Трускавецький вісник № 108 (651) від 8 серпня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 108 (651) від 8 серпня 2013 р.

08.08.2013



 

У номері: Хто на мера Дрогобича; Дрогобичани підкорили Ельбрус; Понти по-трускавецьки; Економічний Форум повертається до Трускавця; У Дрогобичі пройде виставка автомобілів у стилі рестро; Українські роми та їхні права.

Новини Трускавця та регіону

Завдяки «Трускавецькому віснику» Міжнародний економічний форум повертається до Трускавця

Міжнародний економічний форум, який у Трускавці в готельному комплексі «Ріксос-Прикарпаття» проходив впродовж 2009-2011 років, минулого року відбувався у Львові. Однозначно, що цей факт не залишився поза увагою «Трускавецького вісника» і редакція нашого Інтернет-видання надіслала ряд звернень з проханням повернути Форум назад до Трускавця. Проведення форумів подібного типу саме у курортних місцевостях давно практикують у Європі і приклади цьому – славнозвісні Давос у Швейцарії чи Криніца в Польщі. Курортна атмосфера дозволяє провести плідні зустрічі та перемовини не лише в офіційній, але і у неофіційній обстановці. Саме на курорті проведення форумів є найбільш ефективним, тим більше форумів економічних. Очевидно, до аргументів «Трускавецького вісника» прислухалися і недавно наше київське джерело повідомило, що Форум повернеться до Трускавця. А буквально сьогодні стало відомо, що Форум проходитиме і у Львові, і у Трускавці – 10-12 жовтня 2013 р. Основна тема цьогорічного Форуму – «Глобалізація та інтеграція: виклики і рішення. Сайт форуму: www.lvivforum.com.ua

 

Завтра в південній частині Трускавця не буде води

Як інформує Трускавецький водоканал, завтра, 9 серпня з 9 години ранку, у зв’язку з аварійними ремонтними роботами на водопровідній мережі буде тимчасово припинено водопостачання південної частини міста-курорту. Це стосується вулиць: Івасюка, Стебницька, Скоропадського, Стуса, Данилишиних, Бойківська, Помірецька, Пристая.

Водопостачання буде відновлене після закінчення ремонтних робіт без попередження.

До Дня міста дрогобичани побачать виставку ретро-автомобілів

 

У вересні традиційно День міста святкує Дрогобич. Цього року до Дня міста у Дрогобичі діятиме виставка ретро-автомобілів (протягом трьох днів, з 27 по 29 вересня). Про це поінформувало обласне радіомовлення. Понад півсотні старих по віку, але в принципі діючих авто виставлять на площі Ринок. Презентуватиме колекцію машин у стилі «ретро» львівський авто-фан-клуб «ЗАЗ-Козак». Також заплановано проведення автоперегонів, маршрут поки що узгоджується.

Власна інформація

«КУНівець» отримав 12 мільйонів на дорогу в Трускавці

Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міськради Львівської області 30 липня за результатами тендеру уклала угоду з ТОВ «Магістраль» на капітальний ремонт вул. Стебницька за 11,78 млн. грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

До кінця 2015 р. на проїжджій частині вулиці мають влаштувати вирівнювальний шар і нове покриття, на тротуарах викласти фігурну плитку, а також зробити кишені для зупинки маршрутних транспортних засобів, обладнати систему водовідведення, поставити бар’єрну огорожу тощо.

Засновником фірми «Магістраль» є Зіновій Карпінський, депутат Житомирської облради від КУН. Згідно з даними «ВДЗ», за останні п’ять років фірма виграла у Львівській області тендерів на 36,52 млн. грн.

Єдиним конкурентом фірми на цьому тендері було ТОВ «Агрошляхбудсервіс-Стрий», основним власником і директором котрого є Роман Гладій, депутат Стрийської районної ради («Відродження»).

Обидві фірми-конкуренти зареєстровані у с. Дуліби Стрийського району.

«Наші гроші. Львів»

 

У Східниці цими вихідними відзначатимуть День курорту

У курортному селищі Східниця 10-11 серпня відзначатимуть День курорту. Святкування Дня курорту у Східниці відбуватиметься утретє і проходитиме у рамках фестивалю «Східницьке літо"

Впродовж червня - серпня на території курорту Cхідниця вже традиційним стало проведення фестивалю «Східницьке літо», в рамках якого відбуваються різноманітні мистецькі, спортивні та культурні заходи. Серед заходів, які проводять у рамках фестивалю "Східницьке літо ", є відзначення Дня курорту.

Цього року святкові заходи у Східниці розпочнуться в суботу, 10 серпня, з вокального дитячого конкурсу, приуроченому Омеляну Стоцькому - першовідкривачу східницьких мінеральних вод. Потім буде святковий подарунок для гостей фестивалю від організаторів та великий концерт за участю самодіяльних східницьких артистів та артистів української естради. На неділю заплановано виступ етно-гурту «На драбині», гурту «Львівські музики", львівської співачки Олесі Киричук, яка у свій час стала яскравим фаворитом відомого телепроекту "Шанс". Завершиться святкування Дня курорту святковим феєрверком о 22 годині.

Загалом дводенна програма святкувань здатна задовольнити найвибагливіші смаки шанувальників народної творчості. Тут буде діяти містечко українських ремісників із майстер-класами карпатських майстрів. Окрім того, працюватимуть дитячі атракціони. Упродовж двох днів святкування триватиме ярмарок-продаж виробів народних майстрів умільців.

Нагадаємо, першу славу Східниці принесла нафта, промисловий видобуток якої розпочався у 1872 році. Та головне її визнання — східницькі мінеральні води, право на застосування яких з лікувальною метою довго і невтомно виборював їх першовідкривач Омелян Олександрович Стоцький. Завдяки Омеляну Стоцькому Східниця почала розвиватися як курорт, і 9 січня 1976 року селище було офіційно визнане Всесоюзною оздоровницею.

Прес-служба Східницької селищної ради

 

Дрогобичу виділили 1 млн. 77 тис. гривень для придбання житла чорнобильцям

Згідно з розпорядженням голови ОДА, Дрогобичу для придбання житла особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виділено 1 млн.  77 тис. гривень. Про це повідомив кореспондент IA ZIK з посиланням на першого заступника міського голови Олександра Коростельова.

З його слів, ці кошти планується використати для придбання квартир двом сім’ям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебувають на квартирному обліку.

ЗІК

Хто на мера? Топ-дванадцятка від «Трускавецького вісника»

  Ще якісь два роки – і матимемо свіжі вибори. Вірніше, подвійні вибори. Спочатку обиратимемо Президента України, а згодом – депутатів місцевих рад та міських голів. І хоча ще невідомо, які правила гри будуть на місцевих виборах, та вже можна прогнозувати, що охочих зайняти пост мера знайдеться чимало.

Сьогодні спробуємо проаналізувати ситуацію в Дрогобичі – славному місті, знаному ще як вільне та королівське місто. Немає короля, немає такої волі, як би хотілося, але зате є можливість стати місцевим князьком, мати більше можливостей – і все це завдяки посаді міського голови. Отже, хто реально може стати очільником Дрогобича у 2015 році? Подаємо список можливих претендентів (в алфавітному порядку).

Михайло Ваврин

Депутат Дрогобицької міської ради, екс-депутат Львівської обласної ради, член партії «Батьківщина». Відповідно може йти як висуванець від цієї опозиційної сили. Багато дрогобичан знають його з часів, коли він займався правоохоронною діяльністю – це дає йому як плюси, так і мінуси. На даний час один з небагатьох у раді, хто веде відверто опозиційну лінію. Особиста харизма Михайла Ваврина навряд чи забезпечить йому перемогу, якщо не буде сформовано потужної команди, яка працюватиме на цього кандидата.

Віктор Возняк

Відомий бізнесмен та медіа-магнат на теренах Дрогобиччини (телеканал «Алсет», станція «Твоє радіо»). Не виключено, що на виборах може заручитися підтримкою таких політичних сил як «УДАР» Віталія Кличка, політсила Юрія Луценка чи підтримкою якоїсь невеликої партії під проводом Анатолія Гриценка чи особистого друга В. Возняка Ігоря Насалика (мер Калуша). Кандидатура Віктора Возняка є прикладом людини «третьої сили» і це може зіграти на руку кандидату в час повного розчарування у діях як влади, так і опозиції. Бере участь у молодіжних та культурологічних проектах як один зі спонсорів. Може розраховувати на підтримку інтелігенції та молодого покоління.

Сергій Гориславський

Депутат Дрогобицької міської ради, очільник місцевого осередку Партії регіонів. З теперішньою владою Дрогобича у нього були різні стосунки – від явної підтримки курсу Олексія Радзієвського до різко опозиційних виступів, проте найчастіше ці стосунки все ж можна назвати робочими. Оскільки Партія регіонів у Дрогобичі не є надто популярною політичною силою, то розраховувати на блискучу перемогу на виборах мера у 2015 році Сергію Гориславському явно не доводиться. Втім, навряд чи взагалі може йти мова про перемогу. Але участь у цих виборах фактично є майже вирішеною справою (зважаючи на політику партії). Можлива велика кількість опозиційних кандидатів все ж дає шанси на перемогу цьому одному кандидату на пост дрогобицького мера від провладної Партії регіонів.

Микола Гук

Міський голова Дрогобича у 2006-2010 роках (з перервою в зв’язку з імпічментом). На виборах мера Дрогобича 2010 року зайняв п’яте місце, потрапив у першу п’ятірку і на виборах до Верховної ради України в 2012 році. «Косить» під щирого націоналіста, відомий своїми епатажними походами з труною проти Партії регіонів. Буде серйозним конкурентом опозиційним кандидатам. Швидше всього балотуватиметься як незалежний кандидат (самовисуванець, якщо це дозволить виборче законодавство), або як представник маловідомої політичної сили. Місцевий КУН відмежувався від цього політика.

Володимир Кондзьолка

Екс-заступник міського голови Олексія Радзієвського. Зараз працює помічником народного депутата Романа Ілика на громадських засадах. Відповідно може розраховувати на підтримку розгалуженої мережі об’єднаної опозиції. Одночасно в непоганих стосунках з окремими представниками обласної держадміністрації. Бізнесмен, лобіює встановлення автономного опалення у Дрогобичі. Голова товариства «Юрій Дрогобич», один з ініціаторів заснування в Дрогобичі Дискусійного клубу. Ідеальний кандидат від поміркованих сил, які готові йти на співпрацю з різними політичними силами заради розвитку міста Дрогобича. Хороший стратег та тактик, вміє вести переговори, переконувати та добиватися свого.

Олександр Коростильов

Перший (і офіційно єдиний) заступник мера Дрогобича. У 2010 році успішно виграв вибори – його партія «Сильна Україна» стала фаворитом перегонів та зайняла перше місце по кількості зайнятих місць у раді. Має досвід керівної та бізнесової діяльності. Користується авторитетом та довірою діючого мера Олексія Радзієвського. Вміє залежно від ситуації бути і твердим, і гнучким – в цьому його величезний плюс. Не замішаний у корупційних скандалах.

Микола Лагодич

Відомий бізнесмен, екс-депутат Дрогобицької міської ради. Останнім часом виступає у ролі борця за інтереси громади. Його позиція щодо нинішньої дрогобицької влади змінилася від лояльної до відверто опозиційної під час протистояння на молочному ринку. Під час виборів до Верховної ради України 2012 року Микола Лагодич активно протидіяв перемозі кандидата Романа Ілика, який в результаті став переможцем цих перегонів. І хоча в тому ж 2012 році Микола Лагодич заявляв, що крісло мера Дрогобича його не цікавить, та час може внести свої корективи.

Богдан Мозоль

Потуга Партії захисників Вітчизни у нашому регіоні є наслідком як злагодженої командної роботи, так і особистої роботи уродженця краю Павла Барнацького. На виборах 2010 року Богдан Мозоль, представник цієї команди, зайняв друге місце у виборчих перегонах за крісло мера Дрогобича. І хоча активної роботи Богдана Мозоля зараз не спостерігається, не виключено, що у 2015 він спробує взяти реванш.

Микола Походжай

Відомий громадський діяч, депутат Дрогобицької міської ради, власник поліграфічного підприємства «Коло». Учасник студентської «революції на граніті». В 2010 році на виборах міського голови Дрогобича зайняв третє місце. Бере участь у молодіжних та культурологічних проектах як один зі спонсорів. Може розраховувати на підтримку інтелігенції та молодого покоління.

Олексій Радзієвський

Чинний міський голова Дрогобича. Здобув блискучу перемогу на виборах у 2010 році, мобілізувавши абсолютну більшість представників місцевих ЗМІ для роботи на його перемогу. Був депутатом Верховної ради України у 2006-2007 роках. Має колосальний досвід адміністративної роботи, авторитет серед громадян та політикуму. Якщо братиме участь у виборах-2015, то буде серйозним конкурентом іншим кандидатам.

Олег Хрущ

Очільник дрогобицької «Свободи», депутат Дрогобицької міської ради. Підприємець. Серйозний кандидат, якщо зважити на позиції партії «Свобода» у Дрогобичі.

Андрій Шевкенич

Депутат Дрогобицької міської ради («Фронт змін»). Головний лікар міської лікарні. На даний час підтримує чинного мера Дрогобича фактично по всіх позиціях (у раді), проте може бути кандидатом і від поміркованої частини опозиції («Фронт змін»), яка не побажала влитися у «Батьківщину»). Може бути кандидатом від провладних центристів, які готові до легких змін курсу нинішньої політики Дрогобича.

Примітка. Звичайно, що цей аналіз є лише суб’єктивною спробою оцінки розстановки сил на виборах Дрогобицького міського голови. За найближчий час деякі із охарактеризованих кандидатів можуть зійти з арени політичної боротьби, натомість можуть появитися нові. Для прикладу, можна ще називати прізвища Романа Шагали (керівник дрогобицького водоканалу), Володимира Ямельницького, Богдана Іванціва, Михайла Лужецького, Романа Муля. Здається, Дрогобич направду має з кого обирати. Та чи буде цей вибір мудрий – ось питання!

Підготував Володимир Ключак

Сходження дрогобичан на найвищу точку Європи завершилось успішно

Ельбрус – найвища гора Кавказу та Європи (5642 метри над рівнем моря) – у свої володіння допускає не кожного. Для того, щоб мати право зійти на її вершину, треба володіти неабиякими людськими якостями: витривалістю, порядністю, товариськістю, ну і звісно хорошою фізичною підготовкою. Так воно було колись, так і залишається тепер. Романтизм довкола цього захоплення, який виник завдяки творчості Володимира Висоцького, у наші дні переживає суттєві трансформації. Позитивним моментом, звісно, є те, що молоде покоління бодай не у великій кількості, проте хворіє цією дивною хворобою під назвою «Альпінізм».

Та ближче до діла. Днями з цікавого і екстремального походу на Ельбрус повернулася група дрогобичан. Про те, що вони там бачили і що пережили, спілкуємося з Ростиславом Гриндою – ініціатором та організатором подорожі. Ростислав уже тривалий час займається альпінізмом. У повсякденному житті він є консультантом з туристичного спорядження у мережі спортивних магазинів «Планета спорту». Тож його професія без сумніву стала в нагоді у цій неординарній експедиції.

- Ростиславе, не можу зрозуміти: надворі літо і кожна людина мріє повалятися на пляжі, чи, скажімо, в горах зі шашличком. Що тебе стимулювало так екстремально провести свою відпустку?

- Ну, по перше, Ельбрус – найвища гора Європи, що вже багато чого означає. По друге, зимово-льодовий маршрут. Досвід мандрівок зимовими Карпатами чималий, тому особливих складнощів там би не мали зустріти. Ну і по третє, не так багато дрогобичан та й мешканців регіону там побувало. Можу назвати таких десь до десятка. Тому захотілося у цьому житті зробити щось серйозне як для себе, так і для рідного міста.

- А скільки часу ти професійно займаєшся гірськими мандрівками?

- Якщо на серйозному рівні – років 7 чи 8. А якщо доплюсувати аматорсько-відпочинкові походи – років 14 мабуть буде.

- З документальних фільмів знаю, що такі високі гори самотужки не підкориш. Хто був твоїм партнером у цьому поході?

- Справді, для таких мандрівок дуже важко підібрати партнерів. У кожного з претендентів своє бачення, а то й узагалі інакші плани на літній відпочинок. Я ж намагався підібрати для мандрівки тих, з ким уже перетинався тут на зимових карпатських вершинах. Власне на «зимових», щоб знати, як ця людина діє та поводить себе у подібних обставинах, а також знати, як вона себе поведе в екстремальній ситуації. Звісно, для такої обізнаності літніх Карпат недостатньо. Не скажу, що був строгий відбір, але з десятка бажаючих поїхало лише нас троє: Іван Гуляк, Жан-Поль Сидоряк, ну і я звісно.

- Маючи досвід зимових походів, ти десь вже мабуть передбачав, що вас очікує на Кавказі. З чого складалася ваша домашня підготовка до підкорення Ельбруса?

- «Підкорення» - це термін, який залишився ще з радянських часів. Тоді ідеологічно усі намагалися все підім’яти під себе, навіть гори. Підкорити гору не можна. Можна на гору піднятися, можна з гори спуститися. Врешті можна просити в гори, щоб вона пустила до себе і відпустила назад. Кажуть, що у грі з горою найкраще зіграти внічию: двоє пішло на вершину і двоє повернулися звідтіля. А наша підготовка насамперед складалася з жорсткого підбору спорядження. Для цього варто було враховувати літні перепади температур. Судіть самі: біля підніжжя – плюс 15-17 градусів, на висоті 3000 метрів – 0 градусів, і на вершині – мінус 15-20 градусів. Тож постало завдання укомплектуватися максимально легким спорядженням, яке б було ефективне як на літню, так і на зимову пору. У нас усе простіше було, оскільки їхали у зимові Карпати вже у зимовому спорядженні. А там необхідно мати багато змінних речей. Тренування наші складалися з легкої атлетики (бігали на стадіоні ДЮСШ), з поїздок на велосипеді, хтось надавав перевагу плаванню. Далі тренування плавно перейшли у біг по ближніх горах. Там було усе значно серйозніше: біг в реальному сенсі цього слова на час, на дистанцію.

- Отже, тренування завершились і ви вирушили на Кавказ. Як там розвивалися події?

- Ми прибули потягом у місто П’ятигорськ, де на нас очікував автомобіль з водієм. Він доправив групу до ущелини Терскол, у якому розкинулося селище з однойменною назвою. Для довідки скажу, що це Кабардино-Балкарія і це уже район Приельбрусся. Там у селищі поселилися на приватній квартирі і в перший же день вирушили на акліматизаційний вихід на 3150 метрів до міжнародної астрономічної обсерваторії, яка розташована на піку Терскул в 3 кілометрах від Ельбруса. Як не дивно, обслуговують цю обсерваторію працівники Національної Академії Наук України, серед яких багато львів’ян. З деякими навіть вдалося познайомитись і поспілкуватися. Нові знайомі ввели нас у курс справ і поділилися цікавою довідковою інформацією. Звідтіля повертаємось в селище і ночуємо на висоті 2100 метрів.

Зранку уже знайомим маршрутом підіймаємося на висоту 3150 метрів для нової акліматизаційної ночівлі. Уже за межею 3000 метрів набір висоти має відбуватися плавно щоб не захворіти на гірську хворобу. Уже з 3150 метрів відкривається чудова панорама на кавказький хребет. Ми ночували на узбережжі гірського озера, що також вплинуло на позитивне сприйняття гір.

На наступний день нас очікували перші труднощі: нам довелося пройти язик льодовика Гарабаши, який виявився відкритим. Через велику кількість тріщин цей маршрут був вкрай небезпечним. Ми ж не планували проходження таких ділянок і відповідно не володіли відповідним спорядженням. Відповідно декілька кілометрів довелося йти по мокрому снігу в обхід (щось типу березневих відлиг). Та врешті вдалося вийти на морену (кам’яний земляний вал, який льодовик зносить з гір). Тож до кінця дня вдалося піднятися на висоту 3850 метрів. Скажу – було важко. Більшість членів нашої групи захворіли гірською хворобою. Це нудота, відсутність апетиту, повний розлад шлунку, головний біль і т.д. Через те на цій висоті довелося пробути два дні. Вверх підійматися не могли, а донизу спускатися також сенсу не бачили. І лише на четвертий день піднялися на висоту 4100 метрів.

Там поставили штурмовий табір і звідтіля зробили акліматизаційний вихід на 5000 метрів. Через день планували зійти на вершину. Проте не сталося як гадалося. Сходження через погані погодні умови перевтілилось у ще один акліматизаційний вихід. Ще з 2 до 6 години ранку нам вдалося піднятися на 5000 метрів. Проте зійшло сонце і прогрівши схили здійняло хмари. Видимість нуль метрів, що навіть ліхтарики не допомагали, а лише сліпили при відбитті від туману, чи вірніше – хмари. Там у цій пустці зустріли «комерційну групу», гід якої сказав нам тоді ключову фразу дня «хлопці, ви змахуєте на тих, кому пора вниз». Йому легко було говорити, оскільки він мав відпрацювати свої гроші незалежно від погодних умов. А нам важливо було зійти на вершину і щось все-таки з неї побачити. Тож на висоті 5300 метрів приймаємо рішення повернутися до штурмового табору. Так було важко на серці, оскільки ми не дійшли до вершини якихось 350 метрів. У групі моральний дух став спадати. І ніхто навіть не зважав, що у запасі 5 днів. День перепочивши і звіривши прогнози погоди, вирішили з нашими московськими компаньйонами все-таки зробити чергову спробу. І ось 25 липня з другої години ночі вирушаємо в путь. Біля 8 години ранку нас троє і дев’ять москвичів ступили на західну вершину Ельбруса. Загалом в Ельбруса є дві вершини: східна і західна. Східна на 21 метр нижча від західної. І в той час як ми підіймалися, сходження на східну вершину було заборонене через важкий рельєфний стан.

- Що ви побачили на вершині, і чи не розчарували вас краєвиди?

- Протягом усього сходження починаючи від висоти 3500 метрів огляду відкрився головний кавказький хребет, на південному сході – Сванетія (Грузія), де на головному плані височіла містична гора Ужба (з грузинської перекладається як «шабаш відьом», або «гора відьом», «гора-вбивця»). З Ельбрусу цікавим є огляд північної сторони, на якому розкинулися гори понад 3000 метрів. З півдня вершини до 2000 метрів виглядали звичайною вершиною.

- Ростиславе, найвища вершина Європи подолана. Що далі?

- Життя покаже. Існує багато значно цікавіших гір, які вирізняються не висотою, а складністю. Усі високі гори давно пройдені і теперішній світ альпінізму намагається не зайти вище, а пройти маршрути, якими ще ніхто не ходив. На той же ж Ельбрус можна зайти з іншої сторони. А є вершини, які манять не висотою, а красою маршруту. А загалом, як показує досвід, радикальні ідеї і плани приходять після зими, пори, коли сильно в альпінізмі не розвернешся.

- Не знаю, як там наразі справи з цим в сучасному альпінізмі, проте фіксується десь ваше сходження?

- В наш час є два способи ходіння по горах. Перший: ти ходиш з групою, яку сам сформував. Другий спосіб: ти ходиш з клубом, який формує тобі групу і відповідно серед них ти пробуєш шукати друзів. Я обрав перший спосіб, оскільки ходжу заради власного задоволення, не ставлячи перед собою високих спортивних цілей і не прагнучи визнання. Як я вже згадував на дрогобиччині одиниці людей, які зробили те що і ми. Звісно, серед них є й такі, що пробували зимове сходження, і деяким це навіть вдалося. Проте того, що ми зробили, достатньо для морального задоволення. Хочу зазначити, що на вершині з нами були три стяги: український прапор з символікою міста Дрогобич, стяг повітрянодесантних військ України, професійне свято яких відзначають 2 серпня (просто серед нас був лікар, який є колишнім десантником), і, звісно, стяг «Планети спорту».

- Чи допомогла тобі робота на «Планеті спорту» у сходжені на Ельбрус?

- Думаю, що так. Завдяки цій роботі змінилися погляди та принципи щодо підбору спорядження. Маючи можливість постійно отримувати велику кількість інформації про те чи інше спорядження – є можливість вивчати, пробувати, порівнювати і в результаті підбирати оптимальний комплект.

- На завершення, Ростиславе, дозволь побажати тобі Евересту, і щоб це відбулося у якнайшвидші терміни.

Розмовляв Ярослав Баран

 

Жодних прав: українські роми

Безправні, безпорадні та незахищені – це про ромську національну меншину в Україні, чисельність якої сягає понад 200 тисяч. Вони абсолютно не довіряють міліції, навіть бояться її, та з усіх боків відчувають до себе упереджене ставлення. Їх частіше за інших зупиняють на вулиці для перевірки документів та частіше за інших обшукують у власних домівках. Такі результати показав моніторинг “Дотримання прав ромів у діяльності правоохоронних органів”, проведений групою неурядових організацій та експертів за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Недовіра до міліції

Третина ромів (35%) взагалі не знають своїх прав та основних свобод, закріплених Конституцією. Обізнаними є лише 9% опитаних. 93% опитаних ромів не довіряють міліції (51% взагалі не довіряють і 42% скоріш не довіряють). А для порівняння - за даними дослідження, проведеного Інститутом соціології НАН України, 36% населення України скоріш не довіряють міліції та 31% - зовсім не довіряють.

Більшість із опитаних ромів зазначили, що міліціонери ставляться до них неприязно (51%) та вкрай негативно (32%), і лише 16% - що до них ставляться так само, як і до представників інших національностей. Контактів із міліцією роми намагаються уникати, оскільки впевнені, що відстояти свою правоту неможливо.

Із опитаних міліціонерів, тільки один зазначив, що така оцінка з боку ромів не могла взятися нізвідки і що в цьому є також провина міліції. На думку більшості представників органів внутрішніх справ, які взяли участь у дослідженні, відчуття негативного ставлення з боку міліції щодо ромів є безпідставними.

Саме ж дослідження показало, що у ромів є достатньо підстав для недовіри до міліції: незаконні огляди та обшуки житла, постійні зупинки на вулицях для перевірки документів, доставляння до відділків із порушеннями процедур, зняття відбитків пальців, вимагання грошей, погрози та побиття. Проте рівень криміногенності у ромських громадах є значно нижчим від середньостатистичного по Україні. За минулий рік більшу половину опитаних ромів (51%) відвідували міліціонери за місцем приживання. 82% опитаних ромів зупиняли в громадських місцях для перевірки документів. 45% - доставлялись до службових приміщень міліції. 60% тих, хто побували у відділках, були піддані фізичному насильству.

Експерти зазначають, що про проблеми ромів із міліцією мало кому відомо, оскільки 30% потерпілих ніяк не намагаються вирішити це, а більшість вирішують конфлікти через знайомства та гроші.

Дискримінація в суді

Проте органи внутрішніх справ є не єдиною державною структурою, в діяльності якої можна спостерігати елементи дискримінаційного ставлення до ромів. В єдиному реєстрі судових рішень на сьогоднішній день (з 2006 року) є 1066 вироків в яких згадується національність. Вказувати національність, коли це жодним чином не пов’язано із злочином, є насправді дискримінаційною ознакою, нагадує Наталя Козаренко, член правління Української асоціації моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (АУМДПЛ). У вироках, де обвинуваченими є роми, їхня національність згадується у 5 разів частіше, ніж інші національності. У Закарпатській області по одній із справ національність вказувалась навіть у свідків.

Указ є, дій нема

За словами Аксани Філіпішиної, представника Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності, ця національна меншина повністю залишилась поза увагою держави: «Наскільки людина, яка не вміє навіть читати та писати, може дізнатися про свої права? Наскільки ця людина може взагалі прочитати Конституцію України з тим, щоби знати на що вона має право, на який захист і на які свободи вона має право? Наші моніторингові візити чітко свідчать про те, що діти не мають змоги відвідувати школи через, перш за все, їх сегрегацію…».

8 квітня 2013 року Віктор Янукович затвердив Указ «Про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року».

Проте відповідальна за цю стратегію робоча група працює дуже повільно:плану заходів немає і робоча група, яка провела лише одне засідання у Міністерстві культури і є відповідальною за розробку цього плану заходів, працює дуже повільно і є ризик того, що цей план заходів буде абсолютно вихолощеним, абсолютно недієвим і не спрямованим на вирішення проблем ромів.

Президент Асоціації «Нові Горизонти» Олександр Магльона наголосив на проблемі чистої питної води для дрогобицьких ромів (понад 1000 осіб, найбільша ромська громада у Львівській області). «Була здійснена у партнерстві з БФ «Екоправо» (м. Львів) адвокаційна кампанія, - досудовий та судовий захист прав ромської громади. Після понад 10 (!) судових засідань було винесено рішення щодо зобов’язання міської влади (екс-мер добродій Гук) здійснити реконструкцію водоводу до Млинок у зв’язку із непридатністю питної води у криницях поселення через забруднення супутніми речовинами нафтопереробного заводу. Але й сьогодні, як кажуть, віз там. Теперішня влада Дрогобича (міський голова пан Радзієвський) знову заявляє про відсутність достатніх коштів для вирішення цієї болючої суспільно-важливої проблеми. Хоча вже давно можна було звернутися до відповідних міжнародних структур, що надають гранти ОМС для збереження та охорони довкілля, чисту питну воду тощо».

 Керівник Центру інформації, прогнозування та координації ділових ініціатив Зенон Ших нагадав, що «ще 2007 року у Новій Слупії (Польща) був підписаний договір про створення центру польсько-українських обмінів. А 2009 року за підтримки польських донорів планувалося створення Дому громад ( для ромської, польської та російської громад міста). Власними коштами громадських організацій було відремонтовано зруйноване приміщення у господарському будинку у дворі ЗОСШ №4, створено унікальну бібліотеку, придбано відповідне обладнання. Все було знищено пожежею наприкінці 2009 року за обставин, що дозволяють стверджувати про умисний підпал… До сих пір освітянські очільники, - Петро Сушко, керівник міськвідділу освіти та Світлана Мала, директорка школи №4 не понесли жодної відповідальності за обставини, що спричинили пожежу, - замкнення струму у будинку, що буцімто був відключений від електроенергії. Сьогодні на місці цього будинку – смітник. Ось такий парадокс. Так що ідея створення Дому громад у полікультурному Дрогобичі «відкладена» на невизначений термін».

Сьогодні наявні проблеми, пов’язані з тим, щоби ромські діти, і всі діти будь-яких національностей мали змогу отримати повну загальну середню освіту. Є питання й до медичних послуг, тому що ні для кого не секрет, що серед ромського населення захворювання на туберкульоз є вищими ніж серед іншого населення. … Це питання соціального супроводу сімей, які здебільш сьогодні перебувають в кризі і потребують підвищеної уваги з боку Міністерства соціальної політики. Питання взаємовідносин, в тому числі із правоохоронними органами лежить глибше, а не просто на поверхні між громадянином рома і правоохоронцем. Це питання відношення суспільства до ромів взагалі. Як не прикро, але приходиться визнати , що українська роми дійсно не мають жодних захищених прав.

P.S. Щороку, 2 серпня у всьому світі відзначається скорбна подія/дата – Всесвітній день пам'яті ромів – жертв Голокосту під час Другої світової війни. Цього дня 1944 року нацистами були знищені циганські в'язні табору смерті Аушвіц у м. Освєнцим, Польща. Серед загиблих також були роми, яких вивезли до цього табору із населених пунктів, розташованих на території теперішнього Закарпаття та Львівщини.

 Олександр Калюс

«Понти» по-трускавецьки, або Христофор Колумб позаздрив би

 

«У Трускавці вперше відкрито…», «Вперше відбудеться у Трускавці…», «Трускавець уперше…». Такими чи подібними словосполученнями зарясніла трускавецька  інформаційна продукція, яка обслуговує владу й провладну політсилу.

Відколи у Трускавці до влади прийшла жменька людей, що приклеїлася до Фронту змін Арсенія Яценюка, то майже вся її робота зводиться до, образно кажучи, надування кульок і їх проколювання у відповідну мить - для ефекту «Пук». Судіть самі: за ці роки у Трускавці відбулося стільки відкриттів, що Христофор Колумб, котрий всього-навсього відкрив Америку, позаздрив би. Отже, вивчаємо, що за роки правління Руслана Козира і його команди відбувалося у Трускавці «вперше». Вивчимо лише останні «відкриття».

-  Вперше у Трускавці в художньому музеї Михайла Біласа прощалися з колядою та проводжали різдвяні свята. Новина від 19 лютого 2013 року.

- Вперше у Трускавці пройшов Міжнародний туристичний форум «Шляхи та методи просування курортів», на який з’їхалося багато поважних гостей з Грузії, Польщі, Росії, Азербайджану та України. Новина від 8 квітня 2013 року.

- На Великдень у Трускавці вперше відбувся конкурс «Найбільша, найкраща, найсмачніша паска». Новина від 7 травня 2013 року.

І останнє «відкриття», про анонсоване на сайті Трускавецької міськради. «27 липня 2013 року, на Майдані Незалежності відбудеться урочисте відкриття першого в Україні парку скандинавської ходьби на базі Київської школи оздоровчої скандинавської ходьби під патронатом міського голови Руслана Козира.» Але чогось такого не відбулося – ані в парку, ані у конференц-залі «Міротелю», куди навіть місцевих журналістів не запросили. З великого крику вийшов маленький «пшик» - усе то були, висловлюючись народним сленгом, «понти».

Хочете і ви повчитися у трускавецьких «першовідкривачів»? Отож, для прикладу, ви хочете щось організувати - концерт з нагоди якоїсь дати чи конкурс. Розклеїли всюди афіші, розповіли про нього своїм друзям, що б іще придумати? Можна запросити поважних гостей. А ще? А ви зробіть щось оригінальне, таке, що ніхто ще не робив і допишіть в афіші: «Вперше в Україні!!!». Для прикладу: «Вперше в Україні! Концерт до дня захисників тварин. У рамках концерту буде конкурс на кращу бездомну дворняжку!» Своєю кмітливістю переплюнете трускавецьких «колумбів», це напевно.

Василь Кирилич, газета «Франкова криниця Підгір’я»

 



Создан 08 авг 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником