Трускавецький вісник № 75 (618) від 31 травня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 75 (618) від 31 травня 2013 р.

31.05.2013



 

У номері: МАФи та мафія; Двадцять два роки незалежності; Коли депутати чесно подивляться громаді у вічі; Із засідання виконкому у Трускавці; Сусідський конфлікт; Вісті з Дрогобича та Стебника; Напад на журналіста-трускавчанина; Розпочинається «Східницьке літо».

Новини Трускавця та регіону

У Трускавці побувала делегація з Великої Британії

Як повідомив під час засідання виконкому 30 травня член виконкому Юрій Остапчук (керівник санаторію «Шахтар»), у Трускавці побувала делегація шахтарських профспілок (тред-юніонів) з Великобританії, а власне з різних частин цієї великої держави – з Англії, Шотландії та Уельсу. Як запевнив Юрій Остапчук, у британців, шотландців та валійців залишилися дуже хороші враження про наш Трускавець.

Напад на журналіста-трускавчанина

Як інформує наше джерело, вчора, 30 травня, в приміщенні Стебницької міської лікарні невідома особа перешкоджала засновнику, власнику та головному редактору «Трускавецької Ґазети» та члену руху «Чесно в Дрогобичі» Русланові Солонцю здійснювати свій професійний обов’язок. Пан Солонець вирішив з’ясувати, чи мають якісь підстави звинувачення в корупції, які пролунали під час звіту Дрогобицької міської організації «Батьківщини». Нагадаємо, що під час звіту 29 травня було озвучено ряд фактів, які кидають тінь підозри як на окремих людей з команди нардепа Романа Ілика, так і окремих депутатів ДМР від «Батьківщини». Оскільки один з цих депутатів є головним лікарем Стебницької міської лікарні, пан Солонець як журналіст та представник руху «Чесно в Дрогобичі» вирішив розібратися що до чого. Під час відеозйомки на Р. Солонця накинувся невідомий чоловік, який спеціально кілька разів вдарив журналіста по ногах, почав тупцювати по кінцівках потерпілого, внаслідок чого журналіст окрім психологічної травми отримав ще й тілесні ушкодження.

Наразі нам невідомо, якими будуть подальші дії журналіста. Прикро, що інцидент трапився фактично тиждень перед професійним святом Руслана Анатолійовича – Днем журналіста.

Богдан Матолич та Олексій Радзієвський вирішують проблеми стебницького «Полімінералу»

Вирішення екологічної проблеми Стебника обговорили на виїзному засіданні з питань ТЕБ та НС під керівництвом першого заступника голови ЛОДА Богдана Матолича. Ініціатором засідання виступив міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський. Про це повідомляє прес-служба виконкому Дрогобицької міської ради.

Багаторічний видобуток і переробка калійної руди на Стебницькому державному гірничо-хімічному підприємстві «Полімінерал» створили чимало екологічних проблем. Адже після видобутку упродовж 150 років 72 млн. тонн калійних добрив утворилося понад 24 млн. кубометрів пустот. Екологічна проблема особливо турбує міського голову Олексія Радзієвського, тому він звернувся до керівництва області і держави.

Ще наприкінці 1990-х років для подолання екологічних загроз було розроблено «Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель». Втім, із загальної суми проекту – 162,4 млн. грн. підприємство отримало 70,9 млн. грн. На сьогодні проект реалізовано на 46%. Проте, за висновками науковців, цих робіт виявилось достатньо для стабілізації ситуації.

У 2002 році було припинено діяльність заводу, тож усі витрати забезпечувала держава. Та у 2006 р. Фонд Держмайна прийняв рішення про приватизацію «Полімінералу» шляхом продажу акцій. Після проведення всіх відповідних процедур підприємство було перетворене у ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал». Остаточно вихід держави з власності у «Полімінералі» відбувся у березні 2013 р., після чого Міністерством фінансів України дана вказівка Державній казначейській службі про припинення фінансування за бюджетною програмою «Комплексного проекту консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель».

Та, на жаль, економічна ситуація не сприяла новим власникам. Станом на сьогодні на рахунку підприємства було 900 тис. грн., але телефоном керівнику повідомили, що всі гроші зняті. Окрім того, до кінця року заборгованість по зарплаті прогнозується на рівні 4 млн. грн., а борг за електроенергію сягне 1,4 млн. грн.

Для вирішення екологічної проблеми, що може загрожувати цілому регіону, міський голова Дрогобича О.Радзієвський закликав обласну владу до вирішення ситуації. У виїзному засіданні під головуванням першого заступника голови ЛОДА Богдана Матолича були присутні керівництво головного управління НС ЛОДА, державної екологічної інспекції, регіонального відділення Фонду Держмайна, обласного управління водних ресурсів та обласного Департаменту економіки. Авторитетна комісія вирішила звернутися з клопотанням до Міністерства фінансів про відновлення фінансування та до інспекції Держгірпромнагляду про переоформлення дозволів, які були надані державному «Полімінералу». Крім того, Екологічна інспекція готує звернення до Міністерства екології та природних ресурсів України з клопотанням та обґрунтуванням екологів.

Тож вирішення однієї з найбільш актуальних екологічних загроз у Львівській області завдяки ініціативі мера Дрогобича поставлено на найвищий у державі рівень.

Дрогобич отримає краще водопостачання

Обласна влада погодилась з пропозицією міського голови Дрогобича і сприятиме покращенню водопостачання у місті Про це повідомляє прес-служба виконкому Дрогобицької міської ради.

Труднощі з дрогобицькими водогонами обговорили на виїзному засіданні під керівництвом першого заступника голови ЛОДА Богдана Матолича. Віце-губернатор прибув до Дрогобича, аби обговорити з міським головою Олексієм Радзієвським найважливіші проблеми Дрогобича.

Зокрема, йшлося про магістральний водогін Гірне-Дрогобич, що експлуатується більше 40 років і є єдиною артерією цілодобового водопостачання. З кожним роком водогін стає важче експлуатувати через часті ремонти. Одна з ділянок Гірне-Дрогобич пролягає через автодорогу Дрогобич-Трускавець і потрапляє в зону шахтного поля, де можливе руйнування. Зрештою, ця ситуація може призвести до відключення помешкань від водопостачання.

На комісії вирішили, що першочерговим завданням є виготовлення проектно-кошторисної документації, вартість якої складає близько 700 тис. грн. Тому міський голова О.Радзієвський лобіює співфінансування з бюджетів облдержадміністрації та обласної ради. Вартість будівництва другої лінії водогону – близько 120 млн. грн. У сучасних умовах відшукати такі кошти буде складно, проте є можливість розпочати наукове обґрунтування та розпочати необхідну оптимізацію схеми водопостачання. У підсумку, на виїзному засіданні було вирішено розпочати розробку такої схеми по Дрогобичу, виготовити проект комплексної документації та розпочати пошук коштів для будівництва водогону.

Дрогобичан захистять від розливу Тисмениці

Міський голова Олексій Радзієвський прагне захистити мешканців та лобіює питання берегоукріплення Тисмениці перед Урядом України. Про це йшлося на виїзній нараді під головування першого заступника голови ЛОДА Богдана Матолича, повідомляє прес-служба Дрогобицького міськвиконкому

Через територію міста проходить річка Тисмениця. Щороку у період паводків рівень вод та швидкість течії завдають значної шкоди Дрогобичу та регіону. Так, внаслідок стихійного лиха у 2008 р. паводки розмили берег Тисмениці в межах міста, особливо в мікрорайоні «Млинки». Окрім того, існує ймовірність екологічної катастрофи, пов’язаної з розмивами залишків нафтопродуктів нафтопереробного комплексу, що накопичуються в шламових ямах та ґрунтах, та потрапляння їх в басейн річки Дністер.

Ще у 2008 р. було виготовлено проект на проведення аварійно-відновлювальних робіт з берегоукріплення на суму 9,639 млн. грн. Того ж року з державного бюджету було виділено і освоєно 1,6 млн. грн. Однак, роботи з повного берегоукріплення не було завершено.

Наступні паводки 2008-2013 р.-р. значно ускладнили ситуацію. Руйнування берегів провокують аварійні ситуації на важливих інженерних спорудах та системах комунікації. Зруйновано проїзну дорогу, частину городів мешканців, два каналізаційні колектори. Навесні у зону підтоплення потрапляють житлові будинки, тому виникає загроза життю та здоров’ю людей, не кажучи вже про матеріальну шкоду від підтоплень.

На території, яка примикає до річки Тисмениця, проживає близько 20 тисяч мешканців та розташовано потужні підприємства. А на лівому березі, поряд з річкою, знаходиться значна кількість шламових накопичень нафтопродуктів.

За експертними підрахунками, для гарантування безпеки мешканців та підприємств від повеней необхідно провести роботи на 29,2 млн. грн. На виїзному засіданні було вирішено, що Дрогобицька міська рада передасть до Львівського обласного управління водних ресурсів для коригування існуючу ПКД. Натомість, управління допоможе розробити проекти та провести необхідні експертизи. Потому буде підготовлено повний пакет документації, оцінено актуальні потреби у коштах, а також скерують спільного листа-клопотання до Міністерства регіонального будівництва.

Таким чином, міський голова Дрогобича О.Радзієвський заручився підтримкою обласних структур для вирішення питань берегоукріплення річки Тисмениця.

В Бориславі відзначили роковини смерті Каменяра

Як інформує відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради, 28 травня, у день смерті Івана Франка, квіти шани від громади міста Борислава до підніжжя пам’ятника Іванові Франку поклали міський голова Володимир Фірман, секретар міської ради Ігор Мельник та Почесна громадянка міста Борислава, багатолітній політв’язень сталінських таборів Анастасія Закидальська, яка продекламувала уривок із улюбленого твору Івана Франка «Лис Микита».

Участь у церемонії взяли окремі депутати міської ради, працівники культури та органів місцевого самоврядування. Окрім того, в читальних залах бібліотек оформлено тематичні експозиції та відбуваються тематичні заходи.

У Дрогобичі відтворять музей-катівню

Меморіал «Тюрма на Стрийській» отримає нові приміщення та експозицію. Відкриття оновленого музею заплановане на липень. Про це повідомляє прес-служба виконкому Дрогобицької міської ради.

Спілка політв’язнів упродовж тривалих років боролась за створення меморіалу пам’яті жертв, закатованих НКВД у 1939 – 1941 р.-р. Минулого року міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський закликав громаду об’єднатися довкола трагічної сторінки в історії міста. Спільними зусиллями було зібрано кошти для спорудження меморіалу, а також залученого талановитого проектанта для розробки комплексу. Зусиль було витрачено чимало і як результат, вдалося спорудити першу частину меморіалу. Дерев’яна споруда у формі тюремної камери постала на території Інституту фізики і математики Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка.

«Зараз настав час завершити святу справу – дописати до кінця цю трагічну сторінку нашої історії, донести до прийдешніх поколінь вичерпно і експресивно свідчення про трагедію у Дрогобичі 1939 – 1941 р.-р.», - йдеться у зверненні Оргкомітету до краян: «Хвалити Господа, стараннями влади і громади після затяжної паузи на цьому багатостраждальному місці (де донедавна паркувались автомобілі) минулого року постав Меморіал. Усі знають, чия це була добра воля, заслуга і, зрештою, – праця. Залишилось небагато: облаштувати у двох камерах колишньої катівні музейну експозицію. Щоб не тільки ми з Вами, але й ті, хто прийде на світ після нас, довідалися про страшне минуле, відчули глибину тої біди, засвоїли жорстокий урок історії».

Після зведення зовнішньої частини меморіалу було вирішено підготувати документи для передачі Університетом двох приміщень колишніх катівень для облаштування експозиції музею.

У вівторок, 28-го травня на засіданні оргкомітету під головуванням очільника Дрогобича Олексія Радзієвського було поставлено чіткі завдання щодо будівництва, облаштування та завершення цілісного комплексу «Меморіалу на Стрийській».

«Роботи треба розпочинати негайно», - заявив О.Радзієвський: «Дуже важливо для нашого міста завершити меморіал і завершити благоустрій території у стилі катівні».

Члени Оргкомітету з усією відповідальністю доручили проектні роботи Максиму Чирці, який і розробляв зовнішню «клітку». Зараз він проектує облаштування двох приміщень, а також, на засіданні Оргкомітету йому доручили проектування садового дизайну у стилі, який відповідатиме тодішньому благоустрою.

За даними науковців, в експозиції музею буде представлено фото, документальні свідчення очевидців, особисті речі людей, які були знайдені під час розкопок на території колишньої катівні. І хоча установа діяла лише 2 роки, спогади про сумні події ще довго житимуть у серцях дрогобичан.

А доки комплекс музею готують до відкриття, одним з перших гостей оновленого «Меморіалу на Стрийській» стане Владика УГКЦ Святослав (Шевчук), який відвідає Дрогобич 25 червня.

Нагадаємо, на початку 1990-х років біля приміщення фізико-математичного факультету (колишньої слідчої тюрми Дрогобицького обласного управління НКВС) відкрилася жахлива правда про закатованих наших земляків. 14 липня 1991 р. відбулось захоронення останків 486 невинно убієнних у Дрогобичі 1939-1941 рр.

Власна інформація

Вісті зі Стебника

Ужинок юних музикантів

Хоч надворі весна, появляються перші сходи, а в музичній школі Стебника уже зібрали щедрий музичний урожай - тут відбувся звітний концерт юних вихованців школи.

Викладачів та учнів-випускників привітали міський голова Василь Пецюх та настоятель церкви св. Архистратига Михаїла отець Михайло Комарницький. Директорові школи Любові Кузьмич за досягнуті успіхи у музичному вихованні юних стебничан міський голова вручив Почесну грамоту.

А звітний концерт за участю учнів школи та її викладачів показав, що Стебник має високопрофесійних музикантів-педагогів та здібних, талановитих дітей, яким під силу і класика, і народна музика, і естрада, що вони майстерно володіють грою на різних музичних інструментах – акордеоні, фортепіано, флейті, сопілці, гітарі, є чудовими вокалістами.

Щиро раділи за своїх вихованців вчителі музики Василь Тяжкун, Надія Городняк, Віра Сенів, Іоланта Бартків, Ірина Дмитришин, Руслан Пінчак, Людмила Апшей, Лев Кравчук, Любов Кузьмич та інші. З великим задоволенням вчителі та гості слухали виконання музичних творів учнів Дмитра Добушовського, Назара Паньківа, Анастасії Михайлишин, Олени Кметюк, Ілони Зубрицької, Іванни Яськів, Тимура Бабія, Оксани Кісь, Вікторії Блажкевич, Андріани Король та багатьох інших обдарованих дітей. Гармонійним, злагодженим був виступ хору учнів школи, солістами в якому Катерина Гарванко та Марта Бодачевська (диригент Наталія Веклюк, концертмейстер Зоряна Бабчій). Завершив звіт виступ ансамбль вокально-інструментального відділу «Щасливі діти», яким керує Любов Кузьмич.

Вшанування національних героїв

У Народному домі 26 травня відбулося вшанування національних героїв України. У святі взяли участь священики Михайло Бучинський, Михайло Комарницький, міський голова Василь Пецюх, станична Братства ОУН-УПА Мирослава Тершівська.

Ведуча Любов Волошанська урочисто називає славні імена лицарів України від часів Київської Русі до УПА, на чиїх потугах і крові повстала і тримається наша держава, Учасники свята вшанували жертовність політв’язнів ГУЛАГУ, героїв Крут та Базару, провідників нації Мазепи, Петлюри, Бандери, а також переглянули фільм «Ціна свободи».

Спорт проти СНІДу

Під таким гаслом у Стебнику 25 травня відбувся турнір з футболу серед підлітків 2003 – 2004 років народження. Голова оргкомітету – Йосип Бандура.

Участь у турнірі взяли команди Дрогобича, Трускавця, Самбора, Стебника. Переможцем турніру стала команда ДЮСШ «Дністер» з м. Самбора. Друге місце посіли юні футболісти з Трускавця (команда ЗАТ «Трускавецькурорт»). Бронза – у стебничан.

Відзначилися воротар Михайло Юрків (Самбір), захисник Іван Лукач (Стебник), нападник Тарас Козак (Самбір) та нападник Юрій Мотика (Трускавець), який забив найбільше голів.

Марія Бабчій, спеціаліст у справах неповнолітніх, молоді, спорту та туризму Стебницької міської ради, Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

 

 

Двадцять два роки незалежності, або Що робити для отримання очікуваних змін?

Напевне, багато хто з нас усвідомлює, що політичне життя Дрогобича за останню чверть століття було активним, значимим та результативним. Ми відстояли Україну, подолали комуністичного спрута, повернули українську мову на виробництво і в науку… та не помітили як збідніли економічно та духовно у вже своїй державі. Наші лідери з тих буремних 90-х були справжніми борцями, вони зробили свою справу. Тепер виросло нове покоління, яке готове стати управлінцями у своїй державі, які не тільки продукують нові ідеї але й втілюють їх у життя, а це вже зовсім інші завдання.

Тому, відповідаючи на постійне запитання шукаючих людей: «Що робити?», запропоную здійснити сім кроків, які, сподіваюся, нададуть нам нової якості – стати суб’єктами, а не постійними критиками нашої дійсності. Отож:

1. Вміти бачити проблеми сьогодення. Зрозуміти, що жити ми не зможемо краще, обираючи менше зло. Так обираємо шлях несправедливості та кривди, які будуть нас роз’їдати. вилазячи з-під популізму та омани. Визнати, що принцип «хоч і поганий, але свій» веде до відтворення існуючої системи, а нам потрібен її злам. Потрібні нові люди з конструктивними ідеями, готові нести особисту відповідальність.

2. Повинні навчитися прощати свідомі чи несвідомі гріхи ближніх та просити прощення за власні промахи, які принесли прикрощі іншим. Треба відроджувати довіру.

3. Зуміти бачити паростки нового та захистити їх від безжальної коси осуду всього, що є навколо нас. Бачення нами тільки негативного робить нас руйнівниками та, одночасно, спрямовує наше мислення на постійний пошук тільки поганого, а не на віднаходження потрібних змін. Тільки позитивно налаштовані наші думки дозволять діяти нам, як будівничим, на користь громади та творити власне життя.

4. Втриматися від ламання існуючих громадських утворень, покликаних до дії ще у 90-х. Їх створив потужний людський дух та ті часові рамки в яких вони народилися. Вони зробили свій вагомий внесок в історію нашого міста та держави. Тепер потрібно, у відповідності до обставин нового століття, творити нові громадські утворення, які спиратимуться на українські традиції, але зуміють увібрати нові досягнення техніки та інтелектуальної думки, де промотором буде молодь.

5. Не боятися різноманіття громадських утворень, навпаки плекати його. Це дає змогу уникнути узурпації ситуації окремими особами. Нехай виникає розвивається і втілюється багато ініціатив. Це забезпечить розвиток цілого прошарку активістів громади, які будуть знаючими та носіями досвіду конкретних справ.

6. Сміливіше продукувати нові смисли, ширити думки моральних авторитетів не тільки з України, але й наших краян, які не мають трибун для виголошення власних поглядів. При цьому активніше задіяти існуючі ЗМІ, збільшуючи відсоток громадських дописувачів, або створивши нові місцеві суспільні ЗМІ.

7. НАСТАВ ЧАС ТВОРИТИ ГРОМАДСЬКУ ІНФРАСТРУКТУРУ для стимулювання громадської активності дрогобичан. На часі творення Фонду громади для фінансування місцевих проектів, формування волонтерського середовища, проведення освітніх програм розуміння норм життя громади, створення майданчиків для спілкування та формування громадського середовища, здатного на реальні кроки для зміни негативних тенденцій нашого життя.

Важливим дійти до консенсусу, знайти спільні точки дотику, набратися сміливості взяти на себе конкретні зобов’язання у спільній справі і діяти спільно, узгоджено і не поборюючи один одного, у нашому різноманітті та в міру власних сил.

Спільно ми зможемо переламати негативні тенденції сьогодення та зміцнити громадську свідомість для впливу на наше життя безпосередньо та створити владу, яка буде відповідальна перед нами та служитиме для нас.

Святослав Сурма, 29 травня 2013 р.

МАФи та мафія

 

Відпочивальники, які пам’ятають Трускавець 3-5 років тому, зараз неприємно вражені тими змінами, які відбулися в місті. Звичайно, говорити, що все погано, все гірше, не можна, адже є і позитивні зрушення. Але все пізнається в порівнянні і кількість негативу, на жаль, перевищує плюси.

Одним з таких мінусів, які не лише псують імідж курорту, але й жахливо спотворюють обличчя задавалося б європейського міста, є непомірно велика кількість так званих МАФів. Що це таке МАФи і з чим їх їдять? – запитаєте Ви. Малі архітектурні форми (від початкових літер цих слів і походить абревіатура) є не чим іншим як тимчасовими спорудами, або простіше кажучи – кіосками різного типу. Але немає нічого постійнішого, ніж тимчасове, тому за останні два – два з половиною роки ці кіоски стали справжнім бичем Трускавця.

Звичайно, що МАФи є пошестю всієї України, а не лише якогось одного міста, і борються з ними по-різному – десь більш жваво, десь більш мляво. Це залежить не в останню чергу від владних мужів, які, що там гріха таїти, мають непоганий дохід від таких МАФів. На капітальне будівництво витрачатися не потрібно, облік реалізованої продукції не ведеться і стоїть така ніби тимчасова будка не день-два і не тиждень, а місяці, роки. Для прикладу, у Трускавці виконком 30 травня ц.р. затвердив «ярмарки» на площі Незалежності та біля верхнього бювету – одним на місяць часу, а іншим … на все літо, з 1 червня по 30 серпня. Якщо додати ще «святкові» «різдвяні», «великодні», «весняні», «осінні», «літні» та «зимові» ярмарки, то стає зрозуміло, чому так у трускавецькій мерії полюбляють ярмарки та МАФи. Підозра, що владні мужі мають щось з того і то немало, поступово переростає у впевненість. Хіба що довести факт корупції не так легко, бо ж все реєструється на підставних осіб. Втім, бити по руках, карати за корупцію та садити в тюрму – це справа не журналістів, а правоохоронних органів, тож не будемо робити за них їхню роботу, натомість послухаємо, що ж кажуть про МАфи експерти.

Ось що про МАФи говорить директор Інституту міста Києва Олександр Сергієнко (цитату від 02.05.2013 р. взято з порталу finance.ua): «МАФи в столиці – величезна чорна діра, в якій зникають неоподатковувані гроші. І поки є можливість уникати податків, доти й будуть існувати МАФи. Ви подивіться на те засилля МАФів – їх порахувати ніхто не може. Різні цифри називають, хтось говорить 7000, хтось говорить 10000. А вони постійно з’являються. Ці МАФи не мають касових апаратів, там відсутній облік грошей, відсутня сплата податків до бюджету… І мені говорили знаючі люди, що деякі чиновники у місті мають по 500 МАФів. Це засіб уникнення сплати податків, яким навіть дурень здатний скористатися. І там проходить те, що в радянські часи називалося “неврахованка”. Тобто хтось, десь на своєму виробництві виробив, не показав його в документах, реалізував через МАФи, нічого до бюджету не сплатив – це просто величезна чорна діра. І треба прикрити діру, а інакше МАФи будуть вічно».

Як кажуть, без коментарів. Якщо в Києві чиновники мають незаконні прибутки від МАФів, то чому не припустити, що в Трускавці теж? І хоча слова МАФи та «мафія» мають різне етимологічне походження, та подібність їхнього звучання, як бачимо, не така вже й випадкова.

Отже, що маємо в Трускавці? Окрім впорядкованих ринків, у тому числі «Славутича» та «Галицького підприємця», «Дукану» та «Зодіака» маємо за останні два роки ще кілька ринків. Найбільший з них – ринок, побудований на мережах ЗАТ «Трускавецькурорт» між площею Незалежності та бульваром Юрія Дрогобича. Порахувавши кількість місць торгівлі в самісінькому серці курорту та помноживши її на дохід від одного місця, матимемо гроші і то немалі. Чи всі ці кошти йдуть у міську казну? Як кажуть в Одесі, не смішіть мої тапочки :-)

Фактично постійним ринком можна назвати те, що твориться біля давньої трускавецької вілли «Саріуш» (нині – музей історії міста). Мало того, що в самому приміщенні музею періодично по кілька місяців тривають «виставки-продажі» ювелірних виробів, так вже і стін цієї прекрасної пам’ятки архітектури майже не видно – оточили її МАФи, як та мурашва..

Влада Трускавця так безстрашно боролася з торгівлею «в першій санітарній зоні», що, очевидно, ніяк не бачила тих МАФів, які стоять там та ще й роздирають тишу «воплями», але зовсім не Відоплясова. Аудіопродукція реалізовується з МАФів, а влада скромно не помічає, бо це ж свої.

«Коли літо приходить – гаряча пора і на сірому камені плавиться тінь» - співає «Піккардійська терція». А у Трускавці в гарячу і холодну пору року на площі Незалежності «мафівці» плавлять якщо не козла на «вєртєлє», то «карпатські меди», як не «сувеніри» з Китаю, то морозиво або ж талісмани-обереги від злих сил. Біда, бо не продають талісмани від «чесної влади», а то вже б ми не пошкодували грошей та й купили :-)

«Шанхай» став візитівкою Трускавця, але «то ли ещё будет»? Навіть вільну ділянку з трьома десятками дерев між «Златою», «Шоколадом» та «Міротелем» влада хоче перетворити у «комунальний ринок», де будуть ті ж МАФи. І як вберегтися від цих МАФів? – запитаєте Ви. Відповідь проста – в книгах Маріо П’юзо: від мафії втекти неможливо. Видно, нема у Трускавці сміливців типу комісара Каттані, які б взялися розслідувати справу зв’язків МАФів та мафії у владних коридорах. А може, не коридорах, а кабінетах?

Володимир Ключак

«Треба не слухати нікого, а просто різати»!

 

Чергове засідання виконкому у Трускавці розпочалося з приємного повідомлення – трускавчанка Ольга Тецейко отримала звання «Матір-героїня». Пані Ольгу та її чоловіка тепло привітав міський голова Руслан Козир.

А першим питанням, яке заслухали члени виконкому, була інформація про стан підготовки міста-курорту до весняно-літнього відпочинкового сезону. До доповідача Юрія Терлецького (начальник УЖКГіБ ТМР) запитань майже не було – місто готове прийняти відпочивальників. Як зауважив заступник мера Юрій Яворський, радує те, що за січень-квітень 2013 року кількість відпочивальників зросла в порівнянні з аналогічним періодом 2012 року на 20%. Та чомусь на кількості надходжень до міського бюджету це не позначилося, здивувався такому парадоксу Юрій Михайлович. Мер міста натомість висловив припущення, що це може податкова трішки недопрацьовує.

Юрій Терлецький повідомив, що до Великодня з порушниками благоустрою поводилися досить м’яко – їх просто попереджували. Тепер же каратимуть жорсткіше – штрафами. Але знову парадокс – штрафи від тих підприємців, які зареєстровані поза межами Трускавець, йдуть не в казну міста-курорту, а за місцем реєстрації. Якщо до того всього додати ще й неможливість скористатися власними коштами, які є на рахунках, але які не пропускає казначейство, то мимоволі починаєш ставати прихильником теорії змови. Неначе всі – і вища влада в державі, і ЗМІ, і громада, і казначейство, і порушники благоустрою, і деякі суб’єкти господарювання, і попередники, і наступники – змовилися проти команди Руслана Козира…

Окремим дорученням Руслан Ярославович заторкнув питання належного наведення ладу за собою на місцях розкопів – це стосується не лише водоканалу, на який є важелі впливу, але і ПАТ «Львівгаз» та ПАТ «Львівобленерго». Вони мають на це два тижні – до середини червня. Дата не випадкова, адже 19 червня Трускавець відзначатиме День медичного працівника та День міста, тому такі «перлини» розкопів та їхніх «зароблювань» як хоча б при повороті з вулиці Стуса до д/у «Ялинка» (навпроти відділення «Приватбанку») не повинні «милувати» око жителів та гостей.

На виконкомі було прийнято ряд рішень за поданням Служби у справах дітей (доповідала Леся Дребот), управління архітектури (доповідав Олександр Грищенко), УЖКГіБ (доповідав Юрій Терлецький), відділу освіти (доповідав Михайло Шубак), управління розвитку курорту (доповідала Тетяна Гергель), управління комунальної власності (доповідала Ольга Сегер), відділу обліку, розподілу та приватизації житла (доповідала Галина Грицьків). Присвоєно ряд нових поштових адрес, надано дозволи на укладення договорів оренди, прийнято рішення про проведення святкових ярмарків біля верхнього бювету та на вулиці Суховоля (термін з 1 червня по 31 серпня) та на майдані Незалежності (з 1 по 30 червня). Міський голова уточнив у доповідачки Тетяни Гергель, чи запитували дозволу на розміщення ярмарків у Партії регіонів, яка, як відомо, у Трускавці не надто прихильно ставиться до ініціатив перетворення міста-курорту в місто-базар.

Додатково Юрій Терлецький поінформував членів виконкому про те, які ж дороги будуть цьогоріч ремонтуватися в місті, які заплановано ремонтувати в 2014-2015 роках, на які готується проектна документація. Із 3 мільйонів 720 тисяч гривень майже половина перепаде на дві вулиці – Воробкевича та Шевченка. Навряд чи в когось виникають сумніви, що це правильні пріоритети, бо ці вулиці дійсно в дуже неприглядному стані. За Стебницьку візьмуться в 2014 (від церкви Миколая до кільця) та в 2015 (від кільця у напрямку Стебника), а кільце зробили та ще дороблятимуть в цьому, 2013, році. А ось і інші вулиці, де хоч щось та й буде зроблено, принаймні ями за заасфальтують – Грушевського, Крушельницької, Стефаника, Бандери, Франка, Садова, Івасюка, Мазепи, Довженка. І хоча Ю. Терлецький назвав у переліку вулицю Джерельну, та заступник мера Петро Нестерівський заперечив це, зазначаючи, що кошти перекинуть на Городище. Невідомо, як буде з вулицею Лисенка – є питання щодо доцільності робити там ремонт, адже не вирішено питання каналізації кількох об’єктів, розміщених на Сагайдачного.

Виконком надав 16 дозволів на розміщення зовнішньої реклами в місті, затвердив порядок направлення дітей до оздоровчих таборів та комплексну програму санітарної охорони території міста на 2013-2017 роки, вирішив впорядкувати облік дитячих та спортивних майданчиків у місті. Одноголосно члени виконкому проголосували за демонтаж огорожі біля будинку на Стуса, 6 – забудовника (ТзОВ «Санаторій «Едем») зобов’язано здійснити демонтаж у місячний термін та відновити пішохідні доріжки.

Також виконком прийняв кілька рішень про знесення зелених насаджень. Цікаво, що в рішеннях мотивація залізна – «з метою покращення екологічного стану міста». Ті, що зрізають ясени, граби та інші види дерев, зможуть «використовувати деревину для власних потреб». Так що пилорама на Мазепи порожняк не гонить…

За питання знесення зелених насаджень члени виконкому проголосували одноголосно, адже міський голова зауважив, що більшість мешканців підтримує такі вирубки дерев. На 10 осіб, які розуміють потребу це робити, завжди знайдеться 2-3, які будуть проти – каже Руслан Козир. А те, що «брехлива преса» підігріває протестні настрої, владу зовсім не цікавить. Як додав заступник міського голови Петро Нестерівський, зрізати дерева можна за погодження Державної екологічної інспекції у Львівській області, та не завжди це легко зробити через завантаженість цієї служби. «Треба не слухати нікого, а просто різати» - підвів підсумок чиновник. Як казала героїня одного твору, «а коло пупця би тя різало»…

… Сьогодні, 31 травня, до редакції «ТВ» звернулася мешканка будинку 10 на вулиці Мазепи. Старша пані запитує: чому влада зрізає здорові зелені дерева, а всохлу аличу біля дитячого майданчика не зріже? Чому стоїть стара всохла яблунька біля котельні – запитує трускавчанка. Принагідно жінка просить нагадати трускавецькій владі, що не лише Партія регіонів має опікуватися дитячими майданчиками: діти з будинків 8 та 10 на Мазепи не мають де бавитися – дитячий майданчик там у жалюгідному стані. І хоч це питання якби й не стосується засідання виконкому, та воно не менш актуальне для людей. Бо простих мешканців мало цікавлять ярмарки біля бювету чи на центральній площі Трускавця – вони знають, що ця влада прийшла на один термін і хоче зробити все… А для кого – то вже інше питання.

Володимир Ключак

1 червня у Східниці розпочнеться фестиваль «Східницьке літо»

1 червня в Східниці (Львівської області) розпочнеться щорічний фестиваль пісні, танцю та народної творчості «Східницьке літо». Триватиме фестиваль протягом усього літа.

У Міжнародний день захисту дітей у Східниці заплановано офіційне відкриття щорічного фестивалю «Східницьке літо». Розпочнеться фестиваль з конкурсу малюнку "Східниця очима дітей". Діти на великій тканині мають намалювати своє бачення Східниці. Витвір мистецтва буде експонуватися протягом усього літа на центральній сцені курорту. До цього серед дітей був проведений конкурс творів під назвою «Якби я був селищним головою або депутатом». Де діти писали та художньо оформляли у твір шляхи вирішення проблем свого рідного селища, а під час конкурсу малюнку ще зможуть і намалювати.

В цей день ще заплановано проведення дитячого конкурсу краси «Східницька паняночка». У конкурсі візьмуть участь учениці 5-7 класів. Програма змагального вечора складалася з шести виходів та завершиться «Дефіле» у вечірніх сукнях та нагородження учасниць. Однією з умов участі у цьому конкурсі буде показ своїх творчих здібностей, що спонукатиме дітей до наполегливої та серйозної підготовки.

Однак на цьому розваги не завершаться. На дітей та дорослих чекатимуть циркова шоу-програма від Гопкомпанії та клоун Мар'яшка, концерт зірки української естради молодіжного гурту "Гламур".

2 червня заплановано проведення відкритого турніру Східниці з боксу. У відкритому турнірі візьме участь 30 боксерів.

Цього року кожні заходи у рамках «Східницького літа» матимуть характер окремого свята, які за змістом суттєво відрізнятиметься від попередніх святкувань і проводитиметься за окремим сценарієм. В дні свят центр курортного селища перетвориться на грандіозну сцену просто неба. Пік святкувань співпадає із розпалом курортного сезону, тому включає у себе такі дати: 12 липня – День селища, який відзначається у Східниці як храмове свято апостолів Петра і Павла. Завершиться фестиваль великим гала-концертом за участю самодіяльних артистів краю та зірок української 24 серпня - у День незалежності України.

В рамках фестивалю «Східницьке літо 2013» уже відбувся фестиваль повітряних куль, майстер клас з писанкарства, національна виставка собак.

Контактна особа Журавчак Юрій Дмитрович моб. тел. 067 282 37 55.

Прес-служба Східницької селищної ради

Коли депутати чесно подивляться громаді у вічі?

Як інформує наше джерело, сьогодні, 31 травня, всім 46 депутатам Трускавецької міської ради буде надіслано звернення осередку Руху «Чесно у Трускавці» з проханням надати інформацію, яка має статус публічної, а саме – передвиборчі програми депутатів та осередків політичних сил на виборах 2010 року, звіти про виконану роботу в 2010, 2011 та 2012 роках, кількість та суть депутатських звернень та запитів, участь в роботі депутатських комісій, що є безпосереднім обов’язком депутатів згідно законів про місцеве самоврядування та статус депутатів місцевих рад, та ряд інших пунктів.

Також Рух «Чесно у Трускавці» має намір надіслати аналогічні запити і двом депутатам Львівської обласної ради, обраним по двох мажоритарних округах у Трускавці – Олексієві Балицькому та Олександрові Чебаненку.

Нагадаємо, що за свою роботу в 2011 році прозвітував лише міський голова Трускавця Руслан Козир – жодного звіту ні в мас-медіа, ні безпосередньо перед громадою не провели ніхто з депутатів Трускавецької міської та Львівської обласної рад (маються на увазі депутати від Трускавця). В кінці 2012 року мер Трускавця також прозвітував перед громадою, а в травні 2013 року прозвітував про свою діяльність Петро Іванишин, депутат Львівської обласної ради, обраний за партійним списком «Фронту змін».

Знаючи, що звітувати перед людьми прийдеться, а люди мають що сказати депутатам, обранці народу вирішили провести звіти для галочки. Так, 30 травня на офіційному веб-сайті ТМР було розміщено інформацію про звіти депутатів, окремі з них вже … встигли прозвітувати день перед тим, тобто 29 травня. В таблиці не подано також години звітів. Сумнівно, що «звітування під одну гребінку» є комусь потрібним. Чи не тому Рух «Чесно у Трускавці» вирішив допомогти депутатам у справі контакту з громадою. Бо, на нашу  думку, в деяких депутатів співпраця з громадою закінчилася одразу ж після оголошення їх депутатами.

«Трускавецький вісник» хоча й має певні застереження щодо руху «Чесно» (для прикладу, в Дрогобичі цей рух під час виборів 2012 року майже відкрито працював на одного кандидата – від об’єднаної опозиції), все ж підтримує трускавецьких «чеснюків» у справі отримання інформації від депутатів про їхню роботу. Адже метою цього руху, як повідомив координатор «Чесно у Трускавці» Святослав Грабовський, є активізувати суспільство, щоб очистити майбутні представницькі органи влади від недостойних депутатів. Тому хочеться вірити, що в нас у Трускавці всі депутати є достойними і вони не побояться прозвітувати перед громадою, а також нададуть відповіді на вісім таких простих пунктів, які є в листі Руху «Чесно у Трускавці», адресованому на ім’я кожного з них.

Володимир Ключак

Сусідський конфлікт: трускавчанка оголосила голодування

Насправді цей сусідський конфлікт тягнеться вже років п’ять. І ми свідомі з того, що влазити в нього та приймати чиюсь сторону, справа завідомо невдячна. Тому тільки факти.

27 травня в редакцію зателефонувала пані Зеновія Кравець і повідомила, що вона оголосила голодування. До такого крайнього кроку її спонукало тривале невиконання рішення Трускавецького міського та Львівського Апеляційного суду про знесення незаконних добудов сусідки з першого поверху. Справа в тому, що пані Зеновія проживає на другому поверсі в квартирі №20 будинку №7 на вулиці Стуса. А сусідка знизу з квартири №17 пані Ганна Сагало здійснила дві незаконні добудови до своєї квартири – до лоджії(балкону) 1,68 на 2,86 метри та до кімнати 3,15 на 4,10 метри. Аргументи пані Сагало на суді – у неї в родині лежачий інвалід, вона зверталася до міської ради про покращення житлових умов та не отримала позитивного результату, тож вирішила не чекати милості ні від кого, а покращувати свої житлові умови самостійно. Та пані Зеновія Кравець сама інвалід ІІ групи, діабетик, стверджує, що добудови сусідки суттєво погіршують їй якість життя – зимою на даху лежить метровий сніг і закриває вікна, влітку розігріта бляха посилює спеку, та й на даху під носом постійно накопичується сміття, розводиться антисанітарія.

Зрештою, в суд на пані Сагало за дві незаконні добудови ще у 2009 році подає Трускавецька міська рада. І Трускавецький міський суд в листопаді 2009 року вирішує позов Трускавецької міської ради задовольнити та зобов’язати Сагало Ганну Богданівну ЗНЕСТИ самочинно здійснені прибудови. В зустрічному позові про узаконення будівництва Сагало Ганні Богданівні відмовлено. Пані Сагало подала апеляцію, та ухвалою Апеляційного суду від 30 вересня 2010 року її апеляційну скаргу було відхилено, а рішення Трускавецького міського суду залишено без змін.

Та на дворі 2013 рік, а віз, точніше добудови й досі там. Для виконання рішення суду позивачу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до державної виконавчої служби. Та у виконавчій службі пані Зеновії Кравець повідомили, що виконавчого листа з суду вони не отримували. В суді жінці сказали, що виконавчого листа їй не можуть дати, бо позивачем була Трускавецька міська рада…

Об’єктивно кажучи, прецедентів знесення самочинно та незаконно збудованих добудов практично немає в Україні, не те що у Трускавці. На рішення суду, за яким власник сам має знести свою потом зведену добудову, відповідач, зрозуміло, не реагує. Виконавча служба не поспішає цього робити, бо на демонтаж потрібні значні кошти, розробка проекту демонтажу та запрошення спеціальної ліцензованої організації…Ось тому й ростуть, мов гриби після дощу, в Трускавці та Тернополі, Дрогобичі та Києві, Стебнику та Івано-Франківську незаконні добудови-прибудови. Фахівці вважають, що проблему вирішило б одне показове зруйнування такого самобуду, принципово неможливого в жодній європейській державі.

А пані Зеновія Кравець, щоб зрушити справу з мертвої точки та розірвати замкнене коло невиконання рішення суду, вдалася до крайнього заходу - оголосила голодування. До неї уже приїжджали швидка та міліція. В Трускавецькій міській раді повідомили, що заступник міського голови Петро Нестерівський дав доручення вияснити, на якій стадії загальмувалося виконання рішення суду, де загубився і чи був взагалі виконавчий лист з Апеляційного суду…

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Молодь іде за Франком

Титан української нації Іван Франко сподівався, що творчість його знайде відгомін в серцях прийдешніх поколінь. Участь молоді в конкурсі «Стежками каменяра» показує, що сподівання справджуються. Діти щирим серцем сприймають твори Великого Каменяра і, наслідуючи його, пробують власні творчі сили.

Актова зала Дрогобицького педуніверситету, в якій зібралися учасники конкурсу, їхні батьки, вчителі та друзі, була переповнена емоціями. Щойно закінчився конкурс читців творів Івана Франка. Естафету нагородження переможців перейняв онук славетного земляка Роланд Франко. Він вдруге очолює журі конкурсу «Стежками Каменяра».

Школярі змагались у кількох номінаціях: поезія, проза, казки та образотворче мистецтво. Переможці отримали цінні подарунки від головного редактора тижневика «Каменярі» Ігоря Куруса та з рук онука Івана Франка друге видання творів учасників конкурсу. За рішенням журі кращі твори конкурсантів виходять окремими книгами.

Завершення нагородження зовсім не означало завершення свята. Діти обступили Роланда Франка, брали автографи, робили фото на пам'ять, ділились враженнями, планами на майбутнє. Приємно було спостерігати за розмовою різних поколінь нащадків Івана Франка – як фізичного, так і літературних.

Сподівання дітей на продовження конкурсу в наступному навчальному році підтримали як Роланд Тарасович Франко, так і видавець книжки «Стежками Каменяра» Ігор Федорович Курус. Переповнені емоціями, з подарунками в руках, усмішкою на обличчі діти та дорослі нехотя покидали актову залу університету. А студенти, підхопивши естафету у школярів, продовжили вшановувати Івана Франка в рамках літературно-мистецької академії "Країна Франкіана".

Василь Павлюк

Презентація в Музеї української літератури «Граматично-стилістичного СЛОВНИКА ШЕВЧЕНКОВОЇ МОВИ» авторства Митрополита Іларіона – Івана Огієнка.

«Словник Шевченкової мови». Цієї книжки могло б і не бути, не зважаючи на те, що вона була написана. Бо ж і творилася книжка в умовах зовсім для цього несприятливих. І одного чоловіка, який узявся за ту роботу, було для цього явно замало, Але висока посвята, патріотичний обов’язок і наполегливість зробили своє – ми можемо взяти до рук абсолютно унікальну, просто неоціненну книгу. До речі, мені подарували її в Канаді. І я з почуттям великої прикрості й сорому зізнаюся, що я доти не знав про існування книги, при самій назві якої має тепліти серце кожного українця.

Огієнкову працю видавництво «Ярославів Вал» оприлюднює до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка з надією на те, що вона стане саме тією книжкою, котру з радістю і пієтетом зустріне саме вкраїнський культурний загал. [1, 258].                                                                                                              Михайло Слабошпицький

Я потрапив до центральної зали Музею української літератури в момент розповіді пана Михайла Слабошпицького про той прямо-таки невірогідний випадок, коли він переглядав свої книжкові скарби, які за браком житлоплощі розташувались аж у три ряди на книжкових полицях, і коли цей «Словник Шевченкової мови» з останнього ряду під стінкою якось наче символічно перемістився у крайній ряд й опинився прямо біля нього на підлозі. Він підібрав його, ще вчитався в його назву, подумав про недалеке двохсотріччя поета, мабуть, подумав ще, що брати-поляки вже відзначили двохсотріччя Адама Міцкевича 24 грудня 1998 р., а росіяни відсвяткували 6 червня 1999 р. 200-річчя свого барда Олександра Пушкіна. 200-річчя ж українського Апостола Тараса припадає на 9 березня 2014 р. І подумалося знаному в Україні літературознавцеві та книговидавцю, лауреатові Державної Шевченківської премії: це перст Усевишнього вказує Тобі – не забудь про цю велику послугу нашому істинно народному поетові, геніальному творцеві. Зрештою, сам митрополит Іларіон колись написав: «Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова – житиме й народ, як національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом…» [2, 435].

На презентації цього раритетного «СЛОВНИКА Шевченкової мови» виступили: директор Інституту української мови НАН України, доктор філол. наук, Павло Гриценко, поет Павло Мовчан, головний редактор видавництва «Ярославів Вал» Павло Щириця, канд. філол. наук Сергій Гальченко, поет Валерій Гужва, поет Микола Ткач. Авторові цих рядків випало розповісти про відзначення у США та Канаді 2012 р. днів пам’яті митрополита Іларіона, і з цієї нагоди доктор, проф. Микола Тимошик, на замовлення академіка УВАН у США, головного редактора «Рідної Школи» (Нью-Йорк), д. ф. н. Євгена Федоренка підготував для цього українознавчого часопису у США велику ювілейну статтю з підзаголовком «2012 року виповнюється 130 років від дня народження і 40 років від дня упокоєння видатного українського вченого, державного і релігійного діяча Івана Огієнка (митрополита Іларіона) [3, 4-11].

Перелічені вище науковці та письменники кожен по-своєму оригінально з глибокою аналітикою відгукнулися про цю видатну постать в історії української культури, особливо скрупульозно вони аналізували Огієнківську енциклопедію мови Тараса Шевченка, тобто «Граматично-стилістичний словник Шевченкової мови». Про цей перший своєрідний стандарт нашої літературної мови можна писати й писати, аналізувати, захоплюватися. Бо в самій поетичній спадщині Т. Шевченка маємо стільки оригінальних знахідок чи пак відкриттів.

Але мені передусім хочеться зупинитися на лексиці поета, тому будівельному матеріалі нашої мови, яку Шевченко вже зустрів у досить розвиненому стані та періоді її функціонування, і сам поет зробив чималий внесок у справу її розвитку та вдосконалення. Простежити, як мінявся, шліфувався та удосконалювався лексичний запас нашої мови упродовж століть у силу своїх можливостей і ставить собі за мету автор цих роздумів. Сам І. Огієнко у статті «Шевченко як творець української літературної мови» написав на завершення такі слова: «В історії розвою української літературної мови Шевченко закінчив ту її добу, що розпочалася Котляревським і велася його наслідувачами. Він став синтезою цієї мови, і він же поставив її на добру путь дальшого розвою. По Шевченкові хоч іще й сперечаються за межі літературної спроможності української мови, але всім стало ясно, що Шевченко таки вивів цю мову на шлях ширшого літературного розвою.

Глибше пізнати Шевченкову мову кожному конче потрібно, що я роблю оцим моїм «Граматично-стилістичним словником Шевченкової мови». Шевченкова мова – це основа нашої літературної мови, і нехай і позостається її основою і в нашому практичному ужиткові її». [4, 32-33]. Ідея видання такого Словника виникла в 1918 – 1919 рр. у Кам’янці-Подільському, але тоді у зв’язку з політичними обставинами в Україні авторові не вдалося реалізувати цей задум. За цю ж працю вчений засів удруге в 1932 – 1933 рр. у Варшаві. На цей раз І. Огієнко «… вже вибрав із «Кобзаря» не все, а тільки те, що має головно практичну ціль при вивченні сучасної нашої літературної мови (тому відкинув і статистичні вказівки). Я задумав видати «Граматично – стилістичного словника Шевченківської мови», і тому виписував із «Кобзаря» граматичні форми і речення головно з практичною ціллю, – виписував те, що нам потрібне при щоденному писанні літературною мовою. Я списав багато тисяч прикладів, які знадобляться кожному, хто вивчає нашу літературну мову.

Так постав року 1934-го оцей мій «Словник Шевченкової мови, якого оце тепер я випускаю в світ» [5, 36]. Саме так у згаданому Іваном Огієнком 1934 році постав «Словник Шевченкової мови», що вийшов завдяки культурній допомозі «Інституту дослідів Волині». Цей Інститут був заснований 1951 року з осідком у Вінніпезі (Канада) з метою наукового дослідження Волинської землі. До числа неперіодичних видань цього Інституту належав також «Словник Шевченкової мови» Івана Огієнка та серія монографій «Волиніяна».

І. Огієнко зазначає, що, працюючи над цією монографією, він особливу увагу звернув на Шевченків наголос окремих слів і подавав його графічно скрізь, де його можна було встановити з віршованого ритму або з першого акцентованого видання «Кобзаря» 1840-го року: «Наголос Шевченкового «Кобзаря» я всебічно проаналізував і поклав його в основу літературного наголосу у своїй джерельній монографії 1952-го року: «Український літературний наголос» [6, 37]. Можливо, тут слід звернути увагу й на те, що І. Огієнко в 30-х роках ХХ ст. у порядку підтримки явища пуризму в українській мові, тобто очищення від запозичень, як це чинили чехи, словаки, українці Галичини та й поляки у ХVIII – ХХ ст., намагається запроваджувати зрозумілі для всіх українців терміни, створені на національній основі. Так замість лексеми синтаксис він послідовно у своїх статтях пропонує термін складня. «Вивченню складні Шевченкової мови, – зазначає І. Огієнко, – я присвятив багато літ свого життя і це вивчення я поклав в основу своєї праці: Складня української мови, з якої вийшла ч. І: Вступ до вивчення складні, 1935 р., і ч. ІІ: Головні і пояснювальні члени речення, 1938 р., але року 1939-го навала Совєтів спалила цей том у Жовкві»… , тобто у місті, яке у радянські часи мало назву Нестеров, але ввесь час у «Вірі й Культурі» друкуються з цієї праці мої складневі нариси. І по всіх цих працях віддається більша увага вивченню Шевченкової складні [7, 37]. Навіть у цьому невеличкому уривку натрапляємо на прикметникову форму «складневі нариси» від іменника «складня», тобто синтаксичні нариси.

Сумні Огієнківські рядки «Словника Шевченкової мови» про спалення у м. Жовкві нововиданих його книжок у вересні 1939 р. зусиллями радянських геростратів – «визволителів». Червоноармійці повторили таку ж «визвольну» місію царської армії 1918 р., яка протримала в облозі майже 500 днів старе княже українське місто Перемишль, а у Львові та ж царська армада спалила на вуличних вогнищах десятки тисяч томів української літератури, виданої з такими труднощами під антиукраїнським тиском польської адміністрації в Галичині. Згадую про таку ж сумну долю спадщини геніального чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592 – 1670) на Моравії та в Польщі, де в м. Лєшно внаслідок польсько-шведської війни (1656 р.) згоріли його Великий словник чеської мови, десятки педагогічних творів – наукові праці, на створення яких було необхідно Яну Амосу Коменському до трьох десятків літ.

Одразу необхідно зазначити, що в ту пору І. Огієнко приділяв велику увагу українській граматичній термінології або як тоді під впливом процесу пуризму формулювали «українському граматичному назовництву». У згаданій передмові до Шевченкового Словника подає перелік відмінків в нашій мові, і п’ятий із них називає зовним, тобто кличним, а середній рід іменників передусім іменує «ніяким», а на другому місці ставить термін «середній». В останньому випадку відчувається вплив на митрополита Іларіона польського мовного середовища, де він змушений був тоді проживати. Щодо термінології чи назовництва, то хотілося б тут підкреслити, що І. Огієнко у передмові до «Словника Шевченкової мови» не можна в цьому Словнику пройти повз лексему «Дунай» чи поширені в Галичині проходить повз лексеми Дунай і «дунаї». Але, видати, що ці лексеми так само вживалися й у Центральній Україні, бо І. Огієнко трактує ці терміни: «Д у н а й» – річка взагалі, а то й взагалі вода». Пам’ятаю, що в одній із новел Романа Іваничука є фраза «Ріки, як дунаї розлились», а на Дрогобиччині я записав якось од матері Теодозії Пасемко такий вислів: «Після зливи на сіножатях розлились дунаї». Навіть ця деталь спростовує висловлювання одного антиукраїніста, «что Галиция – это одна полонизация». І. Огієнко, будучи вихідцем із містечка Брусилова на Житомирщині, цілком резонно при поясненні слова «дякувати» слушно ставить після нього займенник «кому» в давальному відмінку, як це характерно для української мови на всьому Правобережжі України. Зрештою, практично більшість слов’янських народів поряд з німцями дякують комусь. Тому після дієслова «дякувати» І. Огієнко поряд «кому» дякувати ставить і російський займенник «кого» у знахідному відмінку, бо росіяни «благодарят кого». Автор цих рядків так прискіпливо опрацьовує саме цей коментар автора митрополита Огієнка до слова «дякувати», бо, працюючи свого часу в Українському товаристві дружби і культурного зв’язку з зарубіжними країнами, мав нагоду спостерігати, як працівники відділу пропаганди й агітації Київського міськкому партії, намагались всіляко вкладати в уста ведучих вечорів дружби, а це були секретарі Київського міськкому партії, таку характерну фразу «дозвольте подякувати всіх учасників нашого заходу за активну участь у вечорі радянсько-польської, радянсько – чехословацької чи радянсько-угорської дружби». Тоді вираз «дякувати комусь» був витіснений із повсякденного вжитку з української мови особливо у середовищі партійної та радянської еліти, всі вони копіювали один одного і по українському можна було лише «дякували когось». В одному із пасажів ми згадали, як удосконалювалась наша мова у процесі свого розвитку, знаходила нові форми. Звернемось до лексеми «краса» та «красота» (С. 122). Сьогоднішні автори, стилісти віддають перевагу лаконічнішому слову «краса», рідше вживаючи «красота», що за кількістю складів вдвічі перевершує «красу». І в рецензованому Словнику Івана Огієнка автор вибрав із творів Т. Шевченка аж 34 приклади з лексемою «краса» у різних відмінках і лише 8 прикладів «красоти» зі своїм коментарем «красота» архаїчне, нове – «краса» [8, 122].

У цьому Словнику І. Огієнко не проходить повз архаїзми, що зрідка трапляються в українській мові, зокрема фіксує лексему «якомога» від дієслова могти, що докладно повторює стороукраїнські форми дієприслівника, котрі асоціюються із чеськими формами від дієслова moci - могти: moha – для чол. роду; mohouc – для жіночого та середнього роду і формою mohouce – для всіх трьох родів у множині. Тут варто згадати й лаконічну українську форму «можучи», що заміняє якихось три-чотири чеські слоформи.

Шевченківський вислів обоюдний меч, що скидається на церковнослов’янізм, І. Огієнко радить краще передавати українською обосічний меч [9, 152]. Конструкція одружитись на комусь – русизм; оженитися з кимсь – це по-українському. Саме такі поради подає у цьому глибоко українському словнику автор Іван Огієнко. [10, 155-156].

«Оковита (горілка, лат. aqua vitae). Ні меди, ні оковита не пилися 492. Взяла кварту оковити» – у цьому Огієнковому тлумаченні слово «оковита», яке сформувалось в українській мові на базі латинського виразу «aqua vitae», що у перекладі означає «вода життя» автор І. Огієнко, як мовознавець щонайвищої категорії, тлумачить походження чи виникнення в українській мові цього неологізму з латини та водночас засвідчує активне функціонування цього слова не лише у тогочасній мові Київщини та Полтавщини, тобто того діалекту, що ліг в основу української літературної мови. [11, 157]. Але не можна не відзначити, що ця лексема латинського походження вживалась практично в усіх регіонах України. Цікаво підкреслити, що в Галичині ця латинська aqua vitae – оковита деформувалась у здрібнілу форму іменника «оковитка» і подекуди в окремих населених пунктах Дрогобиччини майже не вживали слова «горівка», тобто «горілка», а цей новотвір «оковитка» геть витіснив літературне «горілка».

У часи Т. Шевченка «Перебендя 41 – той, хто любить поговорити, вередливий, кобзар. Перебендя старий, сліпий, хто його не знає? Він усюди вéштається та на кóбзі грає» [12, 164], - так тлумачить це слово глибокий знавець історії української літературної мови І. Огієнко, який водночас є і автором популярного підручника «Історія української літературної мови». І саме в цьому випадку доречно назвати його чудовий підручник «Історія української літературної мови», що побачив світ з ініціативи Редакційної ради видавничого проекту Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) «Запізніле воротття». Співголови цієї Редакційної ради – Анна Фіґус-Ралько (від Канади) та Микола Тимошик (від України) [13, 437сторінок], а віддрукував його Науково-видавничий центр «Наша культура і наука», а/с 1, Київ-107. Не можу не відзначити, що колись популярне в Україні слово «перебендя», а нині у ХХІ столітті геть вийшло з ужитку, хіба згадаємо його в березневі дні Шевченківських урочистостей або в театрі під час театральних постановок, де виступає цей герой-розумаха, котрий насправді був великим навчителем простого українського люду на базарах, сільських майданах та левадах, то були народні митці, що кликали український люд на боротьбу за краще життя проти поневолювачів..

Подає І. Огієнко глибокі роздуми над власною назвою нашої Батьківщини: України, і його думки подаю в лапках: «Україна. Літературна форма тільки У к р - а ї н а. Але у мові поетичній, у віршах уживається і Вкраїна, Україна, рос. Украйна…

За часів Шевченка форма Украйна була сильно поширена як у літературі російській, так і в українській. У Шевченка вона звичайно з вимог віршового ритму.

 «Форма «в Україну» - це нормальна форма для самостійної держави, а форма «на Україну» - це форма підлеглої кому землі. Див. про це докладно: М. Іларіон: Наша літературна мова, Вінніпеґ, 1959 рік, ст. 105 – 127. За час Шевченка ці дві форми вже плуталися між собою, тому й Шевченко вживає обидвох цих форм. Але форма «в Україні» в «Кобзарі» вжита 41 раз, а форма «на Україні» - 33 рази» [14, 232-233]. – в Україні – Вкраїна, зазначаючи, що форми «Вкраїна», «вкраїнський» допустимі лише у фольклорі.

 «Частіше для зазначення місця руху Шевченко вживає правдиво української форми орудного без «по» (берегом, городом, гаєм, лісом, лугом, полем, селом, степом, улицею, шляхом, яром): «Ой піду я не берегом-лугом», «Сова летить лугами, берегами та нетрями, та глибокими ярами, та широкими степами, та байрaками». «Чи городом, чи то селом, мете собі як помелом», «Пішов степом сіромаха», «Ідуть шляхом чумаченьки», «Іде шляхом до Києва», «Йде Залізняк Чорним Шляхом» «Бендерським шляхом уночі ішли цигани», «Тими шляхами ходив я та плакав» [15,171-173].Таких зразків правильної української мови ХІХ ст. можна відшукати у мові, зафіксованої Т. Шевченком чимало у Словнику Шевченкової мови, маємо читати і перечитувати, відновити те, що упродовж ХХ і ХХІ століть внаслідок розмаїтих впливів мовних ми загубили, загубили внаслідок русифікації нашої мови, що переконливо розкрив і викрив у своїй монографії «Українська мова в Совєтській Україні» доктор філології Роман Смаль-Стоцький. Нині ця монографії, на жаль, не вивчається у наших ВНЗ, не опрацьовується у вищих навчальних закладах, як і не опрацьовуються українська літературна мова на спецкурсах та семінарах, де можна так багато почерпнути молодому поколінню, вивчаючи мову не лише Тараса Шевченка, але й Івана Нечуя Левицького, Панаса Мирного, Івана Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся, Максима Рильського, Володимира Сосюри.

Ось такі думки викликав у мене «Граматично-стилістичний словник Шевченкової мови» Митрополита Іларіона, що побачив світ як репринтне видання у видавництві «Ярославів Вал» у Києві 2013 року. Йдучи назустріч 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, ми мали б згаданий Словник Івана Огієнка зробити настільною книжкою кожного студента – філолога у всіх ВНЗ особливо Лівобережжя та Півдня України. 29.05.2013 р. Науково-дослідний інституту українознавства та всесвітньої історії на засіданні Вченої ради під керівництвом проф. Петра Кононенка серед інших питань опрацьовував і затверджував заходи до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка на період 2013-2014 рр., серед яких автор цих рядків вніс пропозицію запропонувати нашій науково-дослідній інституції, зокрема відділу філології, провести спецсемінари за Словником Шевченкової мови Івана Огієнка, репринтне видання ТОВ «Видавниче підприємство» «Ярославів Вал», упродовж 2013-2014 рр.

Література

1. Митрополит Іларіон. Словник Шевченкової мови. – К.: Ярославів Вал, 2013. // Репринтне видання // С. 32-33.

2. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К.: Наша культура і наука, 2001. С. 442.

3. Тимошик Микола. А я в роботі краю щирій лишусь навіки з чужиною in журнал Рідна Школа ч. 2 (162) Квітень 2012 р. (Нью-Йорк) // С. 4-11.

4. Митрополит Іларіон. Граматично-стилістичний словник Шевченкової мови.// В-во Ярославів Вал Репоринтне видання К. 2013 // С. 32-33.

5. Там само // С. 36.

6. Шевченко як творець української літературної мови Митрополит Іларіон. Словник Шевченкової мови. – К.: Ярославів Вал, 2013. Київ – 2013. С. 442 (на обкладинці).// С. 37.

 7. Тимошик М. А я в роботі краю щирій лишусь навіки з чужиною…// Рідна Школа. – 2012. – ч. 2, квітень // С. 37.

8. Там само, С.122. (про красу і красоту)

9. Там само, С. 152 (про обосічний меч)

10.Одружитися з кимось С. 155-156.

11. Оковита, Там само, С. 157.

12. Перебендя, Там само, С.164.

13. Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) «Запізніле вороття Іван Огієнко. Історія української літературної мови. В-во Наша культура і наука, Співголова Анна Фігус Ралько (від Канади), Співголова Микола Тимошик (від України) // Київ – 2001 // С. 440 сторінок.

14. Митрополит Іларіон. Словник Шевченкової мови // С. 232-233 (Про Україна, Вкраїна, Украйна) // С.232-233.

15. Там само, С. 171-173 (для зазначення місця руху за Шевченком).

Іван Пасемко, науковий працівник відділу міжнародного менеджменту українознавства ННДІУВІ   

Верховна Рада України замінила термін «хабар» на «неправомірну вигоду»

18 травня 2013 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією».

Законом всі корупційні правопорушення, пов'язані з отриманням неправомірної вигоди, віднесено до злочинів. Водночас замінено термін "хабар" на "неправомірну вигоду".

Цей законодавчий акт суттєво посилює відповідальність за вчинення корупційних правопорушень. Зокрема нормами цього Закону криміналізуються поняття «обіцянки неправомірної вигоди» та «прийняття обіцянки неправомірної вигоди». Також в кримінальному законодавстві замінюється термін «хабар» на уніфіковане поняття «неправомірна вигода», яке охоплює не лише матеріальні предмети, а й немайнові вигоди.

Даним Законом змінено статті Кримінального кодексу України, які тепер мають назви:

- стаття 354 - «Підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації»;

- стаття 368 - «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»;

- стаття 369 - «Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі»;

- стаття 370 - «Провокація підкупу».

Зазначенні нововведення в кримінальному законодавстві держави спрямовані на виконання положень Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, яка ратифікована Законом України №252-V від 18 жовтня 2006 року.

 Також внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення; Законів України:«Про господарські товариства»; «Про основи національної безпеки України»; «Про засади запобігання і протидії корупції»; «Про застосування амністії в Україні».

Роман Корчинський, начальник Трускавецького міського управління юстиції

 



Обновлен 01 июн 2013. Создан 31 мая 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником