Трускавецький вісник № 29 (572) від 26 лютого 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 29 (572) від 26 лютого 2013 р.

26.02.2013



 

У номері: Із сесії у Трускавці та Стебнику; Брифінг в редакції газети; Опонент Івана Франка Юліуш Ау; Спортивні новини; Трускавчанин може стати заступником голови Дрогобицької РДА.

Новини Трускавця та регіону

Трускавчанин може стати заступником голови Дрогобицької РДА

Як інформує наше власне джерело, депутат Трускавецької міської ради від Партії регіонів Володимир Симович розглядається як одна з кандидатур на посаду першого заступника голови Дрогобицької РДА Михайла Винницького. Поки що ведуться консультації. Цю інформацію непрямо під час сесії 26 лютого підтвердив мер Трускавця Руслан Козир (щоправда, не називаючи прізвища депутата). Очевидно, таке призначення пішло б на користь як Трускавцю, так і Дрогобицькому регіону, адже є багато питань, які потрібно врегулювати між нашими адміністративними одиницями.

Нагадаємо, що Володимир Симович обраний депутатом Трускавецької міської ради за партійним списком Партії регіонів. Займається підприємницькою діяльністю. Виважений та толерантний.

Власна інформація

Новини із «Спортовця»

З 21 по 26 лютого  2013 р. у м. Чернівці вихованець ДЮСК «Спортовець» Микола  Білас у складі збірної команди Львівщини став переможцем  зональних змагань Чемпіонату України з боксу серед школярів. Всього у змаганнях брали участь понад 200 юних боксерів провідних шкіл боксу західного регіону нашої держави. Виборовши перше місце у ваговій категорії до 65 кг Микола Білас (тренер ДЮСК – Назар Мінів) представлятиме Трускавецький ДЮСК «Спортовець» на фінальних змаганнях Чемпіонату України з боксу серед школярів, який буде проводитись з 22 квітня 2013 р. також у м. Чернівці.

А 23 лютого  у  м. Щирець  команда борців  дитячо-юнацького спортивного клубу «Спортовець» взяла участь у обласному турнірі з вільної боротьби «Щирецький килим» серед учнів 1998-2003 років народження. Всього у змаганнях взяли участь 184 юних борців з різних регіонів Львівщини. Бронзовими призерами змагань у своїх вагових категоріях стали вихованці Трускавецького ДЮСК «Спортовець» Юрій Макар, Андрій Кожушко та Назар Щербанік (тренер ДЮСК Семен Гардій).

Любомир Мацькович, директор ДЮСК «Спортовець»

XXV сесія Трускавецької міської ради завершила свою роботу

У вівторок, 26 лютого, відбулося третє і останнє пленарне засідання XXV сесії Трускавецької міської ради шостого демократичного скликання. Про потребу заміни водогону на прибудинковій території на Грушевського, 1 говорив у своєму запиті депутат Павло Швець. Він же поцікавився, чому так погано засипають ями шутром після розкопок вулиць, зокрема нещодавно відремонтованої вулиці Бориславської, а також попросив перефарбувати шлагбаум при в`їзді до курортного парку, який через погану видимість став причиною травмувань півдесятка велосипедистів.

Депутат Євген Юник зауважив, що на вихідні дні погіршується ситуація із вивезенням сміття і за приклад навів минулу суботу на території біля будинків Мазепи, 2, 4 та Дрогобицька, 12. Оскільки відбувається танення снігу, то води течуть вниз і несуть із собою всілякі нечистоти, а цього не можна допускати, зауважив народний обранець.

А секретар міської ради Петро Шумин звернув увагу депутатів на правову колізію, яка виникла на минулому пленарному засіданні при розгляді шістьох земельних питань в чотирьох рішеннях, які депутати відклали, хоча не повинні були цього робити. В результаті до одного з цих рішень – по договорах оренди для п. Фещак на Дрогобицькій та п. Ортинської на Бориславській – депутати все ж повернулися в самому кінці сесії, але одностайності так і не досягли. Тому тепер договір оренди земельної ділянки на вулиці Дрогобицькій міський голова змушений буде підписати автоматично. Нагадаємо, що мешканці будинку категорично виступали проти будівництва на цій території та навіть приходили на одну із сесій міської ради.

Більшість питань порядку денного на третьому пленарному засіданні особливих дискусій не викликали. Так, депутати фактично без обговорень затвердили пільгову адресну грошову допомогу для дітей-сиріт та поклали видатки за комунальні платежі КП «Редакція міського радіомовлення» на виконавчий комітет, оскільки діє закон про сприяння засобам масової інформації. Щоправда, рекомендації того ж закону депутати вже не взяли до уваги при питанні затвердження орендної плати у розмірі 1 гривня на рік для поштового відділення на вулиці Стебницькій, 80. Мотивація залізна – підприємство заробляє гроші, а гроші потрібні і для міста. Інший аргумент – клієнти-трускавчани не мають тут жодних преференцій. Мусимо внести своє зауваження, що якраз у поштовому відділенні мешканці цього мікрорайону можуть оплатити комунальні послуги без стягування комісійних. Бо сусідні «Ощадбанк» та «Приватбанк» беруть по 2 гривні комісійних за оплату теплопостачання, водопостачання, за квартплату, вивіз сміття. Так що поштове відділення в цьому районі варто зберегти, а кошти в бюджет можна пошукати деінде. Втім, рішення прийнято, тепер м’яч на полі «Укрпошти».

Депутати внесли зміни в рішення по регуляторних актах, а також аж тепер вивели депутата Василя Вовчанського зі складу бюджетної комісії за його письмовою заявою. Перепрошуємо за помилкове подання цього факту в репортажі з другого пленарного засідання. Причина такого виведення – щоб на засіданнях комісії був кворум. Оскільки депутат більше часу проводить в Києві, то його крок гідний наслідування і для інших депутатів, хоча б депутата Зануди, кинув репліку один з керівників комісії з питань ЖКГ.

Кілька рішень, озвучених начальником УЖКГіБ Юрієм Терлецьким, стосувалися підтримки комунальних підприємств міста, ремонтів вулиць, підтримки комунальної галузі в цілому. Кошти в 2013 – 2015 році отримають і комунальне АТП, і КП «Парк курортний», і КП «Трускавецьжитло», та найбільше – понад 4 мільйони – перепаде для КП «Трускавецьтепло». Адже планів багато, а для їхньої реалізації потрібні кошти.

Дещо активізувався депутатський корпус, коли пішла мова про ремонт вулиць. Приводом стала вчорашня публікація на «Трускавецькому віснику» про плани відремонтувати вулицю Стебницьку від церкви Миколая аж до повороту на Станилю. Міський голова дав роз’яснення, що виготовляється проект на реконструкцію всієї вулиці, а починати ремонтувати будуть з Стебницького кільця, де покриття нищиться через постійно стоячу воду. Для міста потрібно щороку не менше 5-6 мільйонів гривень на потреби ямкового та капітального ремонту і будівництва вулиць, а в 2013 року з бюджетів різних рівнів на вулиці Трускавця планується видати 3 млн. 950 тис.,  в 2014 – 3 550 тис., в 2014 – 4 250 тис. Під час розгляду як завжди знайшлися компетентні фахівці, і дискусія з міським головою тривала кільканадцять хвилин. На нашу думку, міський голова як людина, причетна до будівельної галузі, дав досить грамотні роз’яснення з приводу багатьох речей – ямкового та капітального ремонту, об’їзної дороги, потрібної техніки, умов асфальтування, раціонального використання коштів.

Всього в роботі третього пленарного засідання XXV сесії Трускавецької міської ради взяли участь 32 депутати. Сесія тривала 1 годину 20 хвилин.

Володимир Ключак

Сесія з участю виборців

Як звичайно, сесія міської ради завжди розпочинається із запитів, звернень депутатів. На цей раз у роботу XXVII сесії Стебницької міської ради (21 лютого) свої корективи внесли виборці. Були це в основному підприємці КП «Ринок «Прикарпаття». Вони прийшли з вимогою розглянути питання про додаткові заходи щодо забезпечення прибуткової роботи ринку. Зокрема, йшлося про оренду торгових площ на більш тривалий період, проведення аудиту фінансово-господарської діяльності ринку. Було заслухано інформацію про роботу ринку його директора Любові Калапач.

Після дискусії депутати прийняли рішення. Директора підприємства зобов’язано щомісячно подавати інформацію про кількість торгових місць, їх загальну площу та поступлення коштів від оренди; щоденно реєструвати поступлення плати від дрібно-роздрібної торгівлі; звітувати про їх поступлення щомісячно; подати план заходів економії енергоносіїв; укласти договори оренди підвальних приміщень та інше.

Погодивши справу з підприємцями, депутати приступили до роботи згідно порядку денного. Депутатів Петра Бохняка та Богдана Асафата цікавило, чому з середини січня у мікрорайоні Панської Гори та Забівки немає освітлення. За словами міського голови Василя Пецюха сталося це тому, що вийшов з ладу лічильник, а на придбання нового не було коштів.

Роман Павлічко порушив питання наведення порядку від рекламних агіток минулорічної виборчої кампанії, що були розклеєні на електричних опорах, огорожах та стінах.

Далі заслухано звіт про виконання міського бюджету за 2012 рік. Його виконання становить 76 відсотків. Основною причиною його невиконання була проблема фінансування видаткової частини, через блокування платежів казначейством з вересня 2012 року.

Внесено зміни до видатків загального фонду міського бюджету міста на 2013 рік. Зокрема, вирішено профінансувати поточний ремонт доріг із спеціального фонду бюджету, а кошти, які виділено на ці роботи із загального фонду, спрямувати на оплату нової нормативної грошової оцінки земель; концентрувати видатки – 73000 гривень для комунального підприємства «МВУЖКГ», зокрема для придбання сміттєвоза та контейнерів для збору ТПВ; виділення 10 тисяч гривень для придбання електролічильників та іншого обладнання, та інше.

Заслухано інформацію про виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Стебника на 2012 рік. Торік Фонд Державного майна України прийняв рішення про перетворення ДГХП «Полімінерал» в акціонерне товариство. Згідно плану приватизації підприємства у його розвиток планується інвестувати один мільярд гривень; протягом трьох років відновити основний вид виробництва…

Продовжувався процес підготовки необхідних матеріалів щодо надання Стебнику статусу міста обласного значення.

Проведено капітальний ремонт вулиць А. Шептицького, П. Куліша, У. Кравченко, Зелена Діброва. Відремонтовано м’які покрівлі житлових будинків на вул. М. Грушевського, 1, 15; Січових Стрільців, 3; П. Куліша. Облаштовано дитячі майданчики, встановлено урни для сміття. Зареєстровано два ОСББ; виготовлено нову нормативну грошову оцінку земель та інше.

У програмі розвитку міста на 2013 рік планується надати місту статус обласного значення; завершити акціонування калійного підприємства; провести капітальний ремонт доріг на вулицях П. Куліша, Дрогобицькій, М. Грушевського, о. Мекелити, Зелена Діброва, Уляни Кравченко, С. Бандери; провести реконструкцію пам’ятника Тараса Шевченка; капітальний ремонт ліфтів, дитячих майданчиків та інше.

При розгляді земельних питань виникли проблеми з кворумом, тому вирішено на цьому питанню сесію припинити. Про продовження її роботи буде оголошено додатково.

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Брифінг з питань декларування – в редакції газети

Про особливості декларування доходів громадян, отриманих у 2012 році, йшлося під час брифінгу першого заступника начальника ДПІ у м. Трускавці Ярослава Івановича Лотоцького, який відбувся 26 лютого в редакції газети «Франкова криниця Підгір’я».

Вже другий рік поспіль громадяни декларують свої доходи у відповідності до норм Податкового кодексу України. Як зазначив Ярослав Лотоцький, відмінністю цьогорічної кампанії декларування доходів є обов’язок фізичних осіб, які протягом 2012 року отримували дохід у вигляді заробітної плати та суми винагород за цивільно-правовими договорами від декількох податкових агентів, подавати декларацію про майновий стан і доходи за своїм місцем реєстрації за умови, що річна загальна сума такого доходу перевищує 120 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2012 році – 1073 грн.), тобто 128 760 грн.

Платники податку, які відповідно до норм Податкового кодексу зобов’язані подавати декларацію, подають її до 1 травня 2013 року. Платники, які бажають реалізувати своє право на податкову знижку за наслідками 2012 року, податкову декларацію можуть подати упродовж всього року.

«Сьогодні податкова інспекція міста Трускавця направляє зусилля на поліпшення процесу адміністрування для місцевих платників податків і подальшу детінізацію суб’єктів господарювання. При цьому, головна мета фахівців податкової — спростити сам процес сплати податків та запропонувати представникам бізнесу сучасні комп’ютерні технології скорочення документообігу. Зокрема, громадяни, які не бажають витрачати свій час на візит до податкової інспекції при поданні щорічної декларації про власні доходи, цього року також можуть подати її в електронному вигляді», - зазначив перший заступник начальника Ярослав Лотоцький.

Саме для зручності обслуговування платників Державна податкова служба України запровадила сервіс «Заповнення декларації про майновий стан і доходи». Для зручності, щоб реально скористатись цією послугою, громадянам потрібно мати лише електронний ключ цифрового підпису та відповідне програмне забезпечення, що надається безкоштовно. Нову послугу можна отримати за адресою: м. Дрогобич, вул. Шевченка, 9, каб. № 6, або тел.(244) 3-59-71, моб.0671723990.

Зі слів Ярослава Івановича, "сума неоподатковуваних доходів, які декларують громадяни, щороку зростає".

У 2011 році до податкової інспекції звернулися 771 декларант та задекларували дохід в сумі 25 млн.64 тис. грн., з них 308 громадян подали декларацію на отримання податкового кредиту з оплати за навчання та задекларували доходів на 6 млн.776 тис. грн.. Активність проявили трускавчани, які отримали спадщину - 89 громадян на суму 11 млн.417 тис. грн., 45 трускавчан продавали нерухомість – на 2 млн.121 тис. грн. та здавали в найм житло – на 60 тис. грн. Двоє громадян задекларували доходи на загальну суму 3 млн.116 тис. грн. За даними перерахунків, до місцевого бюджету у 2011 році сплачено 322.9 тис. грн., по податковому кредиту повернуто 172.6 тис. грн.

За підсумками проведеної деклараційної кампанії 2012 року до податкової інспекції звернулося 703 декларанти та задекларували доходів на загальну суму 31 млн.621 тис. грн, з них 197 громадяни подали декларацію на отримання податкової знижки з оплати за навчання та задекларували доходи на 4 млн. 390 тис. грн. Без сумніву радує і те, що в нашому місті зросла кількість мільйонерів. Так, у 2012 році вже четверо громадян задекларували доходи на загальну суму 11 млн.513 тис. грн. Так звані мільйонери сплатили податки вчасно та у повному обсязі.. Як засвідчили дані декларування, трускавчани отримали дохід в сумі 2млн.903 тис. грн. від продажу своєї нерухомості, на 8 млн.320 тис. грн. - отримали спадщини та подарунків, від продажу рухомого майна дохід становив понад 3 млн. грн. Не залишилися повз увагу наші артисти. Вони добровільно задекларували понад 8 тис. грн. Трускавчани, які здавали в найм житло відпочивальникам, отримали дохід понад 61 тис. грн. Декларували свої доходи приватні нотаріуси та адвокати. Їхній дохід становив 1 млн.234 тис. грн.

За результатами річного декларування 2012 року - за даними проведених перерахунків - 209 громадянам повернуто 201 тис. грн., в т.ч. на отримання податкової знижки за навчання -177 тис. грн., за іпотечним кредитуванням – 19 тис. грн., до місцевого бюджету у 2012 році надійшло 240 тис. грн.

Слід сказати, що станом на 26.02.2013р. до податкової інспекції звернулося 76 декларантів, з них 40 громадян подали декларацію на отримання податкового кредиту з оплати за навчання та задекларували доходів на 1 млн.156 тис. грн. Всього задекларовано доходів на суму 5 млн.108 тис. грн. Поки що, активність проявили трускавчани, які продавали нерухомість та здавали в найм житло.

На завершення зустрічі перший заступник начальника інспекції Ярослав Лотоцький запропонував сумлінно виконати свій громадянський обов’язок і не відкладати свій візит до органів податкової служби на останні дні визначеного терміну.

За консультацією можна звернутися до Центру обслуговування платників податків (м. Трускавець, пл. Чорновола, 2) та з’ясувати всі незрозумілі питання щодо порядку заповнення та надання податкової декларації.

Сектор взаємодії із ЗМІ та громадськістю ДПІ у м. Трускавці

Опонент Івана Франка Юліуш Ау

/Публікується вперше/

У творчій спадщині Івана Франка ім'я цього колись відомого польського економіста Юліуша Ау згадується тільки раз. „В р. 1879, - писав Іван Франко в листі до Михайла Драгоманова від 26 квітня 1890 року, - я через посередництво д. Лімановського дістав доступ до польського журналу „Tydzień polski" і помістив тут невеличку статтю про Ем[іля] Золя, а також три ескізи п.з. „Ruteńcy", де в сатиричний спосіб спортретизував кілька фігур окружаючої мене інтелігенції руської. Кілька дальших ескізів з тої серії осталось недрукованих в портфелі редакції «Tygodnia» як також обширний розбір книжки д. Ау „Socjalizm jako objaw choroby społecznej". Цей лист Михайло Драгоманов помістив у своєму передньому слові до збірки Івана Франка „В поті чола", яка вийшла цього ж 1890 року. Болеслав Лімановський, про якого йде мова в листі, брав участь разом з Іваном Франком у так званому першому соціалістичному процесі, а відтак за свою соціалістичну пропаганду був видалений за межі Австро-Угорщини і в еміграції створив Польську соціалістичну партію, так звану РРS. "Tydzień polski" - це скорочена назву журналу „Tydzień literacki, artystyczny, naukowy i społeczny", який виходив мізерним тиражем у Львові з 1874 до 1881 року і з яким співпрацював Іван Франко, помістивши в ньому по виході з тюрми свої нариси: „Młoda Ruś" (№ 57), „Człowiek zwyczajny" (№ 58) та „Zniechęcony" (№ 63). Опісля Іван Франко ці три нариси переклав українською мовою і включив до збірки „Рутенці", яка вийшла у Львові 1913 року. Що ж до „обширного розбору" праці Ау „ Socjalizm jako objaw choroby społecznej", то він так і загубився і ніколи не був надрукований. Що ж стосується Ау, авторству якого належить „ Socjalizm jako objaw choroby społecznej", то про нього 49 том 50-томного видання творів Івана Франка дає наступну інформацію: "Ау Юліуш - (1842 - 1888) - польський економіст - аграрник, автор книги „ Socjalizm jako objaw choroby społecznej" Poznań, 1878)". Більш детальної або розширенішої інформації про Юліуша Ау в радянських довідниках, як і довідниках соціалістичної Польщі шукати годі. Не важко й здогадатись, що причиною цьому була його книжка, про яку згадує у своєму листі Іван Франко.

Народився Юліуш Ау в Познані 11 квітня 1842 року. Після закінчення середніх шкіл на Познанщині студіював у 1862 - 1866 роках в Гейдельбергу та Гогенгеймі, а також у Рільничій Академії в Попельсдорфі, яка підлягала університету в Бонні. Вже тоді став відомим свою працею „Die Hilfsduеngemittel in ihrer volks- und privatwirtschaftlichen Bedeutung" („Значення добрив для розвитку приватного та суспільного господарства"), яка в 1867 році була нагороджена конкурсною комісією, як краща студентська робота в області рільничої економії. 1869 року ця праця була надрукована в Гейдельберзі і принесла заслужений успіх молодому вченому, який виступив проти розповсюдженої на той час науки рільничої статистики, вказуючи на неслушність її головної тези, впровадженої Юстусом Лібіхом про обов'язкове дотримання рівноваги продуктивних сил ріллі шляхом повернення тієї кількості добрив, скільки в неї було забрано рослинами. Юліуш Ау взагалі відкинув потребу існування рільничої статистики, оскільки вона не враховує вартості внесених добрив на ціну сільськогосподарського продукту. Критиці теорії Лібіха присвятив також свою працю „J. v. Liebigs Lehre von der Bodenersch erschoepfung und die nationaloekonomischen Bovoelkerungstheorien", виданій в Гейдельбергу у 1868 році. Ці наукові роботи дозволи йому стати творцем нової економічної школи, а водночас відкрили йому дорогу до доцентури в Академії у Бонн - Поппельсдорфі. Коли 1870 року Центральне Господарське Товариство в Познані відкрило Рільничу школу імені Галини в Жабікові, Юліуш Ау був запрошений туди на посаду директора і був на цій посаді аж до закриття цього учбового закладу пруським урядом 1876 року. Коли ж 1878 року Галицький Крайовий відділ брав на свій рахунок Дублянську рільничу школу, Юліуш Ау був переведений туди на роботу професором економії та сільської адміністрації. Одночасно з тим йому довірено виконувати обов'язки директора цієї вищої рільничої школи (1878/1879), яка відтер офіційно звалась Вища Крайова школа Рільництва.

У відкриту 1855 року рільничу школу в Дублянах охоче йшли вчитись люди, які емігрували з Королівства Польського через участь у повстаннях проти російської окупації Польщі. В Дублянах, значно більше, ніж у інших учбових закладах Галичини, зібралось чимало молодих поляків з Росії та Познаньщини, які не могли змиритись із втратою польської державності, а тому невдовзі тут почало дуже активно працювати польське підпілля, яке ставило собі за мету реставрації Польщі в давніх її межах. Одним з шляхів визволення Польщі було залучення до цієї справи робітництва без огляду на їх національність, оскільки вже була втрачена віра в шляхту, яка фактично довела до поділу Польщі та втрати державності. Не дивно Що серед дублінської молоді почали ширитись соціалістичні ідеї, правда в їх утопічному варіанті. Багато з тих студентів були близькими до робітничої соціалістичної газети „Praca", офіційним редактором якої був Йосиф Данилюк, а в редакції працювали Михайло Павлик та Іван Франко, то нічого дивного, що невдовзі вони познайомились. Юліуш Ау як директор Вищої Крайової школи рільництва був стурбований ширянню соціалістичних ідей, а тому вирішив по-своєму боротись з цим шкідливим для польської молоді явищем. В результаті з’явилась його праця „Socjalizm jako objaw choroby społecznej", яка була видана в 1879 році у Познані накладом Жупанського і скерована проти шкідливих соціалістичних теорій. Автор вважав за потрібне найперше пояснити, на яких засадах базується соціалізм і розглянути їх детально з економічної точки зору. Таких основних засад соціалізму Юліуш Ау виділив дванадцять, дев’ятим з яких було твердження про те, що батьківщина для соціалістів є пустим звуком, а патріотизм розцінюється ними, як звичайний шал, тобто ненормальність. Людина існує сама для себе і не повинна прив'язуватись якимсь диким почуттям до землі, яку називають вітчизною. Нехай гинуть народності, а людина повинна жити для себе. Наступним положенням, яке розглядав Юліуш Ау, була інституція подружжя, яку соціалізм також не хотів визнавати. Майбутній лад, який пропонував соціалізм Юліуш Ау передбачав може дістатись тільки через море крові і буде виглядати повною нівеляцією свободи людини, яка буде підчинятись загальному механізмові. Особливо гостро критикував Юліуш Ау вчення Маркса з різних точок зору, а найперше його утопічність з точки зору економіки. Книжка сильно обурила Болеслава Лімановського, який на той час перебував у Женеві.У відповідь на книжку Юліуша Ау він випустив свою працю абсолютно протилежного змісту під назвою „Socjalizm jako konieczny objaw dziejowego rozwoju" Болеслав Лімановський поставив перед собою завдання викрити безпідставність поглядів Ау і всупереч його висновкам довести, що соціалізм небезпідставною філософською вигадкою, а закономірним явищем історичного розвитку суспільства. Захищаючи соціалізм Болеслав Лімановський відкрито заявляв, що саме з його допомогою можна буде визволити Польщу, чого досі не вдавалось.

Російські соціалісти, які приїздили до Львова, взагалі дивувались намагання українських соціалістів вести соціалістичну пропаганду українською мовою. Вони взагалі вважали це питання мало не дикістю. На їх думку малі нації мусять для вселюдського блага та вселюдської рівності приєднуватись до великих націй. Зрозуміла річ, що русинам, тобто галицьким українцям дороги іншої не було, як для вселюдського блага приєднатись до поляків, чи другими словами до польського соціалістичного руху. У цьому відношенні росіяни не були оригінальні і лише повторювали або ж в кращому випадку інтерпретували позицію Ф.Енгельса, який своїм ученням доводив, що недержавні слов'янські народи не зможуть відіграти прогресивної ролі в загальному розвитку історії і приречені на загибель. Іншими словами їхнє майбутнє буде розчинення між іншими націями, які на цей час зуміли реалізувати свої національні амбіції в держави. Таку ж точку зору розділяв Ф.Лассаль, яким захоплювались соціалісти Галичини, на тих же позиціях стояв і П.Лавров. Більш того, така позиція навіть не вважалась національними великодержавницькими примхами, а тільки закономірністю історичного розвитку.

На той час Михайло Павлик, визнаний галицький соціаліст, який перебував в еміграції в Женеві у червні 188о року на спільних зборах польських та російських соціалістів, поставив питання про необхідність ведення соціалістичної агітації всіма мовами та створення соціалістичних організацій для різних народностей, які б мали співпрацювати на основі відомих принципів федералізму. Виступ Павлика спровокував початок гострої дискусії між польськими та російськими соціалістами, які стояли твердо на своїх позиціях, на чолі з Г.Плехановим, з одного боку, та українськими соціалістами на чолі з Михайлом Драгомановим з другого боку. Мала сказати своє слово „Praca", але питання створення соціалістичних організацій, про які говорив М.Павлик, вважала питанням майбутнього, а думку цієї газети передав Іван Франко в одному з листів, заявляючи, що газета хоче та і не має можливості бавитися питаннями національними, які зовсім недоступні розумінню робітників, а то й зовсім їм непотрібними.

Дискусія розгорілася ще більше після виходу книжки Юліуша Ау. яка спровокувала до виступу Болеслава Лімановського, визнаного лідера польських соціалістів, що в свою чергу привело до розколу у польському соціалістичному русі. Одні з соціалістів, які групувались навколо журналу „Równość”, проголошували перевагу соціальних інтересів над національними Перевагу національних інтересів над соціальними обстоював Болеслав Лімановський, який категорично виступав за те, що соціалісти Польщі мають скерувати свої зусилля на реставрацію Польщі в межах до розподілу її 1772 року.

Позицію Б.Лімановського підтримав Ф.Енгельс, який гостро та відкрито розкритикував позицію „Równości". Він бачив у польському соціалістичному русі ту силу, яка може підважити, якщо не знищити останню твердиню реакції царську Росію.

Ці відверті погляди Болеслава Лімановського стосовно того, як вигідно використати соціалістичний рух, є звичайними соціал-шовіністичними поглядами, які відстрашували і відкидали інші національності від того руху. Проти цього виступили колишні однодумці Болеслава Лімановського, зокрема товариш Івана Франка, співпрацівник „Pracy" Людвік Варинський і між ним та Болеславом Лімановським відбулась сутичка стосовно польського національного питання на міжнародному робітничому конгресі в Хурі (Швейцарія) в жовтні 1881 року. Різко виступив проти соціал-шовінізму Б.Лімановського й Михайло Драгоманов, опублікувавши з цього приводу в п'ятому номері журналу „Громада" за 1882 рік різку статтю. Позиція Михайла Драгоманова була чіткою і виходила з його федеративних принципів устрою майбутнього суспільства. Українські соціалісти, твердив він, готові співпрацювати з польськими соціалістами лише в тому випадку, якщо ті відмовляться від спроб відновлення Польщі в кордонах 1772 року. В свою чергу проти цього різко виступив знову Б.Лімановський, звинувативши М.Павлика та М.Драгоманова, що вони своїми федеративними планами роз'єднюють ряди соціалістів у їх спільній боротьбі проти російського самодержавства. Виступив проти книжки Юліуша Ау й Іван Франко своїм, як він писав „обширним розбором", відніс його у редакцію журналу "Tydzień literacki, artystyczny, naukowy i społeczny" і вона там пропала. На фоні тих подій, які розгорталися, можна припустити, що редакція, яка підтримувала у всьому Болеслава Лімановіського, свідомо не хотіла її публікувати і знищила її, сказавши Іванові Франкові, що десь цю статтю затратила. Більше Іван Франко до даної теми не повертався.

Не знаючи про позицію Івана Франка з даного питання, М.Драгоманов та М.Павлик почали різко вимагати від нього виповістись стосовно національного питання і домагатись від нього, щоб він вплинув на редакцію „Pracy" чітко виповісти свою позицію, бо не важко було здогадатись, що й вона стоїть на позиціях Б.Лімановського.

Проте саме кінцем 1880 року датується вірш Івана Франка „Не пора, не пора москалеві ляхові служить", якому судилось стати з 1902 року національним гімном України. Івана Франка не могло вразити ідея прислужництва українського робітника ідеї реставрації Польщі, яка віками гнобила український народ. Скоріше всього написання даного вірша було емоційним виплеском почуттів Івана Франка, враженого трактуванням даної проблеми Болеславом Лімановським. Вірш вперше був опублікований тільки 1887 року у першому виданні збірки „З вершин і низин"...

Цілком можливо, що написання цього вірша спричинилось й те, як польські соціалісти поставились до питання в „Програмі польських і руських соціалістів Східної Галичини", публікацію якої мав здійснити Болеслав Лімановський. В програмі галицьких соціалістів, написаної з участю Івана Франка, був пункт про те, що польсько-українська робітнича партія не може мати нічого спільного з партією, яка прагне реставрації Польщі «від можа до можа", тобто від моря до моря, відкинула поняття про державні та недержавні народи, а також про великі та малі народи. Всі вони мають рівне право на вільний розвиток. З первісної назви „Програма польських і руських соціалістів Східної Галичини" Болеслав Лімановський вилучив слово „руських" і вийшла „Програма галицьких соціалістів", пояснивши тим „руським", що сталась прикра помилка. Тому він вирішив надрукувати нову назву і заклеїти стару. На жаль, приклеєна назва була лише для Львова...Цей нечесний вчинок розвінчав Іван Франко в писаному на початку листопада 1881 року листі до М.Драгоманова: „З «Programą» комедія. Лім[анов]ському післана була рукопись з надписом «Progr[am] socjalistów Polskich i Ruskich Wschodniej Gal[icji]», він друкує через помилку тільки «Polskich»,— відси протест, він поправляє, але вп'ять, «через помилку», викидає і Polskich, і Ruskich, а лишає тільки Wschodniej Gal[icji], щоб тільки не друкувати того ненависного Ruskich. Перед з'їздом він запитував, чи не дали б ми йому мандату на заступництво, - ми не хотіли, бо надіялись, що один з наших буде сам. Відтак, коли робилось діло, мандат дала йому тільки ред[акція] [«Pracy»], а він узурпував собі заступництво всіх 8 східногалицьких соціалістів] і в додатку поробив їх поляками. «Praca», очевидно, не може виступати одверто, треба затим виступати за границею." З'їзд відбувся в жовтні 1881 році в м. Хурі у Швейцарії. Які мав повноваження Б.Лімановський стало вже після того, як той з'їзд закінчився. На ньому дивовижно помилявся Б.Лімановський і, як делегат від редакції „Pracy" говорив, що в Галичини існує виключно лише польський соціалістичний рух. Саме там і сталась сутичка на основі національного питання між ним та Л. Варинським.

Зрозуміло, що Юліуш Ау не був соціалістом, але в питанні польського питання стояв на одній платформі з соціалістом Б.Лімановським, який виступив проти його книжки та пояснив, що для польських соціалістів ї святим національне питання та Польща „од можа до можа".

В Дублянах Юліуш Ау працював до самої своєї смерті, яка сталась 8 вересня 1888 року, як професор суспільної економії і рільничої сільської адміністрації. Він проявив великі організаційні здібності, наладивши видання щорічників Дублянської школи, які служать тепер дослідникам за першоджерельний матеріал про сільськогосподарську науки в Галичині. Завжди сумлінний до виконання обов'язків, Юліуш Ау спричинився до створення багатьох сільськогосподарських рільничих і економічних товариств, в яких сам працював (Центральне Товариство Господарське в Познані, Галицьке Господарське Товариство у Львові, Надрейнське Економічне Товариство та інші).

Мав неабиякий письменницький талант. Крім згаданих економічних праць німецькою мовою надрукував чимало праць по-польськи, серед яких найважливіші: „Historia i organizacja dublańskiej szkoły" („Roczniki Krajowej Wyższej Szkoły Rolniczej", т. І, 1888), яка були першим історичним нарисом цього вузу та містила в собі глибокі конструктивні думки щодо самої організації навчального процесу, які й сьогодні не втратили своєї актуальності. В „Encyklopedii Rolnictwa" з 1879 року, т. V. Ау надрукував статті „Stacje doświadczalne rolnicze, leśnicze i techniczne" та „Statyka rolnicza", де дав досконалий аналіз шкіл статистичних, а в т. IV цієї ж енциклопедії помістив також важливу наукову роботу „Liebig i jego prace". Крім того, статті Юліуша Ау можна знайти в різних часописах, які спеціалізувались на проблемах сільського господарства, як „Ziemianin", чи „Gazeta Rolnicza". По смерті свого вчителі колишні студенти школи в Жарікові видали 1889 року працю Юліуша Ау „Nauka rachunkowości do potrzeb gospodarstwa wiejskiego zastosowanej", яка отримала нагороду Крайового виділу.

Діяльність Юліуша Ау в Дублянах припадає на той час, коли там працював і мешкав з сім'єю товариш Івана Франка Йосиф Олеськів, до котрого доволі часто приїздив Іван Франко. Мріяли навіть обидва купити в Скваряві Новій в урочищі Селиська наділ ґрунту і побудувати там спільно хату, як про це свідчать недавно виявлені листи Йосифа Олеськова до Івана Франка, які зберігаються у фонді Івана Франка в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України.

Свою книгозбірню, яка складалась з книжок та брошур економічного змісту, у своєму заповіті передав Товариству Братньої Допомоги слухачів Крайової Вищої рільничої школи в Дублянах та яка до нас дійшла частково.

Повідомлення про смерть Юліуша Ау помістив „Kurier Lwowski", головним редактором якого працював Генрик Ревакович та працівником якого від 1887 року був Іван Франко, котрий свою працю у цьому часописі назвав „наймами у сусідів", оскільки для нього не знайшлося праці у рідних українських часописах чи видавництвах. Повідомлення з'явилось у 251 номері газети від 9 вересня 1888 року і було коротким: "Др. Ау Юліуш, колишній професор школи в Жабікові та професор рільничої школи в Дублянах, по довготривалій хворобі помер у Дублянах у п'ятницю 7 числа цього місяця. Похорони відбудуться 10 числа о четвертій годині пополудні в Дублянах".

Повідомлення про смерть 7 вересня було помилковим. Збереглась метрична книга померлих костьолу в Дублянах, в котрій зазначено, що Юліуш Ау, професор вищої рільничої школи в Дублянах, одружений з Бертою Вірмец помер 8 вересня 1888 року, а був похований 10 вересня (ЦДІА України м. Львів, фонд 618, опис 2, справа 2194, арк.207). Згідно цього ж джерела інформації мешкав Юліуш Ау в будинку, що мав конскрипційний номер 1 і в ньому мешкали викладачі рільничої академії. В тому ж будинку мешкав і Осип Олеськів.

Вівторковий номер „Кур'єра Львівського" від 11 вересня 1888 року помістив доволі широкий некролог покійного. "Світлої пам'яті, - писалось у ньому, - Юліуш Ау, про смерть якого ми нещодавно подавали вістку, вже в молодому віці заявив про себе, як про видатного робітника на полі налагодження стосунків у рільництві. Народився він 1842 року на Познанщині, але професійну кур'єру розпочав на чужині серед німецьких діячів та вчених. Саме в той час він організував в надрейнських провінціях сітку товариств та оголосив друком кілька теоретичних праць : „Justus von Liebigs Lehre von der Boden-Erschoepfung” (1868), "Die Greditgenossenschaftlichen Bedentung fuer Stadt und Land” (1869), „Die Hilfsdungemittel in ihrer volks- und privatwirtschaftlichen Bedeutung" (1869). Визнаючи його заслуги Надрейнське економічне товариство іменувало його своїм почесним членом, а рільнича академія в Поппельсдорфі, офірувала йому доцентуру на економічній кафедрі. Перед молодим вченим відкривалась прекрасна перспектива, проте він хотів йти дорогою служіння в рідному краю.

Повернувшись у рідні краї, брав участь в роботі центрального Господарського Товариства, Об’єднанню Польських зарібників, Селянського банку в Познані, Товариства приятелів наук, дописував до „2летіапіпа" та інших фахових видань, проте найбільшу увагу поклав на роботі директора рільничої школи в Жабікові. Ця школа той час була єдиним вищим науковим польським закладом в Королівстві Познанським. Сюди приїздила вчитись польська молодь з-під російської окупації. Саме в тій школі загорілось вогнище родинного патріотизму, то ж не дивно, що в державі, яка за декілька літ пізніше ввела тут широко розгорнуту систему доносів та переслідувань, ця школа була закрита.

Решту свого життя світлої пам'яті Ау присвятив професурі у вищій рільничій школі в Дублянах. Тут він з суспільних наук викладав політичну економіку та політику економії, а з професійних господарський облік, Боніфацію, оцінку маєтностей, енциклопедію, методологію та історію теорії сільського господарства. Своєму покликанню віддався з повною посвятою, як в Жабікові, так і в Дублянах. Вмів притягувати до себе молодь. Записав багату бібліотеку Товариству братньої допомоги в Дублянах. Додамо ще, що крім кількох публіцистичних та фахових праць протягом останніх років видавав цінний „Kalendarz dla gospodarzy" (1881 - 1885). Хто був автором інформації - невідомо.

Черговий номер часопису, який вийшов 12 вересня 1888 року, присвятив ще одну статтю пам'яті Юліуша Ау. „В понеділок о 4 год. пополудні, - писалось у статті, - на цвинтарі в Малехові (під Львовом) складено на вічний спочинок прах світлої пам'яті Юліуша Ау, професора вищої школи рільництва в Дублянах. Його смерть осиротила не тільки його родину, але також тяжко діткнула школу, в якій викладав десять літ, та чисельне коло знайомих, які високо цінили певні сторони його характеру. Ау віддавався студіям політичної економії, адміністрації та статистики. Залишив кілька наукових праць, присвячених даному предметові. Фахівці високо цінили ті праці. Був щирим приятелем молоді, їх справи вважав своїми справами, охоче допомагав їм, цікавився їхніми долями після закінчення студій, вишукував їм становища, допомагав чим міг і як міг. Свою жертовність молоді підніс до того ступеню, що хоч сам був незаможний, але для бібліотеки дублінської молоді офірував свою бібліотеку, яка нараховувала більше 400 томів. Свідоцтвом його прив'язаності до школи, професором якої він був, є те, що вже будучи смертельно хворим у тяжких терпіннях написав історію Дублянської школи. В його характері була одна риса, яку високо цінили його приятелі - співчуття нещасним. Кожен, хто потребував допомоги не відходив від його порогу без неї. Вмів поділитись з потребуючим буквально останньою копійкою. З того погляду був взірцем і за це його дуже високо цінували. Вмер у розквіті віку, маючи 46 літ. Крім сліз матері та дружини до гробу йому проводили його співчуття та приязнь всіх, хто знав його ближче." Автором цієї замітки у газеті був її головний редактор Генрик Ревакович, який підписувався „G. R." Така увага до особи покійного пояснювалась їхнім особистим знайомством.

Опісля некролог про Юліуша Ау надрукувала й друга книга "Roczników Krajowej Wyższej Szkoły Rolniczej w Dublanach" за 1889 рік.

1894 року у Варшаві і виходить друге видання книжки Юліуша Ау „Socjalizm jako objaw choroby społecznej" з підзаголовком „Streszczenie znakomitej pracy doktora Juljusza Au". На сьогоднішній день, як перше, так і друге видання було повністю знято з бібліотек і знищено за різку критику Карла Маркса. В одному екземплярі ця праця залишилась лише в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка.

Чи поставили вдячні учні, вихованці своєму професорові, вчителю та товаришеві пам'ятник невідомо. На малехівському цвинтарі такого пам'ятника зараз нема. Невідомо, чи особисто був знайомий Іван Франко з Юліушом Ау. Не збереглося в бібліотеці Франка його книжки, пропала рецензія на неї. Залишився тільки наш національний гімн „Не пора", до появи якого сам того не бажаючи, спричинився і він, - Юліуш Ау.

Роман Горак

Оголошення

На роботу в ГКК «Карпати» потрібен лікар-кардіолог. Довідки за тел. (03247) 6-20-20.

 



Создан 26 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником