Трускавецький вісник № 33 (576) від 5 березня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 33 (576) від 5 березня 2013 р.

05.03.2013



 

У номері: Інтерв’ю з Віталієм Грицьківим; Пам’яті Владики Юліана Вороновського; Розвиток релігійного туризму в Бориславі; Чи буде наступний Папа останнім; Горами нашої слави; Ех, дороги; У Трускавці вшанували пам’ять отця Олекси Пристая.

Новини Трускавця та регіону

 

З Красного Луча Луганської області запустять автобус у Трускавець

З 10 березня в Луганській області відкривається новий рейс «Красний Луч – Трускавець». Згідно з розкладом руху, автобус відправлятиметься з Луганська по других, четвертих і сьомих днях тижня. Автобус курсуватиме за таким маршрутом: Красний Луч-Луганськ-Київ-Львів-Трускавець. З Красного Луча він виїжджатиме о 13.05, у Луганськ він буде прибувати о 14.15, в Київ – о 5.20, у Львів – о 15.00, у Трускавець – о 17.10. Рейси будуть здійснювати комфортабельні німецькі автобуси марки «Неоплан», пише сайт vgorode.ua.

Нагадаємо, популярний курорт Трускавець з XIX століття відомий своїми цілющими джерелами і численними реабілітаційними центрами. Там знаходиться близько 20 санаторіїв на 500-1000 місць, різні поліклініки, водолікарня, готелі і т. д.

Компанією-перевізником є ТОВ «Редрейтранс-ЛТД» та ВАТ «АТП-10911». Більш детальну інформацію можна отримати за телефонами: (06432) 2-81-59, (06432) 3-60-33.

www.zik.ua

Розвиток релігійного туризму в Бориславі: перше організаційне засідання

 

1 березня відбулось перше організаційне засідання робочої групи, яка має виробити Стратегію щодо сталого розвитку Борислава як Міжнародного паломницького центру. Засідання провів міський голова Володимир Фірман за безпосередньої участі Павла Василіва, доктора богослов’я, який є одним із основних організаторів створення Паломницького центру в храмі св. Анни.

Участь у нараді взяли всі заступники міського голови, представники депутатського корпусу, депутат Львівської обласної ради Володимир Голобутовський, підприємці, окремі керівники громадських організацій.

Під час засідання групи були напрацьовані перші кроки, адже місто, в першу чергу, має забезпечити комфортне перебування паломників, які вже відвідують храм.

По–перше, до наступного засідання, а засідання робочої групи має відбуватись один раз в декаду, відділ гуманітарної політики міської ради має запропонувати туристичні маршрути та напрацювати пропозиції щодо рекламної продукції, відділ архітектури має надати інформацію де можна зупинитись на ночівлю, відділ економіки міської ради має запропонувати транспортну розв’язку, а ще робоча група очікує пропозиції підприємців щодо сувенірної продукції, також буде розроблено карту туриста.

По-друге, було вирішено розділити членів групи по напрямках. Засідання робочої групи відбуватимуться відкрито, і кожен бажаючий може взяти участь у засіданні.

Як зазначив міський голова: «Список членів робочої групи є відкритий. Ми запрошуємо ініціативних людей, які б захотіли попрацювати на позитивний імідж нашого міста. Бо, якщо паломники, проїжджаючи нашими вулицями, побачать наші подвір’я чистими, продавців усміхненими, а вулиці освітленими, захочуть повернутися ще раз. Сталий розвиток Борислава як центру релігійного туризму дасть змогу не тільки розказати світові про Борислав, а це ще й дасть унікальний шанс для розвитку підприємництва».

Основним адмініструванням будуть займатися вірні церкви св. Анни. всі члени робочої групи переконані, що основним координатором, містком між духовним та світським, має стати Павло Василів.

Відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради

На черговому семінарі школи діабету говорили про профілактику ускладнень

Минулого тижня у Дрогобичі відбувся черговий семінар Школи діабету для мешканців регіону, які страждають на цю важку недугу. Школа була утворена у 2011 році з ініціативи відомої в регіоні співачки Оксани Винницької, і наразі діє на базі Благодійного фонду «Карітас СДЄ УГКЦ». За словами Оксани, метою школи є надання консультативної та методичної допомоги людям, що страждають цукровим діабет.

Семінар відбувся за вже укладеними традиціями: лекція на тему, «Профілактика ускладнення цукрового діабету та самоконтроль», обстеження бажаючих, індивідуальні консультації з фахівцями-ендокринологами. Серед укладених традицій подібних семінарів окремою лінією виділяється тема новітніх методик боротьби з діабетом Цього разу на семінар було запрошено Максима Приступ’юка – фахівця. який спеціалізується по діабетичній стопі. Він прочитав лекцію про профілактику ускладнень стопи під час захворювання на цукровий діабет, а також провів індивідуальні консультації та обстеження для присутніх. Загалом цей семінар відвідало понад 30 людей, за словами яких він був надзвичайно інформативним. Наступний семінар заплановано на осінь.

Ярослав Баран

Завдяки реорганізації будинкових управ підприємство КП «ЖЕО» стало прибутковим

Підприємство КП «ЖЕО» вперше за останні роки роботи будинкових управ стало прибутковим. Про це повідомив у прямому ефірі ТРК «Алсет» міський голова Олексій Радзієвський, розповідаючи про здобутки у роботі Дрогобицької міської влади. Зі слів очільника міста, такого результату вдалося досягнути саме завдяки проведеній реорганізації будинкових управ. За минулий рік підприємство КП «ЖЕО» отримало, хоч і незначний, але все ж прибуток (4,8 тис. грн.). Як зазначив О.Радзієвський, завдяки проведеній реорганізації вдалося не лише покращити фінансовий стан підприємства, а й якісно підготувати житловий фонд до роботи в зимовий період, а також зекономити бюджетні кошти, шляхом покриття збитків від надання послуг з обслуговування будинків та при будинкових територій самостійно заробленими коштами КП «ЖЕО».

Прес-служба Дрогобицької міської ради

Федерація футболу Дрогобицького району підбила підсумки футбольного року

Федерація футболу Дрогобицького району (голова Василь Кобільник) провела минулої п'ятниці у районному Народному домі урочистості з нагоди завершення футбольного року. Кращі футбольні команди та кращі гравці за підсумками року були нагороджені медалями та кубками. Нагородження провів голова Федерації футболу Львівщини Ярослав Грисьо. Від влади в урочистостях взяли участь керівник апарату райдержадміністрації Олександр Філіпенко та заступник голови районної ради Роман Урбан.

Відділ внутрішньої політики Дрогобицької РДА

Вічная пам’ять, Владико…

28 лютого 2013 року о 18.35 у Першому реанімаційному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні перестало битися серце Владики Юліяна Вороновського, єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Юліян (Юрій Вороновський), син Івана та Ксенії (з дому Костишин), народився 5 травня 1936 року у селі Гумниська Бузького району Львівської області. Після закінчення середньої школи поступив в Український Поліграфічний Інститут у Львові, котрий закінчив у 1961 році зі спеціальністю інженер-технолог поліграфічного виробництва. Впродовж п'ятнадцяти років працював на різних посадах від інженера до начальника відділу у Проектно-Конструкторському Інституті у м. Львові. В час, коли праця на займаних посадах через його віровизнання стала для нього недоступною, змушений був звільнитися і перейти на просту роботу у котельню, де працював до часу виходу УГКЦ із підпілля.

У 1958 році вступає до підпільного монастиря Монахів Студійського Уставу і починає навчатися у Львівській підпільній греко-католицькій семінарії. У 1964 році складає чернечу схиму, в часі якої через наречення отримує ім'я Юліян. 27 жовтня 1968 році з рук єпископа Василя-Всеволода (Величковського), підпільного Митрополита УГКЦ, приймає ієрейські свячення. Молодий ієромонах активно включається у діяльність підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Він відвідує домівки греко-католиків, у яких відправляє богослужіння, надаючи їм духовну опіку. У 1976 році ієромонах Юліян змушений через своє віровизнання та діяльність підпільного греко-католицького священика залишити місце праці і надалі, аж до виходу Церкви з підпілля у 1990 році, працює оператором котельні. Це дає змогу йому більше приділяти уваги кандидатам до монастиря і навчати та формувати їх. У недовгому часі ієрм. Юліяна вибирають ігуменом підпільного монастиря. За це його неодноразово викликають до спецслужб, звинувачуючи його у антирадянській діяльності. Через недостатність доказів йому вдається уникнути покарань. 30 вересня 1986 року тодішній Митрополит підпільної Церкви Володимир (Стернюк) на одній із львівських квартир хіротонізує ієромонаха Юліяна (Вороновського), і призначає його Єпископом-помічноком у Львові. У часі легалізації УГКЦ і відновленні української державності Владика Юліян бере активну участь у богослужіннях, маніфестаціях, віче тощо. Даний єпископ стає членом екуменічної студійної групи, до якої належать єпископи та священики Греко-Католицької та Православної Церков. Владика Юліян прикладає багато зусиль до конфесійного порозуміння і є добрим авторитетом як для духовенства так і мирян не лише греко-католиків, але і вірних інших Церков. Єпископ веде відкритий і відвертий діалог із представниками державної влади та ієрархами інших Церков. У 1991 році Мирославом Іваном (Любачівським), Главою УГКЦ, був призначений Архимандритом монастиря Студійського Уставу і ректором Львівської Духовної Семінарії Святого Духа. У 1993 році йому було поручено адміністраторство новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. 17 квітня 1994 року Владику Юліяна введено на престол новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Чин інтронізації довершив Патріарх Мирослав Іван (Любачівський) у співслужінні Митрополита Володимира (Стернюка), Папського Нунція Архиєпископа Антоніо Франко та єпископів з України і Польщі.

За час свого єпископського служіння Владика Юліян висвятив близько 500 священиків, освятив понад 100 храмів, ініціатором будівництв та фундатором багатьох з них був сам. За 18 років свого служіння повіреної Єпархії Владиці вдалося розбудувати структури єпархії, відкрити духовну семінарію, Катехитичний інститут, працювати над розробленням різних програм для навчання дітей та молоді, а також приділяти велику увагу соціальним проектам. Владика Юліян двічі був членом Постійного Синоду Єпископів УГКЦ, а також очолював синодальні Комісії: у справах шкільництва та родини.

Указом Президента України від 4 листопада 1999 року Владика нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

Указом Президента України № 915 від 26 червня 2006 року Владика нагороджений орденом "За заслуги" ІІ ступеня.

21 січня 2010 року рішенням №520 Трускавецької міської ради Владиці Юліяну (Вороновському) присвоєно звання «Почесний громадянин м. Трускавця».

1 липня 2011 року рішенням Вченої ради УКУ Владиці Юліяну присвоєно звання Doctor Honoris Causa, яке 9 липня 2011 року вручив Блаженніший Любомир, Великий канцлер УКУ.

27 жовтня 2011 року повідомлено про прийняття зречення Патріархом Святославом (Шевчуком) з уряду єпископа Самбірсько-Дрогобицького Владики Юліана. З того моменту Владика є Вислуженим Єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Із липня 2012 року Владика Юліян проживав у Святоуспенській Унівській лаврі, будучи її архимандритом.

Із п’ятниці, 1 березня, впродовж чотирьох днів, тисячі дрогобичан та вірних Самбірсько-Дрогобицької єпархії приходили до катедрального собору Пресвятої Трійці, щоб віддати останню шану своєму архипастирю і возлюбленному всіма нами єпископу нашому кир Юліяну.

Старовинний храм Дрогобича не вмістив усіх присутніх на похоронах людей. Божественну Літургію очолив високопреосвященний владика Володимир, архиєпископ і митрополит Івано-Франківський. Йому співслужили владики: Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, Михаїл, єпископ Сокальсько-Жовківський, Миколай, єпископ Коломийсько-Чернівецький, Дмитро, єпископ Бучацький, Степан, екзарх Донецько-Харківського екзархату, Василій, екзарх Одесько-Кримського екзархату, Тарас, апостольський адміністратор Стрийської єпархії, Богдан, куріальний єпископ Верховного архиєпископства, Йосиф, єпископ-помічник Київської архиєпархії, Мілан, єпископ Мукачівський, а також близько 400 священиків. похоронне богослужіння супроводжував катедральний хор "Голос душі" (диригент п. Н. Кішкан) та семінаристи єпархіальної семінарії. Прощальну проповідь виголосив владика Богдан, який ще раз пригадав усім присутнім особу покійного владики як мужа молитви, людину віри, сина свого народу та батька своєї пастви. На завершення літургії преосвященний Ярослав подякував усім хто взяв участь у поминальних молитвах за всі дні. Також архиєрей подякував медперсоналу Львівської обласної клініки та всім людям, котрі будь-яким способом прилучилися до молитов чи організації похоронів. Після останнього цілування труну з тілом покійного архиєрея, єпископи винесли тіло з храму. Священослужителі обнесли домовину навколо храму і центральними вулицями міста похоронна процесія пройшла до храму Преображення Господнього. Сумну ходу своїм співом супроводжували церковні хори Духовної семінарії, Катедральної, Святоуспенської та Святопреображенської парафій. Симфонічні та духові оркестри, хорові колективи міста зустрічали похоронну процесію впродовж всього шляху.

Біля храму Спаса відбулася громадська панахида за участю очільників міста та громадських діячів. Під звуки церковних дзвонів та співу похоронної пісні "Зі святими упокой…" Дрогобич попрощався з своїм всіма возлюбленим єпископом Юліяном.

Чисельні паломники супроводжували катафалк з тілом покійного архиєрея до Святоуспенської Унівської Лаври, де Владика просив у своєму заповіті звершити йому чин монашого похорону та похоронити на Чернечій горі поруч із могилою брата схиієромонаха Василя.

За матеріалами газети «Собор Святотроїцький» та сайтів www.sde.org.ua та www.katedra.org.ua

Пам’яті отця, який зафіксував життя

«Він помер у січні 1944 року. Жив 81 рік і відійшов, причастившись і висповідавшись. І не залишив по собі видимих слідів. Лише кілька церков, вже зруйнованих, кілька садів, вже всохлих, дітей, котрі повмирали. І книжку «З Трускавця у світ хмародерів», - так глибоко філософськи, правдиво і поетично водночас пише про свого прадіда - трускавчанина отця Олексу Пристая - його правнук письменник Тарас Прохасько. І мемуари отця з Трускавця, які написані та видані в тридцятих роках минулого століття, друкувалися колонками з продовженням у газеті «Діло» за 1936 рік, досі вражають простотою, щирістю, добрим стилем та актуальністю описів та висновків.

Тож трускавчани просто не могли не вшанувати свого славного земляка, який на початку бурхливого ХХ століття відчув потребу зафіксувати, описати світ, який навколо, звичаї та традиції малої батьківщини, де народився, чим зробив безсмертну рекламу Трускавцю. В неділю, 3 березня, на вулиці Симоненка,3 на місці хати, де в лютому 1863 року народився Олекса Пристай, відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки отцю-подвижнику, отцю-письменнику. Урочистість зібрала багато представників славних трускавецьких родин. А сам камінь з пам’ятною дошкою встановили за меценатської підтримки Галини Шиманської-Карп’юк, родини Пристай-Лаврінок та Олеся Скольського.

Пам’ятний знак освятив отець-декан Петро Івасівка та побажав, щоб пам’ятна дошка була добрим спомином про отця, який колись згадав про всіх нас, а всі українці знаходили себе, своє щастя на рідній землі, а не на чужині.

З вітальним словом виступив міський голова Руслан Козир. Віхи цікавого і багатого на події життя отця Олекси Пристая нагадав керівник міського історико-краєзнавчого клубу «Сива давнина» Микола Іваник. Приїхав та подякував за пам’ять та пошанування прадіда і правнук Олекси Пристая письменник Тарас Прохасько.

- Вперше за 40 років доїхав до Трускавця, але завжди знав, що є таке рідне місце, до якого можна приїхати. Маючи такий приклад з дитинства, орієнтир набагато легше жити. Воно є і воно діє. Потрапивши в Нью-Йорк, я пам’ятав, що тут був мій прадід і дав собі раду, значить, я уже не почувався «голим» і беззахисним серед хмародерів. З дитинства захоплювався мовою, епітетами прадіда. Він збагнув, що найважливіше описати не героїчні події, а щоденне буденне життя, - щиро ділився відчуттями та роздумами пан Тарас та ще раз подякував за добру згадку про Олексу Пристая, яка обов’язково є добрим відгуком для душі.

А після урочистого відкриття пам’ятної дошки всіх присутніх запросили в Народний дім на літературно-музичну композицію «Спомин – це рай, з якого нас ніхто не вижене».

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Від «ТВ». А вже наступного вівторка, 12 березня, відбудеться вшанування іншого трускавчанина – Романа Різняка-Макомацького. Урочистості з нагоди 92-го дня народження бойовика, референта ОУН-УПА відбудуться біля пам’ятника Р. Макомацькому о 14.00.

На терезах законності і справедливості

/Інтерв’ю з головою Трускавецького міського суду Віталієм Грицьківим/

Про систему правопорядку у нашій державі говорять як про таку, що потребує докорінних змін Навіть однією з умов вступу в ЄС є реформування судової системи. Попри це тисячі людей звертається до суду як останньої інстанції, де можна знайти справедливе вирішення своїх проблем, наявних спорів.

Як на цьому тлі виглядає Трускавецький міський суд? Про це наша розмова із головою суду Віталієм Теофільовичем Грицьківим. До речі, він – наш краянин, уродженець с. Брониця Дрогобицького району. Йому всього сорок п’ять. Закінчив Харківську державну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого. У судовій системі працює понад десять років. За його плечима чимало складних справ, що стосуються повернення майна репресованим громадянам, які повернулися із сибірського заслання, виправдувальних актів, на підставі законів прийнятих виважених, справедливих рішень щодо тих, хто здійснював антигромадські вчинки, завдавав шкоди чесним, працьовитим громадянам міста.

- Віталію Теофільовичу, хоч уже минуло трохи часу, та не настільки, щоб ми не скористалися нагодою, аби міський суд, який Ви очолюєте, привітати з новосіллям. До речі, як це вийшло з будівництвом нового приміщення, бо нам відомо, що міський суд мав переселитися у відреставрований будинок на вул. Івана Франка?

- Приміщення, яке було виділено для розміщення суду Трускавецькою міською радою по вулиці Франка, 2, судовою адміністрацією України було повернуто Трускавецькій міській раді із-за відсутності коштів для його реконструкції, але з умовою забезпечення приміщення суду в іншому місці. 21 грудня 2012 року в м. Трускавці відбулось урочисте відкриття нового приміщення для Трускавецького міського суду Львівської області по вулиці Мазепи, 21/1. Дане приміщення являється власністю Трускавецької міської ради, але буде передано в оренду для суду. На сьогоднішній день, Трускавецький міський суд Львівської області розміщений у старій будівлі, побудованій приблизно 1907 року за адресою вул. Річки, 19. Площа суду удвічі менша за необхідну, немає достатньої кількості залів судових засідань, нарадчих кімнат, кімнат для прокурорів, адвокатів, свідків, приміщення для судової міліції, конвою та інше. Та і саме приміщення перебуває в аварійному стані.

- Чи подобається Вам нове приміщення?

- Так. Нова будівля суду відповідає практично усім вимогам Державних будівельних норм України та вимогам для приміщення суду, є сучасною та відповідно оснащеною охоронними та пожежними сигналізаціями, камерами відеоспостереження. Приміщення складається з трьох поверхів та горища. Загальна площа приміщення становить 616,8 кв. м. Є три зали судових засідань з нарадчими кімнатами; блок, який складається з кімнати для конвою та двох камер для утримування підсудних; кімната для ознайомлення з матеріалами справ; кімната для свідків; серверна кімната та ін.

Однак, на даний момент ми ще не переселилися в нове приміщення, оскільки ще не підписаний договір оренди між Трускавецькою міською радою та територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Львівській області.

- Віталію Теофільовичу, Ви, напевне, уже підвели підсумки роботи суду за минулий рік. Яким він був для Вас з погляду юриспруденції: легким, важким, складним? Маю на увазі скільки справ розглянув міський суд і які вони були в більшості за своїм змістом – оправдовувальними чи звинувачувальними? Які справи за своєю кваліфікацією переважали – кримінальні, цивільні чи адміністративні? Даруйте, коли вжив не юридичний термін.

 - Згідно статистичних даних про роботу суду, в Трускавецький міський суд у 2012 році надійшло 2007 справ різних категорій. З них найбільше 596 - це адміністративні справи (КАСУ), 481 – цивільних справ, 118 – кримінальних справ. По всіх справах прийнято відповідні рішення.

- Скільки справ Ви віднесли б, скажемо, умовно – до легких, а скільки до складних?

- В нас немає легких чи складних справ. Кожна справа є індивідуальна, за якою стоїть доля людини, тому ми підходимо до вирішення справ відповідно до Закону.

- Чи були у Вас справи, скажемо так – «з бородою»? Якщо були, то, якщо це можливо, скажіть, про що в них йшлося?

- Так. Є в нас кримінальні справи, які в провадженні Трускавецького міського суду з 2008 року – це кримінальна справа про обвинувачення Особи 1. Справа відкладалася на час проведення судової медико-криміналістичної експертизи, на час проведення комісійної судової-медичної експертизи. З 2009 року - справа про обвинувачення Особи 2. Справу відкладено на час проведення бухгалтерської експертизи.

- Який порядок звернення громадян до суду для захисту своїх цивільних прав?

- Для захисту своїх прав громадяни звертаються до суду з позовними заявами, які повинні відповідати вимогам статті 119 Цивільного процесуального Кодексу України. До позовних заяв додаються додатки підтверджуючих документів, перелік яких міститься у статті 120 вищезгаданого Кодексу. До позовної заяви з додатками долучається квитанція про оплату судового збору відповідно Закону України "Про судовий збір".

- Які категорії справ розглядає Трускавецький міський суд?

- Трускавецький міський суд розглядає справи як суд першої інстанції – це кримінальні, цивільні, адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення.

- У яких випадках передаєте справу на додаткове розслідування?

- На додаткове розслідування можуть скеровуватися кримінальні справи, які були подані в суд або прийняті до провадження суддями до або в момент вступу в силу нового Кримінального процесуального кодексу України. Такі кримінальні справи розглядаються по Кримінально-процесуальному Кодексу 1960 року. В новому Кримінальному процесуальному кодексі України від 13 квітня 2012 року, який вступив в силу з 20 листопада 2012 року, такий інститут, як скеровування справ на додаткове розслідування відсутній.

- Крім чинного законодавства, якими моральними критеріями підходите до розгляду тієї чи іншої справи?

- Суддя повинен діяти відповідно до присяги судді, а рішення суду мають бути законними і справедливими.

- Чи новий Кримінальний процесуальний кодекс вплинув якось на діяльність суду?

- Так. Відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу та відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів» в суді було зборами суддів обрано слідчих суддів – голова суду Грицьків Віталій Теофільович та суддя Василюк Тетяна Василівна. Також зборами суддів було обрано суддю, уповноваженого на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх - це голова суду Грицьків Віталій Теофільович.

- Скажіть декілька слів про своїх колег, які розглядають справи наших громадян?

- В Трускавецькому міському суді крім мене працює ще два професійні судді - Марчук Володимир Іванович з 2008 року та недавно призначена з жовтня 2012 року суддя Василюк Тетяна Василівна.

Спілкувався Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Горами нашої слави

2 березня пластуни і пластунки Станиці Трускавець Пласту спільно з групою членів ВО “Свобода” на чолі з депутатом Львівської обласної ради Олексієм Балицьким здійснили мандрівку за частиною маршруту “Гори нашої слави”. Цей маршрут поєднує славні вершини Карпат, де гартувалися ДУХ, ІДЕЯ та ЧИН українського народу: Ясна гора (Гошів), Яворина (УПА), Скелі Довбуша (Бубнище), Ключ (УСС), Лопата, Магура (УПА), Маківка (УСС), Тухля (Захар Беркут), Кичера, Парашка (УПА).

Розпочали, як і належить, з молитви у старовинній церкві Косьми і Дем’яна (1805 р.) у с. Корчин. Потім маршрут проліг до пам’ятного знаку воякам УПА, а звідти до водоспаду Гуркало. Оглянули також околиці гори Кичера. Ця гора відома тим, що в період 1946-1948 рр. тут знаходився бункер Головного осередку пропаганди ОУН-УПА (ГОСП). У цьому бункері працювали «Петро Полтава», «Горновий», «Доля», «Степовий», «Корчак». Сюди на наради навідувалися «Тур», «Лицар», «Нечай», «Орлан» та інші учасники руху. Сам бункер був розкритий військами НКВД 7 квітня 1948р. і детально замальований у звітах. Окрім цього, в Трускавці проживає учасниця підпілля, друкарка ГОСП Дарія Малярчин – “Дарка”, яка написала спогади про цю сторінку історії визвольного руху. Зараз опрацьовуються матеріали для видання спогадів. Бункер ГОСП споруда взагалі унікальна, вражають вже самі її розміри — 35х5 м, її охороняла спецбоївка під командою Івана Корчинського. Минулого року група дослідників встановила точне місцезнаходження бункера, тож незабаром має розпочатися його ґрунтовне дослідження.

Дорогою не раз доводилося долати різної величини потічки, буреломи, та й товщина снігового покрову подекуди сягала півметра. Натрапили по дорозі і на інший водоспад — Малий Гуркало, він вдвоє менший за свого старшого брата, але теж дуже мальовничий. Завершальною точкою маршруту стала гора Діл (899 м), звідки до гори Парашка, найвищої вершини Сколівських Бескидів, було ще зо дві години ходу, але короткий зимовий день не дав нам стільки часу.

Цього дня вдалося пройти лише частину маршруту, тож попереду ще не одна мандрівка із серії “Гори нашої слави”, адже гори, де зродилася і гартувалася наша слава і історія чекають на нас.

Прес-служба «Пласту», станиця Трускавець

 

Руслан Козир винен? Частково…

Який стан доріг у Трускавці на даний момент? Гадаємо, кожен сам може дати відповідь на це запитання, особливо водії. І хоча міська влада запевняє, що в 2013 році відремонтують і Воробкевича, і Шевченка, і Стебницьку, і деякі інші вулиці, але виділених коштів буде явно замало.

Ніяк не забувається 2011 рік, коли в істериці напередодні Євро-2012 колосальні кошти були викинуті на вітер, а точніше кажучи, закатані в асфальт. Новенькі трускавецькі вулиці Суховоля, Городище, Героїв УПА, Дрогобицька та інші були відремонтовані на … 19 мільйонів гривень. І це незважаючи на викривальні публікації в пресі, на заяви окремих політичних сил, на блокування трускавецькою «Свободою» безглуздих та беззаконних дій по асфальтуванні добротних вулиць.

На адресу ГМ «Опора» в м. Трускавці нещодавно надійшла відповідь за підписом начальника ГУ МВС України у Львівській області О. В. Рудяка, яку і пропонуємо Вашій увазі.

«Повідомляю про те, що Ваше звернення щодо нецільового використання бюджетних коштів виділених на проведення ремонту доріг в м. Трускавці з боку міського голови м. Трускавець Козира Р.Я. Трускавецьким МВ ГУМВСУ у Львівській області розглянуте. Факти викладені у заяві знайшли своє підтвердження частково, оскільки підставою для проведення ремонтних робіт було розпорядження голови Львівської ОДА №301/0/5-11 від 05.04.2011р., яке готувала служба автомобільних доріг з управлінням розвитку інфраструктури Львівської ОДА, виходячи зі схеми руху гостей Єврочемпіонату до приймальних об'єктів. Замовником даних робіт виступала служба автомобільних доріг у Львівській області, яка і здійснювала контроль за об'ємами та якістю проведених робіт. Генпідрядником на виконання робіт виступало ТзОВ «Техно-Буд-Центр» м. Тернопіль. Матеріали перевірки здані в архів Трускавецького МВ».

Від ремонту доріг у Трускавці на суму 19 мільйонів гривень пройшло два роки. Винен Руслан Козир чи ні, що «освоїли» такі колосальні кошти? Не зовсім. Питання вирішувалося на обласному рівні, хтось був зацікавлений, хтось на когось натиснув. У результаті представниками місцевої трускавецької влади було дано «добро» на те, щоб ремонтувалися саме ці вулиці. Астрономічна сума комусь гарно лягла в кишеню. А ми залишилися біля розбитого корита, надіючись, що ямкові ремонти окремих вулиць покращать якість трускавецьких доріг.

Втім, цьому меру не дорікнеш, що він літає на гелікоптері і не бачить, які дороги в Трускавці. Бачити то він бачить, але що може змінити? 5 березня 2013 року  на щотижневій нараді в мерії Руслан Козир навіть звернувся до представників ЗМІ, щоб ті проконтролювали, як ремонтуватимуться вулиці міста. А коли мас-медіа зчиняли крик у 2011, то це мера чомусь нервувало.

Нагадаємо, що у 2013 році на ремонт доріг у Трускавці з бюджету виділять біля 1 мільйона гривень, ще близько півтора мільйона планують залучити з обласного та державного бюджетів. До цифри «19 мільйонів», а саме стільки було «освоєно» на трускавецькі вулиці в 2011, це явно далеко…

…Як співалося в радянській пісні, «ех, дороги…».

В. К.

Чи буде наступний папа останнім?

 

У березні 2013 року відбудеться конклав, на якому буде обрано нового Папу Римського

У зв'язку із зреченням папи Бенедикта XVI у багатьох ЗМІ з'явилася інформація, згідно якої існує пророцтво про те, що вже наступний папа буде останній, після нього настане кінець світу. Яка є відповідь на це Церкви?

Євангеліє дуже виразно говорить, що ніхто не може знати, коли буде кінець світу (Мт. 24, 44). Всілякі спекуляції щодо визначення дат чи термінів тільки самі себе компрометують (останнє, як ми знаємо, було в грудні минулого року). А щодо згаданого вище пророцтва, то його приписують святому Малахії Ірландському (не плутаймо з біблійним пророком Малахією, який жив ще до Христа). Власне, у зв'язку з тим, що Малахія Ірландський є названий святим, то приписане йому пророцтво підтримують і багато віруючих людей, забуваючи при тому, що такі речі потрібно глибоко аналізувати.

Отож, Малахія Ірландський (1094 - 1148) – це реальна історична особа, єпископ міста Арма в Ірландії, він справді є канонізованим святим. Але, чи є цей чоловік автором пророцтва про «Останнього папу і кінець світу» - так це знак запитання. Вважається, що в 1139 році святий Малахія, перебуваючи в Римі, уклав на підставі якихось надприродних видінь пророцтво про римських понтифіків, починаючи із сучасного йому Целестина ІІ до якогось загадкового Петра Римського. Цей Петро Римський (в оригіналі – PETRUS ROMANUS) мав би бути папою в останні часи. Варто вказати, що за винятком Целестина ІІ імена понтифіків в пророцтві не вказуються, а тільки короткі характеристики. Вже набагато пізніше, співставляючи ці характеристики із переліком пап, стали їх ототожнювати.

Однак існує один важливий момент. Святий Малахія Ірландський помер в 1148 році, а рукопис із вищезгаданим пророцтвом знайшли тільки в 1590 році, а опублікували в 1595 році в книзі «Lignum vitae» («Дерево життя»). Тому перевірити, чи дійсно автором був Малахія Ірландський, неможливо. Крім того, святий Малахія за життя був дуже добре знайомим із святим Бернардом з Клєвро (+1153), на руках якого помер. І пізніше святий Бернард написав біографію Малахія Ірландського, але про вищезгадане пророцтво в ній немає ні слова. Після знайдення рукописів у 1590 році їх досліджувала папська комісія боландистів (комісія, яка вивчає життя святих). Вона відмовилася визнавати ці рукописи автентичними, але, водночас, відмовилася визнати їх фальшивими. Тобто питання про їх правдивість залишається відкритим.

Навіть, якщо припустити, що це пророцтво дійсно правдиве, то чи дійсно в ньому подаються терміни кінця світу? Вся справа в тому, що коли публікують це «пророцтво Малахія», то загадкового Петра Римського подають одразу після Бенедикта XVI, а, насправді, в «Lignum vitae» згадка про нього є в окремому параграфі, незалежно від інших понтифіків. Тому деякі дослідники, в тому числі і ті, які вірять в автентичність пророцтва, вважають, що PETRUS ROMANUS – це не ім'я папи, а щось зовсім інше, адже імена всіх інших пап, за винятком Целестина ІІ, не згадуються.

А розв'язка тут дуже проста. Вся справа в тому, що кожен папа є Петро, тобто наступник апостола Петра, і кожен папа є Римський, тобто єпископ міста Риму, а отже PETRUS ROMANUS означає папство загалом; тоді суть пророцтва (якщо воно справді автентичне) в тому, що папство буде існувати до другого приходу Христа, а коли він станеться, про це не суджено знати нікому.

На закінчення хочеться сказати наступне: по-перше, правдива постава християнина полягає не у визначенні апокаліптичних дат, а в тому, що бути завжди готовим до зустрічі з Христом. По-друге, Ісус сказав: «ТИ є Петро – Скеля і на цій скелі Я збудую мою Церкву і ворота пекельні її не подолають» (Мт. 16, 18). Ось це пророцтво є справді автентичне. Тож довіряймо йому і тоді не будемо мати непотрібних страхів.

Ігор Бриндак, газета "З любов`ю у світ"



Создан 05 мар 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником