Трускавецький вісник № 94 (637) від 11 липня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 94 (637) від 11 липня 2013 р.

11.07.2013



 

У номері: Із сесії Трускавецької міської ради; Чи можна «консервувати» «Нафтусю»; Рух «Чесно в Трускавці» запрошує до співпраці; Інтерв’ю з Василем Петранівським; Дрогобицька катівня; Поезія кохання; «Полатають» дорогу до Грушева; Оголошення.

Новини Трускавця та регіону

Чи можна «консервувати» «Нафтусю»?

Як інформує наше джерело, науковці розпочали експеримент, який мав би розставити всі крапки над «і» в питанні, чи може унікальна цілюща прісна вода «Нафтуся» зберегти свої лікувальні властивості протягом тривалого терміну і що для цього потрібно. Якщо відповідь буде позитивною, тоді «Нафтуся» могла б відповідно продаватися як інші мінеральні води. Відомо, що цілющі властивості королева трускавецьких мін вод отримала завдяки унікальному сполученні різних органічних елементів та сполук і на даний момент лікарі рекомендують вживати її безпосередньо тільки у Трускавці.

Нагадаємо, що трускавецька «Нафтуся» не має аналогів у Європі, лікувальна вода такого ж типу (подібна) є тільки ще в одній з країн Латинської Америки. Втім, незважаючи на те, що у Трускавці за кошти платників податків утримується управління розвитку курорту, досі не зроблено жодного кроку, щоб Трускавець став курортом державного значення, а бренд «Нафтуся» використовувався виключно для означення лікувальної води Трускавця. Тому й маємо випадки вживання фраз «східницька» чи «сатанівська» «Нафтуся». Не виключено, що з часом знайдуться аферисти, які продаватимуть якусь підозрілу воду, яку ароматизують сірководнем чи іншою речовиною і продаватимуть її як «Нафтусю». Та хочеться вірити, що після зміни влади у Трускавці будуть робити хоч якісь кроки для того, аби місцева територіальна громада мала монополію на видобуток, внутрішній та зовнішній продаж лікувальних вод, а також монопольне право на використання бренду «Нафтуся», який і зробив Трускавець в часи Польщі та СРСР всесвітньовідомим бальнеологічним курортом. Але для цього цей бренд треба зареєструвати, а в мерії з цим не поспішають. Може, свідомо?

Хто хоче в «Чесно»?

У вівторок, 9 липня, відбулося чергове засідання Руху «Чесно у Трускавці». На ньому було обговорено співпрацю руху з місцевими мас-медіа, вирішено розпочати моніторинг роботи депутатських комісій Трускавецької міської ради, запропоновано посилити просвітницьку роботу серед населення. Серед інших питань було заторкнуто проблему несформованості територіальних громад, які мали б формувати органи влади в Україні, а також інші актуальні загальнополітичні питання. Було прийнято рішення провести прес-конференцію для місцевих ЗМІ, на якій задекларувати свою присутність у житті міста-курорту та роз’яснити принципи діяльності Руху «Чесно у Трускавці».

Нагадаємо, що нещодавно Рух «Чесно у Трускавці» звернувся до всіх депутатів Трускавецької міської ради із проханням подати звіти про пророблену ними роботу у 2010, 2011 та 2012 роках. Від липня по вересень включно координатором цього Руху в нашому місті-курорті є Святослав Грабовський. Кожен, хто бажає долучитися до діяльності «Чесно», може звертатися за тел. 067 110 77 76, є відповідна сторінка «Чесно у Трускавці» і в соціальній мережі Фейсбук.

У Трускавці є Клуб «Фортуна»

Як інформує реєстраційна служба Трускавецького міського управління юстиції, відповідно до статті 12 Закону України «Про громадські об’єднання, на підставі протоколу установчих зборів засновників від 01 липня 2013 року Реєстраційною службою Трускавецького міського управління юстиції Львівської області 08 липня 2013 року прийнято рішення про реєстрацію Громадської організації «Клуб спортивного бального танцю «Фортуна». Голова громадської організації – Федоричак Андрій Ігорович.

Відсутність коштів створює серйозні проблеми у роботі комунальних служб

Як інформує газета «Нафтовик Борислава», в місті нафтовиків зафіксовано суттєве зменшення рівня оплати за отримані комунальні послуги з боку мешканців. Масла у вогонь додає і затримка платежів міським відділенням казначейства. Минулого місяця надходження ЖЕКів зменшилося у середньому на 10 тис. грн., що наклало свій негативний відбиток на виконання планових робіт із підготовки будинків до зими.

А в. о. директора бориславського водоканалу Орест Винар під час однієї з нарад в мерії повідомив, що з початку року підприємство не провело жодної закупки матеріалів та запасних частин для техніки. У таких умовах працювати надзвичайно складно.

Крадуть електроінструмент і не тільки…

Як інформує газета «Нафтовик Борислава» з посиланням на Бориславський МВ ГУ МВС України у Львівській області, скутер марки «Вірпол-Актив» чорного кольору викрали невідомі зловмисники із приміщення гаража гр. С. по вул. Травневій. Невідомі злодії скористалися надмірною безпечністю власника транспортного засобу, який залишив його у незачиненому приміщенні, не вживши запобіжних заходів, які б унеможливили крадіжку. За цим фактом відкрито кримінальне провадження. Проводяться оперативно-розшукові заходи.

Оперативно-розшукові заходи проводяться також за фактами крадіжок господарського інвентаря із підсобного приміщення, розташованого на вул. Т. Шевченка неподалік будинку № 24, а також крадіжки електроінструменту із приміщення гаражу гр. Г. по вул. Гуцульській. В обох випадках у приміщення, звідки було здійснено крадіжки, невідомі зловмисники проникли у приміщення зламавши навісний замок. У господарське приміщення гр. К. по вул. Т. Шевченка злодії проникли у ніч на 27 червня, а крадіжку електроінструменту із гаража гр. Г. по вул. Гуцульській здійснено у ніч з 27 на 28 червня. За фактами цих крадіжок відкрито кримінальне провадження. Матеріальні збитки, нанесені зловмисниками власникам, встановлюються.

Мобільний телефон марки «Самсунг» викрала невідома особа із приміщення магазину «Продукти», що у Східниці. Причиною крадіжки знову стала надмірна безпечність власника апарату, який 22 червня близько 22.00 у магазині «Продукти» залишив мобільний телефон без догляду. За фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження. За цим фактом проводиться дослідча перевірка, як і за фактом викрадення огорожі біля свердловини № 4-С по вул. С. Бандери у Східниці, а також викрадення металевої сітки з огорожі будинковолодіння гр. А. по вул. Дрогобицькій. Невідомі зловмисники у ніч на 28 червня демонтували металеву сітку з огорожі, що навколо садиби.

Власна інформація

Бориславці знову перші!

В рамках XVIII Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «Від Гіпаніса до Борисфена», що проходив в місті Очакові (Миколаївська область), 28 червня відбулась прем’єра вистави за п’єсою Івана Франка «Украдене щастя» у виконанні Бориславського Народного драматичного театру для дітей та юнацтва імені Петра Телюка міського Палацу культури.

Серед 25 творчих колективів бориславські театрали зайняти заслужене перше місце.

Здійснилась мрія колишнього режисера театру, чиє ім’я зараз з честю носить колектив. Наступники свідомо везли на Всеукраїнський фестиваль «Украдене щастя» за його режисурою і постановкою.

Фестиваль проводився з метою сприяння, збереження та утвердження духовних цінностей українського народу, розвитку театрального руху в Україні, залучення молоді та юнацтва до змістового дозвілля, ознайомлення з кращими зразками традиційного сучасного українського та світового театрального мистецтва; популяризації української культури, театрального мистецтва.

Бажаємо успіху нашим акторами і подальших перемог.

Відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради

Раз-два – і закінчили

У четвер, 11 липня, пройшла XXVIII сесія Трускавецької міської ради. Оскільки вона була позачерговою, то розглядали на ній лише два питання. Відповідно 40 хвилин виявилося достатньо, щоб проголосувати за ці два питання, вислухати кілька депутатських запитів і одну проповідь мера, яка стосувалася бачення паном Козиром майбутнього ЖКГ.

Отже, депутат Олена Пилат попросила встановити поручні біля сходів будинку 1-А на вулиці Івасюка. Олена Леонідівна не просить, щоб це робити терміново – нехай хоча б на наступний рік закладуть кошти в бюджет для встановлення цих поручнів, адже там і в будинку, і в мікрорайоні – багато пенсіонерів, інвалідів. Доречним було зауваження депутата Ігоря Ластовецького, що міг би «Інтексмаркет», який розбудовується, допомогти вирішити це питання. Міський голова з такою пропозицією погодився.

Інше питання, яке депутат Олена Пилат озвучила від імені мешканців – самовільна дорога біля будинку 17 на тій же вулиці Івасюка. А за ту дорогу, яка створює лишній шум-гам, мешканці сплачують як за прибудинкову територію.

Питання прибудинкової території, але вже на своєму окрузі (вулиця Мазепи) підняв і депутат Михайло Малащак, який, як і Олена Пилат, донедавна входив до фракції «За зміни» (розформована в червні ц.р.). Позаду будинку 36 на вулиці Мазепи – некошені трави, щось з тим треба робити. Втім, не лише там. Найгірше, що як депутат він не має жодного впливу на підприємців, які тут понабудовували всілякої всячини. Косити депутатові півтораметрові трави своїм коштом щороку – це добре, але неправильно, вважає депутат і ми його в цьому підтримуємо. Бо знаємо, що місто не завжди ефективно витрачає кошти, в тому числі і на благоустрій.

Депутат Василь Белз дав чітке запитання по поламаному ліфту на Стуса, 12. Чітка відповідь керівника КП «Трускавецьжитла» Олександра Ткаченка не залишила жодних сумнівів – коштів на ремонт ліфта нема, адже щомісяця з будинку на ці потреби збирається хіба 21 грн. А вартість ремонту як мінімум 2 800 грн. Втім, мер наказав розібратися, що тут можна зробити.

Про те, що ведуться будівельні роботи на площі Чорновола і варто подумати про пасажирів, які тут фактично на дорозі очікують на маршрутку «Трускавець – Дрогобич», говорив депутат Сергій Мицик. Він пропонує на якийсь період часу, скажемо на два місяці, тимчасово перенести в інше місце.

На Крушельницької, 45 тече дах – розповів депутат Євген Юник. А по Симоненка течуть фекалії – продовжив депутат Богдан Стасишин. На нашу думку, депутат Стасишин поступив не дуже етично, бо назвав, від кого ці фекалії течуть, назвав не лише адресу, а й прізвище цієї людини, обізвав цю людину «вічним кандидатом у мери» і додав, що там у сім’ї туберкульоз. Це конфіденційна інформація, пане Стасишин і ви не маєте права таке озвучувати на сесії, навіть якщо і пройшли за підтримки «Фронту змін». Ми не подаємо прізвища людини, яку звинувачують у витоці фекалій на дорогу…

Перше питання «Про затвердження стартової ціни продажу земельної ділянки» доповідала очільник земельного відділу Оксана Плахтій. Продається земля на вулиці Городище, площа – 0,4 га, цільове використання – під дельфінарій. Купуватимуть землю на аукціоні, стартова ціна – 295 грн. 25 коп. за метр квадратний, загальна – 1 млн. 180 тис. 991 грн. Там вже стоїть паркан, але депутатам пояснили, що це водопровідні труби демонтовують. Бо навіщо ж вода в дельфінарії?

А друге питання доповідав начальник фінансового управління ТМР Микола Федоричак. Зміни до бюджету стосувалися збільшення видатків спеціального фонду у пункті екологічного фонду (збільшуються видатки на природоохоронні заходи), а також перекидання коштів по культурі. І за перше, і за друге запитання проголосували 29 осіб із правом голосу. Позачергова сесія завершила свою роботу.

Володимир Ключак

Дрогобицька катівня

Ще донедавна на задньому дворі фізико-математичного факультету Дрогобицького університету паркували автівки. Про грандіозну трагедію, яка відбувалася тут у 1939-1941-роки, нагадував лише скромний хрест, які сотнями ставлять у галицьких містечках з приводу і без. Тепер головний вхід на територію — через портал у вигляді тюремних ґрат, потім іде заґратований коридор, далі — стилізовані камери, стовпи з ліхтарями і колючим дротом на стінах, що оточують територію будівлі, — мартирологи — списки загиблих. В кінці 80-х — на початку 90-х тут відкопали майже півтисячі людських останків, проте лише тепер тут відкрили Меморіальний комплекс “Тюрма на Стрийській”. Керівник дрогобицького осередку “Меморіалу” Мирон Бучацький, для якого це стало справою всього життя, нині у розпачі: в криниці, куди скидали тіла, а подекуди ще й живих людей, розкопки не провели, а об’єкт уже став музеєм.

Рятувалися двоє-троє на тисячу

Великий красивий будинок із червоної цегли на вулиці Стрийській у Дрогобичі австрійська влада будувала як повітовий суд. Совіти перетворили його на катівню — місце масових страт. За приблизними оцінками фахівців, у середньому тут одночасно утримували 150 в’язнів. Скільки було замордовано загалом, ніхто не скаже однозначно — приблизно декілька тисяч. Фахівці стверджують, що лише в останній тиждень червня 1941-го року тут стратили 1200 «ворогів народу» — замітали сліди злочинів перед наступом німців. «Наразі у нас на стінах виписано 250 імен, — розповідає старший науковий працівник музею «Дрогобиччина» Марія Головкевич. — Відомо більш як тисячу імен — від малолітнього віку до сивої голови. Були тут знищені люди з усієї України, хоча найбільше, зрозуміло, з колишньої Дрогобицької області. Ми плануємо щороку поповнювати наш мартиролог новими плитами з іменами закатованих. Чому ми розмістили ці плити саме вздовж стін? Тому що саме тут у 1989-1991 роках дрогобиччани розкопали останки 486 закатованих краян. Людей тут скидали у рови один на одного, посипали вапном, поливали водою, аби швидше розчинилися. На це місце вздовж стін нам вказали родичі загиблих, ті, хто тут працював, хто врятувався». За приблизними оцінками, таких, що врятувалися, було двоє-троє на тисячу. Кажуть, це багато.

Годували людськими останками

З цієї меморіальної площі відвідувач потрапляє у ще один внутрішній дворик будівлі — там є вхід у дві невеличкі кімнати, які нинішній господар будівлі — Дрогобицький університет — відчужив музею. На стінах висять стенди з архівними фото — яким був будинок за австрійців, як прийшла на західноукраїнські землі радянська влада, як почалися перші розстріли. Ще тут є свідчення очевидців, протоколи допитів, анкети арештантів. Встановлено двоє важких металевих дверей — колись вони зачиняли одиночні камери. Привертає увагу металевий казан із надщербленим верхом. У ньому готували їжу арештантам, пояснює Марія Головкевич. Про цей казан є свідчення чоловіка, який тут працював фірманом у ті криваві роки. Свідок Гутникевич пригадує, як побачив надщерблений казан на подвір’ї й зачерпнув із нього шуфлею юшки — у ній плавали людські пальці й рука аж до ліктя…

Особисті речі в’язнів просто поховали

Під склом лежить кілька речей, що належали закатованим: окуляри, жіночий і чоловічий черевики, годинник, кілька гребінців. На одному гребінці висічено голкою ім’я-прізвище власника і наголос, що це його гребінець. Таким чином нещасний хотів якось ідентифікувати себе для нащадків. Здивувало, що особистих речей арештантів зовсім мало. До прикладу, у польському містечку Освенцім у меморіальному комплексі на місці німецьких концтаборів Аушвіц та Біркенау в павільйонах зберігаються тисячі особистих речей закатованих людей — в одному залі купа окулярів, в іншому — купа взуття, ще в іншому — гора зубних щіток… Ці експонати насправді справляють величезне враження і надовго залишаються в пам’яті, бо це матеріальні докази трагедії. “Речі арештантів просто поховали у п’яти окремих трунах, тоді, коли ховали останки 486 закатованих, — втручається в нашу розмову голова Дрогобицького “Меморіалу” Мирон Бучацький. — Дрогобицький музей просто відмовився їх брати на зберігання, я ж не міг їх собі додому забрати. От і поховали”.

Пан Мирон особисто розкопував останки жертв на подвір’ї колишньої тюрми, він вибивав із київської влади, тоді ще УРСР, офіційного документа — визнання злочину знищення людей. “Знаєте, чим я їх налякав? Сказав, що привезу до Києва всі 486 трун із останками, а не поможе, то буде і самоспалення”, — пригадує пан Мирон. Сьогодні громадському активістові прикро, що меморіальний комплекс уже відкрили, проте досі не розкрили таємниці найкривавішого місця катівні — 32-метрової криниці, вихід із якої розташований по центру другої музейної кімнати.

Криниця з багатьма невідомими

Освячення меморіального комплексу, до речі, за участі самого Блаженнішого Святослава, відбулося два тижні тому. Один із присутніх на заході розповів авторові цих рядків, як навколо криниці зібралася група жінок і почала голосити, плакати, завивати… Енкаведисти скидали туди мертвих і ще живих людей — недобитих, з розпоротими животами, відрубаними кінцівками. Люди стогнали, і тоді кати кидали у криницю вибухівку. “Її збудували одразу з будівлею як звичайну питну криницю. Але, мабуть, води довго не було, тому докопалися аж до 32-метрової глибини, — розповідає пан Бучацький. — Не одна установа мені відмовила в наданні детального плану, але в одному плані я таки дізнався її глибину — це був внутрішній план університету. Очевидці, які тут працювали, розповіли, що була в тюрмі кімната з ямою посередині, звідки дуже смерділо. Їм доручили влити туди 50 бутлів пекучої речовини. Пізніше було встановлено, що це була каустична сода. Цю речовину використовують для виробництва мила — вона перетворює органіку на мило. Тобто людські тіла перетворювали на мило, а потім вимивали струменями води, відвідну трубу звідти мені теж вдалося знайти”.

Дослідження криниці — окрема тема з несподіваними поворотами. “Криницю ми знайшли після того, як розкопали подвір’я, — пригадує пан Бучацький. — Знайшли цю кімнату за слідами від вибухівки на стелі. Тут стояли верстати, підлога була замурована. Ми пробили підлогу і натрапили на порожнину і купу пухкої землі. Почали копати, перших вісім метрів було страшенно сухо, курилася така пилюка, що працювали в масках. Після восьми метрів натрапили на вологий матеріал. Експертиза встановила, що там є біологічні рештки. Аж тут прийшла постанова — не продовжувати розкопки, бо йде святкування Дня міста. Нам лишалися ще буквально метри, аби натрапити на кістки, але призупинили роботи. Коли ми прийшли за кілька днів, криниця була знову засипана землею”.

«Наступного разу ми повернулися до розкопок криниці у 2008 році, влада виділила нам 40 тис. грн, ми найняли еменесників, — веде далі пан Бучацький. — За три дні хлопці відкопали п’ять метрів, знову була хмара пороху, працювали в масках. Потім настав День Незалежності. Коли ми прийшли після свята, усе знов було завалено землею аж під сам верх і залито водою!” На запитання, хто це зробив, громадський активіст розводить руками: у будинку є господар — університет; тодішній ректор пан Скотний запевняв, що нічого не знає.

Врешті, тоді таки вдалося викопати 16 фрагментів людських скелетів як речовий доказ вмісту криниці. Провівши певні підрахунки і порівняння, очільник дрогобицького “Меморіалу” дійшов висновку, що в криниці досі залишаються засипані понад тисячу осіб. “Місцева влада облаштовує меморіальний комплекс, а я питаю: де розкопки? Організовують відкриття, освячення, пам’ятні таблиці, а я питаю: де розкопки?, — обурюється активіст. — Шалений диверсійний опір був постійно, до вчорашнього дня, а найбільше блокував усе минулий ректор університету Скотний. І сьогодні ще зарано було музей відкривати, не розкопавши знищених. А тепер продовжиш розкопувати — скажуть, вандал, музей нищить!”

Зміна філософії

“Спершу потрібно було знайти всіх до останнього, закатованих, поховати за християнським звичаєм, а вже потім відкривати музей, і проводити інші заходи, — підтримує очільника “Меморіалу” депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин. — І ця концепція жила від 1990 року до 2011-го. Що могли, те робили — місце окультурили, хрест поставили, і головне — збирали кошти, аби продовжити розкопки. У 2007-2008 роках знайшли трохи коштів, тривали розкопки; але чинилися перешкоди, не всі кошти надійшли, знову призупинили роботи. Планували дотримуватися концепції, але змінилася влада, змінилася філософія. Тепер влада робить окультурення території і каже, що ми вже зробили тут меморіал, і все, на цьому крапка. Але ми, небайдужі дрогобиччани, створюємо комітет захисту і кажемо: ні, це лише перший крок, і криницю таки треба розкопати. Як це тепер зробити, уже в музеї, треба думати, можливо, доведеться вносити зміни в проект розкопок. Коли до цього підійде час, наразі — невідомо. Ще треба внести цей меморіал в реєстр, набрати штат, треба, щоб про нього дізналися в Україні. Влада попускає потрошки. Чи могли б ми за минулого ректора, нині уже покійного пана Скотного, говорити про якийсь музей? Ні! Так що чекаймо, час усе розставить на свої місця”.

Ірина Юзик, газета «Ратуша»

Василь Петранівський: «Працюю для дітей та громади»

Одні цим чоловіком захоплюються, інші вважають його диваком. Але всі погоджуються, що Василь Левкович Петранівський – яскрава і непересічна особистість з широчезним колом інтересів та захоплень і фантастичною працездатністю. Освітянин, науковець, громадський діяч, шахіст, турист – це далеко не повний перелік сьогоднішнього кола діяльності Василя Петранівського – автора 156 наукових праць і чотирьох навчальних посібників, голови міської Федерації шахів та шашок, активного учасника громадської організації ГО «Рада старійшин». Та сьогодні, як і завжди, його пріоритет – діти. Тому, що Василь Петранівський любить маленьких громадян за їх відвертість та чесність, і сам попри поважність та не завжди легкий життєвий досвід, не втратив дитинної щирості та радості кожному дню життя. Тому, що пропрацювавши багато років директором СШ №3 та викладачем Дрогобицького педагогічного університету, сьогодні Василь Левкович вже близько року є директором Будинку учнівської творчості. Саме про цю ділянку роботи наша розмова з Василем Петранівським.

- Василю Левковичу, то коли Ви стали директором БУТу і як Вам працюється в позашкільній освіті?

- 8 серпня 2012 року зі мною було заключено контракт на посаду директора Будинку учнівської творчості до 31 серпня 2013 року. Для мене особисто це абсолютно новий напрям роботи, адже до цього я працював у вищій та середній школі. Та я був свідомий цього та готовий працювати і вчитися – вивчати нормативно-правову базу, особливості ведення документації та фінансово-господарської діяльності в позашкільному закладі. Щиро вдячний моєму заступнику Любові Гривняк, яка всебічно мені допомогає з перших днів на цій посаді, а також керівникам гуртків Тетяні Осійчук та Лідії Зубрицькій. Ці досвідчені працівники позашкілля працюють в Будинку учнівської творчості понад 20 років, і результатами та здобутками, яких ми досягли за цей рік спільної праці, я великою мірою завдячую їм. Добра співпраця також налагодилася з методистом методичного кабінету відділу освіти Інною Форемною.

- З чого Ви розпочинали свою роботу на посаді директора БУТу?

- Звичайно, розпочав, зі знайомства з колективом, адміністративної роботи. Ми розробили новий штатний розпис з 1 січня 2013 року, посадові інструкції на всіх працівників БУТу, впорядкували технічну документацію з пожежної безпеки та охорони праці.

- Василю Левковичу, це потрібна, але малопомітна маленьким відвідувачам Будинку учнівської творчості робота. А що вдалося зробити для покращення матеріально-технічної бази, зовнішнього вигляду кімнат для творчості та актового залу?

- І тут нашому дружному колективу в такий нелегкий час вдалося досягти певних успіхів. Ми маємо 3 тисячі 300 гривень щомісяця орендної плати від аптеки, тож ці кошти дуже економно і витрачаємо на оновлення та ремонти. Так, у 2012-2013 році зроблено повністю ремонт в гуртках туристично-краєзнавчого напрямку. У вересні-жовтні 2012 року, коли ми готувалися до відзначення 60-ліття БУТу, ми повністю оновили «одяг» сцени актового залу – передні та задні куліси. За кошти спецфонду закупили матеріал, а самі куліси шила Любов Михайлівна Гривняк з дівчатами. Ми також встановили сім нових вікон в корпусі №3 (майстерні). Зробили ремонт сходових кліток, коридорів, панелей головного корпусу, провели велику роботу з благоустрою території, підготовки до опалювального сезону 2012-2013 років. Придбали спецодяг, вогнегасники, медикаменти – укомплектували 10 аптечок. Закупили канцтовари, матеріали для роботи гуртків декоративно-прикладного мистецтва, придбали спорядження для однієї туристичної групи туристичного гуртка – шість комплектів.

Приємно також, що все більше батьків наших вихованців цікавляться роботою Будинку учнівської творчості, відвідують наші заходи та допомагають в оновленні матеріально-технічної бази. Так друзями-меценатами БУТу є Сергій Мицик, Володимир Наконечний, Олександр Батько та готельно-курортний комплекс «Карпати».

- Якісь нові гуртки в БУТі за останній рік з’явилися?

- У 2012-2013 роках в Будинку учнівської творчості працювало 45 гуртків, у яких займалося 830 дітей від 5 до 18 років (у 2011-2012 роках був 41 гурток та 750 вихованців). Ми відкрили новий гурток «Юні журналісти» (керівник Оксана Гула), школу журналістської майстерності (веде Любомир Поливка) та кіношколу під керівництвом Олега Бачинського.

Всього у нас працює 32 педагогічні працівники, які гармонійно поєднують досвід та готовність до змін та інновацій - сім з них мають стаж роботи понад 20 років, а 30% - молодь до тридцяти років.

- Знаю, що Будинок учнівської творчості пишається успіхами своїх вихованців.

- Так, за 2012-2013 навчальний рік маємо дев’ять переможців всеукраїнських конкурсів та фестивалів ( у 2011-2012 році був лише один) та 30 переможців конкурсів обласного рівня. Наші вихованці брали участь у чотирьох міжнародних виставках.

На міжнародному фестивалі «Карпатські клімати» (м.Кросно, Польща) відзначені вихованці вокального гуртка (керівник Роксолана Мартинюк). Хор «Хвиля» під керівництвом цього ж керівника зайняв третє місце на VІІІ Всеукраїнському фестивалі-конкурсі хорового мистецтва, присвяченому творчості Кос-Анатольського. Це ІІІ місце з 35 хорів зі всієї України!

А вихованці хореографічного гуртка під керівництвом Зоряни Денисюк зайняли І та ІІ місце на Всеукраїнському фестивалі мистецтв «Кришталевий Трускавець» та практично щойно повернулися з Болгарії, де успішно виступили на Міжнародному фестивалі «Сонце. Радість. Краса», який проходив 13-18 червня.

Вихованка Лідії Зубрицької Марія Ковалів здобула ІІІ місце на Всеукраїнському фестивалі патріотичної творчості «Сурми звитяги», де відзначено також літературно-музичну композицію, яку підготували Роксолана Мартинюк та Лідія Зубрицька.

Евеліна Наконечна та Уляна Войтів (керівник Любов Гривняк) нагороджені грамотами на Всеукраїнській виставці «Мистецтво орігамі» (м.Рівне).

За цей рік Будинок учнівської творчості також провів та організував 40 заходів –виставок, конкурсів на рівні міста та БУТу. За працьовитість, старанність та для подальшого стимулювання 46 вихованців Будинку учнівської творчості нагороджено грамотами БУТу, семеро наших дітей нагороджені грамотами Трускавецької міської ради, а двоє вихованців – Софія Цюпер та Марія Ковалів – нагороджені стипендіями міського голови.

- Василю Левковичу, а які у Вас плани на це літо?

- Звичайно, як завжди, в планах – ремонти. За літо плануємо зробити ремонт кімнати №9 (гурток орігамі та лялькарі) і №19 (велотуристичний гурток, корпус №3). Плануємо також замінити чотири дерев’яні вікна на металопластикові та провести санітарний ремонт другого поверху головного корпусу та вестибюлю актового залу.

- А що влітку можете запропонувати дітям, які не поїхали ні на моря, ні до бабусі в село, а залишилися «на асфальті»?

- Гуртки велотуристичного напрямку готуються до мандрівок. Так Олег Осійчук в липні планує веломандрівку Сколівщиною а в серпні – Підкарпаттям та Дрогобиччиною. 24-25-26 липня я проведу триденний некатегорійний похід за маршрутом Трускавець - ур.Помірки – ур.Іваники – с.Зимівки – Орівський хребет – гора Діл – ур.Боберня – Трускавець.

А вже з 17 липня виходить з відпустки ряд керівників гуртків, які запланували багато цікавих заходів: «Відпочинок по-англійськи» (керівник Ольга Кіселичник), перегляд мультфільмів англійською мовою (Анна Підкова). Буде також проведено англомовний конкурс «Щасливий випадок» (Злата Крамар та Ольга Кіселичник) та розважальну програму «Веселі квіти». В серпні місяці плануємо також провести декілька шахово-шашкових турнірів (Володимир Винницький).

До Дня Незалежності БУТ планує провести інтелектуальну вікторину (Зоряна Гула), особисту першість зі стрільби (Орест Лимич), дводенний некатегорійний туристично-краєзнавчий похід на гору Парашку (Василь Петранівський та Григорій Долик). І під завісу літа вихованці вокального гуртка Роксолани Мартинюк знову їдуть на Міжнародний фестиваль «Карпатські клімати» в Польщі.

- Це дуже насичено. На новий навчальний рік у Вас плани, напевно, ще грандіозніші…

- В новому навчальному році, якщо буду працювати, хотілося б звернути увагу на науково-дослідну роботу керівників гуртків. У 2012-2013 році наші педагоги вже розробили та впровадили 16 нових програм.

Є також плани відкрити нові гуртки «Юний ерудит», «Молодіжний театр» та «Європейський клуб», який би ближче знайомив юних трускавчан з євроінтеграційними процесами. Будемо працювати над впровадженням платних послуг. В рамках гуртка «Кіношкола» хотілось би відкрити анімаційну студію, де діти б відтворювали дійсність та казку засобами мультиплікації, відновити роботу гуртка «Шахи і шашки для дошкільнят», який колись діяв в дитячих садках. Ну і будемо вивчати думки та побажання батьків та дітей, громади, які б ще гуртки, клуби, вони хотіли в Будинку учнівської творчості.

У 2013-2014 році, до речі, оцінку роботі наших педагогів даватиме держава – БУТ проходитиме атестацію. Та, вірю, що нашому дружньому колективу за підтримки громади всі виклики та завдання під силу. Будинок учнівської творчості дякує за підтримку Трускавецькій міській раді, відділу освіти, культури, депутатам міської ради та громадський організаціям – історико-краєзнавчому клубу «Сива давнина», «Просвіті», ГО «Рада старійшин» та іншим.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Чи підтримають “УДАР” і “Свобода” Олександра Коростельова на виборах Дрогобицького міського голови?

Деякі експерти стверджують, що вибори до місцевих рад відбудуться не 2015-го, а 2014-го року. Нібито Янукович змінить Конституцію, покладе собі під ноги Конституційний суд, аби закріпити успіх. Як відомо, на нещодавніх проміжних виборах міських, селищних і сільських голів у ста одному випадкові зі ста сімнадцяти перемогли представники Партії регіонів. Президентові потрібно пере-форматувати владу, аби другий термін у 2015 році став для нього реальністю.

Передвиборча кампанія в Дрогобичі вже давно почалася. Звичайно, рано ще робити з Олексія Радзієвського “кульгаву качку”, бо він усе-таки приймає основні рішення в місті. Але на перший план, у тім числі і з його подачі, висувається Олександр Коростельов.

Перший заступник дрогобицького міського голови відіграв вирішальну роль в тріумфальному в’їзді в ратушу Олексія Радзієвського. В підручники політології мав би увійти унікальний рецепт збору коштів для перемоги за рахунок абсолютної більшості тих, хто був у команді. Хтось стратився, і стратився капітально, а дехто нагрів на цьому руки.

Чомусь усі переконані, що Олександр Коростельов спить і бачить себе міським головою Дрогобича. Мабуть, на посаді першого заступника він переконався, що це не легкий хліб. Але мерські амбіції все-таки не дають йому спокою. Та й, як менеджер, він би сам собі не пробачив, якби не ризикнув поборотися за булаву міського голови. Хоча весь попередній досвід йому підказує, що не слід цього робити, проте інерція не дасть змоги зупинитися. Одна справа бути призначеним на посаду, як зараз, інша – переконати виборців у своїй незамінності. Двічі Олександр Коростельов хотів стати депутатом Львівської обласної ради, але не судилося. Тепер йому треба переконати навіть більшу кількість електорату, що він є білим і пухнастим, незамінним менеджером і батьком міста, ніж у випадку з виборами до обласної ради. Чи під силу це Олександрові Коростельову?

Звичайно, крім нього, висуватиметься ще добрий десяток претендентів – як і з числа вічно колишніх, так і новітніх політиків. Велике значення матиме той факт, кого підтримають політичні сили.

Навряд чи претендент на вибори міського голови від “Батьківщини”, навіть якщо його підтримають “УДАР” і “Свобода”, зможе повторити успіх Романа Ілика жовтня 2012 року. Ще не знати, яким буде рейтинг “Батьківщини” до цього часу. З іншого боку, Роман Ілик не зможе стати таким авторитетним, як свого часу Віктор Ющенко, одного слова якого було достатньо, аби громада проголосувала за названого ним чоловіка. Крім того, ще не факт, що “УДАР” і “Свобода” підтримуватимуть висуванця “Батьківщини”.

На сьогоднішній день найімовірнішими висуванцями від “Батьківщини” є Володимир Кондзьолка і Роман Шагала, від “УДАРУ” – Віктор Возняк, від “Свободи” – Михайло Задорожний. Це, звичайно, за умови, що вони самі захочуть балотуватися на посаду міського голови Дрогобича. Адже їм до цього часу можуть зробити такі пропозиції, від яких вони не зможуть відмовитись, а тому зійдуть з передвиборчої дистанції, підтримуючи того, кому сильні світу цього ввімкнуть “зелене світло”.

Здавалось би, Олександр Коростельов випадає з цієї обойми. Але не поспішаймо з висновками, тим паче на тлі останніх візитів на Дрогобиччину.

Наш край нещодавно відвідали народні депутати України Олег Канівець і Ярослав Дубневич. М’яко кажучи, у них специфічні стосунки з колегою по парламенту Романом Іликом, якщо не сказати більше. Звичайно, народний обранець може їздити де йому заманеться, не обов’язково лише територією свого виборчого округу. Крім того, він може мати на “чужій” території свої економічні інтереси. Але всі розуміють, що основна мета подібних візитів усе-таки лежить у політичній площині.

Олег Канівець, зламавши присягу й вийшовши із фракції “Батьківщини”, приїжджав на Дрогобиччину разом із першим заступником голови Львівської обласної державної адміністрації Богданом Матоличем. Факт сам по собі промовистий, бо мова, очевидно, йде не лише про співпрацю з владою. Крім того, Олег Канівець має особисті претензії до Романа Ілика, голови обласної “Батьківщини”, а ще більше до Володимира Швеця, який був закріплений за Стрийським виборчим округом, теж народного депутата, в якого Роман Ілик свого часу працював помічником-консультантом. Якщо вірити Олегові Канівцю, “Батьківщина” “пресувала” його під час передвиборчої кампанії, робила це й потім, що, мовляв, стало причиною його виходу із фракції. З’ява на “чужій” території фактично політичного опонента, до якого не може бути довіри, та ще й у супроводі поважного можновладця, повинна стати першим серйозним дзвіночком для Романа Ілика, який намагається контролювати “свій” виборчий округ.

Якщо ми вже говоримо про Олега Канівця, то слід сказати, що серед впливових фігур, які належать до національно-демократичного табору, є багато таких, які “тихо ненавидять” Романа Ілика, а тому з радістю пристануть до його опонентів, аби напакостити йому. Звичайно, на початках робитимуть це непомітно, мало не підпільно, але чим ближче до виборів, повилазять зі “схронів”. Тому внутрішня служба безпеки Романа Ілика, якщо вона в нього, звичайно, є, повинна не дрімати. Мало не військова термінологія не випадкова в цьому контексті, адже Дрогобиччина завжди виступала полігоном для експериментів різних політиканів. Колись про це поговоримо окремо.

Що стосується Ярослава Дубневича, то він, як відомо, увійшов до фракції “УДАРу” Віталія Кличка. Оскільки він більше бізнесмен, ніж політик, то на Дрогобиччині в нього непочатий край роботи. Колись про це поговоримо окремо. А зараз розмірковуватимемо суто в політичній площині.

Кавалерійський наступ “УДАРу” під час попередньої виборчої кампанії дав можливість завоювати цій політичній силі місця в Дрогобицькій міській і районній радах, але не народив яскравих особистостей. Фактично з місцевих “ударівців” нікого висувати на міського голову Дрогобича з надією на стовідсотковий виграшний результат. Навіть переформатування керівних кадрів, до чого вдається Ярослав Дубневич, нічого не дасть. Ставка на Віктора Возняка теж сама по собі є програшною, якщо не буде проведена попередня клопітка і, головне, грошовита робота.

Козирну карту в цій ситуації має “Свобода”. Негативне ставлення Михайла Задорожного до Романа Ілика за цей час навряд чи зміниться, навіть партійна дисципліна не зможе змусити обласного депутата працювати на народного депутата. Крім того, Михайло Задорожний не полишив своїх парламентських амбіцій, а тому наступного разу балотуватиметься до Верховної Ради України. Ставати зараз міським головою йому не з руки. Але він наполегливо підтримає будь-кого, хто стане опонентом кандидатові від Романа Ілика.

Отже, наразі глухий і тихий спротив усередині “Батьківщини”, намагання “УДАРу” мати свого міського голову Дрогобича, фактичний саботаж “Свободи” у цьому питанні – ось із чим доведеться зіштовхнутися Романові Ілику, якщо він захоче мати “свого” міського голову. А на тлі його мовчазного непротивлення злу, яке виходить від режиму Радзієвського у Дрогобичі, не-персоналізації носіїв цього зла, це взагалі може мати трагічні наслідки для громади.

Якщо ви думаєте, що я забув про Олександра Коростельова, то помиляєтесь. Я просто думаю, наскільки далеко можуть зайти амбіції політиканів, які би погодились підтримати цю людину в боротьбі за крісло міського голови. А рано чи пізно люди, далекі від справжніх потреб дрогобицької громади, можуть зійтись на цій кандидатурі, особливо якщо почують від неї тепер і в майбутньому економічні преференції особисто для себе. А вони їх почують.

Останнім часом Олександр Коростельов має потужне гальмо, яке може завадити йому стати міським головою Дрогобича. Він почав пити. Звичайно, не кефір чи квас. Де вже йому в цьому ремеслі тягатись із деякими титанами із ратуші! Звичайно, це справа Олександра Коростельова, де і з ким проводити свій вільний час, хоча інколи і під час робочого часу, але він не повинен забувати, що навкруги є не лише його друзі, а й заздрісники й прямі вороги, які на “чорний день” тримають відеозаписи з його “художествами”. Та й чи вартує пиятика того, аби мерські амбіції руйнували сім’ю? Завжди є час зупинитись. Як і не зупинитись і котитись вниз, у лайно і болото.

Всі, хто йде до влади, повинні пам’ятати, що насамперед це випробування від Бога: чи зміниш ти своє людське обличчя, чи перетворишся на свиню? Мало хто проходить це випробування. Ввійшовши до ратуші національним героєм, виходиш упослідженим політиканом, як це сталося, скажімо, з Миколою Гуком. Та й Олексій Радзієвський уже багатьма не сприймається як “спаситель” Дрогобича, хоча потенційні можливості були. Найбільш болючим у цьому процесі є те, що не вирішуються нагальні проблеми громади, якій ти наліво й направо давав обіцянки. Та й громада повинна бути далекоглядною, коли голосує за того чи іншого чоловіка. Завжди слід робити поправку на ймовірні амбіції, погорду, зневагу до людей та інші негативні якості того, за кого голосуєш.

Дрогобич, за великим рахунком, окрім, можливо, покійного Юрія Дацюка, ще не мав міського голови, про якого без великих роздумів можна було би сказати, що цей чоловік не шкодував свого здоров’я і самого життя для блага громади. Тусовка навколо ймовірних кандидатів у мери свідчить, що древньому місту може не поталанити й цього разу…

Анатолій Власюк, «Тустань»

Поезія кохання

В міській бібліотеці, що по вул. Бориславській, 36 досить часто відбуваються зустрічі з цікавими людьми. Так, 10 липня трускавчани мали нагоду зустрітися з українською поетесою із Києва – Лілією Золотоношею.

Поезія цієї жінки – це поезія кохання, яка чудово розуміється на тонкощах амурних справ, уміє сплітати хитромудрі інтриги, зачаровувати елегантною грою слів. Її вірші – це оголені рядки безоглядної пристрасті, що заповідають уроки одвічної драматургії зародження й розвитку кохання, без якого неможливе життя. Дмитро Павличко написав так: «Лілія Золотоноша пише зухвало, але все, що хоче сказати, не в слові, а десь у підтексті. Слово тільки натякає на щось невимовне, не похопне. І робить її вірші справжньою поезією».

Саме таку поезію запропонувала всім, хто прийшов до бібліотеки на творчий вечір-зустріч, пані Лілія. Трускавецькі поети В`ячеслав Умнов та Стефанія Шумило були захоплені душевністю, відчайдушним ліризмом нашої гості. Адже Лілія Золотоноша закохала всіх у себе - випромінюючи людську доброту, відкритість, справжність почуттів.

Поезія Золотоноші настільки мелодійна, що вже більше 100 віршів поетеси покладені на музику відомими композиторами, а виконавцями цих пісень є відомі українські та російські співаки.

Шановні трускавчани, хто хоче познайомитися з поетичним доробком поетеси Лілії Золотоноші, радо запрошуємо до бібліотеки. Пані Лілія подарувала нашій книгозбірні збірки власних поезій.

Живіть читаючи – відкривайте для себе магію кохання від Лілії Золотоноші!

Віра Савка, завідувач бібліотеки-філії №1 м. Трускавця

Дорогу, якою прочани їдуть до Грушева, незабаром «полатають»

Аварійну ямковість на автодорозі «Новошичі-Ріпчиці» уже найближчим часом буде ліквідовано. В цьому народного депутата України,обранця від Дрогобиччини Романа Ілика запевнив начальник Служби автомобільних доріг у Львівській області Тарас Сиротинський.

Так, нещодавно до Романа Ілика звернулась громада с.Ріпчиці з проханням посприяти у вирішенні питання ремонту згаданої дороги. У зверненні на ім’я нардепа йшлося: «Стан дороги вкрай незадовільний, в деяких місцях проїзд легковими автомобілями є майже неможливим. Перевізники неохоче здійснюють перевезення людей нашого села. Через поганий стан дороги не вводяться в графік додаткові рейси. Дорога пролягає між полями, неосвітлена, що, особливо у вечірній час, створює небезпеку для пішоходів». Також наголошувалось, що особливих труднощів через це зазнають люди похилого віку та хворі, які практично не мають змоги дістатися до амбулаторії, пошти та ощадкаси, котрі розташовані в с.Опарі, та лікарні, котра розташована в смт.Меденичі.

Крім того, згадана автодорога веде до с.Грушів – відпустового місця, в яке постійно з великими труднощами дістаються тисячі прочан. А ремонт, в тому числі ямковий, на дорозі не проводився дуже давно.

Відтак, народним депутатом України Романом Іликом на ім’я начальна Служби автомобільних доріг у Львівській області Т.Сиротинського було скероване депутатське звернення з приводу незадовільного експлуатаційного стану автомобільної дороги місцевого значення С-140428 з клопотанням передбачити фінансування проведення ремонту заданої дороги. У відповіді, наданій нардепу Тарасом Сиротинським, йдеться, що комiсiєю в складi представникiв Служби автомобiльних дорiг у Львiвськiй областi та фiлiї "Дрогобицький райавтодор" ДII "Львiвський облавтодор" було проведено обстеження даної автомобiльної дороги та визначено обсяги робiт по доведенню її до належного експлуатацiйного стану. Отож, в даний час дорога Новошичі-Ріпчиці потребує поточного середнього ремонту з комплексом робіт із посилення дорожнього полотна. «У зв'язку з обмеженим фінансуванням дорiг мiсцевого значення на експлуатацiйне утримання, на даній дiлянцi автомобiльної дороги неможливо виконати повний обсяг робіт», - йдеться у відповіді. Поряд з тим, як запевняє Т.Сиротинський, Службою автодорiг «Львівському облавтодору» уже дано доручення на автодорозі Новошичі-Ріпчиці провести роботи із ліквідації аварійної ямковості.

Марія Кульчицька

Оголошення

У п’ятницю, 12 липня, об 11 годині в приміщенні Трускавецького міського відділу міліції відбудеться прийом громадян куратором від ГУ МВС України.

Трускавецький МВ ГУ МВС України у Львівській області

Продаються вітрини під косметику і під одяг. Тел. 098 499 25 42.

На роботу в готельно-курортний комплекс «Карпати» запрошуються маркетологи з досвідом роботи. Тел. для довідок (03247) 62-600 (Ірина Львівна).

 



Создан 11 июл 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником