міліції відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 185 (крадіжка) ККУ.   

Відділ зв’язків з громадськістю ГУМВСУ у Львівській області (за матеріалами Дрогобицького МВ)

 

Відкритий лист Бориславському міському голові

29 січня 2013 року голови фракцій і позафракційних депутатів Бориславської міської ради на своєму засіданні прийняли відкритий лист Бориславському міському голові. Пропонуємо цей документ вашій увазі.

«Пане голово!

4.01.2013 року Вами було видано розпорядження за №2-р щодо вилучення з функціональних обов’язків секретаря міської ради підготовки на засідання сесії земельних питань та курування роботи депутатської комісії з питань навколишнього природного середовища, регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури. Окрім того, він був головою комісії по вирішенню земельних спорів та головою комісії по визначенню суб’єкта оціночної діяльності. Усі ці повноваження Ви своїм розпорядженням передали першому заступнику, в обов’язки якого входить насамперед налагодження якісної роботи комунальної служби.

9.01.2013 року до Вас з офіційним зверненням звернулися всі члени вище згаданої депутатської комісії, що засвідчують їх особисті підписи під цим зверненням, в якому вони висловлюють своє нерозуміння та незгоду щодо Ваших дій. За дворічний термін комісією було проведено 103 засідання, 50 виїзних засідань, розглянуто 2150 заяв громадян міста. Весь цей період курував роботу комісії саме секретар міської ради. Члени комісії вважають, що їхня спільна діяльність була нелегкою, зате взаємо-зрозумілою.

На жаль, Ви не прислухалися до звернення депутатів, що призвело до паралічу роботи комісії. З цього часу жодної заяви мешканців міста, яка стосується земельних питань, комісією принципово розглянуто не було.

Ви навіть не вважали за потрібне винести це питання на розгляд депутатського корпусу, тобто на засідання сесії міської ради, мабуть, забувши, що коли на першому своєму засіданні депутати затверджували Вами запропонованих Ваших заступників, кожному з них, та й всім нам, були вже відомі їх функціональні обов’язки (хто чим буде займатись). Депутати проголосували за цих людей з відповідними для їх посад обов’язками. Це структура ради, а Ви одноосібно поламали цю структуру. Тому ми вважаємо Ваш вчинок перевищенням повноважень міського голови та повною зневагою і знехтуванням усім депутатським корпусом.

Ми бачимо, в якому жахливому стані знаходиться комунальна служба міста (КП “Бориславводоканал”, ЖЕКи, “ЕКО-місто”, КП “Теплоенерго” та інші), коли більше шести місяців не виплачується заробітна плата їх працівникам, самі комунальні підприємства працюють неповний робочий тиждень, дороги та тротуари не прибираються, зимою не чистяться, не підсипаються, ремонт доріг не проводиться. Як приклад, можна навести Мразницю та Губичі. Про інші напрямки роботи першого заступника та проблеми можна говорити довго. А Ви ще його, “бідолашного”, навантажуєте таким об’ємним та важливим напрямком роботи як земельні питання.

Ми, депутати усіх фракцій, які не входять до провладної більшості (“Фронт змін”), повністю підтримуємо вимоги своїх колег і вимагаємо від Вас негайно відмінити своє розпорядження, про що повідомити депутатський корпус на початку чергової сесії міської ради, яка повинна відбутися 7.02.2013 року.

В іншому випадку ми не будемо брати участь у голосуванні за жодне питання, яке виноситься на цю чи наступну сесії. Цей наш крок спровокований Вами, пане голово, і відповідальність за нього понесете Ви!

Відкритий лист прийнято на засіданні голів фракцій та позафракційних депутатів Бориславської міської ради 29.01.2013 року.

Голова фракції “Республіканської Християнської партії” М.Лазар

Голова фракції “Наш Борислав” І.Кобилецький

Голова фракції “Свобода” Ю.Химин

Голова фракції “Партії Захисників Вітчизни” Б.Когут

Голова БМО ВО “Батьківщина” В.Чабан

Член БМО ВО “Батьківщина” Н.Мутка»

Роман Ілик: “Ініціюватиму у Верховній Раді законодавчо закріпити за Бориславом особливий статус”

 

Народний депутат України Роман Ілик народився в Бориславі, тут закінчив медичне училище (нині медичний коледж). За посадовими обов’язками опікувався Бориславом, коли працював першим заступником голови Львівської обласної ради.

На виборах до Верховної Ради України набрав у Бориславі найбільше голосів з-поміж усіх інших кандидатів у народні депутати України. Він має своє бачення розв’язання місцевих проблем.

Пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю Романа Ілика газеті “Барабський міст”.

- Пане Романе, яке враження на Вас справив візит Глави УГКЦ Святослава Шевчука у Борислав?

- Познайомитись та поспілкуватись у дружній, неформальній атмосфері із Главою УГКЦ було, без перебільшення, для мене найбільш приємною подією 2012 року. Вразила його безпосередність, ерудованість, шляхетність, феноменальна пам’ять, та найбільше – надзвичайна енергетика, яка здатна долати будь-які кордони, особливе піднесення, яке панувало всюди, де був Блаженніший Святослав.

До Борислава Глава УГКЦ приїхав із словами вдячності, саме слово “Дякую” пролунало першим і чи не найчастіше звучало з його уст під час спілкування із викладачами медичного коледжу та й простими бориславцями. На навчання він приїхав 15-річним юнаком, і саме тут пройшли важливі роки, які ми називаємо формуванням особистості. Бо уже через чотири роки, закінчивши Бориславське медичне училище, Святослав Шевчук став поборником тоді ще підпільної Церкви і остаточно обрав свій майбутній шлях.

За кілька годин спілкування із Блаженнішим наче промайнули усі роки навчання. Було приємно згадати викладачів, студентів, безліч цікавих історій, які запам’ятались на усе життя.

- Нещодавно в Бориславі відбулася нарада з екологічних питань, в якій узяли участь представники міністерства екології та природних ресурсів, міністерства з надзвичайних ситуацій, “Укрнафти”, природоохоронці. Не було прийняте рішення про надання Бориславу статусу зони екологічного лиха. У своїй передвиборчій програмі Ви виступали саме за надання Бориславу особливого статусу. Як тепер бути? Чи будете ініціювати у Верховній Раді України прийняття окремого закону по Бориславу?

- Ця нарада відбулася фактично за зачиненими дверима. Зібрались чиновники місцевого рівня, працівники профільних міністерств і вирішили, що Борислав не потребує ніякого особливого статусу. Це цілком у стилі нашої так званої влади. Переконаний - на таких нарадах має бути присутнім не лише народний депутат України, який представляє інтереси міста Борислава у Верховній Раді, а й громадськість і представники засобів масової інформації. Мешканці міста, які роками живуть наче на пороховій діжці, доступно пояснили б чиновникам, що потрібно робити у нашому місті, яке є за крок від катастрофи.

Зі свого боку – безперечно, ініціюватиму у Верховній Раді законодавчо закріпити за Бориславом особливий статус. Це буде тривала, системна робота, яка, сподіваюсь, дасть позитивний результат для громади.

- За показниками захворювання Борислав займає сумнівне перше місце у Львівській області. Що маєте намір зробити з цього приводу як перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з охорони здоров’я?

- Такі високі показники захворюваності – це наслідок усіх екологічних проблем Борислава, єдиного міста в Європі, яке розташоване просто на нафтовому родовищі. Це також і одна з головних підстав оголосити місто зоною екологічного лиха і у такий спосіб добиватись збільшення фінансування не лише на попередження катастрофи та вирішення екологічних проблем, а й на охорону здоров’я, окремі програми оздоровлення місцевих мешканців. Найбільш тривожними є показники захворювання на бронхіальну астму та онкологічні хвороби. Тут надзвичайно важливим є об’єднання зусиль влади та громадськості усіх рівнів, аби спільно розв’язувати проблеми. У цьому контексті варто згадати створення Асоціації місцевих рад “Франковий край”, до якої увійшли голови усіх міст Дрогобиччини та голова Дрогобицькоі районної ради. Як народний депутат докладатиму усіх зусиль для розв’язання наших проблем на центральному рівні.

Сьогодні не потрібно бути фахівцем, щоб говорити про те, наскільки необхідним є реформування медицини. Це буде окремим напрямком моєї законотворчої роботи. Нині чимало людей, які потребують складного лікування, опиняються наодинці зі своєю бідою. Так не повинно бути.

Водночас і мандат народного депутата, і посаду першого заступника парламентського комітету використовуватиму для того, аби допомогти у складних ситуаціях, наскільки це буде можливо. У Бориславі, як і в усіх інших містах округу, вже скоро запрацює моя громадська приймальня, де можна написати звернення. Також звернутись із своєю проблемою безпосередньо до мене можна через мій сайт в Інтернеті, де для цього створено спеціальний розділ: http://romanilyk.com (написати звернення).

- Якими є зараз Ваші стосунки з керівництвом Борислава, яке під час передвиборчої кампанії не підтримало Вас, а надало перевагу представникам партії влади?

- Для мене визначальним є бажання працювати спільно, однією командою для розв’язання складних проблем нашого регіону. Тому не проводжу розслідувань, хто і як голосував (посміхається – А.В.). А найбільш цінною є та висока довіра, яку виявили мені наші краяни у день голосування. Приємно, що Борислав став містом, яке віддало за мою кандидатуру чи не найбільше голосів.

- Говорять про відкриття Дрогобицького шпитального округу. Якою буде доля бориславських лікарень? Чи будуть звільнені з роботи лікарі, медсестри та інший персонал цих лікарень? Як Ви ставитесь до медичної реформи, що зараз здійснюється? Чи буде Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, в якому Ви працюєте першим заступником голови, вносити якісь корективи в проведення медичної реформи?

- Так, справді такі ініціативи є. Вони стосуються не лише Борислава, а всього Дрогобицького округу. Адже Дрогобич – колишній обласний центр, тому специфіка галузі охорони здоров’я тут інша. Реформувати систему охорони здоров’я необхідно, і особисто я наполягатиму, щоб це був, можливо, окремий пілотний проект в Україні. Розумію побоювання людей сьогодні уже від самого слова “реформа”. Бо на думку відразу спадають пенсійні, податкові “реформи”, які тільки ускладнили і так непросте життя українців, зробили їх ще біднішими.

Реформування медицини має відбуватись виключно в інтересах пацієнтів, а також – медичного персоналу. Бо шанована у всьому світі професія лікаря дискредитована в Україні мізерними зарплатами. А це, у свою чергу, породжує безліч інших проблем у медицині. Тому будь-які нововведення повинні бути чітко продумані, пройти громадські слухання, тільки тоді йтиме мова про їх впровадження.

- Нещодавно координатор громадського руху “Чесно” у Дрогобичі Тарас Демко звернувся до Вас з листом про відсутність Ваших приймалень як народного депутата України. Я чув, що Ви хочете відкривати їх у приміщеннях міських рад. Прошу підтвердити або спростувати цю інформацію.

- Є чітка вимога Закону України “Про статус народного депутата” (ст. 26, 28) про те, що приміщення для організації роботи помічників-консультантів, де будуть діяти громадські приймальні, надають в обов’язковому порядку органи місцевого самоврядування або виконавчої гілки влади. Це гарантується Державою. Відповідні листи від мене отримали міські голови Дрогобича, Трускавця, Борислава, Стебника та голова Дрогобицької районної ради. Приймальні повинні діяти поблизу міських та районної рад округу. Це буде зручно і для громадян, і для комунікації з місцевою владою при розв’язанні проблем мешканців Дрогобиччини.

Анатолій Власюк

 

Чи потрібний нам третій Франко?

Вже півроку у Трускавці тема пам’ятника Франка є однією з головних. Вона то виходить на топ-позиції, як це було зі скиненням погруддя в серпні чи встановленням його на історичному місці, то дещо затихає. Громадські слухання дали можливість людям висловитися щодо того, варто чи ні встановлювати пам’ятник Великому Каменяреві. Тут двох думок бути не може – однозначно, що пам’ятник Франку у Трускавці має бути.

Але зовсім інше питання – скільки тих пам’ятників треба трускавчанам? Маємо два пам’ятники Тарасові Шевченку, але ходимо лише до одного – біля Палацу культури, та й то в один з березневих днів. Маємо вже теж два пам’ятники Франка, та чи знаємо Франка належним чином, чи читаємо його, популяризуємо? Не робімо з Івана Франка ідола, бо він автор не лише знаменитого «Мойсея», «Каменярів» чи «Вічного революціонера», але й антицерковних публікацій, що мене особисто завжди засмучувало. А його вклад в етнографічні дослідження українців-галичан взагалі чомусь опинився поза увагою наших патріотів різної масті.

Але повернімося до пам’ятників. Як би там не було, а Франко вшанований у Трускавці, бо є погруддя, яке охороняється законом і яке відреставрували. Є новий пам’ятник, споруджений на замовлення ініціативної групи і його вартувало б перенести від церкви святого Миколая, бо Франко як-не-як був вороже наставлений до Церкви. Невже нам треба ще одного Франка, тим більше авторства людей, які спаплюжили ідею націоналізму в своїх творивах, на які гидко дивитися?

І за цими питаннями насуваються наступні. А чи достатньо наше місто вшанувало отця Олексу Пристая, вихідця з Трускавця, який прославив його, залишивши неоціненний скарб у вигляді книги «З Трускавця у світ хмародерів»? Невже наша пошана полягає тільки у найменуванні однієї маленької вулички? Невже не зможемо скластися хоча б на погруддя отцю Олексі Пристаю, якщо вже не на пам’ятник? Чому на третього Франка гроші знайдуться, а на отця Пристая ні?

Іван Франко дуже рідко бував у Трускавці, хоча й називав його золотодайною Колхідою. А тут вчителювала інша українська знаменитість – письменниця та поетеса Уляна Кравченко. Вона тут проживала, тут вчила українських дітей. Юлія Шнайдер (таке справжнє ім’я та прізвище цієї українки з німецьким корінням) могла б бути вшанована трускавецьким людом та владою теж хоча б символічним погруддям.

Але якщо отець Олекса Пристай та Уляна Кравченко удостоїлися хоча б того, що їхніми іменами назвали дві вулиці Трускавця, то зовсім незаслужено обділеними залишилися і Раймунд Ярош (гадаємо, не варто детально зупинятися на цій історичній постаті та її колосальній ролі в історії розвитку Трускавця як курорту), і доктор Зенон Пельчар, і Юзеф Дітль. Дивно, бо у Трускавці є вулиця Сергія Лазо, але немає вулиці Яроша. Хоча б парк могли назвати його іменем, бо хто ж, як не він, є найбільш заслужений у справі закладення цього парку в англійському стилі?

Юзеф Дітль, уродженець Підбужа (селище неподалік Борислава), Президент міста Кракова, професор Ягеллонського університету відомий тим, що фактично поставив на ноги такі курорти як Криніца, Щавніца. Його досвід у будівництві мінеральних ванн, бюветів, санаторіїв, інших курортних знарядь широко використав і Трускавець. Наш краянин має належну пошану в Польщі, де йому поставлено кілька пам’ятників (Краків, Щавніца), його іменем називають вулиці, школи, гімназії, лікарні, конференц-зали. В нас навіть згадки про нього немає. Повторимося – якщо у нас немає вулиці імені Яроша, не кажучи вже про погруддя цьому будівничому Трускавця, то навряд чи належного вшанування колись дочекаються професори Дітль чи Пельчар. До речі, професор Зенон Пельчар є автором дослідження, на яке опирається і сьогоднішня наука.

Стоїть самотньо та занедбано пам’ятник нашому славетному земляку Роману Різняку-Макомацькому. Раз на рік біля нього проходять планові «урочистості», які можна окреслити як своєрідне «відчіпне» для галочки про проведену роботу. Те саме можна сказати і про пам’ятник Василю Біласу та Дмитру Данилишину. Заслужені для Трускавця люди XVІІІ, ХІХ, ХХ століття якось опинилися на маргінесі зацікавлень влади. Звичайно, імена Шевченка, Франка, Бандери, митрополита Шептицького гримлять на всю Україну. Але тут, у Трускавці, не маємо забувати, що були отець Олекса Пристай, отець Іван Валюх, Уляна Кравченко, месник Макомацький, молоді хлопці Білас та Данилишин, які віддали за Україну своє молоде життя. А чи належно вшанований замордований у Модричах вже за незалежної України парох трускавецької церкви Покрови Богородиці? Чи достатньо ми вшанували першовідкривача «Нафтусі» Теодора Торосевича? Чи дбаємо, щоб залишити нащадкам у первозданному вигляді наші нечисельні на жаль пам’ятки архітектури? Чи шануємо наших сучасників-трускавчан – поетів та письменників, науковців, дослідників наших цілющих трускавецьких вод, будівничих, громадських діячів, які своєю невтомною працею на благо Трускавця жертвують добробутом, дозвіллям, які кладуть своє життя на вівтар рідного міста?

Втім, світ не завалиться, якщо у Трускавці встановлять ще третій, четвертий чи й п’ятий пам’ятник Франку. Однак мені дужче імпонує ідея Ігоря Кісака про встановлення статуї Христа-Спасителя на горі Ґльорієтта, знаній ще як Гошівська гора чи Яцкова гора. Бо встановлення таких скульптурних композицій об’єднує громаду і ні в кого не викликає сумнівів у доцільності, як це маємо з третім Франком.

Володимир Ключак

Новий закон про зайнятість: пільги батькам і допомога студентам

 

З 1 січня набув чинності Закон України «Про зайнятість населення». В час постійного зростання конкуренції на ринку праці з одного боку та нестачі кваліфікованих кадрів з іншого, що нового для українців несе цей документ? Чи полегшить він пошук першого місця праці студентам та не першого – матерям? Про це ведемо розмову з начальником Трускавецького міського центру зайнятості Маргаритою Роман.

- Маргарито Анатоліївно, найперше, на Вашу думку, чого більше в новому Законі «Про зайнятість населення» для простих, як кажуть пересічних українців, – плюсів чи мінусів?

- Звичайно, більше плюсів. Та, як і до всього нового, до норм закону потрібно звикнути, навчитися максимально ефективно за ними працювати. Тому, що нововведення націлені на збалансування попиту та пропозиції робочої сили, на встановлення зв’язку між освітою та ринком праці для подолання молодіжного безробіття, на активне залучення та використання досвіду працівників зрілого віку.

- З цього місця, будь ласка, конкретніше. Як новий закон, наприклад, встановлюватиме зв’язок між освітою та ринком праці? Тобто які гарантії працевлаштування випускників вишів за фахом?

- Студенти професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладів останніх курсів відтепер мають право на стажування у працедавців строком до шести місяців. Відтак до їхньої трудової книжки в обов’язковому порядку буде внесено запис про проходження стажування. Власне, це свідчитиме про набуття певного досвіду роботи.

Закон також стимулює молодих спеціалістів, котрі вирішили працювати у сільській місцевості. Випускнику, котрий уклав договір на строк не менше трьох років, надається житло на цей термін та одноразова адресна допомога в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

- Маргарито Анатоліївно, часто проблеми з працевлаштуванням мають також люди зрілого, передпенсійного віку…Чи захищає їх новий закон?

- Так. В оголошеннях про вакансії забороняється зазначати обмеження дискримінаційного характеру. Ця норма повинна привести діяльність кадрових агенцій у відповідність до європейських стандартів.

Також, згідно з новим законом, громадяни віком від 45 років зі страховим стажем не менше 15 років мають право до досягнення пенсійного віку на одноразове отримання ваучера для оплати навчання нової професії або підвищення своєї кваліфікації. Вартість такого ваучера встановлюється в межах вартості навчання, але не вище 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

- А як щодо працевлаштування соціально вразливих категорій – матусь з дітьми тощо?

- Новим законом розширено перелік соціально незахищених категорій. Так, до категорії громадян, котрі мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню, тепер належать не лише матері з малолітніми дітьми чи самотні матері, а взагалі один із батьків, або особа, яка їх замінює, якщо вона має на утриманні дітей віком до шести років, або виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років чи дитину-інваліда.

Для працевлаштування такої категорії громадян встановлюється квота в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Працедавці самостійно розраховують цю квоту та забезпечують працевлаштування соціально незахищених категорій. В разі невиконання цього пункту в законі чітко прописано відповідальність і накладається штраф.

- Маргарито Анатоліївно, але ж відмінено дотації на створення нових робочих місць...

- Але передбачено стимулювання працедавців до створення нових робочих місць шляхом виплати компенсації працедавцю в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за особу. Протягом року такий працедавець може отримувати щомісячну компенсацію в розмірі єдиного внеску.

- А тим, хто таки втратив місце праці та знаходиться в пошуку нового, новий закон справді допоможе зареєструватися в центрі зайнятості швидше та простіше?

- Так, змінена норма набуття статусу безробітного. Цей статус тепер надається не з сьомого дня, як раніше, а вже з першого. Але це не означає, що допомога з безробіття надійде швидше – вона призначається з восьмого дня після реєстрації.

 А розмір такої допомоги з безробіття тепер не обмежується середньою заробітною платою по регіону, де зареєстрована особа, а максимум буде єдиним на всій території України – чотири прожиткові мінімуми для працездатних осіб.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Крізь полум’я дитячого серця

Якими болями-тривогами, радощами-втіхами переймаються нинішні діти? Чи беруть у спадок той духовний набуток, той фізичний тягар, що випали на долю їх батьків і дідусів? Чи переймається цим нинішнє покоління та робить належні висновки?

Таких тем зачіпають мало, а вони потрібні, актуальні, завжди болючі, бо йдеться про сокровенне – збереження пам’яті роду-племені, нації, збереження української самобутності. У той же час їх дуже вдало, мудро і наполегливо провадить серед учнів директор Стебницької ЗОШ №11, вчитель української мови Зеновія Левицька.

Ось уже кілька років як вона започаткувала своєрідний підхід до розкриття затаєних, недоторканих дитячих душ, заставила їх без примусу, а із зацікавлення переступити через манливий, ажурний світ меркантильних інтересів, а заглибитися, пройнятися чистими помислами, усім серцем пройденим життям, духовними цінностями своїх батьків, найближчих їм людей, свого міста рідної природи. Вона радить учням не бояться висловлювати свої думки, оцінювати свої праці по-своєму і не позичати суджень в інших, якими б вони не були. Цим добивається дитячої відвертості, щирої сповіді юної душі, яка робить уже виважені, хоч не без батьківського впливу, висновки. Але вони йдуть від щирого серця, а тому, як каже панв Зеновія, їх не судять…

Так появилася на світ перша книжечка таких дитячих сповідей під назвою «Перлинки» – збірник творчих робіт учнів школи. У першому його випуску за 2007 рік зібрано творчі роботи учнів молодших та старших класів, у яких вони щиро розповідають про свої потаємні думки, заповітні мрії та уподобання.

Ось учениця 9 класу Христина Артем після роздумів над тим, як досить «оригінально» проходить життя для кожного з нас, доходить висновку, що найкращий приклад для себе бачить тоді, коли йде до церкви, спілкується зі священиком, співає в хорі. «Це найкращі хвилини прозріння, мудрості, взаєморозуміння», пише вона. Дуже тепло, проникливо розповідає про зв’язкову УПА Мирославу Метіль-Пакулу, учень 11 класу Назарій Кирилів.

Мило і ніжно сприймає красу рідної землі третьокласниця Леся Кушнір:

За велику гору сонце вже сідає,

І своє проміння тихо опускає -

На красиві квіти, на красиві діти,

І на землю рідну, сонечком зігріту.

Продовжуючи цю тему, пані Зеновія пропонує учням поєднати свої роздуми із образами, персонажами вивчених літературних творів. І вони використовують для цього твори Івана Франка, Ольги Кобилянської, Василя Симоненка, Ліни Костенко та інших письменників. Є багато посилання на «Собор» Олеся Гончара. Вони відверто, як на Святій сповіді, відкривають свої почуття. Відчуваємо це у новому збірнику «Де поема мого життя?», що вийшла у 2012 році.

Так, учениця 11 класу Марія Козар, аналізуючи слова головного персонажа роману «Собор» Миколи Баглая про те, що «…Час ущільнюватиметься, віки старітимуть, а мистецтво молодітиме вічно!...», вважає, що «Мистецтво є частиною кожного з нас. Бо ми всі прагнемо щось творити. Бачити красу і нею жити. А людиною стати – це теж мистецтво». Тому її зачіпають слова подруги, яка, приїхавши з Італії, залишатися не хоче, бо там все краще, ніж тут. Марія ж вважає, що «Вітчизну потрібно любити такою, як вона є» і не залишати її у важку хвилину.

Учениця 10 класу Галина Нафус вважає, що «Роман «Собор» - дуже повчальний твір, який вчить нас приділяти увагу не тільки зовнішності й матеріальним благам, в й розвитку душі».

Для Юлії Хемич, учениці 11 класу «…собор у творі - це шанс для нас розвиватися, це прекрасна можливість збагатитися духовно». Її однокласник Андрій Герасим вважає, що «Наш Собор – наша школа. Повертаючись у минуле, ми будемо згадувати про неї, про роки дитинства». Для Юлії Оленич «У кожній людині всередині є свій собор душі, який кожен з нас повинен берегти і розвивати. Якщо занедбаємо, то станемо бездушними і без моральних принципів». Одинадцятикласниця Лідія Тарнавська переконана, що «… життя потрібно не лише прожити, а й залишити про себе пам’ять. І, що найголовніше, дбати про красу своєї душі».

Окремої уваги заслуговує книжечка пошукових робіт учнів під назвою «Краю мого історія жива». Зібранням творів учнів, літературним редагуванням займалася Зеновія Левицька, а упорядкуванням - вчитель історії Лілія Стельмащук.

Ця книжка солідніша за обсягом і глибша за змістом. Учні писали історію своєї вулиці, включаючи в текст замальовки про цікавих людей, призабуті, або мало відомі факти з минулого міста. Описано історії двадцять однієї вулиці міста, які супроводжуються фотоілюстраціями учнів. Це щирі і теплі розповіді про ті місця, де вони народилися, про відомих людей, які там мешкали і чимось себе прославили.

Так для учениці 8-Б класу Марії Дутко її вулиця Володимира Великого «є найкращою, найріднішою, найулюбленішою в місті». Відома її авторитетна і порядна людина, колишній начальник ЖКВ Віктор Камерман, який хотів бачити місто «чистим, охайним, квітучим» і прикладав до цього багато сил і часу. Так і всі інші вулиці для наших юних авторів є найкращими, бо вони там народилися, там живуть. Правда, учениця 11 класу Мар’яна Мазур вважає, що її вулиця Задвірна, колись Весела, має проблеми – тут немає великого магазину, розважальних закладів, де молодь могла б проводити свій вільний час. Вона гарно розповідає про сім’ю Ковбасюків і мріє, що її вулиця буде найкрасивішим куточком нашого міста.

На кожній вулиці живуть шановані, відому у місті люди. І про них з великою теплотою і захопленням пишуть учні. Учениця 8-Б класу Анна Романишин розповідає про невропатолога Лесю Вариводу, добру, розумну, яка всім допомагає. Її добре знає увесь Стебник та Трускавець. А мешкає вона на вулиці Миколи Гоголя. Про вулицю Михайла Грушевського і відомого на всю округу талановитого лікаря ЛОР Ярослава Захарко довідуємося з оповіді учня 9-А класу Ярослава Василишина.

Вулиця Андрія Чайковського – гарна, спокійна. Повітря чисте, машини майже не їздять. Живе тут багато щирих і добрих людей, пише учень 7-А класу Ростислав Стельмащук. Він з любов’ю розповідає про сім’ю Василя Ілика, який був головою церковного комітету, Любомира Ялоху – талановитого різьбяра, шахтарську сім’ю Петра Блажкевича, який усе своє життя присвятив шахті.

Є тут солідні нариси, над якими треба було добре попрацювати. Із задоволенням читається оповідь Ярослава Василишина, учня 9-А класу, про своїх бабусь – Тетяну Василишин, яка в три роки була репресована а згодом стала вчителькою української мови і літератури та «лагідну, добру, щедру, розумну» Галину Захарко, яка стала медиком, а згодом і дружиною відомого лікаря Ярослава Захарка.

Діти написали цікаву історію про Стебник і стебничан. Звичайно, це маленька часточка великого шахтарського міста, але вона правдива і щира, бо писали її діти, пропускаючи через своє гаряче серце. Вони не поскупилися на теплі слова і почуття любові до рідного міста та її людей.

Маючи такі духовні цінності, можна бути впевненим – майбутнє України в надійних руках, бо ці молоді люди ніколи не дозволять нікому глумитися над нашою рідною мовою, перемелювати на свій манер історію, зазіхати на наші духовні вартості і Батьківщину.

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Третя школа колядує

Ось і пролетів святково-радісний січень та його три празники. Та так не хочеться прощатися з величальною життєстверджуючою колядою, яка прославляє радість Народження Спасителя. Тому колядували українці від Святвечора 6 січня аж до свята Стрітення 15 лютого.

Ось і в середу, 30 січня, в середній школі №3 пройшов масштабний та яскравий конкурс колядок. Адже найважливіше, щоб різноманіття колядок та щедрівок передавалося з покоління в покоління, і діти, йдучи в коляду, не бормотіли швиденько «Нова радість стала» і «за тую коляду треба заплатити». І вчителі та діти СЗШ№3 спільно з міською бібліотекою для дітей провели справді велику роботу, підготувалися до конкурсу ретельно. Всі діти дуже старалися, було вивчено багато колядок та віншувань, окремого захоплення та оцінки вартують костюми. Все це оцінювало поважне журі на чолі з методистом міського відділу освіти Інною Форемною.

А кожен клас, який колядував цього дня, мав свою родзинку. Хтось брав артистизмом та рідкісною колядкою, хтось масовістю та голосистістю. Хтось, як 4-Б, запам’ятався вдалою імпровізацією – клас дуже гарно виконав акапельно «Щедрика», а грайливе дівоче «ой!» в кінці додало виступу неповторних барв.

За підсумками конкурсу журі визначило кращих наступним чином: ІІІ місце – 4-А клас (керівник Людмила Савчин), ІІ місце 5-Б клас (керівник Леся Кравчук) і І місце 5-А клас (керівник Ольга Ганчарик).

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Депутати сказали: оптимізації – ні!

Як відомо, високі очільники від освіти запропонували керівництву Дрогобицької міської ради оптимізувати, тобто ліквідувати, декілька середніх шкіл, в тому числі дві у Стебнику. Мова йде про ЗОШ №11 і ЗОШ №18. Це важливе для міста питання 30 січня цього року розглянула позачергова сесія Стебницької міської ради. Питання стояло так: «Про визнання недоцільним та безперспективним проведення реорганізації шкіл м. Стебника».

Заслухати розгляд цього питання прийшли депутати Стебницької та Дрогобицької міських рад, десятки батьків, учителів ЗОШ №11, бо саме цю школу планувалося об’єднати з вісімнадцятою.

З інформаційною довідкою про розгляд цього питання депутатською комісією Стебницької міської ради виступив голова комісії з питань освіти Роман Броницький. Він сказав, що усі стебницькі школи  в тому числі одинадцята і вісімнадцята, мають усі матеріально - технічні та освітньо-перагогічний потенціал, достатній учнівський контингент, що дозволяє вести в школах на високому рівні навчально-виховний процес. Зважуючи на те, що оптимізація шкіл уже викликала незадовільну реакцію у стебничан, передбачаючи масові протести, звернення батьківських та трудових колективів навчальних закладів міста до вищих державних інституцій та керуючись ст. ст. 25 та 59 Закону України «Про місцеве самоурядування» міська рада вирішила визнати недоцільним та безперспективним проведення реорганізації будь-яких двох шкіл Стебника шляхом об’єднання в одну. У другому пункті рішення йдеться про те, щоби зберегти цілісність матеріально-технічної бази загальноосвітніх закладів міста та не допустити зміну цільового призначення їх приміщень.

Депутати Стебницької міської ради рекомендують депутатам Дрогобицької міської ради:

- Переглянути пріоритети бюджетних витрат м. Дрогобича та м. Стебника на 2013 рік і зосередити увагу на необхідності повноцінного фінансування усіх існуючих загальноосвітніх закладів та не допустити скорочення їх мережі.

- Розглянути питання щодо скасування додатку №10 до рішення Дрогобицької міської ради від 27.12.2012 №827 «Про міський бюджет м, Дрогобича на 2013 рік» в частині проведення об’єднання ЗОШ №11 та ЗОШ №18 на матеріальній базі ЗОШ №18 з 02. 09. 2013 р.

- При перегляді міського бюджету м. Дрогобича на 2013 рік затвердити кошторисні призначення закладам освіти з розрахунку видатків на одного учня.

- Забезпечити виконання заходів з енергозбереження приміщень освітніх установ м. Стебника

Контроль за виконанням даного рішення покладено на комісію з питань духовності, освіти та культури; охорони здоров’я, у справах молоді, спорту та екології.

Андрій Говіщак

Бориславці виступили на захист Павличенків

Минулої суботи, 26 січня 2013 року, чимало бориславців, які йшли чи їхали повз статую Святої Варвари на вулиці Володимира Великого, були подивовані здвигом молоді.

Все-таки інформація в Бориславі належним чином городянам не подається, бо мало хто знав, що саме того дня відбувається акція на підтримку Павличенків.

Але й більшість бориславців теж не знають, хто такі Павличенки і чому їх треба захищати. В цьому я переконався, коли запитав у деяких перехожих, хто ж такі Павличенки.

На відміну від них, молоді люди, які в мороз затіяли цю акцію, чітко відповіли на поставлені запитання. Не все так погано у нашому місті, якщо знаходяться ті, хто готовий вийти і висловити свою думку проти нашої так званої правоохоронної системи.

Батька і сина Павличенків хочуть засудити за буцімто вбивство ними київського судді, який свого часу виселив їх з власної квартири. Правозахисники стверджують, що ця справа шита білими нитками. Просто міліції, прокуратурі та суду треба було знайти крайніх, навішати на них злочин, отримати подяки, премії та чергові зірочки на погонах.

Молодший Павличенко був уболівальником київського “Динамо”, і саме футбольні фанати цього клубу розпочали акції протесту проти судової системи по всій країні.

Могутня маніфестація пройшла Києвом. До акції приєдналася відома співачка Руслана, задекларувавши свою солідарність з Павличенками. Протестували Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, інші великі міста та малі містечка.

Футбольні фанати і ті, хто до них приєднався, виступали не лише за те, аби батько і син Павличенки вийшли на волю, а й засуджували так зване вибіркове правосуддя в Україні, коли за грати кидають невинних, а бандити продовжують вчиняти злочини.

Характерно, що протест футбольних фанатів і їхніх прихильників збирав більше людей, ніж організовані політиками акції, а тому всі відразу відмовилися від партійних прапорів. Це був виклик не лише судовій системі України, а й усьому режиму Януковича.

Хвиля протестів докотилась і до Борислава. З півсотні юних бориславців вишикувались в колону, несучи гасло “Волю Павличенкам!”. Вони скандували націоналістичні гасла, несли державний і бандерівський прапори. Від статуї Святої Варвари їхній шлях через усе місто проліг до пам’ятника Степанові Бандері, де й відбувся мітинг.

Важливо, щоби державницький порив юних бориславців не розтанув у повітрі, не розбився об байдужість старшого покоління та боягузство можновладців. Проблеми з так званими правоохоронними органами є не лише в Києві. Завтра їхньою жертвою може стати кожний із нас.

Анатолій Власюк, www.tustan.io.ua

Фільозофія Максима Гірчиці

Дай Боже вам здоровля, мої дорогенькі! Скучив за вами. Абисьте мені ніколи не хорували!

Всьо, здається, тоті свята вже минули. Нє, все-таки сильна ми нація! Почали пити від Романа, скінчили на Йордана, а ще жиємо. Гамериканець, чех чи поляк вже би давно загнувся від такої кількості з’їдженого чи випитого, а нам нічого!

Правда, мій кум Славко з Борислава йде на світовий рекорд. У нього після Йордана день народження. Зазвичай він святкує його сорок днів, так що можете ’го привітати будь-коли.

Нам зі Стефков цього року вдалося відпочити на Канарах, Мальдівах і в Таїланді. Дуже ця відпустка затягнулася. Дуже я скучав за салом і самогоном. Тому, коли вернувся, наніс перший офіційний дружний візит кумові Влодкові з Війтівської Гори. Стефка не заперечувала, бо пішла розповідати колєжанкам про екзотичний відпочинок. Зустрілися ми через три доби, і дві сторони, як кажуть дипломати, залишилися задоволеними.

Але повернімося до подій на нашій грішній землі.

Нещодавно в Трускавці на вулиці Роксолани біля знаменитого “Казанови” сталася дивна подія. Міліціянти кажуть, жи в двох хлопів стріляли гумовими кулями. Те ж підтвердили бориславські лікарі, коли потерпілі приїхали до місцевої лікарні. Але самі хлопи стверджують, жи впали на кілок. Га, як вам таке? Або ще не відійшли від горілчаного наркозу під час новорічно-різдвяних свят, або не хочуть прив’язувати міліціянтів до своїх розбірок. Як би там не було, але лікарі зробили свою справу і видалили гумові кулі з тіл постраждалих. Добре, що нападник хоч не поцілив у життєво важливі органи.

Порадував мене мій кумпель Олександр Коростельов. Ну, той, що працює першим замом у Радзієвського. На прес-конференції він дякував папіку, жи той притягнув до Дрогобича десять мільйонів гривень. Сашко розливався соловейком, жи таке в історії Дрогобича вперше. Журналісти слухали і мовчки всміхались. Можливо, таке в історії Дрогобича і вперше, але Бориславу цього року має перепасти така ж сума. Ось і думай після цього: Радзієвський з його трьома каденціями (перша - за Совєтів), і Фірман з дворічним стажем на посаді міського голови. Олексієві Васильовичу вже нічого не світить, а Володимир Стахович може далеко піти, якщо його вчасно не зупинять. Втім, він сам хоче зупинитись в 2015 році, бо сказав, жи більше не балотуватиметься на міського голову.

Мій знайомий доктор каже, жи скоро нас атакуватиме грип. І не просто грип, а аденовірусний парагрип! На початок хвороби люди не звертають особливої уваги. А парагрип починається так: легкий кашель, незначне підвищення температури, сльозоточивість і нежить. Проте вже на третій день настає погіршення, може бути навіть запалення легенів. Особливо хворіють дітки, бо ж почалося навчання в школах.

Але ми з кумом Влодком із Війтівської Гори файно підготувалися до атаки парагрипу. Запасів самогонки, сала і часнику вистачить на три місяці. Головне, не перемерзнути, не перепити і не переїсти. Все має бути в міру. Навіть секс, як тихо додає кум Влодко, аби його кохана дружина не почула.

На цій оптимістичній ноті дозвольте закінчити. Аби ваші внуки жили в незалежній Україні від Сяну до Дону!

Фільозоф Максим Гірчиця із Горішньої Брами, часопис «Тустань»

Привітання з Днем народження

Сьогодні відзначає День народження депутат Львівської обласної ради від Трускавця (фракція ВО «Свобода»), генеральний директор ТзОВ «Резорт Груп» Олексій Балицький.

Олексію Михайловичу!

Прийміть щирі вітання та найкращі побажання з нагоди Вашого ювілею – 35-річчя від дня народження!

Ваш професійний шлях позначений невтомною, самовідданою працею задля добробуту громадян, блага народу та розбудови Української держави. Своїм розумом, добротою та виваженістю Ви завоювали симпатію, любов та повагу серед оточуючих. А далекоглядна мудрість і невтомна праця, принципова позиція і цілеспрямованість забезпечили Вам беззаперечний авторитет і глибоку пошану.

Віримо, що активною, сумлінною працею, відданістю національній ідеї Ви і надалі продовжуватимете робити вагомий внесок у становлення та розбудову правової держави, зміцнення принципів незалежності, утвердження демократії в Україні.

У цей святковий день, коли оцінюєте зроблене й окреслюєте плани на майбутнє, бажаємо Вам міцного здоров’я, благополуччя і щастя, успішного здійснення задумів, тепла і любові рідних та підтримки друзів.

Світлою надією та незламною вірою, силою духу та перемогами, добром і радістю нехай благословляє Вас Бог на многії літа!

Трускавецька міська організація ВО «Свобода»

***

Редакція Інтернет-виадння «Трускавецький вісник» щиро вітає з ювілеєм депутата Львівської облради від Трускавця Олексія Михайловича Балицького.

Тридцять п’ять – це найкраща пора:

І квітує, й сміється життя,

Неповторність його променить,

Тільки радість несе кожна мить!

Тож нехай так триває завжди,

Хай щодня квітнуть щастя сади.

Зичим успіхів і процвітання!

Хай здійсняться всі мрії й бажання!

 



Создан 01 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником