Трускавецький вісник № 136 (679) від 2 жовтня 2013 р.

 

Трускавецький вісник № 136 (679) від 2 жовтня 2013 р.

02.10.2013



 

У номері: Землетрус у Стебнику – це серйозно; Символ легендарної «Нафтусі»; Інтерв`ю з Степаном Івасівкою, Іваном Павликом та Наталією Штереб; Виїзне засідання колегії ЛОДА; Прийом громадян Романом Іликом; В БУТі розпочався новий навчальний рік; Медики Трускавця взяли участь у Всеукраїнській прощі; Час читати; Загадка одного поховання.

Новини Трускавця та регіону

Працівники трускавецької лікарні взяли участь у Всеукраїнській прощі медичних працівників

«Моє милосердя змінює все» - під таким гаслом 28 вересня працівники Трускавецької міської лікарні прийняли участь в першій Всеукраїнській прощі медичних працівників. Про це «Трускавецький вісник» поінформував головний лікар ТМЛ Андрій Кульчинський. Свята Літургія відбулася в церкві святого Пантелеймона – покровителя медиків. Ця церква побудована в ХІІ ст. батьком Данила Галицького на території старого Галича. Тут правили митрополити Галицько-Волинського князівства, це найстаріший і єдиний із збережених його храмів.

 Організувала прощу комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я. Із Трускавця здійснив паломництво о. Ярослав Шафран з церкви св. пр. Іллі. Після Служби Божої прочани прослухали лекції на тематику «Релігія та медицина» докторів богослов’я з України та Італії, цікавою були реколекції з отцем- екзорцистом Володимиром.

В Будинку учнівської творчості розпочався новий навчальний рік

1 жовтня в Будинку учнівської творчості відбулося офіційне відкриття нового навчального року. Позашкільний заклад, який нещодавно відсвяткував свій ювілей, має 47 гуртків науково-технічного, еколого-натуралістичного, туристсько-краєзнавчого, фізкультурно-спортивного, художньо-естетичного, військово-патріотичного, соціально-реабілітаційного та гуманітарного напрямів – це 72 групи (в них станом на середину вересня займається 845 вихованців). Колектив та вихованців із початком навчального року привітали начальник відділу освіти ТМР Михайло Шубак та директор БУТу Василь Петранівський. Також присутні мали змогу подивитися концертну програму.

У Трускавці вшанували людей похилого віку

1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку і до цієї дати в Трускавці пройшло ряд заходів. Так, ще 30 вересня свято в задушевній та сімейній обстановці пройшло у приміщенні міського територіального центру, що на вул. Стебницькій, 66. Привітала літніх людей і побажала здоров’я та активного довголіття директор територіального центру обслуговування пенсіонерів Олена Пилат. Про соціальні виплати та допомоги за віком розповіла начальник управління праці та соціального захисту ТМР Юстина Когут. У Трускавці проживає 5700 пенсіонерів, з них 4800 люди похилого віку, 55 трускавчан вже перетнули 90-літній рубіж, дві жінки цього року відзначили 100-літній ювілей, - інформувала Юстина Йосипівна. В міському бюджеті на 2013 рік на різноманітні допомоги та пільги таким людям передбачено 631 тисяча гривень.

З подарунками – тонометрами, апаратами для вимірювання рівня цукру в крові, які передали медикам терцентру, завітали на урочистість депутати Трускавецької міської ради Сергій Мойсеєв та Володимир Попик (фракція «Батьківщина»). Віршами, піснями та своєю щирою безпосередністю вітали поважних трускавчан вихованці дитячого садочка «Зірочка».

А велике урочисте свято пройшло, як і годиться, безпосередньо 1 жовтня. Після півторагодинних урочистостей в Народному домі Трускавця людей похилого віку запросили на обід в одне з міських кафе. Організатори свята висловлюють подяку всім спонсорам, які долучилися до вшанування людей похилого віку.

 

Виставка вишиванок «Скарби бабусиної скрині»

У понеділок, 7 жовтня, в музеї історії міста Трускавця (директор Галина Коваль) відбудеться тематичний вечір «Скарби бабусиної скрині». Про це «Трускавецький вісник» повідомили у відділі культури Трускавецької міської ради. Буде можливість оглянути виставку вишиваних робіт трускавчанки Ольги Олексюк. Початок заходу – о 16.00.

Власна інформація

 

У Бориславі збудують адмінбудинок прокуратури

У Бориславі планують побудувати адміністративне приміщення прокуратури. Про це повідомив кореспондент IA ZIK. Вже підготовлено проект рішення сесії міської ради, в якому пропонується дозволити прокуратурі Львівської області розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв. м на вул. Т. Шевченка у Бориславі для будівництва та обслуговування адміністративного приміщення прокуратури міста Борислава, з земель запасу міста (землі житлової та громадської забудови).

ЗІК

Мандруємо Україною разом

До Міжнародного Дня туризму в читальній залі центральної бібліотеки відбулася зустріч на тему «Клуб «Сива давнина» мандрує світом». Члени історико-краєзнавчого клубу подорожували протягом восьми днів Черкаською, Чернігівською та Київською областями України. Відзнятий ними на відеокамеру матеріал дав змогу запрошеним на захід побачити багаті природні ресурси, неповторний історико-культурний потенціал, багатство архітектурних та етнографічних пам`яток даного регіону нашої Батьківщини.

Для користувачів бібліотеки була оформлена книжкова виставка «Мандруємо Україною разом».

Ірина Вахнич, провідний методист ЦБС м. Трускавця

Землетрус у Стебнику – це серйозно

Останнім часом у засобах масової інформації, як у регіональних, так і в місцевих, появилися матеріали, в яких йдеться про критичну ситуацію на Стебницькому калійному заводі. Зокрема, телеканал ЗІК, газети «Експрес», «Тустань» подають тривожну інформацію про можливий техногенний землетрус у Стебнику. Натомість, наприклад, кореспондент газети «Франкова криниця Підгір`я» Василь Кирилич вважає, що це не що інше, як підступні технології конкурентів Трускавця, які, мовляв, ставлять собі за мету таким способом відбити відпочивальників на користь інших курортів, залякавши їх техногенним землетрусом. Подібної думки дотримується і доцент кафедри екології Дрогобицького державного університету ім. Івана Франка Мирон Цайтлер.

Звичайно, такий погляд нашого колеги по перу на ситуацію в Стебнику, м`яко кажучи, дуже спрощений, непрофесійний, а навіть і шкідливий як для Стебника, так і для Трускавця. А шкідливий тому, бо заспокоює громадськість, вводить її в оману, тоді як насправді цілому регіону, де знаходяться поклади стебницьких калійно-магнієвих руд, загрожує велика небезпека. Про це наша розмова з провідним і досвідченим спеціалістом ПАТ «Стебницьке калійне підприємство «Полімінерал», заступником головного інженера, начальником виробничо-технічного відділу, корінним стебничанином, якому не байдужа доля підприємства і міста – Йосипом Пилиповичем Драновським.

- Йосипе Пилиповичу, розкажіть, будь ласка, коротко про ситуацію, що склалася на підприємстві. Адже відомо, що Фондом державного майна від 14 січня цього року ДГХП «Полімінерал» перетворено у публічне акціонерне товариство «СГХП «Полімінерал». Цікаво, як це сталося: ця ідея виходила від підприємства, чи Уряду, Фонду держмайна?

- Практично, то була ініціатива Фонду держмайна – продати підприємство, але зі згоди самого колективу. Відповідно відбулося зібрання працівників. на якому директор підприємства повідомив, що є можливість продати завод. І люди погодилися на продаж підприємства в приватні руки

- А чи попереджував вас Фонд, що у разі продажу будь-яке фінансування підприємства з держбюджету буде припинено?

- Ні, такого офіційно не було. Але усно зауважували, що екологічні проблеми підприємства будуть фінансуватися з бюджету, а видобуток руди на першому руднику і виробництво добрив оплачуватиме приватник. І люди в те повірили. Але сталося не так, як говорилося - нас перестали фінансувати з держбюджету зовсім.

- Зрозуміло, вас обманули.

- Виходить, що так.

- У пресі є інформація, що появився інвестор, який виявив бажання купити підприємство. Цікаво, про що, власне йдеться – про весь комплекс, тобто рудник перший і другий та хвостосховище, чи тільки один об`єкт, наприклад рудник №1?

- Взагалі, то мова йшла про все підприємство. Але знову ж таки зазначалося, що всі природоохоронні заходи, пов`язані із заповненням розсолами другого рудника буде фінансувати держбюджет, а відновлення виробництва добрив на першому руднику – інвестор.

- То в якому стані зараз підприємство: чи фінансується з держбюджету мокра закладка на другому руднику?

- Абсолютно нічого не фінансується. Ми не отримуємо зарплати, припинилися всі екологічні роботи.

- Отже і тут вас обманули.

- Такий висновок напрошується сам по собі. А, між іншим, на цей рік з Держбюджету було заплановано на природоохоронні заходи нашого підприємства значні кошти. Та як тільки появився наказ Фонду про створення ПАТ, відразу усі гроші зняли і передали на потреби Новому Роздолу і Яворову.

- Таким чином підприємство опинилося на голодному пайку, і гірше того - припинено усі роботи по закладці пустот на другому руднику?

- Безперечно, безперечно… У цьому році жодного кубометра розсолів з хвостосховища не подали на другий рудник. А, власне, за рахунок цих розсолів і планувалася мокра закладка рудника. А хвостосховище, між іншим, у дуже критичному стані. Рівень розсолів через опади постійно піднімається і загрожує прориву дамби, а отже викиду у Дністер мільйонів кубів шкідливих речовин…

- Йосипе Пилиповичу, зрозуміло, що найгірша ситуація на другому руднику, де ведеться мокра закладка порожнин, яких тут понад 15 мільйонів кубів. Чи відомо вам, до якого рівня чи межі це заповнення уже дійшло?

- Горизонти рудника заповнюються поступово, знизу, починаючи від п`ятого і закінчуватимуться вентиляційним горизонтом. На даний час заповнення сягнуло на 30 – 35 метрів вище другого горизонту. Далі, як ми сказали, роботи не ведуться. А чим вище, тим більше пустот там утворено. Ми почали заповнювати рудник з 2003 року і мали завершити ці роботи за вісім років. Але уже минуло десять, а кінця консервації рудника не видно, і то через незадовільне фінансування. А зараз припинили зовсім. Практично залишилося заповнювати ще половину пустот, тобто 6 – 8 мільйонів кубометрів підземних виробок.

- Відомо, усі пустоти рудників тримаються на великих природних опорах – ціликах, які зараз знаходяться у мокрому середовищі, а отже – руйнуються. Скажіть, чи контролюється їхній технічний стан?

- Скоріше – фізичний. Зараз він не контролюється, бо немає підходів до станцій спостереження, що були там встановлені. Словом, про стан ціликів зараз спостережень не ведеться і в якому вони стані сказати неможливо.

- Тому мав підстави головний інженер підприємства Іван Фаб`як, науковці зі Львова, які брали участь у передачі ЗІК, що була 9 липня цього року, сказати, що у Стебнику можлива техногенна катастрофа?

- Безперечно. Якщо не будемо далі закладати пустоти розсолами, такий землетрус реальний. Він може бути тихим. В такому разі на території другого рудника утвориться велике озеро. Але всі гірничі виробки другого рудника знаходяться на території, через яку пролягають різні комунікації – траса Львів-Трускавець, водогін Гірне – Дрогобич, яка повністю йде по рудному полю другого рудника, електромережі на 220 кіловольт і 110 кіловольт та частина Колпця і Сільця. Якщо далі нічого не робити, то катастрофа може статися і на території, яку обіймає рудник №1. А це житлові масиви села Станеля, котеджні новобудови Трускавця і ті ж комунікації. Найгірше те, що велика частина Станелі знаходиться якраз на одному з відпрацьованих пластів. Причому, будови тут велися без будь-яких дозволів гірничої інспекції.

- Ви знаєте, що побутує думка, немовби це все видумки, що Стебник таким чином хоче вибити гроші, а інші вважають, що це справа конкурентів, які працюють на користь інших курортів, відбиваючи таким чином клієнтів Трускавця.

- Мені дивно, що така думка, чи позиція стосовно нашого підприємства побутує взагалі. Хто не знає, чи забув, то можу нагадати – у 1987 році у Калуші стався техногенний землетрус силою 4 бали. В результаті постраждали житлові будинки, комунікації. А Калуш не можна рівняти зі Стебником. Там підземні виробки сягають висоти 30 метрів, а в нас понад сто. Як в Стебнику станеться такий землетрус, то він буде в декілька разів сильніший, ніж у Калуші. До того ж він може зруйнувати дамбу хвостосховища, і повториться катастрофа, що сталася у 1983 році, коли всі відходи виробництва хлинули в Дністер.

- То який висновок маємо з цього зробити?

- А такий, щоб усі зрозуміли – це не є ніякий шантаж, не є якесь лякання чи справа конкурентів. Це є реальна загроза цілому регіону – Стебнику, Станелі, Трускавцю. Ще за радянських часів ми проводили сейсмічні спостереження у Трускавці на можливі геологічні зрушення. Вони показали, що, принаймні, на джерело Нафтусі вони не вплинуть. Але руйнацій не обминути, бо зона зсуву зачепить значну частину міста.

- Як цьому лиху зарадити?

- Ми зробили звернення в різні інстанції – до місцевих органів влади, народного депутата Романа Ілика, в Уряд України. Кажуть, ніби пан Азаров підписав розпорядження про виділення коштів на природоохоронні заходи в Стебнику. Але наразі ніяких зрушень. Все це лише добрі наміри. А давно уже пора братися за серйозну роботу, бо коли може вдарити грім, знає лише Всевишній. Але, як кажуть, береженого і Бог береже.

Розмову вів Андрій Говіщак, член Національної спілки журналістів України

Символ легендарної «Нафтусі»

Розповідаючи про ремонт надкаптажної споруди джерела №1 «Нафтуся», начальник дільниці експлуатації ГГРЕС Іван Жагаляк спершу розповів про історичні передумови її виникнення. Він повідомив, що відкриття глибоких підземних лікувально-мінеральних вод в Трускавці відноситься ще до 1820 року. Відкрита мінеральна сірководнева вода спершу використовувалася для лікування суглобного ревматизму та захворювань шкіри, а потім і захворювань шлунка. В 1827 році тут була збудована перша невелика водолікарня на вісім кабін, і з цього часу Трускавець почав офіційно вважатися курортом. Хімічне дослідження води «Нафтуся» вперше здійснив львівський аптекар і хімік Теодор Торосевич. їх результати були опубліковані в 1836 році. В цьому ж році лікар Машек дав короткий опис лікувальної дії мінеральних вод курорту. В подальшому лікувальні властивості трускавецької мінеральної води вивчав лікар М. Кох, він опублікував результати своїх робіт в 1842 році.

За словами Івана Івановича, в Трускавці є різноманітні типи підземних лікувальних вод, котрі застосовуються як внутрішньо так і зовнішньо для лікування різних захворювань. Але оскільки лікування тут відбувалося головним чином способом внутрішнього вживання лікувально-мінеральних вод, лікарі прозвали наш курорт «питтєвим». Головною лікувальною водою курорту є відома мінеральна вода джерела «Нафтуся» №1, яка характеризується різноманітними цілющими діями на організм людини, володіє енергетичними сечогінними і жовчогінними властивостями. Вона застосовується при захворюваннях нирок, печінки, порушенні обміну речовин. «Нафтуся» оригінальна за своїм хімічним складом та фізичними властивостями і унікальна за фізіологічною дією на організм.

Великий ріст перспективи розвитку курорту і щорічне збільшення потоку бажаючих покращити своє здоров'я викликали значне збільшення використання мінеральних вод, особливо «Нафтусі». Для оцінки і збереження ресурсів цієї води на курорті з початку 50-их років минулого століття ведуться розвідувальні роботи. Радою по управлінню курорту Трускавець організована гідрогеологічна станція, яка з кінця 40-их років веде системне спостереження за природним режимом підземних вод, а також за режимом їх експлуатації. Також на протязі всього цього періоду для вирішення окремих проблем, пов'язаних з використанням мінеральних вод в лікувальних цілях, залучалися працівники і колективи різних науково-дослідних інститутів, зокрема Центрального науково-дослідного інституту курортології і фізіотерапії, Одеського науково-дослідного інституту курортології та ін.

В результаті проведених робіт просвердлено ряд свердловин лікувальної води «Нафтуся», підраховано їх запаси, оцінено якісний склад і лікувальні властивості. В даний час експлуатуються найкращі з них. А джерело «Нафтуся» №1 залишається як історична пам'ятка. На ньому проводяться гідрогеологічні режимні спостереження. На жаль доступ до родовища «Нафтуся», в тому числі джерела «Нафтуся» №1, обмежений, проте тут постійно проводяться фахові екскурсії для геологів, лікарів, студентів. Як запевнив начальник дільниці Іван Жагаляк, підтримується належний догляд за технічним станом джерела «Нафтуся» №1, проводяться поточні ремонти. А саме: ремонт даху зі збереженням його історичної форми та капітальний ремонт в його будівлі.

Відвідавши надкаптажну споруду джерела №1 «Нафтуся» (іноді на екскурсію може потрапити і журналіст), переконуюся, що ремонтні роботи тривають повним ходом. Здійснюються демонтаж та монтаж крокв, підшалюнку, на підлозі та на стінах вистелена плитка. Стеля зсередини обшивається вагонкою, замінюється бляха покрівлі, виконуються інші роботи. При чому ця споруда оновлюється, але не змінює своєї історичної форми. І буде стояти далі, як символ нашого курорту, як символ легендарної «Нафтусі».

Для довідки: Іван Жагаляк закінчив Свердловський інженерно-педагогічний інститут за спеціальністю економіст. Працював майстром Бориславського ПТУ №7. Зараз начальник дільниці експлуатації ГГРЕС. Своє завдання бачить у забезпеченні вчасної і безперебійної поставки води на бювети.

Орест Лещишин, газета «Трускавецькурорт»

Мудрість, підкріплена досвідом

В кінці вересня іменини відзначив Почесний громадянин міста, лауреат премій ім. О.О. Богомольця НАН та ім. Т. Торосевича ЗАТ «Трускавецькурорт», почесний редактор журналу «Медична гідрологія та реабілітація», колишній багатолітній завідувач відділу експериментальної бальнеологи Інституту фізіологи ім. О.О. Богомольця, колишній директор Трускавецької гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції, доктор медичних наук, професор Степан Васильович Івасівка. І це чудова нагода не лише привітати Степана Васильовича, а й порозмовляти з ним та довідатися багато чого цікавого з його знань та досвіду. Хоча, чесно кажучи, завжди приємно розмовляти з ним і без якоїсь особливої нагоди, адже пан Степан - дуже ерудована творча людина і цікавий співрозмовник.

І зараз Степан Васильович, хоч і не має як раніше під рукою якихось документів, діаграм, інших матеріалів, але готовий відповідати на будь-які запитання, особливо на ті, над якими він працював багато років. Чи не найбільше знань, часу, сил та енергії він посвятив дослідженню та збереженню легендарної трускавецької мінеральної води «Нафтуся». Цікава його думка з приводу чуток про те, що ця вода не така, як була колись, ніби менш концентрована, «розведена».

- Такі сторонні думки виникають не лише зараз, - зауважив професор, - вони були ще у 80-тих роках і поширюються з певною періодичністю. Ще покійний пан Пасека в газетах відповідав на подібні закиди, що ніхто «Нафтусю» спеціально не розводить, а її розводить сама природа, залежно від кліматичних умов. При випаданні великої кількості опадів скорочувався контакт із бітомінозними породами. Тому «Нафтуся» нібито менше насичувалася органікою. Через 15 років після цього проводилося друге дослідження, яке показало, що від швидкості циркуляції і фільтрації води залежить її насиченість, тобто знайшли кореляцію між швидкістю відбору води з водоносних пластів і насиченням її органічними речовинами. Тепер маємо третій виток подібних чуток. Люди, мабуть, не звикли до стабільності. Цікавіше жити чутками чи гіпотетичними припущеннями. Коли я працював, то міг спостерігати, як зменшується кількість споживаної «Нафтусі». В 2007-2008 роках кількість споживаної в добу води бувала меншою за 10 кубометрів. Це пояснювалося економічним станом і зменшенням кількості відпочивальників. Таким чином у ці роки зменшувався відбір «Нафтусі» з надр. Тоді серйозно відновлювалися всі показники цієї мінеральної води. Якщо би ми почали забирати «Нафтусю» в багато разів більше, тоді можна було б тривожитись. А оскільки цього нема, то я не бачу підстав для хвилювань. «Нафтуся» була, є і буде, якщо не перевищувати розумних норм її відбору, - запевнив професор Івасівка. Він також зазначив, що для «Нафтусі» потрібна стара нафта у вигляді озокериту, мікроорганізми, котрі пристосувалися до споживання цієї сировини і розчинник, тобто вода. Цей процес досить унікальний, але не настільки, щоб не могло десь в іншому місці бути чогось схожого. Проте, тільки схожого, а не такого самого. Тому повідомлення, що десь в іншому місці знайшли «Нафтусю», - це спекуляція на цій назві. Але міненральні води «типу «Нафтусі» існують. Тобто вони за деякими показниками подібні до нашої «Нафтусі», яка є еталоном. Схожі води є в Верхньому Синьовидному, на Подільщині, у наших сусідів в Східниці і навіть в Росії. Але не можна їх називати «Нафтусею» і стверджувати, що вони мають таку ж дію на організм, як і наша «Нафтуся», чиї цілющі властивості досліджувалися десятиліттями, - стверджує науковець.

Питання можливості чи неможливості транспортування «Нафтусі» професор Степан Івасівка також вважає неоднозначним. Основними факторами, які деактивують властивості цієї води є кисень з повітря та ультрафіолетове сонячне проміння. В спеціальних посудинах, запускаючи туди вуглекислоту, навчилися транспортувати «Нафтусю» на невеликі відстані в санаторії, котрі мають власні бювети. Ніхто не скаржиться, що в такої привезеної води менша ефективність. Вчений не виключає, що можна знайти спосіб транспортування цієї цілющої води і на дальші відстані, але сенсу в цьому він не бачить. Справді, призначати «Нафтусю» (дозу, температуру, час вживання) повинен лікар на курорті, який добре знає її дію на організм при тих чи інших захворюваннях. Крім того «Нафтуся» ефективна в поєднанні з іншими курортними процедурами, правильним дієтичним харчуванням, яке є в наших санаторіях, нашим кліматом... Тож вода з пляшки ніколи не замінить курорту.

Професор Івасівка і далі цікавиться тим, що відбувається на курорті, розмовляє іноді з відпочивальниками. Він не може зрозуміти того, що відбувається в курортному парку.

- Так склалося, що одна територія регламентується двома різними законами, які захищають санітарну зону, і які захищають пам'ятку садово-паркового мистецтва. Але краще від цього не вийшло. Як кажуть: «У семи няньок дитя без ока». І за це накладання територій нікого відповідального нема, і виникають конфлікти, де є парк, а де санітарна зона, - говорить професор.

«Трускавець має бути містом медиків, а не менеджерів!» - цей вислів належить Степану Івасівці. І зараз він не розуміє, навіщо розбудовувати великі готелі і пансіонати в такій кількості. Трускавець - не Монте-Карло. Сюди приїжджають оздоровлюватися, а отже користуватися гідромінеральною базою курорту. Однак, якщо споживання «Нафтусі» перевищить добову норму (25,5 кубометра) то впадуть її кондиції і лікувальні властивості, як вже було сказано. Тобто збільшувати кількість відпочивальників треба розумно, без фанатизму.

Степан Васильович багато років пропрацював у ЗАТ «Трускавецькурорт», тож знає, яка роль товариства в системі курорту.

- Провідна роль, - каже він, - адже це спадкоємець територіальної ради з управління курортами. Профспілки відігравали тоді величезну роль. Саме ВЦСПС замовляв визначення меж санітарних зон в Трускавці і фінансував переселення людей з першої санітарної зони. Це були великі гроші, але, як це часто бувало і буває, частина з них була використана не за призначенням. За ці гроші збудований залізничний вокзал, за них вирішувалися інші загальноміські проблеми.

Тепер ЗАТ «Трускавецькурорт» - економічно найпотужніший блок санаторіїв. Він має ліцензію на видобуток мінеральних вод. Але це тягне за собою і певні зобов'язання: спостереження за режимом, хімічний і санітарно-бактеріологічний аналізи та ін. Це великі фінансові витрати. Жоден санаторій самостійно такого собі дозволити не може. Чув я про непорозуміння з містом через те, що шалено підняли орендну плату за землі в першій санітарній зоні. Звичайно, місто хоче більше наповнювати бюджет. Але ж відповідальність за гідрогеологічну службу лежить на товаристві. І звідки «Трускавецькурорт» візьме додаткові кошти? Лише з переоцінки води. Так можна дійти до того, що вартість води стане золотою. Коли вона стане недоступною для споживачів, кому від того буде користь? Це відіб'ється на всьому місті. Тепер про ситуацію з парком, яка тягнеться вже багато років. Колись гроші, виділені на санітарну зону, можна було витрачати на експлуатацію парку. Скажімо, гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція несла чимало витрат на потреби парку, зокрема оплачувала електроенергію, щоб весь парк був освітленим, щоб спокійно і безпечно ним проходили вечорами трускавчани і відпочивальники. А потім парк відділили від санітарної зони, і його забрало місто. Однак місто не має достатніх коштів, щоб гідно утримувати парк. Нехай навіть зараз створене відповідне підприємство. А де ж економічне підґрунтя? Воно - в першій санітарній зоні! Чи потрібне таке реформування? - риторично запитує Степан Івасівка.

Але попри все він залишається оптимістом у питаннях майбутнього курорту. Вірить, що непорозуміння відійдуть у минуле, а курортну гідромінеральну базу будуть експлуатувати раціонально. Тоді, розвиток і майбутнє курорту забезпечені.

Зараз до Степана Васильовича звертаються не лише журналісти, часто за порадою приходять працівники товариства, науковці. І з нагоди майбутніх урод й н хочемо побажати йому здоров'я, гарного настрою, сил та енергії. Щоб багато-багато років до нього можна було приходити, щоб почерпнути мудрість цієї людини, підкріплену досвідом.

Герман Пустельник, газета «Трускавецькурорт»

На виїзному засіданні Колегії облдержадміністрації обговорені шляхи вирішення проблемних питань міста Борислава

1 жовтня під головуванням першого заступника голови облдержадміністрації Богдана Матолича, відбулося виїзне засідання Колегії обласної державної адміністрації у м. Борислав.

Ключовим питанням, яке було заслухано та обговорено під час засідання – шляхи вирішення проблемних питань міста Бориславським міськвиконкомом.

За словами Бориславського міського голови Володимира Фірмана, у січні–серпні 2013 року порівняно з відповідним періодом 2012 року зросли обсяги реалізації промислової продукції, місто займає друге місце серед міст обласного значення по уведенню житла, транспортна сфера забезпечує попит на транспортні перевезення пасажирів та вантажу, на 0,6% зросли обсяги прямих іноземних інвестицій, продовжує динамічно зростати товарооборот, реалізовані заходи у соціальній сфері, зростає середньомісячна заробітна плата.

Разом з тим, як було зазначено під час обговорення цього питання, тривалий час не працює низка потужних промислових підприємств-наповнювачів місцевого бюджету, що є однією з причин невиконання завдань з його наповнення, повільно освоюються кошти субвенції для реалізації інвестиційних проектів, не зростають обсяги будівництва та зовнішньоекономічної діяльності, збитково працює житлово-комунальне господарство, за чисельністю безробітних місто випереджує усі міста обласного значення, незадовільною залишається екологічна ситуація.

Заслухавши та обговоривши інформацію про шляхи вирішення проблемних питань міста Бориславським міськвиконкомом, Колегія обласної державної адміністрації відзначила, що міськвиконком в цілому забезпечує координацію робіт і спрямовує зусилля структурних підрозділів виконкому на виконання програмних завдань та заходів щодо досягнення комплексного розвитку території, позитивної динаміки роботи усіх сфер економіки.

Відтак, з метою подолання негативних процесів в економічній та соціальній сферах міста Борислава та досягнення позитивної динаміки розвитку, перший заступник голови ОДА Богдан Матолич дав доручення Бориславському міському голові Володимиру Фірману провести детальний аналіз виконання завдань Програми соціально-економічного і культурного розвитку м. Борислава на 2011-2013 рок та визначити чинники, які стримують розвиток міста, а також розробити заходи, які покласти в основу Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Борислава на 2014 рік з макроекономічними показниками на 2015-2016 роки.

Також було дане доручення вжити невідкладних заходів щодо збалансування міського бюджету, впорядкувати видатки та мережу бюджетних установ, домогтися економії під час використання бюджетних коштів. Забезпечити своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ міста; забезпечити освоєння у повному обсязі коштів субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, співфінансування за рахунок коштів місцевих бюджетів і введення в дію пускових об’єктів.

Прес-служба Львівської обласної державної адміністрації

Краян все частіше турбує питання врегулювання законодавчих суперечностей та невідповідностей

У понеділок, 30 вересня, черговий особистий прийом виборців Дрогобицького 121 виборчого округу провів народний депутат України Роман Ілик. Цього дня парламентар зустрівся з мешканцями Дрогобицького району. Також на прийом до народного обранця прийшли жителі мм. Дрогобича та Стебника.

Активну участь в особистому прийомі громадян прийняв також голова Дрогобицької районної ради Михайло Сікора.

Сьомий за ліком особистий прийом громадян засвідчив: все частіше краян турбує питання законодавчої ініціативи та врегулювання законодавчих суперечностей.

Поряд з тим, звернення мешканців також традиційно стосувалися питання лікування та оздоровлення, працевлаштування, вирішення питань, пов’язаних із соціально-економічною інфраструктурою регіону. Загалом, було розглянуто більше двох десятків звернень.

Зокрема, сільський голова с. Медвежа Степан Коваль розповів про намір медвежанців провести реконструкцію одного із приміщень села – з тим, щоб відтак там почала функціонувати дошкільна дитяча установа. Голова с. Болехівці Дарія Ясеницька наголошувала на проблемі непроходження коштів через Держказначейство України, внаслідок чого у селі не можуть здійснити заплановані роботи та відремонтувати дороги. Сільський голова с. Долішній Лужок Василь Котик просив сприяння в питанні завершення будівництва Народного дому. А сільський голова с. Бистриця Ярослав Комар озвучив клопотання щодо облаштування території біля пам’ятника Тарасові Шевченку та оновлення постаменту. «Проблемні питання, які порушили сільські голови, вказують на те, що вони дійсно вболівають за долю своїх територій. Сьогодні, в надзвичайно складний соціально-економічний час, їм чи не найважче. Адже односельчани чекають від своїх голів конкретних дії, а непрофесійна центральна влада усі процеси розвитку і модернізації гальмує. Ми уважно розглянемо кожне звернення і максимально посприяємо у вирішенні питань, які належать до нашої компетенції», - запевнив парламентар. Окремо Роман Ілик зупинився на темі реконструкції пам’ятника Тарасові Шевченку, що височіє при в’їзді у Дрогобицький район та органічно вписався в загальну картину місцевості. «Це гарна і дуже актуальна ініціатива. Адже в наступному році ми святкуватимемо 200-ліття від дня народження українського Кобзаря. І пам’ятник, який возвеличується на горі при в’їзді у Франковий край, повинен нести усю велич українського Генія. До речі, це один із перших пам’ятників Шевченкові на Дрогобиччині. Тож ми обов’язково спільно з місцевою владою включимося у цей процес і спробуємо довести його до логічного завершення», - запевнив парламентар.

Також зі своїми турботами до обранця звернулися інші мешканці Дрогобиччини. Так, голова спілки політв’язнів м. Дрогобича Ярослав Барабан попросив парламентаря з’ясувати, чому так сталося, що згідно з Постановою КМУ, ті, хто сидів у тюрмах та народився у засланні в Сибірі, і мали б отримувати допомогу від держави, її не отримують - вона до них не надходить. Пані Галина Кітраль розповіла, що має сестру-інваліда, яка потребує слухового апарату вартістю 12-20 тис. грн. П.Галина звернула увагу, що станом на сьогоднішній день в країні немає такої державної програми, завдяки якій люди з обмеженими можливостями мали б змогу отримувати безоплатно або на основі часткової оплати необхідне для нормальної повноцінної життєдіяльності спорядження, та попросила Романа Ілика вивчити це питання. «Адже людей з аналогічними проблемами у країні є багато. Доцільно було б, щоб держава подбала і про них», - акцентувала заявниця. Від ще однієї заявниці з смт. Підбуж прозвучало схоже звернення – щодо законодавчої ініціативи в галузі охорони здоров’я. Жінка розповіла: її син хворіє на рідкісне захворювання муковісцидоз. Воно надзвичайно складне і дороге в лікуванні. Допоки хлопець був неповнолітнім, держава сприяла ліками. Але, коли досяг повноліття, допомоги не стало. «Мало хто із хворих на муковісцидоз доживає до цього віку. Нам, Богу дякувати, пощастило. Але на загальнодержавному рівні не відомо, що робити далі таким людям, як їм допомагати…», - резюмувала жінка.

Кілька заявників просили допомоги в розрізі ремонтно-будівельних робіт на об’єктах соціально-культурного значення, зокрема у школах, Народних домах, садочках. Звучали питання, пов’язані із господарськими і житловими конфліктами (м. Дрогобич) та щодо неадекватної поведінки чиновників в органах місцевого самоврядування, зокрема у м. Стебник.

Також під час особистого прийому громадян окрім звернень звучали і слова вдячності для народного депутата України стосовно питань, які за сприяння парламентаря вдалося вирішити. Зокрема, мешканець с. Лішня Богдан Іванців подякував Романові Ілику за допомогу у вирішенні проблеми, яка роками турбувала частину лішнянської громади.

Марія Кульчицька

Нам треба жити для добра

/1 жовтня – Міжнародний День людей похилого віку/

Дивно влаштоване наше життя: доки ми молоді, сповнені сил і натхнення, нам хочеться не просто реалізувати свої творчі можливості, а й стати успішним, досягти бажаної мети.

Але нема нічого вічного, тож хочемо того чи ні, приходить пора, коли пропадає інтерес до всього, що колись так вабило й манило, чого прагнула душа. Тепер, уже в похилому віці, обтяженій хворобами і самотній людині, хочеться тільки одного — спокою і чиєїсь підтримки та допомоги. Такою категорією людей опікується в нас відповідна служба — Бориславський міський територіальний центр соціального обслуговування.

Про те, чим займається ця служба, розмовляв наш кореспондент з директором терцентру Наталією Штереб.

- Наталіє Йосифівно, почнемо з традиційного запитання: скільки років вашій службі?

- Наша служба створена 1995 року. Спочатку вона діяла у складі управління праці та соціального захисту населення, а з 2010 року відповідно до рішення Бориславської міської ради № 47 від 24 грудня стала міським територіальним центром.

- Чим безпосередньо займається ваш центр?

- Сфера діяльності нашої служби - надання соціальних та медичних послуг тим людям, які цього потребують. В основному це соціальне незахищені одинокі громадяни пенсійного віку.

- Які види послуг надаєте цим людям?

- За структурою діяльності наш центр поділяється на три види послуг: надання соціальної допомоги вдома, медико-соціальні послуги, організація надання грошової та натуральної допомоги.

- Якщо можна, коротко про кожен із них.

- Найбільше клопотів має відділення з надання соціальної допомоги вдома. Воно обслуговує одиноких громадян, які не здатні до самообслуговування у зв'язку із частковою втратою рухової активності, тобто мають III, II і І групи інвалідності й потребують сторонньої допомоги та соціального обслуговування в домашніх умовах згідно з медичним висновком. Власне, це люди похилого віку, інваліди, крім тих, що стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, які отримують соціальну допомогу на постійний сторонній догляд, побутове та спеціальне медичне обслуговування відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також хворі з числа одиноких осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше чотирьох місяців.

В коло надання соціальної допомоги вдома входять такі соціально-побутові послуги: допомога в приготуванні їжі вдома, годування, доставка гарячих обідів в т. ч. з їдалень, кафе чи інших закладів ресторанного господарства; придбання та доставка товарів з магазину чи базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, яких обслуговуємо; виклик лікаря, надання допомоги у проведенні періодичних медичних оглядів та госпіталізації; відвідування хворих у закладах охорони здоров'я, організація консультацій лікарів та інших спеціалістів; допомога у прибиранні приміщення квартири, пранні білизни, в дотриманні особистої гігієни, виконанні різних видів дрібних ремонтних робіт у приміщенні, ремонт одягу та взуття, в забезпеченні паливом; оформлення документів на отримання субсидій та інших видів соціальної допомоги, здійснення платежів; читання преси; допомога в обробітку присадибних ділянок площею не більше 0,02 гектара; оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату чи стаціонарного відділення територіального центру, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, інших соціальних закладів; сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими засобами реабілітації; оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, ресторанного господарства, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства тощо; вирішення за дорученням громадян, яких обслуговуємо, питань у державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях. Є й інші соціальні послуги.

Щодо відділення соціально-медичних послуг, то воно обслуговує громадян похилого віку, інвалідів із частковим порушенням рухової активності, які частково не здатні до самообслуговування. Це - організація консультацій щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, підтримка стану її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, організація консультацій з питань психічного стану здоров'я, методичні поради, надання інформації, необхідної для ліквідації складної життєвої ситуації, що склалася...

Відділення надання адресної допомоги, виходячи із можливостей, наявної фінансової та матеріально-технічної бази, безоплатно забезпечує громадян, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

- Скількох осіб обслужив ваш центр протягом цього року?

- Станом на 1 липня нинішнього року виявлено 1042-х громадян похилого віку, інвалідів, інших хворих, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують соціального обслуговування, однак фактично у І півріччі цього року терцентр обслужив 817 осіб, їм були надані різні види соціальних послуг. Скажімо, наданням соціальної допомоги вдома обслужено 207 одиноких пенсіонерів, з них 22-у Східниці, наданням медико-соціальних послуг обслужено 521 особу похилого віку.

Щодо надання натуральної і грошової допомоги, то цим видом соціальних послуг цьогоріч було охоплено 189 малозабезпечених самотніх пенсіонерів.

- Наталіє Йосифівно, чи налагоджена співпраця вашої служби з підприємствами, громадськими та приватними організаціями в плані надання благодійної допомоги?

- Так. Ми налагодили тісні контакти з різними доброчинцями задля задоволення інтересів тих, хто потребує допомоги й підтримки. Згідно клопотання нашого терцентру та поданих списків одиноких пенсіонерів отримують гарячі обіди 40 малозабезпечених громадян, спонсором цієї благодійної допомоги є депутат обласної ради Володимир Голобутовський. Наша служба співпрацює також з благодійною організацією «Карітас», у якій надають медико-соціальні послуги ветеранам війни, інвалідам та іншим категоріям одиноких громадян. Діє проект «Домашня опіка», відповідно до якого обслуговуємо 50 самотніх пенсіонерів. Тісний у нас зв'язок і з Бориславським комітетом Товариства Червоного Хреста.

- Гордість кожного колективу — його люди. Напевно, є ким пишатися й у вас?

- Звичайно, як же без них... Брендом нашого центру вважаємо лікаря Богдана Петришина, який працює у нас вже 10 років. Від початку створення нашої служби трудиться медсестра Аня Супрун. Добрі відгуки і подяки отримуємо від тих, кого обслуговуємо, про соціальних робітників Лідію Гасій, Ганну Пукаляк, Орисю Варжибок, Марію Радванську, котра обслуговує одиноких пенсіонерів удома в селищі Східниці. З числа молодшого поповнення нашої служби заслуговує доброго слова Лідія Сергієнко. Всього у нас працює 20 соціальних робітників.

Приємно чути теплі слова про добрих, відданих нелегкій справі, людей. Нехай і надалі працюється Вам з ними легко і приємно!

Розмову записала Ніна Чернишова, газета «Нафтовик Борислава»

Іван Павлик: «Моє життя – то доля педагога»

«Моє життя - то доля педагога» - саме ці слова можна вважати життєвим кредо тренера дитячої футбольної команди «Трускавецькурорт», вчителя фізичної культури з 35-річним стажем Івана Івановича Павлика, який усе своє життя присвятив шляхетній справі в ім'я найсвятішого на землі - навчання, тренування і виховання дітей. Уже багато років поспіль він віддає цій справі свою душу і серце, не лише навчає, але й скеровує, підказує, виховує, прищеплює, шукає...

З 2006 року Іван Іванович працює в ЗАТ «Трускавецькурорт» на посаді тренера дитячої футбольної команди з однойменною назвою товариства.

Впевненість у собі, відповідальність, величаве піднесення душі - все це характеризує його як мудрого педагога та наставника. Спілкування з ним приносить лише одне задоволення. Він щоранку з новими помислами та ідеями приходить на центральний стадіон міста-курорту та намагається втілити їх у грі своїх підопічних.

На перший погляд здається, у нього все виходить із легкістю і без проблем. Зрозуміло, що глибоко в душі у нього вирує буря емоцій, але зовні він завжди спокійний і врівноважений, сильний і справедливий.

Повагу колективу він заслужив не лише досконалим знанням своєї справи, але й нелегкою працею своєї щирої та щедрої душі, вмінням бачити і цінувати у дітях і колегах неповторну індивідуальність кожного.

- Іване Івановичу, чому обрали саме цю професію?

- Я завжди надавав пріоритет здоровому способу життя. Тому і обрав таку професію.

- Дозвілля, мабуть, теж не у чотирьох стінах проходить?

- Це правда, адже намагаюся все робити активно. Взимку, наприклад, на лижі вибираюся (кандидат у майстри спорту – прим. автора). Влітку чи восени дуже люблю ходити на гриби. Задоволення приносить не стільки їх кількість, скільки сам процес: ліс, природа, дихаєш на повні груди...

- Маєте власні методики, які застосовуєте у роботі?

- Шукаю те, що могло б зацікавити сучасних дітей. На заняттях із молодшими багато граємо різних цікавих та рухливих ігор. Якщо дорослий йде у спортзал свідомо, то дитину треба зацікавити. Граючись, вони отримують необхідне навантаження. Дітей середнього віку зацікавлюю уроками у змагальній формі. Старшим подобається, коли ти граєш з ними, показуєш приклад. Можемо разом і крос пробігти, у спортзалі баскетбол зіграти. Спроба виграти у вчителя викликає неабиякий азарт. Учням приємно, коли вчитель бере активну участь у вихованні. Головне - проводити заняття з користю, а не для галочки, щоб кожен відчув на собі ефект. У шкільному віці ще не всі усвідомлюють важливість спорту, у більшості нема проблем з фігурою. Розуміння приходить вже з роками. Та й треба йти в ногу із сучасними дітьми. Мої підопічні цікавляться, яку я музику слухаю, які фільми дивлюся, чим захоплююся, в особі вчителя вони хочуть бачити співрозмовника. Підхід треба знайти до кожного.

- Багато школярів зараз важкі на підйом у плані спорту. Як можете охарактеризувати сучасних дітей?

- Їм хочеться все й одразу, не бажають думати про те, що для результату потрібні час і терпіння. У сучасних технологіях є і позитив, і негатив - краще і легше посидіти за комп'ютером аніж пограти у футбол. У моєму дитинстві не було комп'ютерів, але ми знаходили, чим зайнятися: і в "козаки-розбійники" грали, і в "квадрат", вигадливими були, на місці не сиділи. Тепер діти менш рухливі, цікавляться мобільними телефонами, планшетами тощо. Фізична культура їм важче дається, але суть не лише в самих дітях, а й в харчуванні, екології. Діти більш вразливі і всмоктують у себе середовище, яке їх оточує. Не відкрию таємницю, коли скажу, що спорт і активний відпочинок зараз не у моді. І людина по суті своїй йде найлегшим шляхом. Минули часи, коли хтось кудись рвався, зараз «мандрують» в Інтернеті.

- Думаєте, можна змінити ситуацію?

- Усе починається із сім'ї, залежить від того, як навчають батьки. Має змінитися й політика держави, коли не тільки будуть пропагувати, а й реальні речі робитимуть, наприклад, відкриватимуть нові стадіони. Соціальної реклами мало, зате активно рекламується пиво. Коли діти будуть бачити на тих же біг-бордах, як однолітки займаються спортом, їх це стимулюватиме. Батьки зараз більше зайняті тим, як сім'ю прогодувати. І мені приємно, що саме керівництво ЗАТ «Трускавецькурорт» в особі генерального директора товариства Віктора Жданова та голови Наглядової ради Павла Якубенка розуміють ситуацію та роблять усе якнайкраще для наших дітей. І це не тільки належні умови для дитячої команди, а й літнє оздоровлення, культмасова робота. Все це вселяє оптимізм та надію на краще майбутнє.

- Розкажіть про досягнення своїх учнів.

- Наша футбольна команда є призером чемпіонату Львівської області, призером та переможцем різних всеукраїнських та міжнародних турнірів, грає в Чемпіонаті області та відкритій першості м. Львова. За роки роботи в ЗАТ «Трускавецькурорт» з дитячою командою підготував футболістів для чернігівської «Десни» (Іван Білий), для тернопільської «Ниви» (Василь Білий), для львівських «Карпат» (Михайло Березовий). Можу їх назвати своїми вихованцями, знаю, що десь когось таки направив на правильний шлях, дав перший поштовх.

- З чого порадите починати батькам, які бажають віддати свою дитину у спорт, як обрати правильний напрямок?

- По-перше, потрібно просто почати з того, щоб дитина пішла у секцію, яка її зацікавить. Далі спостерігайте, чи подобається їй, з якими враженнями звідти повертається. Кожен знає про здібності своєї дитини, а тому має це самостійно коригувати. Тільки методом спроб можна визначити найоптимальніший варіант.

Утім, треба не просто відправляти дитину на тренування, а цікавитися її успіхами, спілкуватися з тренером.

- У місті достатньо спортивних секцій?

- Багато їх ніколи не буває, але хотілося б більше до них уваги, розвитку, підтримки, щоб створювалися гідні умови. Дитячий спорт тримається на коштах батьків, на їх плечі лягають витрати на екіпіровку, спорядження. В Трускавці лише «Трускавецькурорт» повністю утримує футбольну команду, групи здоров'я з волейболу, інших секцій, того ж таки футболу.

Якщо держава посилить свою увагу, тоді й результати будуть вищі, стане більше активних і здорових дітей.

- Як відпочиваєте від роботи?

- Якраз на роботі я відпочиваю від буденних турбот. Діти - це моє життя. Окрім цього я завзятий грибар. Це і є моїм активним відпочинком.

- Про що мріється?

- Якнайдовше зберегти ту енергію, здоров'я та сили для віддачі дітям, улюбленій справі.

Розмову вів Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»

У царині нової книги, або Час читати

Для кого як, але для мене очікування цієї події - вже досить приємна штука. А що там казати про саме свято книги - щорічний форум видавців, котрий відбувається у Львові на початку вересня. Ця видовищна оказія щороку спустошує мої кишені, але по собі залишає море приємних спогадів, цікаві світлини та з десяток нових книг. Цими вихідними Львів приймав форум вже вдвадцяте і знову подарував гостям незабутнє книжкове, літературне і мистецьке свято.

Та у цій суцільній діжці з медом усе ж знайшлося місце і для ложки з дьогтем. Насамперед це стосувалося цінової політики: книжка стає дедалі дорожчим задоволенням і саме цьогоріч від нього відмовилися чимало моїх знайомих. Усе більше форум відвідують лише для того, аби просто ознайомитися з новинками друкованого слова, поспілкуватися з улюбленими авторами, відвідати змістовні прес-конференції та, зрештою, просто скупатися в інтелектуальній атмосфері та дістати творчий заряд на майбутнє. Тож тепер мало хто ставить собі за мету власне придбання літератури, її купують швидше між іншим, на згадку про форум. Тим не менше захід із року в рік тішить відвідувачів новими видовищними перфоменсами, дарує зустрічі з відомими письменниками і не тільки. Цьогоріч на території палацу Потоцьких, де власне і відбувається основна маса заходів, гостей вирішили здивувати фестивалем піци, а деякі літературні читання та презентації відбувалися у невимушеній атмосфері затишних тимчасових кав'ярень.

Зрештою розкошелитися на новенькі книжки мені таки довелося, і для цього була вагома причина - діти. Зацікавити книгою нинішнє покоління вкрай важко, хоч видавці для цього зробили усе можливе і неможливе. Такої кількості дитячих новинок і цікавинок годі собі уявити в одній окремо узятій книгарні. Література для дітей нині, попри нарікання багатьох батьків, переживає своє піднесення. Автори та видавці вдаються до креативу, тож сучасна дитяча книга не лише розповідає, вона мерехтить, співає, вона провокує, дивує, інтригує, радить і, що найголовніше та найважливіше - зацікавлює! Саме тому книги, обрані моїми дітьми на форумі, читаються не як завжди «з-під палки», а на диво емоційно і з неабияким захопленням. Отже саме тому економити на дітях не вдається. Шкода лишень, що деякі видавці цим зловживають. Через те окремі стенди доводилося оминати, як то кажуть, десятою дорогою: ціни на них були просто нереальними і досягали 400 - 450 гривень за екземпляр.

Ще один цікавий факт: щороку мені доводиться бувати на форумі у різні виставкові дні і, коли 6 не прихала, там завжди людно. Крім того, у деяких коридорах приміщення майже неможливо розминутися, черги до окремих видавництв просто величезні. Сама себе питаю, звідки такий ажіотаж? У кожному місті є досить книгарень, та й вже котрий рік друкованій книзі пророкують забуття через засилля її електронних аналогів - зручніших та економніших. І кожного року саме на цьому форумі я знаходжу відповідь: тут збираються усі ті «ненормальні», кому жоден сучасний електронний гаджет не замінить запашної новенької свіжовидрукуваної цікавої книги. Тож свято відбулося - тепер час читати!

Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

Загадка одного поховання

Кладовища та цвинтарі Борислава приховують досить цікаві краєзнавчі інформації щодо визначних особистостей Української держави, або про осіб дотичних до цих постатей.

Обстежуючи старовинні поховання чи не найдавнішому цвинтарі, що біля храму Св. Миколая в мікрорайоні Тустановичі, виявлено досить оригінальний старовинний надгробок, який зберігся до наших днів у непоганому стані, незважаючи на поважний вік, близько 130 років. Це поховання колишнього пароха Тустанович. На ньому збереглася неушкоджена пам'ятна чорна мармурова таблиця з двома виразними написами: «Тут спочивають Людвика з Левицьких Сінкевич дражайшая сопруга о. Іоана Хризостома, уродженая 22 лютого, упокоилася 31 марта 1889» та другим написом: «о. Іоан Хризостом Сінкевич, природник Тустановичі, рожден 27 сентября 1815, упокоился 29 юнія 1889».

Детально аналізуючи метричні книги (померлих, народжених та вінчань) поселення Тустановичі, встановлено, що з травня 1883-го по липень 1889 року завідувачем Тустановицької парохії був о. Іоанн (Іван) Сінкевич, який був призначений на цю парохію в досить зрілому віці, маючи 68 років. Парохував о. Іван шість років і помер у віці 77 літ.

З метричного запису бачимо, що о. Іван пережив свою дружину всього на чотири місяці, адже померли вони одного року -1889-го. Вдячна тустановицька громада спорудила йому величний пам'ятник.

Саме прізвище о. Івана Сінкевича протягом багатьох років тісно пов'язане з автором музики до українського гімну «Ще не вмерла Україна» о. Михайла Вербиць-кого на слова молодого вченого-етнографа з Борисполя, що під Києвом, Павла Чубинського. Іван Сінкевич не тільки був його однокурсником у Львівській духовній семінарії, але й його добрим, щирим товаришем і другом.

Коли Михайло Вербицький нарешті закінчив богословські студії і був рукоположений в сан священика, отримав призначення на парохію у кількох бідних селах, жив бідно.

Ось що згадував в своєму щоденнику о. Іван Сінкевич: «...Дізнавшись, що Вербицький поставлений завідателем у За-вадів Яворівського деканату і знаючи його крайню бідність, я взяв із собою здобні припаси і повіз їх новому завідателю. В'їхавши в Завадів, зустрів я Вербицького, що саме віз до церкви померлого селянина. Я зліз із воза і пішов за похороном до церкви. Побачивши мене, Вербицький так зрадів, що вигукнув «О блаженной пам'яті ... «завершив словами» ...» і сотвори ему многая літа» (замість «Вічную пам'ять»).

Парох Михайло Вербицький дійсно жив у фінансовій скруті, адже був одружений двічі: дружини померли, залишивши йому двоє малолітніх дітей, яких виховував самотужки. Тому допомога його вірного друга була найбажанішою для нього. Можливо, о. Іван Сінкевич допомагав своєму товаришеві неодноразово, і не тільки провізією, а й, напевно, фінансовою допомогою.

У доробку талановитого о. Михайла Вербицького на релігійні мотиви – 36 музичних композицій, літургія для змішаного хору, він - автор 12 оркестрових рапсодій, восьми симфонічних увертюр, трьох хорів, двох полонезів, музики до близько 20 драматичних вистав.

19 грудня 1870 року у 55-річному віці його не стало. Похований у селі Млини, де був парохом (тепер Підкарпатське воєводство, Польща). Його товариш парох Тустанович Іван Сінкевич пережив його на 19 років.

Ось така історія одного старовинного поховання, яке заслуговує на повагу прийдешніх поколінь. І, напевно, треба собі чітко усвідомити, що ми повинні зберегти й реставрувати такі цінні старовинні поховання, бо це наша з вами історія. Історія, якою не можна нехтувати чи забути. Та й взагалі наші цвинтарі і кладовища ще чекають детального дослідження та окремої дослідницької публікації.

Роман Тарнавський, газета «Нафтовик Борислава»

 

/p



Создан 02 окт 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником