Трускавецький вісник № 65 (608) від 13 травня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 65 (608) від 13 травня 2013 р.

13.05.2013



 

У номері: Занедбана та забута вулиця Уляни Кравченко; Чи є совість у фракції «За зміни»; Лик сатани в дзеркалі ювенальної юстиції; Екологічні проблеми Трускавця можуть бути вирішені.

Новини Трускавця та регіону

Обережно: змії!

Звертаємо увагу трускавчан та гостей міста-курорту, що при прогулянках у парках та лісосмугах потрібно бути дуже обережними в зв’язку з активізацією плазунів, зокрема змій. Нетипові погодні умови, зокрема сильна спека та засуха, певним чином сприяють агресії плазунів. Детальніше про дії при укусах змій можна прочитати тут.

Пройшов прийом обласного депутата

У четвер, 8 травня, в приміщенні Трускавецької міської ради пройшов прийом обласного депутата Петра Іванишина. Провела прийом помічник депутата Ольга Книш – в зв’язку з тим, що Петро Кирилович проводив у цей час зустріч з журналістами. Традиційно більшість звернень громадян стосуються прохання надати матеріальну допомогу.

В середу, 15 травня, прийом трускавчан проводитиме депутата ЛОР Олександр Чебаненко, а 22 травня – депутат ЛОР Олексій Балицький.

Екологічні проблеми Трускавця можуть бути вирішені

Те, що депутат від Трускавця Олексій Балицький очолив найбільшу в обласній раді екологічну комісію, зможе допомогти вирішити найголовніші екологічні проблеми міста-курорту. Про це під час свого звіту 8 травня сказав депутат Львівської обласної ради Петро Іванишин. За словами депутата, проблемами, які можна буде зрушити з місця, є реконструкція каналізаційної системи в курортному парку та вирубка лісів навколо Трускавця. Займається екологічна комісія і ліцензуванням на використання надр, що теж немаловажно для Трускавця. Петро Іванишин наголосив на тому, що проблеми курортного парку добре знайомі Олексієві Балицькому, адже той протягом тривалого часу очолював КП «Парк курортний».

Пройшов фестиваль «Мелодія намиста»

В День Матері, яке цьогоріч припало на 12 травня, у Трускавці пройшов заключний етап фестивалю-конкурсу «Мелодія намиста». Традиційно фестиваль проходить в кілька етапів, проводить його відділ освіти Трускавецької міської ради. Дійство на сцені було дуже гарне та видовищне, задоволеними залишилися і діти, і батьки, і організатори фестивалю, а також наші відпочивальники.

У Лішні заклали шкільний парк

Як інформує відділ внутрішньої політики Дрогобицької райдержадміністрації, нещодавно у Лішнянському навчально-виховному комплексі «ЗНЗ І-ІІІ ст. -ДНЗ» була організована екологічна акція «Посади молоде деревце». Учні 5-7 класів прикрасили  територію молодими деревцями. 50 саджанців липи та явора зазеленіли на шкільному подвір'ї. Школярі 9-10 класів активно попрацювали в Медвежанському лісі. На 21 відділі 25 кварталу площею 1,6 га вони посадили 6720 дерев, із них дуба – 5380, ялиці білої – 1340.

“Усвідомлення себе частиною природи – один із основних напрямків формування екологічної культури особистості,” - каже голова райдержадміністрації Михайло Винницький, який щиро подякував школярам, педагогам та лісівникам за таку корисну справу.

Власна інформація

 

 

На Дрогобиччині в озері втопився чоловік

На Дрогобиччині в озері, розташованому між Трускавцем і Бориславом, під час купання 11 травня втопився 35-річний чоловік. Про це повідомив кореспондент IA ZIK з посиланням на начальника Дрогобицького районного відділу ГУ ДСНСУ у Львівській області Романа Свястина.

З його слів, утопленик мешкав у Бориславі. Працював масажистом в одному з санаторних закладів ЗАТ «Трускавецькурорт». Наразі його тіла ще не знайдено.

ЗІК

На книжковій полиці. «Часопростір роду Драґо-Сасів»

 

У 2012 році львівське видавництво «СПОЛОМ» видало ще одну книгу невтомного дослідника історії роду Драґо-Сасів Михайла Терлецького. Представник цієї шляхетської родини, котра щитується найвідомішим в Україні родовим гербом із зображенням півмісяця, двох зірок та стріли поміж ними, Михайло Терлецький вже видав ряд книг-досліджень про походження та становлення родової спільноти. Тому «Часопростір роду Драґо-Сасів» є логічним продовженням «Контурів роду Драґо-Сасів», «Драґо-Сасів на тлі століть», «Протопластів роду Драґо-Сасів» та «Двох сутностей сасівського роду». Альтернативна історія нашого краю подається в період від найдавніших часів до наших днів, у книзі багато ліричних відступів, вставок з творів відомих письменників чи істориків, для прикладу, однієї з найвідоміших у сучасній українській історичній науці Наталії Яковенко.

Щоправда, намагання виділити шляхетські родини окремішнім походженням (від лужичан, які привандрували в Галичину з Саксонії), викликає певні сумніви у доцільності такого акцентування. Мінусом 550-сторінкового видання є і часті повтори одних і тих самих думок іншими фразами., є і технічні недоліки редакторської правки та верстки. А беззаперечним плюсом цієї книги є її патріотична спрямованість, любов до своєї родини, свого роду, до малої та великої Батьківщини. Історія роду через призму історій визначних його представників та в контексті історичних реалій двох тисячоліть подана так, що цікавою є не лише Драґо-Сасам, а кожному, хто цікавиться минувшиною.

Кілька разів згадується в книзі і Трускавець, в якому, до речі, представники української шляхти збираються на свої щорічні шляхетські зібрання в ресторані під промовистою для роду назвою «Сас». Мета цих зібрань – «розширення традиційного єднання і спокрівнення сасівських родин».

Володимир Ключак

Лик сатани в дзеркалі ювенальної юстиції

 

Кажуть, перед кінцем світу, у часи загибелі всього сущого на Землі, від людей відійде премудрість. Вони будуть вірити у всілякі дурниці та вигадки, не помічати очевидного та не розуміти прописних істин. Брат піде проти брата, син проти батька, люди повстануть проти собі подібних.

Та станеться це не відразу, основу готуватимуть поволі, не кваплячись пронизуватимуть наш розм'якшений мозок гниллю із суміші насильства, брехні та розбещеності...

Від такого сценарію нас застерігає відоме біблійне пророцтво. Однак уже сьогодні добре видно, що чекати залишилось недовго – бо "процес пішов".

Скільки дурниць в останні роки подають як непорушні істини! Скільки понять підмінене, а людських доль знищено – не порахує ніхто. Сьогодні ми, оглухлі та сліпі, стоїмо в черзі до всепожираючого полум'я пекла й, сміючись, добровільно спалюємо свої душі.

Світ повільно сходить із розуму...

Наше суспільство давно звикло до того, що поняття захисту дитини та дитячої благодійності перверзійно замінили поняттям агресивного піару. Усі без винятку передвиборні кампанії політиків, корпорації, бізнесмени, олігархи, зірки шоу бізнесу та звичайні депутати вдаються до тематики дітей як до суперпотужного психологічного засобу впливу на маси, бо добре знають: діти – наше все.

Проблеми дітей майже нікого не залишають байдужим. Ця тема – одна з не багатьох, котра знатна об'єднати або ж, навпаки, – посварити суспільство. Вона є центром політичних спекуляцій та вміє скеровувати громадську думку в потрібному, для окремих гравців, руслі.

Ви замислювалися, чому в радянські часи дитяча доброчинність була не в моді? Усе пояснюється дуже просто. Принципу "з миру по нитці" було явно недостатньо для розв'язання складних проблем, а спекулювання навколо дитячих бід взагалі могло закінчитись в буцегарні.

Однак це було – тоді. А сьогодні ми стаємо свідками того, як окремі цінителі soft-фашизму, нівелюючи реальними проблемами та бідами десятків тисяч українських родин, хочуть "насадити" нам новий вид державної розваги.

А саме – ювенальну юстицію. І, м'яко кажучи, наплювавши на позицію нас, батьків, безцеремонно лізуть до наших дітей.

Б'юсь об заклад: із десяти опитаних українців, у кращому випадку двоє-троє знають про такий вид юстиції, та лише один здатен більш-менш чітко пояснити, яким боком вона стосується наших дітей. І ця людина сто відсотків буде християнином, якого церковні пастори "просвітили" про можливі наслідки, що зловіще стирчать з ювенального законодавства. Словом, церква зробила те, що повинна була б зробити держава – по-своєму ознайомила певну частинку суспільства з поняттям ювенальної юстиції та її неадаптованістю до християнських норм української родини.

Однак це – краплина в морі, ба більше: навіть попри просвітницький промах нової реформи, і сьогодні державні служби в справах дітей не поспішають виправляти помилки та займатись роз'яснювальною роботою, розшифровуючи простим людям, що воно таке – ця ювенальна юстиція, і чи взагалі вона нам потрібна.

Їхнє інформування зводиться до однієї замуленої тези – нам це необхідне вже й зараз, і крапка.

Однак безкінечні ігри в піжмурки ще ніколи не завершувались добром. І такий маскарад не може тривати вічно.

Ювенальні танці на кістках української сім'ї

Українці – одна з найбільш релігійних націй у Європі. Тому немає нічого дивного в тому, що коли в нас уперше заговорили про ювенальну юстицію, головним її ворогом виступила Українська православна церква Московського патріархату.

Повноважний представник УПЦ у Верховній Раді архієпископ Львівський і Галицький Августин звернувся до влади із проханням не впроваджувати ювенальну юстицію в Україні, а щоб чиновники остаточно зрозуміли, що церква проти цього виду юстиції, Синодом УПЦ МП було прийнято й затверджено висновок Богословської комісії, де ювенальна юстиція була піддана різкій критиці.

Однак цього виявилось занадто мало. Тому для просування ювенальної юстиції в Україні були притаманні детективні історії з обманними маневрами.

Державні лобісти, витримавши паузу, вдалися до хитрощів, замінивши наказом №491/7 від 27 травня 2010 року дражливе слово "ювенальна" – на більш звичне "кримінальна" юстиція. Отож, відтоді в державі ювенальну юстицію було представлено документом "Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні".

На щастя, президент її не схвалив. Однак прем'єр підписав, щоправда, під іншою назвою – "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року.

Апріорі ідея цього документу нібито блага – захист прав неповнолітніх. Тобто цивільно-процесуальне законодавство мало б дозволити дітям, котрим виповнилося 14 років, звертатися з позовами до суду, а держава, зі свого боку, мала б забезпечити створення ряду відповідних органів, які б обмежували, врегульовували, та спрямовували діяльність неповнолітнього в потрібне русло.

Усе ніби правильно... Однак, як каже прислів'я, "наша казка гарна й нова, починаймо її знову".

На сьогоднішній день, попри численний спротив духовенства, будучи при здоровому глузді, держава не вважає за потрібне спитати українських батьків, чи потрібна така гучна та карколомна реформа в їхньому й без того важкому житті.

Досі не впроваджено, ба більше – навіть не розроблено жодної концепції суспільного діалогу, чи то якогось народного референдуму, завданням якого стала б, з одного боку, чесна та всебічна презентація ювенальної юстиції в країні, так би мовити, на "живих прикладах", у тому числі й негативних наслідках від її існування, наприклад, у Франції, США, Німеччині, з іншого – вивчення суспільної думки нас, батьків.

Адже лише після всіх цих маніпуляцій можна було б говорити про крайню затребуваність українськими родинами такої новизни. А якщо цього досі не зроблено, то маємо повне право сказати: геть руки від дітей!

І ще один нюанс.

Не секрет, що останніми роками українське правосуддя остаточно втратило атрибути незалежного. Наші суди прогнили наскрізь, вони працюють лише на замовлення влади чи інших впливових осіб, які спроможні викласти чималі суми задля досягнення "потрібного" результату. Сьогодні ми дедалі частіше бачимо, як суд виконує які завгодно завдання, але не ті, які узгоджуються із законом.

Юстиція ж – це механізм реалізації будь-якого правового проекту, і ювенального, зокрема. Вона відповідає за виконання законодавчої ідеї.

Однак, як аргументовано доводить дійсність, наша виконавча влада здатна зруйнувати все, що потрапляє її під руки.

Як доказ, візьміть будь-яке рішення суду щодо позбавлення батьківських прав. Ви не знайдете там нормальних аргументів для вчинення такого дійства, окрім суто правових. Ви не побачите там висновку психолога чи висновку відповідних комісій, котрі б спочатку глибоко вивчили всі обставини: фінансові, моральні, суспільні, що призвели до такого розвитку подій. Не знайдете висновки соціальних служб, які б фіксували, що родині було надано різного роду допомогу, наприклад: батькам посприяли в працевлаштуванні, а вони взяли та й відмовились тощо.

Тобто, загалом, рішення про позбавлення батьківських прав не можуть у повній мірі підтверджувати свою абсолютну об'єктивність. Їх виносять, опираючись лише на правові аргументи.

А відтак – застереження противників ювенальної юстиції мають раціональне зерно в тій частині, де йдеться що таке законодавство стане каральною машиною у вмілих руках.

Бо, по-суті, дитину зможуть відібрати лише через те, наприклад, що родина – бідна. І це в країні, де, за оцінками експертів, за межею бідності опинилися 80 відсотків населення!

Окрім того, якщо діятиме ювенальна юстиція, батьки можуть втратити свої права через інші причини. Наприклад – поганий догляд за дитиною. Це тоді, коли ваше чадо саме повертається зі школи або наодинці грається на дворі, коли на тілі є сліди від забоїв, сюди входить синець на коліні. Або ж через погані життєві умови: у дитини немає своєї кімнати, а ще гірше, якщо винаймаєте квартиру. І це – в Україні, де 70 відсотків молодих сімей не мають власного житла, а влада проводить у цьому відношенні лише декларативну політику.

Абсурд, чи не так?

Порушенням прав дитини буде також антисанітарія, іграшки, розкидані по підлозі, чи якщо в будинку живе кішка.

Неприйнятною є експлуатація дитячої праці. На кшталт, коли мати змушує доньку помити посуд чи прибирати, піти в магазин. Неприпустиме погане харчування: в холодильнику немає набору продуктів, який, на думку соціального працівника, повинен бути.

Також дитина не може виховуватися в сім'ї, де безробітні батьки й мізерний сімейний бюджет. Тут про "подвиг" держави, щодо вирішення проблем безробіття можна просто змовчати.

Приводом забрати дитину від батьків може бути анонімний дзвінок від сусідів, відмова від щеплень тощо.

Перелік можна доповнювати скільки завгодно.

І не варто нехтувати тим, що, мовляв, сім'ї обіцяють не чіпати. У сусідній Росії впровадження ювенальної юстиції теж спочатку не передбачало втручання держави в родини, однак через маленькі "косметичні" поправки до ювенального законодавства сьогодні там дітей забирають на повну.

Особисто мені, ідея впровадження ювенальної юстиції нагадує торжество під час чуми. Наша країна зараз знаходиться в стані як і загальнодержавного, так і економічного колапсу. Тому всерйоз говорити про такий вид юстиції – верх цинізму.

Гадаю, державі краще прийняти свої українські закони щодо пом'якшення покарань неповнолітніх злочинців – а не насаджувати цей абсолютно химерний шаблон ювенальної юстиції, який усім своїм єством суперечить поняттю "українська сім'я".

Руслан Секела, голова Всеукраїнського комітету "Наступ", для Українська правда. Життя

Вулиця Уляни Кравченко: занедбана та забута (фоторепортаж)

Написати про стан вулиці Кравченко у Трускавці нас просили вже давно. Перед Великоднем читачі «ТВ» знову зателефонували з проханням допомогти, адже стан вулиці – жахливий. Сяк-так залатана дорога, яка, до того ж, не прибирається, створює враження вулички в якомусь убогому африканському селі. Та певні обставини завадили нам зробити тоді матеріал. Думалося, може візьметься за розум наша трускавецька влада…

Аякже, взялася. Ще в середині минулого тижня на самому початку вулиці Уляни Кравченко зрізано дерева, які по сьогодні, 13 травня, «прикрашають» територію. Проходячи вулицею Кравченко, бажано не дивитися на неї: на цей жалюгідний стан «асфальтного» покриття, латаний-перелатаний після чисельних розкопок; на осіннє листя, яке по сьогодні лежить на узбіччях; на стихійні смітники, порозривані кульки, з яких визирають харчові відходи, пластикові пляшки, банки з-під пива, а вітер ганяє по вулиці легенькими одноразовими целофановими пакетиками. Багаті, добротні будинки за великими дорогими брамами дисонують тут зі старими хатами давніх трускавчан, які, наче останні з могікан, доживають свого віку. Чи переживуть вони час київського варяга? Хтозна.

Минають дні, тижні, місяці. «Заможна» влада «розвиває» курорт, перетворюючи його в «ринок». На місці зеленого скверика, де чинуші від влади побачили багато «сухостою», буде ще один базар. Ура-патріоти хочуть поставити в Трускавці третій пам’ятник Франку. А от Юлія Шнайдер (справжнє ім’я Уляни Кравченко), котра вчителювала у трускавецькій (!) школі, не те що пам’ятної дошки не дочекалася, не кажучи вже про погруддя чи пам’ятник. Вулиця її імені – одна з найгірших в місті-курорті. І хто винен – папєрєднікі, «писаки», комунальники без грошей, чи може ті депутати, котрі докладають до безладу свою лепту? Невже вулиця Уляни Кравченко навіть немає свого депутата-мажоритарника, який хоча б один раз на сесії підняв питання, які хвилюють її мешканців?

Володимир Ключак

Фракція “За зміни”, а совість у вас є?

Те, що у Трускавці ріжуть дерева, вже нікого не дивує. Подібно як і те, що в місті стріляють та отруюють собак (8 травня секретар Трускавецької міської ради Петро Шумин назвав “собаче питання” “найголовнішим” у Трускавці – під час звіту обласного депутата Петра Іванишина). Нікого не дивує, що місто-курорт перетворилося на місто-базар, що заклади культури стали торговицями: з “массажом” та школою танців у бібліотеці, незмінними виставками-продажами в музеях та Палаці культури. Скоро замість площі Незалежності матимемо площу Ринок, а замість вулиці Шевченка вулицю Барижну? Якось збайдужіли ми, що громада зовсім не стала заможнішою, а “чесна влада” залишилася хіба що в пам`яті з лозунгів зразка 2010 року.

 Але простих громадян все це потроху почало діставати. І вже не одна людина бореться проти кліки осіб, котрі взяли собі за мету поставити Трускавець на коліна, а щораз більше. Так, на адресу “ТВ” небайдужі трускавчани надіслали фотоматеріали свавілля, яке скоєно за сприяння одного з депутатів фракції “За зміни”. Зрізані дерева не просто лежать, вони волають до неба о помсту, а до трускавчан з проханням зробити щось. В березні туї, в квітні “почищена” вулиця Івасюка, в травні – оце неподобство, а в червні що, пилятимуть берези на Шевченка, щоб новий “риночок” а ля Козир “прикрасив” місто-базар?

 …Кажуть, що зрізати дерева в період цвітіння не варто. А комусь то десь. Особливо тим, хто сьогодні “рулить” у Трускавці. Вже не мовимо про те, що дуже вже не по-господарськи поступають депутати, коли отак “прикрашають” фактично центр Трускавця. До речі, питання по земельній ділянці для депутата фракції “За зміни” було без будь-яких зауважень проголосовано на сесії Трускавецької міської ради в квітні 2013 р. А земельна ділянка ота сама – на стику вулиць Степана Бандери та Уляни Кравченко. Так близько до погруддя Івана Франка, яке хтось торік повалив – і, може, також через землю. А тепер “валять” дерева…

Вл. інф.

 



Создан 13 мая 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником