Трускавецький вісник № 34 (577) від 6 березня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 34 (577) від 6 березня 2013 р.

06.03.2013



 

У номері: Війни за землю; Привозьте собак до Трускавця, тут їх обов’язково знищать; Наїзд на журналіста; В освіті і далі не все спокійно; Кримінальні новини; Гумор.

Новини Трускавця та регіону

Наїзд на журналіста Анатолія Власюка

На офіційному веб-сайті Бориславської міської ради вчора з’явилася інформація під заголовком «Дискусійний клуб: піар-компанія чи активність громадськості» наступного змісту.

«27 лютого в місті Бориславі відбулось друге засідання, так званого, Дискусійного клубу, темою якого було водопостачання міста. Ініціатором проведення такої піар-компанії під майбутні вибори виступає своєрідний і вічний опозиціонер до будь-якої влади, делегат XXVIII з’їзду КПРС, мешканець Борислава Анатолій Власюк.

Міський голова Володимир Фірман щиро переконаний, що активність громадськості, організація заходів такого роду - це позитивна динаміка розвитку міста. Коли б ще інформація озвучена у зібраннях такого типу була правдива і аргументована.

Пан Анатолій зазначив, що: «Представники влади проігнорували цей захід, хоча й були запрошені…».

«Хотілось би заперечити сказане. І на наступне зібрання все-таки насправді запросити мене як представника влади, щоб дискусія розбавилась правдивими даними, а не лише думкою агресивної опозиції», - зазначив очільник міста Володимир Фірман».

Цілком очевидно, що невипадковою є тут згадка про членство журналіста в КПРС – цим Анатолія Васильовича намагаються «вколоти» за його теперішню опозиційність до бориславської влади та конкретно за його постійні нагадування меру Борислава Володимиру Фірману про невиконання ряду обіцянок, зокрема і щодо забезпечення Борислава цілоденним водопостачанням. Впадає в очі, що Дискусійний клуб тут фігурує як «так званий», що свідчить про упередженість авторів публікації.

А тим часом інформуємо, що засідання Дискусійного клубу тепер відбуватиметься не лише у Дрогобичі та Бориславі, але й у Трускавці. За попередніми прогнозами, перше засідання може відбутися вже 20 березня, до участі в ДК Трускавця будуть запрошені представники різних політичних партій та громадських організацій.

В освіті і далі не все спокійно

Чергове засідання Дискусійного клубу Дрогобича, яке пройде завтра, 7 березня, о 15.00 в офісі ДМО партії «Батьківщина» на вулиці Шкільній, буде присвячене не темі 8 Березня, а процесам в освіті Дрогобича. Нагадаємо, що величезне збурення громадськості, вчителів, батьків та небайдужих дрогобичан та стебничан викликали наміри дрогобицької влади «оптимізувати», тобто закрити, три школи – дві у Дрогобичі та одну в Стебнику. Згодом під тиском громадськості та підтримки ряду депутатів вдалося питання врегулювати, але ще не до кінця. Тож питання освіти Дрогобича розглянуть та розкладуть «по поличках».

Темі освіти буде присвячене і чергове засідання Громадської Редакційної Ради, котра збирається сьогодні в Дрогобичі. Планується обговорити, зокрема, і можливість відкриття легального Центру репетиторства, щоб забезпечити прозорість в тій галузі, яка може давати легальне працевлаштування багатьом кваліфікованим педагогам, забезпечити відрахування до бюджетів всіх рівнів та допомогти у подоланні корупції в неврегульованій законодавчо сфері репетиторства. Нагадаємо що в нашому регіоні більшість репетиторів, які готують випускників до ЗНО, та які допомагають учням у кращому засвоєнні різних предметів, працюють «на чорно», тобто без сплати відповідних податків, а часто і з нанесенням шкоди основній роботі в школах чи інших навчальних закладах.

Напевно тема освіти сьогодні буде підніматися і на прес-конференції мера Дрогобича Олексія Радзієвського, яка розпочинається сьогодні о 11.00.

Власна інформація

«Відважно крізь терни ішла, народ підіймала до бою!...»

28 лютого 2013 року в приміщенні актової зали СЗШ №3 міста Трускавця відбулося свято з нагоди 142-ї річниці від дня народження видатної української поетеси Лесі Українки під назвою «Мене весна при лузі породила…».

У постановці були задіяні учні 3-А класу під пильним керівництвом класовода Замлинської Оксани Миколаївни. Слова ведучих, з яких слухачі дізнавалися про нелегку долю хворобливої, але такої закоханої у життя Лариси Косач (справжнє ім’я письменниці) плавно перепліталися із декламацією її творів. Серед них можна відмітити поезії «Надія», «Конвалія», «Літо краснеє минуло», «Мамо, іде вже зима…», «Як дитиною, бувало…», уривок із драми-феєрії «Лісова пісня» та багато інших. Молоді артисти не просто читали, а передавали інтонацією, мімікою, жестами усі тонкощі невмирущих рядків… Окремої уваги заслуговує постановка казки для дітей «Лелія». Усі присутні у залі ніби побували у справжньому театрі, нікого не могла лишити байдужим, не побоюсь цього слова, неперевершена гра юних акторів. Кожен з нас мимоволі перенісся у сон знеслабленого від хвороби хлопчика Павлуся, в якому він здійснив неймовірну подорож із героїнею маминих казок, найголовнішим ельфом - Лелією. Також впродовж свята зі сцени лунали пісні, зокрема жартівлива пісня на слова із вірша Лесі Українки «Вишеньки», мелодійна «Колискова» у виконанні дзвінкоголосих школярок на слова з однойменного вірша поетеси. Піснею «На рідній Волині зросла» діти звеличували рідний край письменниці Волинь, її відважну боротьбу за життя і любов до знедоленого українського народу.

Завдяки наполегливій праці та з легкої подачі вчителя молодших класів СЗШ №3 міста Трускавця Замлинської Оксани Миколаївни, за підтримки вчителя музики Ілечка Олександра Ігоровича та вчителя початкових класів Тимчук Людмили Іванівни, директора школи Умнової Галини Іванівни та за участю талановитих учнів 3-А класу усі глядачі та гості дійства мали хорошу нагоду здійснити екскурс у життя та творчість Лесі Українки і вкотре переконалися, що кожна дитина талановита, треба тільки вміти розгледіти та пробудити ці таланти.

Батьки 3-А класу

У Трускавецькій міській лікарні уперше проведено високотехнологічну операцію

У Трускавецькій міській лікарні уперше була проведена операція: лапароскопічна холецистектомія. Випадок для оперативного втручання був дуже складним, у стадії загострення, але операція пройшла успішно, хвора почувається нормально.

Лапароскопічна холецистектомія – це один із поширених видів лапароскопічних операцій, що є малотравматичними, тобто проводяться без розрізів шкіри, м’язів та інших органів. Технологія такої операції полягає в тому, що за допомогою сучасного високотехнологічного обладнання у черевній порожнині робляться проколи, через які вводиться відеокамера і відповідні маніпулятори. Хірург, дивлячись на монітор, виконує певні оперативні втручання. Дана методика характерна не лише незначною травматичністю, а й меншою тривалістю наркозу, що також є важливим для подальшого самопочуття людини.

Під час таких операцій не пошкоджуються інші органи та тканини, а тому практично відсутні післяопераційні ускладнення і, відповідно, немає потреби у тривалому лікуванні та реабілітації.

Для проведення операції були запрошені хірурги зі Львова і Дрогобича. До речі, на Львівщині не так багато фахівців та обладнання для проведення подібних операцій. Трускавець при тому позитивно відрізняється наявністю нового найсучаснішого обладнання для таких оперативних методик.

Для Трускавця методика проведення лапароскопічних операцій, холецистектомії в тому числі, є дуже перспективною в плані розширення можливостей санаторно-курортного лікування і медичного туризму. А також Трускавець - єдине в регіоні місто, яке може запропонувати ранню післяопераційну реабілітацію на курорті з використанням «Нафтусі».

www.truskavets-city.gov.ua

Дрогобич готується до відзначення 199-ої річниці від Дня народження Тараса Шевченка

 Вчора, 5 березня, під головуванням секретаря Дрогобицької міської ради Тараса Метика відбулось засідання організаційного комітету з підготовки та відзначення 199-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка. Під час наради Тарас Метик наголосив на важливості проведення урочистостей, адже наступного року Україна відзначатиме 200 річницю від дня народження Великого Кобзаря.

Так, 9 березня, о 10:00 у Дрогобичі відбудеться покладання квітів до пам’ятника Шевченку за участю керівництва міської ради, молодіжних організацій та громадськості Дрогобича. Того ж дня о 15:00 у музично-драматичному театрі імені Юрія Дрогобича відбудеться урочиста академія «Лети ж, моя думо…». До участі у мистецькому заході залучені кращі хорові, народні та муніципальні колективи, а також окремі виконавці міста. Вхід вільний.

У рамках відзначення днів пам’яті видатного поета вже розпочались просвітницькі заходи, виховні години, тематичні вечори у навчальних закладах нашого міста.

Окрім того, у загальноосвітніх школах, училищах та технікумах пройде конкурс малюнків до творів Т.Шевченка. Впродовж березня кращі роботи будуть виставлені у Дрогобицькій міській раді. Також заплановано загальноміський конкурс читців поезії Великого Кобзаря.

У бібліотечних установах відбудуться експозиції та виставки літератури, присвячені постаті Т.Г. Шевченка. У Палаці Мистецтв музею «Дрогобиччина» у рамках святкування Шевченківських днів 6 березня відбудеться відкриття персональної виставки «Шевченкіана» лауреата Національної премії України ім.Т.Шевченка, заслуженого художника України Євгена Безніска.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

Війни за землю

Земля в усі часи була найбільшим багатством. За землю починалися загарбницькі війни, гинули мільйони людей.

Хтось скаже - зараз не ті часи, ми живемо в мирній країні, яка не нападає на інші заради землі. Але війни за землю тривають - всередині самої країни і між громадянами цієї країни.

Рішенням Бориславського виконкому №444 від 17.10.1991 року моєму батькові, Дінгесу Євгену Івановичу, в довічне успадковане володіння була надана земельна ділянка площею 600 кв. м (30х20м) по вул. Симоненка, 48"а".

Зазначу також, що значна частина цієї ділянки, а саме 510 кв. м., знаходилась у користуванні моєї бабусі з 1963 року. 13.03.1992 року моїм батьком було укладено і посвідчено нотаріально договір про надання земельної ділянки в успадковане володіння.

Також нами був виритий котлован під будівництво будинку. Нагадаю, ці події відбувалися на початку 90-х, коли масово закривалися заводи/фабрики, у багатьох людей не було джерел до існування. Тож багато наших земляків покинули рідні домівки в пошуках заробітку за кордоном

Не оминула ця доля і мого батька. Він також тривалий час змушений був перебувати за кордоном - бувало, роками його не було вдома. Цією нагодою вирішили скористуватися наші сусіди, Крисяк. Однієї "чудової" ночі вони пішли і самовільно пересунули огорожу ділянки, яка була надана моєму батькові, вкравши таким чином, значну її частину - 30х6 метрів. Можливо, хтось, прочитавши ці рядки, подумає - "якби не мав підстав, то би і не пересував огорожу". Я з ним абсолютно погоджуся - підстави для того, щоб красти ділянку, Крисяки мали дуже вагомі.

За кілька років до описуваних подій Крисякам вдалося "поповнити" земельні ресурси своєї родини за рахунок цієї ж ділянки, але з іншої сторони. Правд,а на той час ділянка належала до земель міськземфонду. (Тут треба уточнити, що досі ділянка моєї бабусі межувала з ділянкою сім’ї Крисяк з двох сторін – у вигляді букви «Г», а після цього, як Крисяки вночі пересунули огорожу, вони стали нашими сусідами вже з трьох сторін). Спочатку Крисяки, з незрозумілих причин, побудували фундамент на городу моєї бабусі. Проте будівництво на цьому міськвідділом архітектури було заборонене. Тоді Крисяки, не довго роздумуючи, пересунули огорожу своєї ділянки так, що самовільна будова опинилася вже на їхньому подвір'ї. Якщо комусь цікаво, то і зараз може побачити на ділянці Крисяків за адресою у місті Бориславі по Симоненка, 46 фундамент, обкладений іржавим залізом. Тоді мої батьки не сильно сперечалися і, фактично, подарували частину свого городу Крисякам. Тож, маючи такий досвід, Крисяки вирішили знову збільшити свою ділянку за наш рахунок.

Повернувшись з заробітків у Європі, мій батько намагався вирішити цю проблему мирним шляхом - просто переконати Крисяків повернути вкрадену ділянку. Коли з того нічого не вийшло, мій батько, абсолютно впевнений у своїй правоті, поступив так, як би поступила будь-яка нормальна людина у цивілізованому світі - подав позов до суду про поновлення меж його ділянки. Крисяк Іван Михайлович оперативно відреагував на цю заяву - прийшов до мого батька на роботу, погрожував йому фізичною розправою і вимагав, щоб той забрав заяву з суду.

Проте мій батько не прислухався до "прохань" Крисяка, тож справа за судом.

Засідання Бориславського міського суду відбулося 15 грудня 1995 року під головуванням судді Тенюха В.П. До суду мій батько представив всі необхідні документи, які підтверджують його законне право на володіння ділянкою - , а саме - рішення Бориславського виконкому №444 від 17.10.1991 року, нотаріально посвідчений договір про надання земельної ділянки в успадковане володіння. Представником сім’ї Крисяків виступав вже згадуваний вище Крисяк Іван Михайлович, хоча проживав той у іншому кінці міста, по вул. Джерельній 23 кв. 7 і фактично жодного відношення до даної ділянки не мав. Єдиний "документ", який нібито надає Крисяку право на користування ділянкою і який він представив до суду, була довідка №860 від 15.12.1995 року, (тобто, сфабрикована в день суду), тоді інженером-землевпорядником, а нині в.о. начальника Бориславського відділу земельних ресурсів Жигало С.І. Згідно з цієї довідки, за Крисяком І.М. з 09.02.93 року ніби-то зареєстрована земельна ділянка площею 300 кв. м. Так, одним розчерком пера, Стефанія Іванівна Жигало особисто скасувала рішення виконкому №444 від 17.10.1991 і сама ж прийняла рішення передати цю ділянку Крисяку. Скромна людина, ця Стефанія Іванівна, що і казати, і дуже добре, для різних крисяків, що є ще на світі такі чесні і порядні і люди, які готові прийти на виручку в подібних ситуаціях. Суд, розглянувши подані документи, визнав, що виконком, як законний власник ділянки, мав право передати її моєму батькові. Також суд визнав, що Крисяк ділянкою користується безпідставно. Проте, позов мого батька було задоволено частково: було прийнято рішення, про надання йому у власність лише тієї ділянки, яка була у користуванні моєї бабусі під городництво, розміром 30х17 метрів. До речі, окремою ухвалою цього ж таки судового засідання встановлено, що реальна площа ділянки, якою самовільно заволодів Крисяк І.М. становить не 300 кв. м, а 261 кв. м, що зайвий раз доводить, що довідку Стефанія Іванівна «готувала» без реальної прив’язки до ділянки, а в авральному порядку, щоб хоча б якось озброїти у суді Крисяка І.М.

Решту ділянки рішенням Бориславського міськвиконкому було передано у тимчасове користування під городництво Крисяку І.М., який проживає за адресою м. Борислав, вул.. Джерельна 23 кв.7 терміном на 3 роки. Це при тому, що згідно з проектом забудови кварталу там передбачена ділянка ВИКЛЮЧНО ПІД БУДІВНИЦТВО БУДИНКІВ (!) І АЖ НІЯК НЕ ПІД ГОРОДНИЦТВО. Проте Крисяк був впевнений, що ділянка буде його постійно і демонстративно проігнорував навіть фразу «під городництво» у рішенні міськвиконкому - посадив на ділянці дерева, наскладував дрова. А це сухою казенною мовою називається НЕЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ. Мій батько двічі у заявах на ім’я начальника Бориславського земельного відділу Бойка М.Л. вказував на це порушення, проте, на думку останнього, це настільки несуттєво, що його можна проігнорувати…

Є таке прислів’я – «Пусти свиню під стіл – вона забереться на стіл». Про що це я?

Крисяк вирішив, що ділянку він вже здобув, тож непогано би було в комплекті до ділянки побудувати гараж. Сказано-зроблено. Для Крисяка нижче його гідності просити дозволу на будівництво, чекати рішень, дозволів. З досвіду з крадіжкою ділянки він зрозумів, що значно простіше поставити перед фактом – ось, мовляв, я гараж тут будую, ану скоренько мені документи якісь давайте… Тож разом з зі своїм батьком Крисяк взяли до рук лопати і на дорозі перед ділянкою мого батька, яку Крисяки вже вважали своєю, почали будувати гараж! А що тут такого? З попереднього досвіду вони вже переконалися, що нахабність друге щастя, тож чому б не спробувати ще раз…

Як це не дивно, але мій батько чомусь був проти того, щоб перед його ділянкою Крисяками будувався гараж. Він звертався до відділу архітектури при Бориславському міськвиконкомі, до міськвиконкому за роз’яснення того, на підставі чого Крисяки будують гараж. Відповіді, а також будь–якого пояснення він не отримав – схоже для тих це також було сюрпризом.

Крисяк також часу не гаяв – звернувся за допомогою до вже перевірених «друзів» у відділ земельних ресурсів, а саме, особисто до начальника Бойка М.Л. Той щиро проникся проблемою Крисяка і, звичайно, не зміг залишитися осторонь. Допомога була дуже своєрідна і мала би зацікавити, в першу чергу, прокуратуру – гр.. Бойко «озброїв» Крисяка І.М. двома дуже цікавими довідками:

1. Довідка, видана Крисяку І. М. в тому, що по вул. Симоненка (саме на тому місці, де Крисяк самовільно розпочав своє будівництво) заплановано будівництво ГАРАЖНОГО КООПЕРАТИВУ! (рішення про будівництво прийняв особисто Бойко М.Л). Це при цьому, що існує затверджений план забудови кварталу, де вказано, що дана територія призначена ВИКЛЮЧНО ПІД БУДІВНИЦТВО БУДИНКІВ. Але що не зробиш для хорошої людини…

2. Довідка, видана Крисяку І.М., про те, що він проживає за адресою м. Борислав, вул. Симоненка, 46. Мало того, що Крисяк І.М. проживав на той час в зовсім іншому кінці міста – вул. Джерельна, 23 кв. 7, про що видно з усіх інших документів, які фігурують у цій справі, так ще й довідку про місце проживання видає НАЧАЛЬНИК ВІДДІЛУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ! Цікаво і, для грамотних та порядних людей, мало би бути трішки підозріло…

Але це для грамотних та порядних. Схоже, з такими при владі не густо. З такими «важливими» документами Крисяк іде до міськвиконкому, щоб йому узаконили будівництво гаражу. І ні у членів виконкому, ні у юридичного відділу «ДОВІДКИ ВІД БОЙКА» не викликали жодних підозр.

 Тож на підставі сфабрикованих гр. Бойком М.Л. довідок Бориславський міськвиконком прийняв рішення про передачу для будівництва та обслуговування гаражу ділянку площею 32 кв. метра. З них на гараж, згідно з доданим до рішення схем-планом, відводилося 24 кв. м. Це при тому, що фактично лише сам гараж займає площу 38 кв. м. А це рішення говорить лише про те, що ніхто не проводив фактичні заміри даної ділянки – треба було швиденько допомогти «хорошій людині»…

Тим часом мій батько подав заяву про передання ділянки у приватну власність з видачею Державного акту на право приватної власності. Виконком прийняв рішення №195 від 27.03.1997 року – видати Державний акт згідно з поданими документами. Документи у мого батька одні і ті ж самі, які падають йому право володіти ділянкою 20х30 м. Проте тодішній начальник земельного відділу Бойко М.Л. відписується, що згідно з поданих документів Державний акт він видати не може, бо йому не дозволяє Крисяк І.М. (чесне слово(!!!)). – «Частина ділянки перебуває у тимчасовому користуванні гр. Крисяка І.М., термін користування ділянки у нього не скінчився, добровільно віддати ділянку він відмовляється».

Схоже, гр. Бойко забув, що Крисяк І. порушив умови тимчасового користування і, отже, ділянку у порушника потрібно відібрати, не питаючись дозволу чи згоди останнього. Але, судячи з усього, для гр. Бойка рішення Крисяка мають значно більшу вагу, аніж рішення міськвиконкому, не говорячи вже про якісь зовсім вже ефемерні закони України.

Але Державний акт треба видавати у будь-якому випадку. І Михайло Луцович підійшов до цієї справи вельми творчо – Державний акт № 1265від 06.06.1997 року він видав, але який. Ширина ділянки замість 20 м стала 17,30 м (щоб, боронь Боже, Крисяка не образити), довжина нашої ділянки з того боку, де гараж спочатку 30,15 м, потім ділянка звужується на 2,1 м, щоб не вийти на «гаражний кооператив імені Михайла Бойка», потім, за рахунок проїжджої частини, громадянин Бойко «з барського плеча» ще додає 7,07 метрів. З іншого боку, де наша ділянка межує з ділянкою тих же Крисяків, довжина її стала 33,37 метри замість тих таки 30. Знову ж за рахунок проїжджої частини дороги. Так шановний гр.. Бойко забезпечив необхідні 600 кв. м ділянки (ну, майже забезпечив, бо як трохи згодом виявилося, площа ділянки згідно з «планом Бойка» становила 593 кв. м.).

Як я сказав вище, з тієї сторони, де наша ділянка «виросла» у довжини до 33 метрів, вона межує з ділянкою Крисяків. І так сталося (я впевнений – абсолютно випадково, без жодного попереднього зговору з тим же Бойком), Крисяки пересувають огорожу своєї ділянки на необхідні 3 метри за рахунок, насипають на проїжджу частину дороги глину, висаджують дерева. І, що найголовніше, на вкраденій частині дороги, яка вже опинилася за їх огорожею, БУДУЮТЬ КАПЛИЦЮ(!) – Крисяки ж-бо ну дуже віруючі люди, а якщо хтось в тому сумнівається, то побачивши цю малу архітектурну форму, остаточно в цьому переконається!

Але через ці всі махінації з землею у нас дуже сильно ускладнився єдиний під’їзд до будинку – з одного боку він перекритий гаражем Крисяка, з іншого – їх же новоствореною огорожею.

Тож мій батько пише заяву на ім’я начальника земельного відділу Бойка М.Л., в якій вказує йому на «самовільне» захоплення дороги Крисяком. Слово «самовільне» не даремно взято в лапки і подальший розвиток подій це тільки підтвердив. Як це не дивно, на цей раз земельний відділ на цю заяву відреагував, причому досить своєрідно.

Інженер-землевпорядник Жигало С.І. готує, а нач. земельного відділу Бойко М.Л. перевіряє(!) план ділянки, згідно з яким у нас немає жодної проблеми з під’їздом до ділянки, бо ні Крисяк, ні ніхто інший не міг пересунути ніяку огорожу, оскільки, як видно з цього плану, наша ділянка межує не з ділянкою Крисяка, як є насправді, а по всій довжині ділянки – з проїжджою частиною дороги. Тобто, під’їзд до ділянки можна робити з будь-якого місця по всіх 30 ( пробачте, 33 м) метрах довжини ділянки – немає жодних проблем.

Зараз, прочитавши вище написане, мені прийшла в голову одна думка – якими ж впевненим треба бути у власній безкарності, щоб дозволити собі таке творити. Хоча, можливо, аргументи, якими Крисяк переконав і Бойка і Жигало, притупили у них інстинкт самозбереження. Але це так, ліричний відступ…

Звичайно, мого батька не влаштував той Державний акт, який підготував гр. Бойко, тому він оскаржив його спочатку в Бориславському міському, а згодом і у Львівському обласному апеляційному суді. Але ці суди, фактично, залишають все без змін: Бориславський міський суд своїм рішенням від 16 червня 1998 року, а судова колегія в цивільних справах Львівського обласного суду – рішенням від 03 серпня 1998 року. Батько не погоджується з такими рішеннями і оскаржує їх у Верховному суді. А поки справи розглядаються у різних судах Бориславський міськвиконком, для того щоб допомогти «хорошій людині» Крисяку іде на кримінальний злочин! З’являється рішення №92 від 26.02.1998 року про продовження Крисяку терміну користування ділянкою ще на три роки! І це при тому, що, згідно законодавства, поки справа розглядається у суді, не можна приймати жодних дій і робити жодних вчинків, які пов’язані з цією справою! (через кілька років після описуваних подій представник Бориславського міськвиконкому Бабич І.А. повідомить, що, цитата « рішення №92 від 26.02.1998 року В ПРИРОДІ НЕ ІСНУЄ!»)

Не забули наші бориславські можновладці і про «гаражний кооператив»! Приймається рішення №88, датоване тим же 28 лютим 1998 року, про внесення змін у про передачу для будівництва та обслуговування гаражу. Зміни дві:

 - по перше – Крисяка І.М. «переселяють-таки» на вул. Джерельну 23 кв.7, тобто, на адресу його прописки та фактичного проживання;

 - по-друге - «замість ділянка площею 32 кв. метри читати «ділянка площею 68 кв. м».

Ось так просто вирішуються проблеми…

Але у цього рішення є одне, але дуже велике «але» – станом на кінець лютого 1998 року, тобто тоді, коли міськвиконкомом «приймалося» це рішення, головою міста Борислав був пан В. Шмігельський, а на даному «рішенні» головою міста названо пана Удовенка І.В., якого лише через два місяці від «дати прийняття» рішення буде обрано на цю посаду!

Іншими словами, це рішення «писалося», а аж ніяк не «приймалося», в кращому випадку, приблизно в травні-червні 1998 року, знову ж таки, щоб терміново закрити ще одну дірку у цій справі.

 І ще одна деталь з приводу будівництва гаража – Крисякові був так «терміново» потрібен гараж в 1996 році, що він не мав часу чекати на рішення і дозволи на будівництво, а станом на жовтень 2012 року гараж ДОСІ НЕ ФУНКЦІОНУЄ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ (немає воріт, не забезпечено під’їзд до гаражу) – так просто «тримає» місце під вікнами нашого будинку!

І, приблизно в цей же час, в «нетрях» Бориславського земельного відділу «народжується» новий документ «в підтримку Крисяка» - як на мою думку, досить цікавий. Документ цей представляє собою довідку, видану Крисяку І.М, про те, що, виявляється, ще з 1988 року за Крисяком М.І. (батьком Крисяка І.М.) закріплена спірна земельна ділянка…

Але найцікавіше в цій довідці навіть не те, а те, що на довідці е печатка Бориславського земельного відділу, але відсутній підпис і, взагалі, не вказана особа, яка цю довідку видала. Проте це не завадило Крисякові І.М. використовувати її як аргумент на свою користь, і, якщо досі він заявляв, що ділянкою користується з 1993 року, то тепер, як виявилось, до Крисяка повернулась пам’ять і він згадав, що ділянкою його сім’я користувалася з 1988 року. Дійсно, чудо-довідка, вилікувала Крисяка від провалів у пам’яті. От, якби ще й совість і стид повернула, то взагалі було б добре, але, схоже, в земельному відділі таких довідок не видають, на жаль.

Тим часом, мій батько добрався до Верховного суду. І, о чудо! Заступник Голови Верховного Суду України П.І.Шевчук рішенням від 30 липня 1999 року опротестовує (у порядку нагляду) рішення Бориславського міського суду та ухвалу судової колегії у цивільних справах Львівського обласного суду і просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції!

Тож Президія Львівського обласного суду 21 жовтня 1999 року постановила: ПРОТЕСТ Заступника Голови Верховного Суду України задовольнити, а рішення Бориславського міського суду від 16 червня 1998 року та ухвалу судової колегії у цивільних справах Львівського обласного суду від 03 серпня 1998 року – скасувати.

Справа, нарешті, повертається до суду першої інстанції, тобто, до Бориславського міського суду, який своїм рішенням від 30.01.2001 року повністю задовольнив позов мого батька і зобов’язав виконком Бориславської міської ради видати йому Державний акт на право приватної власності на ділянку площею 600 кв. метрів та розмірами 20х30. Перемога! Перемога? До речі, суддя бориславського міського суду Пещук Р.Й., який виніс дане рішення повідомив, що це ПЕРШИЙ ВИПАДОК в його практиці, коли приватна особа виграє справу у міськвиконкому. Є над чим задуматися – або виконком в Бориславі такий вже безгрішний, або, що більш ймовірно, не в усіх людей вистарчає терпіння і сили волі доводити справу аж до Верховного суду.

Але «добрі люди» не здаються! Погоджувальна комісія з розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування та контролю за приватизацією землі (Голова комісії Ярома М., секретар Ваврик Л.) своїм рішенням від 18 квітня 2001 року рекомендує Бориславському міськвиконкому продовжити Крисякові І.М. термін користування ділянкою ще на 3 роки. Іншими словами, ці «висококласні спеціалісти» РЕКОМЕНДУЮТЬ МІСЬКВИКОНКОМУ СКАСУВАТИ РІШЕННЯ СУДУ.

Проте, Виконавчий комітет Бориславської міської ради не піддався на таку «провокацію», і своїм рішенням №267 від 23 травня 2001 року вирішив передати моєму батькові у приватну власність ділянки розміром 600 кв. метрів розміром 20х30 м, відповідно з наступною видачею Державного акту на право приватної власності.

І тут на сцену виходить головний винуватець всієї цієї історії, вірніше, винуватиця – Крисяк Марія, яка є матір’ю Крисяка Івана. Бо якщо хто вважає, що всю цю кашу заварив Крисяк Іван, то він сильно помиляється. Головна «героїня» і справжній «сірий кардинал» досі скромно не виділялася, надаючи всі права публічності своєму синові, але після такого рішення виконкому вона вже не могла стриматися.

Пані Крисяк вирішила помститися, але чомусь не міськвиконкому за таке «нехороше рішення» і навіть не «друзям» з земельного відділу за те, що не змогли допомогти вкрасти ділянку, а нам. Причому помста виявилася дуже своєрідною: на дорозі, яка залишалася єдиним під’їздом (і підходом(!)) до нашої ділянки, ця добропорядна пані … розклала сушити сіно (?)! Мовляв, це ніяка не дорога, а її власна ділянка і вона вправі робити на ній все те, що їй заманеться. Власне, сіно нам не особливо заважало, тож три дні ми, для того, щоб попасти на ділянку ходили по ньому – БО ІНШИХ ВАРІАНТІВ ПРОСТО НЕ ІСНУВАЛО(!). Але не для того старалася п. Крисяк, щоб ми так плюндрували всю її роботу. На четвертий день ця «богомільна християнка», побачивши, що ми ніяк не реагуємо на її старання розпочати конфлікт, вирішила взяти справу у свої руки. Вірніше, у руки вона взяла граблі, і дочекавшись, коли я ішов на будову, накинулась на мене з лайкою та прокльонами. З поваги до її похилого віку – жіночці понад 70 років – я не став вв’язуватися у конфлікт - відібрав у неї граблі і написав заяву у міліцію про вчинок цієї громадянки. Відповідь, яку я отримав від міліції мене трішки здивувала – «У Вас з гр. Крисяк М. недобросусідські стосунки. Міліція в такій ситуації є безсилою». Мені, звичайно, шкода «безсилої» міліції, але щось мені каже, що все-таки якась «Віагра» для міліції мала би в даній ситуації існувати. Але це ще не все. Виявляється, гр.. Крисяк М. написала заяву на мене! Змісту заяви не знаю, а про її існування дізнався зовсім випадково – мені помилково надали відповідь на заяву на мене гр. Крисяк Марії. Цитую: «З громадянином Дінгесом Є.Є. (тобто зі мною) була проведена виховна робота(?), він обіцяв себе більше так не вести (?). Радимо Вам звернутися до суду! Яка робота була зі мною проведена і ким? Як я обіцяв себе не вести, треба думати – не ходити по дорозі? Страшно навіть уявити, яку заяву за порадою міліції, могла написати на мене гр. Крисяк М. Дуже шкодую, що через свою молодість на недосвідченість, я, маючи на руках такі «відповіді», не скористався ними по повній програмі. Земельний відділ, міськвиконком, міліція…

Але повернемось до ділянки. А там знову виникли певні проблеми…

У довідці №1514 від 31 липня 2001 року начальник Бориславського земельного відділу Бойко М.Л. повідомляє, що, відповідно до рішення Бориславського міськвиконкому № 267 від 23.05.2001 року видати Державний акт на право приватної власності на ділянку немає можливості, тому що частина цієї ділянки, згідно з рішенням Бориславського міськвиконкому №204 від 13.04.1995 року та Державного акту № 402 від 29.05.1995 року перебуває у приватній власності гр. Должанського М.М.

Відразу ж до гр. Бойка М.Л. виникає запитання, навіть два: по перше – чому і від мого батька і від суду приховувалася інформація про те, що частина ділянки, яка , згідно з усіма схем-планами, які представники земельного відділу подавали до суду, мала би знаходитися у тимчасовому користуванні Крисяка І.М., раптом вже шість років перебуває у приватній власності Должанського М.М.

І по-друге – гр. Бойко М. прекрасно знав, що за ділянку ведуться постійні судові суперечки між моїм батьком і Крисяком І. І як можна було таку ділянку передавати комусь у приватну власність? Хоча, на мою думку, відповідь на ці запитання дуже проста – ніхто не чекав, що моєму батькові вдасться перемогти у цій справі, і такий маленький грішок міг пройти незаміченим.

Довелося моєму батькові у суді виправляти цю «помилку» та оскаржувати рішення Бориславського міськвиконкому №204 від 13.04.1995 року. Рішенням Бориславського міського суду від 19 .02.2002 року (головуюча – суддя Посисень Л.М.) позов задоволено повністю – рішення про передачу ділянки у приватну власність – скасувати.

Права мого батька Бориславським міськвиконкомом було неодноразово порушено, тож він звернувся до суду з позовом до виконкому міської ради м. Борислава та управління земельних ресурсів з позовом про відшкодування майнової та немайнової шкоди.

Проте представник міськвиконкому повідомила, що у бюджеті НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО КОШТІВ НА ВІДШКОДУВАННЯ ПОДІБНИХ ЗБИТКІВ. Не така вже й велика самовпевненість, якщо згадати слова судді Пещука про першу перемогу над виконкомом мого батька. В якості компенсації за причинені збитки представником виконкому була запропонована ділянка площею 402 кв. м. поруч з будинком. Мій батько прийняв таку пропозицію, було укладено договір оренди № 401 від 30.08.2002 на 5 років з наступною приватизацією. Також 30 серпня 2002 року під час засідання виконкому мій батько підписує складений представником виконкому Бабич І.А. у двох екземплярах лист на ім’я судді Бориславського міського суду Посисень Л.М. про те, що суперечка між моїм батьком, виконкомом та управлінням земельних ресурсів вирішено в позасудовому порядку і він відмовляється від позову. Отримавши один екземпляр листа (другий залишився у Бабич І.А.) мій батько повернувся додому і став очікувати на передачу йому ділянки в оренду, як і було домовлено…

Здавалося, дуже вигідна для місцевої влади угода і вона (влада) мала би бути зацікавлена в якнайшвидшому вирішенні проблеми. Проте минув вересень, жовтень, закінчувався листопад, а представники відділу земельних ресурсів зовсім не спішили передавати ділянку в оренду, про що була досягнута домовленість.

Нарешті, в кінці листопада 2002 року Жигало С.І разом зі своєю колегою таки наважилися вийти на ділянку. Але зовсім не для того, щоб виконати умови оренди, а просто, щоб відбути номер. Виявилися два цікавих нюанси: по–перше, згідно Державного акту на право приватної власності на землю гр. Должанського М.М. йому у власність надано ділянку 940 кв. м., а фактично в його користуванні знаходиться ділянка площею близько 1 200 кв. м. А отже, та частина нашої ділянки, яка нібито перебувала в приватній власності гр. Должанського М.М., насправді такою не була! Навіщо представники земельного відділу надали таку інформацію – зовсім не зрозуміло! Друге – ширина ділянки, яка нам має бути передана в оренду, згідно з план-схемою, яку підготував начальник Бориславського відділення Державного Підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі ДП «ЦДЗК» Данилюк О. становить 150 см, а насправді, згідно з замірами, які гр.. Жигало С.І. провела в нашій присутності – 95 см, тобто похибка у вимірюванні гр. Данилюка - близько 30%. Проте ділянку будь-якої ширини гр. Жигало нам обмірювати і передавати не збиралася, Чому? Це нам стане відомо через півроку, а Стефанія Іванівна, схоже, знала вже тоді…

Оскільки умови угоди не були виконані, в кінці листопада мій батько звернувся до суду про поновлення розгляду справи про відшкодування шкоди, завданої діями міськвиконкому та відділом земельних ресурсів. Проте суддя Посисень Л.М. на той час перебувала у відпустці і батька попросили дочекатися її повернення.

Повернулася з відпустки суддя 3 січня 2003 року і тут на батька чекав справжній новорічний та різдвяний подарунок. Як виявилося, позов про відшкодування шкоди закрито ще 9 вересня 2002 року на підставі листа, який надійшов від мого батька(?). Це при тому, що жодних листів він не надсилав, про розгляд справи повідомлений не був, участі у судовому засіданні не брав! Напрошується простий висновок: хтось, у кого зберігався другий екземпляр підписаного 30 серпня 2002 року моїм батьком листа ВІД ІМЕНІ МОГО БАТЬКА(!) надіслав його до суду. Нагадаю, другий екземпляр листа залишився у представника міськвиконкому Бабич І.А. Тобто, позов до виконкому закрито на прохання юриста виконкому! Сильно, погодьтеся!

Тим часом вирішив нагадати про себе Крисяк І., надіславши у лютому 2003 року до суду заяву про скасування рішення виконкому про передачу в оренду моєму батькові ділянки для обслуговування будинку. І схоже, Жигало С.,І коли в кінці листопада приходила нібито надавати нам ділянку в оренду, вже знала про такі плани Крисяка! Погодьтеся, як Стефанія Іванівна посміє відібрати від Крисяка землю, якщо вона доклала таких значних зусиль для того, щоб ця ділянка опинилася у Крисяка!

Заява Крисяка про скасування рішення виконкому настільки цікава і грамотно написана, що заслуговує на те, щоб її тут переказати.

Заява розпочинається з речення «згідно з рішенням №92 від 26.02. 1998 року мені в тимчасове користування під городництво була надана ділянка (нагадаю, те це саме рішення, яке «не існує в природі!», ну допустимо, що навіть була надана, але ж на 3 (три) роки і в ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ. Термін користування скінчився і міськвиконком зовсім не зобов’язаний був його продовжувати. До того ж Крисяк порушив умови договору, як я вже згадував вище (посадив дерева, зробив склад дров). Але, здається, Крисяк забув про таку «дрібничку», тому в заяві наголошує – «КОРИСТУВАВСЯ ДІЛЯНКОЮ СУТО ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ! І наступна фраза – «претензій до мене з боку виконкому не було»! Так, не було, бо демонстративно проігнорували порушення! Далі з заяви «До того ж депутатська комісія з земельних питань рекомендувала міськвиконкому продовжити мені термін користування ділянкою». Про цю рекомендацію і те, чого вона варта, я вже згадував вище! Наступне речення з заяви «Проте міськвиконком, виконуючи ПЕВНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ перед гр. Дінгесом Є.І., прийняв рішення передати ділянку йому». Крисяк звик, що єдина причина, по якій він користувався ділянкою, є саме «певні зобов’язання» перед ним певних посадових осіб міста, тому і про вчинки інших судить виключно по собі. А «певні зобов’язання», які змусили Бориславський міськвиконком прийняти таке рішення, два: 1 - рішення Бориславського міського суду, щодо надання ділянки 20х30 у приватну власність; 2 - небажання відшкодовувати збитки, завдані протиправними діями міськвиконкому і представниками відділу земельних ресурсів. І обидва пункти навіть не можуть обговорюватися: рішення суду є обов’язковим до виконання; щодо питання передачі ділянки площею 402 кв. м. в оренду в якості компенсації за вчинені порушення – Бориславський міськвиконком , як законний і єдиний власник землі має право розпоряджатися нею на свій розсуд, не питаючи в на це Крисяка дозволу.

Цікавим та смішним (бо по-іншому і не скажеш) є наступний «аргумент» Крисяка в його позовній заяві: «Що й казати, в наш важкий час ця ділянка була суттєвим доповненням до мого сімейного бюджету»! Мені аж скупа сльоза потекла по небритій щоці з жалю за нужденне становище сім’ї Крисяка, для якої ділянка з посадженими на ній чотирма вишнями була суттєвим доповненням до його сімейного бюджету. Але уявімо собі на хвильку, що всі злодії, які незаконно заволоділи чужим майном (а рішення суду від 30 січня 2001 року саме це і говорить) напишуть заяви до суду, щоб їм повернули вкрадене/награбоване, тому що це «було суттєвим доповненням до мого сімейного бюджету»!

Погодьтеся, заява-абсурд і будь-яка більш-менш грамотна людина зі мною погодиться. І я абсолютно впевнений, в ній не наведено жодних аргументів навіть для того, щоб вказану заяву брати до розгляду! Проте суддя Бориславського міського суду Гудим Л.Я. вважає по-іншому – «Позов Крисяка І.М. задовольнити повністю, рішення міськвиконкому про передачу ділянки площею 402 кв. м. в оренду скасувати. Хотілося б подивитися в очі судді Гудиму і поцікавитися, які аргументи його переконали прийняти таке рішення! До речі, цю справу Гудим розглядав 2,5 року – стільки часу йому було потрібно для того, щоб зрозуміти, чого вимагає Крисяк, або стільки часу було потрібно Крисяку, щоб зібрати необхідні аргументи для того, щоб переконати суддю у своїй правоті.

В свою чергу, мій батько подав зустрічний позов, де вимагав всього – лиш забезпечити безперешкодне користування ділянкою 20х30, а саме – зобов’язати гр. Должанського М.М не чинити перешкод в користуванні ділянкою та забрати огорожу з його законних 20х30 м, а також зобов’язати Крисяка І. забрати штабель дров, які знаходяться на тих же 20х30! Позов мого батька суддею Гудимом було задоволено частково і лише в тій частині, що стосується гр. Должанського. Крисяк сказав в суді, що дрова НЕ ЗНАХОДЯТЬСЯ НА ДІЛЯНЦІ 20х30 і цього аргументу для Гудима виявилося достатньо. Причому, навіть на схем-плані, який представили до суду представники відділу земельного ресурсу чітко видно, що значна частина штабеля дров знаходиться на нашій ділянці! Схоже, Крисяк став в Бориславі «священною коровою» і ніхто, ні виконком, ні земельний відділ, ні навіть суд не сміють перечити йому!

Мій батько оскаржує це рішення у вищестоящому суді і ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.11.2006 року встановлено цей факт порушення і зобов’язано Крисяка забрати дрова з нашої ділянки. Напевно, після цього рішення, суддя Гудим ходив просити у Крисяка вибачення – я ж все зробив, як ти і просив, але що ж я міг тут вдіяти…( жарт).

Але незважаючи на судову тяганину життя триває і наш будинок продовжує «рости». І для цього росту необхідні будівельні матеріали, доставити до ділянки можливо лише одним шляхом – повз ділянку Крисяків, а саме по цій дорозі, на якій громадянка Крисяк М. полюбляє сушити сіно. Але це чомусь дуже не подобається нашим «дорогим сусідам»… Одного вечора до будови вантажним автомобілем ми підвозили матеріали для будівництва. В цей час Марія Крисяк разом зі своєю дочкою Ольгою молилися в капличці (як я казав – ну, дуже віруючі люди!), але, як тільки побачили вантажівку на «своїй» дорозі, відразу забули і про Бога, і про молитви. Вийшли на дорогу і намагалися перешкодити нам доставити будматеріали на ділянку, бо, мовляв, машина, проїжджаючи повз їх ділянку, ламає гілки дерев, які вони висадили вздовж дороги!

Мій батько, вже вкотре, пише заяву на ім’я начальника відділу земельних ресурсів Бойка М., де вказує на ці «неподобства». Його відповідь вже навіть не здивувала…

«Згідно з угодою, яку було підписано між Вами та міськвиконкомом, під’їзд до Вашої ділянки ЗАПРОЕКТОВАНО ВІД НОВОЇ ДОРОГИ. Тож Ваші претензії щодо перешкоджанню під’їзду до ділянки є БЕЗПІДСТАВНИМИ».

По-перше, і Бойко М., як ніхто інший, мав би це знати, угода була лише підписана, але не виконана, бо Крисяк не дозволяє!

По-друге, новий під’їзд лише «ЗАПРОЕКТОВАНО», фактично його ще немає, а добиратися до будинку потрібно в даний момент, а не тоді, коли цей під’їзд появиться!!!

Тож, щоб і надалі не наражатися на конфліктні ситуації, а адекватного і справедливого вирішення їх годі й чекати, ми змушені були в терміновому порядку створювати нову дорогу до нашого будинку. Для цього довелося замовити близько 20 самоскидів з глиною (як ви розумієте, не безкоштовно), щоб засипати стихійне сміттєзвалище, викорчувати дерева.

Крисяки це розцінили як ще одну свою перемогу, самовільно встановили огорожу, «так просто» додавши собі ще близько 300 квадратних метрів ділянки. Стоп, скаже уважний та грамотний читач. Але ж так просто ділянки не отримують, а як же рішення про передачу ділянки в користування, сама процедура передачі ділянки і тому подібне? На Крисяка це все не поширюється! Захотів – забрав, а вже згодом, якщо виникне така необхідність, з’являться і довідки з земельного відділу і, якщо вже сильно буде потрібно, рішення міськвиконкому, що саме так, як хоче Крисяк, і має бути!

Оскільки наш будинок вже став житловим, то й ми змушені були поставити навколо нього огорожу – просто продовживши її з того місця, де закінчується огорожа ділянки Крисяка.

На досягненому Крисяк не зупиняється. Він вирішив, що йому потрібна ділянка для городництва, причому, саме та ділянка, яку міськвиконком намагався надати в оренду моєму батькові, як компенсацію за свої протиправні дії. Для міськвиконкому рішення Крисяка – закон у найвищій інстанції! Тож, Бориславський міськвиконком приймає рішення № 389 від 30.08.2007 року про те, що частину ділянки площею 75 кв. м., яку Крисяк НЕ ДОЗВОЛИВ(!) надати в оренду моєму батькові, надати в оренду Крисякові, на підставі вищезгадуваного плану ділянки «від Данилюка». Шановні, уявіть собі город шириною аж 1 м 10 см! Здається, що у когось проблеми зі здоровим глуздом. Але, якщо Крисяк сказав треба – значить треба!

Дальше, Крисяк подає до суду заяву, в якій вимагає знести «самовільно поставлену нами огорожу». Хоча, людина, яка вночі йде красти сусідські ділянки і будує гараж, не маючи на те жодних прав, просто повинна викинути зі свого лексикону слово «самовільно» у відношенні до дій інших людей! Як аргумент на свою користь представляє до суду кадастровий план ділянки, виготовлений гр. О. Данилюком, на якому невірно вказані як фактичні розміри нашої ділянки, так і розміри ділянки навколо гаража Крисяка. Причому, якщо розміри нашої ділянки згідно цього плану чомусь завищені в порівнянні з фактичними, то розмір ділянки, яка є в користуванні Крисяка, чомусь сильно занижена. Мій батько категорично не згідний з таким вільним трактуванням і просить суддю Р. Пещука, який розглядає цю справу, залучити незалежних експертів. Суддя дає такий дозвіл. І незалежні експерти, спочатку п. Ляш І. (м. Дрогобич), а трохи згодом, ТОВ «Траверс» (м. Трускавець) підтверджують, що розміри на кадастровому плані, виготовленому Данилюком, не відповідають дійсності. Іншими словами, начальник ДП «ЦДЗК» Орест Данилюк, зловживаючи службовим положенням, надав суду завідомо невірні дані. Так, зокрема, у користуванні гр. Крисяка поруч з гаражем є ділянка площею 220 кв. метрів, а згідно з планом, наданим гр. Данилюком – площа ділянки – 130 кв. м. До речі, суддя планував провести виїзне засідання у цій справі, але, зрозумівши, що воно виставить у зовсім неприглядному світлі О.Данилюка, передумав.

Проте суддя Пещук Р.Й., розглянувши надані сторонами матеріали, виніс рішення – позов Крисяка задовольнити повністю, огорожу розібрати. Тож цікаво, навіщо Пещук «бавився в демократію», дозволяв залучити до справи незалежних експертів, якщо все рівно рішення прийняв на основі кадастрового плану Данилюка О.?

Це камінь в город тих, які впевнені, що судді мають обиратися пожиттєво, бо тоді, мовляв, вони не будуть залежними від місцевих органів влади. Рано ще нам, не доросли ми до такого – менталітет у нас не той… І на цьому прикладі ми можемо в цьому пересвідчитися, як спільними зусиллями влади та суду, можна давити людину, яка має сміливість проти них виступати і доводити свою правоту!!

Тепер виходить просто абсурдна ситуація! Допустимо, представник Державної виконавчої служби буде чесною та незаангажованою людиною (наголошую, допустимо!). Як я говорив вище, у Крисяка в користуванні є ділянка площею 220 кв. метрів, а задокументовано – 143 кв. метри (68 кв. метрів – ділянка для будівництва та обслуговування гаражу, та 75 кв. метрів – ділянка, надана в оренду на 5 років під городництво).

Як хоче Крисяк, щоб ми пересунули огорожу, щоб ділянка була у відповідності з рішенням суду?

 І як суд приймає такі рішення, які зовсім не прив’язані до реальних фактів, а користується тільки сфабрикованими документами, підробленими рішеннями і просто нереальними довідками?

Можливо, відповідь на останнє запитання надасть Генеральна прокуратура?

Євген Дінгес, м. Борислав, спеціально для «Трускавецького вісника», zhk1@rambler.ru

Громада та депутати Східниці ініціюють розірвання договору з обласною лікарнею через невиконання умов

Депутати Східницької селищної ради ініціюють розірвання договору оренди нерухомого майна укладеного між Територіальною громадою смт. Східниця в особі Східницької селищної ради, від імені якої діє КП «Господарник» та Комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня відновного лікування». Таке рішення прийнято на сесії Східницької селищної ради.

Львівська обласна лікарня відновного лікування у 2010 році взяла в оренду на 10 років будівлю Східницької селищної ради (в смт. Східниця по вул. Промислова, 10 б). Умови договору за цей період зі сторони обласної лікарні не виконується. Згідно умов договору мали б бути виконані ремонтні роботи щодо маніпуляційної кімнати, не було влаштовано кімнату відпочинку персоналу та туалету, а також не влаштовано нової міні котельні для здійснення теплопостачання швидкої у смт. Східниця. Ремонт в цих приміщення зроблено коштами місцевих підприємців .

Зі слів селищного голови Східниці Івана Піляка, оприлюднений проект рішення Львівської обласної ради «Про надання згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області будівель центральної міської лікарні м. Борислава у смт Східниця» залишає курорт Східницю без приміщення для швидкої допомоги. Тому депутати та громада ініціює розірвання договору оренди обласною лікарнею відновного лікування. Бюджет Східниці виконується, тому є можливість привести дане приміщення до вимог, що відповідає нормам функціонування швидкої допомоги, яка може обслуговувати не тільки мешканців та відпочиваючих Східниці, а й навколишні села (Майдан, Новий Ккропивник, Старий Кропивник, Довге Гірське, Рибник).

Окрім того, депутати Східницької селищної ради звернулися до Бориславської міської ради з проханням передати приміщення будівель Бориславської центральної міської лікарні у смт. Східниця на баланс Східницької селищної ради.

"Якщо буде розірваний договір оренди з обласною лікарнею відновного лікування, ми хочемо, щоб ці приміщення передали на баланс селищної ради. В цьому випадку ми зможемо вклади кошти в ремонт та покращення медичної бази. Функціонально приміщення можуть залишатися у структурі лікарні відновного лікування ", - сказав селищний голова Східниці.

Прес-служба Східницької селищної ради

Привозьте собак у Трускавець, тут їх обов’язково знищать

Тема бродячих собак є актуальною для кожного українського міста. Коріння проблеми – у свідомості, менталітеті наших людей, які не хочуть бути відповідальними за тих, кого приручили. В результаті маємо справу із ситуацією, коли містами безкарно гуляють зграї здичавілих собак, які становлять небезпеку для оточуючих. Замість створювати притулки, де б цих тварин утримували після здійснення стерилізації, в Україні бродячих собак просто знищують. А кошти, які спрямовуються на стерилізацію чи інші нібито «благі» цілі заради вирішення проблеми, просто «освоюються».

Гадаємо, що долею виділених Трускавецькою міською радою коштів для вирішення проблеми бродячих собак, повинні зацікавитися правоохоронні органи. Підконтрольні міському голові засоби масової інформації розтрубили минулого року про створення регіонального притулку в Дрогобичі, який мав би діяти під опікою окремих підприємців. В результаті з цієї затії вийшов великий «пшик». Це, до речі, непрямо визнав під час прес-конференції минулого місяця мер Трускавця. Нема притулку, нема жодного зрушення у справі вирішення цієї ситуації. Зате є браві рапорти-звіти, що все гаразд. Владі вигідно, щоби діяли різні «благодійні організації», міфічні «притулки для собак» та «зоозахисники», які дбають виключно про виділення їм земельних ділянок, про пільги для бізнесу та про прибутки від платних собачих притулків. А справжні захисники тварин піклуються про тварин, виділяючи кошти із власних кишень, забираючи бродячих собак у зроблені кустарним способом вольєри. Роблять це вони з подвійною метою – зберегти життя тваринам та уберегти від небезпек мешканців та гостей міста.

Але навіть така діяльність справжніх, а не липових захисників тварин, комусь не до вподоби. Так, минулого тижня у Трускавці вкотре знищували собак, зокрема беззахисних цуценят. Про це нас поінформували зоозахисники Трускавця. В різних мікрорайонах, де є примітивні собачі «вольєри» і де собаки знаходяться в загородженнях під наглядом захисників тварин, пройшли відстріли та отруєння собак.

Неодноразово і при попередньому, і при теперішньому міському голові Трускавця лунали заяви, що у Трускавець звозять собак з інших населених пунктів, бо вони тут, мовляв, легко знайдуть собі поживу. У світлі постійно-перманентних вбивств собак у Трускавці якось сам по собі напросився заголовок до цієї замітки. А дійсно, привозьте собак до Трускавця, тут їх обов’язково знищать…

Все решта – на фото, датованих 1-2 березня 2013 р.

Вл. інф.

Кримінальна хроніка Трускавця

Зводили рахунки

Що не поділили між собою 47-літній пан Н. із Тернополя, який працює начальником служби безпеки в одній із приватних компаній та мешканець Київської області 40-річний С., вияснить міліція. Та в результаті з’ясування стосунків у приміщенні готелю «Міротель» тернопільський пан наніс відчутних тілесних ушкоджень мешканцеві з Київщини.

В іншому випадку мешканець Харкова 27-річний К. зазнав тілесних травм від невідомої особи. Сталося це о 4 годині ранку у розважальному комплексі «Казанова». Потерпілого для надання медичної допомоги доправили на приймальне відділення міської лікарні.

Справи наркотичні

У Трускавецький міський відділ поступила оперативна інформація про те, що мешканець міста Ш. незаконно виготовляє, зберігає та розповсюджує серед наркозалежних осіб наркотичну речовину «ширка».

В іншому випадку працівники міліції затримали громадянина П. з Борислава У нього при зовнішньому огляді було виявлено та вилучено паперовий згорток, у якому знаходився наркотичний засіб «Субітекс» вагою п’ять грамів. Речові докази вилучено, громадянина П. опитано та відпущено.

Конфлікт з водієм маршрутки

У Трускавецький МВ з письмовою заявою звернувся мешканець Трускавця Л. Він скаржиться на неадекватні дії водія маршрутки, який безпідставно і грубо вигнав його з автобуса. Сталося це 22 лютого о 15. 30 біля магазину «ЦУМ».

Серйозні втрати через неуважність

Не пощастило відпочивальнику з Азербайджану пану І. Перебуваючи у санаторію «Дніпро» він загубив свою корсетку, у якій знаходилися гроші в іноземній валюті, два мобільні телефони. Справою займається слідчо-оперативна група Трускавецького МВ.

Подібної втрати зазнала мешканка Белгородської області пані П., перебуваючи на відпочинку у Трускавці. Вона за невідомих обставин втратила свій гаманець, у якому знаходилися долари США та гривні.

Така ж прикра пригода сталася і з мешканкою Луганської області пані Ч. У денний час, перебуваючи у супермаркеті ТКС у Трускавці невідома особа вкрала у неї сумочку, у якій знаходилися паспорт громадянина України на її ім’я, свідоцтво про народження дитини, мобільний телефон та гроші.

Шкідливі розваги

Близько третьої години ночі 24 лютого у чергову частину міліції надійшло повідомлення від невідомої особи. Йшлося про те, що на вулиці Стебницькій в районі громадського транспорту невідомі особи кидають каміння по аптеці, що розміщена в даному районі. На місце події скеровано патрульну службу та СОГ. Завдяки оперативному втручанню працівників міліції було встановлено, що протиправні дії скоювали мешканці Стебника 22-річний Назар І., 20-річний Іван М. та 23-річний мешканець Трускавця Юрій М. Від вказаних осіб взято письмові пояснення по даному факту і відпущено.

Погрози через Інтернет

Є у трускавчанки Б. колежанка, до якої вона не відчуває симпатії, а може й злість. Щоб дошкулити їй, вона систематично в усній формі, а також по телефону і електронною поштою погрожує їй фізичною розправою. Про це в письмовій заяві повідомляє потерпіла громадянка О.

Невгамовний школяр

У Трускавецький МВ надійшла письмова заява від керівництва середньої школи. У ній йдеться про те, що на основі рішення ради профілактики та заяв батьків, учень п’ятого класу К. порушує дисципліну на уроках і перервах, б’ється з учнями.

Наступного дня у міліцію звернулася трускавчанка Г. Вона повідомляє, що учень цієї школи п’ятикласник К. побив її сина.

Бродить злий пес

У Трускавці бродить злий пес невідомої породи. Нещодавно він накинувся на відпочивальника з Вінниці і покусав його. Сталося це біля санаторію «Рубін».

Ігор Дубравський, інспектор роботи з населенням та громадськими формуваннями, сержант міліції, Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Із міліцейських зведень, рапортів та пояснень (гумор)

«Труп коня віддали родині».

«На дорозі лежав пес, а збоку найімовірніше його власник».

«При нетверезій матері виявлено тверезе немовля».

«Огляд виявив, що мішок був пустий, бо був дірявий».

«Потерпілого відвезли до лікарні з метою розміщення в морзі».

«У лісі ми застали дерева, кущі та товар невідомого походження».

«Під час патрулювання ми побачили двох типів. На наше культурне запитання «А ви тут що?» вони по-хамськи відповіли «А ми нічого».

«До приміщення, де знаходився труп, вели двері, над якими висів хрест із фігурою мужчини у віці біля 30-ти років».

«Розважалися за допомогою випивки та двох дівчат з-під готелю «Б».

«Маю трирічну дитину і ревматизм, а все з причини вогкості».

«Мужчина засунув руку під ковдру і пробував поцілувати потерпілу».

«Оскільки ніхто з них не був у нетверезому стані, то не було причин когось затримувати».

«Сусіди про нього добре відгукуються, бо він фактично не контактує з ними і є мало знаний».

«Згідно видимих слідів на снігу злочинець був у чоботях без шкарпеток».

«Біля трупа не знайдено жодного предмету, який міг би послужити до раптової смерті».

«Обвинувачений рвав на мені одяг. Сукні не встиг порвати, оскільки я вже встигла роздягнутися».

«Була це собака марки вівчарка».

«Під час об’їзду я побачив двох чоловіків, які билися на проїжджій частині та одного, який лежав на тротуарі. Це мені здалося підозрілим».

«Бажання випити горілки випливало із хвороби мого друга через попереднє вживання алкоголю».

 «Потерпілій завдали удар у сидячу частину тіла».

«Вірю в високий орган Генеральної Прокуратури, який караючою рукою справедливості виведе на чисту воду цю злодійську банду».

«На місці злочину виявлено сліди болота, ймовірно з людських чобіт».

«Підозрювана в нелегальному виробництві спирту запропонувала мені на вибір відро високопроцентного алкоголю або ж інтимний стосунок, при чому в той день на інтимний стосунок з її особою я не мав великої охоти».

«У стані білої гарячки порізав собі вени, а перед тим погрожував ножем мешканцям будинку. Поза тим не був агресивним».

«Доторкався до неї на дивані в середині відрізку між колінами та животом».

«На тілі були видні сліди укусів чорного собаки».

З книги «Absurdy PRL-u»

 



Создан 06 мар 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником