Трускавецький вісник № 102 (645) від 26 липня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 102 (645) від 26 липня 2013 р.

26.07.2013



 

У номері: Сповідь трускавчанина «Сестра на мене – війною»; Зустрічі Романа Ілика; Спортивні новини; Інтерв’ю з Людмилою Полянською; Є «Удар Трускавця».

Новини Трускавця та регіону

Є «Удар Трускавця»

Як інформує реєстраційна служба Трускавецького міського управління юстиції, 19 липня 2013 року у місті зареєстровано Громадську організацію «Удар Трускавця». Мета діяльності організації: задоволення спільних інтересів членів організації, сприяння підвищенню ролі фізичної культури і спорту, зокрема боксу, у всебічному розвитку особи, зміцненню здоров`я, формуванню здорового способу життя.

Голова організації: Гарбузинський Юрій Ігорович.

Власна інформація

Cестра на мене – війною

/Сповідь трускавчанина/

Прикро все це згадувати. Але завдяки їй нині я опинився на межі виселення з власної батьківської хати.

Спочатку все було гаразд. На праві спільної власності я з сестрою розділяв будинок. А якось несподівано вона заявила свої права на всю хату, бо одну його половину отримала за заповітом, а другу - начебто їй подарувала мама. За рішенням суду я відстояв свою половину хати, посмертна психіатрична експертиза довела, що мама не усвідомлювала своїх дій, коли підписувала договір дарування. Та сестру й цей аргумент не зупинив. Вона звертається в суд, щоб переглянули справу за так званими "ново виявленими обставинами", про які дізналася з консультації харківських лікарів.

Я теж не сиджу на місці, звертаюсь в прокуратуру і отримав відповідь. Виявляється, що наданий двома лікарями висновок не підміняє судово-психіатричну експертизу. Виходить, мене безпідставно позбавили права на свою половину будинку?!!! Чому ж тепер суд не бере до уваги цієї обставини. Сестра подала позов з вимогою зняти мене та мою сім'ю з реєстрації та виселити. Невже суд задовільнить її вимогу, так і не розібравшись у всьому?

Ось так, якщо говорити коротко. Та насправді все в цій історії набагато складніше.

...То був 2003-й рік. У мами почалися проблеми зі здоров'ям. Спочатку вона лежала в лікарні, потім лікувалася дома. А тоді виникає ситуація, коли дома їй почали заважати я, моя дитина, дружина (ми жили троє). Мама починає ставитись до нас вороже. Каже, що ми хочемо її отруїти, що не маємо права користуватися газовою колонкою, варити собі їсти. Малій тоді був рік. То дитина навіть не могла спокійно ходити по хаті. Мовляв, хворі материні ноги могла зачепити. Що трапилось? Вона ж так тішилася внучкою.

Розплата за мамину любов

Проходить час, з кожним днем життя стає нестерпним, в хаті - справжнє пекло. І ось я дізнаюся, в чому справа. Поки я був на роботі, а дружина йшла з малою гуляти - сестра налаштовувала матір проти мене. Вона і її старший син робили все для того, аби пересварити нас з мамою. Тільки я приходив до хати - будь-яка ситуація (чи я сказав, що хочу підігріти їсти, чи що треба малу скупати) закінчувалася викликом дільничного. Мама брала телефонну слухавку і дзвонила в міліцію. Казала, що її хочуть бити... Приїжджала міліція. Деякий час це продовжувалося. Врешті-решт правоохоронці відмовились виїжджати на ці виклики.

А сестра... Та була цілим світом невдоволена. Підростало двоє синів, а в неї ніколи не було на них часу. То там затрималась, то - там. А я жив з батьками, допомагав їм в усьому. Ну і... племінників тягнув. Але до певного часу, доки не з'явилася своя сім'я. Коли одружився - пояснив мамі, що більше не зможу. Хлопці підростають - Орися повинна приділяти їм увагу. Як не як, це ж її сім'я. А більше так не може тривати: рано пішла – ввечері прийшла. З дітьми треба було сидіти, нагодувати, уроки зробити, покупати. Я готував їсти, мама їм прала, прасувала. Уроки треба було вивчити - я сідав. А потім в мене почалося своє життя.

Деякий час ми з дружиною винаймати квартиру. А згодом мама запропонувала нам жити з нею. Звісно, сестра була не в захваті від маминого рішення. Ходила, провокувала конфлікти. Дружина саме вагітна була. І ми вибралися.

Народилася у нас донька. Я відвіз маму до пологового, щоб побачила. Ми ще трохи пожили в дружини. А потім мама запропонувала повернутися до неї, бо хоче бавити внучку. Були такі моменти, що вона нас відганяла, сама колисала. А потім знову почалося...

Але то не мама винна, а її хвороба і ті добрі люди, які вже заздалегідь планували всі ті справи. Не раз мама мені в хаті розповідала, як Орисині подруги намовляли її, щоб пожаліла доньку, бо вона сама, бідна, з двома дітьми, щоб хату на неї записала. Сама Орися заявляє, що дуже багато уваги мати приділяла мені. Я ж не знаю, чи то була заздрість, чи ще щось.

Виселити? За що?

Отож, міліція відмовляється їздити до нас. Бо приїжджає – хлоп нормальний, жінка нормальна, мала дитина щось воркоче. Тоді викликають мене в прокуратуру. Я приходжу і бачу лист за підписом матері (щоправда, не писаний її рукою, а друкований) зі скаргами про те, що я такий-сякий й проханням виселити з хати.

Прокуратура відписала, міліція розібралась - маю право на життя, живу далі. Тоді аналогічний лист до міського голови з просьбою виселити з хати. Але ж знову нема підстав.

Війна триває. Якось ми пішли з жінкою до її батьків. Вертаємось до хати - вхідні двері зачинені зсередини. Надворі осінь, а ми не можемо до хати втрапити. Йду, стукаю у вікно материної кімнати - і чую "забирайся, йди геть звідси". Ми просили, просили -- нічого не виходить. Тоді вже я мусив викликати міліцію.

А далі починається та сама процедура. Мати дзвонить до мене на роботу (а я працюю лікарем), каже, що я поганий син, що її б'ю, спокійно жити не даю, віку вкорочую. Тоді мені було 45. Але люди знали мене, і знали мою маму.

Може, рік перед тим до неї практично щодня приїжджала швидка. Бо стрибав тиск, через поліартрит сильно боліли суглоби, були запаморочення. Кілька разів вона навіть падала серед хати. Мамі йшов 86-й рік. Її стан з кожним днем погіршувався. А через рік я вже зовсім її не впізнав.

Тоді звернувся за допомогою до лікаря, в якого вона лікувалася. Просив, щоб поговорив з мамою. Він погодився. Та вона навіть не відкрила йому двері, говорила через вікно "хто ви такий?", "чого від мене хочете", "який ви лікар", "ви хочете мене отруїти".

Тоді йду за допомогою до депутата. Приходжу, описую в заяві ситуацію. Він прийшов з дільничним, поспілкувався з мамою, щоб зрозуміти, що насправді відбувається. А згодом зробив свої висновки і давав свідчення на суді. Також свідчили мамин лікар, сусіди, дільничний. Згодом маму обстежив психіатр. Але колотнеча продовжувалась.

Маму під замок, а сама - за порядок

Щоразу, коли ми поверталися додому, мати брала трубу від порохотяга і ходила стукала нею то в своїй кімнаті, то в сінях. А одного разу приходимо - тихо, навіть незвично, наче святі хату перелетіли. Мене охопив страх. Що ж робиться? Може мамі зле, чи, не дай Боже, померла. Тоді я взяв ліхтарик, вийшов ввечері на вулицю, засвітив - нема її в кімнаті. Думаю, може, пішла через двір до сестри, на сусідню половину. Як виявилось, поки ми з дружиною були на роботі - сестра забрала матір до себе під ключ.

На Різдвяні свята прийшла забрати мамин одяг. "Дай, - каже, - лахи, бо мама помирає". Тоді я разом з нею йду на ту половину хати. Дивлюся, а мама вже при смерті. Я викликав швидку. Приїхали, поміряли тиск. "Ми, - кажуть, - вже нічим їй не допоможемо". Тиск падав, мама відходила на той світ. Я вийшов, щоб сказати дружині. Повертаюсь, а двері вже зачинені. Стукаю у вікно, прошусь, щоб впустили попрощатися. А у вікні з'являється та пані (вже не можу називати її сестрою) і посилає мене чим подалі. Четверта ранку - стукають у вікно, "вже померла".

Мами я не бачив, відколи сестра забрала її до себе. Вона постійно, бідолашна, була в хаті під ключем. І там робилися свої справи: в жовтні вони викликали державного нотаріуса. Та посвідчила договір дарування. Чому ж мати сама не з'явилася до нотаріуса. Бо, кажуть, зламала ногу. Коли перевірили всі журнали, з'ясувалося, що ніякого виклику хірурга не було. Начебто вони користувалися послугами приватного хірурга. А що він може зробити дома, без рентгену?

На поминках зібралась родина. Люди говорили зі сестрою, мовляв за що вона так зі мною. Я ж її рідний брат, який тут родився, і так само, як і вона, тут виріс, і має право жити, казали що я маю сім'ю і нехай вона дасть мені спокій . А вона далі за своє: "Я буду робити порядок. В мене теж є діти..".

Побожна. А таке витворяє!

Коли сестра забрала матір до себе, то й кімнату її, де розпалюється піч, закрила на ключ. Надворі вересень-початок жовтня, ночі холодні. Я просив, щоб запалила, за стіною ж мала дитина. Та ніхто нічого. На вулиці 5 градусів морозу. Кому жалітись? Міліція не реагує, міський голова та прокуратура – те саме. "Це ваш внутрішній конфлікт", - кажуть. А моя сестра - побожна особа, ходить до церкви, співає в церковному хорі. Тоді я вирішив піти до священика тієї церкви. Може хоч він її напоумить? Отець, дякувати Богу, вплинув. Нарешті розпалила, якось регулювала тепло.

 Та це не найгірше, що вона задумала. Якось приходять до мене сусіди і кажуть: "Чоловіче, роби щось, бо вона подає тебе на виселення". Що ж тоді мені залишається? Беру адвоката, оформляємо з ним документи, суд накладає арешт на будинок. Починається судова тяганина.

Місцина сподобалась баптистам

На той час сестра була знайома з людьми, які належать до євангельських християн-баптистів. Це мама і її син, громадянин Німеччини. У нашому місті вони займаються будівельним бізнесом. Знаходять людей, на яких можна легко вплинути, і з допомогою приватних нотаріусів що хочуть, те й роблять. Ось так вони знайшли і мою сестру. Вона продала їм свою половину будинку разом із земельною ділянкою.

Не зрозумілим, наприклад, залишається ще один факт. Якщо мама подарувала їй свою частину будинку, навіщо ж вона за три тижні до її смерті купує в мами земельну ділянку для обслуговування житлового будинку за 24 тисячі гривень. Можете собі уявити. Маму вже обкладали подушками в ліжку, бо не могла самостійно сидіти, а їй ще потрібні були ті гроші?

Та я відсудив цю ділянку. І на тому начебто все закінчилося. Ми з полегшенням зітхнули. Поділили подвір'я. То - ваше, а то - наше. Комунальні послуги окремі. Моїй половині хати присвоїли перший номер, їхній - другий. Все стало на свої місця. Рік затишшя. І ось в нашій історії з'являються нові герої.

Будівництво?! Ви про що?

Звичайний робочий день. Я веду прийом в поліклініці. Відчиняє двері якась жінка "Я до вас, Олег Володимирович". "Роздягайтесь, сідайте", - кажу. Але то була не пацієнтка, а Наталя Пилипівна, яка зазіхнула на моє помешкання. Тоді вона настирливо просила, щоб я поїхав з нею до нотаріуса, підписати спільну угоду на будівництво. Яке будівництво?!!! Ця новина була для мене як грім серед ясного неба. Я сказав, що нічого не підписуватиму і попросив її звільнити кабінет.

Приходжу додому, а дружина розповідає, що був у нас якийсь чоловік, оглядав земельну ділянку, цікавився, чи продаємо. Через кілька днів з'являються вже двоє. Один з них представився сином тої пані. Починають диктувати свої умови, в хід ідуть погрози. Двічі один з них приходив до нас, казав, що йому дозволили тут будуватися, махав перед очима паперами. А коли вони побачили, що нічого від мене не доб'ються - почали залякувати батьків моєї дружини. До них ходило вже троє: мати забудовника, він і його прораб, просили, щоб вони вплинули на мене, їхнього зятя. "Ми собі з ним раду дамо, - казали стареньким. - суди і адвокати для нас - не проблема, у нас є гроші, ми тут все купимо".

Хлоп каже, що має на все дозволи. Що робиться? Подаю разом з адвокатом запит в міськраду. Їхня відповідь мене просто приголомшила. Виявляється, міськрада справді надає дозвіл на будівництво за моєю адресою проживання. На якій підставі? Знову приголомшлива новина - забудовник придбав земельну ділянку в моєї сестри. Навіщо йому ділянка з моїм помешканням? І знову шок - у договорі купівлі-продажу сестра як продавець землі стверджує, що на ній немає жодного нерухомого майна. А як же моя частина будинку?

Та, схоже, нині це нікого не хвилює. В забудовника вже є проект багатоповерхівки. А мій будинок вони пропонують розрізати навпіл. Якщо так зроблять - він завалиться! Це ж стара будова, 1900 року, без фундаменту, зі спільною стіною й комунікаціями. Та кого це цікавить? Курорт, центр міста. Все куплено. Ні про які технічні норми й мови не може бути.

Пропонували мені інший варіант - квартиру в новобудові. Та я ніколи на це не згодився б. Півстоліття прожити в своїй хаті і потім з вікна виглядати на тротуар?! Що це за життя: стіни, телевізор і балкон. А так вийдеш рано в сад, коло тебе собака бігає, там якась пташка співає, десь щось цвіркоче, вже зелень посходила, смородина починає бруньки розпускати, ще трохи - і зацвітуть вишні. А чому все це я маю віддавати тобі, хлопе. Бо ти хочеш збагатитися. Побудувати будинок, продати квартири, внизу поставити магазини, зняти копійку і піти далі.

Не треба мені їхньої квартири. Вони як тепер будують: облицьовують фасад, зводять коробку, вставляють вікна та вхідні двері. Решту - сам доробляй. І за те я мав би віддати чотири сотки землі і будинок. Це не вкладається в жодні норми. Мені теж дозволили будуватися. Щоправда зараз я не маю такої змоги. Але в мене росте дитина - їй залишиться. Може знайдеться зять, який буде в тому зацікавлений. Або я пізніше почну. А їздити до стареньких погрожувати і казати, щоб вплинули на мене – це вже криміналом пахне.

Та, схоже, їх це не лякає. Вони вже купили і суд, і лікарів, і адвоката, й тепер роблять, що хочуть. А суд - то одного не бере до уваги, то іншого. Така корупція. Ніде правди не знайдеш. Всі на тебе дивляться як через скло, а роблять по-своєму.

Я вже двічі звертався за допомогою до їхнього просвітера (особисто та через газету). У відкритому листі пояснив, чому виникла така ситуація: Наталія Пилипівна підмовила сестру, щоб та подарувала її синові свою половину хати. А тепер між ними встановилися тісні стосунки, щоб сфальсифікувати факти та через суд виселити мене з сім'єю й заволодіти присадибною ділянкою для побудови багатоповерхівки.

Та він мовчить. І його паства мовчить.

А сестра. Я не тримаю образи на неї. Бо не я суддя в тому світі. Рано чи пізно, але кожен відповідатиме перед Господом за свої вчинки. І я не ідеал. Але як би тяжко не було, що в житті не сталося б - у мене ще знайдуться сили все це пережити. А от її шкода. Бо через необдумані дії сама постраждала – подарувала їм хату. Тож тепер в будь-який час її можуть виставити за двері.

Тому звертаюся до всіх. Люди, будьте уважні, щоб не втрапити у сіті шахраїв. Бо в подібній ситуації може опинитись кожен.

А якщо в когось виникло бажання допомогти - пишіть.

Олег Багрій, м. Трускавець

Людмила Полянська: «Використовувати лікувальні фактори нашого курорту слід максимально ефективно»

Сьогодні є така тенденція - лікуватися на курорті так, аби коштів витратити мінімум, а вигоди отримати максимум. Це все можна зрозуміти, бо рівень достатку українців з кожним днем стає дедалі меншим. Тож люди намагаються по максимуму здешевити своє лікування та відпочинок, проживаючи на квартирах, лікуючись виключно у відповідності з можливостями свого гаманця. Нерідко таке лікування або не дає жодного результату, або взагалі може нашкодити. Бо, як уже відомо, навіть неконтрольоване вживання мінеральної води та самопризначення фізіотерапевтичних процедур, ще й без первинного обстеження, можуть заподіяти шкоду організму людини. Саме через останній фактор лікарі одностайно радять перед курсом лікування обов'язково звернутися до фахівця, який визначить метод, тривалість необхідних оздоровчих процедур. І найголовніше, навчить, як правильно і ефективно скористатися багатьма дарами природи.

Тож сьогодні нас консультує лікар-фізіотерапевт Бальнеоозокеритолікарні №2 Людмила Полянська. Звісно на консультації лікаря такого профілю ми опинилися вперше. Тож розмову починаємо із того, що собою являє спеціалізація лікаря-фізіотерапевта:

- Кожна людина це індивідуальність, - розповідає пані Людмила, - це особливий організм із притаманними тільки йому проблемами і потребами. І це тільки здається, що призначити фізіотерапевтичну процедуру так просто. Насправді, аби дійсно дати можливість людині якісно оздоровитись, лікарю-фізіотерапевту потрібно насамперед уважно вислухати свого пацієнта. А згодом дати зрозуміти, що йому потрібно і чого він повинен уникати. А ще максимально зорієнтувати людину на природний фактор лікування. Хвала Богові, Трускавець це саме та місцина, котра лікує все. І лікувальним чинником тут є унікальні природні фактори: від чистого гірського повітря, цілющих вод внутрішнього та зовнішнього застосування до прекрасних краєвидів, які також впливають на самопочуття людини. Потрібно лише навчити пацієнта правильно ними лікуватися. Це якраз і є наше покликання.

- Людмило Анатоліївно, а що значить правильно лікуватися?

- У факторі курортного лікування є дуже важливий принцип: головне - не нашкодити. До нас приїжджають люди, котрим протипоказані певні види фізпроцедур. Є й такі, котрим категорично заборонено приймати ванни чи, скажімо, робити інгаляції. Іноді до мене звертаються пацієнти, котрі і не здогадувалися, що їм не бажано вживати ту чи іншу мінеральну воду. А є й такі, котрі потрапляють на прийом, будучи хворими у стадії загострення хронічної хвороби. Я тут повторюся: кожна людина - це неповторний організм, котрий вимагає індивідуального підходу не лише у лікуванні, але і під час профілактики та відновлення. Тож правильно лікуватися насамперед означає - не нашкодити. Але і це не все. Від недуг та захворювань можна вберегтися, якщо грамотно підійти до анамнезу - поточного аналізу стану організму.

- Тож лікар-фізіотерапевт по-суті ще й аналітик?

- Кожен лікар повинен робити аналіз у своїй роботі. Саме від цього залежить життя і здоров'я пацієнта у лікарні. Для лікарів нашого фаху важливо дати зрозуміти пацієнтові, що його здоров'я - це найцінніше, що у нього є. І що не варто відкладати піклування про себе на останній момент. У нашому місті природою І людьми усе створено для того, аби дарувати людям здоров'я. Потужна діагностична база курорту і нашого медичного центру зокрема дають прекрасну можливість кожній людині віднайти причину недуг. А вже процес оздоровлення дарує сама природа. Неперевершені води джерела «Броні-слава», які діють на зразок морської води і використовуються для зрошень та полоскання, цілюща «Марія», води якоїлікують органи шлунково-кишкового тракту. Я вже не кажу про унікальну і універсальну за своєю лікувальною дією «Нафтусю»... А ще є легендарна трускавецька «Юзя». Розповідати про неповторні природні фактори нашого курорту можна дуже довго. Але і я, і мої пацієнти, котрі приїжджають у Трускавець роками, впевнені в одному: нам усім природа подарувала таке неоціненне багатство. Тож використати його треба максимально ефективно!

З лікарем радилася Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

Післяслово. Акція, котра стартувала у липні поточного року в Бальнеоозокеритолікарні №2, триває.

Унікальна ціна консультації лікаря-фізіотерапевта всього 12 грн.!!! Також пропонуємо вашій увазі оздоровлення за доступними цінами. До ваших послуг консультації фахівців: лікар-терапевт, лікар-фізіотерапевт (каб. 130,330), лікар-гінеколог (каб. 104,106, 110, озокеритолікарня), лікар-проктолог

Пропонуємо процедури. Ванни: мінерально-перлинні, валеріанові, розмаринові, хвойні, скипидарні, вуглекислі, дерматологічні, каштанові, протиревматичні, пініментолові. Підводний душ-масаж. Душ Шарко. Циркулярний та висхідний душ. Вихрові ванни для рук та ніг: скипидарні, хвойні, каштанові, протиревматичні. Очищення кишечника: гідроколонотерапія, промивання кишечника, підводне промивання кишечника. Лікування ясен: гідролазерне зрошення ясен, зрошення ясен мінеральною водою, озокеритові аплікації на ясна. Тампони гінекологічні та ректальні. Гінекологічні зрошення. Інгаляції: трав'яні, бронхолітичні, вітамінні, протизапальні. Спелеотерапія. Озокеритові аплікації. Фітокиснева пінка.

Медичній реформі на Дрогобиччині бути! - Роман Ілик

Народний депутат України Роман Ілик провів зустріч із активістами Дрогобицького осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Під час зустрічі народний обранець розповів про свою роботу у Верховній раді України, парламентському комітеті з питань охорони здоров’я, де парламентар обіймає посаду першого заступника голови, про свою діяльність у Дрогобицькому виборчому окрузі, а також відповів на численні запитання «просвітян»

Активістів передусім цікавили питання державничі, всеукраїнського масштабу. Як виглядатиме реформа медицини? Чи відбудеться адміністративна реформа і у якому контексті? Чи забезпечуватиме держава виплати компенсації за вкладами Ощадбанку колишнього СРСР? Також лунала низка пропозицій, зокрема, щодо належного вшанування річниці Голодомору та максимального інформування українців про цю жахливу сторінку історії народу. Поряд з тим, звучали запитання, які стосувались безпосередньо Дрогобицького виборчого округу: щодо реприватизації великих підприємств, які сьогодні «простоюють», щодо реформи медицини нашого краю; щодо Асоціації «Франковий край», і т.д.

«Завдання реформування медицини Франкового краю було і залишається одним із пріоритетних в діяльності нашої команди. Ведемо системну роботу, вивчаємо ситуацію «знизу». Ми змінили принципи підходу до вирішення цієї проблеми таким чином, щоб дізнатись передусім думки саме тих фахівців, які тут, на місцях надають населенню необхідну медичну допомогу. Провели низку зустрічей із заввідділеннями та головними лікарями місцевих закладів охорони здоров’я, бо ж хто, як не вони, найкраще знає проблематику, найкраще знає в який спосіб треба проводити зміни на місцях. Відтак долучили до справи фахівців зі Львова та Києва. Усе з тим, щоб виробити чіткий і зрозумілий алгоритм дії. Адже наш округ – особливий. Тут – кілька великих міст, розташованих поряд, розгалужена система охорони здоров’я. Тож маємо на меті «відшліфувати» такий план, який дозволить максимально використати наявний потенціал і покращити якість надання медичних послуг», - зазначив парламентар. Додамо, що нещодавно народний депутат України Роман Ілик скерував депутатське звернення у Міністерство охорони здоров’я з клопотанням виділення коштів з Державного бюджету України на будівництво у Дрогобичі нового сучасного хірургічного комплексу на 420 ліжко-місць. З обнадійливої відповіді, наданої Міністерством охорони здоров’я України, зрозуміло: МОЗ включить цей проект до переліку тих, які мають бути реалізованими. Тепер важливо, щоб цю пропозицію підтримало й Міністерство фінансів.

«Реформа системи охорони здоров’я – одне із числа найпріоритетніших завдань, яке ставлю за мету вирішити. Бо що є важливішим за людське здоров’я, за здоров’я рідних і друзів? Тож, безперечно, ми доведемо цей проект до логічного завершення та пильно слідкуватимемо за його реалізацією,» - запевнив Роман Ілик.

Також народний обранець зазначив, що почуті під час зустрічі із «просвітянами» пропозиції обов’язково будуть враховані у подальшій роботі народного депутата України, та додав що хорошу ініціативу громад та трудових колективів готовий підтримати завжди. «Маємо діяти спільно. Лише таким чином зможемо досягнути бажаного результату та змінити життя наших краян і долю країни», - підкреслив парламентар,

Прес-служба народного депутата України Романа Ілика

Роман Ілик взяв участь в Міжнародній науково-практичній конференції, на якій обговорили питання рекультивації техногенних земель Стебника і Борислава

26 липня у Дрогобичі на базі Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка розпочала роботу Міжнародна науково-практична конференція «Забезпечення функціонування трансформованих екосистем природних територій (Україна-Польща)», яка триватиме впродовж трьох днів у Дрогобичі, Мукачеві та Ужгороді. Організаторами конференції виступили Дрогобицький державний педагогічний університет ім.. Івана Франка та Жешувський університет ім. Королеви Ядвіги.

Міжнародна науково-практична конференція відбувається в рамках Проекту Європейського Союзу «Інтеграція наукових середовищ польсько-української прикордонної території», мета якого – розширення і зміцнення існуючих зв’язків транскордонного співробітництва між науковцями польських та українських університетів. Участь у конференції взяли: народний депутат України, обранець від Дрогобиччини Роман Ілик, доктори та кандидати біологічних та сільськогосподарських наук ДДПУ ім. І.Франка та Жешувського університету ім.. королеви Ядвіги, депутати Львівської обласної ради, представники органів місцевого самоврядування Дрогобича, Борислава, Дрогобицького району, представники громадських організацій. В рамках заходу було обговорено архіважливу для Дрогобиччини тему рекультивації і відновлення техногенних земель Борислава та Стебника.

«Транскордонна співпраця між науковцями, громадськими активістами та органами місцевої влади, є надзвичайно важливою, - зазначає народний депутат України Роман Ілик. – Будь-який обмін інформацією у галузі інноваційних розробок – це те, що рухає нас вперед, що дає змогу покращувати ситуацію на місцях та наближати Україну до стандартів європейської спільноти»

За словами парламентаря, заходи такого рівня та участь ДДПУ ім. Івана Франка у Проекті Євросоюзу вкотре засвідчують високий потенціал Франкового вишу. Обранець також висловив сподівання, що усі напрацьовані науковцями результати матимуть не лише теоретичне, а й логічне практичне застосування і сприятимуть покращенню екологічної ситуації на Дрогобиччині.

Прес-служба народного депутата України Романа Ілика

Футбол: плани та перспективи

Триває підготовчий період до нових спортивних баталій дитячої футбольної команди ЗАТ «Трускавецькурорт». Хлопці нещодавно побували на зборах на Закарпатті, в серпні одна з груп поїде на море. Одним словом з боку керівництва товариства робиться все для створення найкращих умов перебування юних футболістів у команді. Про плани та перспективи ДФК «Трускавецькурорт» розповідає тренер клубу Іван Павлик.

- Так, справді голова Наглядової ради ЗАТ «Трускавецькурорт» Павло Якубенко, адміністрація товариства та профком роблять для дітей усе якнайкраще, аби вони відчували опіку дорослих та мали усі можливості для хороших результатів й перспективи на майбутнє. Кілька тижнів тому ми побували на Закарпатті, в мальовничому селі Гукливе, що у Воловецькому районі. Чудові умови, свіже повітря сприяли позитивному настрою хлопців під час зборів.

Після прибуття до рідних пенат ми провели кілька товариських матчів з однолітками Борислава, Стрия, Дрогобича та Білої Церкви. В усіх поєдинках здобули перемоги.

До слова скажу, що вражений бажанням великої кількості футболістів з інших міст-сусідів Трускавця грати в нашій команді. Зараз, коли тривають літні канікули, займаюся з усіма, а це майже тридцять чоловік в одній групі. А далі будемо визначатися з тими, хто підходить нам, а кому підходимо ми.

Як уже неодноразово говорилося, ведемо переговори з федерацією футболу міста Львова про те, аби старшою віковою групою виступати на першість міста Лева, де грають юнаки ФК «Карпати», СДЮШОР-4, ФК «Львів» та ряд інших кваліфікованих, високого рівня підготовлених команд. Нам важливо, щоб вони погодилися приїжджати до нас, а не, як було кілька років тому, коли усі домашні як і гостеві матчі ми проводили на полях суперників. Якщо дійдемо згоди, то наприкінці серпня стартуватимемо в першості міста Львова, а молодшою віковою групою ДФК «Трускавецькурорт» далі гратимемо на першість області.

- Без пафосу. Ви маєте вихованців, які поповнили ряди таких професійних команд, як «Нива» Тернопіль, «Зоря» Луганськ, «Карпати» Львів, «Скала» Стрий тощо. На виході, так би мовити, з теперішнього складу хтось є?

- Пробує свої сили в «Карпатах» Микола Саранча, днями перейшов у Моршин В'ячеслав Болюк.

І, як Ви сказали, без пафосу, як би в Трускавці захотіли мати власну команду професійного рівня, ми б її створили та грали своїми вихованцями і ще й на пристойному рівні. Але на даному етапі ми - постачальники юних талантів у професійні клуби Львівської області та України. А на курорті лише дитяча команда, фінансована ЗАТ «Трускавецькурорт». Але я дякую Богу й за це. Адже дитячому футболу віддав чимало років клопіткої праці і таких умов, які маю в товаристві, не було. Та й дітям приємно тут тренуватися, займатися улюбленим видом спорту.

- Завдання на сезон незмінні?

- Вони незмінні і полягають у тому, аби діти якісно займалися улюбленим видом спорту. Стосовно турнірних показників - корегуватимемо їх по ходу сезону. Гарантувати можу одне - своєю грою радуватимемо батьків та усіх, хто приходитиме нас підтримувати.

Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»

 



Создан 26 июл 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником