Трускавецький вісник № 7 (928) від 16 січня 2015 р.

 

Трускавецький вісник № 7 (928) від 16 січня 2015 р.

16.01.2015



У номері: Поранені бійці АТО одужують у Трускавці; Він – Хосе, і тим сказано усе; Соборності України присвячується; Дрогобицькі міліціонери підвели підсумки роботи; В Дрогобичі можуть відбутися позачергові вибори міського голови; На книжковій полиці.

Новини Трускавця та регіону

В Бориславі чадним газом отруїлося двоє дітей

Як інформує  відділ з питань надзвичайних ситуацій Бориславської міської ради, у середу, 14 січня, о 20.40 в м. Бориславі (вул. Володимира Великого), в квартирі на сьомому поверсі дев’ятиповерхового житлового будинку отруїлися чадним газом двоє дітей 6 і 9 років. Обох у стані середнього ступеня важкості госпіталізували до реанімаційного відділення Дрогобицької міської дитячої лікарні ім. А.Шептицького. Стан потерпілих на 15 січня – середнього ступеня важкості, стабільний. Причини події з’ясовують.

Соборності України присвячується

Як інформує відділ культури Трускавецької міської ради, у вівторок, 20 січня, о 16.00 в Народному домі розпочнеться святкова заключна коляда «Від Миколая до Йордану», за участю Зразкового ансамблю мандоліністів «Лісові квіти», Народного хору «Воля», НАНМ «Галичани», та учасників дитячої художньої самодіяльності Народного дому. Захід приурочено до Дня Соборності України. Колядуймо разом, прославляймо Христа!

Власна інформація

Позачергові вибори Дрогобицького міського голови можуть відбутися 22 березня

У Верховній Раді України зареєстровано проект Постанови «Про призначення позачергових виборів Дрогобицького міського голови». Про це повідомив власкор IA ZIK.

У зв’язку з достроковим припиненням повноважень Дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського пропонується призначити позачергові вибори на неділю 22 березня 2015 року.

У Пояснювальній записці зазначається, що Олексій Радзієвський був обраний Дрогобицьким міським головою на чергових виборах 31 жовтня 2010 року. 25 лютого 2014 року він звернувся з особистою заявою до Дрогобицької міської ради про складання ним повноважень міського голови за власним бажанням. Питання про складання О. Радзієвським повноважень міського голови було розглянуто на сесії Дрогобицької міської ради 28 лютого 2014 року. Проте, О.Радзієвський оскаржив дане рішення міської ради в судовому порядку, оскільки за його словами, заява про складання ним повноважень була написана під тиском.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року рішення Дрогобицької міської ради від 28 лютого 2014 року про припинення повноважень О.Радзієвського визнано законним.

Водночас, 18 листопада 2014 року Радзієвський О.В. повторно звернувся до Дрогобицької міської ради із особистою заявою про складання повноважень міського голови, яка була розглянута міською радою 28 листопада 2014 року.

У зв’язку з цим, Дрогобицька міська рада порушила перед Верховною Радою України клопотання про призначення позачергових виборів Дрогобицького міського голови.

Відповідно до пункту 30 статті 85 Конституції України, частини третьої статті 14, частин першої та п’ятої статті 15 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» у разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України на неділю не пізніш як за 60 днів до дня виборів, а їх виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня виборів. Витрати на підготовку і проведення позачергових місцевих виборів здійснюються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, отриманих як цільова субвенція з Державного бюджету України.

Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування погодився з пропозиціями Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України щодо позитивного вирішення цього питання і вважає за доцільне призначити позачергові вибори Дрогобицького міського голови.

ЗІК

У Дрогобичі правоохоронці підвели підсумки роботи за 2014 рік

На нараді були присутні куратор Дрогобицького міського відділу міліції заступник начальника СУ ГУМВСУ у Львівській області підполковник міліції Микола Самарчук, начальник Дрогобицького міського відділу полковник міліції Андрій Білас та особовий склад підрозділу.

Микола Самарчук відзначив, що громадяни, які звертаються до міліції по допомогу, повинні почувати себе захищеними і впевненими, що саме тут з їхньою проблемою розберуться та приймуть законне рішення.

У свою чергу, Андрій Білас зазначив, що однією з причин скоєння великої кількості злочинів на території Дрогобицького району є неналежна профілактично-роз’яснювальна робота на місцях з особами, що повернулись з місць позбавлення волі, бо саме вони скоїли більшість зазначених злочинів.

 «Слід більше уваги приділяти організації роботи з розкриття кримінальних правопорушень, профілактичній роботі по запобіганню скоєння правопорушень, майновим злочинам, втягнення неповнолітніх до вживання алкогольних та наркотичних засобів», - розповів Андрій Білас.

У 2014 році працівники сектору карного розшуку Дрогобицького МВ розкрили 168 злочинів, з них: 2 вбивства, 5 розбійних нападів, 18 грабежів, 42 крадіжки, 2 факти незаконного обігу зброї, 7 фактів нанесення тілесних ушкоджень та один факт незаконного заволодіння автотранспортним засобом.

Працівники сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дрогобицького МВ задокументували 13 фактів пов’язаних із незаконним обігом наркотиків за статтями 309 та 307 Кримінального кодексу України.

142 адміністративних протоколи склали працівники сектору кримінальної міліції у справах дітей Дрогобицького МВ. Крім того, правоохоронці розкрили 21 злочини, які були вчинені відносно неповнолітніх.

Працівники сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Дрогобицького МВ упродовж року здійснювали практичні заходи, які були спрямовані на покращення профілактики злочинності, стабілізації оперативної обстановки та забезпечення громадської безпеки. Правоохоронці розкрили та внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань 70 фактів щодо скоєння злочинів у сфері економіки.

Крім того, дільничні інспектори міліції Дрогобицького МВ протягом минулого року розкрили 160 злочинів. Притягнули до адміністративної відповідальності 1284 особи, котрі вчинили різного роду правопорушення.

Підводячи підсумки роботи працівників міліції Дрогобицького міського відділу міліції за 2014 рік, Андрій Білас відзначив, що усі підрозділи мають позитивні напрацювання і досягнення.

Наталія Постойко, помічник начальника Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області

Поранені бійці АТО одужують у Трускавці

Родина Резуненків – військові з діда-прадіда. Ця професія особливо почесна в нашій державі зараз, коли на українських військових найбільша надія – що зможуть захистити Україну від ворожої навали, що збережуть державу.

Полковник Олег Резуненко разом зі своїм сином Дмитром залишилися вірними присязі, вірними офіцерському обов’язку, чесними перед собою та перед державою. Воюючи в зоні АТО, обидва втратили здоров`я, отримали поранення. Зараз вони мають невеличкий перепочинок – після лікування у госпіталях в ці січневі дні перебувають на реабілітації в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» (колишня назва – Військовий клінічний санаторій), яким керує Василь Іванович Вовчанський.

А ще один син Олега Резуненка, брат-близнюк Дмитра Олександр і зараз воює на Сході України, в зоні АТО.

Наша розмова з героями АТО відбулася 16 січня. Посприяли в цьому заступник начальника ЦМР та СЛ «Трускавецький» з медичної частини Євген Іванович Кіт та депутат Трускавецької міської ради Богдан Богданович Процишин. До речі, як повідомив Євген Іванович, зараз в ЦМР та СЛ «Трускавецький» знаходяться на реабілітації десять учасників бойових дій в зоні АТО.

Отже, пропонуємо Вашій увазі розмову з Олегом Резуненком (О.Р.) та Дмитром Резуненком (Д.Р.).

- Олеже Анатолійовичу, як так сталося, що Ваші сини обрали фах військового? Це родинна традиція?

О.Р. - Так. Військовими в них є два діди – один, вже пенсіонер, полковник, а другий, царство йому небесне, майор. Я теж військовий, командир Центральної бази інженерних боєприпасів Збройних Сил України. Проте вибір мої хлопці робили самі, цілком свідомо.

- А чому саме інженерна справа?

О.Р. - Інженерна справа – це всесторонній розвиток. Інженер будує мости, укріплення, займається розмінуванням. Жодна бойова задача не проходить без присутності інженера.

- Як Ваші сини потрапили на фронт?

О.Р. - Обидва наші сини, лейтенанти Дмитро та Олександр в 2014 році закінчили Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Закінчили вони її із золотими медалями та отримали ступінь магістра.

По спеціальності вони – військові інженери (сапери), по розподілі служать в Охтирці. Після закінчення закладу наші сини були направлені в зону Антитерористичної операції на Сході України (перша ротація).

Дмитро виконував задачі про розмінуванні ділянок місцевості в мирних населених пунктах, де сепаратисти поставили протипіхотні міни в некерованому варіанті. Щоб не постраждали люди, Дмитро ці міни не знешкоджував на місці, а розміновував, ризикуючи власним життям.

Виконував він також бойове завдання і в поставленій задачі зробити другий прохід в Донецький аеропорт.

21 листопада під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Піски Донецької області Дмитро отримав поранення внаслідок підриву на протипіхотній міні. Після поранення направлений на лікування Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, а згодом з метою медичної реабілітації, стимулювання трофічних і рухливих функцій кінцівок був направлений сюди, в Трускавець, у Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький».

 Я дуже задоволений тою увагою, яку приділяє моєму пораненому синові медичний персонал санаторію, що його не забула держава і піклується про нього.

- Дмитре Олеговичу, чи можете розказати про Ваше бойове поранення?

Д.Р. – Як сказав батько, я – сапер. Досвіду набував ще в мирний час. Під час виборів я розміновував райдержадміністрацію у Великій Новосілці, де було закладено вибуховий пристрій (на виборчій дільниці). Довелося розміновувати і залізничні шляхи, мости…

В склад нашої групи, яка займалася розміновуванням території, входило п’ятеро бійців – я, двоє моїх товаришів з військової частини і двоє бійців «Правого Сектора». Хочу особливо відзначити бійців «Правого Сектора» як в вищій мірі інтелектуальних людей. Це дійсно розумні, освічені, достойні люди.

Коли ми виконували задачу, то заходили в розвідку аж до сепаратистів і розміновували ділянки місцевості.

Сепаратисти ставлять розтяжки міни на 1 – 1,5 метра, але самих мін натикають дуже багато, що є особливо небезпечним. Для прикладу, в радіусі дії однієї міни може знаходитися не одна міна, а цілий десяток або й більше. Тому працювати дуже складно, адже знешкоджуючи одну міну, можна не зауважити розтяжку іншої і підірватися.

Коли я нахилився і знешкоджував (розгвинчував) одну міну, мої побратими не помітили розтяжку і зачепили її. Це було на відстані до 7 метрів від знешкоджуваної мною міни. Міна ОЗМ-72 має ту властивість, що «вистрибує» до 1 метра і тоді розривається поверх землі. Відповідно площа ураження міни досить велика. Радіус дії такої міни – 25 метрів, а забійна сила осколків – 50 метрів.

Таким чином в результаті підриву міни з нашої групи троє бійців були пораненими, а двоє загинуло прямо на місці. Це були якраз хлопці з «Правого Сектора».

Що ж робити? Ми самі зробили собі перев`язку, безпосередньо на місці. Тоді я ще не усвідомлював важкість поранення. Якби не шлем (каска) та не бронежилет, то не вижив би – осколки пішли в голову і на тіло. Каска виглядала як їжак від осколків. Незахищеними були руки, тож один осколок поранив руку та вийшов навиліт, а інший застряг у кістці.

Поранені, ми по ворожому тилу винесли на собі тіла наших бойових побратимів (3 км).

Першу операцію мені зробили в місті Селідово, але осколок не витягли. Не змогли. В Харківському госпіталі зробили ще дві операції – аж за третім разом вдалося витягнути злощасний осколок. Після лікування в госпіталі мене було відправлено на реабілітацію в Трускавець.

О.Р. - За виконання непростої задачі на Дмитра відправлено документи на представлення до нагородження орденом «За мужність» ІІ ступеня.

- У Трускавці Ви вперше?

О.Р. – Я тут втретє, у військовому санаторії. Тут наявні професійний ретельний огляд лікаря, діагностика, процедури належного рівня якості. Персонал тут – розумний, грамотний, уважний.

Зараз після перших чотирьох днів перебування в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» у сина одна рука вже відчувається, а друга спухла до нормального виду (тобто, зійшов набряк), хоча пальці на ній ще не згинаються. Гадаємо, що до кінця нашого перебування на реабілітації ситуація зі здоров`ям сина нормалізується. Мені як батьку дуже приємно, що мого пораненого сина тут зустріли з такою увагою.

Д.Р. - Я вперше у Трускавці, вперше в цьому санаторії. Я вражений, як тут професійно надають допомогу, як чуйно ставляться до нас. Особливо хочу подякувати лікарю Лесі Дмитрівні Гаєвській. Тут висококласні спеціалісти-медики, які вислухають, уважно поставляться до людини.

Я відчув тут бажання допомогти, відчув оту солідарність між всіма українцями, незважаючи на те, якою мовою ми говоримо. Відчувається доброзичливість місцевих мешканців, щирість, щире бажання допомогти. Щодо самого Трускавця, то тут і архітектура, і природа зовсім інші, ніж на Сході України, тут є своя родзинка…

О.Р. - Ми сподіваємось, що наш син якнайшвидше одужає за сприяння таких гарних та кваліфікованих працівників, які працюють в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький».

- Олеже Анатолійовичу, Ви – військовий зі стажем. Зараз головне запитання, яке хвилює всіх українців – коли закінчиться війна?

О.Р. - Війна – це продовження економічної політики. Поки політики між собою не вирішать, як далі буде, так воно і триватиме. Ми ж виконуємо свій офіцерський обов’язок…

Спілкувався Володимир Ключак

Він – Хосе, і тим сказано усе…

Його ентузіазму, працелюбності, непосидючості можуть позаздрити молоді. Бо часто-густо лінь останніх роблять їх неповороткими «дідуганами». Хосе у свої неповні 68 років дасть фору будь-кому. І це – великий капітал здоров’я і духу загалом. Днями Хосе Турчик знову не сидів вдома, бо вчергове опинився в епіцентрі…

- Ти завжди перебуваєш у гущі суспільних подій як на регіональному, так і на загальнонаціональному рівні. Що це була за остання конференція у Варшаві, про яку чомусь ЗМІ подали скупу інформацію?

- Цей міжнародний захід мав на меті обговорити перспективи і наслідки Революції Гідності в Україні, і які виклики реалій слід нейтралізувати, щоб не повторився 2004 рік. Із знаних і відомих українців у конференції взяли участь посол миру Руслана Лижичко, народний депутат України Володимир Парасюк, посол України в Польщі Андрій Дещиця та інші. Із США прибув колишній радник В.Путіна Андрій Ілларіонов, який змушений був емігрувати за океан через розбіжності із «шефом» у поглядах на політику. У строгій секретності на захід завітали опозиційні лідери Казахстану у вигнанні. Господарі делегували на конференцію теж помітних у політиці персон, польських – сенаторів.

- Якою корисною інформацією, спостереженнями варто поділитися із читачами нашого часопису?

- Вразила своєю логікою і патріотичністю Руслана. Це – майбутня українська Маргарет Тетчер. Вона сміливо розставляє акценти у нинішній ситуації в Україні, робить сміливі вояжі у тил ворога, вміє переконувати світову дипломатію у прозрінні і оцінці агресивної політики Путіна.

Безпосередністю потішив аудиторію Володимир Парасюк. Коли у зал завітав Андрій Дещиця, то оратор, а саме він виступав, перервав свою доповідь і попрямував до нього, на ходу коментуючи свій вчинок: «Та мені мама не вибачить, що я не зазнимкувався із цією людиною (Дещиця став популярним після того, як, перебуваючи на посаді міністра закордонних справ, заспівав на київському Майдані про Путіна – авт.)».

Зі слів Андрія Ілларіонова, у Путіна – сумна перспектива, хоча він ще поп’є крові як Україні, так і пересічним росіянам.

Різку оцінку А.Ілларіонов дав Президенту США Обамі, який не надто рішучий у прийнятті рішень щодо санкцій до Росії.

Багато розділяють думку, що США спровокувала капкан для Путіна, по суті, малою кров’ю, об’єднавши світ проти імперської Росії, у такий спосіб прагне розвалити її. Прикро, що розмінною монетою у цій грі стала Україна, ціною якої є загибель найкращих її синів і дочок.

- Хосе, хто ще з присутніх на конференції справив на тебе позитивне враження?

- Єгор Соболєв. Що б хто не говорив про нього, але це – світла, молода людина з безкомпромісними романтичними поглядами. Чи вдасться йому «втиснути» ідею люстрації в «прокрустове ложе» європейських стандартів, важко сказати, але він бореться за кожну букву цього закону.

Мовчки за перебігом подій у Варшаві спостерігали казахські дисиденти. Адже вони не тільки персони нон ґрата на Батьківщині, але й оголошені у розшук…

Володимир Турмис, газета «Галицька Зоря»

На книжковій полиці. Холод самотності

/Томас Бернгард. Холоднеча/

Холод самотності – саме так можна охарактеризувати не лише цей роман відомого класика австрійської літератури, а й усю його творчість.

Герой “Холоднечі” афористично розповідає про своє життя, в якому є все – біль, самотність, людські страждання, гідність людини. Це був перший роман Томаса Бернгарда, який приніс йому визнання. Проте критики писали, що його творам загрожує небуття. І все лише тому, що письменник казав те, що вважав за потрібне. Найбільше можновладців у його творчості дратувала дошкульна критика держави, тому Томаса Бернгарда оголошували душевно хворим, а поліція вилучала його книжки.

“Холоднеча” – це фактично збірка мудрих думок. Мабуть, найлегше ототожнити героя цього твору із самим автором, але це не зовсім так. Письменник дистанціюється від маляра, який розповідає про своє життя, і постійно нагадує про це читачеві. Але чим більше він це підкреслює, тим потужніше росте переконання, що маємо справу не з малярем, а саме з Томасом Бернгардом. Слова маляра автор бере в лапки, а потім від себе продовжує текст, вірніше, ще від одного героя, який спостерігає за малярем, - і все зливається в єдину потужну симфонію Слова.

Якби не банальна умовність поділу літератури на жанри, цей роман з великою долею обережності можна було би віднести до так званої філософської прози. Ось характерний приклад афористичного мислення маляра-Бернгарда: “Чимало ідей стають потворними новоутвореннями, що їх не викорінити за ціле життя”, - сказав він. Ідеї часто дивували когось через роки, але того, хто ними володіє, рано чи пізно робили смішним. Ідеї приходять до нас з якогось світу, який, тим не менше, ніколи не покидають. Вони завжди в ньому перебувають, у царстві мрій. “Бо ж не існує такої ідеї, яка зникла б безвісти, яку можна начисто стерти. Ідея реальна, і так триватиме”.

Чи не найбільше у романі “Холоднеча” розмірковувань маляра про біль і, власне, про холоднечу. Вони переплітаються в єдине ціле і вже не можуть існувати одне без одного. При цьому мова не лише про зовнішнє відчуття болю та холоднечі, через що доводиться пройти герою цього літературного твору. Насамперед автор говорить про внутрішні біль і холоднечу, що є набагато важчим випробуванням для людини, ніж їхні зовнішні подразники.

Томас Бернгард помер 1989 року, але й досі його творчість мало відома українському читачеві. Хоча, як на мене, саме український читач у силу своєї ментальності міг би знайти суголосся власним думкам у прозі, драматургії та поезії цього талановитого майстра слова.

Анатолій Власюк, Тустань



Создан 16 янв 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником