Трускавецький вісник № 25 (568) від 19 лютого 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 25 (568) від 19 лютого 2013 р.

19.02.2013



 

У номері: Для чого Азаров носить чорні помочі; Українські діти на експорт;  Репортаж із сесії Трускавецької міської ради; Про цілодобове водопостачання та відсутність діалогу; Дрогобичан закликають до боротьби з беззаконням; Владика Юліан Вороновський переніс операцію; Стебницький шахрай.

Новини Трускавця та регіону

Молімося за здоров’я Владики Юліана

Як інформує офіційний сайт кафедрального собору Пресвятої Трійці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ www.katedra.org.ua, з неділі 17 на понеділок 18 лютого було прооперовано Преосвященного Владику Юліяна, вислуженого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії. На даний час Владика знаходиться в реанімаційному відділені Львівської обласної лікарні. Стан Владики викликає занепокоєння. Тому просимо всіх, хто знає Владику, а також людей доброї волі про посилену молитву в наміренні Архиєрея, йдеться у зверненні, розміщеному на сайті.

 

Говоритимуть про проблеми водопостачання

Чергове засідання Дискусійного клубу Дрогобича відбудеться у четвер, 21 лютого. Присвячене воно буде темі водопостачання та водовідведення у Дрогобичі та інших проблем, пов’язаних з цим. Розпочнеться засідання ДК о 15.00 в приміщенні офісу партії «Батьківщина» в Дрогобичі, на вул. Шкільній.

Власна інформація

 

 

 

Питання від’єднання від централізованого теплопостачання потребує доопрацювання

По завершенні опалювального сезону розпочне роботу міжвідомча комісія з питань розгляду заяв на відключення від централізованого теплопостачання і встановлення індивідуального опалення у багатоповерхівках нашого міста. Про це повідомив на оперативній нараді у Ратуші директор департаменту міського господарства Іван Лепкий. Однак, зі слів І.Лепкого, згадане питання потребує доопрацювання, оскільки, є чимало багатоповерхових будівель, у яких лише 10% мешканців не від’єднали свої квартири від тепломережі. Як зазначив Іван Лепкий, це спричиняє незручності як для самих мешканців( велика оплата за послуги теплопостачання) так і для КП «Дрогобичтеплоенерго», адже це призводить до розбалансування системи теплопостачання міста, а також погіршення фінансового стану підприємства.

Міський голова О.Радзієвський запропонував передбачити у бюджеті міста кошти( у разі необхідності) на встановлення індивідуального опалення для окремих категорій населення, які не спроможні зробити це за власний рахунок. Окрім того, у Дрогобичі діє Програма енергозбереження для населення міста, у рамках якої кредитно-фінансові установи Дрогобича надають безвідсотковий кредит для населення на придбання та впровадження енергозберігаючих заходів у тому числі встановлення індивідуального опалення. Департамент міського господарства планує проведення роз’яснювальної роботи серед населення щодо згаданого питання.

Таким чином, коли багатоповерхові будинки (у яких 10% і менше мешканців не від’єднались від централізованого теплопостачання) повністю перейдуть на індивідуальне опалення, КП «Дрогобичтеплоенерго» зможе направити свій фінансовий ресурс на ремонт тепломереж, модернізацію котелень тощо.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

Дрогобичан закликають до боротьби з беззаконням

 

Вчора, 18 лютого, на вулицях Дрогобича з’явилися листівки, які запрошують усіх небайдужих дрогобичан прийти 20 лютого під Ратушу. Про це повідомив кореспондент ДЗ.

20 лютого має відбутися чергова сесія міської ради, на якій, буцімто, йтиме мова про незаконне підняття тарифів на комунальні послуги, незаконну оптимізацію шкіл, незаконну забудову міста кіосками і незаконну забудову території молочного ринку.

Хто автор листівок і хто їх розклеює – невідомо. Ніхто не захотів підписатися під текстом.

Можливо, таким чином хочуть заручитися підтримкою громади депутати, які неодноразово порушували вище перелічені питання в сесійній залі, про те внести їх до порядку денного не вдавалося, позаяк ці депутати  складають у раді меншість. З допомогою людей, можливо,  легше буде захистити їх інтереси.

Іван Тихий, «Дрогобицьке земляцтво»

 

Роман Ілик: «Борислав повинен мати особливий статус і безперебійне водопостачання»

Розробити схему водопостачання Борислава, зменшити собівартість води та виділити кошти окремим рядком в бюджетах усіх рівнів на потреби міста - так пропонує прорвати “водну” блокаду Борислава народний депутат України Роман Ілик, повідомляє офіційний сайт політика www.romanilyk.com

Під головуванням нардепа у Бориславі відбулась регіональна нарада “Проблеми водопостачання міста Борислава”. Це перший пункт передвиборчої програми Романа Ілика, що стосується вирішення проблем 121 виборчого округу.

У нараді взяли участь міський голова Борислава Володимир Фірман, керівник Бориславського водоканалу Ігор Дзебас, депутати Львівської обласної ради та Бориславської міської ради, представник департаменту житлово-комунального господарства, розвитку інфраструктури та паливно-енергетичного комплексу ЛОДА.

“Наше головне першочергове завдання – забезпечити Борислав безперебійним водопостачанням, аби щодня люди отримували воду за чітким графіком, затвердженим Бориславським виконкомом, а у перспективі – цілодобово. Для цього розроблено план дій – як цього досягти”, - сказав Роман Ілик.

За словами парламентаря, самими лише коштами проблему водопостачання не вирішити: “Потрібен комплексний, системний підхід. Один з перших кроків, який було обговорено на нараді – розробка нової схеми водопостачання Борислава. Адже досі такої схеми місто немає, звідси – і більшість проблем”.

Роман Ілик стверджує, що собівартість води у Бориславі є непомірно високою – 1 кубометр води коштує 11,38 грн., тоді як у сусідньому Дрогобичі – 3,09 грн. Найбільша частка витрат – на зарплату, електроенергію та амортизацію. Міський голова Борислава та керівник водоканалу впродовж 2 місяців мають подати пропозиції, як можна знизити собівартість води, змінивши структуру витрат. Також місто має заключити угоду з банківською установою, аби за рахунок короткотермінового кредиту не допускати відключень електроенергії, внаслідок чого усе місто залишається без води.

Ще одна проблема – високий тиск, через який втрачається надзвичайно велика кількість води. Адже зниження тиску, за рекомендаціями фахівців, зменшить втрати у мережі в 3-5 разів. Для цього потрібно встановити відповідне обладнання. Що ж до коштів, то їх безумовно потрібно лобіювати і на рівні області, і на рівні держави, але найголовніше – ефективно їх використовувати. “Для прикладу, у 2012 році 5 млн. грн. було витрачено на реконструкцію локального водозабору у Ріпному, але ефект від цього був можна сказати нульовий. Тому і потрібна схема водопостачання, аби кожна копійка, виділена з бюджетів усіх рівнів, використовувалась максимально ефективно”, - вважає народний депутат.

Також Роман Ілик наголосив, що законодавчо ініціюватиме закріплення за Бориславом особливого статусу: “Це стане підставою домагатись особливих умов фінансування міста на різні потреби, які змінять життя Борислава та його мешканців”.

Прес-служба народного депутата України Романа Ілика

Львівська «Батьківщина» ініціює дострокові вибори до Львівської обласної та міської рад

 

 

Разом з достроковими парламентськими та президентськими виборами необхідно провести перевибори до Львівської обласної та міської рад, - про це заявив народний депутат України, лідер Львівської «Батьківщини» Роман Ілик.

«У 2010 році через грубе втручання влади «Батьківщину» було недопущено до виборів у Львівську обласну та міську ради, а прихильники партії Юлії Тимошенко не змогли проголосувати за політичну силу, якій симпатизують», - пояснює народний депутат.

Політик переконаний, що «Свобода», «Фронт змін» та «УДАР», як однодумці та колеги в опозиційній боротьбі, підтримають таку ініціативу, і партія «Батьківщина» матиме представництво у Львівській обласній та міській радах. Питання перевиборів на Львівщині буде розглянуто на черговому засіданні фракції «Батьківщина», запевнив Роман Ілик.

Прес-служба Львівської обласної партійної організації Всеукраїнського об'єднання “Батьківщина”

У Стебнику щойно познайомившись зі шахраєм, чоловік залишився без засобу зв’язку

Не відбувши покарання за крадіжки, 25-річний затятий крадій наважився на шахрайство. Невиправний житель міста Стебник Дрогобицького району навіть не дочекався вироку суду, узявшись за старе. 

У листопаді 2012 року тиняючись без діла, молодик помітив на лавці чоловіка, який безтурботно відпочивав. Зловмисник підійшов до незнайомця, привітався і присів поряд. Слово за словом - чоловіки познайомились. Зловмисник одразу помітив у свого співрозмовника дорогий мобільний телефон. Залишалось тільки у якийсь спосіб його виманити.

Незнайомець нетутешній, в місцевості не орієнтувався, лиходій помітив це одразу і зрозумів, що дезорієнтацією чоловіка можна скористатися. Зловмисник запропонував своєму співрозмовникові прогулятися і скоштувати домашнього вина, яке нібито власноручно приготував його давній товариш.

Не підозрюючи нічого злого, чоловік погодився. Вдвох вони прийшли у двір і зупинились біля одного з поїздів. Лиходій ненароком «пригадав», що залишив свій мобільний телефон вдома і попросив зателефонувати з мобільного свого товариша. Чоловік охоче погодився і запропонував свій телефон.

Зловмисник вдавав, що розмовляє з товаришем по телефону, домовляючись про зустріч.  У той час довірливий чоловік присів і затягнувся сигаретою, не звертаючи уваги на свого новоспеченого друга. Зловмисник непомітно зайшов в під’їзд будинку, чоловік терпляче очікував, не підозрюючи, що даний під’їзд є прохідним.

Викрадений телефон зловмисник здав у ломбард, а отримані кошти потратив на власні потреби. В ході проведення оперативно-розшукових дій правоохоронці встановили особу, а згодом затримали зловмисника.

Слідчі Дрогобицького міського відділу міліції притягнули особу до відповідальності за частиною 2  статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство).

Відділ зв’язків з громадськістю ГУ МВС України у Львівській області (за матеріалами Наталії Постойко, Дрогобицький МВ)

 

Українські діти на експорт, або П’ята колона під виглядом «соціальних працівників»

За що боролися – на те і напоролися. Західні взірці життя та моделі поведінки часто сліпо копіюються в Україні, а будь-яка твереза думка-застереження одразу викликає шквал критики та звинувачень у ретроградності чи некомпетентності. Досить лише згадати так звану «сексуальну революцію», яка наробила чимало лиха в США та країнах Європи, не слід забувати і про зростання кількості хворих на СНІД та венеричні хвороби, а саме поняття «християнська Європа» давно втратило свою актуальність через те, що Європа швидше безбожна, а кількість практикуючих мусульман у деяких європейських  країнах наблизилася до кількості номінальних християн. Та все одно ми, наче сліпі кошенята премося в Європу, наче б там нас чекали або вона медом намазана. І не задумуємося, що ми споконвіку були в Європі і є в ній, залишаємося невід’ємною частиною континенту, який задавав правила світової гри впродовж тисячоліть.

А та ж Європа, яка мовчала, коли Росія здійснювала агресію проти Грузії, яка і пальцем не поворухнула, щоб зупинити вбивства на Кавказі, в Іраку чи Афганістані або навіть на тих же Балканах, яка завжди боялася сильного і нехтувала благаннями слабких, зараз починає диктувати нам умови. Мовляв, не пустимо вас в ЄС, бо і права людини в Україні порушують, і до стандартів не дотягуєте (європейських, тобто їхніх стандартів), і взагалі, не виконуєте наші умови. Стосується це не тільки Європейського Союзу, а  й таких організацій як Міжнародний валютний фонд, ООН, ЮНІСЕФ та багатьох інших наддержавних утворень. Обеззброївши Україну на початках незалежності, тобто, позбавивши її статусу ядерної держави, ніхто із сильних світу цього не хоче тепер з нами рахуватися, а намагаються поставити на коліна – вже не силою зброї як раніше, а методом інтриг, шантажу, маніпуляцій, підміною понять. І одним із прикладів цього є так звана «ювенальна юстиція».

Здавалося б, сам термін означає благе діло – справедливість стосовно підлітків. На ділі ж ця ювенальна юстиція є не чим іншим як нищенням інституту сім’ї, вимогою толерантності до різноманітних сексуальних збочень, втручанням держави та різних підозрілих інституцій у систему родинного виховання. Крок за кроком вороги християнства та української нації намагаються в Україні нав’язати такі модель поведінки та світоглядну систему, які є диявольським у своїй суті, грішними, порочними та відверто злочинними. Так, якщо батько чи мати дадуть ляпаса дитині, то вони згідно «євростандартів» порушують право дитини, її гідність і таку дитину заохочують бути «Павликом Морозовим» новітнього часу, тобто, «капати» на родичів. Написати скаргу чи й заяву до суду «допоможуть» так звані соціальні працівники. Вони ж, ті соціальні працівники, отримали право ходити по помешканнях, перевіряти умови, в яких живуть сім’ї, складати акти, і саме після таких відвідин в родині цілком благополучній розпочинаються проблеми. Для прикладу, в сусідній Польщі батька і матір позбавили батьківських прав тільки через те, що в них сукупний дохід був нижчим від зазначеного. Дитину вилучили у батьків і одразу передали на виховання у прийомну сім’ю. І тільки втручання польського телебачення (TVP-1) дало можливість згорьованим батькам повернути рідне дитя, яке стало своєрідним товаром для бездушних чиновників, засобом для проставлення галочки про виконану роботу. Але ж який психологічний стрес вже довелося пережити цій дитинці!!!

В Україні, до речі, подібне також практикується, але про це чомусь мовчать і ЗМІ, закриває очі Церква, а влада «співпрацює» з підозрілими закордонними організаціями з метою отримання додаткових грошових надходжень у формі грантів нібито для покращення соціальних стандартів. Ось воно – покращення вже сьогодні!

В одному з районів Львівщини були випадки, коли горе-соціальні працівники заглядали під ліжка та дивани, дозволяли собі грубіянити та кричати на господарів будинку, погрожували відібрати дітей тільки тому, що в них у руках влада.

У школах вчителів заставляють здавати відомості про учнів, «сім’ї яких опинилися у складних життєвих обставинах». І в цей перелік ввійшли не лише сім’ї з проблемами залежностей (алкоголь, наркотики) чи ті, де практикується насильство, але й (увага!) неповні сім’ї, багатодітні сім’ї, сім’ї, в яких є діти-інваліди, малозабезпечені сім’ї, сім’ї, яких торкнулася проблема вимушеної трудової міграції. Тобто, з часом відібрати дитину зможуть не лише у матері-алкоголічки (хоча і в цьому випадку не факт, що потрібно це робити), але і в матері-одиночки, у вдови, у батьків, в яких є троє чи більше дітей. Позбутися рідної дитини можуть батько та мати, які змушені були виїхати на заробітки. Втратити рідну кровиночку можна буде тільки через те, що сума сукупного доходу на кожного члена сім’ї менша від так званого прожиткового мінімуму. А якщо маєте дитину-інваліда, то вам радо «допоможуть», вилучивши її. В Європі знайдуть як «використати» бідну каліку.

Втім, не лякайтеся, в Україні це лише плани. В Європі подібне впроваджується в життя повним ходом. Так-так, у тій Європі, де вчителів звільняють з роботи тільки за те, що вони носять хрестик на шиї, а тих, хто цитує слова Біблії про гріх гомосексуалізму, відправляють на примусові роботи чи виселяють у контейнери (Нідерланди). Коли чоловік називає себе Гітлером, Наполеоном чи інопланетянином, то його відправляють на примусове лікування, а коли чоловік називає себе жінкою, то це потрібно толерувати, бо інакше ти порушуєш його «права». Церкви в Європі закривають чи перетворюють на арт-кафе, де збираються всілякі збоченці, а саму стару Європу залила хвиля мігрантів, які не просто зберігають свою традицію (зокрема, мусульманську), але й намагаються насаджувати її. Те, що не вдалося в часи середньовіччя, арабам вдається зараз. І ніхто в них не відбере дітей, бо вони сильні та дружні. Як в Україні ніхто не посмів би вилучати дітей в циганів, сім’ї яких мають по десятеро діточок і ті діти часто брудні, биті, жебракують. Але цигани дружні і попробував би хтось прийти до них до хати робити «соціальне обстеження» або навіть заїкнутися про те, що дитину відберуть. Вбили б на місці.

А над українцями можна проводити різні експерименти під маскою благих намірів «справедливості щодо неповнолітніх», тобто ювенальної юстиції. В школах вже у сьомому-восьмому класах вчать толерантності до секс-меншин та вміння користуватися презервативами «з метою запобігання поширенню ВІЛ-інфекції». На уроках етики, яка, до речі, викладається більш-менш належним чином тільки в Західній Україні, не рекомендують молитися «Богородице Діво», а так звані «дражливі» теми намагаються оминути, щоб «не образити» когось, для прикладу, євреїв чи представників новоявлених культів. В своїй хаті стаємо своєрідними гостями, а справжні гості вказують нам, як маємо поводитися. І от доходить до того, що в українців скоро почнуть відбирати дітей…

І насамкінець – а для чого комусь українські діти? По-перше, для всиновлення чужоземними батьками. Може бути справжнє усиновлення, а можна «усиновити» для отримання органів. По-друге, для формування яничарів. Як колись турки забирали в ясир малих слов’ян, з яких формували елітні підрозділи війська султана, так і тепер через різноманітні проекти «прийомних сімей», «дитячих будинків сімейного типу» дітей виховуватимуть у дусі «толерантності». Бо хто платить, той  і музику замовляє. П’ята колона з новоспечених «соціальних працівників» вже сформована і їм час від часу нагадують, за які гроші їх утримують. І по-третє, а звідки взяти в Європі дітей для гомосексуальних пар, для педофілів, які мають гроші і владу? Ну не заберуть же ж вони дітей у мусульманського багатодітного населення Європи чи в малозабезпечених циган. Так давайте ж, подумали собі гомосексуалісти, трансвестити, педофіли та інша нечисть з загниваючої Європи, будемо брати дітей-українців. То народ сумирний, над ним віками всі збиткувалися, то витерплять вони і новітню форму ясиру – податок дітьми. Тим більше, що впроваджуватиметься він задля такої «благородної» мети, як «турбота про права дітей» та «їхній соціальний захист». А жадоба українських чиновників до наживи відома, так що сумнівів у «доцільності» реформування системи правосуддя стосовно дітей та сім’ї не буде.

Тож чи клюнуть українці на наживку «ювенальної юстиції» і чи знайдеться в українському політикумі хтось, у кого вистачить сміливості стати на захист українських дітей? Питання залишається відкритим.

Володимир Ключак

 

Про цілодобове водопостачання та відсутність діалогу

Це приємне повідомлення про відновлення водопостачання, озвучене міським головою Трускавця Русланом Козиром, приємно потішило і водночас здивувало присутніх на черговій прес-конференції журналістів. Як така неординарна і важлива подія залишилася без уваги раніше? Ба, навіть провладна преса ні пари з вуст про таке досягнення! У численних прямих ефірах, на жодній із апаратних нарад ні мер міста, ні жоден із чиновників найближчого із його оточення не обмовився про таку резонансну подію – довгоочікуване відновлення цілодобового водопостачання у місті. А вже згодом, опісля конференції, з’ясувалося: цілодобове водопостачання у місті хоч і є, та не усе так просто… Далі про те, чому не усе так просто як «плідно» мер із журналістами поспілкувався.

Тема прес-конференції для журналістів, була доволі прозаїчною і стосувалася проблем місцевого самоврядування, тож і розпочали із запитань про самоврядування, точніше про дотримання закону на практиці. Тут мер виявився доволі багатослівним, дозволив собі традиційно пофілософствувати на улюблені теми порівняння української та європейської практик самоврядування, несправедливу недооцінку влади на містах державою та штучне стримування нею прогресу місцевого самоврядування. Та наступним запитанням журналісти дещо відволікли очільника міста від роздумів на теми державотворення досить приземленим, точніше «земельним» запитанням, що стосувалося незаконної забудови у зоні санітарної охорони питного озера. Журналісти хотіли знати ставлення міського чиновництва до цієї проблеми. Мер у відповідь на це питання знову вдався до демагогії про бачення ситуації через призму законності, про чотири історичні віхи розвитку Трускавця як курорту. І як результат його тривалого спічу - констатація факту: сталося те, що сталося. А далі - ще відвертіше: треба ж колись розширяти межі Трускавця, а забудовникам залишилося усього-нічого - розробити та погодити проект зони санітарної охорони питаного озера та детальний план території, погодити усе це з громадою та депутатами і - вуаля! Той, хто вміє читати (чи у даному випадку чути, те, що залишилося між рядків), чітко зрозумів: так чи інакше, рано чи пізно, законно чи не дуже, але новому мікрорайону навколо питного озера - таки бути! У мера не знайшлося аргументів проти.

А от паркан біля музею М. Біласа, зі слів мера, то більмо на оці, відверте знущання з міста, «захоплення прапора» і показник стану суспільства в цілому. Щоправда у своїй гнівній тираді не прозвучало чому і як виник цей паркан, і що саме відбувається за цим парканом. Ті, хто направду володіє ситуацією прекрасно розуміють, що усе, що діється на майданчику поблизу музею, повинно було би відбутися за підтримки і розуміння міської влади.

Далі ще цікавіше. Журналісти не лише запитували, а ще й інформували очільника міста про те, що в одній із освітянських структур відбуваються фінансові зловживання. Пан Козир про таке почув уперше і пообіцяв, якщо така інформація є, то варто донести офіційно і лише після того буде здійснено фінансові перевірки.

Дрогобицьких колег, присутніх на заході, більше цікавив факт будівництва дельфінарію та процес встановлення індивідуального опалення мешканцями міста. І хоч питання були досить різного характеру, мер Трускавця не проминув наголосити, що як одне, так і інше, є вагомим досягненням цієї влади. Будівництво такого об'єкту як дельфінарій відбудеться за кошти інвестора, і це буде суттєвим доповненням у розвитку інфраструктури міста-курорту (хоча ні місця відведеного під будівництво, ні проекту ніхто ще не бачив). А масовий перехід мешканців міста до індивідуальної форми опалення - не що інше, як крок у сите енергетично-безпечне майбутнє держави та велике економічно-доцільне благо для громади. Щоправда цю думку страшенно закортіло оспорити, апелюючи хоча б такими фактами, що у своїх розмірковуваннях про розвиток міста Руслан Козир зазвичай обов'язково посилається на досвід європейських країн. Та саме у цьому випадку такі крани Євросоюзу як Чехія, Польща та Німеччина ще років із десять тому категорично відмовилися від практики індивідуального опалення, посилаючись на декілька важливих факторів, серед яких екологічна небезпека (неконтрольована кількість викидів у атмосферу), неспроможність контролювати технічну складову цього процесу і, зрештою, економічна недоцільність (за умови постійного здорожчання енергоносіїв). Проте чим більше було журналістських аргументів, тим більшало роздратування міського голови. Він вже й не стримував невдоволення, намагаючись припинити нецікаву і незручну для нього розмову: «Де ви були? - нервувався пан Козир. - У котрій із кран Європи ви бачили те, про що говорите? Хто вам сказав такі дурниці? Повернення до централізованого опалення - це нісенітниця, чийсь черговий комерційний проект!». Ще кілька фактів - і перед нами вже не мер європейської країни, а звичайний, роздратований невигідними питаннями чиновник.

Проте невдовзі не оминуло міського голову і питання ремонту доріг. Працівників пера цікавило, які саме автошляхи міста потребують капітального ремонту, але у відповідь - жодної конкретики: ілюзорні цифри, мовляв за підрахунками потрібно десь із 5-6 мільйонів гривень, є лише 2,5, от на них і спробуємо щось зробити.

А далі знову чергове роздратування через журналістку, котра поцікавилися: «чому у ситуації з тотальним недофінансуванням від розглагольствувань панові меру не перейти до конкретних дій», точніше, вийти на потрібних людей у профільних міністерствах, не спробувати налагодити контакт із чиновництвом, яке має входи-виходи в Уряді країни? Звісно, на таке цілком серйозне по-суті питання усі очікували як мінімум адекватної відповіді, натомість - черговий емоційний випад у бік журналістки: «Подивіться, хто ви така і для кого пишете! Хто вас читає!»

Проте розмова продовжувалася далі. Аби знову не нарватися на негативну реакцію міського голови, говорили про проблеми «собачі» і про тотальну вирубку лісів навколо Трускавця, цікавилися долею кількох недобудованих об'єктів, працевлаштуванням та дозвіллям молоді. А коли прозвучало питання щодо ситуації з

водопостачанням у місті, точніше про долю діалогу з інвестором «Альфою плюс» та обіцяного нею чергового інвестиційного траншу у розвиток та реконструкцію мереж, усі присутні почули у відповідь, що водопостачання у Трускавці є цілодобовим. Хтось із колег перепитав для уточнення: «Можливо цілоденним?» - на що мер категорично заперечив: «Ні, саме цілодобовим!». Згодом виявилося, що таки цілодобовим, а ще з'ясувалося, що без цього довгоочікуваного блага у Трускавці залишився лише мікрорайон по вулиці П. Сагайдачного. Там через суто технічні причини - неможливість збільшення тиску у трубах - подача води вночі є поки що неможливою. Та це питання часу.

Звісно можна би було сказати, що зустріч мера і журналістів завершилася на позитивній ноті та тільки сумніви гризуть: чи варто було узагалі відвідувати цей поважний захід лише для того, аби почути з вуст міського голови лише таку приємну новину? Чи варто було слухати відповіді, котрі ми вже знали наперед, відчувати зневагу та роздратованість людини, котра не хотіла почути, не мала особливого бажання спілкуватися і аж ніяк не прагнула з нами дискутувати? Не знаю, чи з'явиться найближчим часом бажання знову відвідати подібну зустріч. Певно, що ні, бо така відверта неповага не несе жодної користі та конструктивізму.

Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

 

Міський голова і мисливець: є ще більшість в порохівницях

В четвер, 14 лютого, розпочала роботу двадцять п’ята сесія Трускавецької міської ради. Розпочалося перше засідання досить спокійно і розмірено в робочому порядку – з депутатських запитів та звернень, хоча відчувалося, що в залі витає дух інтриги та скандалу. Адже вже перше питання – затвердження програми соціально-економічного розвитку з інвестиційною програмою, тобто розподілом коштів бюджету розвитку – обіцяло стати гарячим та спірним попри тривалі обговорення в бюджетній комісії.

А в запитах депутатів турбували здебільшого побутово-комунальні питання. Так, Володимир Чапський занепокоєний станом дороги біля будинку №9 на вулиці Данилишиних і можлими зсувом та відсутністю водопостачання на верхніх поверхах цього ж будинку. До депутата Ігоря Стасика звернулася сім’я, у якої в квартирі прогнулася плита-перекриття. Тож прохання родини і депутата до заступника міського голови Петра Нестерівського – взяти під контроль та вирішити небезпечну для життя проблему. Відновленням електроосвітлення та дорожнього покриття на вулиці Симоненка стурбований депутат Богдан Габшій, та поки що отримує лише відписки від комунальників та виконавчої влади.

Питання відновлення поїздів Дніпропетровськ-Трускавець та Харків-Трускавець знову піднімав Євген Юник! Не залишати це життєво важливу для Трускавця проблему попри відписки з Укрзалізниці та Міністерства інфраструктури закликав і депутат обласної ради Олексій Балицький. Обласна рада вже розглядала це питання, прийняла відповідне рішення про звернення у вищестоящі органи, також отримала відписки, - проінформував обласний депутат, та висловив переконання, що треба з чіткими аргументами продовжувати відстоювати відновлення поїздів. Адже в літній період поїзд Дніпропетровськ-Трускавець просто не міг бути нерентабельним, як про це пишуть чиновники від залізниці.

А перше питання порядку денного - розподіл 4 млн. 200 тисяч гривень бюджету розвитку - було названо офіційно «Про виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку за 2012 рік та затвердження програми на 2013 рік». Головні камені спотикання інвестиційної програми: на ціле місто на підтримку ОСББ – об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, які так закликає створювати міський голова на всіх прийомах громадян – виділяється 300 тисяч гривень. І то ці кошти підуть на два(!) далеко не найстаріші будинки. А на ремонт двох корпусів міської ради заплановано виділити 600 тисяч гривень – 400 тисяч на Бориславську,1 та 190 тисяч на Бориславську,2.

Ще 250 тисяч гривень все таки вирішено витратити на придбання автотранспорту. Але зовсім драстичне придбання автомобіля для міського голови замінили на купівлю міні вену для комунального підприємства, мовляв, щоб мали змогу займатися комерційною діяльністю. Тобто п’ята частина й так невеликого бюджету розвитку піде на утримання та покращення життя адміністрації. А міський голова н прес-конференціях розповідає, як важко працювати органам місцевого самоврядування…

Не приймати інвестиційну програму в такому вигляді закликали депутати Ігор Пілько, Богдан Процишин. «Програма називається соціально-економічного та культурного розвитку. А тут немає нічого соціального та культурного. Не згадано про корпуси школи мистецтв, зате не забули про корпуси міської ради»,- зокрема, відзначив Анатолій Стародуб. «А ви зробіть дорогу і дайте громаді кошти від «Нафтусі» - роздратовано закинув депутату міський голова, тиснучи на його приналежність до «злочинної організації ЗАТ «Трускавецькурорт». Проголосувати за питання таким, як воно є, бо зупиниться фінансування, закликали депутати Євген Юник та Юрій Беднарчук. Богдан Процишин запропонував поіменне голосування. І тут міський голова погодився на це та як мисливець «розвів» депутатів справді як благородних оленів - швиденько поставив на голосування питання «в цілому» без голосування «за основу» та врахування пропозицій, зокрема Ігоря Пілька перенаправити 250 тисяч гривень з придбання автотранспорту на підтримку ОСББ, та Анатолія Стародуба 130 тисяч гривень виділити краще на музей Біласа, а не на майданчик перед ним.

І 31 депутат – Юрій Беднарчук, Василь Белз, Олександр Біліченко, Володимир Возняк, Ігор Гарванко, Іван Герльовський, Михайло Гладкий, Роман Калічак, Олег Кіселичник, Руслан Крамар, Андрій Кульчинський, Михайло Малащак, Сергій Мицик, Сергій Мойсеєв, Володимир Наконечний, Святослав Павлечко, Віктор Павлик, Олена Пилат, Наталія Пономаренко, Володимир Попик, Володимир Симович, Іванна Спурза, Ігор Стасик, Богдан Стасишин, Олександр Ткаченко, Михайло Хомич, Петро Шумин, Євген Юник, Андрій Юник, Олег Ярема та міський голова у відкритому поіменному голосуванні підтримали запропонований виконавчою владою розподіл однієї п’ятої бюджету розвитку на потреби цієї ж влади без змін та доповнень. Утрималися лише Богдан Габшій, Тарас Данилюк, Михайло Кіселичник, Ігор Пілько, Богдан Процишин, Анатолій Стародуб, Ігор Струбіцький, Володимир Чапський, Павло Швець.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Для чого Азаров носить чорні помочі?

 

 

 

Нещодавно в Дрогобичі знову зібрався дискусійний клуб, аби вирішити проблему: чи потрібно терміново добиватися відставки мера міста пана Радзієвського. Головними «токарями» (визначення автора, - О.М.) були  Михайло Ваврин, депутат міської ради та  підприємець Володимир Кондзьолка. Пан Ваврин перерахував безліч причин та приводів, аби визнати роботу міського голови Радзієвського не лише неефективною, але й такою, що завдає шкоди громаді Дрогобича. Пан Михайло переконаний: мера треба терміново усунути із займаної посади. Його опонент, пан Кондзьолка, іншої, прямо протилежної, думки – він назвав Олексія Радзієвського «кращим із сьогодні живих міських голів» і заявив, що немає потреби, аби усувати мера від керування містом.

Категорично виступив фермер Ярослав Бігуняк, що говорив про те, як йому вже остогидла «ота говорильня, без діла! І що давно пора від слів та засідань переходити до прямих дій». Правда, не зміг сформулювати «Формат дій». Правник Валерій Каленюк дещо охолодив спір присутніх, коли пояснив, що зміщення міського голови приведе до керівництва одіозних Тараса Метика, або Євгена Шильника, - що лише ускладнить стан речей.  Нагадав, як це вже було, коли відсторонили добродія Гука і дерибанили міський бюджет. Та пан Ваврин так просто не змінив своєї позиції, зауваживши повний ганебний провал гуманітарної політики в місті саме через оте «поєднання» добродієм Метиком обов’язків секретаря міськради та заступника з гуманітарних питань.

Учасники засідання почули й те, що редактор  часопису «Тустань» Анатолій Власюк провів дискусійний клуб у Бориславі «і там він був гострішим, бо в Дрогобичі вже наговорилися…». Щоб припинити «говорильню», автор цих рядків задав присутнім просте запитання: для чого Азаров носить чорні помочі (підтяжки)? Якби це запитання почули школярі, то, мабуть, відповіли б просто і конкретно: аби штани не спадали! Однак на засідання клубу  приходять «умняки», тож почув і про те, що невідомо якого кольору оті підтяжки і ще щось на кшталт саме такої логіки. Ось і подумалося, що за гучними словесами почалося заговорювання проблеми про кризу місцевого самоврядування в Дрогобичі.

Така ж проблема, наскільки мені відомо, існує й у Трускавці. Коли до влади було обрано нібито опозиційних депутатів (до існуючого в країні режимі – О.М.), а незабаром всі почали спостерігати повний «одобрямс» найсумнівніших владних рішень.  Адже пан Ваврин наголосив, що у дрогобицькій міськраді 39 «багнетів» від демократичних сил і вони спроможні створити оті «противаги міському голові», про які згадав пан Кондзьолка. Як на мене, «противаги-депутати» потребують пильного контролю за своєю непевною діяльністю та звітності перед громадою. Ось тоді й буде зрозуміло «хто є хто у дрогобицькій владі». Бо будь-який обраний голова торуватиме той же шлях задоволення виключно власних інтересів та потреб та ще й дозволятиме це робити своєму оточенню. А  як відомо, короля саме оточення й «робить».

Пролунала інформація Валерія Каленюка про те, що він готує команду молодих майбутніх депутатів. Реакція присутніх не забарилася: пан Ваврин не повірив, «що десь на горищах чи в підвалах можна готувати депутатів». Хосе Турчик розповів про свій сумний досвід у підготовці «пористів», коли він щиро сподівався, що молоді незаангажовані політики заявлять свої, доброчесні «правила гри» у депутатському корпусі міста. На жаль,  так не сталося. Вкотре приходиться говорити про те, що міський голова «мєсним опозиціонерам» дав або хлібні чиновницькі посади або інші преференції, на кшталт земельних ділянок.

Тож кого требу усувати з владних коридорів  у першу чергу, - мера чи депутатів, - учасники засідання так і не визначилися. А це на ділі означає, що дрогобицька громада й надалі житиме у місті «навпомацки», - без світла в кінці недолугого тунелю владного господарювання. Формат дискусійного клубу, на жаль, не є інструментарієм змін на краще. В кращому випадку він дещо змінює поінформованість громади міста про те, що існують певні проблеми, які ніколи не вирішить купка небайдужих людей, яким би інтелектуальним потенціалом вони б не володіли. Тим більше, що  в суперечках не наступає «момент істини» і тут вже майже за Лоренцо Пізано: «Краще чого-небудь навчитися, публічно зізнавшись у своїй слабкості, ніж зображаючи вченість, безсоромно впиратися в невігластві». «Слабаки» до дикусклубу не ходять, тож щирих зізнань та розумних компромісів обмаль. Єдине, що втішає: байдужих на цих зустрічах теж немає. Тому й доречно згадати вислів швейцарського психолога Йогана Каспара Лафатера: «Не довіряйте людині, якій усе видається хорошим, тій, для якого усе погане, а ще більше людині, яка байдуже ставиться до всього». І наостанок, - менше всього придивляймося, якого кольору помочі у наших владних достойників. Головне, аби у них від народної ганьби та зневаги сподні не злітали.

Олександр Магльона, шеф-редактор газети «Нові Горизонти»

 



Создан 19 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником