Трускавецький вісник № 95 (638) від 12 липня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 95 (638) від 12 липня 2013 р.

12.07.2013



 

У номері: Руслан Козир проти держави Україна; Борислав вийшов на міжнародний рівень; Як вшановують пам’ять Юрія Котермака та Бруно Шульца; Стартує «Франко-Фест»; Цілюща сила поезії.

Новини Трускавця та регіону

 

Володимир Ключак відмовився очолити газету «Нафтовик Борислава»

Цього тижня довголітній редактор газети «Нафтовик Борислава», лауреат багатьох журналістських нагород, в тому числі «Золотого пера» Роман Соловчук подав заяву на звільнення з посади головного редактора.

Поки що невідомо, хто ж очолить редакцію газети після 15 серпня ц.р. Називаються різні прізвища. Вже відомо, що редактор газет «Тустань» та «Барабський міст» Анатолій Власюк не прийме таку пропозицію, хоча невідомо, чи мер Володимир Фірман і пропонував би йому очолити газету, особливо зважаючи на різкі критичні матеріали Анатолія Васильовича.

Навряд чи погодиться піти на посаду редактора «Нафтовика Борислава» і начальник відділу внутрішньої політики Бориславської міської ради Наталія Бараняк. Довголітній працівник «Нафтовика Борислава» Ігор Юринець теж іде на пенсію, тож і він не очолить редакцію. Іван Швед, який колись працював у «Нафтовику Борислава», а потім був редактором «Вільного слова» та «Каменярів», вже в липні видасть перший номер газети Дрогобицького району, яку він редагуватиме. Серед найбільш імовірних претендентів на посаду редактора «Нафтовика Борислава» називаються прізвища Петра Магура та Тетяни Гуцило, хоча не виключено, що є якась темна конячка, яка й очолить бориславський часопис.

Одним із кандидатур на цю посаду розглядалася і особа екс-редактора газет «Відродження Трускавця» та «Франкова криниця Підгір`я» Володимира Ключака. Принаймні пропозиції очолити «Нафтовик» офіційно лунали і від головного редактора Романа Соловчука, і від представників влади Борислава. Щоб припинити будь-які чутки, інформуємо, що Володимир Ключак офіційно відмовився очолити редакцію «Нафтовика Борислава».

У зв`язку з нещодавнім звільненням Володимира Ключака з посади редактора «Франкової криниці Підгіря» журналіст почув багато слів підтримки на свою адресу та отримав багато пропозицій, за які щиро дякує, користуючись цим Інтернет-ресурсом. Єдиною особою, яка дозволила собі публічне злорадство, був Леонід Гольберг, який на одному з дрогобицьких сайтів назвав публікації В. Ключака «скандальними, часто упередженими, непрофесійними та ксенофобськими». Дякую, Леоніде Марковичу, і вибачаю вам це, адже маю щастя бути християнином. Буду рекомендувати вас на посаду редактора «Нафтовика Борислава» як нескандального, неупередженого, професійного журналіста, який інші народи любить навіть дужче, ніж народ український.

Повідомляємо, що саме Володимир Ключак вносив пропозицію призначити Леоніда Гольберга відповідальним за промоцію Дрогобицького педуніверситету, що могла б підтвердити заступниця мера Трускавця Валентина Бодак (викладач університету, наближена до керівних кіл вузу). Зустріч з цього приводу та обговорення цього питання проходили незадовго до смерті ректора Валерія Скотного, після цього це питання більше не розглядалося. Тому цією публікацією теж офіційно звертаємося до ректора педуніверситету Надії Скотної з проханням розглянути можливість працевлаштувати Леоніда Гольберга на якійсь посаді з метою промоції Франкового вузу. «Трускавецький вісник» співпрацюватиме навіть із цією людиною у справі популяризації нашого дрогобицького університету.

Непомітний День народження

 

На сьогодні, 12 липня, припадає День народження Бруно Шульца, знаного дрогобичанина, автора «Цинамонових крамниць», «Санаторію під клепсидрою» та інших оповідань. Відомий Бруно Шульц і своїми мистецькими роботами в галузі образотворчого мистецтва. І хоча твори Шульца вже перекладені кількома десятками мов світу, в тому числі і китайською та японською, та у Дрогобичі ця постать якось мало помітна і не надто популярна. Можливо, згідно принципу «Нема пророка у своїй вітчизні».

Цікаві згадки про Бруно Шульца як вчителя гімназії подає у своїй книзі спогадів «Атлантида» уродженець Дрогобича Анджей Хцюк. З неї ми довідуємося, що Бруно Шульц хоча і народився у жидівській родині, але став вихрестом, ходив до дрогобицького римо-католицького костела. Інший польський автор, теж учень Шульца, подає не надто добрі відгуки про дрогобицького вчителя-художника-поета. Як би там не було, але представники дрогобицької влади могли б більше уваги приділяти популяризації імені Шульца. Бо як наразі цим займається виключно невеличка група осіб, переважно пов’язаних з місцевим педуніверситетом.

Власна інформація

Як у Дрогобичі вшановують пам’ять Юрія Котермака?

4 липня цього року – 519-ті роковини смерті Юрія Котермака, відомого як Юрій Дрогобич.

У мистецькому відділі музею «Дрогобиччина» повідомили: присвячені цьому дню заходи проводитимуть восени, коли завершиться сезон літніх канікул.

«Вшанування пам’яті Юрія Дрогобича доцільно проводити, коли є студентська та учнівська молодь. У вересні, після того, як діти вийдуть на навчання, ми почнемо реалізовувати задумане», - зазначають музейники.

Заплановано презентувати ювілейне видання книги Котермака «Прогностична оцінка поточного 1483 року», показ фільмів про Юрія Дрогобича та невелику мистецьку академію. До заходу долучаться науковці, які досліджували життя і творчість нашого земляка.

У Дрогобицькому музеї зауважили, що люди мало знають про Юрія Дрогобича. А з точними датами з його життя знайомі одиниці. Тому зараз активно опрацьовують різні ідеї щодо того, як збільшити інтерес до особистості великого вченого, популяризувати його. Серед основних – проведення акцій, традиційних заходів біля пам’ятника Юрію Дрогобичу, що, на жаль, не залучений до суспільно-політичного й культурного життя міста. У планах – звернутися до міської ради щодо оголошення в місті 2014 року, коли відзначатимемо 520-ті роковини смерті нашого славетного земляка, – роком Юрія Дрогобича.

Галина Дашкевич, газета «Галицька Зоря»

«Франко Фест» стартує наприкінці липня

26-28 липня в с. Нагуєвичі відбудеться ІІ-й молодіжний мистецький фестиваль «Франко Фест», присвячений творчості нашого видатного краянина Івана Франка.

Цьогоріч цей молодий, але вже популярний фестиваль об’єднався з не менш відомим та легендарним фестивалем «Fort. Missia». Останній відбувається на унікальних оборонних фортах Першої світової війни на кордоні між Україною і Польщею у с. Поповичі (недалеко від с. Шегині), утворивши під егідою Мистецького об’єднання «Дзиґа» Міжнародний культурний проект «Франко. Місія», який проходитиме на Львівщині з 19 до 28 липня. Організатори обіцяють потужну літературну та мистецьку програми.

Газета «Галицька Зоря»

Припинено порушення у відпочинковій зоні

Працівники відділу податкової міліції Дрогобицької ОДПІ зафіксували факт ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах посадовими особами підприємства, що здійснює діяльність у санаторно-курортній сфері Трускавця. За результатами проведеного дослідження з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2011-2012 років з’ясувалося, що службові особи цього підприємства занизили сплату платежів до бюджету на загальну суму понад 3 млн. гривень.

За ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, відкрито кримінальне провадження. Триває досудове розслідування.

Я.Шийович, в.о. начальника ВПМ Дрогобицької ОДПІ підполковник податкової міліції, газета «Галицька Зоря»

Одна й та ж фірма перемагає на “будівельних” конкурсах у Дрогобичі. За півроку “натендерила” 30 мільйонів!

КП “Управління капітального будівництва” Дрогобицької міськради за результатами відкритих торгів замовило реконструкцію площі Ринок у місті Дрогобичі за 13 млн. 750 тис. грн. Роботи виконуватиме ТОВ “Р.О.М.Б.”. Про це повідомляється у Віснику державних закупівель.

Роботи включають демонтаж замощення, МАФів, мереж зовнішнього освітлення, викорінювання дерев, установлення зовнішніх мереж обв’язки фонтану, насосної фонтану, дощової каналізації. Також зроблять пристінний дренаж та ізоляцію фундаментів Ратуші та житлових будинків площі. Відповідно проведуть нове декоративне замощення площі, встановлять лавки та влаштують квітники.

Судячи з документації торгів, фонтан буде світло-динамічним, з елементами декору. Також у фонтан встановлять скульптуру, хоча і не вказано яку саме.

В усіх тендерах КП “Управління капітального будівництва” Дрогобицької міськради від початку року перемагає ТОВ “Р.О.М.Б.”. Зокрема, як повідомляли “Н.Г. Львів”, “Р.О.М.Б” отримало замовлення вартістю 10,7 млн. грн. на реконструкцію місцевого стадіону “Галичина” під спортивно-тренувальний молодіжний комплекс та ще 5 млн. 969 тис. грн. — на побудову каналізації та насосної станції в міському районі Млинки. До цього у Віснику держзакупівель інформація про перемоги даної фірми відсутня.

Власники підприємства – червоноградці Олександр Бурич, Олександр Медведєв, Володимир Олійничок та Богдан Романів. Спочатку фірма була зареєстрована саме в Червонограді, однак у 2012 році змінила прописку на Дрогобич.

«Наші гроші. Львів»

 

«Усім нам бажаю такої ж стійкості в служінні Церкві Христовій, якою прославилися первоверховні апостоли Петро і Павло», - Роман Ілик

12 липня християни східного обряду вшановують пам'ять святих всехвальних апостолів Петра і Павла – людей, які своїм життям чи не найбільше приклалися до поширення вчень Ісуса Христа на землі. В честь сподвижників Христової Церкви чимало церков і парафіяльних громад у великих і маленьких містах та селах цього дня відзначають храмові празники.

Радість свята із прихожанами Василіанського монастиря святих Апостолів Петра і Павла, що у Дрогобичі та церкви святих Якима і Анни, що в селі Станиля Дрогобицького району у цей святочний день розділив народний депутат України Роман Ілик. Парламентар побував на святкових Літургіях у цих святинях та привітав парафіян з храмовим святом, побажавши усім міцного здоров’я, злагоди у родинах, гарної долі, незламної віри та такої ж стійкості в служінні Церкві Христовій, якою прославилися первоверховні апостоли Петро і Павло. «Нехай єднає нас світло незгасних людських чеснот і у всьому допомагає всесильний і всемилостивий Господь!» – додав народний депутат України.

Марія Кульчицька

Руслан Козир проти держави Україна?

 

Підозри, що Руслан Козир далеко не є таким щирим українцем, як прагне себе показати, в нас були давно. Відомо, що чим галасливіший ура-патріот, тим менше в нього патріотизму. Фраза з 2009 року тоді ще кандидата в мери, що він готовий стояти при в’їзді в Трускавець і цілувати руку кожному росіянину, який везе в місто гроші, показувала суть цієї людини. Але її, цю суть, за показною турботою про майбутнє курорту, про дороги та водопостачання, про бідних мисливців і споживачів комунальних послуг, мало хто побачив. Принаймні, 2372 мешканців-трускавчан цієї суті не побачили і проголосували у 2010 за людину, яка до того часу нічим добрим у Трускавці себе не проявила. А розуміння, що голосувати за «бла-бла-бла», дозволяючи вішати собі локшину на вуха, не можна, приходить, як завжди, пізно. Непоправно пізно.

Мер-проповідник перші сто днів, та навіть перший рік роботи, використовував для зміцнення свого іміджу. Обіцянки так і лилися з його вуст, «праведний гнів» на попередників знаходив підтримку вічно незадоволених невдах і вічно готових щось десь лизнути підлабузників. Абсурдні ідеї про потребу ремонту доріг в люті морози (бо це «національний вид спорту у Швейцарії»), обіцянки надавати знижки тим, хто вчасно сплачує за комунальні послуги, доведення до банкрутства та ліквідація КП «Наше місто» при створенні трьох-чотирьох окремих комунальних підприємств – така активна діяльність ще тоді потребувала пильної уваги правоохоронних органів. Але чи то якісь особисті чи родинні зв’язки вплинули, чи щось інше, але спецслужби вперто не помічали, що на посту мера міста є небезпечний тип – не лише для міста, громади, але і для держави. Навіть створення так званого представництва Трускавця в Санкт-Петербурзі з числа колишніх політтехнологів – громадян іноземної держави – мало б викликати підозру. Не викликало…

І от нещодавно пан Козир вирішив піти ва-банк. На дружньому нам сайті «ДрогобичІнфо» появилася стаття «Державний статус курорту: манна небесна чи Сізіфова праця?», в якій очільник українського міста Трускавець дозволив собі образити державу. Бо як інакше розцінювати його слова «державний статус – це додаткові правові стосунки з державою, до якої довіра серед населення – менше 5%». Хто дав право цьому бізнесмену нехтувати результатами всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, коли Україну як державу підтримало понад 90% населення? В жодній з областей тогочасної УРСР державу Україна підтримало не менше половини населення у процентному відношенні! І тут, на двадцять другому році незалежності у західноукраїнському містечку Трускавець появляється міський голова (посадова особа!!!), який спокійно заявляє, що довіра до держави – менше 5%. Кому це вигідно? Хто заплатив пану Козиру за таку образу держави – Української Самостійної Соборної Держави, за яку проливали кров тисячі та мільйони наших предків? Росія? Польща? Ізраїль? Чи це просто вирвалося намагання видати бажане за дійсне?

До речі, стаття «Державний статус курорту: манна небесна чи Сізіфова праця?» окрім виразного антидержавницького спрямування має й інше завдання – показати, що для Трускавця не потрібний статус курорту державного значення. Мовляв, нащо нам це? Але якщо пригадати висловлювання пана Козира часів 2009-2010 років, у тому числі на одній із зустрічей з питань розвитку курортів у Моршині, то бачимо, що щось тут не те. Навіщо ж було тоді створювати посаду третього заступника для промоції курорту? Хіба не з метою здобуття статусу курорту державного значення? І критика попередньої влади Трускавця на чолі з мером Левом Грицаком базувалася в тому числі і на тому, що місто не отримало статус курорту державного значення. Мовляв, вони нічого не робили, а ми робимо і зробимо. Створили громіздке управління розвитку курорту, де люди не засиджуються, бо це структура для чогось іншого, тільки не для розвитку. А тепер видали на-гора, що цей статус їм не потрібний! Може, саме слово «курорт» теж не потрібне, адже Трускавець є курортом фактично, а де-юре – ні! І «Нафтуся» як бренд досі не належить громаді, про яку буцімто так піклується мер-проповідник.

До речі, не хочемо, щоб словосполучення «мер-проповідник» хтось сприймав як вираз негативний. Гадаємо, що кожен, хто хоча б кілька разів побував чи то на понеділкових нарадах, чи то на прийомах пана Козира, чи то на засіданнях виконкому, чи то на сесіях міської ради, чи просто зустрічався з цією людиною, отже, кожен помітив цю рису проповідництва з пустопорожніми фразами «алгоритм дій», «енергетична безпека», «громада нас уповноважила», «це спонукає нас до якісного покращення», «в місцевого самоврядування немає важелів впливу на ці процеси», «я дам доручення вивчити це питання» і так далі. Але одне діло, коли міський голова займається таким базіканням та голим популізмом, а зовсім інше, коли висловлює крамольні ідеї, спрямовані на підрив іміджу та престижу держави. Бо можна критикувати владу, можна показувати негативні сторони діяльності законодавчих чи виконавчих її органів, можна ставити під сумнів справедливість того чи іншого судового рішення, можна відстоювати інтереси тієї чи іншої сили, але є святе, на яке не можна посягати – ДЕРЖАВА Україна. А саме на це посягнув пан Козир своєю фразою «до якої довіра серед населення – менше 5%». Хто вам, пане Козир, дав право говорити такі речі?

Та не лише одна фраза в цій статті викликає занепокоєння. Ось інші приклади.

1. «На сьогодні людьми зі сторони, деякими політиками, особливо журналістами, необізнаними з проблемами курорту Трускавця, кидаються у народ привабливі гасла, свого роду словесні кліше про те, що Трускавецька міська рада нічого не робить, щоб отримати статус курорту державного значення, що начебто трускавецькій владі вигідно не отримувати цей, здавалось би, омріяний статус». Побачимо далі, що реально влада Трускавця гальмує отримання статусу курорту державного значення і з інтерв’ю пана Козира зрозуміємо чому.

2. «По суті, створюється ще одна адміністрація, яка стає посередником у прийнятті рішень, контролює грошові потоки (не формує, а саме контролює), і курорт віддається на відкуп міністерським чиновникам». Бачимо, що пан Козир апріорі звинувачує високопосадовців держави у корупції. Разом з тим розуміємо, що саме боязнь втратити грошові потоки стала причиною появи цієї публікації. Бо, для прикладу, можна собі уявити грошові потоки, які потекли у фірму пана Козира, коли він почав у відвертий спосіб пропагувати та лобіювати встановлення індивідуального та автономного опалення. Те, як розпоряджаються грошовими потоками у теперішній владі Трускавця, громада теж має можливість відчути на власній шкурі. Багате колись місто ледь животіє, а про лозунг «заможна громада» вже навіть згадувати не хочеться – всім оскому набило.

3. «Під великим знаком питання була б реалізація проекту енергоощадності, який на сьогодні активно упроваджується в нашому місті. Навряд чи зацікавив би міністерських чиновників і проект спорудження дельфінарію...». На підсвідомому рівні (згідно теорії видатного психолога Зіґмунда Фройда) пан Козир «розколовся», що вигідний йому проект енергоощадності міг би бути підданий перевірці – чи все так гладко йде, як це пробують подавати міські чиновники. Щодо дельфінарію, то поки що важко щось сказати, але виглядає на те, що ще до аукціону у мерії вже знають, хто саме реалізовуватиме цей проект.

4. «Якщо називати речі своїми іменами, то державний статус курорту – це свого роду кабала для місцевого самоврядування, ущемлення прав громади щодо розпоряджання майном, коштами, землею в тому числі». Це слова не Руслана Козира, а журналіста, який бере інтерв’ю і таким чином апріорі нав’язує читачеві свою власну думку. Технологія проста – ідея подається готова і на тарілочці і у всьому тексті інтерв’ю немає навіть спроб цю ідею спростувати.

5. «На сьогодні законодавство ставить дві головні обов’язкові умови, які мають бути виконані при підготовці документів: це – наявність генерального плану забудови і затвердження адміністративних меж міста. Якщо за першим пунктом проблем нема – генеральний план пройшов усю відповідну процедуру і затверджений. До речі, перше, з чим наша міська рада і виконавчий комітет почали працювати, – це затвердження генплану. У минулі роки, коли місто розвивалося і розбудовувалося хаотично, відсутність генплану призвела до багатьох негативних моментів в архітектурі і в цільовому призначенні земельних ділянок, створила багато інших проблем». Дійсно, саме за Рулана Козира було поставлено останню крапку у затвердженні Генерального плану міста, та цей процес тривав далеко не один рік і приписувати собі всі заслуги в цьому може хіба явно гедоністично налаштована людина, егоїст вищої марки, який полюбляє маніпулювати поняттями.

6. «Процедура отримання експертних оцінок направду є дуже складною. Відповідні обґрунтування мають бути підготовлені державними дослідницькими установами. Для того, щоб отримати ці документи, міська рада повинна мати усю повноту інформації про стан родовищ мінеральних вод для складання екологічного паспорта природної території і лікувальних ресурсів. ЗАТ "Трускавецькурорт", який у відповідності до ліцензії відповідає за стан родовищ і володіє цими даними, жодних документів не надає, посилаючись на закритість інформації, комерційну таємницю і таке інше. Нонсенс. Крім того, підготовка експертних оцінок – це дуже коштовні послуги. Зокрема лікувально-бальнеологічна експертиза коштувала би бюджету 0, 5 млн. грн. Де місту взяти такі кошти? А загалом на проведення усіх інших експертиз Трускавецькій міській раді було би потрібно до 2-х млн. грн. – цифра говорить сама за себе, і держава жодної копійки на ці речі не передбачає». Тут бачимо, як пізно приходить усвідомлення того, що ти не вартуєш навіть у слід стати своїм попередникам. Гірко це казати, але факт є факт. Мудра людина завжди шукає вихід навіть із найскладнішої ситуації, а не розписується у власній безпорадності за принципом «не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно». На жаль, Трускавець зараз якраз на дні – не в останню чергу через недолугість дій чинної трускавецької влади, в тому числі і в плані кількості відпочивальників.

7. «Процедура отримання статусу курорту державного значення – це Сізіфова праця: пхнемо догори каменюку, яка нам же впаде на голову. Адже відомо: чим ближче до державних органів влади, тим менше самоврядування, тим менше прав для громади. Крім того, державний статус – це додаткові правові стосунки з державою, до якої довіра серед населення – менше 5%, а до Верховної Ради – менше 3%. Ці цифри – серйозна інформація для роздумів у дилемі: потрібен чи непотрібен курорту Трускавцю статус державного». Без коментарів.

Цікаво, що інтерв’ю пана Козира співпало в часі з опублікуванням інформації про те, що Східниця ось-ось стане курортом державного значення. Сприяють нашому сусідові в цьому і у Львівській облдержадміністрації, і особисто народний депутат Роман Ілик, і на рівні Уряду. Одразу видно – це не «бла-бла-бла», а реальне лобі, яке досягне поставленої мети. По доброму заздримо Східниці, яка має хорошого голову, який думає не лише про «енергоощадність» задля продаж власної фірми, а за курорт. І цей курорт розвивається, хоча в структурі селищної ради нема таких «третіх заступників» як Юрій Яворський і нема «управлінь розвитку», які займаються популяризацією курорту шляхом спорудження нових та нових базарів.

А на закінчення хочеться зацитувати нашого генія Тараса Шевченка – його відоме «за шмат гнилої ковбаси ти рідну матір продаси…». Рідна матір – це не лише біологічна мама, це і наша рідна держава, рідна Україна. За логікою, яку нам нав’язує ця глибоко небезпечна стаття а ля Козир – навіщо нам та Україна? Хто їй довіряє? Може, нам всім виїхати з Трускавця, або і з України, аби пан Козир міг тут собі зробили королівство Козирлянд? Кишка тонка…

Володимир Ключак

P.S. Під час виконання Державного Гімну України міський голова Трускавця все ще встає, чим виявляє пошану до держави. Вочевидь, він належить до тієї меншості (5%), яку опитували його політтехнологи і яка все ще підтримує ДЕРЖАВУ УКРАЇНА.

 

Борислав вийшов на міжнародний рівень

14-16 липня у місті Бориславі відбудеться Міжнародна двостороння українсько-італійська зустріч з питань розвитку інвестиційного клімату у сферах енергетики, сміттєпереробки та проблем медицини на прикладі міст Львівщини. Зустріч проходитиме в рамках Другого Міжнародного Форуму Нафтовиків. Серед учасників зустрічі: дипломати, представники ООН, представник UNESCO, успішні підприємці з Італії.

Це далеко не перший захід у Бориславі такого високого рівня – від моменту приходу до влади в місті нафтовиків команди мера Володимира Фірмана Борислав поглибив стосунки з містами-побратимами у різних країнах світу, а також налагодив зв’язки з новими містами і новими країнами. Найбільш плідною є співпраця з Польщею та Італією і це зрозуміло – у Польщі живе багато уродженців Борислава, які допомагають налагодженню взаємовигідної співпраці, а в Італії інтереси Борислава лобіює доктор богослов’я Павло Василів, син отця-декана бориславського Романа Василіва.

Отже, основні програмні заходи міжнародної зустрічі з питань інвестиційного клімату є такими. Розпочнеться зустріч у неділю, 14 липня, о 9.30 в сесійному залі Бориславської міської ради. Доповідачами та учасниками з італійської сторони виступлять згідно попередніх даних, які «Трускавецькому віснику» надали у відділі внутрішньої політкии Бориславської міської ради, Луїджі Берже, мер міста Шамдепраз, область Валле д'Аоста; Альберто Романо, правник, м. Рим; Анжелла Періно, представник UNESCO; Альберто Ландольфі, суддя Трибуналу м. Генуя, представник ООН; Джері Данесі, Президент асоціації Альма Мунді, почесний консул Нікарагуа в Італії; Доменіко Счерсо, професор геоматики Університету м. Генуї (доповідь “Презентація веб-географічної системи підтримки прийняття рішень для управління землею та інфраструктурою”); Андреа Торракка, власник та законний представник фірми «Gordon Global Group»; Антоніо Костанцо, доктор, почесний консул, представник Комітету дій (доповідь “Здоров'я: вплив забруднення навколишнього середовища на стан здоров’я людини. Практичний досвід”); Тіціано Коссо, інженер ГТР м. Генуя;            Енріко Каріа, суддя трибуналу Санта Марія в Капуа Ветере, область Казерта, представник ООН; Марко Спера, представник підприємців харчової промисловості, область: Кампанія (доповідь Місцеві ресурси та глобалізація — модель можливого розвитку”); Альберто Зушеллі – бізнесмен (доповідь “Відходи - в енергію”).

Окрім вітального слова мера Борислава Володимира Фірмана у програмі передбачено ряд доповідей з української сторони. Так, доповідь “Перспективи нафтовидобутку на території Львівщини” виголосить Мирослав Павлюк, директор Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України, член-кореспондент НАН України, професор, доповідь “Інвестиційна історія нафтовидобутку у Бориславі” виголосить Олег Микулич, доктор історії, науковий працівник музею нафтової і газової промисловості України, член-кореспондент УНГА, а кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології ДДПУ ім. І Франка Мирон Цайтлер, публікації якого можна прочитати і на сайті «Трускавецький вісник», підніме перед учасниками тему “Можливості та перспективи видобутку енергії з біомаси у регіоні Дрогобицької урбоагломерації”.

Також високі гості зустрічі відвідають у неділю Міжнародний паломницький центр, який відкрито у Бориславі при церкві св. Анни (будівля колишнього костелу св. Варвари).

У понеділок, 15 липня, основні заходи відбуватимуться у Львові. Тут у приміщенні Апеляційного суду пройде круглий стіл «Юридичні та політичні аспекти розвитку інвестиційного клімату щодо співробітництва з Італією», відбудеться ряд двосторонніх та багатосторонніх зустрічей, зокрема з головою Львівської обласної ради Петром Колодієм та секретарем Львівської міської ради Василем Павлюком. Італійці матимуть змогу оглянути Львів разом з екскурсоводом.

Останнім днем Міжнародної двосторонньої українсько-італійської зустріч з питань розвитку інвестиційного клімату у сферах енергетики, сміттєпереробки та проблем медицини на прикладі міст Львівщини є вівторок, 16 липня. Зранку в приміщенні бориславської мерії відбудеться підбиття підсумків Міжнародної зустрічі, підписання угод, меморандумів, а о 11.00 пройде прес-конференція. Завершиться захід святковим концертом – о 16.00 в Палаці культури.

В рамках проведення зустрічі відбудеться презентація таких інвестиційних проектів, які передбачається реалізувати на території міста Борислава:

1. Створення підприємства з видобутку йоду на базі пластових вод Бориславського нафтового родовища.

2. Реконструкція спортивно-оздоровчого комплексу “Нафтовик” у м. Бориславі.

3. Створення рекреаційно-оздоровчого та спортивно-культурного комплексу м. Борислава (мікрорайон Тустановичі).

4. Реконструкція приміщення кінотеатру “Каменяр” м. Борислава.

5. Створення екологічно-чистого підприємства по виробництву мінеральних вод типу “Нафтуся” та лікувально-профілактичних напоїв на її основі.

6. Впровадження когенераційних установок у котельнях м. Борислава на базі попутного газу при видобутку нафти.

7. Встановлення міні-ГЕС на водопроводі питної води у м. Бориславі.

8. Створення музею-скансену у Бориславі – світовій колисці нафтовидобутку.

Ініціаторами зустрічі 14-16 липня виступили: Володимир Фірман, міський голова м. Борислава, доктор богослов'я Павло Василів, доктор Антоніо Костанцо (Італія), доктор Джозеппе Гаро (Італія). Її метою є налагодження співпраці між українськими та італійськими містами щодо розвитку інвестиційного клімату у сферах енергетики, сміттєпереробки та проблем медицини, а також          обмін досвідом у соціально-економічній, культурній та науковій сферах між містами-партнерами Борислав та Шамдепраз.

Підготував Володимир Ключак

Цілюща сила поезії

У програмі культурно-просвітницьких і рекреативно-розважальних заходів Трускавецького спеціалізованого санаторію для ветеранів війни «Батьківщина» чільне місце посідає постійна рубрика «Година поезії», що стала улюбленою для всіх категорій відпочивальників, незалежно від їх віку і професії.

Перед шанувальниками поезії залюбки виступають як професійні літератори, так і аматори поетичного слова. І слід відзначити, що на ці зустрічі у Клуб санаторію приходить людей часом не менше, ніж на популярні тут лекції досвідчених медиків і цілителів-травників.

Для мене поезія, - говорить ветеран війни з Київщини Володимир Андрійович Бичек, - така ж цілюща, життєдайна сила, як і уславлена трускавецька вода. «Нафтуся» - для оздоровлення тіла, поезія – для оздоровлення і очищення душі.

От і цього разу чимало відпочивальників прийшло до Клубу санаторію, щоб зустрітися із відомим львівським літератором і мистецтвознавцем Олегом Васюковим – автором книги «Жагуча таїна Джоконди» (Львів, 2012). Поет і науковець ознайомив присутніх із структурою видання, яке складається із двох частин: перша – мистецтвознавча, про «жагучі таємниці» усмішки і погляду славнозвісної «Джоконди» – знаменитого жіночого портрета генія епохи Відродження Леонардо да Вінчі; друга із назвою «Кому всміхається Джоконда, або Краса врятує світ» – виключно поетична, куди ввійшли вірші вихованця Франкового університету у Львові, поета-шістдесятника від 50-х років минулого століття до наших днів.

У авторському читанні прозвучала громадянська, пейзажна і, звичайно ж, любовна лірика поета. Вражає тематичний діапазон представлених у книзі творів. Зворушили слухачів вірші Олега Васюкова, присвячені видатним діячам нашої культури, літератури, мистецтва, з якими наш автор мав щастя зустрічатися, спілкуватися і яких вважає своїми вчителями і наставниками у творчості. Це, зокрема, поети Максим Рильський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, видатний музейник, мистецтвознавець Борис Возницький і великий актор сучасності Богдан Ступка. З особливим натхненням і хвилюванням Олег Васюков прочитав свою відому (з телефільму «Зоря Івасюка») поему-реквієм «Отсання зустріч з Орфеєм», присвячену авторові всенародно улюбленої пісні «Червона рута», композиторові Володимиру Івасюку, з яким поет товаришував з часів діяльності Львівського Клубу творчої молоді.

З книгами і листівками, прикрашеними теплими автографами поета, залишали Клуб санаторію вдячні слухачі, духовно збагачені і просвітлені, помолоділі душею. Бо така вже цілюща і життєнаснажуюча сила справжнього поетичного слова.

Світлана Марківська, завідувач Клубу спеціалізованого санаторію «Батьківщина» м. Трускавець

До теми. Перлина Прикарпаття – Трускавець

О, Трускавець – перлина Прикарпаття,

Краса і гордість рідної землі,

З тобою зустріч – то є справжнє щастя,

Дароване Всевишнім нам згори.

За чарівні твої цілющі води,

Що повертають хворих до життя,

Тобі подяка щира від народу

І побажання розквіту й звитяг!

Тож привітаймо дружньо і по-братськи

Від імені закоханих сердець

Вкраїнської землі куточок райський –

Чудове, славне місто Трускавець!

Олег Васюков, член Національної спілки журналістів України, липень 2013 р., Трускавець – Львів

 



Обновлен 13 июл 2013. Создан 12 июл 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником