Трускавецький вісник № 12 (740) від 28 січня 2014 р.

 

Трускавецький вісник № 12 (740) від 28 січня 2014 р.

28.01.2014



У номері: Інтерв’ю з Іваном Павликом та Василем Криворучишаком; Чи потрібне Бориславу управління бурових робіт; 20 років сиротинцю «Оріана»; Ще три родини трускавчан отримують нове житло; Податок на нерухомість; Душпастирська робота з в’язнями; Український Майдан; Обережно, провокатори.

Новини Трускавця та регіону

Обережно: провокатори

За власною інформацією «Трускавецького вісника», у Трускавці під виглядом підтримки Євромайдану минулого тижня здійснено ряд провокацій кримінального характеру. Так, зокрема, нападу зазнав один із розважальних закладів міста, власник якого не тільки багато допомагав Євромайдану коштами, а й їздив до Києва на Майдан особисто. Приїхавши з гарячих подій на вулиці Грушевського, власник Тарас Ш. ледве оборонив заклад від погрому та підпалів, які намагалися вчинити провокатори минулого тижня. За словами очевидців, тільки втручання представника Штабу національного опору міста Трускавця депутата Львівської обласної ради Олексія Балицького врятувало заклад від погрому.

Постраждав також один із ресторанів у центральній частині міста-курорту. У ньому були вибиті вікна та порозбивані ліхтарі, а на стінах невідомі розмістили написи ксенофобського змісту та намалювали образливі символи.

Також за нашою інформацією, невідомі розмалювали фарбою дім ні в чому не повинного трускавчанина Ярослава Б., власника приватного будинковолодіння та здійснили агресивні написи на його фасаді. Зробили це буцімто за членство чоловіка в Партії регіонів, та, як виявилося пізніше, трускавчанин ніколи в жодній партії не перебував.

«Трускавецький вісник» звертається до Штабу національного опору в місті Трускавці із проханням дати оцінку вищезазначеним подіям та прийняти відозву до мешканців міста із вимогами недопущення дискредитації Штабу національного опору і Євромайдану в цілому. Такі провокації, на нашу думку, мають на меті дискредитувати народну революцію та наш курорт. Якщо хтось на людській біді та крові загиблих борців за волю та незалежність України хоче заробляти собі політичні бали чи реалізовувати дрібну помсту своїм ближнім – нехай той буде проклятий і всі нащадки його.

Інформація про саморозпуск Дрогобицької районної організації Партії регіонів не відповідає дійсності

Інформація, поширена у ЗМІ про саморозпуск Дрогобицької районної організації Партії регіонів, не відповідає дійсності. Про це повідомила прес-служба Львівської обласної організації Партії регіонів. Нагадаємо, що заяву про саморозпуск партійної організації під тиском громадськості зробив минулої п’ятниці, 24 січня, керівник Дрогобицької районної організації Партії регіонів Йосип Дяків. Проте відповідно до законодавства рішення про розпуск районної партійної організації має бути прийняте під час районної конференції.

В той же час у ЛОО ПР підтвердили інформацію про саморозпуск Трускавецької міської організації ПР рішенням Ради ТМО ПР та про розпуск фракції ПР у Львівській обласній раді.

Власна інформація

У Трускавці розпочався міжнародний форум освітян

Сьогодні, 28 січня, у Трускавці розпочався другий міжнародний форум з освітянських інноваційних технологій «Трускавець-2014». До Трускавця з’їхались керівники гімназій, ліцеїв, колегіумів, шкіл інноваційного розвитку з 21 області України, а також освітяни з Словенії, Австрії та Латвії. Про це повідомив кореспондент IA ZIK з посиланням на міську раду.

На порядку денному форуму питання європейського вибору української освіти. Ініціювала форум Асоціація «Відроджені гімназії України». А проводиться він за підтримки Трускавецького міського голови Руслана Козира, відділів освіти міст Трускавця та Дрогобича, Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та низки інших освітянських установ.

У Народному домі Трускавця освітянам заколядував і защедрував вертеп дошкільнят із дитсадочку «Теремок». Форум триватиме до 31 січня. Його учасники відвідають Музей-садибу Івана Франка в Нагуєвичах, побувають на презентаціях університетів, гімназій та ліцеїв у Львові та Дрогобичі, проведуть науково-практичну конференцію, познайомляться зі звичаями та культурою Прикарпаття.

ЗІК

Ще три родини трускавчан отримують нове житло

Не так давно, а саме 13 січня ц.р., «Трускавецький вісник» писав про те, що трускавчанин Ігор Банковський став щасливим власником ордеру на нову квартиру. І ось наступна радісна звістка – три трускавецькі родини, які проживали в аварійному та ветхому будинку на вулиці Стефаника, отримують нове помешкання в одному з нових будинків Трускавця, на вулиці Стуса, 15.

- Тут проводяться ремонтні роботи силами КП «Трускавецьжитло» і фактично більшість основних праць ми вже виконали, - запевняють нас директор цього комунального підприємства Олександр Ткаченко та його заступник Мирослав Мицько. – Якби було достатньо коштів, то кількість відремонтованих квартир для пересильного фонду могла б бути і більшою.

- На Стуса, 15 переселяємо три сім`ї, - розповідає заступник начальника управління комунальної власності Трускавецької міської ради Галина Грицьків. – Вже не один рік родини Олексин, Пікуліних та Гвоздецьких потребували покращення житлових умов і ось нарешті міська влада їм пропонує покращення цих умов. І так як на Стефаника вони були сусідами, так будуть сусідами і тут, на Стуса, 15. З приміщень колишньої молочної кухні зроблено три квартири – одна двокімнатна і дві однокімнатні. Кожне помешкання має окремий вхід.

- Приблизна площа кожного із помешкань – 38-40 метрів квадратних, - додає начальник управління комунальної власності Ольга Сегер. – Це тимчасовий пересильний фонд, а під будівлю на Стефаника будемо шукати інвестора. Так що і люди житимуть в нормальних умовах, і надія на краще помешкання в них залишається.

Цікавимося у нових власників, чи задоволені вони переселенням. Звісно, слово «переселення» є поки що умовним, адже квартири ще не доведені до ладу на 100%, та все ж ця радісна мить колись настане. Пані Юлія Олексин говорить, що в помешканні на Стефаника мала балкон, а тут його не буде, хоча й обіцяли. І вхід до кухні та санвузла йтиме через кімнату. А от пані Ніна Пікуліна жодних недоліків, здається, не помічає. Вона тут з онуком Володимиром і щиро дякує і міському голові Руслану Козиру, і його заступнику Петрові Нестерівському, які прийшли вивчити ситуацію на місці.

- Скільки коштів ми вклали за двадцять років у старе житло! – от хіба за чим шкодує старша жіночка.

А от із п. Гвоздецькою поспілкуватися нам так і не пощастило – на момент оглядин її на місці не виявилося. Та пані Галина Грицьків вважає, що навряд чи відмовлятиметься п. Гвоздецька від цієї пропозиції.

До речі, квартири на Стуса, 15 можна назвати вже другою чергою пересильного фонду Трускавця. В минулому, 2013 році, влада змушена була переселити мешканців аварійного будинку на Дрогобицькій, 23. Ремонтні роботи у вільних приміщеннях тоді теж виконували працівники КП «Трускавецьжитло». Тож при формуванні міського бюджету на 2014 рік просто необхідно закласти максимум можливих коштів на розвиток цього підприємства, щоб вирішувалося житлове питання, яке хоча й повільно, та все ж рушило з місця.

Володимир Ключак

Три статті на футбольну тематику

Іван Павлик: «Я тішуся з того, що є дитячим тренером»

Тривають Новорічно-Різдвяні свята. Хтось відзначає їх від А до Я, а хтось не перестає трудитися, не покладаючи рук. До таких відноситься дитячий тренер футбольної команди «Трускавецькурорт» Іван Павлик. Людина щирої душі, з незгасаючою енергією до життя та футболу. Яким є міжсезоння і які підсумки виступів команди в році, що минув. Про все це у нашій розмові з Іваном Павликом.

- Іване Івановичу, скажіть будь-ласка, що для вас означає слово «футбол»?

- Для мене футбол - це не просто слово, це, можна сказати, той простір, в якому я найкомфортніше себе почуваю, перебуваючи в якому, отримую величезне задоволення і намагаюся самореалізуватися.

- Перед початком сезону в чемпіонаті Львівської області з футболу серед ДЮСШ вашій молоді завдання ставилися?

- Конкретних завдань перед ними не ставили, але ряд хороших матчів наші молодші футболісти видали. І я впевнений, що вже в другому колі кожній команді буде нелегко відібрати у нас очки. А от старшою віковою групою ми йдемо на другому місці, тож боротимемося за перемогу в чемпіонаті. А взагалі, як я завжди кажу, для нас головне привчити дітей до здорового способу життя.

- Як оцінюєте виступи команди в першому колі?

- Непогано. Враховуючи те, що молодшою віковою групою ми грали серед дітей 2002-2003 р. н. вихованцями 2004-2005 р. н. Старші ж хлопці фінішували другими, а за сприятливих умов, могли й першими. Тож показники хороші.

- Відійдемо від Вашої професійної діяльності та поцікавимося, як Ви відпочиваєте від своєї роботи?

- Знаєте, я настільки люблю футбол і свою роботу, що мені навіть відпочивати від них не хочеться! Але коли все ж таки випадає вільний від роботи час, я стараюся його провести в колі близьких, рідних для мене людей, а також друзів.

- Довгі роки Ви працювали вчителем фізкультури в ЗОШ №1 м. Трускавця. Паралельно на громадських засадах тренували дитячі футбольні команди міста. Коли вийшли на пенсію, то футбол не залишили?

- Футбол - це моє життя. Це, як наркотик - один раз попробував і все.

- Звідки Ви протягом стількох років черпаєте сили і натхнення, аби тренувати дітей?

- Я дуже люблю дітей та хочу, аби вони були завжди здоровими, розумними, координованими. Одним словом - були хорошими людьми. І повторюся, що без футболу життя немає! Думаю, та людина, яка любить свою професію, віддає їй всю себе.

- На вашу думку, якими якостями повинна володіти людина, щоб вважатися хорошим футбольним тренером?

- Є два варіанти - дитячий тренер і дорослий тренер. Дитячим тренером працювати не кожному дано, це дуже кропітка, тривала робота. Дуже багато треба терпіння для того, щоб виховати будь-якого футболіста. А той, який хоче стати тренером дорослої команди, повинен удосконалити те, що дитячий тренер вже зробив. Йому треба тільки, відшліфувати знання в тактичному, теоретичному плані і обом треба любити футбол.

- Чимало ваших вихованців досягли високого рівня та грають у професійних футбольних клубах (це брати Іван та Василь Білі, Михайло Березовий). Як Ви гадаєте, що відіграло важливу роль у досягненні таких вершин: фарт чи роки сумлінних тренувань?

- У першу чергу роки тренувань. Ставлення до футболу та стремління чогось досягти в спорті. Хоча є у футболі й елемент фарту.

- Яким є ваше життєве кредо?

- Я радію тим, що є дитячим тренером з футболу. Це мене захоплює найбільше, я до сих пір живу з цим кредо. А ще треба у всіх випадках залишатися людиною.

- Чого б Ви хотіли побажати учням дитячої футбольної команди «Трускавецькурорт»?

- Доброго здоров'я і щастя в житті. Завжди прагніть більшого!!! Досконалість не має меж!

Розмову вів Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»

Футбольний клуб «Нафтовик» повернувся до Борислава

Що там казати, розмови щодо необхідності відродження міського футбольного клубу, що має дуже славні традиції і багато десятиліть був справжньою гордістю міста, точилися вже давно. Але завжди щось було на заваді. Бракувало коштів, бракувало ентузіастів, які б взяли на свої плечі цю дуже нелегку ношу, і найголовніше - бракувало професіонала, який, не рахуючись ані з часом, ані з власними інтересами, зумів би створити команду, зумів би зреалізувати ідею відродження бориславського футбольного клубу. І тільки два роки тому, коли керівником до краю занедбаного і забутого стадіону «Нафтовик» став пан Василь Криворучишак - справжній професіонал й ентузіаст футболу, ідея щодо відродження цього виду спорту у Бориславі зрушила з мертвої точки. Розпочинати доводилося все з нуля, але зусилля того були варті. Цього сезону наша команда стала повноцінним учасником обласного турніру, подарувавши своїм чисельним уболівальникам, яких у місті ніколи не бракувало, багато радісних і незабутніх поєдинків.

А детальніше розповісти про пройдений шлях і задуми на майбутнє ми попросили головного тренера юнацької та «дорослої» команд Василя Криворучишака.

- Пане Василю, певно, розпочнемо від самого початку: коли і як визріла ідея відродження футболу у місті?

- Скажу, що розмов про це було багато в усі попередні роки, а от реальні кроки зроблено тільки рік тому. Одним зі справжніх прихильників відродження ФК «Нафтовик» був і, сподіваємось, буде пан Андрій Бегар. Саме він запропонував мені зарплату тренера, щоб відродити команду, яка могла б грати на рівні району. Були розмови і на рівні міської влади, з окремими депутатами. Хлопці-спортсмени теж підтримували ідею і аргументували, що в кожному селі е футбольна команда, а вони змушені грати, хто де, хоча, звичайно, хотілося б відстоювати спортивну честь рідного міста.

Ідею відродження міського футболу підтримав і міський голова Володимир Фірман, адже це реальна можливість масово залучати молодь до занять спортом. Була розмова і з депутатом обласної ради Володимиром Голобутовським, в якій я зауважив, що футбол — це справа мого життя, але, на жаль, у місті немає надійного підґрунтя для створення сильної команди, що могла б гідно презентувати місто у футбольній першості Львівщини. З моєю пропозицією, що потрібно ще трохи часу для поліпшення умов та зміцнення фінансової складової, погодився і головний спеціаліст з питань фізичної культури та спорту відділу гуманітарної політики Володимир Ракель. Однак міський голова настояв на тому, що є важливі речі, які не можна відкладати на потім - розпочинати потрібно вже зараз.

Тож наприкінці листопада позаминулого року, коли підбивав підсумки роботи ДФК «Юність» та підготовки до відзначення десятилітнього ювілею цього дитячого футбольного клубу, то побачив, що це ще й доволі сумний ювілей для міського футболу. Бо маємо дві дитячі структури (ДЮСШ та ДФК «Юність»), які виховують юних футболістів, а от юнацької та дорослої команд, що взяли б участь у першості області, вже десять років у місті немає. Власне, це і стало поштовхом до важкої праці щодо відродження колишньої футбольної слави міста.

- Із чого розпочинали?

- Першим кроком стали зустрічі і консультації з нашими підприємцями, організаціями, керівниками міста. Підтримку пообіцяли всі. Але головний тягар роботи взяли на себе голова федерації міського футболу Андрій Бегар, головний спеціаліст відділу гуманітарної політики Володимир Ракель і, звичайно ж, я. Шлях та напрямки руху щодо відродження футболу у місті були визначені на зустрічах з підприємцями та керівництвом міста - міським головою та його першим заступником. Місто зобов'язалося надавати гравцям (юнакам та дорослим) фінансування на харчування (45 гривень за одну гру). Голова міської федерації футболу та підприємці погодилися фінансувати інші потреби команд. Представник відділу гуманітарної політики Володимир Рахель зобов'язався взяти на себе певні організаційні моменти (транспорт, міліція, «швидка допомога»). Значну фінансову підтримку пообіцяв надати і депутат облради Володимир Голобутовський. Моїми ж обов'язками було створення, підготовка та функціонування футбольної структури (склад гравців, рада клубу, тренери тощо).

- А от щодо самої назви футбольного клубу - не було жодних інших варіантів?

- Чому ж, були й інші пропозиції. Обговорювали варіанти назв: ФК «Борислав», «Ропник», «Нафтовик». Після кількох зустрічей із громадськістю, підприємцями, депутатами міста вирішили, що футбольна структура називатиметься ФК «Нафтовик». Це рішення підтримали і міський голова, і керівники нашого НГВУ (начальник Ігор Михайлишин та голова профкому Михайло Драбчук), які теж люб'язно пообіцяли свою підтримку.

- Певно, потрібна була і підтримка у такому починанні й обласної федерації футболу?

- Там теж нас підтримали. Голова федерації футболу Львівщини пан Я. Грисьо до відродження футбольного життя в місті поставився схвально, але з певною осторогою - поставив конкретне завдання створити в місті легальну (законну) федерацію футболу. У разі позитивного вирішення цього завдання він пообіцяв у першому сезоні зняти плату з ФК «Нафтовик» за участь у чемпіонаті області. Додам, що відродження нашої команди співпало із виборами голови Федерації футболу Львівщини. А вкрай важкі погодні умови вплинули на підготовку юнацької та дорослої команд до сезону та й на початок старту обласного чемпіонату, що розпочався аж наприкінці квітня.

- Пане Василю, а як відбувалася підготовка команди до цього першого, а тому дуже важливого сезону?

- Підготовку ФК «Нафтовик» розпочав ще у січні на базі ДЮСШ. Готувалися команди у тижневому режимі, тобто чотири рази на тиждень (три заняття в залі і в неділю - товариська гра на вулиці, на стадіоні ДЮСШ). Найбільшою проблемою в підготовці команди до сезону стала наявність у команді великої групи молодих гравців - студентів, які навчаються за межами міста, а також «вікових» гравців, які мали бажання грати за «Нафтовик», але повноцінно тренуватися не могли через зайнятість на основній роботі. Проблемою була й різниця гравців у віці та функціональному стані. Якщо в одних було все гаразд, то в інших - проблеми з вагою, фізичними та технічними компонентами. Були й такі, що готувалися разом з командою, але думками були в інших командах — у тих, де платять великі гроші. А ще, як я вже казав, і погода нам не сприяла. Все це негативно впливало на підготовку до сезону та створювало великі труднощі тренерам юнацької та дорослої команд.

А комплектацію команди було завершено аж у квітні. До її складу увійшла більшість молодих гравців, а також кілька вже зі значним досвідом, які мали б допомагати тренеру у побудові гри. Жодного з гравців, який хотів грати за наш «Нафтовик», не було відраховано. Інша справа, що дехто покинув команду через малі гроші, дехто через недостатній ігровий рівень, дехто — за сімейними обставинами. Дуже показово, що всі гравці, які готувалися до сезону, залишалися у команді до останнього туру.

- І от розпочалися футбольні поєдинки...

- Так, перші ж ігри показали, що йдемо правильним шляхом. Гравці відчули «смак» перших перемог, віднайшли своє місце у командній грі. Перші п'ять-шість турів довелося грати з лідерами, що мали значний футбольний досвід, відповідні фінансове забезпечення і відповідне суддівство. І все ж ми набирали у дуже нелегкій боротьбі чесно зароблені очки. Але на кінцевому етапі першого кола команда зіткнулася з неминучими проблемами (травми, хвороби, окремі гравці змушені були виїхати на працю за кордон). А регламент не дозволяв залучити до команди інших гравців, які б підсилили нашу гру якісно і кількісно. Тож команду почало «лихоманити», що вплинуло на результати. І перше коло ми завершили на восьмій позиції.

На превеликий жаль, проблеми, з якими команда зіткнулася наприкінці першого кола, вирішити у міжсезонний період (лише два тижні) не вдалося.

- А як Ви оцінили б гру у другому колі чемпіонату?

- Якщо бути надоб'єктивним, то друге коло команда провела дуже погано. У «домашніх» іграх ми набрали дуже мало очок. А на виїзних матчах команда здобувала перемоги і багато поєдинків завершила, так би мовити, мирно, внічию. Як позитив, треба відзначити й те. що в другому колі п'ять матчів підряд бориславці не програвали, демонструючи при цьому досить непогану гру в атаці. А найбільшою проблемою другого кола вважаю поділ гравців на тих, хто справді самовіддано робив усе можливе для побудови команди і гри, та тих. які лише любувалися собою. Вже у серпні троє таких гравців залишили команду через неспроможність допомогти ні команді, ні поліпшенню гри. А окрім того, через травми, хвороби, сімейні проблеми вибули зі складу команди Олег Смирнов, Андрій Рентюк, Олег Віткович, Олександр Чень, Михайло Данилів. Звичайно ж, у цій ситуації нелегко поліпшити гру і результат, хоча команда робить для цього все можливе. На цей сезон ми ставили перед собою завдання вийти на шосте місце у турнірній таблиці. На жаль, посіли тільки десяте. Але якщо врахувати, що десять років футбольної команди на рівні першої обласної ліги у місті не було, то до такого результату можемо поставитися із розумінням.

- Безсумнівно. Адже відродилися футбольні традиції Борислава та, зрештою, і наш стадіон «Нафтовик», який зараз на кожному матчі нашої футбольної команди справді заповнений. А розпочиналося все, направду, з «нуля». Як вдалося не побоятися, все це взяти на себе і таки досягти результату? Що було найважче?

- Знаєте, якщо взяти тренерську роботу, то найважче пережити зраду. Зрада дітей - це одне. А от зрада дорослих, які плюють молодим пацанам в обличчя і ставлять свої амбіції понад усе - це вже інше. А ще, коли підприємець на початку сезону пообіцяв п'ятсот гривень на підтримку команди, а потім дає триста гривень і при цьому його потрібно ще шість місяців шукати. Але в нашому місті таки переважна більшість порядних підприємців. Хоча вони й знають, що кожен, хто дав бодай гривню, має можливість і повний звіт, куди ці кошти пішли. Ви ж маєте розуміти, що фінансова підтримка це основа, фундамент нашого ФК «Нафтовик». Не може існувати міська футбольна команда без нормального фінансового забезпечення. І тому хочу попросити, щоб у нашому міському часописі були названі усі ті, хто справді допоміг становленню чи то відродженню нашої міської футбольної команди. Ми обов'язково в одному з наступних номерів часопису подамо повну інформацію і про всіх наших спонсорів, і про те, як використано всі надані на потреби клубу кошти. А сьогодні потрібно сказати велике спасибі нашим підприємцям, які самі проявляли ініціативу. Не буду перелічувати їх за посадами, це - Володимир Фірман та Володимир Голобутовський. Андрій Бегар, Ігор Ніклевич, Ігор Михайлишин, Михайло Драбчук. Ігор Михаць, Ярослав Копись. Це справді люди з великої літери, які дбають не тільки про власні інтереси, але й про майбутнє нашого міста і його спортивної слави. Сподіваюся, у наступному футбольному сезоні таких людей побільшає. А ФК «Нафтовик» зробить усе можливе, щоб не розчарувати своїх спонсорів й уболівальників.

- Що ж, дякую за цікаву розповідь, пане Василю, і нехай бориславська команда ФК «Нафтовик» справді стане найкращою у наступному чемпіонаті Львівщини.

Розмову вів Ігор Юринець, газета «Нафтовик Борислава»

ЗАТ «Трускавецькурорт» знову отримало нагороду

Нещодавно в сусідньому Стебнику завершився традиційний футбольний турнір серед підприємств, установ та організацій Львівщини. Цьогоріч до когорти старожилів додалася ще одна команда спортсменів-аматорів закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт». Як і личить такому потужному підприємству, трускавчани з першого туру захопили лідируючі позиції і фінішували на першому місці в своїй групі, залишивши позаду себе таких міцних горішків, як ФК «Стебник», м. Стебник та «Фаворит», м. Львів.

У чвертьфіналі наші футболісти на пару з Доброгостівськими «Карпатами» потішили глядачів феєрією голів, перегравши суперника з рахунком - 5:3.

В ½ фіналу трускавчани у впертій боротьбі поступилися ФК «Підбуж», смт. Підбуж з рахунком - 1:2.

У матчі за так звану бронзу курортники, забувши прикру поразку півфіналу, вийшли на гру з усією відповідальністю за честь рідного підприємства та міста-курорту. І хоч рахунок лише - 3:2 на нашу користь, але суперник трускавчан насправді не мав особливих шансів на здобуття звитяги. Тож можемо привітати спортсменів-аматорів ЗАТ «Трускавецькурорт» з успішним дебютом.

Цікавим видався і фінал. Драматизму в поєдинку було предостатньо. Спершу в рахунку повели футболісти ФК «Підбуж» (смт. Підбуж), але представники Самбірщини, з Воютицького спиртозаводу, швидко оговталися та зуміли переломити хід поєдинку на свою користь. Тут теж зафіксовано мінімальну перемогу ФК «Самбір» с. Воютичі, з рахунком-2:1.

Переможці нагороджені перехідним кубком, медалями та цінними подарунками.

За словами граючого тренера команди «Трускавецькурорт» Володимира Пуровця він, як і вся команда, отримали велике задоволення від турніру. Хлопці давно так не бігали, не грали на такому доволі високому рівні, а тому перемога в боротьбі за третє призове місце стала справжнім новорічним подарунком та несподіванкою для більшості учасників.

Від себе В. Пуровець висловив щиру подяку керівництву ЗАТ «Трускавецькурорт» та профспілковому комітету товариства за надану підтримку та можливість хлопцям знову відчути смак перемог на зелених килимах стадіонів, відволіктися від щоденних рутинних турбот на роботі та вдома. А своєю грою вони довели, що зусилля керівництва ЗАТ «Трускавецькурорт» спільно з профспілками щодо участі команди в турнірі не були марними.

Віктор Стецько, газет «Трускавецькурорт»

У 2014 році фізичні особи платитимуть податок на нерухомість

Податок на нерухоме майно, нарахований за 2013 рік буде сплачуватись фізичними особами у 2014 році.

При нарахуванні податку для фізичних осіб встановлено пільги, зокрема не оподатковується житлова площа нерухомості:

- для власників квартир - сумарна житлова площа яких не перевищує 120 кв. м;

- для власників будинків - сумарна житлова площа яких не перевищує 250 кв. м;

- для власників квартир та будинків - до 370 кв. м.

Пільги зі сплати податку не надаються на об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, використовуються у підприємницькій діяльності).

Податковим Кодексом передбачено визначення ставки податку у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року за 1 кв. метр житлової площі.

Рішенням Трускавецької міської ради з 01.01. 2014 року вирішено встановити такі ставки податку на нерухоме майно на території м. Трускавець для фізичних осіб:

а) 1 відсоток - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів ;

б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів;

в) 1 відсоток - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів;

г) 2,7 відсотка - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів.

Станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата складає 1218 грн., отже ставки податку становлять 12,18 грн. та 32,89 грн. за 1 кв. м. житлової площі.

Обчислення податку буде здійснюватися контролюючим органом за місцем податкової адреси (реєстрації) власника житлової нерухомості. За наявності у власності фізичної особи більше одного об’єкта житлової нерухомості сума податку, обчислена з урахуванням пільг розподіляється пропорційно до питомої ваги житлової площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.

Податкові повідомлення-рішення про сплату податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової нерухомості, надсилатимуться фізичним особам до 1 липня 2014 року. Сплатити податок фізичні особи зобов’язані протягом 60 календарних днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

До прикладу: фізична особа зареєстрована в м. Трускавці та має у власності два об’єкти нерухомості, а саме квартиру в м. Трускавці житловою площею 120 кв. м., якою володіє один рік та квартиру в м. Одесі житловою площею 150 кв. м., якою володіє 5 місяців.

Сумарна житлова площа становить 120 +150=270 кв. м.

База оподаткування 270-120=150 кв. м.

- для квартири в м. Трускавці =120/270=0,444.

- для квартири в м. Одесі = 150/270=0,556.

Розраховується сума податку пропорційно питомій вазі житлової площі кожного об’єкта нерухомості:

Сума податку (квартира в м. Трускавці =150х0,444х32,89=2190,47 грн.

Сума податку (квартира в м. Одесі) = ((150х0,556х32,89/12 міс.)х5 міс.=1142,93 грн.

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно визначено статтею 265 Податкового кодексу України.

Консультації з будь-яких питань щодо нарахування та сплати податку на нерухомість платники можуть отримати в Центрі обслуговування платників Трускавецького відділення або телефоном 6-83-38.

Наталія Роїк, ГДРІ Трускавецького відділення Дрогобицької ОДПІ

Про таке не могли і подумати

«...у в'язниці Я був - і ви прийшли до Мене!», - на перший погляд дивне місце перебування нашого Господа. Навіть сьогодні у деяких віруючих ці слова викликають нерозуміння та здивування: що може бути спільного у Святого Бога з таким сумнівним місцем як в'язниця? Але саме в таких місцях у людини відбувається переоцінка цінностей, є достатньо часу, щоб проаналізувати свої вчинки, зробити висновки та прийняти рішення змінити свій спосіб життя. Душа людини знаходиться в пошуках виходу, ґрунт її серця добре підготовлений і надзвичайно важливо в цей момент прийти і вказати їй на Того, Хто є сильний «відпустити змучених на свободу». Особливо це стосується колоній строгого режиму, де перебувають люди, які уже неодноразово були засуджені. Вони самі визнають, що відчувають наче попали в якесь «зачароване коло», з якого не можуть вирватись. Багато з них впадають у відчай. Вважаючи, що така їхня доля, втрачають всяку надію на зміни. Але, коли людина розбивається у власних силах, вона готова вхопитись за руку допомоги Христа. І це відповідальність служителів Церкви - бути в потрібний час, в потрібному місці, щоб допомогти їм зрозуміти, що є Господь, Який «виправдовує нечестивого» і «заступається за злочинців». Цю відповідальність гостро відчули на собі служителі церкви міста Борислава, деякі з яких також до навернення відбували покарання в місцях позбавлення волі, тому здатні співчувати та розуміти інших в'язнів.

Господь широко відкрив двері у виправні колонії. В Україні на сьогоднішній день існують 182 пенітенціарних заклади, які налічують близько 170000 ув'язнених та 50000 персоналу. Колонії - величезне поле для проповіді Божого Слова. Ще, напевно, 50 років тому, наші старші брати, які їли «баланду» і відбували термін на «нарах» за проповідь Євангелії, не могли і подумати, що сьогодні сама адміністрація, усвідомлюючи власне безсилля, буде просити церковних священнослужителів приходити та піднімати духовний та моральний рівень в`язнів, а на територіях виправних колоній будуть відкриватись доми молитви.

Один із таких молитовних домів був відкритий 22 грудня 2013 року на території Держівської виправної колонії №110 строгого режиму братами з Бориславської церкви ХВЄ. В помісній церкві сформувалась команда на чолі з відповідальним братом Михайлом Дреном. Вони регулярно відвідують колонію. А влітку служителі разом із самими засудженими розпочали роботи по ремонту кімнати для дому молитви. На відкриття запросили гостей та адміністрацію. 26 гостей на відкритті - це також свідченням Божої допомоги, оскільки таку кількість людей дуже важко документально та офіційно пропустити в колонію. Серед гостей були пастор Анатолій Кліновський, молодіжна група з Борислава, відповідальні за тюремне служіння брати з Києва, церква «Скинія», а також брати зі Львова, які і передали служіння в цій колонії бориславцям. Спочатку євангелізацію провели в їдальні, де зібралося близько 150 засуджених, багато з яких відгукнулися на заклик до покаяння. Потім в молитовній кімнаті звершили молитву за братів та адміністрацію.

Уже майже рік ведеться душеопікунська робота з в'язнями. Після закінчення терміну відбування покарання засудженим пропонується опіка та допомога в центрі реабілітації в Бориславі. Центр повинен послужити адаптаційним періодом для тих, які щойно звільнились. Багато з них позбавлені місця проживання, страждають на невиліковні хвороби, тому часто нікому не потрібні, а деколи навіть відкинуті своїми рідними. В центрі в них є хороша можливість розпочати нове життя в Христі Ісусі: звільнитись від негативних звичок, здобути навики у праці, знайти нових друзів для спілкування... Контингент людей не простий, а часом і небезпечний, але хтось повинен допомогти їм. Церква Ісуса Христа, наділена силою Святого Духа, сьогодні повинна служити тим, які є викреслені суспільством. А якщо колишній в'язень приходить у покаянні до Христа і починає служити Богу - сильно прославляється Його велике Святе Ім'я.

Якщо ви бажаєте підтримати в'язничне служіння, звертайтесь за тел. 0936188391.

Михайло Дрен, газета «Добра Новина»

Чи потрібне Бориславу управління бурових робіт?

Обласна державна адміністрація підтримала звернення депутатів Бориславської міської ради щодо недопущення ліквідації Бориславської експедиції Прикарпатського управління бурових робіт ПАТ «Укрнафта» та відміни відповідного внутрішнього наказу Прикарпатського УБР за № 1764 від 24. 09. 2013 року «Про скорочення чисельності штату та працівників», який фактично передбачає ліквідацію Бориславської експедиції, як структурного підрозділу ПАТ «Укрнафта». Офіційне керівництво Львівської області стоїть на позиції всебічного сприяння нарощенню обсягів експлуатаційного буріння для збільшення видобутку нафти на Бориславському нафтовому родовищі. Про це повідомив минулої середи заступник директора департаменту розвитку інфраструктури, дорожнього господарства та паливно-енергетичного комплексу - начальник управління паливно-енергетичного комплексу Земомислав Новікевич під час наради за участю міського голови Борислава Володимира Фірмана, начальника відділу економіки та торгівлі Лева Попеля, а також двох представниць деморалізованого колективу Бориславської експедиції, які хоч виявили мужність сказати слово на захист бориславських буровиків у Львові, проте, боячись розправи з боку керівництва Прикарпатського УБР. попросили не оприлюднювати їхні прізвища та фото у ЗМІ. Слід відзначити, що відповідний лист, у якому ЛОДА офіційно засвідчила свою підтримку міській владі Борислава у вирішенні проблем, пов'язаних із ліквідацією Бориславської експедиції, було скеровано у Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, а також НАК «Нафтогаз України».

У ході наради начальник управління паливно-енергетичного комплексу ЛОДА зазначив, що керівництво ЛОДА розуміє і повністю поділяє стурбованість міської влади Борислава з приводу ліквідації експедиції. Проте міська влада та колектив експедиції повинні розуміти, що відстояти інтереси колективу бориславських буровиків та відмінити внутрішній наказ Прикарпатського УБР про скорочення чисельності штату та працівників, спираючись лише на колишню славу Бориславського УБР, складно. Потрібні більш вагомі аргументи, в тому числі чисто фахових висновків нафтовиків та екологів щодо перспективності Бориславського нафтового родовища та впливу буріння на стан загазованості міста. Власне, такими аргументами сподівається оперувати обласна адміністрація під час вирішення питання подальшої долі Бориславської експедиції. Чи вдасться підготувати такий документ за декілька днів, сказати складно. Наразі за наслідками наради можна зробити висновок, що існування бурової бази у Бориславі цікавить Львівську облдержадміністрацію, депутатський корпус та міського голову Борислава Володимира Фірмана, а також двох працівниць Бориславської експедиції, прізвища яких з етичних міркувань поки що назвати не можу.

Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»

 

Український Майдан

/З електронної пошти «Трускавецького вісника»/

Здравствуйте! На днях я написал стихотворение по поводу последних событий  в Украине. Хочу предложить его вашему вниманию. Вы - молодцы!  Майдан - это пример мужества и свободолюбия для людей всей планеты. Он уже вошёл в современную мировую историю. Те, кто ещё не зомбирован кремлёвской пропагандой в России, завидуют украинцам. Всего вам наилучшего! Стойкости и крепости духа!

Український Майдан

Восстали гордые славяне

"Державних хлопцiв" супротив.

Следит за схваткой на Майдане

Весь мир, дыханье затаив.

"Шлях вiльний" свят для украинца.

Ему "брат старший" не указ.

Сама история творится

Сегодня на глазах у нас.

"Досягнення ОУН" не меркнут

Назло "бажанням" вов и вить.

Дубинками бессилен "Беркут"

К свободе тягу подавить.

В дыму над Киевом всё небо.

Экзамен вновь на смелость сдан.

"Як битися за правду треба" -

Учись, холуйский Кацапстан!

"Нема у промоскальцiв шансiв",

Когда здесь тысячи в строю.

"Потомки доблесних повстанцiв"

Не осрамили честь свою.

"I ригiв падають твердинi".

Вверх поднимается рука

Народа: "Слава Украине!

Героям слава на века!"

С уважением, Александр Бывшев, Россия, Орловская область, пос. Кромы

Дні за днями пролітали, діти швидко підростали…

 

/Дитячому будинкові «Оріана» – 20…/

Є у нашому місті Бориславі дім, згадка про який мимоволі сповнює серця багатьох із нас почуттям жалю і доброти. Називають його по-різному: одні – сиротинцем, інші – притулком для дітей, позбавлених батьківської опіки. Мова йде про дитячий будинок «Оріана», якому приділяють чимало уваги не лише міська влада Борислава, а й спонсори-доброчинці місцевого та зарубіжного рівня.

Сьогоднішню «Оріану» образно можна назвати вуликом, у якому знайшла прихисток дітвора, позбавлена батьківської любові і турботи. Нині у стінах цього виховного закладу перебуває 27 хлопчиків і дівчаток, доля яких привела сюди по-різному. В основному — це діти-сироти, напівсироти, із малозабезпечених та неблагонадійних сімей.

У сиротинці вперше я побувала 5 років тому. Привела звичайна цікавість: хотіла побачити, як живеться його вихованцям, як влаштований їхній повсякденний побут. І була приємно здивована: таких умов, що створені тут, «оріанівці» вдома не мали б. По-сучасному умебльовані спальні для хлопчиків і дівчаток, кімнати відпочинку, оснащені комп'ютерами, телевізорами, музичним центром, відеозасобами, є свідченням того, що про цих, колись знедолених дітей, є кому дбати. Завдяки спонсорській допомозі тільки за останні кілька років у сиротинці зроблено дуже багато, аби його вихованці в усьому відчували затишок і тепло.

Оточені увагою і турботою, нинішні підопічні «Оріани» неохоче пригадують, як «дбали» про них колись їхні так звані батьки, яких принижень довелося зазнати в стінах рідного дому. З етичних міркувань їхніх прізвищ називати не варто, однак те, що пережили змалечку ці діти вдома, забути вони не зможуть. Жахливим сном залишилися у пам'яті декого із них, зокрема, Ані, гучні суперечки і бійки п'яної компанії, що кожної ночі збиралася й веселилася аж до ранку у помешканні її горе-матері. Захоплена залицяльниками і пиятикою, ця мати донькою не цікавилася, тому дівчатко переважно було голодним, до школи ходило рідко, а вплинути на «пиячку-гуляку» неможливо, родичі і небайдужі сусіди змушені були звернутися до опікунської ради з проханням влаштувати дівчинку в сиротинець. Тож Аня давно вже не чує диких окриків серед ночі та «добірних» матюків, а головне - має дах над головою, завжди сита, оточена увагою і теплом тих, хто старається зігріти її зранену душу.

В інших діток були інші причини, що призвели до ізоляції їх від батьків. Усе це давно залишилося в минулому. Тепер для юних сиріт створені всі умови задля того, аби вони мали не лише щоденний затишок і тепло, а й могли навчатися, а згодом знайти своє місце в житті.

Ті, кого «Оріана» колись прихистила, для кого довший час була рідним домом, пам'ятають про це і підтримують з нею зв'язок: хто влаштував самостійне життя десь тут, приходять у гості, хто перебуває далеко від Борислава — телефонують, дякуючи директору сиротинця Ірині Костирі за проявлену колись до них турботу й увагу.

Непомітно промайнули роки і разом з ними нещодавно завітав до сиротинця його ще зовсім молодий ювілей - 20-річчя від дня створення. Причому, завітав саме в День вшанування благодійника та улюбленця малечі святого Миколая. Тож так співпало, що цього дня «Оріана» відзначала подвійне свято.

Весела аура у святковій, по-новорічному прикрашеній актовій залі додавала піднесеного настрою кожному, хто завітав сюди цього незабутнього ,дня. Власне, на ювілейному урочистому дійстві було все, що потрібне для створення святкової феєрії: подорож у чарівний світ казки та зустрічі із її персонажами з участю дітей різних вікових груп - від найменшеньких до старшокласників, веселий настрій, довгоочікувані солодкі подарунки і побажання святого Миколая, а ще - тепла, щира атмосфера в колі друзів і наставників.

Казкове дійство змінили короткі миті зі сторінок історії 20-річного життя «Оріани», зафіксовані у фотокадрах. Під супровід пісні «Дні за днями пролітали, діти швидко підростали» на імпровізованому екрані, наче в кіно, почергово з'являлися знайомі обличчя вихованців сиротинця і їхніх наставників — тих, хто повсякдень упродовж багатьох років оточував своїх підопічних турботою і теплом. За все це тепер вони їм кажуть: «Ми за ласку вашу вдячні, а за провини наші нам пробачте». Бо за всі ці роки наставники і вихованці сиротинця стали великою сім'єю, а дім, що зігрів сиріт, став для них рідним: тут минало їхнє дитинство, тут, підростаючи, вони дорослішали. Від перегляду цього відеомонтажу вихователі були зворушені до сліз. Щиро зізнаються, що за 20 років мусіли бути завжди молодими, бо завжди були з дітьми, жили їхнім життя й інтересами.

А далі — слово гостям. Тепло привітали із подвійним святом колектив «Оріани» та їхніх підопічних заступник міського голови з гуманітарних питань Борислава Сегзгій Оленич, завідувач відділу освіти Віталій Лесик, постійний меценат сиротинця, пастор церкви християнської місії «Воскресіння» Мирон Олексієвич, депутат обласної ради і благодійник дитячого будинку Володимир Голобутовський, представник групи компанії «Авангруп» із Києва Олена Прокопенко. Доречно згадати, що ця компанія вже 9 років є постійним спонсором і за її кошти декілька років тому у спальному корпусі Бориславського сиротинцю було проведено автономне опалення зі встановленням міні-котельні, щоліта закуповують путівки для оздоровлення дітей на морі. Завдяки цій компанії також декілька років тому у сиротинці замінили вікна і двері, щотижня надходить благодійна допомога у вигляді продуктів харчування. Власне, з чим би не звернулася директор «Оріани» до цих благодійників, завжди допоможуть. Минулого літа, скажімо, обладнали для дітвори спортмайданчик. Побувавши на торжестві в «Оріані» цього разу, Олена Прокопенко побажала дітям бути завжди чемними, рости здоровими і дарувати колись тепло та добро іншим.

І на завершення урочистості — слово найголовнішій, найтурботливішій мамі — директору «Оріани» Ірині Костирі. Схвильована святковим торжеством, вона з приємністю говорила, що вихованці сиротинця завжди пам'ятають дім, у якому виросли і з якого вирушили у самостійне життя. Хто прагнув навчатися, здобули вищу освіту - стали педагогами та фахівцями іншого профілю.

Зворушливі слова за допомогу і підтримку адресувала пані Ірина зокрема міській владі, спонсорам не лише Борислава, Стебника і Трускавця, а й далекого зарубіжжя, скажімо, Оксані Лисейко зі США, Марії Турів з Англії, Надії Бловач із Франції, Вернеру Лейнісу із Німеччини.

Особливо вдячна підприємцям Борислава Ігореві Михацю, Павлові Хохуну, Володимирові Голобутовському, Мар'яні Присташ, пастору Миронові Олексієвичу, міському голові Володимиру Фірману, керівникові групи компанії «Авангруп» Володимирові Бабію, ТзОВ «Ріксос-Прикарпаття».

Не могла не згадати Ірина Остапівна й ім'я людини, завдяки старанням якої з`явився в Бориславі сиротинець. Це – заввіділу освіти більше двадцятирічної давності Орися Дуда, яка була ініціатором створення першого на Львівщині опікунського закладу. До створення такого будинку спонукало те, що у нашому місті появилося чимало дітей, непотрібних ані батькам, ані їхнім родинам. На той час було організовано спочатку ясельну і шкільну групи, а згодом у міру потреби довелося прилаштовувати і дітей дошкільного та шкільного віку. І ще один вагомий, справді промовистий факт: враховуючи те, які умови створено тут для проживання й утримання сиріт, дитячий будинок Борислава декілька років тому було визнано найкращим в області. Утримує першість він і дотепер. А це означає, що директор «Орі- -ани» спільно з колективом стараються робити все для того, щоб цей дім завжди був для сиріт рідною домівкою у повному розумінні цього слова.

Щодо підготовки і проведення святкового дійства, то багато зусиль і старання для цього доклали вихователі Людмила Сопотницька і Наталія Янків (ведуча), музичний керівник Іванна Радіонова, юні вихованці сиротинця В. Бєлая. Олександр і Тетяна Лисаки (брат і сестра), М. Горняк, А. Панів, В. Сорокіна. X. Кнестяпіна, В. Ключак, В. Сарабаха, А. Трибуховська, Д. Адаменко, який виховується в дитбудинку від 2-річного віку. Вперше випробував свої акторські здібності, потішивши публіку у ролі Сніговичка, найменшенький «оріанівець» Андрійко Бачинський, якому у лютому виповниться лише 4 рочки.

Хто знає, якими стануть ці діти в майбутньому, який шлях оберуть для здійснення своїх мрій? Хотілося б, щоб вони були в усьому вихованими, працелюбними і відповідальними, не забували той дім, що зігрів їх своїм теплом і любов'ю.

Ніна Чернишова, газета «Нафтовик Борислава»



Создан 28 янв 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником