Трускавецький вісник № 84 (627) від 20 червня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 84 (627) від 20 червня 2013 р.

20.06.2013



 

У номері: Інтерв’ю з Андрієм Кульчинським та Володимиром Саратовським; Чи стріляють собак у Трускавці; Подарунок від Руху «Чесно у Трускавці»; Професійне свято в трускавецькій лікарні; Привіт з майбутнього; Нова виставка в Єпархіальному музеї; Репортаж із відзначення Дня міста Трускавця; В Дрогобичі пройшло засідання виконкому.

Новини Трускавця та регіону

Питання відстрілу собак у Трускавці – на контролі журналістів

Цього тижня загальноукраїнська газета «Комсомольская правда в Украине» вийшла із великою статтею, присвяченою вбивствам та отруєнням собак у Трускавці. Це далеко не перша публікація засобів масової інформації на дану тематику – нагадаємо, що про відстріли та отруєння собак у місті-курорті Трускавець вже писали газета «Ратуша», польськомовний «Kurier galicyjski», замітки були розміщені в окремих газетах Німеччини та Великої Британії. А в місцевих мас-медіа ця тема вже давно «прописалася» як одна з тем «із бородою». Трускавецькі зоозахисники інформують нас фактично щотижня про факти жорстокого поводження з тваринами у Трускавці, про отруєння собак, котів та про відстріли тварин.

До речі, стаття в «Комсомолці» спростовує виправдовування представників трускавецької влади, буцімто вони абсолютно непричетні до цих явищ. Найгірше те, що влада Трускавця фактично самоусунулася від цивілізованого вирішення проблеми з бродячими собаками і взяла сторону тих, хто замість працювати звинувачує у всіх бідах зоозахисників. Для порівняння, у Бориславі вже зроблено реальні кроки для облаштування притулку для бродячих собак з подальшим їх утриманням, там окремі підприємці готові долучитися до такої хорошої ініціативи бориславської влади. Ті, хто хотів би допомогти в облаштуванні притулку в Бориславі, можуть звертатися з понеділка по четвер з 8.00 до 13.00 в КП «Еко-місто» за тел. (03248) 5-20-52 або ж за адресою м. Борислав, вул. Братів Лисиків, 8.

Задля підвищення правової свідомості громадян

Цього тижня відбулося чергове засідання Руху «Чесно у Трускавці», на якому було окреслено напрямки подальшої роботи руху. Проходило воно у приміщенні бібліотеки-філії № 1 міста Трускавця, що на вулиці Бориславській. Варто зауважити, що влада міста на чолі з мером Русланом Козиром відгукнулися на прохання Руху «Чесно у Трускавці» та дали дозвіл на безкоштовне використання приміщення бібліотеки для засідань.

Координатор Руху «Чесно у Трускавці» Святослав Грабовський вручив бібліотеці невеличкий, ле важливий подарунок – дві книги, які покликані підвищувати свідомість наших громадян. Це методичні рекомендації щодо впровадження в життя Закону України «Про доступ до публічної інформації» та науково-практичний коментар до Закону України «Про доступ до публічної інформації». В книгах подано детальні та розлогі пояснення щодо інформації, поділу її на категорії, а також є багато практичних та потрібних прикладів – зразки запиту на публічну інформацію, причини відмови та можливість повторного звернення, відповідальність чиновників за подання неправдивих відомостей, подання неповної інформації або ж ігнорування звернень громадяни. Книги стануть доступними для читацького загалу одразу ж після їх належного оформлення та внесення в бібліотечні каталоги.

Інформуємо також, що Рух «Чесно у Трускавці» є відкритим до співпраці і кожен, хто хотів би взяти участь в його діяльності або ж допомогти будь-яким іншим способом, може зголоситися до координатора. Протягом червня – вересня координатором «Чесно у Трускавці» є Святослав Грабовський, з жовтня по грудень координуватиме роботу «чеснюків» Руслан Солонець. «Трускавецький вісник» надає «Чесно у Трускавці» інформаційну підтримку, тому з питань додаткової інформації окрім координаторів «Чесно у Трускавці» можна звертатися і до редактора Володимира Ключака, який також є учасником цього руху.

У Дрогобичі відбулося засідання виконавчого комітету

Вчора, 19 червня, під головуванням міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського відбулось засідання виконавчого комітету Дрогобицької міської ради. Про це інформує прес-служба виконкому ДМР. На порядку денному: про проблеми підготовки загальноосвітніх навчальних закладів мм. Дрогобича та Стебника до нового 2013-2014 навчального року та опалювального сезону 2013-2014 рр.; про затвердження плану заходів з виконання у 2013 році загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року у мм. Дрогобичі та Стебнику; про надання грошових допомог на поховання; про упорядкування в’їзду транспортних засобів у пішохідну зону центральної частини міста (пл. Ринок); про передачу світильників на баланс КП « Комбінат міського господарства»; про надання дозволу фізичним особам-підприємцям міста на влаштування дитячого майданчика, тощо. Усі питання порядку денного обговорено. Прийняті відповідні рішення.

Закінчують роботу пришкільні табори

Сьогодні, 20 червня, закінчують роботу літні оздоровчі табори, які діють при загальноосвітніх закладах міста Трускавця. Протягом трьох тижнів діти мали можливість відпочити та оздоровитися. Вихователі таборів проводили з дітьми цікаві екскурсії, зокрема в музеї міста, організовували цікаві навчально-розважальні заходи як на території шкіл, так і поза її межами.

До редакції «Трускавецького вісника» звернулися батьки дітей, які відпочивали у  пришкільних таборах та попросили висловити вдячність відділу освіти Трускавецької міської ради, дирекціям шкіл, вихователям та всім, завдяки кому перебування дітей у таборах було корисним та безпечним. Дякуємо! – кажуть батьки.

А сьогодні в таборах пройде урочисте закриття з хорошими концертними програмами.

Власна інформація

Загальноміські заходи у Бориславі

- 23 червня у мікрорайоні Губичі м. Борислава відбудуться традиційні Губицькі фестини. Початок о 16.00.

- 28 червня в міському парку культури та відпочинку м. Борислава пройде турнір з пляжного волейболу, присвячений Дню Конституції України. Початок о 13.00.

- 28 червня на стадіоні СОК “Нафтовик” м. Борислава відбудеться фінал першості міста з футболу серед вуличних команд. Початок о 11.00.

- 28-29 червня на базі ЗОШ № 7 м. Борислав відбудеться стрілецький турнір. Початок о 12.00.

- 29-30 червня на СОК “Нафтовик” м. Борислав відбудеться традиційний регіональний дитячо-юнацький футбольний турнір до Дня молоді. Початок о 11.00.

- 30 червня на площі Івана Франка м. Борислава відбудеться спортивне свято “Королі жиму”. Початок о 16.00.

- 30 червня на алеях міського парку культури та відпочинку міста Борислава пройде конкурс малюнку на асфальті. Початок о 16.00.

- 30 червня на літній сцені міського Палацу культури м. Борислава відбудеться концерт артистів естради міського Палацу культури. Початок о 18.00. О 21.00 розпочнеться дискотека для молоді.

Відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради

Підготовка шкіл до нового навчального року на контролі у влади

 Одним з головних питань, що розглядалось на засіданні виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, що відбулось 19 червня під головуванням міського голови Олексія Радзієвського, було про підготовку навчальних закладів міст Дрогобича та Стебника до нового навчального року та опалювального сезону 2013-2014 років. Про стан підготовки загальноосвітніх шкіл до нового навчального року проінформував начальник відділу освіти Дрогобицької міської ради Петро Сушко.

З його слів,  найбільш болючі питання - це повірка теплових лічильників, поточний ремонт систем водопостачання, теплотрас, каналізацій, ремонт покрівель, перезаправка та придбання вогнегасників тощо. Як зазначив П. Сушко, дефіцит коштів на виконання запланованих робіт, які необхідно виконати для нормального функціонування ЗНЗ у період опалювального сезону та нового навчального року становить 414 тис. грн. Не вистачає коштів і на проходження освітянами медогляду (близько 90 тис. грн.).

Підсумовуючи сказане, міський голова Олексій Радзієвський зазначив, що незважаючи на те, що цьогорічний бюджет надзвичайно напружений, влада робить все необхідне для того, щоб освіта була профінансована. Вчасно виплачується і заробітна плата освітянам і відпускні.

Що стосується підготовки навчальних закладів міст Дрогобича та Стебника до нового навчального року та опалювального сезону 2013-2014 років, очільник міста націлив начальника відділу освіти Дрогобицької міської ради П. Сушка на підвищення виконавської дисципліни та оперативності у роботі.

«Усі обсяги запланованих робіт у загальноосвітніх навчальних закладах до початку нового навчального року повинні бути виконані», - наголосив О. Радзієвський.

Прес-служба виконкому Дрогобицької міської ради

Чи все гаразд у трускавецькій лікарні?

Знаємо, що на загальноукраїнському рівні проблем у медичній галузі не бракує. «Хабарі вдячності» лікарям давно стали притчею во язицех, як і недолугість реформування екстреної медичної допомоги, провал з політикою утворення єдиних шпитальних округів, змова лікарів та фармацевтичних фірм щодо виписування «потрібних» рецептів та направлень на «потрібні» аналізи– ясна річ, що з належним відкатом.

Але залишмо загальноукраїнські медичні питання, адже на місцях не бракує своїх, ніби не таких гострих, але не менш підозрілих, якщо не сказати корумпованих. Для прикладу, маємо нещодавній скандал в Стебницькій міській лікарні, який отримав розголос завдяки журналістові та представникові руху «Чесно в Дрогобичі» Русланові Солонцю, або ж минулорічна заміна головного лікаря у Бориславі (Василь Кочержат втратив цю посаду, незважаючи навіть на те, що має статус депутата облради; тепер посаду головного лікаря Бориславської ЦМЛ обіймає Віталій Головчак, до речі, дуже фаховий лікар і не менш фаховий керівник). Питання ж створення єдиного медичного округу на базі Дрогобича вже давно будоражить медичні уми Дрогобича-міста, Дрогобича-району, а також Борислава. Здавалося б, лише у Трускавці все гаразд, лише Трускавець може хвалитися шикарною лікарнею, новими операціями, новими здобутками при новому керівнику. Та чи так це?

Плітки чи неперевірена інформація?

Якщо закрити очі на незаконне призначення та ще більш незаконне погодження головним лікарем Трускавецької міської лікарні Андрія Кульчинського (депутата ТМР, до речі), то на інші порушення очі не закриєш. Про них нам повідомляють у телефонному режимі. Застерігаємо, що інформація в цьому розділі – без належних доказів.

Перший закид – корупція. Мова йде про ТзОВ «Консіліум», приватну структуру, яка «допомагає» лікарні придбати ту чи іншу медичну апаратуру, а взамін… А взамін пацієнти, прооперовані на цій техніці за свої власні кошти (а кошти йдуть з кишень пацієнтів у комерційну структуру, а не в лікарняну чи міську казну), згодом проходять реабілітаційний період вже … за бюджетні кошти, тобто за гроші трускавецьких платників податків. Нічого собі! – скажете ви. Це ж як треба було примудритися, яку мафіозну схемку облаштувати, щоб «качати» гроші з пацієнтів за операції, і навіть за ті гроші не забезпечити тим же пацієнтам реабілітаційний період, який «успішно» фінансує «заможна громада» Трускавця.

Другий закид – нерозумна кадрова політика. Це м’яко сказано, бо можна і жорсткіше – злочинно-корупційна. Андрій Кульчинський досвідчених спеціалістів викидає на бруківку, прирікаючи їх та їхні сім’ї на напівголодне животіння, а взамін бере на роботу, причому по блату, фактично практикантів без досвіду роботи. Оскільки одним з основних профілів Трускавця як курорту є урологія, то, здавалося б, можна повірити, що в цьому питанні Трускавецька лікарня дійсно пішла вперед. Та нам кажуть – в жодному разі не погоджуйтеся на операції у Трускавці в цих урологів і краще взагалі тримайтеся подалі зі своїми чоловічими проблемами від славної колись лікарні.

А от інше зловживання можна вже побачити неозброєним оком – це будова на території лікарні. І хоча наші інформатори  кажуть, що будують пан Кульчинський і пан Козир на спілку і що під операційною хірургічного корпусу буде такий собі бар, або й ресторан (хоча є сувора заборона на функціонування подібного типу установ у медичних закладах), але це теж, напевно, домисли. Інший домисл – за цим будівництвом стоїть заступник головного лікаря Володимир Чуба. А факт такий: будівництво невідомого об’єкту триває і цей об’єкт приноситиме немалі гроші винахідливим бізнесменам від медицини та від політики.

Напередодні Дня медичного працівника у Трускавецьку міську лікарню завітали мер міста та голова бюджетної комісії. Головний лікар (умовний, бо не забувайте, що призначили його на цю посаду з порушеннями закону та процедури) Андрій Кульчинський аж світився з радості. Все вказувало на те, що є взаєморозуміння керівництва лікарні та міської влади. Присутні почули багато хороших та теплих слів на адресу чинного керівництва міської лікарні. Аж сплакнути хотілося, який то хороший головний лікар. Але невже за лаштунками показухи – негласна змова, взаємне покривання, заробітчанство на бідах та проблемах? Невже при тотальній змові вершаться в міській лікарні темні, якщо не сказати чорні справи, будуються бари, відмиваються кошти, комерційні структури гребуть бабки поза всіма правилами, звільняються одні лікарі і призначаються інші, такі ж «компетентні», як і головний, і такі ж «вчені» та «з досвідом роботи»? Невже в лікарні, де працюють порядні та інтелігентні люди, може процвітати корупція, зажерливість керівників, кумівство, переслідування інакомислячих та інші пороки світу цього? Щоб припинити поширення чуток, які обростають неймовірними подробицями, вирішуємо з’ясувати все безпосередньо на місці.

Дізнаймося із перших вуст

Головний лікар Андрій Кульчинський, незважаючи на зайнятість, журналістам завжди радий. Адже четверта влада формує громадську думку і саме від мас-медіа залежить, чи підігрівати нездорову цікавість людей до певної теми чи відважитися розставити всі крапки над «і». Тому всі звинувачення, якими нас «навантажили» «доброзичливці» пана Андрія, озвучуємо у нього в кабінеті. Від несподіванки головний лікар прикро скривився, але все ж у коментарі нам не відмовив.

- Андрію Богдановичу, йде добудова до хірургічного корпусу і кажуть, що це буде бар…

- Прошу вас навіть не вживати такого слова. Це буде кафе.

- Що матиме з цього лікарня?

- Орендну плату.

- За одними чутками, це будівництво здійснюєте ви разом з Русланом Козиром. За іншими – ваш заступник Володимир Чуба.

- (сміється) Ні, в мене нема таких фінансових можливостей, щоб я міг вести це будівництво. Міський голова тут теж ні при чому. І, звичайно, що Володимир Чуба також до будівництва непричетний. В цьому житті вже нічому не дивуюся і ці плітки теж якось переживу.

Стосовно того, що ж це буде. Кафе. Ніяких барів, ресторанів чи борделів, не знаю що ще там можуть придумати. Відносно закидів, що будується прямо під хірургічним корпусом, де проводять операції, то, повірте, лікарня тільки виграє від цього будівництва – пройде утеплення приміщення знизу, покращиться температурний режим в операційних. Взимку деколи в них було 10 градусів. Як оперувати в таких умовах? Я вважаю, що це цілком нормальна річ, коли в лікарні чи поліклініці є заклад харчування.

- А хто будує?

- Приватний підприємець.

- Андрію Богдановичу, вас звинувачують в тому, що розтринькуються бюджетні кошти, що комерційна структура бере оплату за операцію, а реабілітаційний період проходить за рахунок міської казни?

- Я вже не один раз говорив і повторюся ще раз, що сам факт проведення операцій такого рівня, як ми нещодавно запровадили у Трускавці – це вже само по собі значне досягнення. Пояснюю чому. По-перше, мешканці Трускавця та всього регіону (а наше урологічне відділення приймає пацієнтів і з Дрогобича, і з Стебника, і з Борислава, і з сіл) мають можливість отримати такий рівень медичної допомоги, який ще рік тому могли отримати найближче тільки у Львові. По-друге, інструменти та обладнання, які були закуплені в результаті нашої співпраці з фірмою «Консіліум», є відомих світових виробників і настільки дорогі, що за наші власні кошти ми цього обладнання ніяк не придбали б. Дивіться самі (показує на фото – В.К.), вартість ось тільки цього невеличкого пристрою – тисяча доларів. Ми ж можемо в рік на закупівлю нового обладнання із загального фонду бюджету використати десь біля 20 тисяч гривень. Тому сам факт використання такого вартісного обладнання вже ставить наш медичний заклад на солідний рівень.

Ми пішли на співпрацю з приватною структурою ТзОВ «Консіліум», яка допомогла придбати нам нову сучасну лапароскопічну стойку «Olimpus», що дозволяє значно розширити спектр надання хірургічної та урологічної допомоги. Завдяки цьому приладу ми робимо такі операції як трансуретральні резекції простати та сечового міхура, лапароскопічні холецистектомії, видалення кісти яєчника та ряд гістероскопічних втручань. На наших теренах такі операції проводяться вперше. Недавно проведена унікальна баріатрична операція – вшивання шлунку лапароскопічним методом. Нею радикально виліковується ожиріння та у 80% випадків цукровий діабет 2-го типу. Це надзвичайно перспективна для Трускавця процедура. Практично всі хворі після всіх цих малоінвазивних втручань на 2-4 день виписуються з лікарні і продовжують жити набагато повноцінніше.

Йде й економія на витратних матеріалах. Але одне діло обладнання, а друге – персонал. І тут ми підходимо до ще більш важливої справи, адже операції здійснюють люди, які прекрасно знають свою справу. Це і кандидати наук, і професори, люди, які проходили стажування за кордоном і до яких в мене є цілковита довіра.

- Перепрошую, що перебиваю, але є інформація, що кращих урологів і лікарів інших спеціальностей ви повиганяли з роботи, а взяли якихось недосвідчених, кажуть, що практикантів.

- Пане Володимире, ви мені скажіть, хто це вас так «детально» про все інформує? Дійсно, були люди, з якими довелося попрощатися, звичайно ж, що прізвищ я називати не буду. Якщо людина мала шанс виправитися, але продовжувала діяти всупереч правилам лікарської етики, для прикладу, була п’яною на робочому місці, то прийшлося сказати таким «спеціалістам» «до побачення». Мені прикро, що вони тепер погрожують, пробують очорнити тих, завдяки яким урологія у Трускавці виходить на якісно вищий рівень.

Тепер стосовно цих «молодих практикантів». Для прикладу, лікар Ольга Петришин, яку, до речі, взяв на роботу ще Йосип Михайлович (Йосип Свіжинський, попередній головний лікар – В.К.) – я задоволений її роботою. Вона добре володіє методом дистантної та контактної літотрипсії, працює по сумісництву в «Медпаласі» на дробленні каменів нирок. Ольга Ярославівна в найближчий час їде на стажування в Австрію.

Вже за мене по направленню департаменту охорони здоров’я були прийняті на роботу лікарі Михайло Босак і Ярослав Грицак. Подумайте логічно, хіба можна лікаря, який закінчував після навчання інтернатуру та клінординатуру у Львівській обласній лікарні, називати зневажливо «практикантом»? Той же Михайло Босак стажувався в Австрії, має дуже високий рівень знань та практичних навиків.

Ярослав Грицак (син Лева Грицака – В.К.), працює і  в нас, і ще веде лікарську практику в «Карпатах». Так що я б радив більше навіть не повторювати те, що плещуть злі язики.

Щодо спеціалістів, то наведу таке порівняння. Я, для прикладу, не завжди погоджуюся з тим, що ви пишете, але читати вас  цікаво, у вас є до цього хист. Не люблю посередність в роботі. Це ж стосується і лікарів. Мені надзвичайно приємно, що наш колектив поповнився в цьому році трьома кандидатами медичних наук, двома кваліфікованими хірургами, до нас стали приїздити доценти і професори Львівського медуніверситету. Зрозумійте правильно: мені дорогі меблі в операційній не потрібні. Я хочу щоб там все працювало.

- Можливо, хтось хоче вас «підсидіти», Андрію Богдановичу, тому й поширюють таку неправду? Бо навіть кажуть, що ви будете головним лише до 2015, в крайньому випадку до 2016 року…

- Не бачу в цьому проблеми. Буду радий, якщо хтось зробить щось більше, хоча сумнів бере. Але поживемо-побачимо.

Якщо хтось дуже піклується про бюджетні кошти, то скажу, що навпаки, завдяки цим високотехнологічним операціям йде економія і то суттєва. Бо якщо хворий, який і так часто і малоуспішно лежав би у нашому відділенні, прооперується, то одномоментно вирішує проблему – чи це аденома простати, чи видалення  пухлини сечового міхура. 

Період реабілітації в цьому випадку є нетривалим і людина вже не йде щороку чи навіть кілька разів на рік з тією ж проблемою до лікарні.

Мене дивує, як людина може не боятися Бога і добрі справи показує як погані, вишукує недоліки там, де їх немає. Сподіваюся, що це не працівники лікарні пробують робити нашій установі таку «послугу» як антирекламу, псування іміджу? Хочу через Ваш засіб масової інформації сказати всім – зміни в лікарні відбулися і вони триватимуть і надалі, адже без руху вперед є застій. І я буду вимагати від кожного виконання його функціональних обов’язків. Порядок мусить бути, як би цього дехто в лікарні не хотів…

- Андрію Богдановичу, принагідно хочу привітати Вас і весь колектив трускавецької лікарні з Днем медичного працівника.

- Дякую.

Плітки спростовано, нехай восторжествує справедливість!

Покидаємо лікарняні пороги із почуттям виконаного громадянського обов’язку. Тема зловживань в трускавецькій лікарні озвучена, закиди спростовані. В цій публікації нема сенсу передавати зміст наших додаткових розмов з окремими депутатами міської ради, з окремими керівниками санаторно-курортних закладів, з лікарями та пацієнтами. Висновок такий – дійсно, наша трускавецька лікарня є однією з кращих в Україні. Цей успіх досягався не за рік-два, до цього лікарня йшла довгі роки і заслуга в цьому головних лікарів і колишніх (Матвія Андрюка та Йосипа Свіжинського), і теперішнього (Андрія Кульчинського), і міських голів, і депутатського корпусу (попередніх скликань та теперішнього), які завжди питання лікарні ставили та ставлять одним з пріоритетних. А де є успіх, там обов’язково є заздрість, інтриги, обов’язково виникає бажання очолити успішне підприємство шляхом очорнення чинного керівника, поширення пліток та відвертої брехні.

Звичайно, не помиляється той, хто нічого не робить. Андрій Кульчинський, на нашу думку, непогано здійснює керівництво важливим і стратегічним об’єктом. Чи були в лікарні кращі керівники і чи будуть кращі – сказати важко.

Ми в межах можливостей четвертої влади теж свою роботу виконали, жодних ознак корупційних діянь не виявили. Хто ж залишився при своїй думці і далі вважає, що в лікарні несправедливо звільняють висококласних спеціалістів, здійснюють махінації, лобіюють інтереси тих чи інших приватних фірм, словом, хто підозрює керівництво лікарні у корупційних діях, то таким особам нагадаємо, що є правоохоронні органи, є суд, є прокуратура, є СБУ, є Антикорупційний комітет і якщо є докази правопорушень чи злочинів, то туди завжди можна звернутися…

Володимир Ключак

Міська лікарня. Професійне свято під знаком оновлення

Зовсім не випадково, а справедливо та заслужено святкування Дня медичного працівника та Дня міста Трускавця розпочалося урочистостями в міській лікарні в п’ятницю, 14 червня. Адже Трускавецька міська лікарня в місті-курорті, місті суцільних медиків виконує найвідповідальнішу місію – стоїть на варті здоров’я трускавчан та гостей міста. Міська лікарня у Трускавці завжди вигідно відрізнялася від лічниць району та й міст сусідів Дрогобича, Стебника, Борислава. Все – від приймального відділення до ліжок та харчування – у Трускавці було кращим. На те, що в місті розкішних санаторіїв та готелів не може бути вбога та обшарпана міська лікарня, перший наголосив міський голова 2002-2010 років Лев Грицак. Саме Лев Ярославович переконав провідні оздоровниці курорту стати меценатами й силами санаторіїв зробити ремонти палат та холів лікарні, за останнім словом техніки облаштувати приймальне відділення, розпочав роботи з реконструкції котельні міської лікарні.

Приємно, що започатковані роботи продовжуються, і за останній рік міській лікарні вдалося суттєво оновити не лише матеріальну, а й технічну базу. Закуплено нове сучасне обладнання провідних європейських фірм, яке виводить Трускавецьку міську лікарню на рівень провідних клінік області, таких як Львівський військовий шпиталь, та дозволяє в Трускавці проводити надскладні операції як от дроблення великих каменів нирок, вшивання шлунка.

Тож на урочистості з нагоди Дня медика тепло подякував владі та всьому колективу лікарні за плідну працю головний лікар міської лікарні Андрій Кульчинський. Буквально цього передсвяткового дня привезли новий цифровий принтер та рентген-дугу в новий рентген-кабінет, який вже повністю готовий до введення в експлуатацію, - повідомив Андрій Богданович.

З нагоди свята Андрій Кульчинський виконав ще одну приємну місію – нагородив кращих працівників лікарні почесними грамотами. До грамоти й квітки профспілка цього року доклала преміальні та два квитки в драмтеатр для змістовного культурного відпочинку медиків.

З вітальними та вдячними словами до всього колективу міської лікарні - лікарів, медсестричок, лаборантів, санітарок, а також працівників адміністрації та гаража, кухні та пральні тощо -  звернувся цього дня міський голова Руслан Козир. Про те, що медики Трускавецької лікарні дуже вдало поєднують професійний ріст з духовною молитвою, говорив отець Василь Полянко, який цього дня освятив нову операційну та новий рентген-кабінет. Голова ГО «Рада старійшин» Борис Кривко виклав своє бачення медичної реформи та єдиного медичного простору. Колишній головний лікар лікарні Матвій Андрюк передав колегам щире вітання від ветеранів лікарні та поділився ностальгічними спогадами, як все починалося. Вітання від народного депутата Романа Ілика передав депутат міської ради Юрій Беднарчук. Проникливий вірш «Посвята лікарю» зачитала донька медиків Юлія Гриньків. Кілька пісенних номерів подарувала колегам лікар УЗД Ірина Кушнір. В концертній програмі виступили також родинне тріо «Живиця» Трускавецької школи мистецтв – Леся, Галина та Орест Баб’як, вокально-інструментальний гурт «РІА» та Вікторія Мацькович.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Володимир Саратовський: «Захищати природу – значить захищати Батьківщину»

Шановні читачі «Трускавецького вісника», сьогодні ми спілкуємося на такі важливі для всіх нас екологічні теми з делегатом ХІІІ з’їзду Українського товариства охорони природи, головою Товариства охорони природи Дрогобицького району, академіком Міжнародної Академії культури безпеки, екології та здоров’я, представником Всеукраїнського Центру «Здоров’я сім’ї в Прикарпатському регіоні, завідувачем лабораторії екології, краєзнавства і землезнавства кафедри екології біологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Володимиром Вікторовичем Саратовським.

- Володимире Вікторовичу, яке було представництво на ХІІІ з’їзді і хто представляв нашу Львівську область?

- З’їзд відбувався в актовому залі Київського геологорозвідувального коледжу. Від кожної області було по 1-2 представника, також були представники і від АР Крим та м. Севастополя.

Від Львівської області в роботі з’їзду брало участь двоє представників – це заступник голови Українського товариства охорони природи Львівської області Мирослав Іванович Тарновський і я. Всього на з’їзд разом із запрошеними фахівцями та науковцями прибуло понад сто осіб.

- Скажіть, будь ласка, яка основна програма Українського товариства охорони природи на сьогоднішній день?

- Головною метою діяльності Українського товариства охорони природи є сприяння розробці програм та проведення комплексу заходів зі збереження та підтримки сприятливого для життя навколишнього природнього середовища, збереження генофонду і здоров’я населення України, здійснення просвітницької діяльності, захист екологічних прав громадян, організація та участь у заходах по охороні природи та природних багатств, реалізації екологічної політики України, активізації творчої ініціативи і використання науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів та сталого розвитку, виховання дбайливого ставлення громадян до природи у сфері виробництва та побуту, сприяння формуванню громадянського еко-суспільства.

- Які найбільш цікаві проблеми були розглянуті на з’їзді?

- В першу чергу хочу відмітити змістовну доповідь голови Українського товариства Василя Шевчука, професора, академіка, екс-міністра екології України. В цій доповіді було дано глибокий аналізах стану природи в Україні на сьогоднішній день і поставлені конкретні задачі по збереженню водних ресурсів, родючих ґрунтів, атмосферного повітря, фауни і флори України, збереження природних ресурсів – корисних копалин, біосфери тощо.

Цікавою і змістовною була доповідь голови Товариства охорони природи Криму, голови Конгресу інтелігенції Криму, професора, академіка Головіна Віктора Петровича про загрозу видобутку сланцевого газу в чорноземній зоні України та на Донбасі, де не вистачає питної води (як відомо, вода як розчинник використовується для видобування сланцевого газу). Віктор Головін сказав: «Громадськість не відає, що біологічна війна іде всюди і призводить до генетичних, бактеріологічних і екологічних змін на планеті… Виживання людства можливе тільки за рахунок природи. Ми не проти видобування сланцевого газу, але питання в тому, яка ціна цього видобутку? В нас є метановий газ у шахтах, є газ в Чорноморському шлейфі. А рушити чорнозем – це ж антиекологічно; унікальні українські чорноземи – не чіпати! Видобуток сланцевого газу в маловодних регіонах – це взагалі злочин!». Якщо так безжально ставитися до природи, підкреслив академік Головін, то водоносні шари будуть знищені.

Цікавим був і виступ відомого політолога Олега Дмитровича Соскіна, який між іншим сказав: «Без нашої людської інтеграції по захисту навколишнього середовища ми не зможемо існувати як нація! «Бандократія» не розуміє, що таке природа взагалі і якого кольору вона (бандократія – прим. авт.) не була б, її цікавить тільки монопольний прибуток. Жодна країна не має такого багатства як Русь-Україна, яка має 10 тисяч років історії. І жахливий експеримент із видобутком сланцевого газу – це справжній геноцид, як і завезення продуктів з ГМО». Олег Соскін також наголосив на тому, що потрібно відмовлятися від традиційних видів енергії і переходити на енергію води, сонця, повітря.

З цікавою доповіддю виступив голова народного природоохоронного університету «Природа», син видатного українського поета Максима Рильського, який розповів про прекрасні екологічні і природоохоронні заходи для дітей на Тарасовій горі, ініціатором яких був (започаткував – прим. авт.) ще його батько.

Більшість вчених, науковців і доповідачів наголошували на впровадженні в Україні екологічно чистого безвідходного виробництва з використанням води, повітря, світла, щоб наша держава могла стати для українців «землею обітованою».

- Можете трохи розповісти про Українське товариство охорони природи, чим займається організація?

- Українське товариство охорони природи (УТОП) засноване 28 червня 1946 року і має цікаву та сповнену боротьби історію першопочатківців українського природоохоронного руху.

У системі УТОП діє 10 всеукраїнських та 140 обласних секцій, в основі діяльності яких є питання екологічної безпеки, охорони та відновлення тваринного і рослинного світу, надр, водних ресурсів, атмосфери, земельних ресурсів, рибних запасів, лісів та природно-заповідних територій, розвитку та поширення юннатського руху, тлумачення правових основ природокористування.

Результатами роботи секцій є розробка та підготовка рекомендацій до нормативно-правових документів з охорони та раціонального використання природних ресурсів, поширення екологічних знань серед школярів, студентської молоді, населення регіонів, підготовка та впровадження методичної допомоги регіональним та місцевим осередкам УТОП.

Члени УТОП беруть активну участь у проведенні таких міжнародних та всеукраїнських екологічних акцій, як День довкілля, Всесвітній день охорони навколишнього середовища, День Землі, Всесвітній день водно-болотних угідь, «Чиста Україна — чиста Земля», а також обласних природоохоронних акцій — «Первоцвіт», «Джерело», «Ялинка», «Чисте повітря», «Синиця», «Болотна черепаха», «Нерест» та інші.

Важливим питанням діяльності УТОП щодо залучення населення до охорони довкілля є проведення різноманітних регіональних та місцевих екологічних акцій з лісонасадження, озеленення у містах, благоустрою населених пунктів, впорядкувань берегових охоронних смуг річок і озер, ліквідації сміттєзвалищ та ін. Регіональні організації УТОП виступають ініціаторами проведення екологічних суботників і толок.

- Давайте від загальноукраїнських тем перейдемо до місцевих. Які заходи потрібно проводити нам тут, на Дрогобиччині, задля збереження природи?

- В першу чергу потрібно формувати свідомість людей щодо збереження наших лісів, річок, озер, ґрунтів тощо. Колись Гіппократ сказав такі слова: «Лікує хворобу лікар, але виліковує природа». Потрібно не тільки екологам, біологам, лікарям, вчителям, студентам і школярам братися свідомо за цю справу – оздоровлення навколишнього середовища, а всім людям, всім мешканцям Трускавця, Борислава, Дрогобича, Стебника, сіл району і починати з водойм, бо прийшло літо. Варто прибрати сміття на узбережжі нашого озера Вишниця (у Трускавці його знають як Бориславське озеро – прим. авт.) – основного місця відпочинку мешканців Трускавця, Борислава і Стебника. Там можна підсипати піском, встановити роздягальні.

А з вирубкою лісів треба закінчувати не на словах, а на ділі – для цього треба зосередити увагу на державному рівні, посилити діяльність в цьому напрямку громадських організацій, силових структур. Ми плануємо провести ряд заходів і рейдів спільно з екологічною прокуратурою, СБУ, міліцією, нещодавно створеним Антикорупційним бюро, а також за участю нашого Українського реєстрового козацтва.

Користаючись нагодою, хочу подякувати організаторам ХІІІ з’їзду охорони природи, в першу чергу голові УТОП Василю Шевчуку та його першому заступнику Василю Навроцькому, а також мешканцям Дрогобицького району та Львівської області, які обрали мене на з’їзд. Постараюся виправдати їхнє довір’я.

- Дякую за розмову.

Спілкувався Володимир Ключак

 

Привіт з майбутнього…

Писати про всілякі аномалія нашого життя просто. Ось вони перед вами, як на долоні. Візьми ручку і пиши без зайвої творчості, не думаючи про сюжет. Та коли вкотре перечитуєш «образи», раз у раз виникає запитання «а як би хотілося бачити наше облаштоване життя». Цей позаплановий нарис з циклу «образи» присвячений мріям, і мабуть науковій фантастиці.

2086 рік. Прокидаюся зранку і одразу планую свій день. Так, спершу у Трускавець зустріти друзів з Польщі, які прибувають потягом Гданськ-Трускавець. Далі невелика екскурсія по місту і на Дрогобич, адже вони прибули з діловим візитом до римо-католицького «Карітасу». Встаю з ліжка і досі не можу відійти від прочитаної вчора книги фантаста Майкла Річчі. Смішно і дивно, як ще сто років тому наші предки уявляли теперішнє сьогодення. «Скрізь роботи, усі літають на автомобілях і т. д». А все значно простіше. Маючи мобільний персоналізатор (пристрій розміром з мобільний телефон і з можливостями телефону, дистанційного доступу до домашньої мережі автоматики), можна швидко запланувати всю господарську автоматику під власний ритм життя. Так налаштовую каву за 15 хвилин, за 10 хвилин – гарячий душ, а за 5 хвилин має бути готовий випрасуваний мій костюм. Як-не-як все-таки плануються ділові зустрічі.

Жити в Стебнику в районі ЗОШ №18 – справжнє задоволення. Цій школі цього року виповнюється 100 років. За свою чималу історію їй довелося пережити чимало. Прабабця розповідала, що у «смутні часи» цю школу «великі уми» навіть намагалися закрити. Та вона вистояла. Не дивно, адже куди б ходили діти, які живуть у мікрорайоні комфортних висоток, що розкинувся поза нею. Дідо Ярослав переповідав, як вони дітьми там ходили на стави купатися. Сьогодні я ходжу туди в супермаркет та відкритий басейн. Зручність мікрорайону полягає ще й у хорошому транспортному сполученні. Великі міські автобуси курсують до центру майже з 10-хвилинним інтервалом. Нещодавно в дідовому архіві знайшов публікацію про «маршрутки». Не знаю що це таке, але в уяві завжди малюю якийсь віз зі стародавніх казок, в якому у три поверхи завантажено людей. Дивні були ці «смутні часи». Та й люди були дивні.

Спогади в сторону і пора в дорогу. Наручний персоналізатор (те саме, що й мобільний персоналізатор, тільки розміром з наручний годинник) з допомогою 3D-монітора повідомив, що автобус відійде від зупинки за 7 хвилин 39 секунд. До зупинки 2 хвилини ходу, тож ще хвилину затрачу на складання графіку доїзду у Трускавець. О, тут справді можна заплутатися. Після просідання ґрунтів між Трускавцем, Стебником та містечком Модричі увесь транспортний потік зі Львова та Дрогобича на Трускавець проходить через Стебник. Кажуть, там, де наразі велике лікувально-купальне озеро, колись у давнину проходила дорога з Дрогобича на курорту. Та через якісь техногенні проблеми там утворилося велике озеро. Справді, там гарно. Звичайно, рибку не половиш, проте після купання в ньому дуже добре себе почувають суглоби. Пригадую, ще років 20 тому Дрогобич хотів відсудити у Трускавця цю територію, але хто віддасть такий ласий шматок курортної принади.

Та повертаюся до персоналізатора. Отже, на вибір у нас є кільцевий тролейбус, який курсує між чотирма містами, рейковий автобус Борислав-Трускавець, який курсує через Дрогобич та Стебник, а також транзитні автобуси зі Львова. Та перевагу надам рейковому автобусу, оскільки той доставить мене на залізничний вокзал Трускавця. За мить я на зупинці, і вже у залізничному автобусі. Справді вигідна штука: швидка, курсує з інтервалом 10 хвилин, і врешті безпечна. Знову ж згадую діда Ярослава, який переповідав, що колись залізницею їздив один електричний потяг з Трускавця на Львів, і то він повз цей шлях понад 2 години. Наразі швидкісний інтерсіті-експрес долає цю відстань за 40 хв. І то ми, пасажири, бунтуємо, бо цілком реально до Львова дістатися за 20 хвилин. Видно, Львівський комбінат залізничного транспорту знову недопрацьовує. Ось і Трускавець, вокзал - справжній транспортний центр усього регіону. Станом на червень 2086 року з нього курсує 16 пар потягів дальнього сполучення. Більшість з них за кордон. Дістатися Відня, Москви, Вільнюса, Сочі, Праги, Братіслави і врешті Гданська можна менше ніж за добу. Звичайно у цьому транспортному змаганні виграв лише Дрогобич зі своїм міжнародним аеропортом імені Юрія Дрогобича. Ось і потяг з Гданська. Бачу у вікні дві усміхнені постаті брата Яна і брата Вінсенте. Вони є членом монашого ордену, який опікується мережею благодійних фондів «Карітас» у цілій Європі. Так от, давно не бачилися. Відбулася тепла зустріч, після якої пропоную братам швиденько оглянути принади Трускавця і в путь на Дрогобич. Звичайно, найкраще показати курорт з якогось оглядового майданчика. Звісно, піднімемось канатною дорогою з курортного парку на Трускавецьку височину. Колись давно її називали Орівський перевал або Тихий діл. Тепер він розташований майже у центрі курортного міста. На схід старе місто з родовищем Нафтусі. На захід велично місто з пансіонатів-хмародерів і великим водосховищем. Старожили цей район називають Орівським. Подейкують, що у давнину там було досить велике колоритне село. Досі в обіході залишились фрази «кричиш, як орівська баба». Підйом тривав майже 20 хвилин. І ось ми на вершині. Краса неймовірна. Ось старий і новий Трускавець. На горизонті відомий на всю Європу гірськолижний курорт Борислав. А ось там древнє місто Дрогобич. Власне воно наступний пункт нашої мандрівки. 7 хвилин у рейковому автобусі і ми вже крокуємо старовинною бруківкою цього міста. Спочатку у «Карітас». Там відбули конференцію і вирішили пообідати у кафешці «Ратуша», що у самісінькому центрі Дрогобича. Знову в нагоді став персоналізатор, з допомогою якого замовили столик. Досить цікава споруда Ратуша. У давнину там засідав магістрат. Сьогодні там гарне затишне кафе і музей «смутних» часів, який братам запропонував відвідати після ситного обіду. В кафе нас зустріла приємна офіціантка, яка провела нас за столик, де був накритий обід на три персони. Ось таке воно місто легенд Дрогобич…

Підкріпилися і подалися у музей. Люблю його, адже експонати у ньому демонструють якесь абсолютно потойбічне життя, яке при здоровому глузді не могло існувати. Ось експозиція світлин, присвячена стебницькому сміттю. Гори не переробленої сировини місяцями лежать кучугурами на тротуарах, у яких копирсаються коні. Дивні були люди: реальні гроші лежать у них під носом, а вони ні в зуб ногою. Мабуть, смутні часи – це період токсикоманів. О, а на цьому транспортному стенді дорога на Самбір. Передати побачене важко. Уявіть собі картину, коли уся дорога складається з басейнів різної глибини. Принаймні, так потім розповідав брат Вінсенте своїм побратимам у Польщі. Далі екскурсовод Ірина провела нас у кімнату збагачення. У цьому кабінеті були стенди з воскових фігур, на яких відображені фрагменти давання та вимагання грошей. У смутні часи цей процес називали корупція, а фінасову суму – взятка. Як на мене, найоригінальнішою є стенд під назвою «калькулятор». Спочатку думав, що це прізвище. Але як пояснила Ірина, це винахідливий метод озвучити суму, щоб не попастися на гачок спецслужб: вимагач вказував вартість на калькуляторі і одразу обнуляв його. Оригінально. Поряд статуя огрядного мужчини, який жує папір. Виявляється, також ще один зі способів захиститися від правоохоронних органів. Ідемо далі. Спочатку так і не збагнули що це: багато людей стиснуті на невеликому клаптику простору. З динаміків звучить лайлива бесіда з домішками незрозумілих архаїзмів. Виявилось, що ми на стенді «Міська маршрутка». До речі, нова інсталяція. Нарешті вгледів її наочно. Моя уява виявляється малювала усе значно впорядкованіше. Вкотре переконався, що «смутні часи» - дивні часи.

Даний музей справді є оригінальним. Хоча важко повірити, що усі експонати з реального життя, проте вони дають задуматися над можливостями деградації людського суспільства. Брат Ян пообіцяв знову приїхати сюди, оскільки після медичного музею мутантів ця виставка в його рейтингу посіла наступне місце.

Вечоріє і час братів провести на літак. Благо до міжнародного аеропорту лише декілька хвилин їзди на автобусі. Персоналізатор сповістив, що у нашому розпорядженні 40 хв. Тому поспішаємо, щоб пройти усі митні процедури. Літак здійнявся в небо відповідно графіку. Відколи існує аеропорт (років двадцять), затримок у ньому ще не зафіксовано, оскільки той працює відповідно до світових стандарту ПП. Даний стандарт впроваджується протягом останнього десятиліття в усі сфери обслуговування. Він означає, що людина, яка б не була, вона завжди є пріоритетною, незалежно на обставини. Отож, якби сталася затримка літака – відповідальність несе авіакомпанія, яка зобов’язана доставити пасажира в потрібне місце з моральним відшкодуванням. Це стосується також рейкових автобусів, кафе, закладів торгівлі і ін. Загалом на останній асамблеї ООН прийнято пакт про ліквідацію поняття форс-мажор, під яким підписалися усі провідні країни світу. І Україна в тому числі. Аргументом прийняття такої постанови стало твердження, що нібито світове суспільство досягло такого рівня розвитку коли завше є альтернативи і будь які конфліктні ситуації вирішуються спираючись на культурні та етичні норми.

Забарився у Дрогобичі до першої години ночі. Але це у наш час не трагедія, оскільки транспорт курсує цілодобово. Їду у тролейбусі і роздумую: цікавий і пізнавальний був день. Все таки історія – велика наука, яка здатна запобігти помилкам у майбутньому.

Майкл Річчі-молодший, Дрогобич, 18 червня 2086 р.

Завмирає миттєвість природи…

У Єпархіальному музеї м. Трускавця 20 червня ц.р. відкрилась виставка живопису Степана Пісьо. Творчість автора припадає на час як протистояння, так і мудрого співвідношення реалістичного і знаково-символічного малярства в українському мистецтві. Прочитавши кілька років тому слова Івана Франка, Степан Пісьо змалку, запам’ятавши квітучі сади та мальовничі поля рідної землі Великого Каменяра, відчув це саме, те, що потрібно, землі, на якій народився 12 вересня 1972 р. в селищі Мединичі на Дрогобиччині, вотчині його батьків і прадідів, такого простого і неосяжного українського світу.

Закінчивши Львівський сільськогосподарський інститут зі спеціальністю архітектора, і саме там зосередившись на пейзажному малярстві під керівництвом досвідченого педагога, Заслуженого художника України Мар’яна Тарнавського, який знайомивши своїх учнів з творчістю українських майстрів пейзажистів: Івана Труша, Антона Монастирського, А. Бокшая, Сергія Васильківського та інших, закладав у молодій творчій натурі основи любові й відображення краси рідного краю на полотні. Бо як казав колись Григор Тютюнник, “немає загадки таланту, є вічна загадка любові”.

У картинах Степана – світ, у якому ще залишилися клаптики природної первозданності, у яких відчувається невидима присутність людини. Тут все дихає і пахне сіном, плаєм, українським краєвидом, що поступово втрачає свою автентичність. Карпатські краєвиди з запашними царинками чи дрібними камінцями на берегах річок та спокійні плеса озер.

На його полотнах завмирає миттєвість природи. Просторовість пейзажів передається у віддзеркаленні світла сонця, місяця на воді і оця гра світла – своєрідна імпресія йому дуже добре вдається та робить його роботи цікавими і вирізняє їх із оточуючого мистецького середовища.

Виставка живопису триватиме два місяці, отож усіх охочих радо запрошуємо до нашого музею, помилуватися та відчути насолоду справжнього мистецтва.

Тарас Шафран, директор Єпархіального музею

П’ять учасників виставки квітів і дві урочистості

 

В неділю, 16 червня, Трускавець святкував День міста, 186 років курорту та День медичного працівника. Вже другий рік свято обійшлося без дощу, навіть навпаки цей день видався вельми спекотним. Та навіть сприятлива погода не спонукала цього року оздоровниці курорту взяти участь у головній окрасі першої половини святкового дня – виставці-презентації санаторіїв та організацій. Учасників, які підготувалися, виділили кошти та людей, вивезли в парк цього дня презентаційні матеріали та святкові композиції, було настільки мало, що їх можна перерахувати на пальцях – це готельно-курортний комплекс «Карпати», МРЦ «Перлина Прикарпаття», ЗАТ СГК «Дніпро-Бескид», територіальний центр обслуговування пенсіонерів та ЗАТ «Трускавецькурорт». Зате виставка-презентація цього року справді більше нагадувала виставку квітів – були представлені не лише рекламні матеріали про оздоровниці, а й цікаві квіткові композиції. Тож, слава Богу, відпочивальникам та гостям свята з сусідніх Дрогобича, Борислава, Стебника ще було на що глянути та біля чого сфотографуватися. Та, чесно кажучи, тенденція лякає, - колись активні учасники виставки військовий санаторій та «Шахтар», «Молдова» та «Батьківщина» не знайшли ні коштів, ні бажання висунутися в парк. І, мабуть, на це є якісь причини…

Та не будемо про сумне. Бо не правдою буде сказати, що на День міста в курортному парку було сумно. Все одно трускавчани та гості міста цілими сім’ями святково вбрані, часто в вишиванки, різними дорогами направлялися до центру парку. Тут святковий настрій створювали музика та пісні, які линули з кожного куточка. Біля стенду з творами декоративно-прикладного мистецтва підопічних територіального центру обслуговування пенсіонерів українськими піснями під баян тішив ансамбль терцентру «Сусідки». Біля  кожного стенду не лише співали, а й гостилися – глядачам щедро пропонували вареники, канапки з сальцем, узвар та пончики.

Ще однією особливістю цьогорічного Дня міста стали аж дві урочисті частини-академії – одна в «Златі» о 16 годині, друга о 18.30 на центральній сцені. Та суть їх залишилася приблизно однаковою – вітання господарів та гостей, відзначення кращих та плавний перехід до концертної програми. Урочиста академія в «Златі» зібрала практично повен зал керівників міста та курорту, духовенства, медиків, депутатів міської та обласної рад, представників з міст-побратимів Трускавця Ясло, Унійова, Дольни Кубіня… З вітальною доповіддю виступив міський голова Руслан Козир та вручив грамоти міської ради з нагоди Дня міста та Дня медичного працівника кращим працівникам міської лікарні та оздоровниць курорту. З вітальними словами виступили також головний лікар міської лікарні Андрій Кульчинський та Архиєпископ Дрогобицький та Самбірський УПЦ КП Яків. Ведуча урочистості Людмила Лесишак зачитала також вітання від голови Львівської обласної ради Петра Колодія.

Приїхав на свято та зізнався в давній любові до Трускавця депутат Верховної Ради Роман Ілик. Народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я повідомив, що нещодавно в Донецьку відбулося перше виїзне засідання цього парламентського комітету, а друге виїзне засідання обов’язково буде на Львівщині, швидше всього в Трускавці. Роман Ілик зазначив, що візит 20-ти депутатів найвищого законодавчого органу держави обов’язково має дати додатковий поштовх розвитку медицини в Трускавці та регіоні.

Урочистість в «Златі» продовжилася концертом академічного оркестру обласної філармонії «Високий Замок» (художній керівник Андрій Яцків). А на центральній площі, де тривав концерт юних артистів, лауреатів та переможців міських, обласних та всеукраїнських конкурсів та фестивалів, тим часом розпочався парад вишиванок. Патріотичну молодь у вишиванках з жовто-блакитними та червоно-чорними прапорами очолили дорослі – працівники відділу у справах сім’ї, молоді та спорту та відділу освіти міської ради. Парад молодих людей виглядав непогано, та не так масштабно, як хотілось би та уявлялося з розклеєних напередодні афіш «Вишиванка фест». Для фесту явно бракувало розмаху, учасників, драйву, впізнаваних облич.

Це ж трускавчани та гості міста говорили і про святкову вечірню концерту програму, основною зіркою якої був фіналіст одного з «Голосів країни» Назар Савко. Та, зрештою, як кажуть українські отамани, фортеця всередині тебе, тож свято і гарний настрій тим більше особиста внутрішня справа кожного. Хтось бачив руїни бальнеозокеритолікарні та сміття після шанхайського базару дорогою до сцени на бульварі Юрія Дрогобича, хтось – чудову квіткову композицію «186», висаджену до свята працівниками КП «Парк курортний»…

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

 



Создан 20 июн 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником