Трускавецький вісник № 61 (604) від 29 квітня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 61 (604) від 29 квітня 2013 р.

29.04.2013



 

У номері: Щоб в місті не залишалося «зелених плям»; Гайда до лісу; Гряде адміністративна реформа; Подорож на Святу Землю; Писанка – символ Великодня.

Новини Трускавця та регіону

Діти малювали писанки

Майстер-клас із виготовлення писанок пройшов у суботу, 27 квітня, в центрі Трускавця, перед самою сценою. Ініціатором заходу виступила ТМО партії «Наша Україна». Діти вчилися розфарбовувати писанки за допомогою воску та писачка, як і ведеться в нашій українській традиції. Єдиними недоліком заходу можна вважати набридливу рекламу, котра безперервно лунала із рекламного щита, званого в народі «телевізором».

Власна інформація

Подорож на Святу Землю

Відвідати святі місця на території Ізраїлю – мрія кожного християнина. Нещодавно таку можливість отримала делегація УГКЦ, яку очолив Блаженніший Святослав. Гості з України тиждень провели в Ізраїлі. Паломництво здійснили з нагоди Року віри та 1025-ліття Хрещення Русі-України. «Ми вирішили здійсни­ти молитовну подорож до місця, з якого поширилося на весь світ Христове Євангеліє», - зазначив глава УГКЦ.

У складі делегації були і священики з Дрогобиччини. Це – отці Василь Полянко, Володимир Бондарчук та Петро Івасівка. Українські священнослужителі молилися в Назареті у Храмі Благо­віщення, в Єрусалимі у Храмі Гробу Господнього (інша назва – Храм Воскресіння Христа) та у Храмі Святої Катери­ни, що у Вифлеємі. Побували на Масляничній горі, біля Стіни плачу. Словом, відвідали всі святі місця, що пов’язані зі Сином Божим – від його народження і до Воскресіння.

У соборі Святого Іллі в Хайфі глава УГКЦ Святослав Шевчук провів спільну службу з Патріархом Мелхітської Греко-Католицької Церкви Григорієм III. Літургію служили українською і арабською мовами. Проповідь до вірян, яких чимало зібралося на службі, Блаженніший Святослав про­мовляв українською і англійською.

Вірні УГКЦ, які живуть на Святій Землі, просили главу УГКЦ допомогти збудувати в Хайфі бодай невеличку церковцю, де б вони мог­ли молитися. Адже в Ізраїлі дуже ба­гато вірних УГКЦ, для яких поки що неналежно здійснюється душпастирське служіння. Лише в Північній Галилеї за офіційними даними мешкає сім тисяч греко-католиків, а неофіційними – вдвічі більше. Багато їх і в Південному Ізраїлі. Здебільшого це люди, які приїхали на заробітки. Нині богослужіння для українсь­ких греко-католиків проводяться лише двічі на тиждень у Хайфі та Тель-Авіві.

Ярослав Грицик, газета «Галицька зоря»

Давайте посадимо курортний парк

У нашого народу – багато гарних традицій. Навесні, коли пробуджується природа, оживає земля – поспішаємо садити дерева. Наші прадіди робили це, і ми маємо робити. Уміння доглядати за деревами – у нас в крові. Згадаймо про це, об’єднаймо зусилля для гарної справи. Дана ініціатива належить нашому селищному голові Івану Піляку.

Звісно, що йдеться про справу не одного дня. Мине не один рік, поки виростуть дерева, не одне покоління долучиться до створення парку. Але першими у цій благородній справі станемо ми, сьогоднішнє покоління східничан.

Стартує гарна акція 27 квітня, напередодні Вербної неділі. Місце збору – 10-гектарна земельна ділянка поблизу пансіонату «Гуцулка». Як, де, що будемо садити? Відповіді на ці запитання найкраще, мабуть, знає автор дизайну парку Тарас Рубель. Цілі родини зголосилися взяти участь у добрій справі, підтримують ініціативу Івана Піляка. Упевнена: такі речі зближують, об’єднують людей. А нам так необхідна злагода. Там, де панує дух взаєморозуміння, не буває чвар. Там панує добро.

Парк у нас буде. Але як назвемо його? Запрошуємо всіх взяти участь у конкурсі на кращу назву. Вимоги прості й зрозумілі кожному. Назва повинна мати «прив’язку» до Східниці.

Наталія Недосеко, «Вісник Східниці», газета «Вільне слово»

 «Спортовець» провів передвеликодню толоку (фоторепортаж)

З 18 по 20 квітня 2013 року на прилеглій території дитячо-юнацького спортивного клубу «Спортовець» та території спортивних майданчиків по вулиці Данилишиних у м. Трускавці, в рамках проведення місячника озеленення, прибирання та благоустрою і Дня довкілля, колективом закладу спільно з відділом у справах сім’ї, молоді та спорту Трускавецької міської ради організовано та проведено весняну толоку.

Всі учасники толоки активно працювали і отримали від своєї роботи не тільки фізичне, а й моральне задоволення від особистого вкладу у справу поліпшення довкілля, озеленення, благоустрою, санітарного стану та естетичного вигляду рідного міста.

Ігор Гургула, заступник директора ДЮСК «Спортовець»

Писанка – символ Великодня

Великдень (Пасха, Світле Воскресіння Христове) - це свято, яке в християнському календарі не має визначеної дати. Його відзначають щороку в Світлу Неділю навесні, вираховуючи за місячним(і сонячним ) календарем.

Писанка на Україні з давніх часів є символом Великодня. Яйце не тільки в українців, а й у багатьох народів символізує колообіг, безперервність життя, безсмертя.

До Великодніх свят центральна міська бібліотека підготувала для учнів ЗО СШ№1 етнографічну композицію “Писанка – символ Великодня”. Бібліотекар абонементу Віра Заяць розповіла про пасхальні ритуали – звичаї, традиції. Про походження звичаю готувати на Великдень писанки та крашанки існує багато легенд, з деякими із них присутніх познайомили бібліотекарі Н. Коробко, І. Цимбаляк.

Родзинкою заходу став театралізований фрагмент підготування родини до написання писанок. В якому взяли участь Віктор Боднарчук, Даринка Боднарчук, Іванна Дробчак.

Зав. центральною міською бібліотекою Діана Боднарчук продемонструвала як виготовляються крашанки, крапанки і писанки. Всі бажаючі мали змогу долучитися до основ писанкарства.

Хвиля часу докотила до нас справжнє диво з сивої давнини, яке живе, гріє серце і душу, передається з покоління в покоління.

Ірина Вахнич, провідний методист Трускавецької ЦБС

60-річний чоловік організував на своєму подвір’ї незаконний пункт прийому металу

У минулому 60-річний шанувальник виробів з кольорових та чорних металів поплатився відповідальністю за «кримінальне захоплення», однак згорнути свою «підприємницьку» діяльність наміру таки не мав.

 У 2011 році служителі Феміди наклали санкції на металургійний промисел чоловіка, але навіть великий розмір пені не злякав «підприємця». Всупереч усьому затятий підприємець провадив підприємницьку діяльність у себе на подвір’ї без державної реєстрації та без спеціального дозволу на здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів. Організувавши за місцем проживання пункт прийому металобрухту, спритник незаконно приймав та зберігав метали, щоби пізніше заробити на цьому. У березні цього року винахідник незаконно придбав 10 кілограм металобрухту міді, за яку отримав готівкою 450 гривень. Кількома днями пізніше чоловік придбав 18 кілограм чорного металу, щоби пізніше збути за вигіднішу ціну.

Тільки в березні спритному підприємцеві вдалося придбати 70 кілограм чорного металу. Загалом правоохоронці вилучили у зловмисника 200 кілограм металевих виробів.

 Співробітники слідчого відділення Дрогобицького міського відділу міліції зловмисника притягнули до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 213 Кримінального кодексу України (порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом).

Наталія Постойко, Дрогобицький міський відділ міліції,

ВЗГ ГУ МВС України у Львівській області

Гайда до лісу!

Напевно, найкращим місцем відпочинку у Трускавці є все-таки курортний парк. По-перше, велика площа території, по-друге, окультуреність, по-третє, є де присісти, є на що глянути і прогулянка тут ніколи не набридає. Але є одне «але». Парк – це не дика природа, в середовищі якої відчуваєш себе все-таки вільніше, ніж поміж десятків чи сотень відпочивальників. А ще в парку добре гуляти, якщо не спускатися нижче фігури Матері Божої. Бо вже перед «Едвардом» - шум, гам, від кількості децибелів аж зашкалює.

Тому якщо Ви все ж вирішили прогулятися парком, варто «гучну» територію оминути якнайшвидше. Найгаласливіші місця (це якщо не враховувати всього бульвару-базару Юрія Дрогобича) – 1) між «телевізором» та музеєм історії міста – з одного надривається голос, який закликає нас пообідати в тому чи іншому ресторані, а з іншого нас агітують піти в музей і … відвідати виставку-продаж «Кам’яна веселка»; 2) у післяобідній час біля ресторану «Корчма»; 3) навпроти бювету перехрещуються заклики відвідати Палац культури імені Шевченка та пісні з аудіомагазину. Лунає музика з тиру, а вище «Едварда» постійно стоїть жіночка, яка принципово співає тільки російські романси. Втім, пройшовши це «пекло для вух», можна гарно відпочити в нашому парку.

Альтернативою є прогулянка лісом – чи то при виїзді з Трускавця (вулиця Дрогобицька), чи на Сагайдачного, чи при вулиці Городище. Один з варіантів відпочинку для мешканців стебницького кільця – лісок поблизу залізничної колії, вулиця Мазепи, де і зроблені більшість з поданих тут фото. Автовласники можуть дозволити собі виїзд, для прикладу, на Помярки. На відміну від парку у наших лісах одна велика проблема – засміченість. Проте навіть незважаючи на це, годинка-півтори перебування на лоні дикої природи сприяє відновленню сил, заспокоює, надихає, оздоровлює. Чисте повітря, шум верховіття дерев, спів пташок, приємна прохолода в спекотній день – заради цього варто знайти час, щоб завітати до лісу. Не обов’язково тільки на вихідні, можна і в будні після роботи, для прикладу з 18.00 до 19.30. Або розпочати свій день з прекрасного ранку в лісі. Що ж стосується довшого перебування на природі під час вік-енду, то слід пам’ятати, що ліс – наша спільна власність і що ми теж сюди можемо повернутися. Тому бажано в лісі не смітити, а якщо вже й «посиділи», то акуратно поприбирати за собою і винести той непотріб, який ми сюди заносимо – пляшки, пакети, банки, папір, скло, пластик тощо.

Ліс, як і Трускавець – наш спільний дім. Зробимо його чистішим тільки тоді, коли від закликів перейдемо до реальних діл. І тоді в лісі відпочивати стане ще краще, ніж зараз.

Володимир Ключак

Щоб в місті не залишалося «зелених плям»…

Прийняте 25 квітня 2013 року рішення Трускавецької міської ради щодо облаштування на території зеленого скверику по вулиці Шевченка чергового міні-ринку має свої плюси і мінуси. Плюсом, який міська влада використовувала як аргумент на користь прийняття цього рішення є захист підприємців, збереження робочих місць. Зрозуміти можна – кожен, хто торгує в центрі Трускавця, нізащо не погодиться піти звідси. Бо їм тут наче медом помазано. Звичайно, а де ще такі прибутки як не тут, в центрі міста-курорту?

З іншої сторони, безіменний скверик, який загубився між «Златою», «Шоколадом», «Міротелем» та ще кількома будівлями, залишається тут єдиною зеленою зоною. І цю «зелену пляму» потрібно усунути, вважають владці. Наш кореспондент навідався в цей скверик і … від побаченого вжахнувся. Бруд, сміття, сморід, наче це не центр міста, а якась клоака. Труп здохлої чи вбитої тварини, купка гілок, і характерний «запашок» «стихійного» сечовиділення в нічний, а може і в денний час.

До речі, з понад тридцяти дерев, які тут ростуть, лише три – всохлі і їх обов’язково потрібно спиляти. Якщо ж залишити тут 25-27 беріз, то це може бути прекрасна місцина для відпочинку – досить лише на цих кількох квадратних метрах встановити дві-три лавочки, попередньо прибравши той хлам, який нагромадився у скверику.

Облаштування міні-ринку було б у цьому місці доцільним, якби до найближчих торгових точок було зо два-три кілометри, але ж маємо кілька ринків під носом! І то не міні, а максі! Облаштування чергового ринку оточило б «МедПалас» «базарним кільцем» і для того, щоб це кільце замкнути, варто владі відмовитися від скверу Франка № 2 навпроти мерії (бо сквер Франка вже є – де знаходиться погруддя Франка), вмовити ЗАТ «Трускавецькурорт» відмовитися від ідеї створення там скверу імені Івана Терещука та й всадити ще один міні-базар – навпроти мерії. І видно було б прямо з вікон, як іде реалізація товару, і одразу «касу» можна було б перевірити. І «зелених плям» у центрі біля мерії не залишилося б. Словом, місто чисте, зручне, комфортне та перспективне…

Якщо ж серйозно, то жаль, що цього скверику на Шевченка не стане. Ідеш бульваром Дрогобича – ні тобі деревця, жодної тіні, лише руїни старої водолікарні вищиряються пустими очницями-вікнами. Ідеш далі до бювету – пляц широкий, тут алейку ще за часів архітекторства пана Домінка витяли. І хоча в цей сквер на Шевченка заходило не так багато людей, та тепер ітимуть – на базар. А для відпочинку «зелену зону» треба буде шукати хіба що в лісі. Поки мер-мисливець не має впливу на ці території, які колись були споконвічними трускавецькими землями, а зараз Трускавцю не належать…

Володимир Ключак

 

Конкурс-виставка «Українська писанка»

В Трускавці за ініціативи міської громадської організації «Молодіжний союз «Наша Україна» вперше відбулася цікава передвеликодня акція – конкурс-виставка «Українська писанка». Конкурс писанкарства проходив в два етапи: І-й етап – 20 квітня в Будинку учнівської творчості на базі гуртка «Лялькарі» (керівник гуртка Гривняк Л.М.), ІІ-й – 27 квітня на площі Незалежності. Яйця розписували традиційним восковим методом за допомогою писачків та харчових фарбників. Взяли участь у конкурсі більше 30 школярів Трускавця, приєднувались до роботи і юні відпочивальники з батьками. Фінал та нагородження переможців та учасників дійства відбудеться в час Великодніх святкувань – 7 травня о 12 год. на площі Незалежності.

Конкурсні писанки разом з писанками, виготовленими руками членів громадської організації «Молодіжний союз «Наша Україна», прикрашатимуть дерево в міському парку навпроти сцени і, сподіваємось, створюватимуть трускавчанам та гостям міста Великодній настрій зі сподіванням, що Трускавець внесе свою посильну лепту у Всеукраїнські писанкові акції.

Закликаємо трускавчан долучитись до акції і розмістити свою писанку на Великодньому дереві як знак відродження і побажання місту та його жителям добробуту і Божого благословення.

Зоряна Домбровська, голова Трускавецької міської організації партії «Наша Україна»

Образи: Чи готові ми «краще жити»?

 

Справді, ситуація абсурдна: у транспорті, на роботі, на вулиці тільки й чути як нам погано жити. Але наскільки ми самі готові до праці, щоб змінити світ на краще? Наступний нарис саме про це.

Доброго дня, шановна редакціє. Пише вам Марія Іванівна, жителька міста, якого у давнину називали «Стемник», і про яке ви часто публікуєте лише негативну інформацію, що там, мовляв, дуже погано, що там люди живуть гірше, ніж в сусідніх містах. Проте ви не праві. Спочатку також поділяла ваші погляди, але остання субота заставила змінити свою думку. Довгий час маючи роботу, відірвану від спілкування з людьми, не мала ані найменшого уявлення, наскільки люди за вікном стали «краще» жити («лапки» - правка автора). Це особливо відчутно у сфері обслуговування.

Тож настала субота - вихідний день для справ по господарці, тому надумала податися в місто на закупи. По дорозі запланувала зайти здати чоботи в ремонт, а то підошва відпала. Заходжу в майстерню у районі ринку. Там пані з дуже діловим виразом обличчя подивилась на замовлення і констатувала «вони ж мокрі, ми їх не приймемо». «Правильно! Мокрі, - відповідаю, - оскільки я їх помила перед тим, як здати в ремонт. Беріть, я не поспішаю, поставте десь, хай висохнуть, а потім відремонтуєте». Почувши категоричне «ні», заявила, що піду в іншу майстерню. Пані з незадоволеним виразом обличчя майже жбурнула мені чоботи, і я пішла. А в голові стільки запитань «невже їм непотрібні клієнти, невже вони отримують з цього бізнесу надприбутки, щоб так нехтувати клієнтом?».

Іду далі. За планом маю зайти в новий магазинчик, який відкрився обабіч алейки. І знову якась дивна ситуація: посеред тротуару стоїть вантажівка, яку розвантажують. Ані обійти її, бо скрізь вогкий газон від талого снігу. Якось протиснулася крізь борт, але це заділо водія, котрий вилаяв щоб не заважала. Заходжу в магазин і прошу у продавця, щоб попросила водія аби від’їхав бодай на метр. У відповідь почула, що «це приватна територія» і я не маю права тут щось вимагати. Знову йду з магазину і дивуюся: «Тротуар все-таки міська чи державна територія, як на те пішло, а власники магазину таким чином самі перекривають дорогу клієнтам до свого бізнесу. Невже і у них все так добре, що і клієнти непотрібні?

Йду та й розмірковую. Повз мене пропливають каштани, потім центральний майдан, потім море таксистів, які стоять в очікуванні пасажирів і жаліються на гірку долю: пасажирів поменшало, люди стали менше їздити і т.д. Йду і не підозрюю, що запитання «невже їм так добре?» сьогодні виникатиме не раз. Ось і кафе, де маю зустрітися з давньою подругою Варею. Декілька років тому Варя перенесла інсульт і наразі її одна сторона паралізована. Але, дякувати Богу, вона ходить. Зайшли в кафе і розговорилися. Вона розповіла історію, як недавно відвідала «Ананас» і її з сумкою навідріз відмовилися впустити в цей так званий супермаркет. Навіть апелювання на те, що вона інвалід і сумка є засобом першої необхідності, не справили враження на охорону. Дивно, «невже їм так добре ведеться…». Допоки розмовляли, збігло 20 хвилин, а офіціанта так і не було. Пішла шукати до бармена. Той відповів, що офіціант на обіді і він також наразі зайнятий, щоб обслужити. «Чекайте». Звісно, не стали чекати, адже і тут напевно «добре ведеться».

Гуляємо з Варею, і я згадала, що маю зайти на ринок придбати овочі до борщу. Заходимо – скрізь закрито. Питаємо, де продавці, може бастують? Виявляється ринок працює до 16.00. Дивно працює. Логічне пояснення одне: Стебник – місто достатку. Особливо добре живеться продавцям на ринку. У них завжди скорочений день, бо коли я ввечері повертаюсь додому, там вже давно зачинено. Видно, клієнти їм також непотрібні.

Так прогулялися ми з Варею до пізньої години. Провела її, бідолаху, та й самій додому пора, а то вже вечір, дощ став накрапати. Думаю, викличу таксі. Дзвоню за одним номером - «Вибачте, машин немає». Дзвоню на інший – «Доведеться чекати дві години, бо є одна машина, і та поїхала в Трускавець». І знову на сон грядущий виникає запитання: «Невже і їм так добре ведеться?» Тоді, коли люди справді потребують їхніх послуг – водії в теплі вдома сплять. А ось коли усі на роботі, таксисти збираються колективно полущити насіння і мабуть для маскування розповідати, як їм погано ведеться. За півгодини дійшла додому, відкрила ключем двері, дала котикові молока і зі спокійною душею лягла спати, адже живу у справді райському місті, де усім ну «дуже добре ведеться».

Майкл Річчі

Із 47-ми сільських рад може залишитись 17-18…

/Гряде адміністративна реформа/

“Укрупнення? Та нізащо!» - такі слова непоодиноко лунали з уст жителів модрицької громади. Минулої неділі там проходив схід села, на якому, окрім заслуховування звітів сільського голови Мирона Флюнта та депутата Львівської облради Михайла Задорожного, розглядали також низку інших важливих питань, як от щодо згоди чи незгоди на укрупнення (себто злиття) сільської ради з іншими сільськими радами району. Люди висловились категорично: вони проти того, аби у них забрали сільську раду, аби їх до когось приєднували. Кажуть: часи, коли сільрада знаходилась в іншому населеному пункті, уже переживали, тож їх повторення більше не хочуть. Тому одноголосно прийняли рішення про незгоду із укрупненням їхньої сільської ради.

Чому постало це питання? – запитаєте ви. Адже ж мова про адміністративну реформу велась ще у 2006 році, тепер наче стихло. Але ж ні! Запитайте у свого сільського голови, для чого їх - сільських і селищних голів, минулого тижня збирали на семінарі у Стрию, про що йшла мова. І з’ясуєте, що мова йшла власне про адміністративну реформу, над розробленням якої держава працює уже сьогодні, і яка по-суті стартувала ще у 2012 році, а на фініш має вийти в 2015. Тобто, вже до 2015 року із 47 сільських рад в районі може залишитись, за попередніми підрахунками, лише 17-18.

Офіційне підтвердження цих слів ми почули на останній нараді в Дрогобицькій РДА. Так, як розповів керівник апарату райдержадміністрації О.Філіпенко, у Стрий на семінар на тему «Реформування органів місцевого самоврядування» прибуло близько 50 представників (сільських, селищних голів, працівників РДА) Дрогобицького району. За словами п. Філіпенка, мова йшла про укрупнення сільських і селищних рад. Посадовець зазначив: реалізація цього проекту триватиме 5-7 років, до 2015 року триватиме обговорення концепції цього реформування, відтак напрацьовуватиметься відповідна законодавча база. Тобто, процес запущено, але триватиме він ще довго.

Однак… Поспілкувавшись із різними головами різних сільських рад, ми зрозуміли: реформа буде уже незабаром. Ймовірно, відповідні законодавчі акти будуть прийняті вже восени цього року, а в 2015 році ми обиратимемо не 47, а майже втричі менше сільських голів, та матимемо не 47, а втричі менше сільських рад. Звісно, з одного боку це добре – суттєво скоротяться видатки на утримання апарату сільських рад (одна сільська рада в рік «обходиться» платникам податків приблизно у 200-250 тис. грн.). Але є й інший бік медалі. Зокрема, незручності виникатимуть у мешканців, яким за тою чи іншою довідкою доведеться їхати у сусіднє село. Крім того, є побоювання, що село, яке матиме сільську раду, буде у більш вигідному з фінансової точки зору становищі, ніж ті, які увійдуть до складу цієї сільради. Та й гарантій, що зекономлені 200-250 тис. грн./рік прийдуть у село на розвиток його інфраструктури, немає жодних.

Як зазначають владні мужі, метою реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади є підвищення якості життя людей у містах, селищах та селах шляхом забезпечення спроможності органів місцевого самоврядування створювати економічні та соціальні умови розвитку територіальних громад та їх об’єднань, а також забезпечення місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади територіальної доступності жителів цих територіальних громад до адміністративних, соціальних та інших послуг. Тобто наміри начебто благі. Але… Думки опитаних сільських голів розділилися. Дехто вірить, що ця реформа є вкрай на часі. Однак левова частка переконані: ситуація загалом не зміниться, повноважень і важелів у органів місцевого самоврядування не збільшиться, коштів як бракувало, так і бракуватиме, натомість незручностей зазнають прості мешканці.

 І ще: у проекті адміністративної реформи Романа Безсмертного (2006р), який був широко розкритикований громадськістю, передбачалось злиття навіть областей (мали з’явитись краї). Сьогодні ж областей ніхто не чіпає – взялись за найменші ланки, за сільські ради. Бо ж коли цілі області говорили: «Ні, нам такої реформи не треба!» – до них прислухались. А коли скажуть кілька сільських громад – їх навряд чи почують…

Марія Кульчицька, газета «Вільне слово»

Спочатку постане літній амфітеатр, потім і музей-скансен «запрацює»

Після двох років підготовчої праці підписано договір про співпрацю між Східницькою селищною радою та гміною Сіньковою (Малопольське воєводство Республіки Польща). Узаконивши проект будівництва музею-скансена нафти і газу на курорті, який реалізовуватиметься в рамках програми Європейського Союзу "Карпатський регіон", селищна рада, продемонструвавши неабияке вміння відстоювати інтереси громади, добилась свого.

Як наголосив у розмові з нами наш селищний голова Іван Піляк, Програма транскордонного співробітництва Польща – Білорусія – Україна, яку фінансує Європейський Союз, у цьому році завершується. З 2014 року розпочинається реалізація програми "Карпатський регіон", яку також фінансує ЄС. У рамках цієї співпраці і буде збудовано музей-скансен нафти і газу в Східниці. Гірський курорт – один з перших українських населених пунктів, що представлений у програмі "Карпатський регіон".

 Реалізація проекту відбудеться в кілька етапів. Заплановано створити екскурсійний маршрут протяжністю 1,5 км. У музеї-скансені будуть представлені експонати, документальні свідчення про зародження нафтової промисловості у наших умовах. Буде можливість порівняти як видобували нафту колись і як це робиться тепер. Експонати не будуть концентруватися в одному центрі. Усе для збільшення ефекту ідентичності зберігатиметься на своїх місцях. Вже підготовлено відповідний проект, згідно з яким передбачено облаштування доріжок – теренкурів. На кожному об'єкті стоятиме пам'ятна дошка, схема маршруту. Під час екскурсії можна буде побачити досі діючі старі виробничі приміщення, промислові об'єкти та технічні експонати. Серед них – приміщення побудованої у 1920 році колишньої контори, будівля кузні, діюча механічна майстерня та устаткування (керати) з початку ХХ століття. Збереглося і старе австро-угорське нафтогазове обладнання, яке також у робочому стані.

До складу музею увійде колишня свердловина Англо-Австрійського Банку, що розташована в мікрорайоні "Пасічки". За даними істориків, за чотири місяці у 1895 році ця свердловина видала 17000 тонн нафти. Зараз уже відновлено установку, з якої вперше в Дрогобицькому регіоні видобували газ для заможних громадян.

Екскурсія пролягатиме через ліс по діючому нафтопромислу та продовжиться у музеї нафти і газу, де також буде розміщено музей Омелянові Стоцькому, першовідкривачеві східницької мінеральної води. Така екскурсія триватиме близько 2,5 годин. "У наш край люди приїжджають не лише лікуватися, а й набратися позитивних вражень, що також сприяє оздоровленню. А ще людська допитливість вишукує цікавинки, людина прагне потрапити у минуле того чи іншого міста, селища, села, тому створення такого музею на часі", - не приховує власного задоволення Іван Піляк.

Нагадаємо, курорт Східиця та курорт Полянчик (гміна Соліна, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща) отримали кошти на реалізацію проекту під назвою "Полянчик і Східниця – використаємо разом наші туристичні та культурні потенціали для покращення конкурентоспроможності Карпатського краю" у рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусія – Україна на 2007-2013 роки.

Кошти в сумі 538 тис. євро для Східниці виділені на будівництво відпочинкового комплексу-амфітеатру, який виконуватиме розважальну, спортивну та оздоровчу функції. Проект реалізують у 2013-2014 роках. Зараз ведеться підготовка документів щодо надходження коштів з Європейського Союзу. Перший транш надійде вже в другому кварталі цього року.

До речі, серед 180 проектів, які отримали кошти в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусія – Україна на 2007-2013 роки, проект Східниці та Полянчика увійшов до трійки найкращих проектів.

Платон Стах, газета «Вільне слово»

Пишаємося Великою Перемогою!

/Пам'ять про подвиг – турбота про ветеранів/

Верховна Рада України за ініціативою Партії регіонів ратифікувала Угоду про увічнення героїзму радянського народу у війні 1941-1945 рр.

18 квітня Парламент за пропозицією ПР ратифікував Угоду про увічнення пам'яті про мужність і героїзм народів держав-учасниць СНД у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. Ініціатором внесення законопроекту був Президент Віктор Янукович.

«З 1 травня 2013 року ні в одного учасника бойових дій у період Великої Вітчизняної війни, якому виповнилося 85 років, пенсія не може бути менше 2,548 тис. гривень: пенсія учасників бойових дій підвищиться на 1,078 тис. гривень на місяць», – сказав Прем'єр-міністр Микола Азаров.

Позитивне голосування на підтримку ратифікації угоди про увічнення героїзму радянського народу-переможця відбулося. Партія регіонів домоглася прийняття відповідного закону. Показово, що значна частина опозиції («Удар», «Батьківщина») зробили спробу не голосувати. Вони зайняли зрадницьку позицію – «ні нашим, ні вашим». В той же час В. Кличко та А. Яценюк постійно твердять, що піклуються про ветеранів і жертв великої війни.

Що дає ратифікація: а) можливість проведення спільних заходів, акцій і парадів, б) право на спорудження меморіалів, дбайливе збереження братських могил і пам'ятників українцям, загиблим у боях і похованих на території Білорусі, Росії, Молдови та інших країн СНД; в) координація у роботі пошукових загонів. Партія регіонів своїм одноголосним голосуванням ще раз підтвердила: ми захистимо пам'ять про наших героїв. Ветерани мають своїх послідовних політичних прихильників у Партії регіонів.

Уряд М. Азарова збільшив щорічну разову грошову допомогу, яка виплачується з нагоди Дня Перемоги. На 2013 рік ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань буде виплачено, в середньому, на 10% більше, ніж торік. Наприклад, інвалідам війни I групи передбачається виплатити разову допомогу в розмірі 2415 гривень – на 215 гривень більше, ніж у 2012 році. На ці цілі в бюджеті заплановано 821,3 млн. грн. Соціальна підтримка ветеранів і жертв нацистських злочинів – наш пріоритет і обов'язок. Виплати будуть стабільно зростати і в майбутньому. Уряд М. Азарова постійно піклується про людей, які пережили війну.

Члени сімей загиблих і дружини (чоловіки) померлих інвалідів війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися повторно, отримають цього року по 375 грн. А виплата учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, дітям партизанів, підпільників, іншим учасникам боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога складе 135 грн.

Свято Перемоги має стати символом об'єднання українського народу в боротьбі з послідовниками нацизму. Соціальний захист ветеранів і жертв війни, дбайливе збереження пам'яті про загиблих воїнів – програмні принципи Партії регіонів, яких ми неухильно дотримуємося. 9 травня – наше велике народне свято!

Прес-служба ЛОО Партії регіонів

 



Создан 29 апр 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником